Показ дописів із міткою рідна мова. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою рідна мова. Показати всі дописи

2012-06-10

Перед Євро-2012 слобожанців проголосили бидлом


Перед Євро-2012 слобожанців проголосили бидлом
(з російським перекладом)

Палючий сором, за харків'ян... А здавалося б повинно би було бути щось ну зовсім інше, після оголошення харківської фанзони Євро-2012 в п'ятницю, 8 червня 2012, відкритою.

І що найсумніше, це те, що багато з тих — не просто постійно публічно ганебно принижених, а щойно на весь світ ганебно принижених людей, настільки ґрунтовно і давно нагнуті й опущені, що навіть не в стані самі побачити, відчути своє приниження.

Може спробувати про це запитати, хто сам цього не розуміє, адже сьогодні це можна, в численних гостей Харкова з кількох європейських країн? Не доводиться сумніватися, що кожному присутньому в час відкриття фанзони данцю та голландцю, чи так само німцям та португальцям, які в значній кількості будуть там ближчим часом, прекрасно й здаля дуже легко видно глибину того ганебного провалля, в яке опущена природна людська нормальна людська гідність українців, які складають собою значну більшість населення Харківської області. Чи може  хтось на Харківщині тішить себе думкою, що людська гідність можлива без національної гідності?

Якби про відкриття фанзони, з поваги до гостей міста, окрім рідної мови рідного народу людей Слобожанщини, урочисто оголосили також голландською і данською, чи там зрозумілою їм усім англійською, то це б мало цілком нормальний, природний і гідний вигляд. Але ж ні: про відкриття фанзони оголосили одною, і якраз тією мовою, якою нещодавно, всього лише кілька десятків років тому приходили московські накази убивати сотні тисяч, чи мільйони прекрасних людей, головним чином українських дітей на слобожанській українській землі.

Звичайно що усім зрозуміло, що масові московські убивства, які нещодавно чинились на українській землі протягом тривалого часу — убивства тих людей, у яких були ознаки належності до українського народу — не могли минути просто так, без наслідків.

І так само кожному нема потреби пояснювати, що московські оргструктури, наповнені смертельною ненавистю до України, українського народу і всього українського — які планували, організовували, а сьогодні прикривають гігантські московські убивства на українській землі, що вони усі ніде не поділись, не зникли і аж ніяк не пропали.

І хіба це таємниця, що наявність масової демонстративної нагнутості до російської мови, досягнутої згаданими гігантськими московськими убивствами українського народу, підтримується сьогодні на “абрусєлих” територіях України зокрема широким застосуванням агресивного хамства стосовно кожного, хто насмілюється привселюдно піднімати голос рідною мовою рідного народу. Як прямого відвертого хамського приниження наприклад в громадському транспорті, так і шляхом привселюдного використання від імені українського народу чужої українському народу російської мови, вчергове оголошуючи таким чином українцям, що вони — безрідне мовчазне бидло на прислужуванні в московської банди убивць. Це ж тільки для бидла, чи не так, "какая разніца на каком язикє".

Звичайно що усе це дуже і дуже добре зрозуміло, шановні слобожанці.

Але тим не менше ну як же ж соромно...
___


Перед Евро-2012 слобожанцев провозгласили быдлом

Обжигающий стыд, за харьковчан ... А казалось бы должно было бы быть что-то ну совсем другое, после объявления харьковской фанзоны Евро-2012 в пятницу, 8 июня 2012 открытой.

И что самое печальное, это то, что многие из тех - не просто постоянно публично позорно унижаемых, а только что на весь мир позорно униженных людей, столь основательно и давно нагнуты и опущены, что даже не в состоянии сами увидеть, почувствовать свое унижение.

