Ставлення до Ющенка

Ставлення до Ющенка, як на мою скромну думку, це лакмусовий папірець реального ставлення до України, українців і до всього українського. Адже коли спробувати розкласифікувати тих, хто ставиться до Ющенка негативно, то в їх число увійдуть:
1) відверті холуї, холопи і раби московської банди убивць;
2) холуї, холопи і раби московської банди убивць під прикриттям (сексоти - напр. Тимошенко, Тягнибок);
3) неспроможні самостійно мислити люди, думку яких визначається ковпаком московської інфоканалізаційної системи, у тому числі московськими сексотами типу Тимошенко та Тягнибока.

Олександр Франчук

Було: makoviy липня 10-е, 2:23: http://makoviy.livejournal.com/9440.html
Чому у більшості «штампів» одне джерело
    Однодумців в мене небагато. Якби не інтернет, взагалі б не знав, що хтось міркує відсотків на 99 так само, як я. І стосовно окремих політиків, і конкретних подій – скажімо, всього того жаху 2008-го року. Важко описати почуття людини, яка опинилася в критичній меншості, яка не хоче «всіх і вся» оцінювати так, як це самовпевнено робить більшість, поверхнево вникаючи в суть того, що відбувається. Я теж не претендую на роль аналітика (хоч читаючи/слухаючи інших часто бачу, що я краще проінформований, ніж ті, хто знаходиться під впливом телевізора (або ще якихось знайомих :)), але в будь-якому випадку маю право на власну думку. Цікаво, чому їм так заважає саме моя позиція, як прихильника Ющенка, чому так не терпиться, щоб я її змінив, коли нас така критична меншість. Було б досі 40, чи 50%, чи 70-80%, як в Путіна чи Лукашенки, тоді мотиви інформаційної війни були б виправдані. Ось віддав би я перевагу будь-кому іншому – було б в рази менше нерозуміння. Я спостерігаю наступне (далі – мій коментар з іншого блогу):
         «Навіть якщо відслідкувати останній короткий період (кілька місяців) є всі ознаки того, що дискредитація Ющенка проводиться цілеспрямовано, організовано, з постійним використанням дезінформації тощо. Вони 1) по-перше, хочуть щоб новітню історію, зокрема роль Майдану і період правління Ющенка оцінювали, послуговуючись нав"язаними українському суспільству штампами; 2)все ще сприймають Ющенка як рейтингового конкурента на наступних виборах (?); 3)для Кремля найважливіше (коли завдання з усунення його від влади вже виконане), щоб негативне ставлення більшості до його політики (поглядів) стало надійним запобіжником проти обрання іншого національного лідера».
           Цікаво, що особливо не терпиться, щоб він пішов з політики/посади голови партії тим, хто за «Нашу Україну» не голосував і за будь-якого варіанту і не збирається голосувати. Чи не тому, повторююсь, що Наливайченка/Кириленка тоді набагато легше схилити до союзу з БЮТ? Або теза «Ющенко вже нікого не об’єднає». А з ким це ви пропонуєте об’єднуватись? Чи не з тим же БЮТом для формування спільного уряду, чи в одну партію з бютівськими прихвоснями, які свого часу організовано перебігли від Ющенка до Тимошенко, і ще й вважають, що до них досі має стосунок термін «націонал-демократи» - Катеринчуком, Гриценком, Кармазіним, Тарасюком?.. Ось я, коли згадую про необхідність об’єднання нацдемів, вже точно не маю на увазі цей хор підспівувачів тій, яка мала неприхований намір побудувати прокремлівську диктатуру, і якій постійно хтось заважав (Президент особливо). Я особисто Кириленка і Наливайченка поважаю, як людей, які послідовно підтримували Віктора Андрійовича (хоч в Н. прослідковується певний зв'язок як з БЮТ, так і з РФ – будемо спостерігати за його діями, поки все ок), без нього – вони ніщо, саме через миттєве перетворення на придаток до БЮТ, чи так само гарантовано прохідного «Фронту змін». Я, до речі, не збираюсь на парламентських виборах зважати на те, «прохідна» політсила чи ні. Мотивація інша. Мені недостатньо було одного лише першого туру президентських виборів, щоб висловити своє ставлення до Тимошенко і всього, що відбувалось у нас на очах.
