Показ дописів із міткою язык. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою язык. Показати всі дописи

2013-07-24

“Сутністю людського буття є мова” (з рос. перекладом)


“Сутністю людського буття є мова”

(з рос. перекладом)

Вступ


Слова, наведені в заголовку, належать Мартіну Гайдеґґеру, одному із найбільш відомих філософів ХХ сторіччя. Ними він висловив своє ставлення до завжди, всюди і кожному актуального мовного питання. Обгрунтування цього фундаментального твердження і його усебічну філософську деталізацію можна побачити в циклі статей і лекцій філософа, виданих у тому числі українською мовою [5].

Розглянемо деякі конкретні, майже технічні моменти, стосовні до даного питання, щоб спробувати зрозуміти, яким чином мова на практиці впливає на людське буття, становлячи собою його суть.

Для цього обговоримо відмінності людського світогляду, які диктують мовні особливості, у порівнянні їх між собою для двох різних мов. Адже перебуваючи цілком зануреним в одне єдине мовне середовище, його носію важко помітити механізм його впливу на сприйняття світу. Просто світ сприймається отак, а не інакше, тому що він такий, а не інший.

Інша справа, коли розглядати механізми впливу різних мов на людське буття у порівнянні їх між собою.

Звичайно що такий розгляд буде найбільш зрозумілим для таких людей, у яких є якийсь мінімальний рівень володіння мовами, механізми впливу яких на людину ми співставляємо між собою. Через це ми розглядатимемо і порівнюватимемо між собою механізми формування світогляду в українській та російській мовах - ними одночасно володіє значна кількість людей в наших краях.


Одне слово в двох мовах


Візьмемо одне присутнє в обох мовах слово “настигати” (“настигать”), яке при практично ідентичній в обох мовах формі має те ж саме значення, і через однокореневі слова розглянемо в них, наявність яких уявлень тягне за собою в тій та іншій мовних системах мережа наявних в мовах корінним чином пов'язаних між собою та з цим словом понять.

В російській мові знаходимо такі слова з коренем “стиг”:
/*
ВЫСТИГАТЬ - , выстегнуть или выстичь кого, вост. НАСТИГАТЬ, достигать, доходить, догонять, нагонять. выстиганье ср. длит. выстиженье окончат. действ. по знач. глаг.
ДОСТИГАТЬ - , достичь или достигнуть что или до ЧЕГО, доставать, досягать;
| настигать, нагонять, догонять; дойти, доехать, прибыть куда;
| добиваться, добиться чего, дойти стараньем;
| доживать до чего, доходить путем жизни. отсюда рукой не достигнешь до тебя. собака достигает зайца. к вечеру достигнем москвы или до москвы. избытка достигают трудом и удачей. он достиг уже маститой старости. достигаться страдат. быть достигаему. достиганье ср. длит. достиженье окончат. действие или состояние по значению глаг. достижный, достижимый. достижность или достижимость, возможность или сбыточность достиженья чего-либо.
ЖИСТИГА  - ? ж. арх. рыболовная уда или одно удилище.
ЗАСТИГАТЬ; - застичь или застигнуть кого где; захватить, застать, найти нечаянно, исплошить с умыслу или СЛУЧАЙно. зима, ночь, непогода застигли нас на пути. путники в степях нередко застигаются буранами. застижение ср. окончат. застижка ж. об. действие по знач. глаг. застижной, к застижению относящийся. беда- дело застижное!
НАСТИГАТЬ - , настигнуть или настичь кого (прч. настигнутый и настиженный), нагонять, догонять, наспевать, успешно гнаться; сверстываться, равняться в чем на ходу, в езде, в знаниях или в ученьи и пр. настичь неприятеля. собака настигает зайца. -ся, быть настигаему. планета могла бы быть настигнута кометой. настиганье длит. настиженье окончат. настиг м. настижка ж. об. действ. по знач. глаг. СОКОЛ настигом бьет, настигая, вдогонку. настигатель, настижитель м. -ница ж. кто кого настигает, настиг. настиженик м. ж. кого настигли, догнали, поймали.
ПЕРЕСТИГАТЬ - , перестичь и перестигнуть кого, перегнать, опередить, настигнув миновать, обогнать на пути; идти или ехать шибче кого, поспеть куда ранее, скорее, покинув другого назади.
| пск. твер. ПЕРЕЖИДАТЬ? перестигли непогодь, и пошли. перестиганье, перестиженье, действие по глаг.
ПОНАСТИГНУВ - ХВОСТы неприятеля, завязали дело.
ПОСТИГАТЬ - , постичь или постигнуть кого. на(за)стигать, захватывать, застать; сбываться над кем, случаться, прилучаться. буря постигла нас на пути. горе лютое постигло меня. их несчастье постигло, погорели. смерть постигла его на пути. постигла нас недобрая доля!
| - что, обнять умом, уразуметь, понять, проникнуть разумом, дойти разумом до ЧЕГО; быть в состоянии объяснить, раз(по,у)яснить, растолковать что. конечное бесконечного не постигает. не могу постигнуть цели и намерений его. -ся, быть постигаему. постиганье ср. длит. постиженье окончат. действ. или сост. по глаг. это выше всякого постиженья.
| у математики постиженье сильно развито, сила постиженья, понятия, умалит. постяжимый, могущий быть постигнуть; -мость ж. свойство постижимого и возможность постигнуть что-либо. постижный, постижимый; -ность, постижимость. постижно зреть, чувственно, телесными очами.
ПРИЗАСТИГЛА  - нас погодушка на МОРЕ.
ПРИСТИГАТЬ - , пристичь, пристигнуть кого, сев. настигать, достигать, СУСТИГАТЬ, на(до)гонять;
| постигать, заставать, захватить. ночь пристигла нас в лесу. беда пристигла. пристигшу же вечеру, возвратишася кождо их в свояси, стар.
СОСТИГАТЬ - , состичь или сустигать кого, сев. вост. настигать, на(до)гонять. он ТЕПЕРЬ много отъехал, не сустигнешь его.
СПОСТИГАТЬ - , спостичь кого, стар. постигать, настигать, СУСТИГАТЬ, догонять. придоша половци и вое ваша поросье, василько же берендичи спостиг изби е, летописн.
СТИГНУТЬ  - , стичь, стигать, употреб. ТОЛЬКО с предлогами до, за, на, по, пере, при, су.
СТИГОСИТЬ - что, твер. вологодск. слямзить, стащить, СТИБРИТЬ.
СУСТИГАТЬ - , сустигнуть, сустичь кого, сев. вост. настигать, догонять ПОГОНей, гнаться, нагонять.
УСТИГАТЬ - , устигнуть и устичь кого, НАСТИЧЬ, сустигнуть, достичь, нагнать, догнать. далече ушел он, не сустигнешь его!
*/  [6]

Мережа понять, утворена в російській мові навколо кореня “стиг”, як бачимо, охоплює практично тільки відтінки поняття “доганяти”.
“Cтигосить” і “Жистига” - це очевидно просто випадкові збіги, змістовно не пов'язані з решту словами з коренем “стиг”.

