Показ дописів із міткою прогресс. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою прогресс. Показати всі дописи

2020-07-04

Світ після коронавірусу (з рос. перекл.)


Світ після коронавірусу



Вступ


Про перебіг сучасної світової коронавірусної кризи, прогнози подальшого розвитку і її вплив на політичні та економічні процеси є повно новин, аналітичних програм та різноманітних матеріалів на просторах інтернету. І оскільки тепер практично перестає мати значення, це спеціально кимось задуманий, створений і запущений в світ вірус, ідею подібного до якого ну дуже реалістично (на відміну від однойменного фільму 2016 року) описує Ден Браун в фантастичному романі “Інферно” в 2013 - чи це просто вибрик природи, то фокус суспільного інтересу поступово, але неминуче переходить з причин коронавірусу та його перебігу на наслідки, щодо очікування яких, що цікаво, ще задовго до коронавірусу багато кому було видно, що “ми зіткнулися з такою кризою, якої ніколи не було, щодо якої у нас нема не просто засобів впливу, але і адекватних моделей розуміння”.


Інакше кажучи, зелену вулицю для реалізації потенціалу раніше нагромаджених суспільних можливостей і потреб відкриває саме коронавірус, хоч більшість тих змін, які потягне за собою ніби як він, були актуальними вже тривалий час.


Звичайно що це дуже цікаво, обговорювати численні, чи навіть незліченні, перехідні процеси та наслідки коронавірусної світової кризи, на зразок ліквідації непотрібних виробництв, які можуть бути цілком автоматичними;

чи що роль національних держав, суперечностей між ними і їх втручання в економіку долають тенденцію до їхньої ліквідації;

чи що з'являться нові норми, угоди, інститути, які визначать, як країни будуть взаємодіяти;

чи що має бути виборчий ценз, а не масовий виборець, тобто що якщо громадянином кожен стає автоматично, то виборцем - за бажанням брати на себе цю відповідальність, плюс якщо є відповідність критеріям виборця, оскільки зараз, через майже автоматичний розвиток господарських засобів, політикам для обрання, замість показувати результати своєї діяльності, треба просто подобатися мало думаючій юрбі;

чи що для подолання наслідку масового виборчого права, безпрецедентної некомпетентності урядів і президентів, керувати державними органами мають професіонали - подібно до того, як це сталося, коли в 90-сті роки 20-го сторіччя, замість власників, корпораціями стали керувати професійні менеджери;

чи що медицина і оргструктури навколо неї скоріш за все виграють, отримавши потужний досвід в реагуванні на коронавірусний виклик та об’єднанні сил та інтелектів задля їхнього подолання;

чи що оскільки справжня науковість, тобто правдивість тих чи інших теорій насправді ніколи не встановлювалась консенсусом навколонаукових спільнот, а тільки їх відповідністю фактам дійсності, які єдині дають критерій правдивості теорій і недалекості їхніх замовчувачів при тих чи інших матеріальних чи якихось інших спецкоритах, а найпершою ознакою правильності моделі чогось є здатність цієї моделі сприяти його прогнозу, тобто якщо вчора зроблені тоді здавалося ризиковані висновки співпадають з несподіваною дійсністю сьогодення, то чиясь неспроможність зробити елементарний висновок щодо правильності моделі, на якій грунтувались ті вчорашні висновки, усе більш очевидно починає бути не просто гальмом на його особистому мисленні, а вже цілком визначеним наміром цієї людини паскудити науці з метою захистити свій шкурний інтерес;

чи що буде зростання безконтактної економіки та узаконені нові трудові відносини, коли бути вісім годин в офісі стане необов'язковим, чи навіть небажаним, а концертні зали та стадіони почнуть поступатися віртуальним формам сприйняття мистецтва та спорту.


Захоплюючу розмову на ці та інші подібні теми із списку гадок на тему  післякоронавірусності, яка швидко гряде, можна продовжувати практично без кінця, як от зокрема про те, що розвиток світового господарства вже сьогодні на такому рівні, що навряд чи в когось є сумнів у тому, що забезпечення усім людям на Землі гідного рівня життя не складає жодної проблеми, тобто жодної технічної проблеми,

але ми тут зупинимось і звернемо увагу на суть змін, які настають (в історичному масштабі) з буквально калейдоскопічною блискавичністю, оскільки наявність її розуміння дасть можливість, замість дивуватися, виводити, в кожному конкретному випадку, тенденції для всіх конкретних речей, зміни в яких можуть нас цікавити, надалі уже з допомогою чисто природної логіки та здорового глузду.



Цивілізаційна криза


Цивілізаційна криза — це сучасна криза цивілізаційного росту, тобто необхідний перехідний етап процесів прогресу людства. Через це дана криза не може відбуватися десь в іншому місці, окрім точки розвитку людської цивілізації. І звичайно що оскільки локомотивом цивілізаційних процесів людства є західна цивілізація, то саме якраз вона, західна цивілізація, першою опиниться в постцивілізаційнокризовому світі. Не доводиться сумніватися, що вслід за локомотивом цивілізаційних змін туди, в новий світ, закотяться і решту вагонів всього потягу людської цивілізації — але це відбудеться з ними, як завжди буває в подібних випадках, дещо пізніше.


І через те, що ті людські спільноти, які першими усвідомлять, в який бік веде річище змін і рушать згідно з ним, а не всупереч йому, стануть лідерами, видається таким актуальним сьогодні, зараз, спробувати зрозуміти, що це за суспільні потреби? Які дуже підпирають, але наразі сьогодні не реалізовані? Тобто що саме чекає нас після коронавірусу, враховуючи наявність розуміння того, що коронавірус - це тільки привід, пусковий механізм змін, які вже давно напоготові, як це завжди і бувало в результаті цивілізаційних потрясінь на зразок світових війн та пошестей, і тільки інерція вчорашнього дня, сьогодні вже знищена вірусом, була гальмом на їхньому шляху. Адже коли криза мине, контури нового світового порядку сформуються дуже швидко.


Що ж стосовно розуміння суті дійсно фундаментальних глибинних цивілізаційних змін, які через посередництво нинішньої кризи грядуть швидко і невідворотно, то хоч трохи задовільне уяснення їх на жаль принципово неможливе без деталізації розуміння деяких тісно пов’язаних між собою фундаментальних понять, зокрема суті людини та суті прогресу.


А оскільки ми в курсі, що сутність людини, її природа — це не абстракт, властивий окремому індивіду, а в своїй дійсності вона є сукупністю усіх людських відносин, то раз ми розуміємо, що зміни, які грядуть, мають сутнісний характер, ми робимо простий висновок про те, що зміни полягають у зміні людських відносин, каталізатором яких, через розвиток господарських взаємин, став розвиток інформаційних технологій.


Коли розглянути усі відносини, в яких люди перебувають один з одним і сукупність яких складає собою сутність людини, то легко зауважити, що вони поділяються, за цілком природними ознаками, на три основні класи — на родові, господарські і духовні людські відносини. І якщо не намагатися абсолютизувати господарські відносини, класифікуючи усі решту людські відносини як похідні від господарських, як “надбудову”, що справді мало місце в період форсованого розвитку господарських відносин (капіталізму), то найцікавішим питанням щодо людських відносин починає бути питання про реальну структуру людських відносин.


