Коментарі до "Спасти Россию! Предисловие"
на https://maxpark.com/community/4765/content/7288630
maygli general # написал комментарий 17 декабря 2020, 02:06
Плачь укрофашиста ...
Олександр Франчук # ответил на комментарий maygli general 17 декабря 2020, 15:04
байдуже, як Ви називаєте статтю, тому що негативні почуття, це для нещасних людей нормально. Але головне - що Ви усвідомлюєте, що кожне слово в ній чиста правда. І це дає надію на видужання русских.
___
безразлично, как Вы называете статью, потому что негативные чувства, это для несчастных людей нормально. Но главное - Вы осознаете, что каждое слово в ней чистая правда. И это дает надежду на выздоровление русских.
maygli general # ответил на комментарий Олександр Франчук 18 декабря 2020, 15:19
Спасибо , посмеялся .
Олександр Франчук # ответил на комментарий maygli general 21 декабря 2020, 15:29
:-) приємно допомогти людині. І то людині значно розумнішій (і сміливішій) за присутніх тут Дмитрий Серегин, Кот Василио і Кремлевская Фиона: Вас вистачило на цілих два слова.
___
приятно помочь человеку. И то человеку гораздо более умному (и смелому) за присутствующих здесь Дмитрий Серегин, Кот Василио и Кремлевская Фиона: Вас хватило на целых два слова.
maygli general # ответил на комментарий Олександр Франчук 21 декабря 2020, 21:10
Вы до сих пор думаете , что сила в количестве слов ?
Да нет , сила в правде , которая не на вашей стороне .
Просто в статье такая ложь , что её можно опровергнуть одним словом .
Олександр Франчук # ответил на комментарий maygli general 15 февраля 2021, 13:37
Правда не буває на чиїйсь стороні, шановний maygli general, вона існує незалежно ні від кого. Це наша з Вами проблема, бути на боці правди, чи з протилежного боку. І той факт, що Ви не можете вказати КОНКРЕТНО на щось хоч ОДНЕ в статті, що б відхилялось від правди, означає, що Ви насправді не бачите ніякої в ній неправди. Але Ваша совість Вам це заперечувати дозволяє, і про причину відсутності совісті в русских і йде мова - і в статті, і в книзі, на яку вона вказує.
___
Правда не бывает на чьей-то стороне, уважаемый maygli general, она существует независимо ни от кого. Это наша с Вами проблема, быть на стороне правды, или с противоположной стороны. И тот факт, что Вы не можете указать КОНКРЕТНО на то хоть ОДНО в статье, что бы отклонялось от правды, означает, что Вы на самом деле не видите никакой в ней лжи. Но Ваша совесть Вам это отрицать позволяет, и о причине отсутствия совести в русских и идет речь - и в статье, и в книге, на которую она указывает.
maygli general # ответил на комментарий Олександр Франчук 17 февраля 2021, 12:06
Вы сначала Украину спасите , а уже потом начинайте спасать Россию ...
Положение дел в Украине гораздо хуже , чем в России , в любых аспектах ...
Олександр Франчук # ответил на комментарий maygli general 17 февраля 2021, 13:34
Я теж дивлюся Соловйова і Скабеєву, коли огида від тупої московської брехні для кретинів в попередньому перегляді минає, на швидкості 1.5 і пропускаючи їхніх стандартних спікерів. А от московські холопи, як бачимо, отупілі від постійного глитання брехливого московського лайна, такої огиди абсолютно не відчувають, бо втратили здатність відрізняти правду від брехні, на жаль.
___
Я тоже смотрю Соловьева и Скабееву, когда отвращение от тупой московской лжи для кретинов в предыдущем просмотре проходит, на скорости 1.5 и пропуская их стандартных спикеров. А вот московские холопы, как видим, отупевшие от постоянного заглатывания лживого московского дерьма, такого отвращения совершенно не чувствуют, потому что потеряли способность отличать правду от лжи, к сожалению.
Дмитрий Серeгин # написал комментарий 17 декабря 2020, 02:44
блуд!
Олександр Франчук # ответил на комментарий Дмитрий Серeгин 17 декабря 2020, 15:10
брехати, це для бідного нещасного затюканого русского є першим в ряду його злочинних діянь. Але оскільки вказати щось хоч одне, але конкретно, що в статті не так, Ви не можете, значить десь в душі розумієте, що все в ній правда. Це добре.
___
врать, это для бедного несчастного затюканного русского является первым в ряду его преступных деяний. Но поскольку указать то хоть одно, но конкретно, что в статье не так, Вы не можете, значит где-то в душе понимаете, что все в ней правда. Это хорошо.
Кот Василио # написал комментарий 17 декабря 2020, 03:57
Хохол вспомнил про Заповеди…
Видать, совсем уже дошли они "до ручки" на руине…
На колени, уроды хохлорылые! И – каяться в соплях, каяться и каяться! В соплях!…))
Олександр Франчук # ответил на комментарий Кот Василио 17 декабря 2020, 15:19
Це правда, українці, на відміну від русских, пам'ятають Заповіді. Але це нікого не дивує, чи не так? Саме це, плювати на Заповіді, нагинає вас прислужниця московської банди убивць диявольська церква московського патріархату.
___
Это правда, украинцы, в отличие от русских, помнят заповеди. Но это никого не удивляет, не так ли? Именно это, плевать на заповеди, нагибает вас прислужница московской банды убийц дьявольская церковь Московского патриархата.
Кремлёвская Фиона # написала комментарий 17 декабря 2020, 06:24
Дошла до "нормальные страны" и фсё! Ясен уровень "рассуждателя". :))
Олександр Франчук # ответил на комментарий Кремлёвская Фиона 17 декабря 2020, 15:25
На жаль один з побічних результатів приниження русских - інтелектуальна неповноцінність. Але це нічо, сходіть до мавзолею на Красній площі і поклоніться опудалу з трупа убивці номер один, і Вам одразу ж стане легше.
___
К сожалению один из побочных результатов унижение русских - интеллектуальная неполноценность. Но это ничего, сходите в мавзолей на Красной площади и поклонитесь чучелу с трупа убийцы номер один, и Вам сразу же станет легче.
Показ дописів із міткою Росія. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Росія. Показати всі дописи
2020-12-16
Врятувати Росію! Передмова (з рос. перекл.)
Врятувати Росію! Передмова
Коли ми починаємо говорити про чийсь порятунок, значить ми вважаємо, що йому загрожує загибель.
І хоч може хтось думає, що це дрібниця, а в Росії для багатьох схоже так і є, однак є підстави вважати, що нетривіальність задачі порятунку Росії полягає в тому, що сьогодні росіяни, принаймні величезна їх більшість, помилково не вбачають для себе ніякої загрози (на відміну від величезної більшості нормальних людей в нормальних країнах) від того, що вони прямо і відверто порушують Заповіді — принаймні ті з Заповідей, які кажуть:
- Шануй свого батька та матір свою!
— цю заповідь порушує кожен, хто називає себе русским, не називаючи при цьому нерусского народу (нерусских народів), які дали йому його життя.
- Не вбивай!
— цю заповідь порушує як кожен той, хто зі зброєю в руках йде на чужу землю убивати українців, грузинів, чи інші народи на їхній землі, так і кожен з тих, хто вважає, що так робити, це правильно.
- Не свідку́й неправдиво на свого бли́жнього!
— цю заповідь порушує кожен, хто з метою обґрунтування злочинних московських дій бреше про погані наміри України, Грузії, Молдови, НАТО — чи намагається приписати власні злочини на зразок MH17 комусь іншому.
- Не кради́!
- Не жадай дому ближнього свого́, ані всього, що ближнього твого!
— ці заповіді порушує як той, хто злорадствує (злорадствував) з приводу російської окупації Криму і ОРДЛО та російського розкрадання та пограбування українського майна на цих українських землях, так і кожен той, хто жадає подальшої злочинної московської експансії.
І оскільки фундаментальна причина злочинних діянь, у тому числі, чи навіть перш за все таких, як наруга над Заповідями, полягає в нещасливості злочинців, адже щасливі люди не чинять злочинів, то задача порятунку Росії починає мати вигляд задачі виявлення ретельно прихованого кореня нещасливості русских і викорчовування того кореня.
Заповіді Господні існують з прадавніх часів не просто так: пошана до них є ознакою і фундаментальною основою здатності до нормального, тобто щасливого життя — як окремих людей, далеко не тільки віруючих, так і спільнот, утворених ними. Систематична ж наруга над Заповідями означає наявність неусувної системної нещасливості її носіїв.
Тому найпершою задачею на шляху Росії до щасливого життя, виходячи з названого, має бути знайти і усунути джерело цієї фундаментальної злоякісної російської причини, яка в усі часи, доки її не бачать і не розуміють, невпинно розростається і розповсюджується, й метастази якої інфікують та перероджують геть усе, до чого сягають, і остаточний результат чого - загибель.
І хоч тривалий час й не припинялися спроби знайти методи вирішення російської проблеми, однак не просто відсутність їх успіху, а й факт подальшого наростання московської загрози свідчить про те, що спроби застосувати ці надумані способи, замість вирішувати російську проблему, є насправді хибними діями.
Не доводиться сумніватись, що результативне лікування злоякісного московського утвору на тілі людської цивілізації, а перш за все на тілі (а можливо навіть точніше буде говорити “в тілі”) російського народу, матиме шанси на успіх тільки при наявності правильного, точного, правдивого діагнозу.