Тепер перевіримо, які слова з коренем “стиг” присутні в українській мові:
/*
ВИСТИГАТИ 1,  -ає, недок., ВИСТИГНУТИ  і  ВИСТИГТИ, -гне; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. Ставати холоднішим, холодним, втрачати тепло; охолоджуватися.
ВИСТИГАТИ 2 , -аю, -аєш, недок., ВИСТИГНУТИ і ВИСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. 1. Ставати цілком стиглим (про злаки, овочі й т. ін.); дозрівати. 2. перен. Остаточно оформлюватися (про думку, рішення й т. ін.); визрівати. 3. заст. Встигати.
УСТИГАТИ (ВСТИГАТИ), -аю, -аєш, недок., УСТИГНУТИ (ВСТИГНУТИ) і  УСТИГТИ (ВСТИГТИ), -гну, -гнеш; мин. ч. устиг, -ла, -ло; док. 1. з інфін. і без додатка. Бути спроможним зробити що-небудь за  певний проміжок часу. // Набувати якого-небудь стану за  певний проміжок часу. // Бути спроможним робити що-небудь так само швидко, як  хтось інший. // Прибувати куди-небудь вчасно. 2. Успішно здійснювати що-небудь, досягати успіху в чомусь. // тільки недок. Успішно навчатися, не  відставати.
ДОСТИГАТИ, -ає, недок., ДОСТИГНУТИ  і  ДОСТИГТИ, -не; мин. ч. достиг, -ла, -ло і  достигнув, -нула, -нуло, док. 1. Ставати стиглим; дозрівати, доспівати. 2. перен. Розвиваючись, назрівати, набирати закінченої форми.
ЗАСТИГАТИ 1, -аю, -аєш, недок., ЗАСТИГНУТИ  і  ЗАСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. застиг, -ла, -ло і  рідко застигнув, -нула, -нуло; док. 1. тільки 3 ос. Твердіти або згущуватися під час охолодження. // Замерзаючи, утворювати шар льоду (про воду). // безос. 2. Ставати холодним; холонути. // Мерзнути. // Замерзаючи, умирати від холоду. // Клякнути, дубіти. 3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. // Залишатися певний час незмінним (про усмішку, вираз обличчя, очей і т. ін.). // Зупинятися, затримуватися на  якийсь час на  кому-, чому-небудь (про очі). 4. перен. Зупинятися в своєму розвиткові.
ЗАСТИГАТИ 2, -ає, недок., ЗАСТИГТИ, -гне; мин. ч. застигло; док., перех., рідко. Те саме, що заставати 2.
НАСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., НАСТИГНУТИ  і  НАСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. настиг, -ла, -ло; док. 1. перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час ру­ху; переслідуючи, доганяти. // Заставати, захоплювати зненацька кого-небудь. 2. неперех. Приходити, прибувати куди-небудь, з'являтися десь (перев. вчасно, у потрібний момент). 3. неперех. Наступати, наближатися (про час, подію, стан і т. ін.). 4. неперех., розм. Ставати спілим, стиглим у якій-небудь кількості (про плоди, злаки і т. ін.); доспівати, достигати. 5. перех. Траплятися з ким-небудь (про горе, нещастя і т. ін. ).
НЕСТИГЛИЙ, -а, -е. Який не  достиг, не  досяг зрілості; неспілий, недозрілий.
ОСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ОСТИГНУТИ i  ОСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. остиг, -ла, -ло; док. 1. тільки 3 ос. Віддаючи тепло, поступово ставати холодним; холонути, охолоджуватися, вихолоняти. 2. тільки 3 ос., перен. Поступово слабнути, спадати, зникати (про почуття, переживання). 3. перен. Заспокоюватися, вгамовуватися.
ПРИСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРИСТИГНУТИ  і  ПРИСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. пристигнув, -нула, -нуло і пристиг, -ла, -ло; док., розм. 1. неперех. Починати достигати; ставати майже стиглим. 2. перех. Те  саме, що  настигати 1, 5. 3. тільки док., неперех. Наступити, настати, відбутися (про час, подію і т. ін.).
ПРОСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРОСТИГНУТИ  і  ПРОСТИГТИ, -гну, -гнеш, док. 1. Втрачаючи тепло, ставати холодним. 2. перен., розм. Заспокоюватися. // Втрачати колишню силу (про почуття).
СТИГЛИЙ, -а, -е. 1. Який став спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2. перен. Який досяг найвищої межі за  своїм станом, розвитком.
СТИГНУТИ 1 , -ну, -неш; мин. ч. стиг, -ла, -ло і  стигнув, -нула, -нуло; недок. 1. Ставати, робитися спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2. перен. Поступово наближатися, надходити, розповсюджуватися.
СТИГНУТИ 2 , -ну, -неш; мин. ч. стиг, -ла, -ло і стигнув, -нула, -нуло; недок. 1. Втрачаючи тепло, ставати, робитися холодним, холоднішим; застигати. 2. Охолоджуючись, твердіти, згущуватися, перетворюватися на лід. 3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. // Зупинятися, ставати нерухомим (про очі). // Бути який-небудь час незмінним (про почуття). <> Серце стигне: а) хто-небудь заспокоюється після гніву, роздратування і т. ін.; б) хто-небудь дуже хвилюється, переживає від переляку, жаху.
*/ (з [7], в дещо скороченому вигляді)

В даному випадку, легко бачити, мережа понять, утворена в українській мові навколо кореня “стиг”, охоплює, окрім присутнього в російській мові поняття “доганяти”, ряд інших понять. Усі ці поняття пов'язані між собою спорідненістю самого перехідного процесу, який вони позначають - процесу переходу чогось, чи когось, від якогось нестабільного, початкового, до якогось остаточного, стабільного стану. Це може бути як фізична форма такого процесу (охолодання, чи отвердіння, чи втрата руху), так і біологічна (дозрівання), чи чуттєва (заспокоюватися, вклякати, вгамовуватися).

В російській же мові така спільність відображення одного і того ж самого процесу в різних його іпостасях цілком відсутня: той самий по своїй суті процес представлений розрізненими поняттями типу “стыть”, “зреть”, “спеть” і так далі - сукупність яких жодним чином і ніяк не передає носію російської мови того такого природного в українській мові факту, що між цими поняттями є щось суттєво спільне.

Не думаю, що хтось знайде щось заперечити, якщо сказати після цього, що в даному конкретному випадку українська мова дає своєму носію кардинально інше, ширше та глибше оволодіння реаліями навколишнього світу, аніж російська мова своєму.

Дана простенька, практично технічна ілюстрація потужності відображення дійсності двома мовами, російською та українською, обрана для очевидності, для простоти розуміння - щоб механізм донесення закладеного в мовах знання до носія мови був краще видний. Адже хоч і аналогічна, але значно більш складна картина має місце не тільки в технічних та природничих, але, і то значно більшою мірою, також і в таких мовних засобах, найважливіших для якості людського життя, які торкаються сприйняття людиною людини та людських взаємин.

І яким чином мова впливає на людське буття - коли вона дає своєму носію розуміння суті процесів навколишнього світу, чи коли вона не дає такого розуміння - пояснювати зайво, чи не так. Хоч про примітивізм світосприйняття на основі російської мови, який відкриває широкий шлях для злочинних маніпуляцій російськомовною свідомістю, говорити завжди корисно [10] - особливо таким людям, яких нагинають, чи вже нагнули до російської мови.