Не зупиняючись на тому очевидному факті, що фундаментом усіх відносин не можуть не бути родові відносини, тобто відносини, в які люди вступають для продовження людського роду і без яких усі решту відносини — зрозуміло чому — втрачають сенс, зупинимось на питанні про те, зміни в якому напрямку можна очікувати в людських відносинах в процесі подальшого розвитку і тотального впровадження інформаційних технологій.


Для більш повної відповіді на це питання необхідно зауважити той момент, що четверте покоління загальних засобів людського спілкування, інформаційні технології (ІТ), окрім усього іншого, сприяють розвитку наукових знань і технічних засобів значно більш потужно, аніж як це робило третє покоління загальних засобів людського спілкування, тобто ЗМІ та засоби зв’язку (після першого - власне мови, та другого - письма). В результаті швидкість розвитку наукових знань і технічних засобів вже сьогодні, на біду вторинним спільнотам типу СССР, настільки зросла, що тепер, на відміну від часів СССР, за той час, який їм потрібний для м'яко кажучи копіювання типу "чик-чирик" тих чи інших технічних та технологічних досягнень цивілізованих суспільств, більшість тих досягнень стають безнадійно застарілими.


Ясно також, що значення навіть і значно прискореної технологічної та технічної еволюції, як і значення технічних засобів зокрема і господарських взаємин взагалі, для власне людських відносин, вже зараз суттєво зменшилося у порівнянні із їх гіпертрофовано перебільшеним значенням в період форсованого розвитку господарських взаємин (капіталізму), який уже практично закінчився, після досягнення такого рівня розвитку господарських взаємин, який необхідний як для виконання усіх своїх задач без залучення фанатизму його учасників, так і для подальшого свого розвитку.


Незаперечно до останнього часу пріоритетне положення господарських взаємин, серед решту людських взаємин періоду форсованого розвитку  господарських взаємин (капіталізму), тепер перестає бути пріоритетним.



Розвиток людських взаємин


Зменшення труднощів побуту, як наслідок розвитку науки і технічних засобів взагалі та засобів сполучення й особистого зв’язку та ЗМІ зокрема, змінюють кількісно структуру людського спілкування, зменшуючи кількість його перешкод, які забирають сили та час носіїв людських взаємин. Навіть і ця так би мовити механічна інтенсифікація людського спілкування вже тягне за собою прискорення вдосконалення його правил. Вплив же на даний процес вдосконалення людських взаємин інформаційних технологій, додатково до механічної інтенсифікації, має виражено якісний характер.


Це дає привід для того, щоб побачити суть людського прогресу як вдосконалення суто людських духовних людських відносин, тобто що якраз цим і був — в усі часи існування людини — справжній людський прогрес, чим і пояснюється мало сказати гігантське значення для розвитку людства такого найвищого досягнення людського Духу, як: “Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!” (Новий Заповіт, GAL 5:14).


А розвиток господарських взаємин крок за кроком невідворотно створює — вже створив — необхідні умови для повернення ієрархії людських цінностей через сім (цифра умовна) поколінь після свого початку, знов у свій нормальний природний стан, тобто для повноцінного повернення в основу основ реально діючої системи суспільної оцінки людських цінностей на своє законне місце, деякий час зайняте господарськими взаєминами, родових взаємин, а в сенс людського життя — духовних людських взаємин.


Ще одним цікавим висновком, який виводиться з того факту, що “жива мова виконує для своїх носіїв також функцію постійно актуального сховища правил безпосереднього людського спілкування, у вигляді довідника зв’язку понять, головним чином понять, стосовних до характеристик людини і людських взаємин”, і з того факту, що різні мови мають щодо цього різну виразну здатність, є висновок про те, що перерозподіл значимості трьох підструктур (класів спілкування) внутрі сукупності усіх людських відносин, від господарських на користь перш за все духовних (в широкому розумінні цього слова), означає зміну мовних пріоритетів людства на користь найбільш розвинутих і точних, коли йдеться про людину і людські взаємини і тому найбільш придатних для вираження й передачі суто людських почуттів та переживань мов.


І оскільки мови впливають на поведінку охоплених ними спільнот тим сильніше, чим більше у них засобів, а інформаційні технології (ІТ) вже сьогодні мають вигляд значно більш потужного інструменту мов, аніж ті, що існували раніше, то висновок про швидку актуалізацію близьким часом особливостей (як позитивних, так і негативних) людських мов в охоплених ними спільнотах, має досить очевидний вигляд. Найближчим до нас негативним прикладом цього є Росія.


Сутність даного фундаментального явища сьогодні починає являтись так швидко, як раніше навіть подумати було неможливо. Наприклад - про це прекрасно пам'ятає старше покоління - в період розквіту соціалістичного способу життя під московським управлінням для того, щоб зробити одну копію найневиннішого, чи навіть найпаршивішого документа, потрібно було спершу отримати санкцію спецвідділу, тобто КГБ.


Сьогодні ж, оскільки практично зникли проблеми копіювання та розповсюдження не одного чи двох, а мільйонів, чи навіть мільярдів зразків будь-якої інформації і будь-ким (хоч московські оргструктури і працюють не покладаючи рук усіма своїми силами над створенням проблем щодо цього) це ВЖЕ змінило обставини таким чином, що для московської банди убивць стало неможливо так, як раніше, приховувати, з допомогою замовчування, своєї злочинної сутності, найточніше щодо якої 2500 років тому висловився Геродот: “Андрофаги не знають правди і закону у них нема ніякого”.


Тепер, уже не маючи змоги по справжньому, тобто ефективно, гальмувати розповсюдження правдивої інформації, вони намагаються глушити її та дискредитувати саме інформаційне середовище з допомогою усебічного масового поширення усіма своїми засобами потоків фальші з будь-якого суспільно значимого приводу, а особливо коли вони до нього прямо причетні, наприклад вкидаючи в інфопростір безліч його хибних версій на будь-який смак. При повній безумовній підтримці, зауважимо, величезної більшості росіян.



Лідерство США


Справжня причина лідерства США в сучасному світі полягає в тому, що саме якраз американці, а не хтось інший, першими реально вносять позитивні зміни у прийняті в суспільстві суто людські взаємини.


Саме ця, вражаюче неймовірна для багатьох інших суспільств здатність американського суспільства до швидкого суспільного засвоєння правдивих правил людського спілкування і відкидання хибних, і є тією найвищою цінністю, тим справжнім предметом, яким, перш за все інше, є підстави пишатися американцям. Адже саме за цим вмінням йдуть економічні та інші успіхи та лідерство американського народу в сучасному світі.


Звичайно що першими з кризи вийдуть оновленими такі цивілізовані суспільства, які ВЖЕ знають, що таке правда, і в яких через це наріжним каменем суспільного життя є питання про те, вірити, чи не вірити тим чи іншим політикам.


