Атол Писок

Незакінчена історія про перебування шотландця
Джо С. К. (видуманого персонажу) на атолі
Писок в Тихому Океані, і кого він там побачив, написана в співавторстві (монографія) Арканчем Чумаком і Ятцем Комаром і знайдена в пляшці на березі Полтви О.Ф. і В.М.

1986

Джо Скажена Кобила на скоптері "Шухерборо" вийшов з Глазго 20.7.86р. і потерпів катастрофу в районі атола Писок в Тихому Океані 21.7.86р. Дно його скоптера пробила свердло-риба, якої останнім часом багато розвелося в цьому районі океану.

Точно знаючи, що він не уміє плавати, Джо попрощався з білим світом і тихо, мирно пішов на дно.

Не встиг він зануритись і на метр, як його схопила невідома сила і мало було не розірвала на дві частини.

Це була не одна невідома сила, а дві, і не сила, а дві гарненькі русалки, що саме купалися в морі.

- Джо Скажена Кобила, - відрекомендувався Джо тим дівчатам, коли виявив, що в них не хвости, а ноги.

"Тим краще", подумав він, і віддався блаженству, погойдуючись на хвилях і руках "русалок" по дорозі до берега.

- Уб'ю Каменюкою, - назвалась та, що залізною рукою тримала Джо за загривок, після того, як трохи віддихалася. Джо витріщив очі, злегка залиті соленою океанською водою і подивився в її бік.

- Адью Заріжу, - тихенько і скромно сказала друга з копною чудесного волосся, що відливало морем, з станом русалки і характером.

- Дуже радий, дуже радий, - булькав Джо, аж поки не заснув під пальмою, де його поклали, щоб він трохи оклигав.

Поки Джо відсихав, жителі острова зібрали профспілкові збори, але так як це був робочий час, то назвали їх виробничою нарадою.

- Напевно що це англійський шпигун, який хоче мене знищити. Недаремно, ой недаремно його звати Скажена Кобила! - сказала Елен Озюзя.

Ян Вертлявський стояв зліва і ззаду Елен і, як звичайно, мовчав, заглядаючи у вічі оратора і думав: "Треба покаятись."

- Нєт, что ви, пасматрітє, как он ізмучілся, єво вєдь захлєстнула вална, єму нужно памочь, проявіть міласєрдіє, дать банан, напаіть какосавим малачком. А вдруг он тоже праграмміст? - сказав він.

- Тіше! Тіше! - сказав голова правління місцевого племені програмістів Гегло Тюсо. - Пусть гаварят важді группіровок. Кто пєрвий? Ян, атайді!

І в цей момент Джо Скажена Кобила підняв голову, і його каламутний пошляд наштовхнувся. "Треба тікати" - подумав він. Не встиг він відбігти на 2 круга, як Ятець Комар перегнав його на круг, і загнав назад.

Слово взяв вождь з бородою Арканч Чумак і сказав: - Треба взяти пробу на алкоголь і якщо пив - втопити!

- О, дикуне! - щиро здивувався Джо. - Що ти знаєш про алкоголь, проживаючи на цій дулі посередині океану?

- Я знаю те, що алкоголь, будь-яким шляхом потрапивши в організм, спричиняє непоправні зміни в людині аж до третього покоління! Втопити, щоб не розносив зарази! - Незадоволений гул пронісся по натовпу. Не всі підтримували антиалкогольну теорію вождя з бородою.

Але вголос ніхто нічого чомусь не сказав.

Прийшлось втрутитись голові. - Тіше! Надо, сдєлать так і едак!

- Так і едак, це що, мене на шашлик?! - перелякано запитався Джо. Він переживав, що попав до людожерів.

Ставши лицем до одноплемінників, стала говорити Нана Ячка.

- Ми не дикуни, дурню, подивись на нас! - сказала вона. - Нашому сектору дали в премію всім круїзні путівки, на маленькому кораблі, яким треба було управляти самим. Ми побачили цей гарний острів, причалили, і тільки вийшли перекусити бананами і ананасами, як з кущів вискочили якісь дикуни, кинулись до нашого кораблика, і на ньому швидко зникли за горизонтом, при цьому вигукуючи: "Ура! Сектор 462 врятований!". Ось так ми опинилися самі серед океану, без нічого. А ти їх не зустрічав там в океані?

- Вічно ці зайчики домашні нас обганяють! Не інакше як це все було заплановано ще до нашої поїздки з санкції вищого правителя, - виступила перший замісник лідера племені Адью Ідик.

Виступивши несподівано для самої себе, вона вся зашарілась, почервоніла, знітилась. Вона на зборах не виступала ніколи, хоч завжди мала свою тверду думку, а тут вирвалося... Метушливо мацаючи навколо себе, вона швидко сіла знову на пісок, потупивши погляд.

На середину вийшла молода, подаюча великі надії, вожак молодих, трохи поет Лала Амвон. - Ми щиро вітаємо Вас на нашій квітучій землі! Ще в Глазго, незрівнянно давно відтепер, Ви знали, що будете гостем у нас!"

І тут почувся голос з місця, - Давайте його проігноруємо. Це незнайома людина, а особливості мого характеру такі, що я таких не сприймаю, - сказала Аяяй Хемел, і, як на роботу, пішла жаритись на сонці. Але дуже далеко вона не зайшла, а примостилась так, щоб бачити все краєм ока і чути краєм вуха. Пізніше з мемуарів Джо Скаженої Кобили стало відомо, що вона через деякий час намалювала йому дуже гарне поздоровлення з днем народження.