Ось це питання діагнозу яви московського зла і є найпершим предметом цієї книги, яка є органічним продовженням і доповненням двох книг: перша з яких - “Українська Політологія або Атдадім Львов Палякам” https://goo.gl/99DIaq, (російський переклад: https://goo.gl/DdPfiQ) і друга - “Філософія щастя” https://goo.gl/SBAC5y (російський переклад: https://goo.gl/4bhbYi).
Але Росія — це насамперед спільнота її громадян, росіян, людей багатьох різних національностей, ядром якої є “етнічні” русскіє (так вони самі називають себе, і тому найбільш коректно буде називати таких людей саме цим словом). Обговорюючи питання порятунку Росії, ми перш за все будемо говорити саме про них.
Ця книга для тих, кому не байдуже питання вирішення російської проблеми, яка навіть в історичному масштабі тривалий час все більше загрожує не тільки росіянам, а й і усій людській цивілізації.
Її задача — уяснити суть проблеми порятунку Росії і зрозуміти, яким чином цю проблему можна вирішити, незалежно від того, збережеться спільнота русских, на тепер уже правдивих підставах свого існування, чи ця спільнота припинить своє існування, разом з брехнею, на якій вона дотепер ґрунтувалась і яка являє собою скелет виродженого московською бандою убивць чудовиська, духовного чудовиська, оброслого організаціями, органами та інституціями, і призначення якого — відбирати людську гідність у підвладних їй людей.
Тобто питання порятунку Росії є питанням повернення назад вкраденої у русских людської гідності.
Не може, принципово не може бути щасливою людина, у якої нема гідності. Тільки у гідної людини є реальна перспектива бути по-справжньому, правдиво, по-людськи щасливою - так, як це буває у нормальних людей в нормальних країнах світу, і які через це знають, що таке справжня людська радість і не вміють злорадствувати.
“Врятувати Росію!” https://tinyurl.com/ycz8n8sn ,
рос. перекл.: “Спасти Россию!” https://tinyurl.com/y4g2jtwu
Спасти Россию! Предисловие
Когда мы начинаем говорить о чьем-то спасении, значит мы считаем, что ему грозит гибель.
И хотя может кто-то думает, что это мелочь, а в России для многих похоже так и есть, однако есть основания полагать, что нетривиальность задачи спасения России состоит в том, что сегодня россияне, по крайней мере огромное их большинство, ошибочно не видят для себя никакой угрозы (в отличие от подавляющего большинства нормальных людей в нормальных странах) от того, что они прямо и откровенно нарушают Заповеди - по крайней мере те из Заповедей, которые говорят:
- Почитай отца твоего и мать твою!
- эту заповедь нарушает каждый, кто называет себя русским, не называя при этом нерусского народа (нерусских народов), которые дали ему его жизнь.
- Не убивай!
- эту заповедь нарушает каждый тот, кто с оружием в руках идет на чужую землю убивать украинцев, грузин, или другие народы на их земле, и каждый из тех, кто считает, что так делать, это правильно.
- Не произноси ложного свидетельства на ближнего твоего!
- эту заповедь нарушает каждый, кто с целью обоснования преступных московских действий лжет о плохих намерениях Украины, Грузии, Молдовы, НАТО - или пытается приписать собственные преступления вроде MH17 кому-то другому.
- Не кради́!
- Не желай дома ближнего твоего; не желай ничего, что у ближнего твоего!
- эти заповеди нарушает как тот, кто злорадствует (злорадствовал) по поводу российской оккупации Крыма и ОРДЛО и российских хищений и грабежа украинского имущества на этих украинских землях, так и каждый тот, кто жаждет дальнейшей преступной московской экспансии.
И поскольку фундаментальная причина злодейских деяний, в том числе, или даже прежде всего таких, как надругательство над Заповедями, заключается в несчастливости злодеев, ведь счастливые люди не учиняют злодеяний, то задача спасения России начинает выглядеть, как задача выявления тщательно скрытого корня несчастливости русских и выкорчевывания того корня.
Заповеди Господни существуют с незапамятных времен не просто так: уважение к ним является признаком и фундаментальной основой способности к нормальной, то есть счастливой жизни - как отдельных людей, далеко не только верующих, так и сообществ, образованных ими.
Систематическое же надругательство над заповедями означает наличие неустранимой системной несчастливости его носителей.
Поэтому первейшей задачей на пути России к счастливой жизни, исходя из названного, должна быть задача найти и устранить источник этой фундаментальной злокачественной российской причины, которая во все времена, пока ее не видят и не понимают, постоянно разрастается и распространяется, и метастазы которой инфицируют и перерождают все, к чему добираются, и окончательный результат чего - гибель.
И хотя длительное время и не прекращались попытки найти методы решения российской проблемы, однако не просто отсутствие их успеха, но и факт дальнейшего нарастания московской угрозы свидетельствует о том, что попытки применить эти надуманные способы, вместо решать русскую проблему, являются на самом деле ошибочными действиями.
Не приходится сомневаться, что результативное лечение злокачественного московского образования на теле человеческой цивилизации, а прежде всего на теле (а может даже точнее будет говорить «в теле») русского народа, будет иметь шансы на успех только при наличии правильного, точного, правдивого диагноза.
Вот этот вопрос диагноза московского зла и является главным предметом этой книги, которая является органическим продолжением и дополнением двух книг, первая из которых - "Украинская Политология или Атдадим Львов Палякам" https://goo.gl/DdPfiQ, (украинский оригинал: https://goo.gl/99DIaq) и другая - “Философия счастья” https://goo.gl/4bhbYi (украинский оригинал: https://goo.gl/SBAC5y).
Но Россия - это прежде всего сообщество ее граждан, россиян, людей многих различных национальностей, ядром которой является "этнические" русские (так они сами называют себя, и поэтому наиболее корректно будет называть таких людей именно этим словом). Обсуждая вопрос спасения России, мы прежде всего будем говорить именно о них.
Эта книга для тех, кому не безразличен вопрос решения российской проблемы, которая длительное даже в историческом масштабе время все больше угрожает не только россиянам, но и и всей человеческой цивилизации.
Ее задача - уяснить суть проблемы спасения России и понять, каким образом эту проблему можно решить, независимо от того, сохранится ли сообщество русских, на теперь уже правдивых основаниях своего существования, или это сообщество прекратит свое существование вместе с ложью, которой оно до сих пор обосновывалось и которая представляет собой скелет вырожденного московской бандой убийц чудовища, духовного чудовища, обросшего организациями, институциями, органами и учреждениями, и назначение которого - отбирать человеческое достоинство у подвластных ей людей.
То есть вопрос спасения России является вопросом возвращения назад украденного у русских человеческого достоинства.
Не может, принципиально не может быть счастлив человек, у которого нет достоинства. Только у достойного человека есть реальная перспектива быть по-настоящему, правдиво, по-человечески счастливым - так, как это бывает у нормальных людей в нормальных странах мира, которые поэтому знают, что такое настоящая человеческая радость и не умеют злорадствовать.
“Спасти Россию!” https://tinyurl.com/y4g2jtwu ,
український оригінал: “Врятувати Росію!” https://tinyurl.com/y6cmox4w
2018-07-08
У Кремля три варианта для Украины, любой устроит Путина – Алексей Арестович
Дуже корисні слова Арестовича, для розуміння реалій гігантських московських потуг в Україні і навколо неї, щодо її лівідації. https://youtu.be/n7xCO2HHJj0Що ж стосовно дійсно неймовірного факту міжнародної підтримки України, на тлі здавалося б подавляючих московських засобів протидії їй і кількасотрічного московського досвіду в цьому, то тут Ви трохи покривили душею, приписуючи її причину Божій матері, а не команді Порошенка, зізнайтесь, шановний Алєксєй.
2018-04-10
Російська помилка лідерів західного світу (з рос. перекл.)
Російська помилка лідерів західного світу
Коли ми в 90-х і аж до 2014 дивилися, з якою настирливістю усі розвинуті країни допомагали, усіма силами, піднімати добробут росіян, рік за роком йдучи в усьому назустріч російським потребам і потураючи усім російським забаганкам, ми розуміли, що це все дуже потрібно робити - з благородною метою умиротворення Росії.
Адже загалом відомо, і людський досвід, логіка та здоровий глузд свідчать, що у щасливих людей не буває потреби чинити злочини - усі реальні злочини учиняються нещасливими людьми. І коли добробут росіян зростатиме, таке міркування мало місце, то звичайно що зростатиме, разом з добробутом, рівень щасливості російського суспільства. Отже потреба паскудити іншим народам, відповідно, зменшуватиметься.
Однак реальна російська дійсність швидкого росту в російському суспільстві ненависті до навколишніх народів, читай: російської нещасності - прямо пропорційно у відповідності до зростання російського добробуту, настільки категорично заперечила цю здавалося б безвідмовну міжнародну логіку, що усім, хто приділяв цьому питанню увагу, стало цілком зрозуміло: рівень добробуту росіян зовсім не так пов’язаний з рівнем щасливості народних мас, як в інших країнах.
Той факт, що це помилка - думати, що причина нещасності росіян в матеріальних нестатках, мабуть не пройшов повз увагу також і більшості лідерів західних країн, які реально направляли на те умиротворення, керуючись логікою прямої пов'язаності добробуту і щасливості, величезні ресурси.
