К убийству Бориса Немцова. ЭТО НЕ ПУТИН!
Цікаво, чому це шановний Ехидный Douglas вважає, що всі подумають на Путина?
___
Интересно, почему ето уважаемий Ехидный Douglas считает, что все подумают на Путина?
Було: http://maxpark.com/community/politic/content/3319692
К убийству Бориса Немцова.
Ехидный Douglas написал сегодня в 02:33
Сразу же категорически, на 1 миллион процентов заявляю: ЭТО НЕ ПУТИН! Это не власти!
Це Ви звідкіля, чи не з московської інфоканалізації часом почерпнули, що саме мої замляки готові подумати, а чого ні?
___
Ето Ви откуда, не с московской ли инфоканализации почерпнули, что именно мои земляки готови подумать, а что нет?
Ехидный Douglas # ответил на комментарий Олександр Франчук 28 февраля 2015, 02:54
Потому что это именно то, что ваши земляки готовы подумать. У вас же всегда Путин виноват, верно?
Ми не знаємо, хто вбив Бориса Немцова. Ми знаємо, що ніколи не будемо знати.
_
Мы не знаем, кто убил Бориса Немцова. Мы знаем, что никогда не будем знать.
Політковську вбили в день народження Путина. Немцова - в свіжопризначений Путіним День Сил спеціальних операцій. Логічно.
___
Политковскую убили в день рождения Путина. Немцова - в свеженазначенный Путиным День Сил специальных операций. Логично.
Було: http://maxpark.com/community/5392/content/3319304
Мы так ждали тебя-Вова!
Mamma Mia написалa вчера в 21:32
Сегодня исполнился ровно год, с тех самых пор, когда в ночь с 26-го на 27-е февраля 2014 года, впервые, на крымскую землю, ступила нога "вежливого человека".
[...]Президент РФ Владимир Путин подписал указ, согласно которому 27 февраля в России будет отмечаться День Сил специальных операций
Це не моя проблема, тренувати зомбороботів з допомогою human language, та й і не поможе це Вам, поки Ви присмоктані до московської інфоканалізації. Щоб змогти думати як людина, Вам потрібне інше. Тому обійдетесь російською, чого це вона Вам не human language?
___
Это не моя проблема, тренировать зомбороботов с помощью human language, да и не поможет это Вам, пока Вы присосаны к московской инфоканализации. Чтобы смочь думать как человек, Вам нужно другое. Поэтому обойдетесь русским, почему он Вам не human language?
Було: http://maxpark.com/community/13/content/3319692#comment-43932860
Ехидный Douglas # ответил на комментарий Олександр Франчук 28 февраля 2015, 03:48
I want you speak human language with me, OK? Got it?
І я вам про те ж. Вбивство Немцова, Політковської та інших таких, це ж хіба не свято для рабів, холопів, холуїв і посіпак московської банди убивць
___
И я вам о том же. Убийство Немцова, Политковской и других подобных, это разве не праздник для рабов, холопов, холуев и прихвостней московской банды убийц
Було: http://maxpark.com/community/5392/content/3319304
Aленa Bолгa # ответила на комментарий Олександр Франчук 28 февраля 2015, 08:44
Здесь праздник, не лезли б Вы сюда)
Я давно в курсі утробної, смертельної ненависті холуїв московської банди убивць до України, українського народу і всього українського - перш за все до рідної мови українського народу, до української мови. Навіщо Ви так намагаєтесь її продемонструвати? Тим більше що я завжди перекладаю для тих, хто української не розуміє? Хоч зрозуміти Вас загалом не важко, інтелекту для ненависті не потрібно, а який інтелект може бути в холопа
___
Я давно в курсе утробной, смертельной ненависти холуев московской банды убийц к Украине, украинского народу и всему украинскому - прежде всего к родному языку украинского народа, к украинскому языку. Зачем Вы так стараетесь ее продемонстрировать? Тем более что я всегда перевожу для тех, кто украинского не понимает? Хотя понять Вас в общем не составляет труда, интеллекта для ненависти не нужно, а какой интеллект может быть в холопа
Було: http://maxpark.com/community/13/content/3319692#comment-43932860
Ехидный Douglas # ответил на комментарий Олександр Франчук 28 февраля 2015, 04:22
Русский - это human, вопросов нет. А вот эти каракули перед русским, это что такое? Этой обезьянщины мне не надо.
Шановний Ехидный Douglas пише про рідну мову мого рідного народу: "эти каракули перед русским [...] Этой обезьянщины мне не надо", але покладає хамство та манію величі на опонента. Типова логіка тупого холопа московської банди убивць, який не сумнівається, що усі певні, що убивство Немцова учинив Путин, але чому він так думає, сказати не може. І не треба казати. кожен і так Вас чудово розуміє.
___
Уважаемый Ехидный Douglas пишет о родном языке моего родного народа: "эти каракули перед русским [...] Этой обезьянщины мне не надо", но возлагает хамство и манию величия на оппонента. Типичная логика тупого холопа московской банды убийц, которий не сомневается, что все уверены, что убийство Немцова учинил Путин, но почему он так думает, сказать не может. И не надо говорить. каждый и так Вас прекрасно понимает.
Було: http://maxpark.com/community/13/content/3319692#comment-43932860
Ехидный Douglas # на комментарий Олександр Франчук 28 февраля 2015, 11:24
Страдаете украинской манией величия?:-)) Типичное заболевание полуграмотного хама. Разговор с вами мне не интересен. Заканчиваю беседу. Найдите собеседников попроще.
...потрібно знати, чому найбільш небезпечною на Землі для життя українців країною є рідна земля українського народу - Україна. Історія вивчення цього питання, починаючи з початку 1999 року тут: http://olexlviv.tripod.com
2015-02-28
2015-02-27
Нагнуті предки Мова генштабу Народні пісні
Нагнуті предки Мова генштабу Народні пісні
Александр Руденко Учора, 15:06
Когда человеку нечем возразить он переходит на личности. Тем более не зная человека. Не советую делать выводы о колониальном мышлении, о совковых обычаях и т. п. на основе своих умозаключений. Ещё раз: родной язык тот, на котором говоришь с рождения. Есть аргументы против? С нормальным обоснованием? Про патриота в кавычках в лицо повторить сможешь?
Olexandr Franchuk Учора, 22:10
+Александр Руденко Тобто Ви з народження говорите російською, чи я не правий? Тоді до Вас питання: це Ваші батьки перейшли з рідної мови рідного народу на російську?
Александр Руденко Учора, 22:24
Я понимаю конечно что писать проще чем читать, но если всё-таки прочитаете что я писал выше, то может таки прозреете, что мать моя русская с России (Брянская область). Как же жестоко было ей переходить с родного украинского языка, нарочно видимо сделала, из ненависти ко всему украинскому. Сарказм. Ну и для справки. Мой родной город Кременчуг на 90% русскоговорящий. Во всяком случае был раньше. Новое поколение конечно более украиноговорящее, т. к. преподавание в школах ведётся преимущественно на украинском. Мои дети тоже будут знать украинский, но какой для них будет родной и на каком они будут общаться - покажет время. Для любителей поязвить что раньше было скорее всего не так, а потом все резко русифицировались, почитайте сколько в Кременчуге жило до войны евреев, да и после войны. А они прям сплошь все были видимо украиноговорящие. Не стоит себя примерять к другим, не зная причин и истории. И ляпать чушь языком. А из-за чьего-то фанатизма потом произрастает ненависть у людей на национальной почве.
А то получается что поддержка нашей группой волонтёров кировоградского спецназа, глядя на картинку и примеряя к себе - поддержка оккупанта. Вся наша группа (практически) русскоговорящая. Поверьте, не языком меряется любовь к родине. Я знаю и русский и украинский, и английский учил/учу.
Dmitriy Zemlyanoy Учора, 22:39
+Olexandr Franchuk друже... Ты дурак что ли? Украина - она такая, многоязычная. Даже президент обращение на этот новый год делал на 3 языках - украинском, русском, татарском. Так может ты теперь кроме русского еще и на татарский язык наедешь? Я 10 лет учился в украинском классе и мне это совершенно не мешает знать 3 языка. И говорю я на том языке, на котором преимущественно говорит мое окружение. А оно, в основном, русскоязычное. Так уж получилось. Но от этого они не меньше любят Украину, не меньшее участили принимали в Майдане и не меньше помогают нашей армии.
Украина богата тем, что она мультикультурная. Тут 23 года уживались и украиноязычные, и русскоязычные, и татары, и евреи, и христиане, и католики, и мусульмане. Такое видовое разнообразие - это богатство. А тупая уравниловка - это совковые методы: всех загнать в одно стоило, чтобы строем ходили и говорил только как прикажут. Это как совковая "русификация", только с обратным вектором. Не будьте совками, не ограничивайте богатство своей страны.
Dmitriy Zemlyanoy Учора, 22:43
+Olexandr Franchuk и даже сейчас прямо здесь мы говорим кто на русском, кто на украинском, но все прекрасно друг друга понимают. Так в чем проблема? Путин - мудак, да, согласен. Оккупанты уроды, да согласен. Но значит ли это, что весь теперь должен отказаться от немецкого языка только потому, что Гитлер оказался мудаком?
Olexandr Franchuk Учора, 23:12
+Dmitriy Zemlyanoy Це питання про нерехід з рідної української на російську, тут в Україні, як в кого воно відбувалось, мене цікавить дуже давно. І нікого я й гадки не мав ображати чи там засуджувати, просто цікаві фактичні обставини.
Александр Руденко Учора, 23:14
+Olexandr Franchuk Ешё раз: родной язык (рідна мова) - это не украинский, а тот язык, которым человек говорит с детства. Википедия в помощь про национальный состав Украины. Не нужно подменять понятия.
Olexandr Franchuk 10:45
+Александр Руденко Ну це питання вже досліджене, для кого рідна мова - це рідна мова рідного народу, а для кого - мова, якої його навчили після народження. Ось це дослідження: Що таке рідна мова, або "какая разніца на каком язикє" http://h.ua/story/58647/
Александр Руденко 11:02
+Olexandr Franchuk Вы читать когда-то научитесь или только писать будете? Я вам несколько доводов выше уже привёл, которые вы в упор не видите. А исследование вашего авторства меня вообще мало интересует. Вас кто-то уполномочил делать выводы за всех?
А в Швейцарии, идиоты, наверно не знают как им страну вывести из жо... кризиса?
Официальные языки: Французский язык, Немецкий язык, Романшский язык, Итальянский язык
Расширяйте свой кругозор. Лучше бы делом занялись, а вы ищите врагов среди ваших потенциальных однодумцев, из-за своих языковых заблуждений.
Olexandr Franchuk 14:00
Не панікуйте так, шановний +Александр Руденко, ніхто тут на Ваш язик не нападає. І "швейцарська багатомовність" http://h.ua/story/362846/ (російською мовою тут: http://maxpark.com/community/90/content/1493498) не має відношення до поняття рідної мови, обговорення якого мені цікаве, а Ви вже схоже хочете зіскочити. Ну то зіскакуйте, коли хочете, але не лізьте до людей з Вашими рекомендаціями, займіться краще своєю власною, і видно що на жаль суттєво дірявою освітою. Ви ж ні про поняття рідної мови нічого не знаєте (і знати не хочете), ні про природу швейцарської "багатомовності" абсолютно не в курсі.
Александр Руденко 16:05
+Olexandr Franchuk Давайте вы не будете говорить мне что делать, а я куда вам идти, ок? Сопливый слив как раз с вашей стороны, псевдоподкреплённый собственными "исследованиями". По поводу "никто не нападает на язык" - смотрим на картинку от Олега Тягнибока. Или тут на картинке кто-то призывает не говорить на украинском? Или это не после отмены языкового закона в прошлом году случились события на Донбассе? Это вы не лезьте к людям с навязыванием собственного видения родного языка и будет всё хорошо. Постепенно украинизируется народ Украины, это и так происходило по уже выше описанным мною причинам: большинство учебных заведений украиноязычные. Эволюция всегда лучше революции.
Olexandr Franchuk 16:31
То Ви просите: "Ещё раз: родной язык тот, на котором говоришь с рождения. Есть аргументы против? С нормальным обоснованием?",
то - коли Вам такі аргументи проти Вашого примітивного уявлення про рідну мову надають, починаєте, в різних варіаціях: "не лезьте к людям с навязыванием собственного видения родного языка и будет всё хорошо".