Может попробовать об этом спросить, кто сам этого не понимает, ведь сегодня это возможно, в многочисленных гостей Харькова из нескольких европейских стран? Не приходится сомневаться, что каждому присутствующему во время открытия фанзоны датчанину и голландцу, или аналогично немцам и португальцам, которые в значительном количестве будут там в ближайшее время, прекрасно и издали легко видно глубину той постыдной пропасти, в которую опущено естественное нормальное человеческое достоинство украинцев, которые составляют собой значительное большинство населения Харьковской области. Или может кто-то на Харьковщине тешит себя мыслью, что человеческое достоинство возможно без национального достоинства?

Если бы об открытии фанзоны, из уважения к гостям города, кроме как на родном украинском языке людей Слобожанщины, торжественно объявили также на голландском и датском, или там на понятном им всем английском, то это бы имело вполне нормальный, естественный и достойный вид. Но нет: об открытии фанзоны объявили  как раз на том языке, на котором недавно, всего несколько десятков лет назад, приходили московские приказы убивать сотни тысяч, или миллионы прекрасных людей, главным образом украинских детей, на слобожанской украинской земле.

Конечно что всем понятно, что массовые московские убийства, которые недавно совершались на украинской земле в течение длительного времени - убийства тех людей, у которых были признаки принадлежности к украинскому народу - не могли пройти просто так, без последствий.

И точно так же каждому незачем объяснять, что московские оргструктуры, наполненные смертельной ненавистью к Украине, к украинскому народу и ко всему украинскому - которые планировали, организовывали, а сегодня прикрывают гигантские московские убийства на украинской земле, что они все нигде не делись, не исчезли и аж никак не пропали.

И разве это секрет, что наличие массовой демонстративной нагнутости к русскому языку, достигнутой упомянутыми гигантскими московскими убийствами украинского народа, поддерживается сегодня на "абруселих" территориях Украины, в частности широким применением агрессивного хамства относительно каждого, кто осмеливается публично поднимать голос на родном языке родного народа. Как прямого откровенного хамского унижения, например в общественном транспорте, так и путем публичного использования от имени украинского народа чужого украинскому народу русского языка, в очередной раз объявляя таким образом украинцам, что они - безродное молчаливое быдло на прислуживании в московской банде убийц. Это же только для быдла, не так ли, "какая разница на каком языке".

Конечно что все это очень и очень хорошо понятно, уважаемые слобожане.

Но тем не менее ну как же стыдно ...


2011-09-28

Ознака цивілізованості (з рос. перекладом)

(рос. переклад нижче)

У всьму світі (цивілізованому) не прийнято не любити свій народ. Любов до свого народу - це перша ознака цивілізованості. Це нормально і кожному зрозуміло. І всюди однозначно - і перш за все - у всіх народів це означає безумовну підтримку мови рідного народу.

А яке відношення панує серед нормальних людей до осіб, які не люблять рідної землі, рідного народу, тобто народу, який їх породив? Правильно, як до звичайних покидьків. Поскільки немає нічого більш корисного, ніж як називати речі своїми іменами, то спробуємо визначити, що ж це таке. Хоч приємність і невелика.

Визначення покидька: Покидьок - це суб'єкт, що ставить рідне, те, що його породило, нижче чужого, нав'язаного з допомогою насильства та підлого обману. Таким чином покидьок покидає своє рідне і змушений всіма силами постійно показувати свою відданість чужому шляхом обпльовування всього рідного (сіндром обрусєвшєго інородца). Ця демонстрація прєданності мусить тривати до кінця життя, після завершення якого покидьок, як правило, звинувачується своїми хазяями в усіх гріхах і на нього вішаються всі собаки.

Для виправдання свого негідного животіння покидьок в його процесі постійно бреше сам собі та своїм близьким, в результаті чого кожен покидьок швидко втрачає здатність відрізняти правду від брехні, через що покидьки є добре керованими (з допомогою, наприклад, невеличкого страхання).