Свідчень цьому факту помилки повнісінько, і величезне російське народне піднесення у зв’язку з підлою російською анексією Криму, мотивуючи її брехнею про наміри України, це тільки одне, хоч і не найменше, з таких свідчень.
Існує також досить таки обґрунтована думка, що пасивність оборонної тактики реагування цивілізованих країн на щораз нові наступні небезпечні для всього світу злочинні дії Росії, повязана з тим, що крах теорії умиротворення Росії з допомогою матеріальних благ для росіян, ліквідувавши ілюзію розуміння та передбачуваності російських дій, планів та їх мотивації, не дав ніякої іншої, хоч трохи прийнятної версії такого розуміння. Де тут взятися підставам для активних дій, якщо нема розуміння, що діється, в чому причина росту неймовірної з точки зору нормальної людини загальнонародної російської потреби чинити злочини, читай: нещасливості?
Одне тільки зрозуміло: раз у нормальних людей не буває потреби паскудити іншим людям, а причина росту російської агресивності, тобто нещасності, не в матеріальних негараздах, яких в останні роки у росіян стало суттєво менше, то значить цю причину треба шукати в чомусь іншому.
Треба шукати тому, що якщо ми справді хочемо добитись вирішення задачі підвищення щасливості, тобто зменшення агресивності російського суспільства, то нам ну ніяк не обійтися без коректно поставлених умов цієї задачі - тобто перш за все без розуміння причини російської нещасності. Саме тому таким важливим є питання про неї, про справжню причину нещасності росіян. Іншими словами кажучи, першим питанням, на яке потрібно відповісти, вирішуючи задачу справжнього, дійсного, не тимчасового умиротворення Росії, є питання розуміння справжньої причини нещасності росіян.
Допоміжним фактом в досягненні такого розуміння є те цікаве явище, що наслідком багаторічних міжнародних зусиль для росту російських матеріальних статків, замість того, щоб росіяни стали щасливішими, стало, судячи по величезному росту російської агресивності, цілком навпаки - так, ніби зростання російських матеріальних статків тільки звільняло росіян від тих перешкод, які заважали їм по-справжньому зосередитись на своїй нещасності.
Наявність цього допоміжного факту додає певності в тому, що обраний на сьогодні міжнародний курс на усебічне обмеження економічного сприяння Росії є найбільш ефективною тактикою, і то незалежно від наявності ясності розуміння причини російської нещасності. Однак також має бути зрозуміло, що коли йдеться про стратегію ставлення до Росії, про перспективу участі Росії в співжитті народів світу, то для усунення справжніх причин російської нещасності, яка так категорично відрізняє російський народ від інших народів, ніяк не обійтися розуміння її причини - щоб в майбутньому знов не напоротись на той самий ефект її розблокування. Гальмівна колодка на колеса російської ненависті, це звісно найперше, що негайно необхідне вже сьогодні, але це не значить, що не треба думати про її остаточне викорінення.
Через безнадію щодо сподівань зрозуміти причину невикорінимості російської агресивності, перш за все стосовно українського народу, на інформаційних полях проростають різноманітні версії, геть аж до особливостей генетики росіян, хоч усім зрозуміло, що насправді ні генетика, ні інші біологічні особливості не мають прямого відношення до російських виявів ворожості до різних народів світу, перш за все до українського народу.
До цього здавалося б такого надприродно нездоланного російського прагнення має пряме відношення дещо інша річ - московська державоутворююча брехня про спільність походження українського та російського народів.
Ця брехня останнім часом еволюціонувала, оскільки брехня не може довго лишатись в незмінному вигляді, і трансформуючись, зрештою пересобачилася в московську брехню, що нібито російський і український народи, це один народ.
Українці відчувають остаточний результат цієї підлої московської брехні, як російське намагання підкорити, поневолити український народ, а зрештою його ліквідувати.
Росіяни ж відчувають цю паскудну московську брехню зовсім інакше, і саме в цьому "інакше" знаходиться корінь, причина, двигун паскудства російського сприйняття (перш за все) України і українського народу.
І це зовсім не радість, як це здавна було прийнято вважати в українському суспільстві, від оборудки викрадення, перетягнення в Москву і там привласнення історичних діянь українського народу - а також подоби старої назви України Русь, якою ще триста років тому весь світ називав землю українського народу (тому Петро І так і не зміг в 1721 році перейменувати Московію на Русь і взяв для неї назву "Росія").
Насправді російський народ відчуває цю московську брехню не так. І зрозуміти, як, не так уже й важко. Для цього треба просто уявити собі, що Ваших батьків, Вас, а потім Ваших дітей заставляють в школі учити, замість діянь власних предків, діяння предків котрогось із сусідніх, чи навіть не таких і сусідніх народів, до яких Ви, Ваші предки і відповідно Ваші діти не мають жодного відношення. І заставляють Вас говорити, що Ви належите не до свого справжнього народу, який дав Вам Ваше життя, а належите до того чужого далекого народу, до якого Ваші предки не мають жодного навіть і найменшого відношення.
Саме якраз це відбувається з людьми, які називають себе русскими (використовувати слово русскіє, як на мою скромну думку, найбільш коректно - саме так звучить придумана Петром I назва - не самоназва - цього псевдоетносу). І це відбувається з усіма русскими без жодного винятку. Кожен русский, який хоч трохи цікавився, звідки він узявся, прекрасно в курсі, що жодного найменшого відношення до українського народу ні у його предків, ні у нього та його дітей ніколи не було.
Інакше кажучи, тут має місце унікальний випадок в світовій історії, у якій в усіх народів був і є якщо не культ предків, то шаноблива память про них і повага до їхніх могил. Без цього, свідчить мораль усіх народів, людина не може бути гідною людиною. У русских же сотні років відбувається державне нагинання усіх громадян, покоління за поколінням, відмовлятись від памяті про своїх справжніх абсолютно нерусских предків - тобто фактично плювати на могили власних предків.
Це московське дійство творить маси людей з втоптаною в багно московської брехні гідністю. І щоб побачити, як поводять себе маси людей із знищеною гідністю, далеко не треба шукати. Треба просто поглянути, як поводять себе русскіє - перш за все стосовно того предмету, яким їх московська банда убивць нагинає плювати на могили їхніх предків - до України.
І та сама злочинна московська банда, яка нагинає росіян плювати на могили власних абсолютно нерусских предків, заковтуючи підлу брехню, ніби русскіє з українцями - один народ, каналізує назовні ту російську нещасність, яка виникає від того нагинання, з допомогою ще одної підлої брехні: "нас предали хохлы" - а також американці, прибалти, казахи, білоруси та інші народи світу.
Звичайно що коли розуміння кореня проблеми відсутнє, то і вирішення її видається неможливим. Однак проблема набуває іншого вигляду, якщо прикласти зусилля для розуміння її причини. Коли є розуміння, то вже зовсім не такою беззаперечною починає видаватися думка про те, що це російське “явище” ніколи подолати не вдасться - якщо звісно не намагатися обходити мовчанням той єдиний засіб, а саме розуміння, тільки з допомогою якого є шанс розпочати процес повернення людської гідності до русских.
І також не доводиться сумніватись, що коли й надалі ми всім миром не будемо допомогати русскім стати гідними людьми, всупереч величезним державним зусиллям московської банди убивць, то їхнє ставлення до українців, і не тільки до українців, ніколи не набуде нормального людського вигляду.
Чи можна почати щось робити, щоб зрештою поставити під сумнів безнадію типу "Це те, що на жаль мабуть ніколи вибити не вдасться"? Деякі міркування про це можна переглянути тут:
"Як Росія може вилікуватись" http://h.ua/story/431709/
"Називатись русским не соромно" http://h.ua/story/438969/
___
Когда мы в 90-х и вплоть до 2014 наблюдали, с какой настойчивостью все развитые страны помогали, всеми силами, поднимать благосостояние россиян, год за годом идя во всем навстречу российским потребностям и потакая всем российским прихотям, мы понимали, что это все очень нужно делать - с благородной целью умиротворения России.
Ведь в целом известно, и человеческий опыт, логика и здравый смысл свидетельствуют, что у счастливых людей не бывает потребности совершать преступления - все реальные преступления совершаются несчастными людьми. И когда благосостояние россиян будет расти, такая логика имела место, то конечно что будет расти, вместе с благосостоянием, уровень счастливости российского общества. Следовательно российская потребность пакостить другим народам, соответственно, будет уменьшаться.
Однако реальная действительность быстрого роста в российском обществе ненависти к окружающим народам, читай: русской несчастности - прямо пропорционально в соответствии с ростом российского благосостояния, столь категорически опровергла эту казалось бы безотказную международную логику, что всем, кто уделял этому вопросу внимание, стало совершенно ясно: уровень благосостояния россиян совсем не так связан с уровнем счастливости народных масс, как в других странах.
Тот факт, что это ошибка - думать, что причина несчастности россиян в материальной нужде, видимо не прошел мимо внимания также и большинства лидеров западных стран, которые реально направляли на то умиротворение, руководствуясь логикой прямой связанности благосостояния и счастливости, огромные ресурсы.