Дикунські ж суспільства, які правди не знають і закону в яких нема ніякого — в яких хто з політиків сильніше бреше, у того вищий рейтинг, чудовий приклад чОму — Юлія Тимошенко, незмінно знаходитимуться в самому хвості. І тим далі в хвості, чим більш впливовими будуть усім очевидно що наскрізь брехливі політики, у яких в цивілізованих суспільствах тільки один шлях, тобто найкращий для них шлях — в швидке, повне, міцне й остаточне забуття, оскільки нормальна цивілізована людина ніколи не віддасть, навіть й гадки віддати не матиме свого голосу як за політика, стосовно якого точно відомо, що він свідомо й обдумано бреше народу, до влади над яким рветься, так і за політичну силу, яка не бажає з таким політиком розлучатися.



Вихід з кризи


Страх і паніка, внаслідок яких дуже хочеться сильної руки та доброго дядю — це нормальний, здавна звичний прямий наслідок відсутності розуміння швидких потужних непрогнозованих процесів, які охопили цілий світ.


А тим часом рецепт виходу з кризи не простий, а дуже простий: ти справді віриш, що людина, за яку ти збираєшся віддати голос, говорить правду? Якщо ні, значить ти голосуєш за брехню. Скажи це чесно і відверто й вголос: "я хочу щоб була брехня і злодійство, тому голосую за брехуна (брехуху)".


Не сподівається ж хтось всерйоз, що в результаті обрання брудного, очевидного й усім видного брехуна (брехухи) на найвищу в державі посаду всюди почне бути справедливість, правда, чесність і закон? І коли твій голос зіллється з іншими подібними голосами в потужний хор, значить житимемо в дикій країні, якій до цивілізації — як до неба рачки, тобто постійно в кризі.


Хочеш щоб криза була подолана? Не віддавай свій голос брехунам — це єдиний спосіб нам всім опинитися в країні, яка належить до цивілізованого світу.


Не вір, що усі політики є підлими людьми, брудними брехунами. Це так нам підло брешуть на нормальних людей справді брехливі політики, разом із своїми посіпаками, щоб таким чином ніби як зрівнятися з нормальними, тобто небрехливими політиками.


Що ж до того, що: "Глобальна криза потребує глобальної регуляції.", то ось це і є глобальна регуляція, глобальнішої — абсолютно незалежно від того, віруюча Ви в Бога людина, чи віруєте, що Бога нема — глобальнішої регуляції все одно бути не може: "GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!". Цей Закон означає не тільки не вбивати, не чинити перелюбу, не красти, не свідкувати неправдиво на свого ближнього, не жадати дому ближнього свого ані всього, що ближнього твого, але й і багато чого такого справді людського іншого іще, чого усього наперед й передбачити ніяк не можна, в безліч життєвих обставинах, частенько таких оригінальних, яких неможливо навіть і уявити доти, доки вони не настануть.


І саме ця глобальна регуляція одночасно є і найлокальнішою з усіх, необхідних для того, щоб подолати кризу всередині себе і допомогти це зробити іншим.



Література


"Філософія щастя" https://goo.gl/SBAC5y , російський переклад: https://goo.gl/4bhbYi


___

Мир после коронавируса



Вступление


О ходе современного мирового коронавирусного кризиса, о прогнозах дальнейшего развития и его влияния на политические и экономические процессы полно новостей, аналитических программ и различных материалов на просторах интернета. И поскольку теперь практически перестает иметь значение, это специально кем-то задуманный, созданный и запущенный в мир вирус, идею подобного которому ну очень реалистично (в отличие от одноименного фильма 2016 года) описывает Дэн Браун в фантастическом романе "Инферно" в 2013 - или это просто выходка природы, то фокус общественного интереса постепенно, но неизбежно переходит из причин коронавируса и его течения на последствия, в отношении ожидания которых, что интересно, еще задолго до коронавируса многим было видно, что "мы столкнулись с таким кризисом, которого никогда не было, в отношении которого в нас нет не просто средств воздействия, но и адекватных моделей понимания".


Иначе говоря, зеленую улицу для реализации потенциала ранее накопленных общественных возможностей и потребностей открывает именно коронавирус, хотя большинство изменений, которые повлечет за собой вроде как он, были актуальными уже длительное время.


Конечно это очень интересно, обсуждать многочисленные, или даже бесчисленные переходные процессы и последствия коронавирусного мирового кризиса, вроде ликвидации ненужных производств, которые могут быть полностью автоматическими;

или что роль национальных государств, противоречий между ними и их вмешательства в экономику преодолевают тенденцию к их ликвидации;

или что появятся новые нормы, соглашения, институты, которые определят, как страны будут взаимодействовать;

или что должен быть избирательный ценз, а не массовый избиратель, то есть если гражданином каждый становится автоматически, то избирателем - по желанию брать на себя эту ответственность, плюс если есть соответствие критериям избирателя, поскольку сейчас, из-за почти автоматического развития хозяйственных средств, политикам для избрания, вместо показывать результаты своей деятельности, надо просто нравиться мало думающей толпе;

или что для преодоления последствия массового избирательного права, беспрецедентной некомпетентности правительств и президентов, управлять государственными органами должны профессионалы - подобно тому, как это произошло, когда в 90-е годы 20-го столетия, вместо владельцев, корпорациями стали управлять профессиональные менеджеры;

или что медицина и оргструктуры вокруг нее скорее всего выиграют, получив мощный опыт в реагировании на коронавирусный вызов и объединении сил и интеллектов для его преодоления;

или что поскольку настоящая научность, то есть правдивость тех или иных теорий на самом деле никогда не устанавливалась консенсусом околонаучных сообществ, а только их соответствием фактам действительности, которые единственные дают критерий истинности теорий и недалекости их замалчивателей при тех или иных материальных или иных спецкорытах, а первым признаком правильности модели чего-то является способность этой модели способствовать его прогнозу, то есть если вчера сделанные тогда казалось рискованные выводы совпадают с неожиданной действительностью настоящего, то чья-то несостоятельность сделать элементарный вывод о правильности модели, на которой основывались те вчерашние выводы, все более очевидно начинает быть не просто тормозом на его личном мышлении, а уже вполне определенным намерением этого человека гадить науке с целью защитить свой шкурный интерес;

или что будет рост бесконтактной экономики и будут узаконены новые трудовые отношения, когда быть восемь часов в офисе станет необязательным или даже нежелательным, а концертные залы и стадионы начнут уступать виртуальным формам восприятия искусства и спорта.


Увлекательную беседу на эти и другие подобные темы из списка предположений на тему послекоронавирусности, которая быстро грядет, можно продолжать практически бесконечно, как в частности о том, что развитие мирового хозяйства уже сегодня на таком уровне, что вряд ли у кого-то есть сомнения в том , что обеспечение всем людям на Земле достойного уровня жизни не составляет никакой проблемы, то есть никакой технической проблемы,

но мы здесь остановимся и обратим внимание на суть изменений, которые наступают с буквально калейдоскопической (в историческом масштабе) молниеносностью, поскольку наличие понимания даст возможность, вместо удивляться, выводить, в каждом конкретном случае, тенденции для всех конкретных вещей, изменения в которых могут нас интересовать - в дальнейшем уже с помощью чисто естественной логики и здравого смысла.