Ви мабуть забуваєте, і то дуже швидко, що сам щойно писав, на жаль :-(
Що ж до Тягнибока, то моє особисте ставлення до нього як установилось в 2004, що то московський провокатор, так з того часу тільки укріпляється.
Александр Руденко Учора, 16:36
Не перекладывайте с больной головы на здоровую. Я вам могу сейчас надёргать цитат, где вы невнимательно читаете собеседника. Поэтому не вам меня учить, да и остальных тоже. Про определение родного языка уже просто промолчим. С вашей же подачи мои родители, оказывается, ранее меняли национальность, забывали родной язык и прочий бред. Даже троллить не интересно. Опять же, не стоит людям в Интернете указывать что необходимо ещё поучиться и т. п., а то при сравнении уровня знаний может оказаться что "учителю" стоит иногда помолчать... Читал я ваш "опус" с цитатами и собственными рассуждениями, принял к сведению, спасибо.
Александр Руденко Учора, 17:00
+Olexandr Franchuk Перечитал ветку, извините, кое что приписал вам от другого комментатора. Мир вам.
Olexandr Franchuk 10:58
+Александр Руденко І Вам мир. Радий бачити адекватні слова від нормальної людини, це на жаль буває не дуже часто.
Юлия Бессмертная Учора, 22:20
Сербский ,болгарский,словацкий, словенский и другие славянские языки являются древними и самостоятельными языками, украинский же современный и искусственно -слепленный. Я как - то спросила у троих украинцев как перевести с русского выражение " Лопнуло терпение " . Один сказал _ Тэрпиння лопнуло. Другой сказал - Тэрпиння закиньчилось ! А третий сказал - Тэрпэць урвався. Так как правильно ? Свидомые ,пролейте свет ! Насчёт моего происхождения - Я русская! Духом ! Сердцем ! Вздрогом кожи !
Горжусь я ДРЕВНИМ ПРОЗВИЩЕМ своим !
Не дай мне хоть на миг, хоть в чём- то ,Боже, не русской стать,
А кем- нибудь другим!
Ну уж если совсем интересно, то предки мои произошли из Полтавы, фамилия украинская, как и у 20 % россиян тоже украинские фамилии. Наблюдаю повышенную неприязнь у свидомых к угро- финским народам. Не понимаю,чем они хуже вас.Чем хуже вас эстонцы,венгры,финны, марийцы, мордовцы.карелы , коми.и другие представители угро - финских народов ? Откуда,а ,главное, чем оправдано ваше высокомерие по отношению к ним? Национальность человека - это не его достоинство и не его вина ,это просто данность, и у Бога все равны.
Olexandr Franchuk 09:56
+Юлия Бессмертная пише: "украинский же современный и искусственно -слепленный", і нема сумніву, що цій людині відомо про наявність в українського народу українських народних пісень, якраз усіх тією мовою, про яку ця людина пише: "украинский же современный и искусственно -слепленный". Але ж раз українська щойно придумана мова, значить хтось разом з мовою придумав сотні тисяч українських народних пісень - до речі більше, ніж у будь-якого з народів світу?
Висновок досить таки очевидний: якщо людина пише: "украинский же современный и искусственно -слепленный", значить вона або свідомо бреше, або ж тупа, як валянок, і абсолютно не думаючи власною головою, тупо хлебче тупе брехливе інфолайно для кретинів з московської інфоканалізації, чи не так?
Було: https://plus.google.com/u/0/photos/+%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%A2%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D0%BA/albums/6118210312032032369/6118210307923326610?cfem=1&pid=6118210307923326610&oid=104084749396389507221
Александр Руденко Учора, 15:06
Когда человеку нечем возразить он переходит на личности. Тем более не зная человека. Не советую делать выводы о колониальном мышлении, о совковых обычаях и т. п. на основе своих умозаключений. Ещё раз: родной язык тот, на котором говоришь с рождения. Есть аргументы против? С нормальным обоснованием? Про патриота в кавычках в лицо повторить сможешь?
Olexandr Franchuk Учора, 22:10
+Александр Руденко Тобто Ви з народження говорите російською, чи я не правий? Тоді до Вас питання: це Ваші батьки перейшли з рідної мови рідного народу на російську?
Александр Руденко Учора, 22:24
Я понимаю конечно что писать проще чем читать, но если всё-таки прочитаете что я писал выше, то может таки прозреете, что мать моя русская с России (Брянская область). Как же жестоко было ей переходить с родного украинского языка, нарочно видимо сделала, из ненависти ко всему украинскому. Сарказм. Ну и для справки. Мой родной город Кременчуг на 90% русскоговорящий. Во всяком случае был раньше. Новое поколение конечно более украиноговорящее, т. к. преподавание в школах ведётся преимущественно на украинском. Мои дети тоже будут знать украинский, но какой для них будет родной и на каком они будут общаться - покажет время. Для любителей поязвить что раньше было скорее всего не так, а потом все резко русифицировались, почитайте сколько в Кременчуге жило до войны евреев, да и после войны. А они прям сплошь все были видимо украиноговорящие. Не стоит себя примерять к другим, не зная причин и истории. И ляпать чушь языком. А из-за чьего-то фанатизма потом произрастает ненависть у людей на национальной почве.
А то получается что поддержка нашей группой волонтёров кировоградского спецназа, глядя на картинку и примеряя к себе - поддержка оккупанта. Вся наша группа (практически) русскоговорящая. Поверьте, не языком меряется любовь к родине. Я знаю и русский и украинский, и английский учил/учу.
Dmitriy Zemlyanoy Учора, 22:39
+Olexandr Franchuk друже... Ты дурак что ли? Украина - она такая, многоязычная. Даже президент обращение на этот новый год делал на 3 языках - украинском, русском, татарском. Так может ты теперь кроме русского еще и на татарский язык наедешь? Я 10 лет учился в украинском классе и мне это совершенно не мешает знать 3 языка. И говорю я на том языке, на котором преимущественно говорит мое окружение. А оно, в основном, русскоязычное. Так уж получилось. Но от этого они не меньше любят Украину, не меньшее участили принимали в Майдане и не меньше помогают нашей армии.
Украина богата тем, что она мультикультурная. Тут 23 года уживались и украиноязычные, и русскоязычные, и татары, и евреи, и христиане, и католики, и мусульмане. Такое видовое разнообразие - это богатство. А тупая уравниловка - это совковые методы: всех загнать в одно стоило, чтобы строем ходили и говорил только как прикажут. Это как совковая "русификация", только с обратным вектором. Не будьте совками, не ограничивайте богатство своей страны.
Dmitriy Zemlyanoy Учора, 22:43
+Olexandr Franchuk и даже сейчас прямо здесь мы говорим кто на русском, кто на украинском, но все прекрасно друг друга понимают. Так в чем проблема? Путин - мудак, да, согласен. Оккупанты уроды, да согласен. Но значит ли это, что весь теперь должен отказаться от немецкого языка только потому, что Гитлер оказался мудаком?
Olexandr Franchuk Учора, 23:12
+Dmitriy Zemlyanoy Це питання про нерехід з рідної української на російську, тут в Україні, як в кого воно відбувалось, мене цікавить дуже давно. І нікого я й гадки не мав ображати чи там засуджувати, просто цікаві фактичні обставини.
Александр Руденко Учора, 23:14
+Olexandr Franchuk Ешё раз: родной язык (рідна мова) - это не украинский, а тот язык, которым человек говорит с детства. Википедия в помощь про национальный состав Украины. Не нужно подменять понятия.
Olexandr Franchuk 10:45
+Александр Руденко Ну це питання вже досліджене, для кого рідна мова - це рідна мова рідного народу, а для кого - мова, якої його навчили після народження. Ось це дослідження: Що таке рідна мова, або "какая разніца на каком язикє" http://h.ua/story/58647/
Александр Руденко 11:02
+Olexandr Franchuk Вы читать когда-то научитесь или только писать будете? Я вам несколько доводов выше уже привёл, которые вы в упор не видите. А исследование вашего авторства меня вообще мало интересует. Вас кто-то уполномочил делать выводы за всех?
А в Швейцарии, идиоты, наверно не знают как им страну вывести из жо... кризиса?
Официальные языки: Французский язык, Немецкий язык, Романшский язык, Итальянский язык
Расширяйте свой кругозор. Лучше бы делом занялись, а вы ищите врагов среди ваших потенциальных однодумцев, из-за своих языковых заблуждений.
Olexandr Franchuk 14:00
Не панікуйте так, шановний +Александр Руденко, ніхто тут на Ваш язик не нападає. І "швейцарська багатомовність" http://h.ua/story/362846/ (російською мовою тут: http://maxpark.com/community/90/content/1493498) не має відношення до поняття рідної мови, обговорення якого мені цікаве, а Ви вже схоже хочете зіскочити. Ну то зіскакуйте, коли хочете, але не лізьте до людей з Вашими рекомендаціями, займіться краще своєю власною, і видно що на жаль суттєво дірявою освітою. Ви ж ні про поняття рідної мови нічого не знаєте (і знати не хочете), ні про природу швейцарської "багатомовності" абсолютно не в курсі.
Александр Руденко 16:05
+Olexandr Franchuk Давайте вы не будете говорить мне что делать, а я куда вам идти, ок? Сопливый слив как раз с вашей стороны, псевдоподкреплённый собственными "исследованиями". По поводу "никто не нападает на язык" - смотрим на картинку от Олега Тягнибока. Или тут на картинке кто-то призывает не говорить на украинском? Или это не после отмены языкового закона в прошлом году случились события на Донбассе? Это вы не лезьте к людям с навязыванием собственного видения родного языка и будет всё хорошо. Постепенно украинизируется народ Украины, это и так происходило по уже выше описанным мною причинам: большинство учебных заведений украиноязычные. Эволюция всегда лучше революции.
Olexandr Franchuk 16:31
То Ви просите: "Ещё раз: родной язык тот, на котором говоришь с рождения. Есть аргументы против? С нормальным обоснованием?",
то - коли Вам такі аргументи проти Вашого примітивного уявлення про рідну мову надають, починаєте, в різних варіаціях: "не лезьте к людям с навязыванием собственного видения родного языка и будет всё хорошо".
Ви мабуть забуваєте, і то дуже швидко, що сам щойно писав, на жаль :-(
Що ж до Тягнибока, то моє особисте ставлення до нього як установилось в 2004, що то московський провокатор, так з того часу тільки укріпляється.
Александр Руденко Учора, 16:36
Не перекладывайте с больной головы на здоровую. Я вам могу сейчас надёргать цитат, где вы невнимательно читаете собеседника. Поэтому не вам меня учить, да и остальных тоже. Про определение родного языка уже просто промолчим. С вашей же подачи мои родители, оказывается, ранее меняли национальность, забывали родной язык и прочий бред. Даже троллить не интересно. Опять же, не стоит людям в Интернете указывать что необходимо ещё поучиться и т. п., а то при сравнении уровня знаний может оказаться что "учителю" стоит иногда помолчать... Читал я ваш "опус" с цитатами и собственными рассуждениями, принял к сведению, спасибо.
Александр Руденко Учора, 17:00
+Olexandr Franchuk Перечитал ветку, извините, кое что приписал вам от другого комментатора. Мир вам.
Olexandr Franchuk 10:58
+Александр Руденко І Вам мир. Радий бачити адекватні слова від нормальної людини, це на жаль буває не дуже часто.
Юлия Бессмертная Учора, 22:20
Сербский ,болгарский,словацкий, словенский и другие славянские языки являются древними и самостоятельными языками, украинский же современный и искусственно -слепленный. Я как - то спросила у троих украинцев как перевести с русского выражение " Лопнуло терпение " . Один сказал _ Тэрпиння лопнуло. Другой сказал - Тэрпиння закиньчилось ! А третий сказал - Тэрпэць урвався. Так как правильно ? Свидомые ,пролейте свет ! Насчёт моего происхождения - Я русская! Духом ! Сердцем ! Вздрогом кожи !
Горжусь я ДРЕВНИМ ПРОЗВИЩЕМ своим !