Свидетельств этому факту ошибки полно, и огромный российский народный подъем в связи с подлой аннексией Крыма, мотивируя ее ложью о намерениях Украины, это только одно, хотя и не наименьшее, из таких свидетельств.
Существует также довольно обоснованное мнение, что пассивность оборонительной тактики реагирования цивилизованных стран на все новые последующие, опасные для всего мира преступные действия России, связанные с тем, что крах теории умиротворения России с помощью материальных благ для россиян, ликвидировав иллюзию понимания и предсказуемости российских действий, планов и их мотивации, не дал никакой другой, хоть немного приемлемой версии такого понимания. Где здесь взяться основаниям для активных действий, если нет понимания, что происходит, в чем причина роста невероятной с точки зрения нормального человека общенародной российской потребности совершать преступления, читай: несчастливости?
Одно только ясно: раз у нормальных людей не бывает потребности гадить другим людям, а причина роста российской агрессивности, то есть несчастности, не в материальных проблемах, которых в последние годы у россиян стало существенно меньше, значит эту причину надо искать в чем-то другом.
Надо искать потому, что если мы действительно хотим добиться решения задачи повышения счастливости, то есть уменьшения агрессивности российского общества, то нам ну никак не обойтись без корректно поставленных условий этой задачи - то есть прежде всего без понимания причины российской несчастности. Именно поэтому так важен вопрос про нее, про истинную причину несчастности россиян. Другими словами говоря, первейшим вопросом, на который нужно ответить, решая задачу настоящего, истинного, не временного умиротворения России, это вопрос понимания истинной причины несчастности россиян.
Вспомогательным фактом в достижении такого понимания является то интересное явление, что следствием многолетних международных усилий для роста российского материального достатка, вместо того, чтобы россияне стали счастливее, стало, судя по огромному росту российской агрессивности, строго наоборот - так, будто рост российского материального достатка только освобождал россиян от тех препятствий, которые мешали им по-настоящему сосредоточиться на своей несчастности.
Наличие этого вспомогательного факта добавляет уверенности в том, что выбранный сегодня международный курс на всестороннее ограничения экономического благоприятствования России является наиболее эффективной тактикой, и то независимо от наличия ясности понимания причины российской несчастности. Однако также должно быть понятно, что когда речь идет о стратегии отношения к России, о перспективе участия России в общежитии народов мира, то для устранения истинных причин российской несчастности, которая так категорически отличает русский народ от других народов, никак не обойтись без понимания ее причины - чтобы в будущем вновь не напороться на тот же эффект от ее разблокировки. Тормозная колодка на колеса русской ненависти, это конечно первое, что немедленно необходимо уже сегодня, но это не значит, что не надо думать о ее окончательном искоренении.
Через безнадежность по отношению надежд понять причину неискоренимости российской агрессивности, прежде всего в отношении украинского народа, на информационных полях произрастают различные версии, вплоть до особенностей генетики россиян, хотя всем понятно, что на самом деле ни генетика, ни другие биологические особенности не имеют прямого отношения к российским проявлениям враждебности к разным народам мира, прежде всего к украинскому народу.
К этому казалось бы такому сверхъестественно непреодолимому российскому стремлению имеет прямое отношение несколько другая вещь - московская государствообразующая ложь об общности происхождения украинского и русского народов.
Эта ложь в последнее время эволюционировала, поскольку ложь не может долго оставаться в неизменном виде, и трансформируясь, в конце концов пересобачилась в московскую ложь, что якобы русский и украинский народы, это один народ.
Украинцы чувствуют окончательный результат этой подлой московской лжи, как российские попытки покорить, поработить украинский народ, а в итоге его ликвидировать.
Россияне же испытывают эту дрянную московскую ложь совсем иначе, и именно в этом "иначе" находится корень, причина, двигатель мерзости российского восприятия (прежде всего) Украины и украинского народа.
И это вовсе не радость, как это издавна было принято считать в украинском обществе, от воровской аферы перетаскивания в Москву и там присвоения исторических деяний украинского народа - а также подобия старого названия Украина Русь, которой еще триста лет назад весь мир называл землю украинского народа (поэтому Петр I так и не смог в 1721 году переименовать Московию на Русь и взял для нее название "Россия").
На самом деле русский народ чувствует эту московскую ложь не так. И понять, как, не так уж трудно. Для этого надо просто представить себе, что Ваших родителей, Вас, а потом Ваших детей заставляют в школе учить, вместо деяний собственных предков, деяния предков одного из соседних или даже не столь соседних народов, к которому Ваши предки и соответственно Ваши дети не имеют никакого отношения. И заставляют Вас говорить, что Вы принадлежите не к своему настоящему народу, который дал Вам Вашу жизнь, а принадлежите к тому чужому далекому народу, к которому Ваши предки не имели никакого даже малейшего отношения.
Именно это происходит с людьми, которые называют себя русскими (использовать звучание слова “русские” на других языках, по моему скромному мнению, наиболее корректно - именно так звучит придуманное Петром I название - не самоназвание - этого псевдоэтноса). И это происходит со всеми русскими без единого исключения. Каждый русский, который хоть немного интересовался, откуда он взялся, прекрасно в курсе, что ни малейшего отношения к украинскому народу ни у его предков, ни у него и его детей никогда не было.
Иначе говоря, здесь имеет место уникальный случай в мировой истории, в которой у всех народов был и есть если не культ предков, то уважительная память о них и уважение к их могилам. Без этого, говорит мораль всех народов, человек не может быть достойным человеком. Относительно русских же сотни лет происходит государственное нагибание их всех, поколение за поколением, отказываться от памяти про своих настоящих абсолютно нерусских предков - то есть фактически плевать на могилы своих предков.
Это московское действо творит массы людей с втоптанным в грязь московской лжи достоинством. И чтобы увидеть, как ведут себя массы людей с уничтоженным достоинством, далеко не надо искать. Надо просто посмотреть, как ведут себя русские - прежде всего в отношении того предмета, которым московская банда убийц нагибает их плевать на могилы их предков - в отношении Украины.
И та же злодейская московская банда, которая нагибает русских плевать на могилы своих абсолютно нерусских предков, заглатывая подлую ложь, будто русские с украинцами - один народ, канализирует наружу ту русскую несчастность, которая возникает от того нагибания, с помощью еще одной подлой лжи: "нас предали хохлы"- а также американцы, прибалты, казахи, белорусы и другие народы мира.
Конечно что когда понимание корня проблемы отсутствует, то и решение ее представляется невозможным. Однако проблема приобретает иной вид, если приложить усилия для понимания ее причины. Когда есть понимание, то уже совсем не таким бесспорним начинает казаться мнение о том, что это русское "явление" никогда преодолеть не удастся - если конечно не пытаться обходить молчанием тот единственный способ, а именно понимание, только с помощью которого есть шанс начать процесс возвращения человеческого достоинства к русским.
И также не приходится сомневаться, что если и в дальнейшем мы всем миром не станем помогать русским стать достойными людьми, вопреки огромным государственным усилиям московской банды убийц, то их отношение к украинцам, и не только к украинцам, никогда не обретет нормального человеческого вида.
Можно ли начать что-то делать, чтобы наконец поставить под сомнение безнадегу типа "Это то, что к сожалению наверное никогда выбить не удастся"? Некоторые соображения об этом можно увидеть здесь:
"Как Россия может вылечиться" http://maxpark.com/community/politic/content/5417553
"Называться русским не стыдно" http://maxpark.com/community/politic/content/5893559
Коли ми в 90-х і аж до 2014 дивилися, з якою настирливістю усі розвинуті країни допомагали, усіма силами, піднімати добробут росіян, рік за роком йдучи в усьому назустріч російським потребам і потураючи усім російським забаганкам, ми розуміли, що це все дуже потрібно робити - з благородною метою умиротворення Росії.
Адже загалом відомо, і людський досвід, логіка та здоровий глузд свідчать, що у щасливих людей не буває потреби чинити злочини - усі реальні злочини учиняються нещасливими людьми. І коли добробут росіян зростатиме, таке міркування мало місце, то звичайно що зростатиме, разом з добробутом, рівень щасливості російського суспільства. Отже потреба паскудити іншим народам, відповідно, зменшуватиметься.
Однак реальна російська дійсність швидкого росту в російському суспільстві ненависті до навколишніх народів, читай: російської нещасності - прямо пропорційно у відповідності до зростання російського добробуту, настільки категорично заперечила цю здавалося б безвідмовну міжнародну логіку, що усім, хто приділяв цьому питанню увагу, стало цілком зрозуміло: рівень добробуту росіян зовсім не так пов’язаний з рівнем щасливості народних мас, як в інших країнах.
Той факт, що це помилка - думати, що причина нещасності росіян в матеріальних нестатках, мабуть не пройшов повз увагу також і більшості лідерів західних країн, які реально направляли на те умиротворення, керуючись логікою прямої пов'язаності добробуту і щасливості, величезні ресурси.
Свідчень цьому факту помилки повнісінько, і величезне російське народне піднесення у зв’язку з підлою російською анексією Криму, мотивуючи її брехнею про наміри України, це тільки одне, хоч і не найменше, з таких свідчень.
