Страх правди московських посіпак

Або за що московські тварюки банять людей

Оце переглядав Твіттер-підписки в Старшина Запаса @StarshinaZapasa,

 

і коли побачив серед них "Маргарита Симоньян", вирішив і собі підписатися, ну щоб теж бачити, що ця тварюка пише. Але Твіттер сказав: "Цей користувач заборонив вам читати свої записи."

Тоді я переглянув (як анонімний користувач) деякі її твіти, зокрема цей:
/* Маргарита Симоньян @M_Simonyan 9:23 дп · 6 січ. 2023
Киевские упыри отказались прекращать огонь даже в Православное Рождество.
Небратья и есть.
Тем железобетоннее обязанность освободить братьев.
*/

і подивився коменти до нього, більшість з яких були схожі на:
/* Constructor @Dezeks · 6 січ. У відповідь @M_Simonyan
Київ вас породив, Київ вас і вб`є.
*/

Усі автори таких відповідей, а їх там багато, не були забанені. Стало цікаво, за що ж це аж таке Сімоньян забанила мою скромну особу: "Вас заблоковано Ви не можете читати профіль і переглядати твіти @M_Simonyan."?

Після пошуку в своїх твітах, виявилося, що це бан відбувся напередодні повномасштабного російського вторгнення на нашу землю:
/* Маргарита Симоньян @M_Simonyan · 9:37 пп · 21 лют. 2022
Признали. Боженька, помоги.

Olexandr Franchuk @olexlviv У відповідь @M_Simonyan 8:43 пп · 22 лют. 2022
Богохульство, гіршого не придумати: просити в Бога допомоги в підлій крадіжці, яка прямо суперечить заповіді "Не кради́!". Але для московської банди убивць це нормально, як і для диявольської церкви московського патріархату.
*/

Ось за цю відповідь M_Simonyan - яка являє собою ідеальну ілюстрацію до поняття ПНН (покидьки невідомих народів) - і удостоїла баном її автора.

Без цензури, це не мат, а правда

Щоразу, коли доводиться бачити україномовність дорослої людини з матом перематом, згадуються рядки: 

На екрані тільки п'яні
П'яна баба в калабані,
Поголовно всі в куфайках
Грають рок на балалайках,
Кожен третій з автоматом
І ГОВОРЯТЬ ТІЛЬКИ МАТОМ,
Дикі сцени мордобою -
То є фільм про нас з тобою.

Це завершальні рядки пісні “Відео” геніального (як на мою скромну думку) автора і виконавця Андрія Панчишина. В них він абсолютно точно показав а чи не аж до весни 2022 найбільш поширене московськими зусиллями уявлення на Заході про нашу спільність з росіянами.

Не буду переповідати раніше опубліковані міркування в статтях “Сутністю людського буття є мова”, "Для чого Ірину Білик заохотили до російськомовності", "Як російська мова спотворює мислення", "Що таке рідна мова, або "какая разніца на каком язикє"", "Щирі свідомі міркування про матмастерінг" та інші, дотичні до теми вживання мату - їх усі можна знайти, вставивши в поле пошуку гугла (Франчук “Три слова”). Це  вільно доступна книга, яка лежить на кількох ресурсах.

На тільки одному раніше показаному в названих вище статтях хочу тут наголосити: українська мова, на відміну від російської, дає своєму носію більше ніж достатньо засобів для того, щоб не тільки розповісти про ті чи інші почуття, а й і передати їх, і свідчень цьому, при найменшому бажанні, можна побачити просто безліч.

Ще раз: в російській мові такі засоби, щоб з їх допомогою можна було не тільки розповісти про ті чи інші почуття, а й і передати їх, принципово відсутні. Саме якраз браком в російській мові таких засобів пояснюється величезна потреба компенсувати їх відсутність, що, як ми це бачимо, і робиться з допомогою міміки, жестів, а в основному з допомогою мату.

Висновок з цього досить таки очевидний, чи не так. Потреба україномовної людини постійно материтись, це ознака того, що така людина висловлює не своє українське мислення, а ПЕРЕКЛАДАЄ українською своє російськомовне мислення, яке йому видається недостатньо виразним. А тим часом відомо, що мовність мислення не є незмінною. Насправді зміна мовності мислення доступна навіть при вивченні ну зовсім чужої мови. При деяких зусиллях, звісно.