Від Катині до Смоленська: що далі?

 Від Катині до Смоленська: що далі?

...чи є підстави для певності в тому, що ми маємо перед собою не що інше, як чергове підле московське убивство? - підстави для певності без наявності прямих його доказів?

Гортаючи сторінки інтернету, можна зауважити, що в більшості з тих людей, які хоч скільки відверто висловилися щодо загибелі польської еліти під Смоленськом і чиї висловлювання не несуть офіціозного навантаження, фактично нема сумніву у тому, що дана масова загибель вершків польської еліти не випадковість, а кваліфіковане, ретельно підготоване і сплановане нове величезне московське убивство.

Причому що цікаво, практично не грає ролі, бачимо ми таку констатацію від посіпак банди московських убивць, чи від решту людей, які усі природно є ближчими чи дальшими кандидатами бути раніше чи пізніше убитими бандою московських убивць наступними - факт нового московського злочинного діяння усі приймають просто як належне. Різняться _оцінки_ даного - як і усіх інших московських злочинних діянь - це само собою. Починаючи з осуду і закінчуючи відвертим захопленням "майстерністю" убивць на зразок: "Самолет уронить не проблема, ты поди их всех собери вместе ... А ведь каким-то неведомым образом на этот борт попали все основные польские русофобы, начиная с Президента и кончая Директором института национальной памяти - главной русофобской сволочью, не побоюсь произнести этого слова. Вот где высший пилотаж. И если это действительно так, если эту операцию по собиранию вышеупомянутой публики провела ФСБ, то меня невольно охватывает гордость за произошедшее" (http://h.ua/story/266217/)

Якщо коротко розглянути, чи є підстави для такої суцільної певності в тому, що ми маємо перед собою не що інше, як чергове підле московське убивство - підстави для певності без наявності прямих його доказів, то (з точки зору наявності московської можливості убити і московського мотиву убивства) виходить наступне.

Щодо можливості заподіяти так, щоб ТУ-154 російського виробництва, нещодавно з російського ремонту, на російській території, розбився, то навіть крайньому скептику цілком очевидно, що така можливість - при найменшому московському бажанні - безумовно була.

Що стосовно наявності московського мотиву убити Леха Качинського разом з решту сучасних "основные польские русофобы", то давайте трішки подумаємо, куди поділися ті люди, які впритул стріляли в потилиці десяткам тисяч польських офіцерів в 1940? що у них був мотив убивати, свідчить просто сам факт убивства, навіть і без надання московських архівних документів про той мотив. А що вони не будуть надані, не доводиться сумніватися. Документи ж то хоч вони й архівні, але мотив - сучасний, адже усі ті організації, які виробляли мотив убивання в 1940 еліти польського суспільства, залишились існувати - якщо не в незмінному вигляді, то в технічно модернізованому.

Коли врахувати той факт, що усі без жодного винятку московські убивці - і які впритул стріляли в потилиці десяткам тисяч польських офіцерів в 1940, і які приймали рішення про те убивання, і які віддавали наказ убивати - що усі ці люди надалі залишились тоді в тих самих московських організаціях, щоб передати свій досвід підростаючим в них поколінням, а деякі з них цілком можливо ще в стані бути присутніми на трибунах московського Параду Побєди, само собою на найпочесніших місцях, то зрозуміло, що мотив убивати нову польську еліту в банди московських убивць був так само і 10 квітня 2010 року. Це той самий мотив, який керував діями московських убивць в 1940 році.

Не доводиться сумніватися, що такого роду елементарні міркування щодо такого суб'єкта міжнародних відносин, як банда московських убивць, яка фактично не дуже криючись, нагло убиває, убиває і убиває ("а что ви нам сдєлаєтє") - усіх, хто їм не до смаку і чим далі тим більше, не тільки в Росії та в Україні - ці елементарні міркування доступні для політичних еліт всіх країн.

Це до речі приблизно нагадує ситуацію, утворену практично показовим убивством московською бандою убивць геніального українського пісняра Володимира Івасюка в 1979 - убивства, тільки трішки офіціозно прикритого в пресі, з практично безперешкодно поширюваною тіньовими каналами інформацією про реальні обставини дійсного убивства. Посіяти
страх перед московськими убивцями, ось мета такої поведінки московського злочинного оргутворення.

Хоч мені і не віриться, що польський народ зломлений - як не зламалася і шановна українська громада ("Шановна Громадо!", - так розпочав свої слова Ростислав Братунь до завмерлої на цвинтарі величезної кількості людей, які прийшли на похорон Володимира Івасюка) - але не доводиться сумніватися, що вслід за убивством убивцями заплановані й інші засоби.

Скоріш за все це різка активізація в Польщі московських сексотів, і перш за все українофобних московських сексотів. З відповідною активізацією й нагнітанням антипольських дій з боку московських сексотів в Україні типу Тягнибока - щоб скористатися досягнутою дестабілізацією для виведення на новий рівень стандартної московської антипольсько-антиукраїнської роботи. Без зцьковування українців та поляків у московської банди убивць ніколи нічого не виходило.