Існує також досить таки обґрунтована думка, що пасивність оборонної тактики реагування цивілізованих країн на щораз нові наступні небезпечні для всього світу злочинні дії Росії, повязана з тим, що крах теорії умиротворення Росії з допомогою матеріальних благ для росіян, ліквідувавши ілюзію розуміння та передбачуваності російських дій, планів та їх мотивації, не дав ніякої іншої, хоч трохи прийнятної версії такого розуміння. Де тут взятися підставам для активних дій, якщо нема розуміння, що діється, в чому причина росту неймовірної з точки зору нормальної людини загальнонародної російської потреби чинити злочини, читай: нещасливості?
Одне тільки зрозуміло: раз у нормальних людей не буває потреби паскудити іншим людям, а причина росту російської агресивності, тобто нещасності, не в матеріальних негараздах, яких в останні роки у росіян стало суттєво менше, то значить цю причину треба шукати в чомусь іншому.
Треба шукати тому, що якщо ми справді хочемо добитись вирішення задачі підвищення щасливості, тобто зменшення агресивності російського суспільства, то нам ну ніяк не обійтися без коректно поставлених умов цієї задачі - тобто перш за все без розуміння причини російської нещасності. Саме тому таким важливим є питання про неї, про справжню причину нещасності росіян. Іншими словами кажучи, першим питанням, на яке потрібно відповісти, вирішуючи задачу справжнього, дійсного, не тимчасового умиротворення Росії, є питання розуміння справжньої причини нещасності росіян.
Допоміжним фактом в досягненні такого розуміння є те цікаве явище, що наслідком багаторічних міжнародних зусиль для росту російських матеріальних статків, замість того, щоб росіяни стали щасливішими, стало, судячи по величезному росту російської агресивності, цілком навпаки - так, ніби зростання російських матеріальних статків тільки звільняло росіян від тих перешкод, які заважали їм по-справжньому зосередитись на своїй нещасності.
Наявність цього допоміжного факту додає певності в тому, що обраний на сьогодні міжнародний курс на усебічне обмеження економічного сприяння Росії є найбільш ефективною тактикою, і то незалежно від наявності ясності розуміння причини російської нещасності. Однак також має бути зрозуміло, що коли йдеться про стратегію ставлення до Росії, про перспективу участі Росії в співжитті народів світу, то для усунення справжніх причин російської нещасності, яка так категорично відрізняє російський народ від інших народів, ніяк не обійтися розуміння її причини - щоб в майбутньому знов не напоротись на той самий ефект її розблокування. Гальмівна колодка на колеса російської ненависті, це звісно найперше, що негайно необхідне вже сьогодні, але це не значить, що не треба думати про її остаточне викорінення.
Через безнадію щодо сподівань зрозуміти причину невикорінимості російської агресивності, перш за все стосовно українського народу, на інформаційних полях проростають різноманітні версії, геть аж до особливостей генетики росіян, хоч усім зрозуміло, що насправді ні генетика, ні інші біологічні особливості не мають прямого відношення до російських виявів ворожості до різних народів світу, перш за все до українського народу.
До цього здавалося б такого надприродно нездоланного російського прагнення має пряме відношення дещо інша річ - московська державоутворююча брехня про спільність походження українського та російського народів.
Ця брехня останнім часом еволюціонувала, оскільки брехня не може довго лишатись в незмінному вигляді, і трансформуючись, зрештою пересобачилася в московську брехню, що нібито російський і український народи, це один народ.
Українці відчувають остаточний результат цієї підлої московської брехні, як російське намагання підкорити, поневолити український народ, а зрештою його ліквідувати.
Росіяни ж відчувають цю паскудну московську брехню зовсім інакше, і саме в цьому "інакше" знаходиться корінь, причина, двигун паскудства російського сприйняття (перш за все) України і українського народу.
І це зовсім не радість, як це здавна було прийнято вважати в українському суспільстві, від оборудки викрадення, перетягнення в Москву і там привласнення історичних діянь українського народу - а також подоби старої назви України Русь, якою ще триста років тому весь світ називав землю українського народу (тому Петро І так і не зміг в 1721 році перейменувати Московію на Русь і взяв для неї назву "Росія").
Насправді російський народ відчуває цю московську брехню не так. І зрозуміти, як, не так уже й важко. Для цього треба просто уявити собі, що Ваших батьків, Вас, а потім Ваших дітей заставляють в школі учити, замість діянь власних предків, діяння предків котрогось із сусідніх, чи навіть не таких і сусідніх народів, до яких Ви, Ваші предки і відповідно Ваші діти не мають жодного відношення. І заставляють Вас говорити, що Ви належите не до свого справжнього народу, який дав Вам Ваше життя, а належите до того чужого далекого народу, до якого Ваші предки не мають жодного навіть і найменшого відношення.
Саме якраз це відбувається з людьми, які називають себе русскими (використовувати слово русскіє, як на мою скромну думку, найбільш коректно - саме так звучить придумана Петром I назва - не самоназва - цього псевдоетносу). І це відбувається з усіма русскими без жодного винятку. Кожен русский, який хоч трохи цікавився, звідки він узявся, прекрасно в курсі, що жодного найменшого відношення до українського народу ні у його предків, ні у нього та його дітей ніколи не було.
Інакше кажучи, тут має місце унікальний випадок в світовій історії, у якій в усіх народів був і є якщо не культ предків, то шаноблива память про них і повага до їхніх могил. Без цього, свідчить мораль усіх народів, людина не може бути гідною людиною. У русских же сотні років відбувається державне нагинання усіх громадян, покоління за поколінням, відмовлятись від памяті про своїх справжніх абсолютно нерусских предків - тобто фактично плювати на могили власних предків.
Це московське дійство творить маси людей з втоптаною в багно московської брехні гідністю. І щоб побачити, як поводять себе маси людей із знищеною гідністю, далеко не треба шукати. Треба просто поглянути, як поводять себе русскіє - перш за все стосовно того предмету, яким їх московська банда убивць нагинає плювати на могили їхніх предків - до України.
І та сама злочинна московська банда, яка нагинає росіян плювати на могили власних абсолютно нерусских предків, заковтуючи підлу брехню, ніби русскіє з українцями - один народ, каналізує назовні ту російську нещасність, яка виникає від того нагинання, з допомогою ще одної підлої брехні: "нас предали хохлы" - а також американці, прибалти, казахи, білоруси та інші народи світу.
Звичайно що коли розуміння кореня проблеми відсутнє, то і вирішення її видається неможливим. Однак проблема набуває іншого вигляду, якщо прикласти зусилля для розуміння її причини. Коли є розуміння, то вже зовсім не такою беззаперечною починає видаватися думка про те, що це російське “явище” ніколи подолати не вдасться - якщо звісно не намагатися обходити мовчанням той єдиний засіб, а саме розуміння, тільки з допомогою якого є шанс розпочати процес повернення людської гідності до русских.
І також не доводиться сумніватись, що коли й надалі ми всім миром не будемо допомогати русскім стати гідними людьми, всупереч величезним державним зусиллям московської банди убивць, то їхнє ставлення до українців, і не тільки до українців, ніколи не набуде нормального людського вигляду.
Чи можна почати щось робити, щоб зрештою поставити під сумнів безнадію типу "Це те, що на жаль мабуть ніколи вибити не вдасться"? Деякі міркування про це можна переглянути тут:
"Як Росія може вилікуватись" http://h.ua/story/431709/
"Називатись русским не соромно" http://h.ua/story/438969/
___
Российская ошибка лидеров западного мира
Когда мы в 90-х и вплоть до 2014 наблюдали, с какой настойчивостью все развитые страны помогали, всеми силами, поднимать благосостояние россиян, год за годом идя во всем навстречу российским потребностям и потакая всем российским прихотям, мы понимали, что это все очень нужно делать - с благородной целью умиротворения России.
Ведь в целом известно, и человеческий опыт, логика и здравый смысл свидетельствуют, что у счастливых людей не бывает потребности совершать преступления - все реальные преступления совершаются несчастными людьми. И когда благосостояние россиян будет расти, такая логика имела место, то конечно что будет расти, вместе с благосостоянием, уровень счастливости российского общества. Следовательно российская потребность пакостить другим народам, соответственно, будет уменьшаться.
Однако реальная действительность быстрого роста в российском обществе ненависти к окружающим народам, читай: русской несчастности - прямо пропорционально в соответствии с ростом российского благосостояния, столь категорически опровергла эту казалось бы безотказную международную логику, что всем, кто уделял этому вопросу внимание, стало совершенно ясно: уровень благосостояния россиян совсем не так связан с уровнем счастливости народных масс, как в других странах.
Тот факт, что это ошибка - думать, что причина несчастности россиян в материальной нужде, видимо не прошел мимо внимания также и большинства лидеров западных стран, которые реально направляли на то умиротворение, руководствуясь логикой прямой связанности благосостояния и счастливости, огромные ресурсы.
Свидетельств этому факту ошибки полно, и огромный российский народный подъем в связи с подлой аннексией Крыма, мотивируя ее ложью о намерениях Украины, это только одно, хотя и не наименьшее, из таких свидетельств.
Существует также довольно обоснованное мнение, что пассивность оборонительной тактики реагирования цивилизованных стран на все новые последующие, опасные для всего мира преступные действия России, связанные с тем, что крах теории умиротворения России с помощью материальных благ для россиян, ликвидировав иллюзию понимания и предсказуемости российских действий, планов и их мотивации, не дал никакой другой, хоть немного приемлемой версии такого понимания. Где здесь взяться основаниям для активных действий, если нет понимания, что происходит, в чем причина роста невероятной с точки зрения нормального человека общенародной российской потребности совершать преступления, читай: несчастливости?