Не дай мне хоть на миг, хоть в чём- то ,Боже, не русской стать,
А кем- нибудь другим!
Ну уж если совсем интересно, то предки мои произошли из Полтавы, фамилия украинская, как и у 20 % россиян тоже украинские фамилии. Наблюдаю повышенную неприязнь у свидомых к угро- финским народам. Не понимаю,чем они хуже вас.Чем хуже вас эстонцы,венгры,финны, марийцы, мордовцы.карелы , коми.и другие представители угро - финских народов ? Откуда,а ,главное, чем оправдано ваше высокомерие по отношению к ним? Национальность человека - это не его достоинство и не его вина ,это просто данность, и у Бога все равны.
Olexandr Franchuk 09:56
+Юлия Бессмертная пише: "украинский же современный и искусственно -слепленный", і нема сумніву, що цій людині відомо про наявність в українського народу українських народних пісень, якраз усіх тією мовою, про яку ця людина пише: "украинский же современный и искусственно -слепленный". Але ж раз українська щойно придумана мова, значить хтось разом з мовою придумав сотні тисяч українських народних пісень - до речі більше, ніж у будь-якого з народів світу?
Висновок досить таки очевидний: якщо людина пише: "украинский же современный и искусственно -слепленный", значить вона або свідомо бреше, або ж тупа, як валянок, і абсолютно не думаючи власною головою, тупо хлебче тупе брехливе інфолайно для кретинів з московської інфоканалізації, чи не так?
Було: https://plus.google.com/u/0/photos/+%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%A2%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D0%BA/albums/6118210312032032369/6118210307923326610?cfem=1&pid=6118210307923326610&oid=104084749396389507221
2015-02-22
Інфовійна: здаватись чи стати нарешті на бік правди (з рос. перекл.)
Інфовійна: здаватись чи стати нарешті на бік правди
Усі розслідування, усіх убивств, як бачимо, і надалі практично на нулі, як це і було завжди раніше. І хоч людська надія, що злочини будуть розкриті, постійно жевріє, живлячись здоровим глуздом, однак всупереч і йому, і величезному суспільному тиску на слідчі органи, ні одне з розслідувань усіх резонансних убивств досі не зрушило з місця. Це одне.
Безсилість української інформаційної політики перед агресивною, в усіх розуміннях цього слова, московською пропагандою, очевидна. Це ще одне.
Нахабність тотальної бездонної наскрізної московської брехні не має меж, і на жаль досить таки непогано видно, що лідери українського інфопростору аж ніяк не бачать, що її може зупинити. Це ще одне подібне.
Список цих паршивих особливостей сьогодення можна продовжувати, і тенденція до подальшого його розширення очевидна, як от наприклад практично не прикриті державні зусилля щодо ліквідації "Шустер live" - тобто цілком однозначні намагання і надалі все сильніше жмурити суспільні очі на правдиве суспільне відображення дійсності.
Що це таке? Куди це веде і що буде далі? якщо не зламати це сповзання до все глибшого і глибшого занурення в брехню, щоб там не дивитись правді в вічі й не називати важливих речей своїми спражніми іменами?
А що ще може бути в таких випадках, коли люди намагаються дурити самі себе і ховаються, як в тій притчі про страуса з головою в піску, від прикрої правди, яка фактично прямо таки сама лізе в очі і руйнує їхнє життя? Життя буде зруйноване.
І щоб цього не трапилось, необхідно нарешті відмовитись від укладеної для нас в Москві облудної парадигми нашої інформаційної політики і прямо назвати, його власним іменем - того, хто насправді нападає на Україну, ненавидить її дикою утробною смертельною ненавистю і хоче будь що знищити українську державу, українську мову, український народ і все українське.
Доказами наявності в реальній дійсності сьогодення тої утробної смертельної сучасної ненависті до українського народу, просто битком набитий весь, перш за все російськомовний інтернет.
Для правдивої життєвої сили (не тільки) українського народу, усяка брехня, фальш і облуда усіх гатунків всередині суспільства, це сильна отрута. Саме якраз тому український народ, не мислячи свого життя без своєї життєвої правди-віри, протягом тільки останніх ста років поклав незліченну кількість мільйонів життів прекрасних людей.
І саме тому такий наполегливий вигляд мають потуги московської холуйні усіх гатунків, відвертої і під прикриттям - цілком свідомої та просто зазомбованих дурнів під наркозом тої чи іншої московської облуди - усунути з українського життя правду і впроваджувати, будь-яким чином, в українські реалії, окрім уже впроваджених раніше речей на зразок корупції, якусь додаткову специфічну доморощену українську брехню, під назвою чи то "пропаганда", чи то під якоюсь іншою, замість стати цілком й повністю на бік животворної для українського народу правди.
Небезпека розширення московського інформаційного простору, з допомогою відповідного перетворення українського інфопростору шляхом вилучення з нього правди, непогано видно, що досить таки зрозуміла багатьом думаючим людям. Такого висновку можна дійти навіть просто дивлячись один окремий ефір Шустера, наприклад від 20.02.2015.
А що тим думаючим людям на жаль не зовсім ясно, і це видно з усіх ефірів, і далеко не тільки Шустера, то це те, що український інфопростір - не тільки в своїх зовнішніх виявах на зразок російських тваринних серіалів на українських телеканалах, а в самих його оснооположних категоріях, фундаментально - вже давно рухається практично весь в навколомосковській орбіті й знаходиться в полі тяжіння московської брехні. І що український інформаційний грунт не просто залитий брехливим інфолайном з московської інфоканалізації, а що під ним, в глибині, давно лежить закопана туди московськими посіпаками усіх калібрів на українській землі (і сьогодні ретельно оберігається ними), грунтовна московська олжа, яка підсвічує кожне інформаційне українське повідомлення.
Що то за олжа і що робити?
Необхідно усвідомити, що на Україну напав насправді не Путін. І що це не російський, чи якийсь інший народ, а що це ті ж самісінькі московські організаційні структури, які організували в 20-му сторіччі три гігантські голодоморні убивства українського народу. Найкраще ім'я цим структурам - московська банда убивць.
Слід нарешті уяснити, що московська банда убивць нікуди з тих часів не поділась, ніде не зникла і аж ніяк не переродилась на щось типу доброзичливе до України. І що ті московські організаційні структури московської банди убивць, вони сьогодні, як і раніше, наповнені тими ж самими, чи такими ж самими спеціалістами з організації та прикриття величезних убивств, перш за все убивств українського народу. І що вони - це ніякий не комунізм, лахміття фразеології якого вони вже давно викинули на смітник, зокрема щоб його використовували там, на смітнику історії, московські холопи під прикриттям, для відвертання нашої уваги від справжніх убивць.
Це саме якраз вони убили в 1946-47, в 1932-34, 1921-23 щоразу мільйони одних тільки українських дітей. Вони ці убивства ретельно планували, до них готувалися, після чого їх організували й учинили, і до сьогодні ті гігантські убивства прикривають, здійснивши спершу поділ суспільства на дві головні визначальні верстви (страти) - на тих, хто убиває, і на тих, кого убивають.
Чому чим більше московська банда убивць продукує брехні, тим живіший, жвавіший та активніший вигляд вона має, зрозуміти насправді зовсім не важко. Адже саме якраз брехня є духом і кров'ю цієї ні з чим в історії людства не зрівняної сатанинської сукупності оргструктур. Без брехні їй моментальна загибель, і відповідно чим московська брехня потужніша, тотальніша, чим вона більш наскрізна та всеохоплююча, тим більш сильною почувають себе усі організаційні структури цього злоякісного, смертельно небезпечного утворення на тілі людства.
Більш детально щодо московської банди убивць, її пособників, засобів та її членів, у тому числі холопів, холуїв посіпак та просто рабів різноманітного етнічного походження, ні у одного з яких насправді нема рідного народу, тобто відсутня національна належність, можна прочитати в книзі "Українська політологія або Атдадім Львов Палякам". Матеріали цієї книги написані протягом 1999 - 2010 років, в процесі участі автора в політичних форумах, перш за все в тоді найактивнішому форумі ukr.politics. Її вільно доступну електронну версію, український оригінал і російський переклад, можна взяти тут:
/*
UPolitology.pdf
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alS2h3NUtha0xHVVE&authuser=0
UPolitology.epub
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alT0xMOTJKUFNEMzA&authuser=0
російський переклад:
UPolitologyR.pdf
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alcm9uYUJrQkhvRWs&authuser=0
UPolitologyR.epub
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alMDdqUWRReHRZaGM&authuser=0
*/
Для знайомства з книгою наведемо тут її першу, вперше опубліковану в вересні 2006 статтю "Убивства українських політичних і культурних діячів":
/*
Оце зараз, згадуючи раніше чи пізніше убитих українських політичних і культурних діячів, виявилося, що серед відомих мені тих убивств, авторство яких було встановлено – з досить таки давніх часів – я не знаю жодного такого убивства, яке було б учинене не московськими спецслужбами.
А підозрілі передчасні смерті, починаючи принаймні з Петра Сагайдачного і Богдана Хмельницького до сьогодні, дуже добре вписуються в ті шеренги убивств, московське авторство яких точно відоме.
Деколи вбивці ставали відомими в результаті розслідування, проведеного країнами, на території яких вони були вчинені – як, наприклад, убивство Петлюри в 1926, а деколи – в результаті опублікування мемуарів виконавцем убивства багато років по тому. Після багаторазової зміни осіб, само собою на вершині московської державної ієрархії. Як це, наприклад, сталося з убивством Євгена Коновальця в 1938 в Роттердамі, про авторство і спосіб учинення якого стало відомо тільки після опублікування мемуарів виконавця даного московського убивства, Павла Судоплатова, на початку 90-х років.
Однак, особливо показовими, особливо з точки зору розуміння процесів гальмування розслідування усіх резонансних убивств, учинених протягом останніх 15 років тут, на українській землі, є московські вбивства, вчинені в 1957 і 1959 роках – Лева Ребета і Степана Бандери відповідно – а особливо, звичайно, останнє з них, убивство Степана Бандери.
Не зупиняючись на самих цих убивствах, учинених агентом КГБ Богданом Сташинським – інформація стосовно них в мережі є – розглянемо питання про те, а яким же чином реагують московські вбивці на загрозу розкриття та оприлюднення вчинених ними, на найвищому державному рівні, вбивств.
Отже, 12 серпня 1961 року, Сташинський з дружиною в НДР вислизнули з-під нагляду КГБ.
На виявлення факту втечі, передачу повідомлення про це в Москву та прийняття московського рішення на найвищому рівні про перекриття можливих шляхів втечі цього безпосереднього виконавця вбивства Степана Бандери, Сташинського, пішло кілька годин.
Цих кількох годин Сташинському вистачило, щоб встигнути перетнути лінію розділу Західного та Східного Берліну.
Через якісь години чи хвилини по тому ця лінія була перекрита і вже з ранку наступного дня, 13 серпня 1961 року, була готова тимчасова, яка скоро перетворилась в стаціонарну, всім відому бетонну Берлінську стіну.
Оскільки про вбивство Бандери і про втечу його вбивці, керованому безпосередньо з Кремля – який пив шампанське з Хрущовим і Шелепиним – тоді ніхто не знав, то громадськістю, звичайно що, були знайдені інші причини для пояснення таких раптових, різких і, як на перший погляд, не зовсім адекватно до поточної ситуації рішучих московських дій по зведенню Берлінської стіни. Саме ті причини і наводяться за інерцією й досі.
Звичайно, що на цьому діло не могло так просто скінчитися. Попереду було слідство і суд. Хоч воно суд був ніби як над Сташинським, але насправді той суд був, усім це було зрозуміло, над його безпосередніми кремлівськими керівниками.
І при тому, зауважимо, зовсім не над тими кремлівськими керівниками, які залишились десь в минулому і на яких уже сміливо можна вішати усіх собак – а над тими, які прямо зараз сиділи в своїх кремлівських кабінетах.
Наявність потреби потурбуватися, і то негайно, про ліквідацію наслідків усього цього досить таки очевидна, чи не так.