Це може комусь подобатись, комусь ні, однак значення міркування, опублікованого Гумбольдтом ще на початку 19-го сторіччя, сьогодні аж ніяк не зменшилось:
/ * Допомагає мова проясненню і правильному впорядкуванню понять, чи нагромаджує труднощі на цьому шляху? Якою мірою вона зберігає в уявленнях, почерпнутих із спостережень, притаманну їм чуттєву образність? Наскільки гармонійно і умиротворяюче, наскільки енергійно і облагороджувально милозвучність його тонів впливає на почуття і думку? Здатність цими та багатьма іншими способами надати особливий порядок всій побудові думки і почуттів становить справжню гідність мови і визначає її вплив на духовний розвиток. А ця здатність, в свою чергу, спирається на всю сукупність споконвічно закладених у мові засад, на органічність її ладу, на розвиненість її індивідуальної форми. Пізні плоди цивілізації і культури теж не проходять для мови безслідно: залучені для вираження збагачених і облагороджених ідей, вона знаходить виразність і точність виразів, образність висвітлюєтся роботою уяви, піднятої на більш високий щабель, а милозвучність виграє від розбірливості і прискіпливих вимог витонченого слуху. Але всі ці успіхи мови на високих щаблях її розвитку можливі тільки внутрі меж, окреслених на самому  початку її існування притаманними їй особливостями. Народ може і недосконалу мову зробити інструментом породження таких ідей, до яких спочатку не було жодних вихідних імпульсів, але народ не в силах усунути колись глибоко укорінених в мові внутрішніх обмежень. Тут і найвище просвітництво не дає плодів. Навіть все те, що привносять ззовні наступні епохи, споконвічна мова пристосовує до себе і модифікує за власними законами. * / [11]

Прикладом того, наскільки людське світосприйняття залежне від мови, яка цією людиною володіє, може бути те, як Фройд аналізує фобії в роботі "Аналіз фобії п'ятирічного хлопчика". Виявляється, читаючи книгу, що описані Фройдом фобії так чи інакше, але зрештою ґрунтуються на системі (мережі) понять (асоціативних ланцюгів) німецької мови. Тобто що в не німецькомовному світі такі фобії не можуть трапитись ніяк. Хоч зауважимо, що автор, щоразу посилаючись на мовні особливості, схожість слів і таке інше, не дуже намагається підкреслювати значення цієї своєї фундаментальної дії. Ну як ніби це і так само собою зрозуміло.


Міжмовні запозичення


При запозиченні мовами одна з іншої, ті поняття, які запозичення позначають, в нових мовах змінюються - не можуть не змінюватись, потрапляючи в іншу мережу взаємно пов’язаних понять. Вони, як правило, збіднюються, у порівнянні з материнською мовою, з якої таке запозичення було зроблене. І це природно, адже укорінені в материнській мові слова практично завжди беруться в іншу мову без свого коріння - в ізольованому вигляді, і тому передають не весь спектр значень, який має місце для ґрунтовно укоріненого в материнській мові поняття, а тільки його частку.

І оскільки таке звуження понять при міжмовному запозиченні є не виключенням, а правилом, то з рівня укоріненості в мовах слів можна зрозуміти, яка мова запозичила дане слово, а в якій воно оригінальне, корінне. Легко бачити, наприклад, що слова, утворені навколо кореня “стиг” - оригінальні, корінні в українській мові, тоді як в російській вони є запозиченням.

Звичайно що все це можна бачити тільки тоді, коли трішки подумати. На жаль таке трапляється не надто часто - деколи навіть і найочевидніші запозичення якимсь (на перший погляд) дивним чином мають вигляд типу невидимих. Таке зникнення видимості очевидного трапляється, у випадку запозичення, чи навіть просто прямого використання суто українських слів в російській мові, практично завжди.

Спробуйте скажімо знайдіть в інтернеті чи деінде, що слово "птах" в широко відомій російській фразі "соловей российский славный птах" є прикладом простого, прямого, з давніх часів звичного безпосереднього використання в російській мові українських слів.

І хоч конкретно це слово, в даному випадку, покусує російськомовне вухо:
"Вдруг его [птицу - О.Ф.] обидным словом "ПТАХ", кто-то обозвал с большой эстрады." [3], чи там: "Советский поэт Анатолий Поперечный был, вероятно, тайным адептом культа Птаха" [4].

Тобто видумується буквально чортзнащо, аби тільки впритул не бачити примітивної очевидності, яка стовбичить прямо перед очима. Мені на жаль ніде не трапилась згадка про те, що Поперечний просто вставив українське слово в російський контекст.

Саме якраз укоріненістю найбільш поширених найдавніших слів в українській мові, порівняно з іншими, давніми та сучасними мовами, Красуський ([8],[9]) незаперечно довів, це доведення було опубліковане ним в 1880, що
“українська мова є старшою не лише за усі слов'янські, не виключаючи й так звану старослов'янську, але й за санскрит, давньогрецьку, латину та інші арійські” [8].

Труднощі запозичення іншомовних слів і понять, а таке звичайно що буває в усіх мовах, дуже точно відобразив у своїй широко відомій поезії “Слово” Стефан Ґеорґе:

Дива іздалеку чи сни
Приносив я у край у свій

Й чекав терпляче, поки сива Норна
З криниці мудрості дістане їм ім'я -

Я брав його в поезію мою
І сяє й квітне воно у краю...

Та якось із чудової мандрівки
Привіз я скарб коштовний і тендітний

Шукала вона довго, а тоді:
“Ніщо не спить отут на дні”

І вислизнув із рук мені той скарб
Й ніколи край мій вже не взяв його на карб...

Із сумом пізнав я відмову:
Немає речі, де бракує слова.

(Український переклад вірша взятий з [5])

Коли в рідній мові відсутнє поняття, яке поет хоче запозичити з іншої мови, то, як на момент наявності бажання запозичення, дане поняття має вигляд відсутнього в ріднім краю дива, чи сну, якому для запозичення необхідно відшукати місце (ім’я) в мережі понять рідної мови. Чим і займається сива Норна, після успіху роботи якої отримане ім'я можна брати в поезію, щоб воно сяяло і квітло у краю - тобто в рідній мові.

Однак, як виявилось, не всім чужоземним поняттям можна знайти місце в рідномовній мережі понять. Одному такому, хоч і дуже бажаному, коштовному та тендітному, хоч як Норна і намагалась, знайти місце так і не вдалось:

Шукала вона довго, а тоді:
“Ніщо не спить отут на дні”

Як результат:

І вислизнув із рук мені той скарб
Й ніколи край мій вже не взяв його на карб...

- при несприйнятті рідною мовою чужого поняття, та річ, яку воно позначає, відсутня - відсутня в рідній мові, само собою: “Немає речі, де бракує слова”, хоч там, вдалечині, тобто в чужій мові, звідки була спроба запозичити нове для рідної мови поняття, та річ існує.


Висновки


Порівняйте слова, які опублікував в 30-х роках 19-го сторіччя Вільгельм фон Гумбольдт:
/ * Мова є орган внутрішнього буття, навіть саме це буття */ [11]
із заголовком цієї статті, тобто із словами, опублікованими на сто з гаком років пізніше Мартіном Гайдегґером:
/ * Сутністю людського буття є мова */ [5]

Роки йдуть, а вислів практично незмінно той же самий, від інтелектуальних лідерів своїх епох: чи не тому це так, що він правда? Адже це особливість саме якраз правди, чи не так, з роками не змінюватись?

Що стосовно принципової відсутності понять, наявних в іншій мові, то вона найбільш характерна не для технічної чи природничої сфер, а перш за все для таких речей, які позначають суто людські, густо заплетені між собою, характеристики людини та взаємини між людьми. А хіба не характеристики людини та взаємини між людьми завжди були, є і будуть й надалі найпершими з найважливіших для людини речей?

Ось чому, коли ми бачимо діалоги типу:
/* "Nadiya Mishchenko" <nmis@isd.dp.ua> : Ещё один пример: Симпсонов ищут в записи именно с украинским переводом. Потому как не сравнить.
"9999 dk" <money_sell@mail.ru>: Довольно неудачный пример. Симпсонов, Альфов, Сексогородниц нормальный человек не будет смотреть на любом языке.
 */ (2007, ukr.politics)

- то нам зрозуміти правоту обох сторін, кожної на її полі, не дуже важко. Звичайно що “Сімпсони”, “Альф”, “Секс і місто” й багато інших серіалів та фільмів, в яких тонкощі правдивості людських взаємин в їх вербальній формі суттєво переважають відеоряд, мучитись дивитись російською нормальна людина нізащо не буде - а відсутність привабливості в їх російськомовних версіях одномовно російськомовна людина мусить покладати на самі фільми.