Чи сподівається хтось, що московські убивства припиняться? Думаю ні. Банда московських убивць убиватиме рівно доти, доки вона існуватиме. Убивати - це спосіб існування банди московських убивць. Зараз свій державний московський міжнародний терор (внутріросійський терор банди московських убивць не є предметом даної статті) московські убивці підпирають усіма досі підконтрольними московській банді засобами, у тому числі ракетноядерними. І досить таки очевидно, що коли сьогодні міжнародна спільнота не засудить дане нове величезне московське убивство, то завтра похорони перших осіб різних країн, з тих, які не догодили московській банді убивць, стануть залізним правилом.

Ухвала Сенату 07.07.2016, це продовження Смоленська-10.04.2010

Як Ви думаєте, шановний читачу, чи була б можливою ухвала Сенату Польщі: /* Увечері 7 липня 2016 року[91] Сенат прийняв ухвалу (за — 60, 23 проти, 1 утримався) щодо Волинської трагедії. У резолюції сенатори закликали польський Сейм визначити 11 липня «Національним днем пам'яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої» */ (https://uk.wikipedia.org/wiki/Волинська_трагедія),

- чи була б можливою ця ухвала Сенату Польщі, якби не було головоциду (обезголовлення польського народу) 10 квітня 2010 року під Смоленськом?

Адже є повно свідчень того, що знищення найбільш патріотичної верхівки польського народу 10 квітня 2010 року під Смоленськом було дуже добре наперед спланованим московським убивством. Є навіть відео, зроблене випадковими свідками, на якому можна розібрати голоси поляків, яких добивали московські спецпризначенці, які вже чекали на той літак, в якому при падінні з висоти 5 метрів на грунт могло б самостійно загинути максимум пару чоловік, як показує світовий досвід подібних аварій.

Але якщо московська ліквідація найбільш патріотичних керівників польської держави була наперед запланована, то думка, ніби московська сексотня в Польщі наперед не потурбувалась про підготовку заміщення цих людей своїми, готовими до виконання московських задач на польській землі, була б думкою дуже недалекої людини, назвемо таку людину якомога дипломатичнішим словом.

Отже, якщо спеціально не жмурити очей на Смоленський головоцид польського народу - а ті польські патріоти на чолі польської держави, нагадаємо, летіли туди для вшанування жертв іншого московського головоциду польського народу, учиненого трохи раніше, про який нам відомо під назвою Катинь, хоч це місце, де московська банда убивць розстріляла десятки тисяч цвіту польського народу, було далеко не єдиним місцем убивства захоплених в полон десятків тисяч польських офіцерів - то поворот польської суспільної свідомості від Катині і Смоленська до Волині стає просто таки залізно логічним. Свідченням успішності заміщення справжніх польських патріотів на московських людей в польській державі є виконання цими московськими людьми сьогодні в Польщі стратегічної постійно актуальної московської задачі останніх кількасот років, а саме розпалювання ненависті між українським і польським народами.

Однак звичайно що під час убивання польського найвищого керівництва під Смоленськом були убиті не всі справжні польські патріоти. Вони і сьогодні ясно розуміють, звідки йде сьогодні і йшла завжди раніше справжня загроза для польського народу. Адже одним тільки вибірковим головоцидом, про що свідчать московські дії на українській землі, московські дії не обмежаться. Це тільки перший, підготовчий етап, вслід за яким буде справжній, реальний геноцид народу на його рідній землі, із вбивством мільйонів одних тільки дітей, як це сталось в Україні на початку 30-х років після убивства спершу десятків тисяч діячів культури і освіти і сотень тисяч авторитетних селян. І коли один з таких недобитих під Смоленськом польських міністрів говорить про московський слід в волинських подіях, то ці слова просто тонуть в ретельно організованій московськими холуями на польських кресах антиукраїнській істерії.

А тим часом правда полягає в тому, що насправді на Волині в роки другої світової аж кишіло московськими спецзагонами, перш за все під українським прикриттям. Якщо навіть до автора цих рядків дійшли усні розповіді від учасників війни, які відступали в 1941 в напрямку на Київ, про такі московські загони з добре поставленою українською мовою, які рухались в протилежному напрямку, то значить масштаб такої московської підготовки до наступних дій на Волині був зовсім не такий малий, щоб про нього зовсім не згадувати в польських постановах. І у цих московських спецзагонів завжди була одна дуже конкретна задача - та сама, яку сьогодні так старанно виконують московські сексоти в польських урядових колах.

А зараз усі московські холопи, в Московії, в Україні, в усьому світі і на польських кресах очікують, потираючи руки, на "гідну" відповідь полякам від своїх урапатріотичних сексотів в українському керівництві.

___

Постановление Сената 07.07.2016, это продолжение Смоленска-10.04.2010

Как Вы думаете, уважаемый читатель, было бы возможно постановление Сената Польши: /* Вечером 7 июля 2016 [91] Сенат принял решение (за - 60, 23 против, 1 воздержался) по Волынской трагедии. В резолюции сенаторы призвали польский Сейм назначить 11 июля «Национальным днем ​​памяти жертв геноцида, совершенного украинскими националистами против граждан Второй Речи Посполитой» */ (https://uk.wikipedia.org/wiki/Волинська_трагедія),

- было бы возможным это постановление Сената Польши, если бы не было головоцида (обезглавливания польского народа) 10 апреля 2010 под Смоленском?