На фізичну ліквідацію самого джерела правдивої інформації про московських убивць, тобто агента Сташинського в німецькій тюрмі, навряд чи покладались надто великі надії. А невдалі інформаційні операції типу брехливих публікацій в підлеглій московським убивцям пресі, чи прес-конференції різних московських сексотів – вони лише тільки посилювали негативні наслідки даного величезного витоку правдивої інформації про кремлівських убивць.
Отже, оскільки сам витік правдивої інформації, це було ясно що зупинити не вдасться, і навіть поставити навіть під маленький сумнів її правдивість теж не вийде, то мабуть не залишалось більше нічого, аніж спробувати заглушити резонанс від цього всього чимось іншим, але не менш серйозним.
І коли розглянути події, які трапилися під час проведення розслідування московських убивств, виконавцем яких був Сташинський; під час суду над Сташинським; і особливо негайно ж одразу після винесення судового вироку – тобто коли очікуваний резонанс стосовно злочинних дій московських убивць мав бути найбільшим, то ми негайно побачимо так звану Карибську кризу, розвиток якої (підготовка) відбувався паралельно зі слідством, а кульмінація по часу точно співпала з винесенням вироку.
Не доводиться сумніватися, що якби Німеччина не була учасником достатньо потужної системи колективної безпеки, то оргутворення московських убивць без проблем відшукало б скільки завгодно ефективних засобів для того, щоби не допустити а ні суду з участю Сташинського, а ні навіть й розслідування даного свого злочину — аналогічно як це зараз має місце в Україні стосовно багатьох резонансних убивств, криваві сліди від яких усіх ведуть прямо в Москву, Кремль, і з яких досі ні одне не розслідуване.
Невідповідність московських дій з розкручування та гальмування Карибської кризи, яка поставила світ на грань термоядерної війни, іншим тогочасним подіям, вже тоді усім впадала в очі: "Компромисс не удовлетворил никого. При этом он явился особенно острой дипломатической неловкостью для Хрущёва и Советского Союза, которые выглядели дающими задний ход в ситуации, которую сами же и создали": [http://ru.wikipedia.org/wiki/Карибский_кризис , (розділ “Последствия”, версія 2006 року) ]
І звичайно що належні висновки на майбутнє з того величезного проколу московськими убивцями були зроблені, і тепер усі, причетні до запланованих в Москві резонансних убивств, негайно фізично ліквідовуються.
Наприклад, доводилось бачити інформацію про те, що з вертикалі керівників московських концтаборів, причетних до того концтабору, в якому у 1985 році був убитий Василь Стус, вже на початку 90-х років давно жодного не було серед живих.
Що ж до безліч резонансних відвертих убивств і несвоєчасних смертей з сумнівними обставинами українських політичних і культурних діячів останніми роками на українській землі, криваві сліди від яких усіх ведуть прямо в Москву, Кремль, то треба відверто зізнатися, що доти, доки Україна не стане дійсним учасником НАТО, їхнє справжнє розслідування, не кажучи вже про якісь там суди, повністю виключене, а повна безкарність убивць і надалі цілком забезпечена – з огляду на відсутність реальних гарантій безпеки України та повну ясність стосовно того, що московські убивці задля забезпечення свого особистого вигляду ніби як не злочинців, без жодного якогось трепету завжди готові скористатися своїми численними наявними тут в Україні чи деінде засобами, не зупиняючись ні перед чим – будь-якими засобами, у тому числі наприклад покласти життя будь-якої кількості нормальних людей – без врахування при цьому, свої вони чи чужі.
*/
Неможливо весь час перебувати на околицях московської інфоканалізації, щохвилини ризикуючи туди завалитись остаточно, закриваючи очі на фундаментальні відмінності правди дійсності від безроздільно пануючих в українському інфопросторі навколомосковськоцентричних положень, пора вибиратись. В українського народу, на відміну від московської банди убивць, не було досі з чим ховатись від світу - не було чого приховувати - і сподіваюся не буде й надалі.
___
Инфовойна: сдаваться или стать наконец на сторону правды
Все расследования, всех убийств, как видим, и в дальнейшем практически на нуле, как это и было всегда раньше. И хотя человеческая надежда, что преступления будут раскрыты, постоянно тлеет, питаясь здравым смыслом, но вопреки и ему, и огромному общественному давлению на следственные органы, ни одно из расследований всех резонансных убийств до сих пор не сдвинулось с места. Это одно.
Бессилие украинской информационной политики перед агрессивной, во всех смыслах этого слова, московской пропагандой, очевидна. Это еще одно.
Наглость тотальной бездонной сквозной московской лжи не имеет границ, и к сожалению довольно неплохо видно, что лидеры украинского инфопространства никоим образом не видят, что ее может остановить. Это еще одно подобное.
Список этих паршивых особенностей настоящего можно продолжать, и тенденция к дальнейшему его расширению очевидна, как вот например практически не прикрытые государственные усилия по ликвидации "Шустер live" - то есть вполне однозначные попытки и в дальнейшем все сильнее щурить общественные глаза на правдивое общественное отражение действительности.
Что это такое? Куда это ведет и что будет дальше? если не сломать это сползание к все более и более глубокому погружению в ложь, чтобы там не смотреть правде в глаза и не называть важных вещей своими истинными именами?
А что может быть в таких случаях, когда люди пытаются обманывать сами себя и прячутся, как в той притче о страусе с головой в песке, от досадной правды, которая фактически прямо таки сама лезет в глаза и разрушает их жизнь? Жизнь разрушится.
И чтобы этого не случилось, необходимо наконец отказаться от созданной для нас в Москве ложной парадигмы нашей информационной политики и прямо назвать его собственным именем - того, кто на самом деле нападает на Украину, ненавидит ее дикой утробной смертельной ненавистью и хочет во что бы то ни стало уничтожить украинское государство, украинский язык, украинский народ и все украинское.
Доказательствами наличия в реальной действительности сегодняшнего той утробной смертельной современной ненависти к украинскому народу, просто битком набит весь, прежде всего русскоязычный интернет.
Для правдивой жизненной силы (не только) украинского народа, всякая ложь, фальшь и обман всех сортов внутри общества, это сильный яд. Именно как раз потому украинский народ не мысля своей жизни без своей жизненной правды-веры, в течение только последних ста лет положил бесчисленное количество миллионов жизней прекрасных людей.
И именно поэтому такими настойчивими выглядят потуги московской холуйни всех сортов, откровенной и под прикрытием - вполне сознательной и просто зазомбированних дураков под наркозом той или иной московской лжи - устранить из украинской жизни правду и внедрять, каким-либо образом, в украинские реалии, кроме уже внедренных ранее вещей вроде коррупции, какую-то дополнительную специфическую доморощенную украинскую ложь, под названием то ли "пропаганда", то ли под каким-то другим, вместо перейти целиком и полностью на сторону животворной для украинского народа правды.
Опасность расширения московского информационного пространства, с помощью соответствующего преобразования украинского инфопространства путем изъятия из него правды, неплохо видно, что довольно таки понятна многим думающим людям. Такой вывод можно сделать даже просто глядя один отдельный эфир Шустера, например от 20.02.2015.
А что тем думающим людям к сожалению не совсем ясно, и это видно из всех эфиров, и далеко не только Шустера, так это то, что украинское инфопространство - не только в своих внешних проявлениях вроде российских животных сериалов на украинских телеканалах, а в самих его оснооположных категориях, фундаментально - уже давно движется практически весь по вокругмосковской орбите и находится в поле притяжения московской лжи. И что украинская информационная почва не просто залита лживым инфодерьмом с московской инфоканализации, а под ним, в глубине, давно лежит закопана туда московскими прихвостнями всех калибров на украинской земле (и сегодня тщательно оберегается ними), основательная московская олжа, которая подсвечивает каждый информационное украинском сообщение.
Что это за олжа и что делать?
Необходимо осознать, что на Украину напал на самом деле не Путин. И что это не русский или какой-то другой народ, а это те же самые московские организационные структуры, которые организовали в 20-м веке три гигантские голодоморные убийства украинского народа. Лучшее имя этим структурам - московская банда убийц.
Следует наконец уяснить, что московская банда убийц никуда с тех пор не делась, нигде не исчезла и отнюдь не переродилась в нечто типа доброжелательное к Украине. И что те московские организационные структуры московской банды убийц, они сегодня, как и раньше, наполнены теми же или такими же специалистами по организации и прикрытию огромных убийств, прежде всего убийств украинского народа. И что они - это никакой не коммунизм, лохмотья фразеологии которого они уже давно выбросили на свалку, в частности, чтобы его использовали там, на свалке истории, московские холопы под прикрытием, для отвлечения нашего внимания от настоящих убийц.
Это именно они убили в 1946-47, в 1932-34, 1921-23 каждый раз миллионы одних только украинских детей. Они эти убийства тщательно планировали, к ним готовились, после чего их организовали и учинили, и сегодня те гигантские убийства прикрывают, осуществив сначала разделение общества на две главные определяющие страты - на тех, кто убивает, и на тех, кого убивают.
Почему чем больше московская банда убийц продуцирует лжи, тем живее, бодрее и активнее она выглядит, понять на самом деле совсем не трудно. Ведь именно как раз ложь является духом и кровью этой ни с чем в истории человечества не сравнимой сатанинской совокупности оргструктур. Без лжи ей моментальная смерть, и соответственно чем московская ложь мощнее, тотальнее, чем она более сквозная и всеобъемлющая, тем более сильными чувствуют себя все организационные структуры этого злокачественного, смертельно опасного образования на теле человечества.
Подробнее о московской банде убийц, ее пособниках, средствах и ее членах, в том числе про холопов, холуев приспешников и просто рабов разнообразного этнического происхождения, ни у одного из которых на самом деле нет родного народа, то есть отсутствует национальная принадлежность, можно прочитать в книге "Украинская политология или Атдадим Львов Палякам". Материалы этой книги написаны в течение 1999 - 2010 годов, в процессе участия автора в политических форумах, прежде всего в то время активном форуме ukr.politics. Ее свободно доступную электронную версию, украинский оригинал и русский перевод, можно взять здесь:
/*
UPolitology.pdf
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alS2h3NUtha0xHVVE&authuser=0
UPolitology.epub
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alT0xMOTJKUFNEMzA&authuser=0
русский перевод:
UPolitologyR.pdf
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alcm9uYUJrQkhvRWs&authuser=0
UPolitologyR.epub
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alMDdqUWRReHRZaGM&authuser=0
*/
Для знакомства с книгой приведем здесь ее первую, впервые опубликованную в сентябре 2006 статью "Убийства украинских политических и культурных деятелей":
/*
Вот сейчас, вспоминая раньше или позже убитых украинских политических и культурных деятелей, оказалось, что среди известных мне тех убийств, авторство которых было установлено — с довольно давних времен — я не знаю ни одного такого убийства, которое было бы совершено не московскими спецслужбами.
А подозрительные преждевременные смерти, начиная по крайней мере с Петра Сагайдачного и Богдана Хмельницкого до сегодня, очень хорошо вписываются в те шеренги убийств, московское авторство которых точно известно.
Порой убийцы становились известными в результате расследования, проведенного странами, на территории которых они были совершены — как, например, убийство Петлюры в 1926, а порой — в результате опубликования мемуаров исполнителем убийства много лет спустя. После многократной смены лиц, само собой, на вершине московской государственной иерархии. Как это, например, произошло с убийством Евгена Коновальца в 1938 в Роттердаме, об авторстве и способе совершения которого стало известно только после опубликования мемуаров исполнителя данного московского убийства, Павла Судоплатова, в начале 90-х годов.
Однако особенно показательными, особенно с точки зрения понимания процессов торможения расследования всех резонансных убийств, совершенных в течение последних 15 лет здесь, на украинской земле, есть московские убийства, совершенные в 1957 и 1959 годах — Льва Ребета и Степана Бандеры соответственно — а особенно последнее из них, убийство Степана Бандеры.
Не останавливаясь на самих этих убийствах, совершенных агентом КГБ Богданом Сташинским — информация о них в сети есть — рассмотрим вопрос о том, а каким же образом реагирует московская банда убийц на угрозу раскрытия и обнародования совершенных ими, на самом высоком государственном уровне, убийств.
Итак, 12 августа 1961, Сташинский с женой в ГДР выскользнули из-под надзора КГБ.