Ця людина робить так цілком природно - з тої причини, що світ, яким оточує таку людину російська мова, а вона мислить цією мовою, є для неї єдиним. Такій людині важко усвідомити, що в паралельних всесвітах, утворених  іншими мовами, зокрема українською мовою, справді і дуже реально існують ті глибокі щирі людські почуття і правдиві людські взаємини, які передати словами російської мови принципово неможливо - через ту неусувну в російській мові причину, що в ній “немає речі, де бракує слова” - нема, і не може бути засобів для передачі глибоких справжніх людських почуттів і правдивих людських взаємин.


Література


1. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. -- Львів: Літопис, 2001
2. Фрейд, З. - Психология бессознательного
3. http://www.stihi.ru/2007/06/06-300
4. Птах, Пта, Фта (грец. Phthas, Phtha) — єгипетський бог-творець, http://ru.wikipedia.org/wiki/Обсуждение:Птах#mw-navigation
5. Мартін Гайдегґер. Дорогою до мови, http://shron.chtyvo.org.ua/Heidegger_Martin/Sutnist_movy.pdf
6. Словарь Даля http://sldal.ru/dal/18426.html
7. Словник української мови http://sum.in.ua/
8. Михайло Красуський, Давність української мови (Переклад з російської) https://docs.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alNDA5MmJiNGYtNmQyYS00OGI5LWJjMGYtNGQ4MDQ1NmU1MzIy/edit
9. Михаил Красуский, Древность малороссийского языка http://maxpark.com/community/90/content/524702 (рос. оригінал)
10. Як російська мова спотворює мислення http://h.ua/story/373921/
11. Вильгельм фон Гумбольдт «Избранные труды по языкознанию», М., 1984. С. 37-297, О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества (1830-1835)


___

"Сущностью человеческого бытия является язык"



Введение


Слова, приведенные в заголовке, принадлежат Мартину Хайдеггеру, одному из самых известных философов ХХ века. Ими он выразил свое отношение к всегда, везде и каждому актуальному языковому вопросу. Обоснование этого фундаментального утверждения и его всестороннюю философскую детализацию можно увидеть в цикле статей и лекций философа, выданных в том числе на украинском языке [5].

Рассмотрим некоторые конкретные, почти технические моменты, относящиеся к данному вопросу, чтобы попытаться понять, каким образом язык на практике влияет на человеческое бытие, являя собой его суть.

Для этого обсудим различия человеческого мировоззрения, которые диктуют языковые особенности, в сравнении их между собой для двух разных языков. Ведь находясь полностью погруженным в одну единую языковую среду, его носителю трудно заметить механизм ее влияние на восприятие мира. Просто мир воспринимается так, а не иначе, потому что он такой, а не другой.

Другое дело, если рассматривать механизмы влияния различных языков на человеческое бытие в сравнении их между собой.

Конечно что такое рассмотрение будет наиболее понятным для людей, у которых есть некий минимальный уровень владения языками, механизмы влияния которых на человека мы сопоставляем между собой. Поэтому мы будем рассматривать и сравнивать между собой механизмы формирования мировоззрения в украинском и русском языках - ими одновременно обладает значительное количество людей в наших краях.


Одно слово в двух языках


Возьмем одно присутствующее в обоих языках слово "настигать" ("настигати"), которое при практически идентичной в обоих языках форме имеет то же значение, и через однокоренные слова рассмотрим в них, наличие каких представлений влечет за собой в той и другой языковых системах сеть имеющихся в языках коренным образом связанных между собой и с этим словом понятий.

В русском языке находим такие слова с корнем "Стиг":
/*
ВЫСТИГАТЬ - , выстегнуть или выстичь кого, вост. НАСТИГАТЬ, достигать, доходить, догонять, нагонять. выстиганье ср. длит. выстиженье окончат. действ. по знач. глаг.
ДОСТИГАТЬ - , достичь или достигнуть что или до ЧЕГО, доставать, досягать;
| настигать, нагонять, догонять; дойти, доехать, прибыть куда;
| добиваться, добиться чего, дойти стараньем;
| доживать до чего, доходить путем жизни. отсюда рукой не достигнешь до тебя. собака достигает зайца. к вечеру достигнем москвы или до москвы. избытка достигают трудом и удачей. он достиг уже маститой старости. достигаться страдат. быть достигаему. достиганье ср. длит. достиженье окончат. действие или состояние по значению глаг. достижный, достижимый. достижность или достижимость, возможность или сбыточность достиженья чего-либо.
ЖИСТИГА  - ? ж. арх. рыболовная уда или одно удилище.
ЗАСТИГАТЬ; - застичь или застигнуть кого где; захватить, застать, найти нечаянно, исплошить с умыслу или СЛУЧАЙно. зима, ночь, непогода застигли нас на пути. путники в степях нередко застигаются буранами. застижение ср. окончат. застижка ж. об. действие по знач. глаг. застижной, к застижению относящийся. беда- дело застижное!
НАСТИГАТЬ - , настигнуть или настичь кого (прч. настигнутый и настиженный), нагонять, догонять, наспевать, успешно гнаться; сверстываться, равняться в чем на ходу, в езде, в знаниях или в ученьи и пр. настичь неприятеля. собака настигает зайца. -ся, быть настигаему. планета могла бы быть настигнута кометой. настиганье длит. настиженье окончат. настиг м. настижка ж. об. действ. по знач. глаг. СОКОЛ настигом бьет, настигая, вдогонку. настигатель, настижитель м. -ница ж. кто кого настигает, настиг. настиженик м. ж. кого настигли, догнали, поймали.
ПЕРЕСТИГАТЬ - , перестичь и перестигнуть кого, перегнать, опередить, настигнув миновать, обогнать на пути; идти или ехать шибче кого, поспеть куда ранее, скорее, покинув другого назади.
| пск. твер. ПЕРЕЖИДАТЬ? перестигли непогодь, и пошли. перестиганье, перестиженье, действие по глаг.
ПОНАСТИГНУВ - ХВОСТы неприятеля, завязали дело.
ПОСТИГАТЬ - , постичь или постигнуть кого. на(за)стигать, захватывать, застать; сбываться над кем, случаться, прилучаться. буря постигла нас на пути. горе лютое постигло меня. их несчастье постигло, погорели. смерть постигла его на пути. постигла нас недобрая доля!
| - что, обнять умом, уразуметь, понять, проникнуть разумом, дойти разумом до ЧЕГО; быть в состоянии объяснить, раз(по,у)яснить, растолковать что. конечное бесконечного не постигает. не могу постигнуть цели и намерений его. -ся, быть постигаему. постиганье ср. длит. постиженье окончат. действ. или сост. по глаг. это выше всякого постиженья.
| у математики постиженье сильно развито, сила постиженья, понятия, умалит. постяжимый, могущий быть постигнуть; -мость ж. свойство постижимого и возможность постигнуть что-либо. постижный, постижимый; -ность, постижимость. постижно зреть, чувственно, телесными очами.
ПРИЗАСТИГЛА  - нас погодушка на МОРЕ.
ПРИСТИГАТЬ - , пристичь, пристигнуть кого, сев. настигать, достигать, СУСТИГАТЬ, на(до)гонять;
| постигать, заставать, захватить. ночь пристигла нас в лесу. беда пристигла. пристигшу же вечеру, возвратишася кождо их в свояси, стар.
СОСТИГАТЬ - , состичь или сустигать кого, сев. вост. настигать, на(до)гонять. он ТЕПЕРЬ много отъехал, не сустигнешь его.
СПОСТИГАТЬ - , спостичь кого, стар. постигать, настигать, СУСТИГАТЬ, догонять. придоша половци и вое ваша поросье, василько же берендичи спостиг изби е, летописн.
СТИГНУТЬ  - , стичь, стигать, употреб. ТОЛЬКО с предлогами до, за, на, по, пере, при, су.
СТИГОСИТЬ - что, твер. вологодск. слямзить, стащить, СТИБРИТЬ.
СУСТИГАТЬ - , сустигнуть, сустичь кого, сев. вост. настигать, догонять ПОГОНей, гнаться, нагонять.
УСТИГАТЬ - , устигнуть и устичь кого, НАСТИЧЬ, сустигнуть, достичь, нагнать, догнать. далече ушел он, не сустигнешь его!
*/  [6]

Сеть понятий, образованная в русском языке вокруг корня "стиг", как видим, охватывает практически только оттенки понятия "догонять".
"Cтигосить" и "Жистига" - это очевидно просто случайные совпадения, содержательно не связанные с остальными словами с корнем "стиг".