Цивилизационный кризис


Цивилизационный кризис - это современный кризис цивилизационного роста, то есть необходимый переходный этап процессов прогресса человечества. Поэтому данный кризис не может происходить где-то в другом месте, кроме точки развития человеческой цивилизации. И конечно что так как локомотивом цивилизационных процессов человечества является западная цивилизация, то именно как раз она, западная цивилизация, первой окажется в постцивилизационнокризисном мире. Не приходится сомневаться, что вслед за локомотивом цивилизационных изменений туда, в новый мир, закатятся и остальные вагоны всего состава человеческой цивилизации - но это произойдет с ними, как всегда бывает в подобных случаях, несколько позже.


И потому, что те человеческие сообщества, которые первыми осознают, в какую сторону ведет русло изменений и двинутся в соответствии с ним, а не вопреки ему, станут лидерами, кажется таким актуальным сегодня, сейчас, попытаться понять, что это за общественные потребности? Которые очень подпирают, но пока сегодня не реализованы? То есть что именно ждет нас после коронавируса, учитывая наличие понимания того, что коронавирус - это только повод, пусковой механизм изменений, которые уже давно наготове, как это всегда и бывало в результате цивилизационных потрясений вроде мировых войн и эпидемий, и только инерция вчерашнего дня, сегодня уже уничтоженная вирусом, была тормозом на их пути. Ведь когда кризис пройдет, контуры нового мирового порядка сформируются очень быстро.


Что же касается понимания сути действительно фундаментальных глубинных цивилизационных изменений, которые через посредство нынешнего кризиса грядут быстро и неотвратимо, то хоть немного удовлетворительное уяснение их к сожалению принципиально невозможно без детализации понимания некоторых тесно связанных между собой фундаментальных понятий, в частности сути человека и сути прогресса.


А поскольку мы в курсе, что сущность человека, его природа - это не абстракт, присущий отдельному индивиду, а в своей действительности она есть совокупность всех человеческих отношений, то раз мы понимаем, что изменения, которые грядут, имеют сущностный характер, мы делаем простой вывод о том, что изменения заключаются в изменении человеческих отношений, катализатором которых, через развитие хозяйственных отношений, стало развитие информационных технологий.


Когда рассмотреть все отношения, в которых люди находятся друг с другом и совокупность которых составляет собой сущность человека, то легко заметить, что они делятся, по вполне природным признакам на три основных класса - на родовые, хозяйственные и духовные человеческие отношения. И если не пытаться абсолютизировать хозяйственные отношения, классифицируя все остальные человеческие отношения как производные от хозяйственных, как "надстройку", что имело место в период форсированного развития хозяйственных отношений (капитализма), то самым интересным вопросом человеческих отношений начинает быть вопрос о реальной структуре человеческих отношений.


Не останавливаясь на том очевидном факте, что фундаментом всех отношений не могут не быть родовые отношения, то есть отношения, в которые люди вступают для продолжения человеческого рода и без которых все остальные отношения - понятно почему - теряют смысл, остановимся на вопросе о том, изменения в каком направлении можно ожидать в человеческих отношениях в процессе дальнейшего развития и тотального внедрения информационных технологий.


Для более полного ответа на этот вопрос необходимо заметить тот момент, что четвертое поколение общих средств человеческого общения, информационные технологии (ИТ), кроме всего прочего, способствуют развитию научных знаний и технических средств значительно более мощно, чем как это делало третье поколение общих средств человеческого общения, то есть СМИ и средства связи (после первого - собственно языка, и второго - письма). В результате скорость развития научных знаний и технических средств уже сегодня, на беду вторичным сообществам типа СССР, настолько возросла, что теперь, в отличие от времен СССР, за то время, которое им требуется для мягко говоря копирования типа "чик-чирик" тех или иных технических и технологических достижений цивилизованных сообществ, большинство достижений становятся безнадежно устаревшими.


Ясно также, что значение даже и значительно ускоренной технологической и технической эволюции, как и значения технических средств в том числе и хозяйственных отношений вообще, для собственно человеческих отношений, уже сейчас существенно уменьшилось по сравнению с их гипертрофированно преувеличенным значением в период форсированного развития хозяйственных отношений (капитализма) , который уже практически закончился, после достижения такого уровня развития хозяйственных отношений, который необходим как для выполнения всех своих задач без привлечения фанатизма участников, так и для дальнейшего своего развития.


Бесспорно до последнего времени приоритетное положение хозяйственных взаимоотношений, среди остальных человеческих взаимоотношений периода форсированного развития хозяйственных отношений (капитализма), теперь перестает быть приоритетным.



Развитие человеческих взаимоотношений


Уменьшение трудностей быта, как следствие развития науки и технических средств вообще и средств сообщения и личной связи и СМИ в частности, меняют количественно структуру человеческого общения, уменьшая количество его препятствий, которые забирают силы и время носителей человеческих взаимоотношений. Даже эта так сказать механическая интенсификация человеческого общения уже влечет за собой ускорение совершенствования его правил. Влияние же на данный процесс совершенствования человеческих взаимоотношений информационных технологий, дополнительно к механической интенсификации, имеет выражено качественный характер.


Это дает повод для того, чтобы увидеть суть человеческого прогресса как совершенствование сугубо человеческих духовных человеческих отношений, то есть как раз этим и был - во все времена существования человека - настоящий человеческий прогресс, чем и объясняется мало сказать гигантское значение для развития человечества такого наивысшего достижения человеческого духа, как: "Ибо весь закон в одном слове заключается: люби ближнего твоего, как самого себя" (Новый Завет, GAL 5:14).


А развитие хозяйственных отношений шаг за шагом неизбежно создает - уже создал - необходимые условия для возвращения иерархии человеческих ценностей через семь (цифра условная) поколений после своего начала, вновь в свое нормальное естественное состояние, то есть для полноценного возвращения в основу основ реально действующей системы общественной оценки человеческих ценностей на свое законное место, некоторое время занято хозяйственными отношениями, родовых отношений, а в смысл человеческой жизни - духовных человеческих взаимоотношений.


Еще одним интересным выводом, который выводится из того факта, что "живая речь выполняет для своих носителей также функцию постоянно актуального хранилища правил непосредственного человеческого общения, в виде справочника связи понятий, главным образом понятий, относящихся к характеристикам человека и человеческих взаимоотношений", и из того факта, что разные языки имеют в этом различную выразительную способность, является вывод о том, что перераспределение значимости трех подструктур (классов общения) внутри совокупности всех человеческих отношений, от хозяйственных в пользу прежде всего духовных (в широком смысле этого слова), означает изменение языковых приоритетов человечества в пользу наиболее развитых и точных, когда речь идет о человеке и человеческих взаимоотношениях и потому наиболее подходящих для выражения и передачи чисто человеческих чувств и переживаний языков.


И поскольку языки влияют на поведение охваченных ими сообществ тем сильнее, чем больше у них средств, а информационные технологии (ИТ) уже сегодня имеют вид значительно более мощного инструмента языков, чем те, что существовали ранее, то вывод о скорой актуализации в ближайшем времени особенностей (как положительных, так и отрицательных) человеческих языков в охваченных ими сообществах, имеет довольно очевидный вид. Ближайшим к нам отрицательным примером этого является Россия.