На выявление факта побега, передачу сообщения об этом в Москву и принятие московского решения на высшем уровне о перекрытии возможных путей бегства этого непосредственного исполнителя убийства Степана Бандеры, Сташинского, ушло несколько часов.
Этих нескольких часов Сташинскому хватило, чтобы успеть пересечь линию раздела Западного и Восточного Берлина.
Через какие-то часы (или минуты) спустя линия была перекрыта и уже утром следующего дня, 13 августа 1961 года, была готова временная, которая скоро превратилась в стационарную, всем известную Берлинскую стену.
Поскольку об убийстве Бандеры и о бегстве его убийцы, управляемом непосредственно из Кремля, который пил шампанское с Хрущевым и Шелепиным, тогда никто (кроме руководства московской банды убийц) не знал, то для общественности, естественно, были "найдены" другие причины для объяснения таких внезапных, резких и, на первый взгляд, не совсем адекватно текущей ситуации решительных московских действий по возведению Берлинской стены. Именно те причины и приводятся по инерции до сих пор.
Конечно, на этом дело не могло так просто кончиться. Впереди было следствие и суд. Хоть оно суд был вроде как над Сташинским, но в действительности тот суд был (всем кто был в курсе, было вполне понятно) над его непосредственными кремлевскими руководителями.
И при том, заметим, вовсе не над теми кремлевскими руководителями, которые остались где-то в прошлом и на которых уже смело можно вешать всех собак, а над теми, которые прямо сейчас сидели в своих кремлевских кабинетах.
Наличие потребности позаботиться, и немедленно, о ликвидации последствий всего этого, довольно таки очевидно, не так ли.
На физическую ликвидацию самого источника правдивой информации о московских убийцах — т.е. агента Сташинского в немецкой тюрьме — вряд ли возлагались слишком большие надежды. А неудачные информационные операции типа лживых публикаций в подчиненной московской банде убийц международной прессе и пресс-конференции разных московских сексотов, они лишь только усиливали негативные последствия данной огромной утечки правдивой информации о кремлевских убийцах.
Следовательно, поскольку саму утечку правдивой информации, это было ясно, остановить не удастся — и даже поставить под даже маленькое сомнение ее правдивость тоже не получится, то видимо не оставалось больше ничего, чем попытаться _заглушить_ резонанс от этого всего чем-то иным, но не менее серьезным.
И когда рассмотреть события, которые произошли во время проведения расследования московских убийств, исполнителем которых был Сташинский; во время суда над Сташинским; и особенно немедленно сразу после вынесения судебного приговора, т.е. когда ожидаемый резонанс относительно преступных действий московских убийц должен был быть самым большим, то мы сразу же увидим так называемый Карибский кризис, развитие которого (подготовка) происходила параллельно со следствием по делу Сташинского, а кульминация по времени точно совпала с вынесением приговора.
Нет никаких сомнений, что если бы Германия не была участником достаточно мощной системы коллективной безопасности, то оргобразование московских убийц без проблем нашло бы сколько угодно эффективных средств для того, чтобы не допустить ни суда с участием Сташинского, ни даже и расследования данного своего преступления — подобно тому, как это сейчас имеет место в Украине относительно многих резонансных убийств, кровавые следы от которых всех ведут прямо в Москву, Кремль, и из которых до сих пор ни одно не расследовано.
Несоответствие московских действий по раскрутке и торможению Карибского кризиса, который поставил мир на грань термоядерной войны, другим тогдашним событиям, уже тогда всем бросалось в глаза: "Компромисс не удовлетворил никого. При этом он явился особенно острой дипломатической неловкостью для Хрущёва и Советского Союза, которые выглядели дающими задний ход в ситуации, которую сами же и создали": http://ru.wikipedia.org/wiki/Карибский кризис (данная фраза в Вики.ру сегодня, октябрь 2010, уже существенно изменена).
И конечно что надлежащие выводы на будущее из того огромного прокола московскими убийцами были сделаны, и теперь все, кто причастен к запланированным в Москве резонансным убийствам, немедленно физически ликвидируются.
Например, приходилось видеть информацию о том, что из вертикали руководителей московских концлагерей, причастных к концлагерю, в котором в 1985 году был убит Василь Стус, уже в начале 90-х годов давно ни одного не было в живых.
Что касается множества резонансных откровенных убийств и несвоевременных смертей с сомнительными обстоятельствами украинских политических и культурных деятелей в последние годы на украинской земле, кровавые следы от которых всех ведут прямо в Москву, Кремль, то надо признать, что до тех пор, пока Украина не станет действительным участником НАТО, их настоящее расследование, не говоря уже о каких-то там судах, полностью исключено, а полная безнаказанность убийц и в дальнейшем полностью обеспечена — учитывая отсутствие реальных гарантий безопасности Украины и полную ясность относительно того, что московские убийцы для обеспечения своего личного вида вроде как не преступников, без всякого какого-то трепета всегда готовы воспользоваться своими многочисленными имеющимися здесь в Украине или где-либо средствами, не останавливаясь ни перед чем — любыми средствами, в том числе например положить жизнь любого количества нормальных людей — без учета при этом, свои они или чужие.
*/
Невозможно все время находиться на окраинах московской инфоканализации, ежеминутно рискуя туда завалиться окончательно, закрывая глаза на фундаментальные различия правды действительности от безраздельно господствующих в украинском инфопространстве околомосковскоцентрических положений, пора выбираться. У украинского народа, в отличие от московской банды убийц, не было до сих пор с чем прятаться от мира - нечего было скрывать - и надеюсь не будет и в дальнейшем.
Усі розслідування, усіх убивств, як бачимо, і надалі практично на нулі, як це і було завжди раніше. І хоч людська надія, що злочини будуть розкриті, постійно жевріє, живлячись здоровим глуздом, однак всупереч і йому, і величезному суспільному тиску на слідчі органи, ні одне з розслідувань усіх резонансних убивств досі не зрушило з місця. Це одне.
Безсилість української інформаційної політики перед агресивною, в усіх розуміннях цього слова, московською пропагандою, очевидна. Це ще одне.
Нахабність тотальної бездонної наскрізної московської брехні не має меж, і на жаль досить таки непогано видно, що лідери українського інфопростору аж ніяк не бачать, що її може зупинити. Це ще одне подібне.
Список цих паршивих особливостей сьогодення можна продовжувати, і тенденція до подальшого його розширення очевидна, як от наприклад практично не прикриті державні зусилля щодо ліквідації "Шустер live" - тобто цілком однозначні намагання і надалі все сильніше жмурити суспільні очі на правдиве суспільне відображення дійсності.
Що це таке? Куди це веде і що буде далі? якщо не зламати це сповзання до все глибшого і глибшого занурення в брехню, щоб там не дивитись правді в вічі й не називати важливих речей своїми спражніми іменами?
А що ще може бути в таких випадках, коли люди намагаються дурити самі себе і ховаються, як в тій притчі про страуса з головою в піску, від прикрої правди, яка фактично прямо таки сама лізе в очі і руйнує їхнє життя? Життя буде зруйноване.
І щоб цього не трапилось, необхідно нарешті відмовитись від укладеної для нас в Москві облудної парадигми нашої інформаційної політики і прямо назвати, його власним іменем - того, хто насправді нападає на Україну, ненавидить її дикою утробною смертельною ненавистю і хоче будь що знищити українську державу, українську мову, український народ і все українське.
Доказами наявності в реальній дійсності сьогодення тої утробної смертельної сучасної ненависті до українського народу, просто битком набитий весь, перш за все російськомовний інтернет.
Для правдивої життєвої сили (не тільки) українського народу, усяка брехня, фальш і облуда усіх гатунків всередині суспільства, це сильна отрута. Саме якраз тому український народ, не мислячи свого життя без своєї життєвої правди-віри, протягом тільки останніх ста років поклав незліченну кількість мільйонів життів прекрасних людей.
І саме тому такий наполегливий вигляд мають потуги московської холуйні усіх гатунків, відвертої і під прикриттям - цілком свідомої та просто зазомбованих дурнів під наркозом тої чи іншої московської облуди - усунути з українського життя правду і впроваджувати, будь-яким чином, в українські реалії, окрім уже впроваджених раніше речей на зразок корупції, якусь додаткову специфічну доморощену українську брехню, під назвою чи то "пропаганда", чи то під якоюсь іншою, замість стати цілком й повністю на бік животворної для українського народу правди.
Небезпека розширення московського інформаційного простору, з допомогою відповідного перетворення українського інфопростору шляхом вилучення з нього правди, непогано видно, що досить таки зрозуміла багатьом думаючим людям. Такого висновку можна дійти навіть просто дивлячись один окремий ефір Шустера, наприклад від 20.02.2015.
А що тим думаючим людям на жаль не зовсім ясно, і це видно з усіх ефірів, і далеко не тільки Шустера, то це те, що український інфопростір - не тільки в своїх зовнішніх виявах на зразок російських тваринних серіалів на українських телеканалах, а в самих його оснооположних категоріях, фундаментально - вже давно рухається практично весь в навколомосковській орбіті й знаходиться в полі тяжіння московської брехні. І що український інформаційний грунт не просто залитий брехливим інфолайном з московської інфоканалізації, а що під ним, в глибині, давно лежить закопана туди московськими посіпаками усіх калібрів на українській землі (і сьогодні ретельно оберігається ними), грунтовна московська олжа, яка підсвічує кожне інформаційне українське повідомлення.
Що то за олжа і що робити?
Необхідно усвідомити, що на Україну напав насправді не Путін. І що це не російський, чи якийсь інший народ, а що це ті ж самісінькі московські організаційні структури, які організували в 20-му сторіччі три гігантські голодоморні убивства українського народу. Найкраще ім'я цим структурам - московська банда убивць.
Слід нарешті уяснити, що московська банда убивць нікуди з тих часів не поділась, ніде не зникла і аж ніяк не переродилась на щось типу доброзичливе до України. І що ті московські організаційні структури московської банди убивць, вони сьогодні, як і раніше, наповнені тими ж самими, чи такими ж самими спеціалістами з організації та прикриття величезних убивств, перш за все убивств українського народу. І що вони - це ніякий не комунізм, лахміття фразеології якого вони вже давно викинули на смітник, зокрема щоб його використовували там, на смітнику історії, московські холопи під прикриттям, для відвертання нашої уваги від справжніх убивць.
Це саме якраз вони убили в 1946-47, в 1932-34, 1921-23 щоразу мільйони одних тільки українських дітей. Вони ці убивства ретельно планували, до них готувалися, після чого їх організували й учинили, і до сьогодні ті гігантські убивства прикривають, здійснивши спершу поділ суспільства на дві головні визначальні верстви (страти) - на тих, хто убиває, і на тих, кого убивають.
Чому чим більше московська банда убивць продукує брехні, тим живіший, жвавіший та активніший вигляд вона має, зрозуміти насправді зовсім не важко. Адже саме якраз брехня є духом і кров'ю цієї ні з чим в історії людства не зрівняної сатанинської сукупності оргструктур. Без брехні їй моментальна загибель, і відповідно чим московська брехня потужніша, тотальніша, чим вона більш наскрізна та всеохоплююча, тим більш сильною почувають себе усі організаційні структури цього злоякісного, смертельно небезпечного утворення на тілі людства.
Більш детально щодо московської банди убивць, її пособників, засобів та її членів, у тому числі холопів, холуїв посіпак та просто рабів різноманітного етнічного походження, ні у одного з яких насправді нема рідного народу, тобто відсутня національна належність, можна прочитати в книзі "Українська політологія або Атдадім Львов Палякам". Матеріали цієї книги написані протягом 1999 - 2010 років, в процесі участі автора в політичних форумах, перш за все в тоді найактивнішому форумі ukr.politics. Її вільно доступну електронну версію, український оригінал і російський переклад, можна взяти тут:
/*
UPolitology.pdf
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alS2h3NUtha0xHVVE&authuser=0
UPolitology.epub
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alT0xMOTJKUFNEMzA&authuser=0
російський переклад:
UPolitologyR.pdf
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alcm9uYUJrQkhvRWs&authuser=0
UPolitologyR.epub
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alMDdqUWRReHRZaGM&authuser=0
*/
Для знайомства з книгою наведемо тут її першу, вперше опубліковану в вересні 2006 статтю "Убивства українських політичних і культурних діячів":
/*
Оце зараз, згадуючи раніше чи пізніше убитих українських політичних і культурних діячів, виявилося, що серед відомих мені тих убивств, авторство яких було встановлено – з досить таки давніх часів – я не знаю жодного такого убивства, яке було б учинене не московськими спецслужбами.