Теперь проверим, какие слова с корнем "стиг" присутствуют в украинском языке:
/*
ВИСТИГАТИ 1,  -ає, недок., ВИСТИГНУТИ  і  ВИСТИГТИ, -гне; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. Ставати холоднішим, холодним, втрачати тепло; охолоджуватися.
ВИСТИГАТИ 2 , -аю, -аєш, недок., ВИСТИГНУТИ і ВИСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. 1. Ставати цілком стиглим (про злаки, овочі й т. ін.); дозрівати. 2. перен. Остаточно оформлюватися (про думку, рішення й т. ін.); визрівати. 3. заст. Встигати.
УСТИГАТИ (ВСТИГАТИ), -аю, -аєш, недок., УСТИГНУТИ (ВСТИГНУТИ) і  УСТИГТИ (ВСТИГТИ), -гну, -гнеш; мин. ч. устиг, -ла, -ло; док. 1. з інфін. і без додатка. Бути спроможним зробити що-небудь за  певний проміжок часу. // Набувати якого-небудь стану за  певний проміжок часу. // Бути спроможним робити що-небудь так само швидко, як  хтось інший. // Прибувати куди-небудь вчасно. 2. Успішно здійснювати що-небудь, досягати успіху в чомусь. // тільки недок. Успішно навчатися, не  відставати.
ДОСТИГАТИ, -ає, недок., ДОСТИГНУТИ  і  ДОСТИГТИ, -не; мин. ч. достиг, -ла, -ло і  достигнув, -нула, -нуло, док. 1. Ставати стиглим; дозрівати, доспівати. 2. перен. Розвиваючись, назрівати, набирати закінченої форми.
ЗАСТИГАТИ 1, -аю, -аєш, недок., ЗАСТИГНУТИ  і  ЗАСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. застиг, -ла, -ло і  рідко застигнув, -нула, -нуло; док. 1. тільки 3 ос. Твердіти або згущуватися під час охолодження. // Замерзаючи, утворювати шар льоду (про воду). // безос. 2. Ставати холодним; холонути. // Мерзнути. // Замерзаючи, умирати від холоду. // Клякнути, дубіти. 3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. // Залишатися певний час незмінним (про усмішку, вираз обличчя, очей і т. ін.). // Зупинятися, затримуватися на  якийсь час на  кому-, чому-небудь (про очі). 4. перен. Зупинятися в своєму розвиткові.
ЗАСТИГАТИ 2, -ає, недок., ЗАСТИГТИ, -гне; мин. ч. застигло; док., перех., рідко. Те саме, що заставати 2.
НАСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., НАСТИГНУТИ  і  НАСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. настиг, -ла, -ло; док. 1. перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час ру­ху; переслідуючи, доганяти. // Заставати, захоплювати зненацька кого-небудь. 2. неперех. Приходити, прибувати куди-небудь, з'являтися десь (перев. вчасно, у потрібний момент). 3. неперех. Наступати, наближатися (про час, подію, стан і т. ін.). 4. неперех., розм. Ставати спілим, стиглим у якій-небудь кількості (про плоди, злаки і т. ін.); доспівати, достигати. 5. перех. Траплятися з ким-небудь (про горе, нещастя і т. ін. ).
НЕСТИГЛИЙ, -а, -е. Який не  достиг, не  досяг зрілості; неспілий, недозрілий.
ОСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ОСТИГНУТИ i  ОСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. остиг, -ла, -ло; док. 1. тільки 3 ос. Віддаючи тепло, поступово ставати холодним; холонути, охолоджуватися, вихолоняти. 2. тільки 3 ос., перен. Поступово слабнути, спадати, зникати (про почуття, переживання). 3. перен. Заспокоюватися, вгамовуватися.
ПРИСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРИСТИГНУТИ  і  ПРИСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. пристигнув, -нула, -нуло і пристиг, -ла, -ло; док., розм. 1. неперех. Починати достигати; ставати майже стиглим. 2. перех. Те  саме, що  настигати 1, 5. 3. тільки док., неперех. Наступити, настати, відбутися (про час, подію і т. ін.).
ПРОСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРОСТИГНУТИ  і  ПРОСТИГТИ, -гну, -гнеш, док. 1. Втрачаючи тепло, ставати холодним. 2. перен., розм. Заспокоюватися. // Втрачати колишню силу (про почуття).
СТИГЛИЙ, -а, -е. 1. Який став спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2. перен. Який досяг найвищої межі за  своїм станом, розвитком.
СТИГНУТИ 1 , -ну, -неш; мин. ч. стиг, -ла, -ло і  стигнув, -нула, -нуло; недок. 1. Ставати, робитися спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2. перен. Поступово наближатися, надходити, розповсюджуватися.
СТИГНУТИ 2 , -ну, -неш; мин. ч. стиг, -ла, -ло і стигнув, -нула, -нуло; недок. 1. Втрачаючи тепло, ставати, робитися холодним, холоднішим; застигати. 2. Охолоджуючись, твердіти, згущуватися, перетворюватися на лід. 3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. // Зупинятися, ставати нерухомим (про очі). // Бути який-небудь час незмінним (про почуття). <> Серце стигне: а) хто-небудь заспокоюється після гніву, роздратування і т. ін.; б) хто-небудь дуже хвилюється, переживає від переляку, жаху.
*/ (из [7], в несколько сокращенном виде)

В данном случае, легко видеть, сеть понятий, образованная в украинском языке вокруг корня "стиг", охватывает, кроме присутствующего в русском языке понятия "догонять", ряд других понятий. Все эти понятия связаны между собой родством самого переходного процесса, который они обозначают - процесса перехода чего-то, или кого-то, от какого-то нестабильного, начального, до какого-то окончательного, стабильного состояния. Это может быть как физическая форма такого процесса (охлаждение, или отвердение, или потеря движения), так и биологическая (созревание), или чувственная (успокаиваться, остолбенять, успокаиваться).

В русском же языке такая общность отображения одного и того же процесса в различных его ипостасях полностью отсутствует: тот же по своей сути процесс представлен разрозненными понятиями типа "стыть", "зреть", "спеть" и т.д. - совокупность которых никоим образом и никак не передает носителю русского языка того такого естественного в украинском языке факта, что между этими понятиями есть нечто существенно общее.

Не думаю, что кто-то найдет что-то возразить, если сказать после этого, что в данном конкретном случае украинский язык дает своему носителю кардинально другое, более широкое и глубокое овладение реалиями окружающего мира, чем русский язык своему.

Данная простая, практически техническая иллюстрация мощности отражения действительности двумя языками, русским и украинским, выбрана для очевидности, для простоты понимания - чтобы механизм донесения заложенного в языках знания к носителю языка был лучше виден. Ведь хоть и аналогичная, но значительно более сложная картина имеет место не только в технических и естественных, но, и то в значительно большей степени, также и в таких языковых средствах, наиболее важных для качества человеческой жизни, которые касаются восприятия человеком человека и человеческих взаимоотношений.

