Ознака цивілізованості (з рос. перекладом)

(рос. переклад нижче)

У всьму світі (цивілізованому) не прийнято не любити свій народ. Любов до свого народу - це перша ознака цивілізованості. Це нормально і кожному зрозуміло. І всюди однозначно - і перш за все - у всіх народів це означає безумовну підтримку мови рідного народу.

А яке відношення панує серед нормальних людей до осіб, які не люблять рідної землі, рідного народу, тобто народу, який їх породив? Правильно, як до звичайних покидьків. Поскільки немає нічого більш корисного, ніж як називати речі своїми іменами, то спробуємо визначити, що ж це таке. Хоч приємність і невелика.

Визначення покидька: Покидьок - це суб'єкт, що ставить рідне, те, що його породило, нижче чужого, нав'язаного з допомогою насильства та підлого обману. Таким чином покидьок покидає своє рідне і змушений всіма силами постійно показувати свою відданість чужому шляхом обпльовування всього рідного (сіндром обрусєвшєго інородца). Ця демонстрація прєданності мусить тривати до кінця життя, після завершення якого покидьок, як правило, звинувачується своїми хазяями в усіх гріхах і на нього вішаються всі собаки.

Для виправдання свого негідного животіння покидьок в його процесі постійно бреше сам собі та своїм близьким, в результаті чого кожен покидьок швидко втрачає здатність відрізняти правду від брехні, через що покидьки є добре керованими (з допомогою, наприклад, невеличкого страхання).

Процес перетворення нормальної людини з почуттям власної людської гідності в покидька добре відпрацьований багаторічною практикою. В ньому активну роль відіграють інші покидьки. Скажімо, коли кандидат в покидьки пробує скористатись рідною мовою на своїй рідній землі свого рідного народу, то хтось з хазяїв, або повноцінних покидьків прикрикує на нього - і успішний кандидат в покидьки слухняно виконує хазяйську волю, припиняючи робити це бєзабразіє. Той факт, що кандидат в покидьки не помічає приниження власної гідності при цьому, означає ріст покидьковості кандидата в покидьки, і наближення моменту визнання його іншими покидьками за члена своєї зграї.

Першою ознакою нелюбові до рідного народу є нелюбов до мови рідного народу. Вона повинна демонструватися. Сутність повинна являтись. В Інтернеті така демонстрація полягає перш за все в свідомому перекрученні українських букв. Справжній покидьок добре знає, як поставити нормальне кодування і скільки хвилин на це треба витратити, але спеціально не робить цього, і це служить ніби міжпокидьковим опізнавальним знаком [вже пройдений етап - стаття вперше опублікована в жовтні 1999].

Зайво казати, що розмови про людську гідність з покидьком не мають жодного сенсу. Ця річ для ньго - це застарілий сільський атрибут, не одобрюваний хазяями та іншими покидьками.

Олександр Франчук

_______
Признак цивилизованности

Во всем мире (цивилизованном) не принято не любить свой ​​народ. Любовь к своему народу - это первый признак цивилизованности. Это нормально и понятно. И везде однозначно - и прежде всего - у всех народов это означает безусловную поддержку языка родного народа.

А какое отношение царит среди нормальных людей к лицам, которые не любят родной земли, родного народа, то есть народа, который их породил? Правильно, как к обычным отбросам. Поскольку нет ничего более полезного, чем как называть вещи своими именами, то попробуем определить, что же это такое. Хотя удовольствие и небольшое.

Определение отброса: Отброс - это субъект, ставящий родное, то, что его породило, ниже чужого, навязанного с помощью насилия и подлого обмана. Таким образом отброс покидает свое родное и вынужден всеми силами постоянно показывать свою преданность чужому путем оплевывания всего родного (синдром обрусевшего инородцы). Эта демонстрация преданности должна продолжаться до конца жизни, после завершения которого отброс, как правило, обвиняется своими хозяевами во всех грехах и на него вешаются все собаки.

Для оправдания своего недостойного прозябания отброс в его процессе постоянно врет сам себе и своим близким, в результате чего каждый отброс быстро теряет способность отличать правду от лжи, через что отбросы являются хорошо управляемыми (с помощью, например, небольшого устрашения).

Процесс превращения нормального человека с чувством собственного достоинства в отброса хорошо отработан многолетней практикой. В нем активную роль играют другие отбросы. Скажем, когда кандидат в отбросы пробует воспользоваться родным языком на своей родной земле своего родного народа, то кто-то из хозяев, или полноценных отбросов крикнет на него - и успешный кандидат в отбросы послушно выполняет хозяйскую волю, прекращая делать это "безабразие". Тот факт, что кандидат в отбросы не замечает унижения собственного достоинства при этом, означает рост отбросости кандидата в отбросы и приближение момента признания его другими отбросами за члена своей стаи.

Первым признаком нелюбви к родному народу есть нелюбовь к языку родного народа. Она должна демонстрироваться. Сущность должна являться. В Интернете такая демонстрация заключается прежде всего в сознательном искажении украинских букв. Настоящий отброс хорошо знает как поставить нормальное кодирование и сколько минут на это надо потратить, но специально не делает этого и это служит как бы межотбросным опознавательным знаком [уже пройденный этап - статья впервые опубликована в октябре 1999].

Излишне говорить что разговоры о человеческом достоинстве с отбросом не имеют никакого смысла. Эта вещь для него - это устаревший сельский атрибут, не одобряемый хозяевами и другими отбросами.

Олександр Франчук

Проблеми російськомовності

        JN 1:1 Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
        JN 1:2 Воно в Бога було споконвіку.
        JN 1:3 Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.

Не тільки для віруючих людей є очевидним той факт, що початком всього, що навколо нас, є Слово.