А підозрілі передчасні смерті, починаючи принаймні з Петра Сагайдачного і Богдана Хмельницького до сьогодні, дуже добре вписуються в ті шеренги убивств, московське авторство яких точно відоме.
Деколи вбивці ставали відомими в результаті розслідування, проведеного країнами, на території яких вони були вчинені – як, наприклад, убивство Петлюри в 1926, а деколи – в результаті опублікування мемуарів виконавцем убивства багато років по тому. Після багаторазової зміни осіб, само собою на вершині московської державної ієрархії. Як це, наприклад, сталося з убивством Євгена Коновальця в 1938 в Роттердамі, про авторство і спосіб учинення якого стало відомо тільки після опублікування мемуарів виконавця даного московського убивства, Павла Судоплатова, на початку 90-х років.
Однак, особливо показовими, особливо з точки зору розуміння процесів гальмування розслідування усіх резонансних убивств, учинених протягом останніх 15 років тут, на українській землі, є московські вбивства, вчинені в 1957 і 1959 роках – Лева Ребета і Степана Бандери відповідно – а особливо, звичайно, останнє з них, убивство Степана Бандери.
Не зупиняючись на самих цих убивствах, учинених агентом КГБ Богданом Сташинським – інформація стосовно них в мережі є – розглянемо питання про те, а яким же чином реагують московські вбивці на загрозу розкриття та оприлюднення вчинених ними, на найвищому державному рівні, вбивств.
Отже, 12 серпня 1961 року, Сташинський з дружиною в НДР вислизнули з-під нагляду КГБ.
На виявлення факту втечі, передачу повідомлення про це в Москву та прийняття московського рішення на найвищому рівні про перекриття можливих шляхів втечі цього безпосереднього виконавця вбивства Степана Бандери, Сташинського, пішло кілька годин.
Цих кількох годин Сташинському вистачило, щоб встигнути перетнути лінію розділу Західного та Східного Берліну.
Через якісь години чи хвилини по тому ця лінія була перекрита і вже з ранку наступного дня, 13 серпня 1961 року, була готова тимчасова, яка скоро перетворилась в стаціонарну, всім відому бетонну Берлінську стіну.
Оскільки про вбивство Бандери і про втечу його вбивці, керованому безпосередньо з Кремля – який пив шампанське з Хрущовим і Шелепиним – тоді ніхто не знав, то громадськістю, звичайно що, були знайдені інші причини для пояснення таких раптових, різких і, як на перший погляд, не зовсім адекватно до поточної ситуації рішучих московських дій по зведенню Берлінської стіни. Саме ті причини і наводяться за інерцією й досі.
Звичайно, що на цьому діло не могло так просто скінчитися. Попереду було слідство і суд. Хоч воно суд був ніби як над Сташинським, але насправді той суд був, усім це було зрозуміло, над його безпосередніми кремлівськими керівниками.
І при тому, зауважимо, зовсім не над тими кремлівськими керівниками, які залишились десь в минулому і на яких уже сміливо можна вішати усіх собак – а над тими, які прямо зараз сиділи в своїх кремлівських кабінетах.
Наявність потреби потурбуватися, і то негайно, про ліквідацію наслідків усього цього досить таки очевидна, чи не так.
На фізичну ліквідацію самого джерела правдивої інформації про московських убивць, тобто агента Сташинського в німецькій тюрмі, навряд чи покладались надто великі надії. А невдалі інформаційні операції типу брехливих публікацій в підлеглій московським убивцям пресі, чи прес-конференції різних московських сексотів – вони лише тільки посилювали негативні наслідки даного величезного витоку правдивої інформації про кремлівських убивць.
Отже, оскільки сам витік правдивої інформації, це було ясно що зупинити не вдасться, і навіть поставити навіть під маленький сумнів її правдивість теж не вийде, то мабуть не залишалось більше нічого, аніж спробувати заглушити резонанс від цього всього чимось іншим, але не менш серйозним.
І коли розглянути події, які трапилися під час проведення розслідування московських убивств, виконавцем яких був Сташинський; під час суду над Сташинським; і особливо негайно ж одразу після винесення судового вироку – тобто коли очікуваний резонанс стосовно злочинних дій московських убивць мав бути найбільшим, то ми негайно побачимо так звану Карибську кризу, розвиток якої (підготовка) відбувався паралельно зі слідством, а кульмінація по часу точно співпала з винесенням вироку.
Не доводиться сумніватися, що якби Німеччина не була учасником достатньо потужної системи колективної безпеки, то оргутворення московських убивць без проблем відшукало б скільки завгодно ефективних засобів для того, щоби не допустити а ні суду з участю Сташинського, а ні навіть й розслідування даного свого злочину — аналогічно як це зараз має місце в Україні стосовно багатьох резонансних убивств, криваві сліди від яких усіх ведуть прямо в Москву, Кремль, і з яких досі ні одне не розслідуване.
Невідповідність московських дій з розкручування та гальмування Карибської кризи, яка поставила світ на грань термоядерної війни, іншим тогочасним подіям, вже тоді усім впадала в очі: "Компромисс не удовлетворил никого. При этом он явился особенно острой дипломатической неловкостью для Хрущёва и Советского Союза, которые выглядели дающими задний ход в ситуации, которую сами же и создали": [http://ru.wikipedia.org/wiki/Карибский_кризис , (розділ “Последствия”, версія 2006 року) ]
І звичайно що належні висновки на майбутнє з того величезного проколу московськими убивцями були зроблені, і тепер усі, причетні до запланованих в Москві резонансних убивств, негайно фізично ліквідовуються.
Наприклад, доводилось бачити інформацію про те, що з вертикалі керівників московських концтаборів, причетних до того концтабору, в якому у 1985 році був убитий Василь Стус, вже на початку 90-х років давно жодного не було серед живих.
Що ж до безліч резонансних відвертих убивств і несвоєчасних смертей з сумнівними обставинами українських політичних і культурних діячів останніми роками на українській землі, криваві сліди від яких усіх ведуть прямо в Москву, Кремль, то треба відверто зізнатися, що доти, доки Україна не стане дійсним учасником НАТО, їхнє справжнє розслідування, не кажучи вже про якісь там суди, повністю виключене, а повна безкарність убивць і надалі цілком забезпечена – з огляду на відсутність реальних гарантій безпеки України та повну ясність стосовно того, що московські убивці задля забезпечення свого особистого вигляду ніби як не злочинців, без жодного якогось трепету завжди готові скористатися своїми численними наявними тут в Україні чи деінде засобами, не зупиняючись ні перед чим – будь-якими засобами, у тому числі наприклад покласти життя будь-якої кількості нормальних людей – без врахування при цьому, свої вони чи чужі.
*/
Неможливо весь час перебувати на околицях московської інфоканалізації, щохвилини ризикуючи туди завалитись остаточно, закриваючи очі на фундаментальні відмінності правди дійсності від безроздільно пануючих в українському інфопросторі навколомосковськоцентричних положень, пора вибиратись. В українського народу, на відміну від московської банди убивць, не було досі з чим ховатись від світу - не було чого приховувати - і сподіваюся не буде й надалі.
___
Инфовойна: сдаваться или стать наконец на сторону правды
Все расследования, всех убийств, как видим, и в дальнейшем практически на нуле, как это и было всегда раньше. И хотя человеческая надежда, что преступления будут раскрыты, постоянно тлеет, питаясь здравым смыслом, но вопреки и ему, и огромному общественному давлению на следственные органы, ни одно из расследований всех резонансных убийств до сих пор не сдвинулось с места. Это одно.
Бессилие украинской информационной политики перед агрессивной, во всех смыслах этого слова, московской пропагандой, очевидна. Это еще одно.
Наглость тотальной бездонной сквозной московской лжи не имеет границ, и к сожалению довольно неплохо видно, что лидеры украинского инфопространства никоим образом не видят, что ее может остановить. Это еще одно подобное.
Список этих паршивых особенностей настоящего можно продолжать, и тенденция к дальнейшему его расширению очевидна, как вот например практически не прикрытые государственные усилия по ликвидации "Шустер live" - то есть вполне однозначные попытки и в дальнейшем все сильнее щурить общественные глаза на правдивое общественное отражение действительности.
Что это такое? Куда это ведет и что будет дальше? если не сломать это сползание к все более и более глубокому погружению в ложь, чтобы там не смотреть правде в глаза и не называть важных вещей своими истинными именами?
А что может быть в таких случаях, когда люди пытаются обманывать сами себя и прячутся, как в той притче о страусе с головой в песке, от досадной правды, которая фактически прямо таки сама лезет в глаза и разрушает их жизнь? Жизнь разрушится.
И чтобы этого не случилось, необходимо наконец отказаться от созданной для нас в Москве ложной парадигмы нашей информационной политики и прямо назвать его собственным именем - того, кто на самом деле нападает на Украину, ненавидит ее дикой утробной смертельной ненавистью и хочет во что бы то ни стало уничтожить украинское государство, украинский язык, украинский народ и все украинское.
Доказательствами наличия в реальной действительности сегодняшнего той утробной смертельной современной ненависти к украинскому народу, просто битком набит весь, прежде всего русскоязычный интернет.
Для правдивой жизненной силы (не только) украинского народа, всякая ложь, фальшь и обман всех сортов внутри общества, это сильный яд. Именно как раз потому украинский народ не мысля своей жизни без своей жизненной правды-веры, в течение только последних ста лет положил бесчисленное количество миллионов жизней прекрасных людей.
И именно поэтому такими настойчивими выглядят потуги московской холуйни всех сортов, откровенной и под прикрытием - вполне сознательной и просто зазомбированних дураков под наркозом той или иной московской лжи - устранить из украинской жизни правду и внедрять, каким-либо образом, в украинские реалии, кроме уже внедренных ранее вещей вроде коррупции, какую-то дополнительную специфическую доморощенную украинскую ложь, под названием то ли "пропаганда", то ли под каким-то другим, вместо перейти целиком и полностью на сторону животворной для украинского народа правды.
Опасность расширения московского информационного пространства, с помощью соответствующего преобразования украинского инфопространства путем изъятия из него правды, неплохо видно, что довольно таки понятна многим думающим людям. Такой вывод можно сделать даже просто глядя один отдельный эфир Шустера, например от 20.02.2015.
А что тем думающим людям к сожалению не совсем ясно, и это видно из всех эфиров, и далеко не только Шустера, так это то, что украинское инфопространство - не только в своих внешних проявлениях вроде российских животных сериалов на украинских телеканалах, а в самих его оснооположных категориях, фундаментально - уже давно движется практически весь по вокругмосковской орбите и находится в поле притяжения московской лжи. И что украинская информационная почва не просто залита лживым инфодерьмом с московской инфоканализации, а под ним, в глубине, давно лежит закопана туда московскими прихвостнями всех калибров на украинской земле (и сегодня тщательно оберегается ними), основательная московская олжа, которая подсвечивает каждый информационное украинском сообщение.
Что это за олжа и что делать?
Необходимо осознать, что на Украину напал на самом деле не Путин. И что это не русский или какой-то другой народ, а это те же самые московские организационные структуры, которые организовали в 20-м веке три гигантские голодоморные убийства украинского народа. Лучшее имя этим структурам - московская банда убийц.
Следует наконец уяснить, что московская банда убийц никуда с тех пор не делась, нигде не исчезла и отнюдь не переродилась в нечто типа доброжелательное к Украине. И что те московские организационные структуры московской банды убийц, они сегодня, как и раньше, наполнены теми же или такими же специалистами по организации и прикрытию огромных убийств, прежде всего убийств украинского народа. И что они - это никакой не коммунизм, лохмотья фразеологии которого они уже давно выбросили на свалку, в частности, чтобы его использовали там, на свалке истории, московские холопы под прикрытием, для отвлечения нашего внимания от настоящих убийц.