И каким образом язык влияет на человеческое бытие - когда он дает своему носителю понимание сути процессов окружающего мира, или когда он не дает такого понимания - объяснять излишне, не так ли. Хотя о примитивизме мировосприятия на основе русского языка, который открывает широкий путь для преступных манипуляций русскоязычным сознанием, говорить всегда полезно [10] - особенно таким людям, которых нагибают, или уже нагнули к русскому языку.

Это может кому-то нравиться, кому-то нет, но значение мысли, опубликованной Гумбольдтом еще в начале 19-го века, сегодня отнюдь не уменьшилось:
/* Помогает ли язык прояснению и правильному упорядочению понятий или нагромождает трудности на этом пути? В какой мере он сохраняет в представлениях, почерпнутых из наблюдений, присущую им чувственную образность? Насколько гармонично и умиротворяюще, насколько энергически и возвышающе благозвучие его тонов воздействует на чувство и мысль? Способность этими и многими другими способами придать особое расположение всему строю мысли и чувств составляет подлинное достоинство языка и определяет его влияние на духовное развитие. А эта способность в свою очередь опирается на всю совокупность исконно заложенных в языке начал, на органичность его строя, на развитость его индивидуальной формы. Поздние плоды цивилизации и культуры тоже не проходят для языка бесследно: привлекаемый для выражения обогатившихся и облагороженных идей, он обретает отчетливость и точность выражений, образность высветляется работой воображения, поднявшегося на более высокую ступень, а благозвучие выигрывает от разборчивости и придирчивых требований утонченного слуха. Но все эти успехи языка на высоких ступенях его развития возможны только внутри границ, очерченных изначально присущими ему задатками. Народ может и несовершенный язык сделать инструментом порождения таких идей, к каким первоначально не было никаких исходных импульсов, но народ не в силах устранить когда-то глубоко укоренившихся в языке внутренних ограничений. Здесь и самое высокое просвещение не дает плодов. Даже все то, что привносят извне последующие эпохи, исконный язык приспосабливает к себе и модифицирует по собственным законам. */  [11]

Примером того, насколько человеческое мировосприятие зависит от того языка, которий этим человеком владеет, может быть то, как Фрейд анализирует фобии в работе "Анализ фобии пятилетнего мальчика". Оказывается, читая книгу, описанные Фрейдом фобии так или иначе, но в конце концов основываются на системе (сети) понятий (ассоциативных цепей) немецкого языка. То есть что в не немецкоязычном мире такие фобии не могут случиться никак. Хотя заметим, что автор, каждый раз ссылаясь на языковые особенности, сходство слов и т.д., не слишком старается подчеркивать значение этого своего фундаментального действия. Ну как будто это и так само собой разумеется.


Межъязыковые заимствования


При заимствовании языками один из другого, те понятия, которые заимствования обозначают, в новых языках меняются - не могут не меняться, попадая в другую сеть взаимосвязанных понятий. Они, как правило, обедняются, по сравнению с материнским языком, с которого такое заимствование было сделано. И это естественно, ведь укоренившиеся в материнском языке слова практически всегда принимаются в другой язык без своих корней - в изолированном виде, и потому передают не весь спектр значений, который имеет место для основательно укорененного в материнском языке понятия, а только его часть.

И поскольку такое сужение понятий при межъязыковом заимствовании является не исключением, а правилом, то с уровня укорененности в языках слов можно понять, какой язык позаимствовал это слово, а в каком оно оригинальное, коренное. Легко видеть, например, что слова, образованные вокруг корня "стиг" - оригинальные, коренные в украинском языке, тогда как в русском они заимствованы.

Конечно что все это можно видеть только тогда, когда немножко подумать. К сожалению такое случается не слишком часто - порой даже очевидные заимствования каким-то (на первый взгляд) странным образом выглядят типа невидимыми. Такое исчезновение видимости очевидного случается, в случае заимствования, или даже просто прямого использования чисто украинских слов в русском языке, практически всегда.

Попробуйте скажем найдите в интернете или где-либо, что слово "птах" в широко известной русской фразе "соловей российский славный птах" является примером простого, прямого, с давних времен привычного непосредственного использования в русском языке украинских слов.

И хотя конкретно это слово, в данном случае, покусывает русскоязычное ухо: "Вдруг его [птицу - О.Ф.] обидным словом "ПТАХ", кто-то обозвал с большой эстрады." [3], или там: "Советский поэт Анатолий Поперечный был, вероятно, тайным адептом культа Птаха" [4].

То есть выдумывается буквально черт знает что, только би в упор не видеть примитивной очевидности, которая торчит прямо перед глазами. Мне к сожалению нигде не попалось упоминание о том, что Поперечный просто вставил украинское слово в русский контекст.

Именно как раз укорененностью наиболее распространенных древних слов в украинском языке, по сравнению с другими, древними и современными языками, Красуский ([8], [9]) неопровержимо доказал, это доказательство было опубликовано им в 1880, что
“малороссийский язык не только старше всех славянских, не исключая так называемого старославянского, но и санскритского, греческого, латинского и ПРОЧИХ арийских” [9].

Трудности заимствования иноязычных слов и понятий, а такое конечно что бывает во всех языках, очень точно отразил в своей широко известной поэзии «Слово» Стефан Георге (здесь подстрочник):

Диво издалека или грезу
Принес я к родным берегам
И ждал, пока сумрачная Норна
Найдет имя в своем источнике —
Тогда я сразу смог крепко схватить /его/
И теперь оно цветет и блистает над моим уделом...
Однажды в странствии удачном мне досталось
Одно сокровище, драгоценное и хрупкое
Она /Норна/ искала долго,и, /наконец! подала весть:
“Такого нет здесь ничего и на глубоком дне”
Тут же оно выскользнуло из моих  рук
И никогда моя земля не владела им
Так с грустью научился я покорности судьбе:
Нет ничего [никакой вещи/ там,где недостает слова.

Когда в родном языке отсутствует понятие, которое поэт хочет позаимствовать из другого языка, то, как на момент желания заимствования, данное понятие имеет вид отсутствующего в родном крае дива, грезы, которому для заимствования необходимо отыскать место (имя) в сети понятий родного языка. Чем и занимается седая Норна, после успеха работы которой полученное имя можно брать в поэзию, чтобы оно блистало и цвело над моим уделом - то есть в родном языке.

Однако, как оказалось, не всем иностранным понятиям можно найти место в сети понятий родного языка. Одному такому, хотя и очень желаемому, ценному и хрупкому, как Норна и не пыталась, найти место так и не удалось:

Она /Норна/ искала долго,и, /наконец! подала весть:
“Такого нет здесь ничего и на глубоком дне”

Как результат:

Тут же оно выскользнуло из моих  рук
И никогда моя земля не владела им

- при невосприятии родным языком чужого понятия, та вещь, которую оно обозначает, отсутствует - отсутствует в родном языке, само собой: "Нет вещи там, где не хватает слова", хотя там, вдалеке, то есть в чужом языке, откуда была попытка позаимствовать новое для родного языка понятие, та вещь существует.


Выводы


Сравните слова, что опубликовал в 30-х годах 19-го века Вильгельм фон Гумбольдт:
/* язык есть орган внутреннего бытия, даже само это бытие */ [11]
с заголовком этой статьи, то есть со словами, опубликованными на сто с лишним лет позже Мартином Хайдеггером:
/ * Сущностью человеческого бытия является язык */ [5]

Года идут, а выражение практически неизменно то же, от интеллектуальных лидеров своих эпох: не потому ли это так, что оно правда? Ведь это особенность именно как раз правды, не так ли, с годами не меняться?

Что касается принципиального отсутствия понятий, имеющихся в другом языке, то оно наиболее характерно не для технической или естественной сфер, а прежде всего для таких вещей, которые обозначают сугубо человеческие, густо сплетенные между собой, характеристики человека и взаимоотношения между людьми. А разве не характеристики человека и взаимоотношения между людьми всегда были, есть и будут впредь первейшими из важнейших для человека вещей?