Одно только ясно: раз у нормальных людей не бывает потребности гадить другим людям, а причина роста российской агрессивности, то есть несчастности, не в материальных проблемах, которых в последние годы у россиян стало существенно меньше, значит эту причину надо искать в чем-то другом.
Надо искать потому, что если мы действительно хотим добиться решения задачи повышения счастливости, то есть уменьшения агрессивности российского общества, то нам ну никак не обойтись без корректно поставленных условий этой задачи - то есть прежде всего без понимания причины российской несчастности. Именно поэтому так важен вопрос про нее, про истинную причину несчастности россиян. Другими словами говоря, первейшим вопросом, на который нужно ответить, решая задачу настоящего, истинного, не временного умиротворения России, это вопрос понимания истинной причины несчастности россиян.
Вспомогательным фактом в достижении такого понимания является то интересное явление, что следствием многолетних международных усилий для роста российского материального достатка, вместо того, чтобы россияне стали счастливее, стало, судя по огромному росту российской агрессивности, строго наоборот - так, будто рост российского материального достатка только освобождал россиян от тех препятствий, которые мешали им по-настоящему сосредоточиться на своей несчастности.
Наличие этого вспомогательного факта добавляет уверенности в том, что выбранный сегодня международный курс на всестороннее ограничения экономического благоприятствования России является наиболее эффективной тактикой, и то независимо от наличия ясности понимания причины российской несчастности. Однако также должно быть понятно, что когда речь идет о стратегии отношения к России, о перспективе участия России в общежитии народов мира, то для устранения истинных причин российской несчастности, которая так категорически отличает русский народ от других народов, никак не обойтись без понимания ее причины - чтобы в будущем вновь не напороться на тот же эффект от ее разблокировки. Тормозная колодка на колеса русской ненависти, это конечно первое, что немедленно необходимо уже сегодня, но это не значит, что не надо думать о ее окончательном искоренении.
Через безнадежность по отношению надежд понять причину неискоренимости российской агрессивности, прежде всего в отношении украинского народа, на информационных полях произрастают различные версии, вплоть до особенностей генетики россиян, хотя всем понятно, что на самом деле ни генетика, ни другие биологические особенности не имеют прямого отношения к российским проявлениям враждебности к разным народам мира, прежде всего к украинскому народу.
К этому казалось бы такому сверхъестественно непреодолимому российскому стремлению имеет прямое отношение несколько другая вещь - московская государствообразующая ложь об общности происхождения украинского и русского народов.
Эта ложь в последнее время эволюционировала, поскольку ложь не может долго оставаться в неизменном виде, и трансформируясь, в конце концов пересобачилась в московскую ложь, что якобы русский и украинский народы, это один народ.
Украинцы чувствуют окончательный результат этой подлой московской лжи, как российские попытки покорить, поработить украинский народ, а в итоге его ликвидировать.
Россияне же испытывают эту дрянную московскую ложь совсем иначе, и именно в этом "иначе" находится корень, причина, двигатель мерзости российского восприятия (прежде всего) Украины и украинского народа.
И это вовсе не радость, как это издавна было принято считать в украинском обществе, от воровской аферы перетаскивания в Москву и там присвоения исторических деяний украинского народа - а также подобия старого названия Украина Русь, которой еще триста лет назад весь мир называл землю украинского народа (поэтому Петр I так и не смог в 1721 году переименовать Московию на Русь и взял для нее название "Россия").
На самом деле русский народ чувствует эту московскую ложь не так. И понять, как, не так уж трудно. Для этого надо просто представить себе, что Ваших родителей, Вас, а потом Ваших детей заставляют в школе учить, вместо деяний собственных предков, деяния предков одного из соседних или даже не столь соседних народов, к которому Ваши предки и соответственно Ваши дети не имеют никакого отношения. И заставляют Вас говорить, что Вы принадлежите не к своему настоящему народу, который дал Вам Вашу жизнь, а принадлежите к тому чужому далекому народу, к которому Ваши предки не имели никакого даже малейшего отношения.
Именно это происходит с людьми, которые называют себя русскими (использовать звучание слова “русские” на других языках, по моему скромному мнению, наиболее корректно - именно так звучит придуманное Петром I название - не самоназвание - этого псевдоэтноса). И это происходит со всеми русскими без единого исключения. Каждый русский, который хоть немного интересовался, откуда он взялся, прекрасно в курсе, что ни малейшего отношения к украинскому народу ни у его предков, ни у него и его детей никогда не было.
Иначе говоря, здесь имеет место уникальный случай в мировой истории, в которой у всех народов был и есть если не культ предков, то уважительная память о них и уважение к их могилам. Без этого, говорит мораль всех народов, человек не может быть достойным человеком. Относительно русских же сотни лет происходит государственное нагибание их всех, поколение за поколением, отказываться от памяти про своих настоящих абсолютно нерусских предков - то есть фактически плевать на могилы своих предков.
Это московское действо творит массы людей с втоптанным в грязь московской лжи достоинством. И чтобы увидеть, как ведут себя массы людей с уничтоженным достоинством, далеко не надо искать. Надо просто посмотреть, как ведут себя русские - прежде всего в отношении того предмета, которым московская банда убийц нагибает их плевать на могилы их предков - в отношении Украины.
И та же злодейская московская банда, которая нагибает русских плевать на могилы своих абсолютно нерусских предков, заглатывая подлую ложь, будто русские с украинцами - один народ, канализирует наружу ту русскую несчастность, которая возникает от того нагибания, с помощью еще одной подлой лжи: "нас предали хохлы"- а также американцы, прибалты, казахи, белорусы и другие народы мира.
Конечно что когда понимание корня проблемы отсутствует, то и решение ее представляется невозможным. Однако проблема приобретает иной вид, если приложить усилия для понимания ее причины. Когда есть понимание, то уже совсем не таким бесспорним начинает казаться мнение о том, что это русское "явление" никогда преодолеть не удастся - если конечно не пытаться обходить молчанием тот единственный способ, а именно понимание, только с помощью которого есть шанс начать процесс возвращения человеческого достоинства к русским.
И также не приходится сомневаться, что если и в дальнейшем мы всем миром не станем помогать русским стать достойными людьми, вопреки огромным государственным усилиям московской банды убийц, то их отношение к украинцам, и не только к украинцам, никогда не обретет нормального человеческого вида.
Можно ли начать что-то делать, чтобы наконец поставить под сомнение безнадегу типа "Это то, что к сожалению наверное никогда выбить не удастся"? Некоторые соображения об этом можно увидеть здесь:
"Как Россия может вылечиться" http://maxpark.com/community/politic/content/5417553
"Называться русским не стыдно" http://maxpark.com/community/politic/content/5893559
2016-08-28
Як Росія може вилікуватись (з рос. перекл.)
Як Росія може вилікуватись
(головна складова рецепту)
Ця головна складова рецепту видужання Росії від віковічного московського прокляття, яке нависає над нею, закриваючи собою чисте небо нормального людського щасливого життя в цій країні, вона насправді дуже давно широко відома і ніякий не секрет:
"Жити не по лжі"
І ці слова ми тут обговоримо з точки зору їх практики, оскільки досить таки очевидно, що той безглуздий російський бунт (який буде абсолютно безглуздим, якщо перед ним не уяснити геть усім, а що ж саме конкретно на практиці, перш за все, означають слова "Жити не по лжі") - той безглуздий російський бунт, який сьогодні швидко визріває в надрах російського суспільства, ну нікому і ніякої користі не принесе. А горя і втрат принесе, перш за все російському народу, просто неміряно.
Процес викидання на сміття історії гебешно-мафіозного кодла, яке сьогодні обсіло російський народ як упирі, справді, реально змінить російську державу на користь російського народу (а отже і всього світу) тоді, і тільки тоді, коли внаслідок ясності розуміння того, а що ж на практиці означає для російського суспільства гасло: "Жити не по лжі", нова російська влада зробить залежні від перших осіб російських державних структур практичні кроки. Які ж це кроки?
Але давайте спершу спробуємо зрозуміти, чому, коли озирнутись в минуле, навіть здавалося б і найрадикальніші революційні зміни в управлінні російськими державними структурами жодного разу не тільки не змінили на краще для російського народу старий головний курс московської держави, а щоразу зрештою навпаки, тільки робили іще більш радикальною реалізацію цього московського прокляття?
І відповідь на це перезріле питання існує, і то якраз в руслі регулярного брутального розтоптування цього видатного правдивого життєвого принципу для російського народу: "Жити не по лжі".
Після кожного московського перевороту, який нехай був зроблений припустимо навіть з най-най-найкращими помислами, в Кремлі відбувається один і той же самий, щоразу так само результативний диявольський сценарій спокуси: для тих, хто захопив владу (першим особам нової влади) "работнікі" гігантських московських архівно-бібліотечних підземель надають інформацію про те, що саме там зберігається і як воно досі використовувалось.
І після цього спокуса та перспективи чинити й надалі так само, як і раніше, користуючись тими нагромадженими за сотні років ресурсами, починають бути такими великими, а втрати в разі реального застосування принципу "Жити не по лжі" ну такими болісними, що вибір цим новим правителям Московії видається практично відсутнім. Після цього наразі стандартного московського вибору принцип "Жити не по лжі" міцно і назавжди забувається, а фальш, облуда, нахабна брехня і необхідне для їх підтримки насильство, перш за все убивства, далі продовжують правити свій диявольський бал в російському суспільстві. Чергове переродження московської банди убивць відбулося.
