Думка про нещирість Миколи Середи

Думка шановного kostyantyn1979 як про нещирість Миколи Середи, так і про те, що він насправді мав до українського народу зовсім не пряме відношення, разом з іншими такими речами, має на жаль досить таки вагомі підстави. Для прикладу ось фрагменти нашого з ним обміну думками в форумі ukr.politics 15 липня 2007 р. стосовно кухонь українського та російського народів:

=======: [...]
ОФ: Що ж стосовно горщиків, глеків і глечиків - і макітри з макогоном, цілком не потрібної в російській кухні, і без якої українську кухню уявити не можна, то це суттєво відмінні речі, шановний Миколо.

МС: Ви помиляєтесь. Коли небудь, якщо Вас справді серйозно цікавлять ці речі, Вам би варто було відвідати центральну Росію як турист. Росіяни, не знаючи, що Ви їм не рекомендували названі Вами об'єкти гончарства, все ж таки знали їх виробляти. До речі, макітра (укр.) = горшок (рус.) - більш-менш, ясна річ, і з регіональними відмінностями.

ОФ: Ви б хоч в якісь словники деколи заглядали, шановний Миколо Середа, перш ніж пропонувати свій гідний ідіота варіант перекладу російською українського слова "макітра" - і перекладу на українську мову російського слова "горшок".

---
ОФ: І думаю мені не треба було б цього Вам оповідати, якби Ви мали якесь більш-менш реальне відношення до українського народу.

МС: Я бачу, що Ви претендуєте на монополію визначення приналежності до українського народу.

ОФ: Я претендую на розуміння призначення макітри в українській кухні. І на елементарну логіку, згідно якої людина, яка не в курсі, для чого в українській кухні існує макітра, можливо і вивчала в якійсь спецшколі курс "український народ" - але яка сама особисто до цього народу не має жодного відношення.

---
ОФ: Аналогічні черепки з скіфського городища 2500-річної давності (Бельське городище) мені доводилось тримати в руках на його розкопках.

МС: Що там у Ваших руках, мені не видно. Скіфи, племя іранського походження, згідно з більшістю історичних свідчень, купували ювелірні вироби з золота у грецьких колоніях. Недавно відбулася світова подорож виставки з назвою "Скіфське золото". І що ж Ви думаєте, вони не могли собі дозволити купувати гончарні вироби у гончарів з населення трипільської культури?

ОФ: Коли доводиться обирати, кому вірити стосовно скіфів - провідному світовому скіфологу, яким є Шрамко Борис Андрійович, і який в особистій розмові на розкопках Бельського городища неподалік від Полтави, сказав мені, "що помітних міграцій з тих часів дотепер ні звідкись сюди, ні звідси кудись не було. І тому не треба далеко ходити, щоб побачити нащадків будівників та захисників валу. Для цього достатньо зайти до ближчого села. Змінювалися лише тільки назви держав, люди залишались ті самі",
чи якомусь московському недоуку, який підписуючись "Микола Середа", пише тут, що "макітра (укр.) = горшок (рус.)", намагаючись пропихнути московську брехню про нібито спільне походження українського та російського народів,
то хто це читає, нехай робить свій вибір сам.
---
Що ж стосовно моєї зустрічі з професором Шрамком на розкопках
Бельського городища, то короткий звіт можна прочитати на:
http://olexandr.110mb.com/txt/1999.html#84
або http://olexlviv.tripod.com/cgi-bin/numh3.cgi?thebox=84
або (з ілюстраціями) http://h.ua/story/64414/
:======= http://olexlviv.tripod.com/cgi-bin/numh3.cgi?thebox=4394

Олександр Франчук

Було: http://bilozerska.livejournal.com/475511.html
kostyantyn1979 at 2011-07-02 04:46 (UTC)
Я не вважав його "хорошою людиною" й тим більше "цвітом нації", не своєї, принаймні, - підозрюю, що ми були різної національності.

knjaz_oleh at 2011-07-02 08:26 (UTC)
чому?

kostyantyn1979 at 2011-07-02 08:52 (UTC)
Відверто? Тому що переконання він мав дуже й дуже специфічні, майже характеристичні. Жив і писав під псевдонімами, біографію мав, як засвідчили дискусії тут, вигадану - набір беллетристичних штампів, тому вона й нагадувала пригодницький роман. Є підстави гадати, що його стосунки зі спецслужбами були свого часу зовсім інакшими, ніж розповідав. Походив, очевидно, справді з Лівобережжя, але не факт, що був етнічним українцем. У полемічному запалі в нього часто проривалися певні звороти й лексеми, що недвозначно вказували на його походження з російськомовного та російськокультурного міського середовища із притаманною йому зневагою до українства. Занадто, як на українця, напирав на ідею поліетнічної України, та й боротьба з антисемітизмом була для нього понад усе, що може свідчити про його власну неукраїнськість.
Відстоював ті свої патологічні переконання теж надто специфічно, без поваги до співбесідника - як наслідок, усі ми відповіли теж різко, а тепер виправдовуємося й вибачаємося, бо до цього нас спонукають культурні стереотипи - виховання, якщо простіше. Унаслідок сумної події більшість просто соромиться сказати, що насправді почували до пана Миколи.