Это именно они убили в 1946-47, в 1932-34, 1921-23 каждый раз миллионы одних только украинских детей. Они эти убийства тщательно планировали, к ним готовились, после чего их организовали и учинили, и сегодня те гигантские убийства прикрывают, осуществив сначала разделение общества на две главные определяющие страты - на тех, кто убивает, и на тех, кого убивают.
Почему чем больше московская банда убийц продуцирует лжи, тем живее, бодрее и активнее она выглядит, понять на самом деле совсем не трудно. Ведь именно как раз ложь является духом и кровью этой ни с чем в истории человечества не сравнимой сатанинской совокупности оргструктур. Без лжи ей моментальная смерть, и соответственно чем московская ложь мощнее, тотальнее, чем она более сквозная и всеобъемлющая, тем более сильными чувствуют себя все организационные структуры этого злокачественного, смертельно опасного образования на теле человечества.
Подробнее о московской банде убийц, ее пособниках, средствах и ее членах, в том числе про холопов, холуев приспешников и просто рабов разнообразного этнического происхождения, ни у одного из которых на самом деле нет родного народа, то есть отсутствует национальная принадлежность, можно прочитать в книге "Украинская политология или Атдадим Львов Палякам". Материалы этой книги написаны в течение 1999 - 2010 годов, в процессе участия автора в политических форумах, прежде всего в то время активном форуме ukr.politics. Ее свободно доступную электронную версию, украинский оригинал и русский перевод, можно взять здесь:
/*
UPolitology.pdf
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alS2h3NUtha0xHVVE&authuser=0
UPolitology.epub
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alT0xMOTJKUFNEMzA&authuser=0
русский перевод:
UPolitologyR.pdf
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alcm9uYUJrQkhvRWs&authuser=0
UPolitologyR.epub
https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alMDdqUWRReHRZaGM&authuser=0
*/
Для знакомства с книгой приведем здесь ее первую, впервые опубликованную в сентябре 2006 статью "Убийства украинских политических и культурных деятелей":
/*
Вот сейчас, вспоминая раньше или позже убитых украинских политических и культурных деятелей, оказалось, что среди известных мне тех убийств, авторство которых было установлено — с довольно давних времен — я не знаю ни одного такого убийства, которое было бы совершено не московскими спецслужбами.
А подозрительные преждевременные смерти, начиная по крайней мере с Петра Сагайдачного и Богдана Хмельницкого до сегодня, очень хорошо вписываются в те шеренги убийств, московское авторство которых точно известно.
Порой убийцы становились известными в результате расследования, проведенного странами, на территории которых они были совершены — как, например, убийство Петлюры в 1926, а порой — в результате опубликования мемуаров исполнителем убийства много лет спустя. После многократной смены лиц, само собой, на вершине московской государственной иерархии. Как это, например, произошло с убийством Евгена Коновальца в 1938 в Роттердаме, об авторстве и способе совершения которого стало известно только после опубликования мемуаров исполнителя данного московского убийства, Павла Судоплатова, в начале 90-х годов.
Однако особенно показательными, особенно с точки зрения понимания процессов торможения расследования всех резонансных убийств, совершенных в течение последних 15 лет здесь, на украинской земле, есть московские убийства, совершенные в 1957 и 1959 годах — Льва Ребета и Степана Бандеры соответственно — а особенно последнее из них, убийство Степана Бандеры.
Не останавливаясь на самих этих убийствах, совершенных агентом КГБ Богданом Сташинским — информация о них в сети есть — рассмотрим вопрос о том, а каким же образом реагирует московская банда убийц на угрозу раскрытия и обнародования совершенных ими, на самом высоком государственном уровне, убийств.
Итак, 12 августа 1961, Сташинский с женой в ГДР выскользнули из-под надзора КГБ.
На выявление факта побега, передачу сообщения об этом в Москву и принятие московского решения на высшем уровне о перекрытии возможных путей бегства этого непосредственного исполнителя убийства Степана Бандеры, Сташинского, ушло несколько часов.
Этих нескольких часов Сташинскому хватило, чтобы успеть пересечь линию раздела Западного и Восточного Берлина.
Через какие-то часы (или минуты) спустя линия была перекрыта и уже утром следующего дня, 13 августа 1961 года, была готова временная, которая скоро превратилась в стационарную, всем известную Берлинскую стену.
Поскольку об убийстве Бандеры и о бегстве его убийцы, управляемом непосредственно из Кремля, который пил шампанское с Хрущевым и Шелепиным, тогда никто (кроме руководства московской банды убийц) не знал, то для общественности, естественно, были "найдены" другие причины для объяснения таких внезапных, резких и, на первый взгляд, не совсем адекватно текущей ситуации решительных московских действий по возведению Берлинской стены. Именно те причины и приводятся по инерции до сих пор.
Конечно, на этом дело не могло так просто кончиться. Впереди было следствие и суд. Хоть оно суд был вроде как над Сташинским, но в действительности тот суд был (всем кто был в курсе, было вполне понятно) над его непосредственными кремлевскими руководителями.
И при том, заметим, вовсе не над теми кремлевскими руководителями, которые остались где-то в прошлом и на которых уже смело можно вешать всех собак, а над теми, которые прямо сейчас сидели в своих кремлевских кабинетах.
Наличие потребности позаботиться, и немедленно, о ликвидации последствий всего этого, довольно таки очевидно, не так ли.
На физическую ликвидацию самого источника правдивой информации о московских убийцах — т.е. агента Сташинского в немецкой тюрьме — вряд ли возлагались слишком большие надежды. А неудачные информационные операции типа лживых публикаций в подчиненной московской банде убийц международной прессе и пресс-конференции разных московских сексотов, они лишь только усиливали негативные последствия данной огромной утечки правдивой информации о кремлевских убийцах.
Следовательно, поскольку саму утечку правдивой информации, это было ясно, остановить не удастся — и даже поставить под даже маленькое сомнение ее правдивость тоже не получится, то видимо не оставалось больше ничего, чем попытаться _заглушить_ резонанс от этого всего чем-то иным, но не менее серьезным.
И когда рассмотреть события, которые произошли во время проведения расследования московских убийств, исполнителем которых был Сташинский; во время суда над Сташинским; и особенно немедленно сразу после вынесения судебного приговора, т.е. когда ожидаемый резонанс относительно преступных действий московских убийц должен был быть самым большим, то мы сразу же увидим так называемый Карибский кризис, развитие которого (подготовка) происходила параллельно со следствием по делу Сташинского, а кульминация по времени точно совпала с вынесением приговора.
Нет никаких сомнений, что если бы Германия не была участником достаточно мощной системы коллективной безопасности, то оргобразование московских убийц без проблем нашло бы сколько угодно эффективных средств для того, чтобы не допустить ни суда с участием Сташинского, ни даже и расследования данного своего преступления — подобно тому, как это сейчас имеет место в Украине относительно многих резонансных убийств, кровавые следы от которых всех ведут прямо в Москву, Кремль, и из которых до сих пор ни одно не расследовано.
Несоответствие московских действий по раскрутке и торможению Карибского кризиса, который поставил мир на грань термоядерной войны, другим тогдашним событиям, уже тогда всем бросалось в глаза: "Компромисс не удовлетворил никого. При этом он явился особенно острой дипломатической неловкостью для Хрущёва и Советского Союза, которые выглядели дающими задний ход в ситуации, которую сами же и создали": http://ru.wikipedia.org/wiki/Карибский кризис (данная фраза в Вики.ру сегодня, октябрь 2010, уже существенно изменена).
И конечно что надлежащие выводы на будущее из того огромного прокола московскими убийцами были сделаны, и теперь все, кто причастен к запланированным в Москве резонансным убийствам, немедленно физически ликвидируются.
Например, приходилось видеть информацию о том, что из вертикали руководителей московских концлагерей, причастных к концлагерю, в котором в 1985 году был убит Василь Стус, уже в начале 90-х годов давно ни одного не было в живых.
Что касается множества резонансных откровенных убийств и несвоевременных смертей с сомнительными обстоятельствами украинских политических и культурных деятелей в последние годы на украинской земле, кровавые следы от которых всех ведут прямо в Москву, Кремль, то надо признать, что до тех пор, пока Украина не станет действительным участником НАТО, их настоящее расследование, не говоря уже о каких-то там судах, полностью исключено, а полная безнаказанность убийц и в дальнейшем полностью обеспечена — учитывая отсутствие реальных гарантий безопасности Украины и полную ясность относительно того, что московские убийцы для обеспечения своего личного вида вроде как не преступников, без всякого какого-то трепета всегда готовы воспользоваться своими многочисленными имеющимися здесь в Украине или где-либо средствами, не останавливаясь ни перед чем — любыми средствами, в том числе например положить жизнь любого количества нормальных людей — без учета при этом, свои они или чужие.
*/
Невозможно все время находиться на окраинах московской инфоканализации, ежеминутно рискуя туда завалиться окончательно, закрывая глаза на фундаментальные различия правды действительности от безраздельно господствующих в украинском инфопространстве околомосковскоцентрических положений, пора выбираться. У украинского народа, в отличие от московской банды убийц, не было до сих пор с чем прятаться от мира - нечего было скрывать - и надеюсь не будет и в дальнейшем.
2015-02-14
Лікбез для Ляшка (з рос. перекл.)
Лікбез для Ляшка
(Про тепер зрозумілість раніше незрозумілої природи численних на слуху заяв про те, що московська пропаганда бере гору над нашою правдивою інформацією, і що робити)
Коли Шустер в своїй програмі "Шустер Live" від 2015.02.13 дав слово (по скайпу) якомусь московському холопу Шевченку, зазделегідь при чому попередивши про це аудиторію, то стало цікаво, яким чином дійові особи передачі, її спікаючі учасники, розправляться з цим носієм московського інфолайна.
Яке ж було розчарування, коли вислухавши, майже до кінця, спіч даної путінської моськи, аудиторія передачі, замість спокійно розкласти брехню московського покидька по поличках фейк-шафи, для публічної її демонстрації, розгублено мовчала, аж поки Ляшко не вивалив безформну аморфну купу запитань, почавши з претензії до прізвища опонента. Просто разюче безпорадна помилка зеленого початківця, зауважимо, яка дала змогу тому Шевченку одразу, і цілком логічно та законно перевести мову на хамську особистість Ляшка. Ляшко не знайшов після цього кращого аргументу, аніж оголосити, що тут порушення закону і слід негайно відключити московського спікера. Дивлячись на таку фактично здачу поля без бою з боку Ляшка, Шустер оголосив рекламну паузу.
Після рекламної паузи Ляшко з притаманним йому жаром поучив Шустера, що не можна ні в якому разі пускати в передачу московську пропаганду - мотивуючи не тим, що він не здатний на гідну відповідь, а тим, що та пропаганда ну настільки жахливо результативна, що аж його власна рідна сестра Вікторія, її наслухавшись, зараз, в цей час, воює зі зброєю в руках в строях Лугандонії.
Одним з найголовніших результатів, як для моєї скромної особи, цього цікавого повчального наочного та наглядного інциденту, стала зрозумілість раніше мені ну дуже незрозумілої природи численних на слуху заяв про те, що московська пропаганда бере гору над нашою правдивою інформацією.
Ця природа має давно відому назву: БЕЗГРАМОТНІСТЬ. Безграмотність, і в результаті безсилість та неспроможність, а також страх перед потоками московського брехливого інфолайна.
А тим часом - не десь далеко, а зовсім близенько тут в інтернеті - існує як початкова, так і середня й вища школа, в якій, при бажанні звісно, можна самостійно, без проблем і за короткий час, засвоїти безпрограшну методику розмов про правду навколишньої дійсності, з покидьками невідомих народів (за нацналежністю), московськими холуями (за функціональним призначенням).
Для цієї науки треба зайти на сторінку "Привселюдне листування в Інтернеті з навколополітичних питань" olexlviv.tripod.com і почитати на ній, з будь-якого місця, "Діалоги". Або завантажити весь текстовий файл діалогів plvi.zip (https://docs.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alYzhhODBmYTMtODg0OS00NDE3LThmODctMjQ0NzM1NzA0ZTJk ), роззіпувати його і локально засвоювати прості та ефективні правила ведення діалогу з брехливими покидьками, перевірені більше ніж десятьма роками інтенсивної практики.