А оскільки навколо нас серед іншого існують також і проблеми, особливо в царині людських взаємин - в ставленні людей до людей, то цілком логічним буде спробувати зрозуміти, які саме хиби Слова, яке навколо нас, тягнуть за собою найбільші з цих проблем.

Звичайно що є суттєва кількість багатьом цікавих ідей та міркувань, пов'язаних з розглядом стійких етичних, моральних, психологічних та психічних відхилень у людей, які не здатні відповісти на питання про їхню національність (покидьків невідомих народів) - які усі російськомовні і які у своїй сукупності становлять таку системну диявольську хибу людської природи, що вони починають бути легко придатним матеріалом для використання їх в підготовці, учиненні та прикритті гігантських злочинних дій банди московських убивць - але не вони є предметом даної статті. Хоч звичайно є таке сподівання, що найближчим часом знайдеться привід поділитися ними з нормальними людьми, які зацікавлені у тому, щоб безрідні московські холуї зайняли своє гідне покидьків місце, замість перебувати у владних, силових, інформаційних та впливових коридорах на українській землі. Зайво і говорити, чи не так, що не доводиться сумніватися у тому, що неймовірні в інших державах, але суттєво присутні на українській землі проблеми будуть у нас доти, доки безрідні покидьки homo amorale будуть суттєво приймати участь у вирішенні дотичних до організації життєво важливих питань українського народу на українській землі.

Однак проблема російськомовного Слова на жаль суттєво торкається значно більш широкого кола людей, аніж тільки покидьки невідомих народів та відверті холуї московської банди убивць.

Давайте розглянемо одну з таких найбільш резонансних проблем - пов'язаність рівня поширеності різного роду збочень з російськомовністю. Адже це досить таки широко відомо, що в переважно російськомовних районах на українській землі суттєво більш високий рівень поширення різноманітних відхилень від нормальності, у тому числі гомосексуальних, аніж в переважно україномовних. Цю реальну гомопроблему російськомовності, коли спробувати глянути на неї максимально прямо та відверто, можна назвати іще так: якщо хочете, щоб Ваша дитина максимально імовірно була заражена гомосексуалізмом, то потурбуйтесь про те, щоб вона розмовляла - і головне думала - російською мовою.

Найбільш повно про сучасне розуміння зв'язку мови думки людини з дійсними правилами її поведінки можна прочитати в матеріалі: "Інформаційні технології і людські спільноти" http://www.narodnapravda.com.ua/history/483fe4f41abe4/ (http://h.ua/story/102293/), де зокрема зазначається: "жива мова, [...] одночасно виконує для своїх носіїв також функцію постійно актуального сховища правил безпосереднього людського спілкування у вигляді довідника зв’язку понять - головним чином понять, стосовних до характеристик людини і людських взаємин".

Що стосовно до відправної точки лацюга понять, який може зрештою привести до гомосексуального сприйняття світу, то це російське слово любовь", яке відповідає обом україномовним поняттям "любов" і "кохання", через що наприклад фундаментальний закон християнства:
GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!
- набуває на жаль в російській мові надто двозначного вигляду. Як і всі вислови, в яких присутнє слово "любовь" в розумінні не "кохання", а "любов".

Навряд чи дуже великою втіхою для тих, хто усіма силами своїми поширюють російськомовність на українській землі, може послужити той факт, що подібна проблема існує також в англійській мові. Проблема гомосексуалізаційності англомовності хоч зовнішньо дещо і подібна до проблеми російськомовності, але не аналогічна, адже додатковим ще одним суттєвим фактором гомосексуалізаційної дії російської мови є той факт, що чужомовна російськомовність, особливо коли вона на своїй рідній батьківській споконвічній землі, означає розрив з рідним народом, серед здавна усталених звичаїв якого - серед усіх народів - є моральний осуд усіх видів збоченств. Зауважимо при цьому спільний корінь слів "народ" і "народжувати", а саме якраз принципова відсутність народжень є ознакою номер один збочення - з точки зору будь-якої родової спільноти. Належність же кожного з нас (принаймні на початку існування) до родової спільноти, а родових спільнот в природі не так уже й багато, тільки родина, народ і людство, ось і все - визначається як самим фактом нашого фізичного існування, так і наявністю у кожного з нас людської свідомості.

Ще одним потужним неусувним сприятливим фактором гомосексуалізаційної проблематичності російської мови є хаотичність нагромадженості не пов'язаних між собою основних, тобто стосовних до характеристик людини і людських взаємин слів в російській мові, яка присутня через випадковість насмиканості з інших мов одних і відсутність тісно пов'язаних з ними інших споріднених слів, які утворюють собою ті асоціативні ряди понять, без наявності яких будь-яка мова залишається бути тільки технічною, технологічною - гуманітарно вихолощеною безплідною мовою. Що давно до речі є очевидним в найбільш освічених колах російської інтелігенції: "Но у нас бестолковая смесь пяти языков организовалась довольно скоро и составила то, что мы теперь называем языком образованного общества", - Н.Добролюбов. 1860 год. - що і тягне за собою дану найбільшу й на жаль принципово неусувну загальну проблему невиразності російської мови. Особливо болісну - до неприйнятності - з огляду на глобальну актуалізацію зараз і ще більшу ближчим часом саме якраз виразної здатності мов в області характеристик людини та людських взаємин.

Проблема принципової невиразності російської мови особливо помітна тут, у нас на українській землі, на тлі величезної виразної здатності української мови, яка здатна точно передавати словами щире людське ставлення та виражати найглибші людські почуття. А не тільки описувати їх, повідомляти про них, з чим технічно орієнтовані мови типу російської справляються цілком добре.

Олександр Франчук http://olexandr.uuuq.com