           Також не вірю тим, які запевняють, що в конфлікті Тимошенко-Ющенко вони були в однаковій мірі проти обох – людина завжди, навіть якщо сама собі в цьому не зізнається, схиляється до підтримки однієї з сторін конфлікту. Можливо, йдеться про таке відчуття: в окремих питаннях має рацію одна сторона, в чомусь – друга. Але якщо підряд, в багатьох сферах одна і та ж сторона – вже починаєш чітко віддавати першість їй (навіть не голосуючи за цього політика). Іноді здається, що переповненість свободівських дописів бютівськими штампами на адресу Ющенка свідчить якраз про те, що в  політичному процесі, де «Свободи», як безпосереднього учасника, не було, окремі націоналісти віддавали перевагу саме Тимошенко. Ось уявіть, що я зараз стаю виборцем ВО «С», якій я,  загалом, симпатизую, а відповідаючи на питання - чому не за Ющенка, приклею традиційний бютівський штапм «зрадник». Всі, які це використовують, принаймні на рівні підсвідомості є юлефанами, навіть противсіхи у другому турі, адже уточнивши, що вони мають на увазі, виходить наступне:
    Зрадник – тому що:
    1)   За коаліцію з ПР. З БЮТ краще? Отже - вони вважають БЮТ меншим злом.
    2)   Погодився на призначення Генпрокурора за домовленістю з ПР. Знаючи, що без парламенту це питання не вирішується, його опоненти просто, мабуть, пропонують призначити прокурора за домовленістю з БЮТ. Висновок – див. п1.
    3)   Він і його парламентська група підіграли Януковичу перед другим туром. Аякже, зрозуміло, якщо вже вийшли ці двоє, потрібно було дати перемогти Тимошенко! Знову вона – менше зло. При чому не лише в порівнянні з Януковичем. Схоже, тут її симпатики вже проти всіх кандидатів, які не захотіли її підтримати, тобто НА ЇЇ СТОРОНІ і ПРОТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ ПЕРШОГО ТУРУ. Може, пропонуєте навіть штучно підтягнути на тих дільницях, де після її політики (в т. ч. інформаційної) «кляті противсіхи» відмовлялися за неї голосувати? Та займалися цим «натягуванням результату» і так - обидві сторони, зате як палко юлефани розповідали, що їх насправді більше. Ось в мене не було почуття, після ознайомлення з результатами, що виборці одного з кандидатів – це «свої», і якихось думок в напрямку «наших насправді більше». Однодумців я визначаю лише за вибором в першому турі. Так от, де ті, хто вболівав за Юлин результат вже в другому турі, були раніше? Вас влаштовувала ситуація, що нас поставлять перед таким вибором? Хіба не видно, що практично ВСІ кандидати були кращі за Тимошенко (хоч проукраїнських тільки троє). Треба було вболівати і перейматися результатами трохи раніше, а так – Україна вже в першому турі програла, і крапка. Незалежно від того, хто з фіналістів переможе. Я б підтримав зрив виборів, але тут я стаю схожим на тих, хто пропонував Президенту незаконні шляхи вирішення проблеми.
    4)   Йому щось там не вдалося реалізувати (сюди – про реформи і т.д.). Знову ж таки, потрібна парламентська більшість. Пропонується домовлятись з БЮТ? Чи вже згодні і з ПР? А хіба не бачили, що з Януковичем (зокрема на посаді прем’єра) в Ющенка не така вже й злагода була, як це вигідно БЮТу змальовувати? В нього цілковито протилежні позиції з обома проросійськими лідерами, він зміг працювати лише зі своїм керівником уряду – так його БЮТ і ПР організовано відравили у відставку, і більшість виборців ще й це підтримувала! І ще засуджували спосіб призначення – в обмін на Генпрокурора, при тому, що Тимошенко так само пропонувала цю посаду опозиції. І мене якісь опоненти Ющенка запевнятимуть, що вони не юлефани? А, ще забув:
    5)   Прєдатєль – американская марионетка – фашист (проросійський маразм, без коментарів).
          Здається, ті, кого влаштовували саме такі фіналісти, і які вже похапцем намагалися знайти тут якесь менше зло, а до того ніякої різниці між кандидатами не бачили - не бояться нейтральної позиції, винесеної на загальнодержавний рівень. Тільки нехай не запевняють після цього, що вони проти повернення в зону впливу РФ. Чи ви вважаєте, що підтримки тези про одну державну мову достатньо? А як ставитись до кандидатів, які при цьому лише публічно говорять українською, а в родині, «за кадром», переходять на російську (або є вихідцями з російськомовних родин)? Ви ж розумієте, що в них принциповість навіть в цьому питанні дещо штучна.
           Незрозуміло, до чого схиляють ті, які всюди поширюють своє враження, що увага Ющенка до тем Голодомору тощо – насправді фальш, а підтримка Грузії у війні тільки на шкоду Україні. Скажу прямо: я впевнений, що для них оптимальний варіант – так само нейтральний лідер, який подібних тем не торкається взагалі або згадує вкрай рідко. Тільки вони забувають, що такий майбутній президент (чи може – губернатор якогось округу РФ?) був такою ж мрією Кремля, як і банальний проросійський совок.