...Шустер схоже так перелякався, насправді, від цього наїзду, що аж бідолаха, з огляду очевидно на значну на сьогодні політичну вагу Ляшка, в кінці передачі висловив сумнів в тому, чи вийде ще раз його передача.
___
Ликбез для Ляшка
(Про теперь ясность ранее непонятной природы многочисленных на слуху заявлений о том, что московская пропаганда берет верх над нашей правдивой информацией, и что делать)
Когда Шустер в своей программе "Шустер Live" от 2015.02.13 дал слово (по скайпу) какому то московскому холопу Шевченко, заранее причем предупредив об этом аудиторию, то стало интересно, каким образом действующие лица передачи, ее спикающие участники, расправятся с этим носителем московского инфодерьма.
Каково же было разочарование, когда выслушав, почти до конца, спич данной путинской моськи, аудитория передачи, вместо спокойно разложить ложь московского отброса по полочкам фейк-шкафа, для публичной ее демонстрации, растерянно молчала, пока Ляшко не вывалил бесформенную аморфную массу вопросов, начав с претензии к фамилии оппонента. Просто поразительно беспомощная ошибка зеленого новичка, заметим, которая позволила етому Шевченку сразу, и вполне логично и законно перевести дискуссию на хамскую личность Ляшка. Ляшко не нашел после этого лучшего аргумента, чем объявить, что здесь нарушение закона и следует немедленно отключить московского спикера. Глядя на такую фактически сдачу поля без боя со стороны Ляшко, Шустер объявил рекламную паузу.
После рекламной паузы Ляшко с присущим ему жаром поучил Шустера, что нельзя ни в коем случае пускать в передачу московскую пропаганду - мотивируя не тем, что он не способен на достойный ответ, а тем, что та пропаганда ну столь ужасно результативна, что даже его собственная родная сестра Виктория, ее наслушавшись, сейчас, в это время, воюет с оружием в руках в строях Лугандонии.
Одним из главных результатов, как для моего скромного лица, этого интересного поучительного наглядного инцидента стала ясность раньше мне ну очень непонятной природы многочисленных на слуху заявлений о том, что московская пропаганда берет верх над нашей правдивой информацией.
Эта природа имеет давно известное название: БЕЗГРАМОТНОСТЬ. Безграмотность, и в результате бессилие и недееспособность, а также страх перед потоками московского лживого инфодерьма.
А между тем - не где-то далеко, а совсем близко здесь в интернете - существует как начальная, так и средняя и высшая школа, в которой, при желании конечно, можно самостоятельно, без проблем и за короткое время, усвоить беспроигрышную методику разговоров о правде окружающей действительности с отбросами неизвестных народов (по нацпринадлежности), московскими холуями (по функциональному назначению).
Для этой науки нужно зайти на страницу "Открытая политическая переписка в Интернете" olexlviv.tripod.com и почитать на ней, с любого места, "Диалоги". Или скачать весь текстовый файл диалогов plvi.zip (https://docs.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alYzhhODBmYTMtODg0OS00NDE3LThmODctMjQ0NzM1NzA0ZTJk ), раззиповать его и локально усваивать простые и эффективные правила ведения диалога с лживыми отбросами, проверенные более чем десятью годами интенсивной практики.
...Шустер похоже так перепугался, на самом деле, от этого наезда, что даже бедолага, с учетом очевидно значительного на сегодня политического веса Ляшка, в конце передачи выразил сомнение в том, выйдет ли еще раз его передача.
(Про тепер зрозумілість раніше незрозумілої природи численних на слуху заяв про те, що московська пропаганда бере гору над нашою правдивою інформацією, і що робити)
Коли Шустер в своїй програмі "Шустер Live" від 2015.02.13 дав слово (по скайпу) якомусь московському холопу Шевченку, зазделегідь при чому попередивши про це аудиторію, то стало цікаво, яким чином дійові особи передачі, її спікаючі учасники, розправляться з цим носієм московського інфолайна.
Яке ж було розчарування, коли вислухавши, майже до кінця, спіч даної путінської моськи, аудиторія передачі, замість спокійно розкласти брехню московського покидька по поличках фейк-шафи, для публічної її демонстрації, розгублено мовчала, аж поки Ляшко не вивалив безформну аморфну купу запитань, почавши з претензії до прізвища опонента. Просто разюче безпорадна помилка зеленого початківця, зауважимо, яка дала змогу тому Шевченку одразу, і цілком логічно та законно перевести мову на хамську особистість Ляшка. Ляшко не знайшов після цього кращого аргументу, аніж оголосити, що тут порушення закону і слід негайно відключити московського спікера. Дивлячись на таку фактично здачу поля без бою з боку Ляшка, Шустер оголосив рекламну паузу.
Після рекламної паузи Ляшко з притаманним йому жаром поучив Шустера, що не можна ні в якому разі пускати в передачу московську пропаганду - мотивуючи не тим, що він не здатний на гідну відповідь, а тим, що та пропаганда ну настільки жахливо результативна, що аж його власна рідна сестра Вікторія, її наслухавшись, зараз, в цей час, воює зі зброєю в руках в строях Лугандонії.
Одним з найголовніших результатів, як для моєї скромної особи, цього цікавого повчального наочного та наглядного інциденту, стала зрозумілість раніше мені ну дуже незрозумілої природи численних на слуху заяв про те, що московська пропаганда бере гору над нашою правдивою інформацією.
Ця природа має давно відому назву: БЕЗГРАМОТНІСТЬ. Безграмотність, і в результаті безсилість та неспроможність, а також страх перед потоками московського брехливого інфолайна.
А тим часом - не десь далеко, а зовсім близенько тут в інтернеті - існує як початкова, так і середня й вища школа, в якій, при бажанні звісно, можна самостійно, без проблем і за короткий час, засвоїти безпрограшну методику розмов про правду навколишньої дійсності, з покидьками невідомих народів (за нацналежністю), московськими холуями (за функціональним призначенням).
Для цієї науки треба зайти на сторінку "Привселюдне листування в Інтернеті з навколополітичних питань" olexlviv.tripod.com і почитати на ній, з будь-якого місця, "Діалоги". Або завантажити весь текстовий файл діалогів plvi.zip (https://docs.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alYzhhODBmYTMtODg0OS00NDE3LThmODctMjQ0NzM1NzA0ZTJk ), роззіпувати його і локально засвоювати прості та ефективні правила ведення діалогу з брехливими покидьками, перевірені більше ніж десятьма роками інтенсивної практики.
...Шустер схоже так перелякався, насправді, від цього наїзду, що аж бідолаха, з огляду очевидно на значну на сьогодні політичну вагу Ляшка, в кінці передачі висловив сумнів в тому, чи вийде ще раз його передача.
___
Ликбез для Ляшка
(Про теперь ясность ранее непонятной природы многочисленных на слуху заявлений о том, что московская пропаганда берет верх над нашей правдивой информацией, и что делать)
Когда Шустер в своей программе "Шустер Live" от 2015.02.13 дал слово (по скайпу) какому то московскому холопу Шевченко, заранее причем предупредив об этом аудиторию, то стало интересно, каким образом действующие лица передачи, ее спикающие участники, расправятся с этим носителем московского инфодерьма.
Каково же было разочарование, когда выслушав, почти до конца, спич данной путинской моськи, аудитория передачи, вместо спокойно разложить ложь московского отброса по полочкам фейк-шкафа, для публичной ее демонстрации, растерянно молчала, пока Ляшко не вывалил бесформенную аморфную массу вопросов, начав с претензии к фамилии оппонента. Просто поразительно беспомощная ошибка зеленого новичка, заметим, которая позволила етому Шевченку сразу, и вполне логично и законно перевести дискуссию на хамскую личность Ляшка. Ляшко не нашел после этого лучшего аргумента, чем объявить, что здесь нарушение закона и следует немедленно отключить московского спикера. Глядя на такую фактически сдачу поля без боя со стороны Ляшко, Шустер объявил рекламную паузу.
После рекламной паузы Ляшко с присущим ему жаром поучил Шустера, что нельзя ни в коем случае пускать в передачу московскую пропаганду - мотивируя не тем, что он не способен на достойный ответ, а тем, что та пропаганда ну столь ужасно результативна, что даже его собственная родная сестра Виктория, ее наслушавшись, сейчас, в это время, воюет с оружием в руках в строях Лугандонии.
Одним из главных результатов, как для моего скромного лица, этого интересного поучительного наглядного инцидента стала ясность раньше мне ну очень непонятной природы многочисленных на слуху заявлений о том, что московская пропаганда берет верх над нашей правдивой информацией.
Эта природа имеет давно известное название: БЕЗГРАМОТНОСТЬ. Безграмотность, и в результате бессилие и недееспособность, а также страх перед потоками московского лживого инфодерьма.
А между тем - не где-то далеко, а совсем близко здесь в интернете - существует как начальная, так и средняя и высшая школа, в которой, при желании конечно, можно самостоятельно, без проблем и за короткое время, усвоить беспроигрышную методику разговоров о правде окружающей действительности с отбросами неизвестных народов (по нацпринадлежности), московскими холуями (по функциональному назначению).
Для этой науки нужно зайти на страницу "Открытая политическая переписка в Интернете" olexlviv.tripod.com и почитать на ней, с любого места, "Диалоги". Или скачать весь текстовый файл диалогов plvi.zip (https://docs.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alYzhhODBmYTMtODg0OS00NDE3LThmODctMjQ0NzM1NzA0ZTJk ), раззиповать его и локально усваивать простые и эффективные правила ведения диалога с лживыми отбросами, проверенные более чем десятью годами интенсивной практики.
...Шустер похоже так перепугался, на самом деле, от этого наезда, что даже бедолага, с учетом очевидно значительного на сегодня политического веса Ляшка, в конце передачи выразил сомнение в том, выйдет ли еще раз его передача.
2015-02-03
Обращение студентов [...]
Ви помиляєтесь, шановний Кацап Москальский, беріть вище, адже гітлерівське злочинне утворення, це просто дрібна хуліганська групка у порівнянні з московською бандою убивць. Читайте, правда Вам не зашкодить.
_
Вы ошибаетесь, уважаемый Кацап Москальский, берите выше, ведь гитлеровское преступное образование, это просто мелкая хулиганская группка по сравнению с московской бандой убийц. Читайте, правда Вам не повредит.
Було:
Обращение студентов [...]
https://www.youtube.com/watch?v=mPB-sZ4sVss&google_comment_id=z123ungqpmaeyffef230unwjqyffydwsg
Olexandr Franchuk 3 години тому:
Детально про споконвічну московську ненависть до України тут:
PDF: http://books.google.com.ua/books?id=F-r2AgAAQBAJ
PDF: https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alS2h3NUtha0xHVVE/edit?usp=sharing
EPUB: https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alT0xMOTJKUFNEMzA&authuser=0
Російський переклад тут:
PDF: http://books.google.com/books/about?id=sfosAwAAQBAJ
PDF: https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alcm9uYUJrQkhvRWs&authuser=0
EPUB: https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alMDdqUWRReHRZaGM&authuser=0
Кацап Москальский 3 години тому
Ты забыл Майн Кампф прикрепить
_
Вы ошибаетесь, уважаемый Кацап Москальский, берите выше, ведь гитлеровское преступное образование, это просто мелкая хулиганская группка по сравнению с московской бандой убийц. Читайте, правда Вам не повредит.
Було:
Обращение студентов [...]
https://www.youtube.com/watch?v=mPB-sZ4sVss&google_comment_id=z123ungqpmaeyffef230unwjqyffydwsg
Olexandr Franchuk 3 години тому:
Детально про споконвічну московську ненависть до України тут:
PDF: http://books.google.com.ua/books?id=F-r2AgAAQBAJ
PDF: https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alS2h3NUtha0xHVVE/edit?usp=sharing
EPUB: https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alT0xMOTJKUFNEMzA&authuser=0
Російський переклад тут:
PDF: http://books.google.com/books/about?id=sfosAwAAQBAJ
PDF: https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alcm9uYUJrQkhvRWs&authuser=0
EPUB: https://drive.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alMDdqUWRReHRZaGM&authuser=0
Кацап Москальский 3 години тому
Ты забыл Майн Кампф прикрепить
Підписатися на:
Дописи (Atom)