- Нєт товаріщі! - виступила Нана Облачова, - Нужно разобраться, вислушать чєлавєка, падумать, абсудіть і прінять рєшеніє. Здєсь нужен сєрьйозний падход, вєдь рєчь ідьот а судьбє чєлавєка.

- Чєво тут абсуждать?! Папал он к нам, і кришка! Пусть жівйот! А чьо? Чьо ми с нім можем сдєлать? Витащілі? Витащілі. Пусть і радуєца сєбє! - запально мовила Лала Щокіна. - Ти радуєшся? - звернулась вона до Джо. - Радуюсь, - коротко відповів Джо. Він в душі дивувався, що таке ясне питання можна так довго і бурхливо обговорювати.

Говорити зразу якось стало ні про що, і всі почали займатися своїми прямими обов'язками на острові. Сердобольні Марлен Кучма і Ліліан Куусюсі заходились біля бувшого утопленика.

Вони співчували йому, охкали, похитували головами, дарували йому свіжі банани з сусіднього дерева і цмокали язиком. Крім того, вони намостили для Джо під голову клубок сухих ліан і накрили його пальмовим листком. Тут підійшла з журналом по техніці безпеки Адью Маррук і строго запитала, чи не порушилась ТБ, коли брали сухі ліани. "Може бути возгораніє", сказала вона без зайвих слів.

Ярош Гармаша, як звичайно, появився тоді, коли його не чекали. - Я, як начальник пожежної команди, возгоранія не допущу. Я знаю, як це робиться: недаремно ж готуюся, підчитую літературу, аналізую варіанти.

На другий день Джо вже був свіжий і палав бажанням щось робити. Лебідка Дельфійська скептично назвала це "робочою сверблячкою і нетерплячкою". Але Джо справедливо сприйняв це як бажання зав'язати розмову.

Розмова зав'язалась швидко і продовжувалась довго і стали вони нерозлучними друзями. Для всіх говорили навіть більше.

На Писку (так називався той атол) було одне місце, де чудово ловилася свердло-риба - від 40 до 60 штук за годину. Вона (риба) була дуже смачна, коли її замочити в солі і зав'ялити в пекучому піску. Свердло-риба була головним джерелом протеїнів, а банани і ананаси дуже всім обридли.

На ловлю риби кожного дня виділялась група людей (в робочий час, як на прибирання території). Сьогодні мали йти Олеонора Розбійниця, Адью Рибка і Лебідка Дельфійська. Добровольцем напросився Ятець Комар.

Але на тому кусочку берега було якраз стільки місця, що можна було ловити на 2 вудочки. Крім того, наживкою служили дископодібні урлючки, які часом були не найвищої якості, і тому свердло-риба часом переставала клювати. Час світлого дня строго розподілявся між бажаючими, і хоч все було регламентовано, між вождями Елен Озюзею і Наною Ячкою виникали непорозуміння.

Непорозуміння виникали в основному із-за урлючок і часу їх використання. Сьогодні Адью Рибка одержала малу урлючку, а Олеонора Розбійниця і Лебідка Александрійська по одній великій, але з одним держаком. І знову почалась перепалка за час користування держаком.

Після того, як Елен і Нана показали одна одній язика, суперечка затихла, а Гегло Тюсо на цей раз не був задіяний. Мала урлючка не оспорювалась і Адью Рибка подріботіла на берег.

Вона дуже любила закидати і витягати урлючку, без огляду на те, ловилось чи не ловилось на неї. Технологія великих урлючок була другА. Потрібно було їх закладати в автомат, який прибило до берега недавно в шторм, а улов можна було побачити або не побачити тільки на другий день,

зате улов був ого!, солідний. Олеонора Розбійниця, читаючи вголос вірші і розказуючи історії з життя королів Франції, причому так гарно, що всі жителі позбігались послухати, пішла на місце риболовлі. Вслід за нею пішла і Лебідка Александрійська, крокуючи відпрацьованим танцювальним кроком; вона весь час при цьому дивилась, як її вигляд впливає на небагаточисельних мужчин. Джо дивився.

Незабаром до загального вогню підійшли Алка Колобочок, Задерикувата Виручалочка, Ліліан Кайло і Неллі Вибігалло. Вони збирали Колобочок у відпустку на Гавайї до мами. Бузько обіцяв прилетіти по неї.

Вони розмовляли між собою. Алка Колобочок, найскромніша з усіх на Писку, знаходилась в центрі уваги, бусько прилітає не так часто. Неллі Вибігалло і Ліліан Кайло щедро ділилися своїм досвідом, а Алка слухала тільки в піввуха. Найуважнішою ж слухачкою була Задерикувата Виручалочка, хоч вона і не подавала виду. І тут сталася подія, яка дала підстави для Джо Скаженої Кобили назвати острів Писок зачаклованим: на горизонті з'явилось вітрило, і історія із зміною екіпажу повторилася.

Вибравши момент, коли всі з вітрильника зійшли на берег поласувати бананами і ананасом, вся компанія з криком "Ура! 461 врятований!" кинулась на борт і вітрильник зник з очей. Джо лишився на острові, тому що прибулі були з Глазго з того, що і він НДІ. Так як розлука з Джо була така швидка і несподівана, що нам, авторам, не вдалося точно передати цю оповідь і зберегти стиль Джо, то за це і просимо пробачення у публіки.

Видавнича фірма 461-Прес

1986 рік