Сущность данного фундаментального явления сегодня начинает появляться так быстро, как раньше даже подумать было невозможно. Например - об этом прекрасно помнит старшее поколение - в период расцвета социалистического образа жизни под московским управлением для того, чтобы сделать одну копию самого невинного, или даже самого паршивого документа, нужно было сначала получить санкцию спецотдела, то есть КГБ.


Сегодня же, поскольку практически исчезли проблемы копирования и распространения не одного или двух, а миллионов или даже миллиардов образцов любой информации и кем угодно (хотя московские оргструктуры и работают не покладая рук всеми своими силами над созданием в этом проблем) это УЖЕ изменило обстоятельства таким образом, что для московской банды убийц стало невозможно так, как раньше, скрывать, с помощью замалчивания, свою злодейскую сущность, точнее всего про которую 2500 лет назад высказался Геродот: "Андрофаги не знают правды и закона у них нет никакого".


Теперь, уже не имея возможности по-настоящему, то есть эффективно, тормозить распространение правдивой информации, они пытаются глушить ее и дискредитировать саму информационную среду с помощью всестороннего массового распространения всеми своими средствами потоков фальши по любому общественно значимому поводу, особенно когда они к нему прямо причастны, например вбрасывая в информпространство множество его ложных версий на любой вкус. При полной безусловной поддержке, заметим, огромного большинства россиян.



Лидерство США


Настоящая причина лидерства США в современном мире заключается в том, что именно как раз американцы, а не кто-то другой, первыми реально вносят позитивные изменения в принятые в обществе чисто человеческие взаимоотношения.


Именно эта, поразительно невероятная для многих других обществ способность американского общества к быстрому общественному усвоению правдивых правил человеческого общения и отбрасыванию ошибочных, и является той высшей ценностью, тем настоящим предметом, которым, прежде всего остального, есть основания гордиться американцам. Ведь именно за этим умением идут экономические и другие успехи и лидерство американского народа в современном мире.


Конечно первыми из кризиса выйдут обновленными такие цивилизованные общества, которые УЖЕ знают, что такое правда, и в которых поэтому краеугольным камнем общественной жизни является вопрос о том, верить или не верить тем или иным политикам.


Дикарские же общества, которые правды не знают и закона у которых нет никакого - в которых кто из политиков сильнее лжет, у того выше рейтинг, прекрасный пример чему - Юлия Тимошенко, будут неизменно находиться в самом хвосте. И тем дальше в хвосте, чем более влиятельными будут всем очевидно насквозь лживые политики, у которых в цивилизованных обществах только один путь, то есть лучший для них путь - в быстрое, полное, прочное и окончательное забвение, поскольку нормальный цивилизованный человек никогда не отдаст, даже понятия отдать не будет иметь своего голоса как за политика, в отношении которого точно известно, что он сознательно и обдуманно врет народу, к власти над которым рвется, так и за политическую силу, которая не желает с таким политиком расставаться.



Выход из кризиса


Страх и паника, в результате которых очень хочется сильной руки и хорошего дядю - это нормальное, давно привычное прямое следствие отсутствия понимания быстрых мощных непрогнозируемых процессов, охвативших весь мир.


А тем временем рецепт выхода из кризиса не простой, а очень простой: ты действительно веришь, что человек, за которого ты собираешься отдать голос, говорит правду? Если нет, значит ты голосуешь за ложь. Скажи это честно и откровенно и вслух: "я хочу чтобы была ложь и воровство, поэтому голосую за лжеца (лгунью)".


Не ожидает же кто-то всерьез, что в результате избрания грязного, очевидного и всем видного лжеца (лгуньи) на высшую в государстве должность везде начнет быть справедливость, правда, честность и закон? И когда твой голос сольется с другими подобными голосами в мощный хор, значит жить нам в дикой стране, которой к цивилизации - как до неба рачки, то есть постоянно в кризисе.


Хочешь чтобы кризис был преодолен? Не отдавай свой голос лжецам - это единственный способ нам всем оказаться в стране, принадлежащей к цивилизованному миру.


Не верь, что все политики является подлыми людьми, грязными лжецами. Это так нам подло врут на нормальных людей действительно лживые политики, вместе со своими прихвостнями, чтобы таким образом вроде как сравниться с нормальными, то есть нелживыми политиками.


Что касается того, что: "Глобальный кризис требует глобальной регуляции", то вот это и есть глобальная регуляция, глобальнее - совершенно независимо от того, верующий Вы в Бога человек, или веруете, что Бога нет, - более глобальной регуляции все равно быть не может: "GAL 5:14 Ибо весь закон в одном слове заключается: люби ближнего твоего, как самого себя". Этот закон означает не только не убивать, не прелюбодействовать, не воровать, не свидетельствовать ложного свидетельства на ближнего, не желать дома ближнего твоего и ничего, что у ближнего твоего, но и многое подлинно человеческое другое еще, чего всего заранее и предусмотреть никак нельзя, в множестве жизненных обстоятельств, зачастую таких оригинальных, которых даже и представить нельзя до тех пор, пока они не наступят.


И именно эта глобальная регуляция одновременно является и наилокальнейшей из всех, необходимых для того, чтобы преодолеть кризис внутри себя и помочь это сделать другим.



Литература


"Философия счастья» (русский перевод) https://goo.gl/4bhbYi , украинский оригинал https://goo.gl/SBAC5y


2011-09-20

Адекватне розуміння суті світової кризи - можливе (з рос. перекладом)

(рос. переклад нижче)

Питання причин та наслідків сучасної світової кризи цікаве для всіх - про її перебіг, прогнози подальшого розвитку і її вплив на політичні та економічні рішення щодня можна почути в новинах та аналітичних програмах.

Важко не згодитися з такою постановкою проблеми: "ми стикнулися з такою кризою, якої ніколи не було, щодо якої у нас нема не просто засобів впливу, але і адекватних моделей розуміння. Отже, перш за все, нинішня криза страшна тим, що вона досі не супроводжується рефлексивним мисленням, що вона досі на стала предметом інтелектуальних зусиль осягнення. Це — складна криза, і вона вимагає складного розуміння." [1]

Однак складнощі розуміння кризи на жаль торкаються також і тих, хто намагаються не тільки зауважити перебіг її симптомів, але й і зрозуміти справжні причини тих процесів, розвиток яких тягне за собою ті симптоми - для відсутності можливості усвідомлення причин кризи достатньо одної тільки відсутності розуміння суті прогресу людської цивілізації: "Нинішня криза це — криза цивілізаційна, це — криза глобальної системи споживацьких мотивацій. Ця криза — породження так званої західної цивілізації, що заснована на споживацькій системі мотивацій, яка стала глобалізованою. Це криза дисбалансу мотивацій в різних країнах, що призводить до економічних диспропорцій. І саме західна цивілізація несе відповідальність за нинішню кризу, і саме вона буде найбільше потерпати від неї." [1]

Цивілізаційна криза - а що ми маємо діло саме якраз з цивілізаційною кризою, а не якоюсь іншою, в цьому на щастя ясність є для всіх - це сучасна криза цивілізаційного росту, тобто необхідний перехідний етап процесів прогресу людства. Через це звичайно що дана криза не може відбуватися деінде окрім точки росту людської цивілізації. І звичайно що оскільки локомотивом цивілізаційних процесів людства є західна цивілізація, то саме якраз вона, західна цивілізація і відповідальна за цю кризу - і саме тому якраз вона, західна цивілізація першою опиниться в постцивілізаційнокризовому світі, а не "буде найбільше потерпати від неї". Не доводиться сумніватися, що вслід за локомотивом цивілізаційних змін туди в новий світ закотяться і решту вагонів всього потягу людської цивілізації - але це звісно відбудеться з ними, як завжди буває в подібних випадках, дещо пізніше.