Вот почему, когда мы видим диалоги типа:
/* "Nadiya Mishchenko" <nmis@isd.dp.ua> : Ещё один пример: Симпсонов ищут в записи именно с украинским переводом. Потому как не сравнить.
"9999 dk" <money_sell@mail.ru>: Довольно неудачный пример. Симпсонов, Альфов, Сексогородниц нормальный человек не будет смотреть на любом языке.
 */ (2007, ukr.politics)

- то нам понять правоту обеих сторон, каждой на ее поле, не очень трудно. Конечно что "Симпсоны", "Альф", "Секс и город" и многие другие сериалы и фильмы, в которых тонкости правдивости человеческих взаимоотношений в их вербальной форме существенно превосходят видеоряд, мучиться смотреть на русском нормальный человек ни за что не будет - а отсутствие привлекательности в их русскоязычных версиях одноязычно русскоязычный человек просто должен возлагать на самые фильмы.

Этот человек делает так вполне естественно - по той причине, что мир, которым окружает такого человека русский язык, а он мыслит на этом языке, является для него единственным. Такому человеку трудно осознать, что в параллельных вселенных, образованных другими языками, в частности на украинском языке, в самом деле и очень реально существуют те глубокие искренние человеческие чувства и истинные человеческие взаимоотношения, которые передать словами русского языка принципиально невозможно - по той неустранимой в русском языке причине, что в нем "нет вещи там, где не хватает слова" - нет, и не может быть средств для передачи глубоких настоящих человеческих чувств и правдивых человеческих взаимоотношений.


Литература


1. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. -- Львів: Літопис, 2001
2. Фрейд, З. - Психология бессознательного
3. http://www.stihi.ru/2007/06/06-300
4. Птах, Пта, Фта (грец. Phthas, Phtha) — єгипетський бог-творець, http://ru.wikipedia.org/wiki/Обсуждение:Птах#mw-navigation
5. Мартін Гайдегґер. Дорогою до мови, http://shron.chtyvo.org.ua/Heidegger_Martin/Sutnist_movy.pdf
6. Словарь Даля http://sldal.ru/dal/18426.html
7. Словник української мови http://sum.in.ua/
8. Михайло Красуський, Давність української мови (Переклад з російської) https://docs.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alNDA5MmJiNGYtNmQyYS00OGI5LWJjMGYtNGQ4MDQ1NmU1MzIy/edit
9. Михаил Красуский, Древность малороссийского языка http://maxpark.com/community/90/content/524702 (рос. оригінал)
10. Как русский язык искажает мышление http://maxpark.com/community/90/content/1883627
11. Вильгельм фон Гумбольдт «Избранные труды по языкознанию», М., 1984. С. 37-297, О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества (1830-1835)


2012-09-11

Швейцарська багатомовність (з рос. перекладом)

Швейцарська багатомовність (з рос. перекладом)

Реальна багатомовність Швейцарії, де різномовні території об’єднались і створили єдину багатомовну державу, насправді набагато більш відмінна від того нібито ідеалу, про який можна почути від більшості з тих, хто облудно наводить її як нібито зразок для України. Адже у нас жодної природної, первісної двомовності ніколи не існувало, і не думаю, що це для когось секрет, що насправді в Україні тривалий час була, і продовжує бути й надалі, тотальна нагнутість (це зауважимо зовсім не те, що добровільне знання) українців до чужої російської мови.

Для прикладу наведу один характерний вияв мовних швейцарських нюансів, про який мені розповів колега - родич українця, котрий вже багато років проживає поблизу франкомовної Женеви.

Так от, нещодавно йому довелося пережити непорозуміння з поліцією щодо водійських прав, поблизу німецькомовного Цюріха. В комп'ютерній базі, куди цюріхський поліцай зазирнув, навпроти нього була якась позначка червоним кольором, яка насправді означала щось типу що запис в його правах про право водити автобуси недійсний. У нього, зауважимо, був стандартний легковий автомобіль, так що до поточної ситуації той запис не мав ніякого відношення.

Однак запис був червоного кольору і, як виявилося, незрозумілою цюріхському поліцаю (!) французькою мовою. Почався розбір червоного запису, були покликані інші цюріхські поліцаї, але що характерно, і ті французької аналогічно не розуміли. Так що через швейцарські мовні нюанси йому довелося згаяти якраз стільки часу і нервів - доки настало розуміння з перепрошенням за непорозуміння - що той показовий швейцарський мовний випадок добре закарбувався йому в пам'яті.

Думаю, що коли навіть і поліція в дійсності аж так знає решту державних мов, в ніби як багатомовній Швейцарії, то зрозуміло, що у випадку простих пересічних громадян Швейцарії дуже малоімовірно, що має місце інший підхід до вивчення інших, хоч і ніби як й державних, швейцарських мов.

Просто коли різномовні території об’єднались і створили єдину багатомовну швейцарську державу, то це було зроблено гідними людьми із взаємовигідних міркувань, а зовсім не з міркувань когось принизити - як це має місце щодо українців, української мови і всього українського, при тотальному продовженні подальшої русифікації московськими холуями  українців на власній рідній прабатьківській українській землі.

Олександр Франчук

Було: http://www.day.kiev.ua/232114
Ніякої природної двомовності в Україні ніколи не було
Знаєте, коли Чехія стала державою? Коли вся Прага почала розмовляти чеською!
Наталія МАЗЕПА, доктор філологічних наук

Напевно, майже в усіх склалося враження, що за останній час цю тему вже вичерпано. Хоча це зовсім не так. Звертаючись до історії, обстоюючи особливий статус російської мови, різні автори зосереджувались, як правило, на історії країн із особливим устроєм: Швейцарія, Канада, де різномовні території об’єднались і створили єдину двомовну або багатомовну державу. Визначальним фактором тут є первісна рівноправність усіх земель.

Наш, український, випадок — зовсім інший. Жодної природної, первісної двомовності в Україні ніколи не існувало. Російська мова завжди належала до сусідньої держави, що підкорила українські землі з усіма відомими наслідками. Але годі вже банальностей — перейдемо до суті.

На території Європи існувало дві імперії: Російська та Австрійська (пізніше Австро-Угорська). Порівняльний аналіз їх, напевно, існує в дослідженнях європейських істориків. Не маю сумніву, що він є достатньо повчальний. Але мені наразі йдеться тільки про мовний аспект проблеми.

Австрійська імперія виникла в XVI столітті, її історичним приводом був наступ турків і взагалі мусульманства на Європу. Розпалася вона вже як Австро-Угорщина під час Першої світової війни; тоді слов’янські землі вже мали федеративні права, доволі широкі. Однак на вулицях Будапешта і Праги звучала німецька мова. Як і в інших містах. Подібно до того, як половина Варшави розмовляла російською. Уявляєте собі?

Один приклад. У Празі жили патріоти і просвітителі, їх називали будителями. Було їх дуже мало. Існував тоді такий невеселий жарт, що тільки вони й володіють чеською мовою. І що якби під час їхніх зборів на них упала стеля, чеська мова щезла б на землі остаточно. І знаєте, коли Чехія стала державою? — Коли вся Прага почала розмовляти чеською. Так само й Будапешт колись говорив майже поспіль німецькою. Нині на вулицях цих міст якщо почуєте німецьку мову, це означає , що приїхали туристи з дружньої Австрії або з Німеччини. І Угорщина є самостійною успішною країною. І стала вона такою тільки тоді, коли угорська мова витіснила повністю німецьку. Так сталося і в інших землях колишньої Австрійської імперії.

Цей досвід треба вивчати і добре засвоїти. Ми так і залишимось недо-державою, недо-країною, — доки на вулицях Києва, Харкова, Донецька, Сімферополя і так далі (список дуже довгий!) пануватиме російська мова.