Процес перетворення нормальної людини з почуттям власної людської гідності в покидька добре відпрацьований багаторічною практикою. В ньому активну роль відіграють інші покидьки. Скажімо, коли кандидат в покидьки пробує скористатись рідною мовою на своїй рідній землі свого рідного народу, то хтось з хазяїв, або повноцінних покидьків прикрикує на нього - і успішний кандидат в покидьки слухняно виконує хазяйську волю, припиняючи робити це бєзабразіє. Той факт, що кандидат в покидьки не помічає приниження власної гідності при цьому, означає ріст покидьковості кандидата в покидьки, і наближення моменту визнання його іншими покидьками за члена своєї зграї.

Першою ознакою нелюбові до рідного народу є нелюбов до мови рідного народу. Вона повинна демонструватися. Сутність повинна являтись. В Інтернеті така демонстрація полягає перш за все в свідомому перекрученні українських букв. Справжній покидьок добре знає, як поставити нормальне кодування і скільки хвилин на це треба витратити, але спеціально не робить цього, і це служить ніби міжпокидьковим опізнавальним знаком [вже пройдений етап - стаття вперше опублікована в жовтні 1999].

Зайво казати, що розмови про людську гідність з покидьком не мають жодного сенсу. Ця річ для ньго - це застарілий сільський атрибут, не одобрюваний хазяями та іншими покидьками.

Олександр Франчук

_______
Признак цивилизованности

Во всем мире (цивилизованном) не принято не любить свой ​​народ. Любовь к своему народу - это первый признак цивилизованности. Это нормально и понятно. И везде однозначно - и прежде всего - у всех народов это означает безусловную поддержку языка родного народа.

А какое отношение царит среди нормальных людей к лицам, которые не любят родной земли, родного народа, то есть народа, который их породил? Правильно, как к обычным отбросам. Поскольку нет ничего более полезного, чем как называть вещи своими именами, то попробуем определить, что же это такое. Хотя удовольствие и небольшое.

Определение отброса: Отброс - это субъект, ставящий родное, то, что его породило, ниже чужого, навязанного с помощью насилия и подлого обмана. Таким образом отброс покидает свое родное и вынужден всеми силами постоянно показывать свою преданность чужому путем оплевывания всего родного (синдром обрусевшего инородцы). Эта демонстрация преданности должна продолжаться до конца жизни, после завершения которого отброс, как правило, обвиняется своими хозяевами во всех грехах и на него вешаются все собаки.

Для оправдания своего недостойного прозябания отброс в его процессе постоянно врет сам себе и своим близким, в результате чего каждый отброс быстро теряет способность отличать правду от лжи, через что отбросы являются хорошо управляемыми (с помощью, например, небольшого устрашения).

Процесс превращения нормального человека с чувством собственного достоинства в отброса хорошо отработан многолетней практикой. В нем активную роль играют другие отбросы. Скажем, когда кандидат в отбросы пробует воспользоваться родным языком на своей родной земле своего родного народа, то кто-то из хозяев, или полноценных отбросов крикнет на него - и успешный кандидат в отбросы послушно выполняет хозяйскую волю, прекращая делать это "безабразие". Тот факт, что кандидат в отбросы не замечает унижения собственного достоинства при этом, означает рост отбросости кандидата в отбросы и приближение момента признания его другими отбросами за члена своей стаи.

Первым признаком нелюбви к родному народу есть нелюбовь к языку родного народа. Она должна демонстрироваться. Сущность должна являться. В Интернете такая демонстрация заключается прежде всего в сознательном искажении украинских букв. Настоящий отброс хорошо знает как поставить нормальное кодирование и сколько минут на это надо потратить, но специально не делает этого и это служит как бы межотбросным опознавательным знаком [уже пройденный этап - статья впервые опубликована в октябре 1999].

Излишне говорить что разговоры о человеческом достоинстве с отбросом не имеют никакого смысла. Эта вещь для него - это устаревший сельский атрибут, не одобряемый хозяевами и другими отбросами.

Олександр Франчук