Що ж стосовно розуміння суті дійсно фундаментальних глибинних цивілізаційних змін, які через посередництво нинішньої кризи грядуть швидко і невідворотно - у тому числі стосовно розуміння, при чому тут зміни в системах споживацьких мотивацій, то їх хоч трохи задовільне уяснення на жаль принципово неможливе без деталізації розуміння деяких тісно пов’язаних між собою фундаментальних понять, зокрема поняття суті людини, основ періодизації розвитку людської цивілізації та суті прогресу.

Звичайно що для сприйняття навіть і здавалося б цілком готових для вжитку, необхідних для розуміння справжніх причин кризи, таких понять, як поняття суті людини, суті людського прогресу та основ періодизації розвитку людської цивілізації (див. [2]) - щоб мати грунт для розуміння процесів, які охоплюють все людство - необхідно прикласти деякі інтелектуальні зусилля.

Але повернімося до розгляду сформованих без наявності адекватного розуміння суті людини, суті людського прогресу та основ періодизації розвитку людської цивілізації тверджень, сформованих в процесі намагань розмістити суть сучасної кризи в каркас застарілих понять. Наприклад: "у системи споживацьких мотивацій є межа. За цією межею — на деякому рівні — виникає брак природних можливостей людини, межа психічної спроможності далі підвищувати рівень споживання, межа запасу духовності, для відтворення та розвитку якої починає не вистачати часу, бо він весь зайнятий працею та споживанням." [1]

Система мотивацій періоду форсованого розвитку господарських взаємин людської цивілізації - панівна система мотивацій - ґрунтувалась на незаперечно пріоритетному положенні господарських взаємин серед решту видів людських взаємин. Подобається це комусь чи ні, але це факт, що господарські взаємини займали незаперечно панівне положення в суспільній свідомості людської цивілізації, реально діючій в період форсованого розвитку господарських взаємин, який зараз остаточно завершується.

І майже так само легко видимим фактом - не повторятиму ще раз наведених в згаданому матеріалі [2] міркувань з цього приводу - є те, що саме якраз усебічний розвиток господарських взаємин крок за кроком невідворотно створює - вже створив - необхідні для повернення ієрархії людських цінностей умови через сім (цифра умовна) поколінь знов у свій нормальний природний стан. Я маю на увазі повноцінне повернення в основу основ реально діючої системи суспільної оцінки людських цінностей на своє законне місце, деякий час зайняте господарськими взаєминами, родових взаємин, а в сенс людського життя - духовних людських взаємин.

Що стосується новизни тепер уже іншого рівня нормального природного стану людських взаємин - новизни, яка створює передумови подальшого значно більш швидкого аніж раніше їх вдосконалення шляхом суттєвої кількісної та якісної інтенсифікації, то саме якраз її питання є одним з головних предметів статті [2].

І до яких же висновків й рецептів подолання кризи призводить намагання впхнути розуміння нових процесів в каркас застарілих понять? Ось, будь ласка: "найперше, що потрібно зробити, це ввести жорстку і сувору цензуру змісту реклами. Криза змісту мотивацій потребує нового змісту мотивацій. Мотивації старого світу: комфорт, гламур та розваги мають бути замінені новими: чесна праця, моральність, інтелектуальність. Принаймні такі мотивації повинні домінувати в рекламі та в змісті мотиваційних культурних продуктів в засобах масової інформації. Той, хто першим зможе ввести вимоги до системи мотивацій як політику держави, матиме перевагу і вийде з кризи раніше." [1]

Позитивність міркувань автора [1] про зміст нових, тобто добре забутих старих мотивацій та про їх необхідність, звичайно що не применшується наївністю його уявлень про можливість внесення суттєвих масових змін в життєву мотивацію громадян шляхом суворої державної цензури змісту реклами. І це тут, в Україні, стосовно якої в цілому світі іще не забуті події кількарічної давності, коли повсюдні масові вияви в кінці 2004 найвищої людської духовності ні в кого у цілому світі не залишили місця для сумнівів щодо дієвості та актуальності в українському народі найвищих людських ідеалів.

Що ж стосовно реклами, то вона фактично орієнтована на порівняно вузький прошарок суспільства, адже реклама в основному йде за реально платоспроможною суспільною мотивацією, а не навпаки - тільки така реклама, яка ґрунтується на апеляції до реальної мотивації, це скаже кожен, хто причетний до проектування успішної реклами, має шанс на успіх.

Першими вийдуть з кризи цивілізовані суспільства - не такі суспільства, які перші зможуть ввести вимоги до системи мотивацій як політику держави, а такі суспільства, які _вже_ знають, що таке правда і які мають закони. І в яких через це наріжним каменем суспільного життя є питання про те, вірити чи не вірити тим чи іншим політикам. Це ж саме діє і стосовно ставлення до тих чи інших держав - скільки не кричать всюди про астрономічний борг США з надцятьма нулями, а американський долар і надалі користується довірою, особливо після таких красномовних свідчень дійсності та справжності подальших величезних позитивних суспільних змін в американському народі, як обрання ним Президентом темношкірого політика.

Дикунські ж суспільства, які правди не знають і закону в яких нема ніякого - в яких хто з політиків сильніше бреше, у того вищий рейтинг, просто чудовий приклад чому - Юлія Тимошенко, незмінно знаходитимуться в самому хвості. І тим далі в хвості, чим більш впливовими будуть усім очевидно що наскрізь брехливі політики типу Тимошенко, у яких в цивілізованих суспільствах тільки один шлях - в швидке, повне, міцне й остаточне забуття, оскільки нормальна цивілізована людина ніколи не віддасть - навіть й гадки віддати не матиме - свого голосу за політика, стосовно якого точно відомо, що він свідомо й обдумано бреше народу, до влади над яким рветься.

Що стосовно вже ну зовсім безпорадних панічних вигуків, наслідку відсутності точки опори, необхідної для нормального розуміння і нормального ж сприйняття сучасної кризи, як от: "Ця криза вимагає введення світового політичного управління, бо координації економічної політики різних країн недостатньо. Якщо цього не зробити, криза повторюватиметься знову і знову, бо будучи не подолана у якій-небудь політично відсталій країні, де, наприклад, є політичний конфлікт, і політики не хочуть казати правду своєму народу, вона перекидатиметься з країни на країну, поки зрештою не опанує знову весь світ."[1], то це не новина, що відсутність розуміння причин явищ, які нас зачіпають, тягне за собою страх і паніку.