Ведь есть полно свидетельств того, что уничтожение наиболее патриотической верхушки польского народа 10 апреля 2010 под Смоленском было очень хорошо заранее спланированным московским убийством. Есть даже видео, сделанное случайными свидетелями, на котором можно разобрать голоса поляков, которых добивали московские спецназовцы, которые уже ждали тот самолет, в котором при падении с высоты 5 метров на грунт могло бы самостоятельно погибнуть максимум пару человек, как показывает мировой опыт подобных аварий.

Но если московская ликвидация наиболее патриотических руководителей польского государства была заранее запланирована, то мнение, что московская сексотня в Польше заранее не позаботилась о подготовке замещения этих людей своими, готовыми к выполнению московских задач на польской земле, была бы мнением очень недалекого человека, назовем такого человека дипломатично.

Итак, если специально не щурить глаза на Смоленский головоцид польского народа - а те польские патриоты во главе польского государства, напомним, летели туда, чтобы почтить память жертв другого московского головоцида польского народа, совершенного чуть ранее, о котором нам известно под названием Катынь, хотя это место, где прихвостни московской банды убийц расстреляли десятки тысяч, цвет польского народа, было далеко не единственным местом убийства захваченных в плен десятков тысяч польских офицеров - этот поворот польского общественного сознания от Катыни и Смоленска до Волыни становится просто таки железно логичным. Свидетельством успешности замещения настоящих польских патриотов на московских людей в польском государстве является выполнение этими московскими людьми сегодня в Польше стратегической, постоянно актуальной московской задачи последних нескольких сотен лет, а именно разжигание ненависти между украинским и польским народами.

Однако конечно что во время умерщвления польского высшего руководства под Смоленском были убиты не все настоящие польские патриоты. Оставшиеся и сегодня ясно понимают, откуда идет сегодня и шла всегда раньше настоящая смертельная угроза для польского народа. Ведь одним только выборочным головоцидом, о чем свидетельствуют московские действия на украинской земле, московские злодейства не ограничатся. Это только первый, подготовительный этап, вслед за которым будет настоящий, реальный геноцид народа на его родной земле, с убийством миллионов одних только детей, как это произошло в Украине в начале 30-х годов после убийства сначала десятков тысяч деятелей культуры и образования и сотен тысяч авторитетных крестьян. И когда один из таких недобитых под Смоленском польских министров говорит о московском следе в волынских событиях, то эти слова просто тонут в тщательно организованной московскими холуями на польских кресах антиукраинской истерии.

А тем временем правда заключается в том, что на самом деле на Волыни в годы второй мировой кишело московскими спецотрядами, прежде всего под украинским прикрытием. Если даже к автору этих строк дошли устные рассказы от участников войны, отступающих в 1941 в направлении на Киев, о таких московских отрядах с хорошо поставленным украинским языком, которые двигались в противоположном направлении, то значит масштаб московской подготовки к последующим действиям на Волыни был совсем не так мал, чтобы о нем вовсе не упоминать в польских постановлениях. И в этих московских спецотрядов всегда была одна очень конкретная задача - та самая, которую сегодня так старательно выполняют московские сексоты в польских правительственных кругах.

А сейчас все московские холопы, в Московии, в Украине, во всем мире и на польских кресах ожидают, потирая руки, на "достойный" ответ полякам от своих урапатриотических сексотов в украинском руководстве.

На посадке в Сан-Франциско самолет с 307 пассажирами задел дамбу и загорелся

http://www.unian.net/news/581946-na-posadke-v-san-frantsisko-samolet-s-307-passajirami-zadel-dambu-i-zagorelsya.html
Було: На посадке в Сан-Франциско самолет с 307 пассажирами задел дамбу и загорелся
В результате катастрофы пассажирского лайнера Boeing 777 авиакомпании Asiana Airlines в Сан-Франциско погибли два человека, 181 госпитализирован, десять из них находятся в критическом состоянии.
[...]
Репліка: Обанкротившийся ГазПром: 07.07.2013 11:30 Russian Federation
Дамба.... Топорно действуют америкосы... Нет бы поучиться у россиян... "Ах, Господа, как хочется стреляться среди берёзок средней полосы",- насивстывал капитан Берёзкин, передвигая под Смоленском берёзовую рощицу ближе к глиссаде... Получилось и правдоподобно, и с национальным колоритом, и не без изыска.... Короче, наши - креативнее... ))))

Ого, наскільки відмінний процент загиблих в цій аварії при посадці, від аналогічної з Ту-154, що розбився 10 квітня 2010 року поблизу російського міста Смоленськ, він зачепив крилом дерево при посадці - менше 1% від тих, що були на літаку, проти 100% під Смоленськом. З чого видно, ну скільки ж роботи довелось московським зондеркомандам перелопатити, щоб досягти 100% і приховати сліди своєї роботи.

Олександр Франчук