Які ж це такі ресурси, що заради них принцип "Жити не по лжі" автоматично забувається?
Звичайно що про всі московські архівно-бібліотечні ресурси можуть знати мабуть тільки їх керівники, однак про деякі з них ми можемо знати дуже певно - просто з життєвого досвіду і реальних дій, як очевидні висновки з цілком відкритих джерел.
Наприклад стосовно того, де саме знаходяться архіви українських міст і сіл, легко може здогадатись кожен, кому в радянські часи доводилось приймати участь в виробленні форми допуску при влаштуванні на роботу в численні тоді на українській землі розмаїті режимні установи. Допуск вироблявся в Москві. Архівні московські щурі протягом двох місяців рили вкрадені після голодомору-33 архіви, і давали (чи не давали) потрібну форму допуску. Нагадаємо, в ті часи не існувало такого поняття, як електронна форма архівів - всі документи були виключно в оригінальній твердій формі.
А вкрадені архіви після голодомору-33, наприклад в процесі адміністративно-територіальної реформи, з перепризначенням, чи новопризначенням центрів новоутворених одиниць з нібито перевезенням туди архівів із тих центрів, які ніби як втратили, повністю чи частково, своє значення, наприклад з Кам'янця-Подільського в Хмельницький, вирішували одразу принаймні дві важливі московські задачі. Перша, досі найактуальніша задача, це заметення документальних слідів голодоморних московських убивств українського народу, а друга - установити московський контроль над минулим. Друга, це ось уже сотні років стандартна московська задача.
І оскільки об'єми викрадених українських архівів були ну дуже великими, то необхідно було запланувати і збудувати в Москві відповідні приміщення для них, і зробити це приховано - що і було зроблено на самому початку будівництва московського метрополітену ім. Кагановича, яке було розпочато в кінці 1931 року, тобто ще до початку голодоморного московського убивства українського народу 1932-34.
Ще одні, і це мабуть що найголовніші, фундаментальні підстави московської диявольської безмежної брехливості, це викрадені найдавніші українські бібліотеки. І зовсім не має вигляду першого московського здобутку украдена з Лаври Петром І бібліотека, чи там бібліотека Межигірського монастиря, викрадення якої Катериною ІІ описане в Кобзарі Тараса Шевченка. Можна згадати також "пожежу" (стандартне московське прикриття викрадення бібліотек) в 80-х роках в Києві, коли там зникли архіви Центральної Ради. Є безліч свідчень того, що московська історична брехня грунтується на украдених в Україні значно більш ранніх бібліотеках.
Результат московського "використання" викрадених з України бібліотек потягнув за собою, і досі тягне, катастрофічні наслідки для російського народу: хіба це фундаментальне диявольське приниження російського народу, коли його примушують вивчати, ніби свою, історію українського народу, і викидати таким чином на сміття память про своїх справжніх предків, які ніколи не мали нічого спільного з українським народом - тобто плювати в бік могил своїх справжніх предків? Хіба це не катастрофічний наслідок для нагнутих таким чином до русскості людей, ні в одного з яких нема серед предків жодного русского? І ніякого порівняння з американським народом таке облудне насильне принизливе московське народотворення не може витримати - аж доки росіяни не зможуть вільно і гідно пишатися своїми абсолютно нерусскими предками.
Без оприлюднення тих усіх підстав московської диявольської безмежної брехливості, які зберігаються в таємних московських схронах, уявити собі перетворення російського суспільства на суспільство гідних людей просто неможливо. І поки цього оприлюднення не станеться, доти неминуче продовжиться зловісне існування московської банди убивць, цілком можливо після чергового перевороту в ще гіршому для російського народу і для всього світу вигляді, аніж це було вчора і сьогодні.
Звичайно що суспільне оприлюднення правди про московську банду убивць означає її остаточну і безповоротну смерть - подібну на смерть вампіра від виволікання його на сонячне світло. Звичайно що цей вампір упиратиметься, особливо з огляду на досвід Карибської кризи, учиненої московською бандою убивць тільки для того, щоб прикрити свій підлий московський зад, голизна якого раптом стала видна для всього світу (подробиці в книжці [1]). Однак інакше бути не може, бо лікідація цього диявольського, предковічного, ні з чим в історії людства не зрівняного гіперзлочинного утвору, і прилучення російського народу до світової цивілізації, це такий же єдиний, як один Бог і одна правда, гідний цивілізованого світу вихід з теперішньої ситуації. Одним з наслідків чого стане справжнє, остаточне припинення - не призупинення - кількасотрічної смертельної московської війни проти українського народу і справжнє добросусідство українського та російського народів.
Література:
1. "Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам"
PDF: https://goo.gl/H89bYA, https://goo.gl/99DIaq
EPUB: https://goo.gl/9dS8I2
Російський переклад тут:
"Украинская политология или Атдадим Львов Палякам"
PDF: https://goo.gl/hMxg4y, https://goo.gl/DdPfiQ
EPUB: https://goo.gl/VdVAA4
___
Как Россия может вылечиться
(главная составляющая рецепта)
Эта главная составляющая рецепта выздоровления России от векового московского проклятия, которое нависает над ней, закрывая собой чистое небо нормальной человеческой счастливой жизни в этой стране, она на самом деле очень давно широко известна и никакой не секрет
"Жить не по лжи"
И эти слова мы здесь обсудим с точки зрения их практики, поскольку довольно очевидно, что тот бессмысленный и беспощадный русский бунт (который будет абсолютно бессмысленным, если перед ним не уяснить решительно всем, а что же именно конкретно на практике, прежде всего, означают слова "Жить не по лжи") - тот бессмысленный русский бунт, который сегодня быстро вызревает в недрах российского общества, ну никому и никакой пользы не принесет. А горя и потерь принесет, прежде всего русскому народу, просто немеряно.
Процесс выбрасывания в мусор истории гебешно-мафиозного кодла, которое сегодня обсело русский народ как упыри, действительно, реально изменит российское государство в пользу российского народа (а значит и всего мира) тогда и только тогда, когда в результате ясности понимания того, а что же на практике означает для российского общества лозунг: "Жить не по лжи", новая российская власть сделает зависящие от первых лиц российских государственных структур практические шаги. Какие же это шаги?
Но давайте сначала попробуем понять, почему, когда оглянуться в прошлое, даже казалось бы и радикальные революционные изменения в управлении российскими государственными структурами ни разу не только не изменили к лучшему для русского народа старый главный курс Московского государства, а каждый раз в конце концов наоборот, только делали еще более радикальной реализацию этого московского проклятия?
И ответ на этот перезревший вопрос существует, и то как раз в русле регулярного грубого растаптывание этого выдающегося истинного жизненного принципа для русского народа: "Жить не по лжи".
После каждого московского переворота, что пускай был сделан допустим даже с самыми-самыми-самыми лучшими помыслами, в Кремле происходит один и тот же, каждый раз аналогично результативный дьявольский сценарий искушения: для тех, кто захватил власть (первым лицам новой власти) работники гигантских московских архивно-библиотечных подземелий предоставляют информацию о том, что именно там хранится и как оно до сих пор использовалось.
И после этого соблазн и перспективы поступать и в дальнейшем так же, как и раньше, пользуясь теми накопленными за сотни лет ресурсами, начинают быть такими большими, а потери в случае реального применения принципа "Жить не по лжи" ну такими болезненными, что выбор этим новым правителям Московии кажется практически отсутствующим. После этого все еще стандартного московского выбора принцип "Жить не по лжи" прочно и навсегда забывается, а фальшь, обман, ложь и необходимое для их поддержки насилие, прежде всего убийства, дальше продолжают править свой дьявольский бал в российском обществе. Очередное перерождение московской банды убийц - произошло.
Какие же это такие ресурсы, что ради них принцип "Жить не по лжи" автоматически забывается?
Конечно что обо всех московских архивно-библиотечных ресурсах могут знать пожалуй только их руководители, но о некоторых из них мы можем знать очень верно - просто из жизненного опыта и реальных действий, как очевидные выводы из вполне открытых источников.
Например о том, где именно находятся архивы украинских городов и сел, легко может догадаться каждый, кому в советские времена приходилось принимать участие в выработке формы допуска при устройстве на работу в многочисленные тогда на украинской земле разнообразные режимные учреждения. Допуск вырабатывался в Москве. Архивные московские крысы в течение двух месяцев рыли украденные после голодомора-33 архивы, и давали (не давали) нужную форму допуска. Напомним, в те времена не существовало такого понятия, как электронная форма архивов - все документы были исключительно в оригинальной твердой форме.
А украденные архивы после голодомора-33, например в процессе административно-территориальной реформы, с переназначением, или новоназначением центров нових единиц с якобы перевозкой туда архивов из тех центров, которые вроде как потеряли, полностью или частично, свое значение, например из Каменца Подольского в Хмельницкий, решали сразу по крайней мере две важные московские задачи. Первая, до сих пор актуальная задача, это заметение документальных следов голодоморных московских убийств украинского народа, а вторая - установить московский контроль над прошлым. Вторая, это вот уже сотни лет стандартная московская задача.