Страх і паніка, внаслідок яких дуже хочеться сильної руки та доброго дядю - це нормальний, здавна звичний прямий наслідок відсутності розуміння очевидно швидких, добре видно що надзвичайно потужних непрогнозованих процесів, які охопили цілий світ.

А тим часом рецепт виходу з кризи не простий, а дуже простий: ти справді віриш, що людина, за яку ти збираєшся віддати голос, говорить правду? Якщо ні, значить ти голосуєш за брехню. Скажи це чесно і відверто й вголос: "я хочу щоб була брехня і злодійство, тому голосую за брехуна (брехуху)". Не сподівається ж хтось всерйоз, що в результаті обрання брудного, очевидного й усім видного брехуна (брехухи) на найвищу в державі посаду всюди почне бути справедливість, правда, чесність і закон? І коли твій голос зіллється з іншими подібними голосами в потужний хор, значить житимемо в дикій країні, якій до цивілізації - як до неба рачки, тобто постійно в кризі. Хочеш щоб криза була подолана? Не віддавай свій голос брехунам - це єдиний спосіб нам всім опинитися в країні, яка належить до цивілізованого світу. Не вір, що усі політики є підлими людьми, брудними брехунами. Ця так нам брешуть на нормальних людей справді брехливі політики разом із своїми посіпаками, щоб таким чином ніби як зрівнятися з нормальними, тобто небрехливими політиками.

Що ж до того, що "Глобальна криза потребує глобальної регуляції." [1], то ось це і є глобальна регуляція, глобальнішої бути не може:
"GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!",
- адже він означає не тільки не вбивати, не чинити перелюбу, не красти, не свідкувати неправдиво на свого ближнього, не жадати дому ближнього свого ані всього, що ближнього твого, але й і багато чого такого справді людського іншого іще - чого усього наперед й передбачити ніяк не можна, в безліч життєвих обставинах, таких оригінальних, до яких неможливо додуматись доти, доки вони самі не прийдуть.

І саме ця глобальна регуляція одночасно є і найлокальнішою з усіх, необхідних для того, щоб: "Подолайте кризу всередині себе і допоможіть це зробити іншим. Ми — суспільство, і ми все здолаємо!" - це дійсно нам усім потрібно.

(редакція 2, вперше опубліковано 7 грудня 2008)

Олександр Франчук

Література:
1. Сергій Дацюк, "Світ змінюється" http://www.pravda.com.ua/articles/4b1aa23bade99/
2. Олександр Франчук, "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/, (рос.мовою: http://gidepark.ru/community/1894/article/420729)

_______
Адекватное понимание сути мирового кризиса - возможно

Вопрос о причинах и последствиях современного мирового кризиса интересен для всех - о его течении, прогнозах дальнейшего развития и его влиянии на политические и экономические решения ежедневно можно услышать в новостях и аналитических программах.

Трудно не согласиться с такой постановкой проблемы: "мы столкнулись с таким кризисом, которого никогда не было, в отношении которого у нас нет не просто средств влияния, но и адекватных моделей понимания. Итак, прежде всего, нынешний кризис страшен тем, что он до сих пор не сопровождается рефлексивным мышлением, что он еще на стала предметом интеллектуальных усилий постижения. Это - сложный кризис, и он требует сложного понимания. "[1]

Однако трудности понимания кризиса к сожалению касаются также и тех, кто пытаются не только отметить протекание его симптомов, но и и понять истинные причины тех процессов, развитие которых влечет за собой те симптомы - для отсутствия возможности осознания причин кризиса достаточно одного только отсутствия понимания сути прогресса человеческой цивилизации: "Нынешний кризис это - кризис цивилизационный, это - кризис глобальной системы потребительских мотиваций. этот кризис - порождение так называемой западной цивилизации, основанной на потребительской системе мотиваций, которая стала глобализированной, это кризис дисбаланса мотиваций в различных странах, что приводит к экономическим диспропорциям, и именно западная цивилизация несет ответственность за нынешний кризис, и именно она будет больше всего страдать от нее. "[1]

Цивилизационный кризис - а что мы имеем дело именно как раз с цивилизационным кризисом, а не каким-то другим, в этом к счастью ясность есть для всех - это современный кризис цивилизационного роста, то есть необходимый переходный этап процессов прогресса человечества. Поэтому конечно что данный кризис не может происходить в других местах кроме точки роста человеческой цивилизации. И конечно что поскольку локомотивом цивилизационных процессов человечества является западная цивилизация, то именно как раз она, западная цивилизация и ответственна за этот кризис - и именно поэтому как раз она, западная цивилизация первой окажется в постцивилизационнокризовом мире, а не "будет больше всего страдать от него". Не приходится сомневаться, что вслед за локомотивом цивилизационных изменений туда в новый мир закотятся и остальные вагоны всего состава человеческой цивилизации - но это конечно произойдет с ними, как всегда бывает в подобных случаях, несколько позже.

Что ж относительно понимания сути действительно фундаментальных глубинных цивилизационных изменений, которые через посредство нынешнего кризиса грядут быстро и неотвратимо - в том числе относительно понимания, при чем здесь изменения в системах потребительских мотиваций, то их хоть немного удовлетворительное уяснение увы принципиально невозможно без детализации понимания некоторых тесно связанных между собой фундаментальных понятий, в частности понятия сущности человека, основ периодизации развития человеческой цивилизации и сущности прогресса.

Конечно что для восприятия даже казалось бы вполне готовых для употребления, необходимых для понимания истинных причин кризиса, таких понятий, как понятия сущности человека, сущности человеческого прогресса и основ периодизации развития человеческой цивилизации (см. [2]) - чтобы иметь почву для понимания процессов, которые охватывают все человечество - необходимо приложить некоторые интеллектуальные усилия.

Но вернемся к рассмотрению сложившихся без наличия адекватного понимания сути человека, сущности человеческого прогресса и основ периодизации развития человеческой цивилизации утверждений, сформированных в процессе попыток разместить суть современного кризиса в каркас устаревших понятий. Например: "у системы потребительских мотиваций есть предел. За этой чертой - на некотором уровне - возникает нехватка природных возможностей человека, предел психической состоятельности далее повышать уровень потребления, предел запаса духовности, для воспроизводства и развития которого начинает не хватать времени, поскольку он весь занят трудом и потреблением. "[1]

Система мотиваций периода форсированного развития хозяйственных отношений человеческой цивилизации - господствующая система мотиваций - основывалась на неоспоримо приоритетном положении хозяйственных взаимоотношений среди остальных видов человеческих взаимоотношений. Нравится это кому-нибудь или нет, но это факт, что хозяйственные взаимоотношения занимали неоспоримо господствующее положение в общественном сознании человеческой цивилизации, реально действующем в период форсированного развития хозяйственных отношений, который сейчас окончательно завершается.