Я народилася в російськомовній родині, я — фахівець із російської літератури. Російську літературу й взагалі культуру знаю та люблю. Це не заважає мені не менше любити українську мову, літературу, культуру. І зараз уже знати їх непогано. Для цього треба було докласти певних зусиль. До чого це я? — а до того, що у власній родині, серед друзів, кожен має право розмовляти російською або будь-якою іншою мовою. Ніхто не зазіхає на це право. Але, коли ви виходите на вулицю вашого міста, маєте перейти на українську. Спочатку це будуть елементарні фрази, ви будете думати про те, як це сказати, — в магазині, транспорті, в будь-якій установі. З кожним днем ви розмовлятимете дедалі легше.

І раптом зрозумієте, що й думати на якусь певну тему ви вже почали українською... А далі на вас чекають уже справжні відкриття... Бо кожна мова — це новий окремий чарівний світ. Зробити це — обов’язок кожного. І зараз уже пізно відкладати це на майбутнє. Часу на роздуми в країни та її громадян насправді вже немає. Якщо ми не хочемо залишатися недолугою недо-державою, недо-країною. Хоч як це гірко, але поки що загроза залишитися такою існує... Обов’язково треба вивчати по-справжньому історичний досвід Європи. У школі та в кожному університеті. Бо саме він доводить, що держава — це суверенна територія і мова, а вже потім — Прапор і Гімн.

___
Швейцарское многоязычие

Реальная многоязычность Швейцарии, где разноязычные территории объединились и создали единое многоязычное государство, на самом деле гораздо более отлична от того якобы идеала, о котором можно услышать от большинства из тех, кто лицемерно приводит ее как будто образец для Украины. Ведь у нас никакого естественного, первоначального двуязычия никогда не существовало, и не думаю, что это для кого-то секрет, что в действительности в Украине долгое время была и продолжает быть и дальше, тотальная нагнутость (это заметим совсем не то, что добровольное знание) украинцев к чужому русскому языку.

Для примера приведу одно характерное проявление языковых швейцарских нюансов, о котором мне рассказал коллега - родственник украинца, что уже много лет проживает вблизи франкоязычной Женевы.

Так вот, недавно ему пришлось пережить недоразумение с полицией относительно водительских прав, вблизи немецкоязычного Цюриха. В компьютерной базе, куда цюрихский полицейский заглянул, против него была какая-то пометка красным цветом, которая на самом деле означала что-то типа что запись в его правах о праве водить автобусы недействительна. У него, заметим, был стандартный легковой автомобиль, так что к текущей ситуации та запись не имела никакого отношения.

Однако запись была красного цвета и, как оказалось, на непонятном цюрихскому полицаю (!) французском языке. Начался разбор красной записи, были призваны другие цюрихские полицейские, но что характерно, и те французского аналогично не понимали. Так что через швейцарские языковые нюансы ему пришлось потратить ровно столько времени и нервов - пока наступило понимание с извинением за недоразумение - что тот показательный швейцарский языковый случай хорошо запечатлелся ему в памяти.

Думаю, что если даже и полиция в действительности настолько знает остальные государственные языки, в вроде как многоязычной Швейцарии, то понятно, что в случае простых рядовых граждан Швейцарии очень маловероятно, что имеет место другой подход к изучению других, хотя вроде как и государственных , швейцарских языков.

Просто когда разноязычные территории объединились и создали единое многоязычное швейцарскую государство, то это было сделано достойными людьми из взаимовыгодных соображений, а вовсе не из соображений кого-то унизить - как это имеет место относительно украинцев, украинского языка и всего украинского, при тотальном продолжении дальнейшей русификации московскими холуями украинцев на своей родной прародительской украинской земле.

Олександр Франчук

Було: http://gidepark.ru/user/2072855491/content/1491176
Никакого природного двуязычия в Украине никогда не существовало
Аркадий Коршунов перепечатал из www.day.kiev.ua
(http://www.day.kiev.ua/232182)

Знаете, когда Чехия стала государством? Когда вся Прага начала разговаривать на чешском!
 
Наталья МАЗЕПА, доктор филологических наук

Наверное, почти у всех создалось впечатление, что за последнее время эта тема уже исчерпана. Хотя это вовсе не так. Обращаясь к истории, отстаивая особый статус русского языка, разные авторы сосредоточивались, как правило, на истории стран с особенным укладом: Швейцария, Канада, где разноязычные территории объединились и создали единое двуязычное или многоязычное государство. Определяющим фактором здесь является изначальное равноправие всех земель.

Наш, украинский, случай — совсем другой. Никакой естественной, изначальной двуязычности в Украине никогда не существовало. Русский язык всегда принадлежал соседнему государству, которое покорило украинские земли со всеми известными последствиями. Но хватит уже банальностей — перейдем к сути.

На территории Европы существовали две империи: Российская и Австрийская (позже Австро-Венгерская). Сравнительный анализ их, наверное, существуют в исследованиях европейских историков. Нет сомнений, что он довольно поучительный. Но сейчас речь идет только о языковом аспекте проблемы.

Австрийская империя возникла в XVI ст., ее историческим поводом было наступление турок и вообще мусульманства на Европу. Распалась она уже как Австро-Венгрия во время Первой мировой войны; тогда славянские земли уже имели федеральные права, довольно широкие. Однако на улицах Будапешта и Праги звучал немецкий язык. Как и в других городах. Подобно тому, как половина Варшавы говорила на русском. Представляете себе?

Один пример. В Праге жилы патриоты и просветители, их называли будителями. Было их очень мало. Существовала тогда такая невеселая шутка, что только они и владеют чешским языком. И если бы во время их собраний на них упал потолок, чешский язык исчез бы на земле окончательно. И знаете, когда Чехия стала государством? Когда вся Прага стала говорить по-чешски. Так же и Будапешт когда-то говорил почти сплошь по-немецки. Сегодня на улицах этих городов, если услышите немецкий язык, это значит, что приехали туристы из дружественной Австрии или Германии. И Венгрия является самостоятельной успешной страной. И стала она такой только тогда, когда венгерский язык вытеснил полностью немецкий. Так случилось и в других землях прежней Австрийской империи.

Этот опыт нужно изучать и хорошо усвоить. Мы так и останемся недо-державой, недо-страной — пока на улицах Киева, Харькова, Донецка, Симферополя и так далее (список очень длинный!) будет господствовать русский язык.

Я родилась в русскоязычной семье, я специалист по русской литературе. Русскую литературу и вообще культуру знаю и люблю. Это не мешает мне не меньше любить украинский язык, литературу, культуру. И сегодня уже знать их неплохо. Для этого нужно было приложить определенные усилия. К чему это я? А к тому, что в собственной семье, среди друзей каждый имеет право разговаривать на русском, или на любом другом языке. Никто не посягает на это право. Но, когда вы выходите на улицу вашего города, должны перейти на украинский. Сначала это будут элементарные фразы, вы будете думать о том, как это сказать — в магазине, в транспорте, в любом учреждении. С каждым днем вам будет разговаривать все легче.

И вдруг поймете, что и думать на какую-то определенную тему вы уже начали на украинском... А дальше вас ожидают уже настоящие открытия... Потому что каждый язык — это новый отдельный волшебный мир. Сделать это — обязанность каждого. И сегодня уже поздно откладывать это на будущее. Времени на размышления у страны и ее граждан в действительности уже нет. Если мы не хотим оставаться беспомощной недо-державой, недо-страной. Хоть как это горько, но пока еще угроза остаться такой существует. Обязательно надо изучать по-настоящему исторический опыт Европы. В школе и в каждом университете. Потому что именно он доказывает, что государство — это суверенная территория и язык, а уже потом флаг и гимн.