(з російським перекладом)
Палючий сором, за харків'ян... А здавалося б повинно би було бути щось ну зовсім інше, після оголошення харківської фанзони Євро-2012 в п'ятницю, 8 червня 2012, відкритою.
І що найсумніше, це те, що багато з тих — не просто постійно публічно ганебно принижених, а щойно на весь світ ганебно принижених людей, настільки ґрунтовно і давно нагнуті й опущені, що навіть не в стані самі побачити, відчути своє приниження.
Може спробувати про це запитати, хто сам цього не розуміє, адже сьогодні це можна, в численних гостей Харкова з кількох європейських країн? Не доводиться сумніватися, що кожному присутньому в час відкриття фанзони данцю та голландцю, чи так само німцям та португальцям, які в значній кількості будуть там ближчим часом, прекрасно й здаля дуже легко видно глибину того ганебного провалля, в яке опущена природна людська нормальна людська гідність українців, які складають собою значну більшість населення Харківської області. Чи може хтось на Харківщині тішить себе думкою, що людська гідність можлива без національної гідності?
Якби про відкриття фанзони, з поваги до гостей міста, окрім рідної мови рідного народу людей Слобожанщини, урочисто оголосили також голландською і данською, чи там зрозумілою їм усім англійською, то це б мало цілком нормальний, природний і гідний вигляд. Але ж ні: про відкриття фанзони оголосили одною, і якраз тією мовою, якою нещодавно, всього лише кілька десятків років тому приходили московські накази убивати сотні тисяч, чи мільйони прекрасних людей, головним чином українських дітей на слобожанській українській землі.
Звичайно що усім зрозуміло, що масові московські убивства, які нещодавно чинились на українській землі протягом тривалого часу — убивства тих людей, у яких були ознаки належності до українського народу — не могли минути просто так, без наслідків.
І так само кожному нема потреби пояснювати, що московські оргструктури, наповнені смертельною ненавистю до України, українського народу і всього українського — які планували, організовували, а сьогодні прикривають гігантські московські убивства на українській землі, що вони усі ніде не поділись, не зникли і аж ніяк не пропали.
І хіба це таємниця, що наявність масової демонстративної нагнутості до російської мови, досягнутої згаданими гігантськими московськими убивствами українського народу, підтримується сьогодні на “абрусєлих” територіях України зокрема широким застосуванням агресивного хамства стосовно кожного, хто насмілюється привселюдно піднімати голос рідною мовою рідного народу. Як прямого відвертого хамського приниження наприклад в громадському транспорті, так і шляхом привселюдного використання від імені українського народу чужої українському народу російської мови, вчергове оголошуючи таким чином українцям, що вони — безрідне мовчазне бидло на прислужуванні в московської банди убивць. Це ж тільки для бидла, чи не так, "какая разніца на каком язикє".
Звичайно що усе це дуже і дуже добре зрозуміло, шановні слобожанці.
Але тим не менше ну як же ж соромно...
___
Перед Евро-2012 слобожанцев провозгласили быдлом
Обжигающий стыд, за харьковчан ... А казалось бы должно было бы быть что-то ну совсем другое, после объявления харьковской фанзоны Евро-2012 в пятницу, 8 июня 2012 открытой.
И что самое печальное, это то, что многие из тех - не просто постоянно публично позорно унижаемых, а только что на весь мир позорно униженных людей, столь основательно и давно нагнуты и опущены, что даже не в состоянии сами увидеть, почувствовать свое унижение.
Может попробовать об этом спросить, кто сам этого не понимает, ведь сегодня это возможно, в многочисленных гостей Харькова из нескольких европейских стран? Не приходится сомневаться, что каждому присутствующему во время открытия фанзоны датчанину и голландцу, или аналогично немцам и португальцам, которые в значительном количестве будут там в ближайшее время, прекрасно и издали легко видно глубину той постыдной пропасти, в которую опущено естественное нормальное человеческое достоинство украинцев, которые составляют собой значительное большинство населения Харьковской области. Или может кто-то на Харьковщине тешит себя мыслью, что человеческое достоинство возможно без национального достоинства?
Если бы об открытии фанзоны, из уважения к гостям города, кроме как на родном украинском языке людей Слобожанщины, торжественно объявили также на голландском и датском, или там на понятном им всем английском, то это бы имело вполне нормальный, естественный и достойный вид. Но нет: об открытии фанзоны объявили как раз на том языке, на котором недавно, всего несколько десятков лет назад, приходили московские приказы убивать сотни тысяч, или миллионы прекрасных людей, главным образом украинских детей, на слобожанской украинской земле.
Конечно что всем понятно, что массовые московские убийства, которые недавно совершались на украинской земле в течение длительного времени - убийства тех людей, у которых были признаки принадлежности к украинскому народу - не могли пройти просто так, без последствий.
И точно так же каждому незачем объяснять, что московские оргструктуры, наполненные смертельной ненавистью к Украине, к украинскому народу и ко всему украинскому - которые планировали, организовывали, а сегодня прикрывают гигантские московские убийства на украинской земле, что они все нигде не делись, не исчезли и аж никак не пропали.
И разве это секрет, что наличие массовой демонстративной нагнутости к русскому языку, достигнутой упомянутыми гигантскими московскими убийствами украинского народа, поддерживается сегодня на "абруселих" территориях Украины, в частности широким применением агрессивного хамства относительно каждого, кто осмеливается публично поднимать голос на родном языке родного народа. Как прямого откровенного хамского унижения, например в общественном транспорте, так и путем публичного использования от имени украинского народа чужого украинскому народу русского языка, в очередной раз объявляя таким образом украинцам, что они - безродное молчаливое быдло на прислуживании в московской банде убийц. Это же только для быдла, не так ли, "какая разница на каком языке".
Конечно что все это очень и очень хорошо понятно, уважаемые слобожане.
Но тем не менее ну как же стыдно ...