И почти так же легко видимым фактом - не буду повторять еще раз приведенных в упомянутом материале [2] соображений по этому поводу - есть то, что именно как раз всестороннее развитие хозяйственных взаимоотношений шаг за шагом неотвратимо создает - уже создало - необходимые для возвращения иерархии человеческих ценностей условия через семь (цифра условная) поколений вновь в свое нормальное естественное состояние. Я имею в виду полноценное возвращение в основу основ реально действующей системы общественной оценки человеческих ценностей на свое законное место, некоторое время занятое хозяйственными взаимоотношениями, родовых отношений, а в смысл человеческой жизни - духовных человеческих взаимоотношений.

Что касается новизны теперь уже другого уровня нормального естественного состояния человеческих взаимоотношений - новизны, которая создает предпосылки дальнейшего значительно более быстрого чем раньше их совершенствования путем существенной количественной и качественной интенсификации, то именно как раз его вопрос является одним из главных предметов статьи [2].

И к каким же выводам и рецептам преодоления кризиса приводят попытки впихнуть понимание новых процессов в каркас устаревших понятий? Вот, пожалуйста: "первое, что нужно сделать, это ввести жесткую и строгую цензуру содержания рекламы. Кризис содержания мотиваций требует нового содержания мотиваций. Мотивации старого мира: комфорт, гламур и развлечения должны быть заменены новыми: честный труд, нравственность, интеллектуальность. по крайней мере такие мотивации должны доминировать в рекламе и в содержании мотивационных культурных продуктов в средствах массовой информации. Тот, кто первым сможет ввести требования к системе мотиваций как политику государства, будет иметь преимущество и выйдет из кризиса раньше. "[1]

Позитивность рассуждений автора [1] о содержании новых, то есть хорошо забытых старых мотиваций и об их необходимости, конечно не умаляется наивностью его представлений о возможности внесения существенных массовых изменений в жизненную мотивацию граждан путем строгой государственной цензуры содержания рекламы. И это здесь, в Украине, относительно которой в целом мире еще не забыты события нескольколетней давности, когда повсеместные массовые проявления в конце 2004 высочайшей человеческой духовности ни у кого в целом мире не оставили места для сомнений в действенности и актуальности в украинском народе наивысших человеческих идеалов .

Что ж относительно рекламы, то она фактически ориентирована на сравнительно узкий слой общества, ведь реклама в основном идет за реально платежеспособной общественной мотивацией, а не наоборот - только такая реклама, основанная на апелляции к реальной мотивации, это скажет каждый, кто причастен к проектированию успешной рекламы, имеет шанс на успех.

Первыми выйдут из кризиса цивилизованные общества - не такие общества, которые первые смогут ввести требования к системе мотиваций как политику государства, а такие общества, которые _уже_ знают, что такое правда и имеющие законы. И в каких поэтому краеугольным камнем общественной жизни является вопрос о том, верить или не верить тем или иным политикам. Это же действует и относительно оценки тех или иных государств - сколько не кричат повсюду о астрономическом долге США с надцатью нулями, а американский доллар и дальше пользуется доверием, особенно после таких красноречивых свидетельств подлинности и истинности дальнейших огромных позитивных общественных изменений в американском народе, как избрание ним Президентом темнокожего политика.

Дикарские же общества, что правды не знают и закона в которых нет никакого - в которых кто из политиков сильнее врет, у того больше рейтинг, просто прекрасный пример чему - Юлия Тимошенко, неизменно будут находиться в самом хвосте. И тем дальше в хвосте, чем более влиятельными будут всем очевидно насквозь лживые политики типа Тимошенко, в которых в цивилизованных обществах только один путь - в быстрое, полное, прочное и окончательное забвение, поскольку нормальная цивилизованный человек никогда не отдаст - даже и мысли отдать не будет иметь - свой голос за политика, относительно которого точно известно, что он сознательно и обдуманно врет народу, к власти над которым рвется.

Что относительно уже ну совсем беспомощных панических криков, последствия отсутствия точки опоры, необходимой для нормального понимания и нормального же восприятия современного кризиса, как то: "Этот кризис требует введения мирового политического управления, потому координации экономической политики различных стран недостаточно. Если этого не сделать, кризис будет повторяться снова и снова, потому будучи не преодолен в какой-либо политически отсталой стране, где, например, есть политический конфликт, и политики не хотят говорить правду своему народу, она будет перебрасываться из страны в страну, пока наконец не овладеет снова всем миром. "[1], то это не новость, что отсутствие понимания причин явлений, которые нас затрагивают, влечет за собой страх и панику.

Страх и паника, в результате которых очень хочется сильной руки и доброго дядю - это нормальное, издавна привычное прямое следствие отсутствия понимания очевидно быстрых, хорошо видно что чрезвычайно мощных непрогнозируемых процессов, которые охватили весь мир.

А между тем рецепт выхода из кризиса не простой, а очень простой: ты действительно веришь, что человек, за которого ты собираешься отдать голос, говорит правду? Если нет, значит ты голосуешь за ложь. Скажи это честно и откровенно и вслух: "я хочу чтобы была ложь и воровство, поэтому голосую за лжеца (лгунью)". Не надеется же кто всерьез, что в результате избрания грязного, очевидного и всем видного лжеца (лгуньи) на высшую в государстве должность повсюду начнет быть справедливость, правда, честность и закон? И когда твой голос сольется с другими подобными голосами в мощный хор, значит жить будем в дикой стране, которой до цивилизации - как до неба на четвереньках, то есть постоянно в кризисе. Хочешь чтобы кризис был преодолен? Не отдавай свой голос лжецам - это единственный способ нам всем оказаться в стране, которая принадлежит цивилизованному миру. Не верь, что все политики являются подлыми людьми, грязными лжецами. Эта так нам врут на нормальных людей действительно лживые политики вместе со своими приспешниками, чтобы таким образом вроде как сравняться с нормальными, т.е. нелживимы политиками.

Что касается того, что "Глобальный кризис требует глобальной регуляции." [1], то вот это и есть глобальная регуляция, более глобальной быть не может:
"GAL 5:14 Ибо весь закон в одном слове заключается: люби ближнего твоего, как самого себя",
- ведь он означает не только не убивать, не прелюбодействовать, не красть, не свидетельствовать ложно на ближнего, не жаждать дома ближнего твоего и ничего, что у ближнего твоего, но и много чего такого подлинно человеческого другого еще - чего всего заранее и предусмотреть никак нельзя, в множестве жизненных обстоятельств, таких оригинальных, до которых невозможно додуматься, пока они сами не придут.

И именно эта глобальная регуляция одновременно является и наилокальнейшей из всех, необходимых для того, чтобы: "Преодолейте кризис внутри себя и помогите это сделать другим. Мы - общество, и мы все преодолеем!" - Это действительно нам всем нужно.

(редакция 2, впервые опубликовано 7 декабря 2008)

Олександр Франчук

Литература:
1. Сергій Дацюк, "Світ змінюється" http://www.pravda.com.ua/articles/4b1aa23bade99/
2. Олександр Франчук, "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/, (на русском языке: "Информационные технологии и человеческие сообщества" http://gidepark.ru/community/1894/article/420729)