И поскольку объемы похищенных украинских архивов были ну очень большими, то необходимо было запланировать и построить в Москве соответствующие помещения для них, и сделать это скрыто - что и было сделано в самом начале строительства московского метрополитена им. Кагановича, которое было начато в конце 1931 году, то есть еще до начала голодоморного московского убийства украинского народа 1932-34.
Еще одни, и это пожалуй что главные, фундаментальные основания московской дьявольской безграничной лживости, это похищенные древние украинские библиотеки. И вовсе не имеет вида первой московской добычи украденная из Лавры Петром I библиотека, или там библиотека Межигорского монастыря, похищение которой Екатериной II описано в Кобзаре Тараса Шевченка. Можно вспомнить также "пожар" (стандартное московское прикрытие похищения библиотек) в 1980-х годах в Киеве, когда там исчезли архивы Центральной Рады. Есть множество свидетельств того, что московская историческая ложь основывается на украденных в Украине значительно более ранних библиотеках.
Результат московского "использования" похищенных из Украины библиотек потянул за собой, и до сих пор тянет, катастрофические последствия для русского народа: разве это не фундаментальное дьявольское унижение русского народа, когда его заставляют учить, как свою, историю украинского народа, и выбрасывать таким образом в мусор память о своих настоящих предках, которые никогда не имели ничего общего с украинским народом - то есть плевать в сторону могил своих настоящих предков? Разве это не катастрофический результат для нагнутых таким образом к русскости людей, ни у одного из которых нет среди предков ни одного русского? И никакого сравнения с американским народом такое ложное насильственное унизительное московское народотворение не может выдержать - пока россияне не смогут свободно и достойно гордиться своими абсолютно нерусских предками.
Без обнародования тех всех оснований московской дьявольской безграничной лживости, которые хранятся в тайных московских схронах, представить себе преобразования российского общества в общество достойных людей просто невозможно. И пока этого обнародования не произойдет, до тех пор неизбежно продолжится зловещее существование московской банды убийц, вполне возможно после очередного переворота в еще худшем для русского народа и для всего мира виде, чем это было вчера и сегодня.
Конечно что общественное обнародование правды о московской банду убийц означает ее окончательную и безвозвратную смерть - похожей на смерть вампира от выволакивания его на солнечный свет. Конечно что этот вампир будет упираться, особенно учитывая опыт Карибского кризиса, совершенного московской бандой убийц только для того, чтобы прикрыть свой подлый московский зад, нагота которого вдруг стала видна для всего мира (подробности в книге [1]). Однако иначе быть не может, потому что ликидация этого дьявольского, исконного, ни с чем в истории человечества не сравнимого гиперзлодейского образования, и приобщение русского народа к мировой цивилизации, это такой же единственный, как один Бог и одна правда, достойный цивилизованного мира выход из нынешнего ситуации. Одним из последствий чего станет настоящее, окончательное прекращение - не приостановление - проводимой несколько веков смертельной московской войны против украинского народа и настоящее добрососедство украинского и российского народов.
Литература:
1. "Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам"
PDF: https://goo.gl/H89bYA, https://goo.gl/99DIaq
EPUB: https://goo.gl/9dS8I2
Русский перевод тут:
"Украинская политология или Атдадим Львов Палякам"
PDF: https://goo.gl/hMxg4y, https://goo.gl/DdPfiQ
EPUB: https://goo.gl/VdVAA4
(головна складова рецепту)
Ця головна складова рецепту видужання Росії від віковічного московського прокляття, яке нависає над нею, закриваючи собою чисте небо нормального людського щасливого життя в цій країні, вона насправді дуже давно широко відома і ніякий не секрет:
"Жити не по лжі"
І ці слова ми тут обговоримо з точки зору їх практики, оскільки досить таки очевидно, що той безглуздий російський бунт (який буде абсолютно безглуздим, якщо перед ним не уяснити геть усім, а що ж саме конкретно на практиці, перш за все, означають слова "Жити не по лжі") - той безглуздий російський бунт, який сьогодні швидко визріває в надрах російського суспільства, ну нікому і ніякої користі не принесе. А горя і втрат принесе, перш за все російському народу, просто неміряно.
Процес викидання на сміття історії гебешно-мафіозного кодла, яке сьогодні обсіло російський народ як упирі, справді, реально змінить російську державу на користь російського народу (а отже і всього світу) тоді, і тільки тоді, коли внаслідок ясності розуміння того, а що ж на практиці означає для російського суспільства гасло: "Жити не по лжі", нова російська влада зробить залежні від перших осіб російських державних структур практичні кроки. Які ж це кроки?
Але давайте спершу спробуємо зрозуміти, чому, коли озирнутись в минуле, навіть здавалося б і найрадикальніші революційні зміни в управлінні російськими державними структурами жодного разу не тільки не змінили на краще для російського народу старий головний курс московської держави, а щоразу зрештою навпаки, тільки робили іще більш радикальною реалізацію цього московського прокляття?
І відповідь на це перезріле питання існує, і то якраз в руслі регулярного брутального розтоптування цього видатного правдивого життєвого принципу для російського народу: "Жити не по лжі".
Після кожного московського перевороту, який нехай був зроблений припустимо навіть з най-най-найкращими помислами, в Кремлі відбувається один і той же самий, щоразу так само результативний диявольський сценарій спокуси: для тих, хто захопив владу (першим особам нової влади) "работнікі" гігантських московських архівно-бібліотечних підземель надають інформацію про те, що саме там зберігається і як воно досі використовувалось.
І після цього спокуса та перспективи чинити й надалі так само, як і раніше, користуючись тими нагромадженими за сотні років ресурсами, починають бути такими великими, а втрати в разі реального застосування принципу "Жити не по лжі" ну такими болісними, що вибір цим новим правителям Московії видається практично відсутнім. Після цього наразі стандартного московського вибору принцип "Жити не по лжі" міцно і назавжди забувається, а фальш, облуда, нахабна брехня і необхідне для їх підтримки насильство, перш за все убивства, далі продовжують правити свій диявольський бал в російському суспільстві. Чергове переродження московської банди убивць відбулося.
Які ж це такі ресурси, що заради них принцип "Жити не по лжі" автоматично забувається?
Звичайно що про всі московські архівно-бібліотечні ресурси можуть знати мабуть тільки їх керівники, однак про деякі з них ми можемо знати дуже певно - просто з життєвого досвіду і реальних дій, як очевидні висновки з цілком відкритих джерел.
Наприклад стосовно того, де саме знаходяться архіви українських міст і сіл, легко може здогадатись кожен, кому в радянські часи доводилось приймати участь в виробленні форми допуску при влаштуванні на роботу в численні тоді на українській землі розмаїті режимні установи. Допуск вироблявся в Москві. Архівні московські щурі протягом двох місяців рили вкрадені після голодомору-33 архіви, і давали (чи не давали) потрібну форму допуску. Нагадаємо, в ті часи не існувало такого поняття, як електронна форма архівів - всі документи були виключно в оригінальній твердій формі.
А вкрадені архіви після голодомору-33, наприклад в процесі адміністративно-територіальної реформи, з перепризначенням, чи новопризначенням центрів новоутворених одиниць з нібито перевезенням туди архівів із тих центрів, які ніби як втратили, повністю чи частково, своє значення, наприклад з Кам'янця-Подільського в Хмельницький, вирішували одразу принаймні дві важливі московські задачі. Перша, досі найактуальніша задача, це заметення документальних слідів голодоморних московських убивств українського народу, а друга - установити московський контроль над минулим. Друга, це ось уже сотні років стандартна московська задача.
І оскільки об'єми викрадених українських архівів були ну дуже великими, то необхідно було запланувати і збудувати в Москві відповідні приміщення для них, і зробити це приховано - що і було зроблено на самому початку будівництва московського метрополітену ім. Кагановича, яке було розпочато в кінці 1931 року, тобто ще до початку голодоморного московського убивства українського народу 1932-34.
Ще одні, і це мабуть що найголовніші, фундаментальні підстави московської диявольської безмежної брехливості, це викрадені найдавніші українські бібліотеки. І зовсім не має вигляду першого московського здобутку украдена з Лаври Петром І бібліотека, чи там бібліотека Межигірського монастиря, викрадення якої Катериною ІІ описане в Кобзарі Тараса Шевченка. Можна згадати також "пожежу" (стандартне московське прикриття викрадення бібліотек) в 80-х роках в Києві, коли там зникли архіви Центральної Ради. Є безліч свідчень того, що московська історична брехня грунтується на украдених в Україні значно більш ранніх бібліотеках.
Результат московського "використання" викрадених з України бібліотек потягнув за собою, і досі тягне, катастрофічні наслідки для російського народу: хіба це фундаментальне диявольське приниження російського народу, коли його примушують вивчати, ніби свою, історію українського народу, і викидати таким чином на сміття память про своїх справжніх предків, які ніколи не мали нічого спільного з українським народом - тобто плювати в бік могил своїх справжніх предків? Хіба це не катастрофічний наслідок для нагнутих таким чином до русскості людей, ні в одного з яких нема серед предків жодного русского? І ніякого порівняння з американським народом таке облудне насильне принизливе московське народотворення не може витримати - аж доки росіяни не зможуть вільно і гідно пишатися своїми абсолютно нерусскими предками.
Без оприлюднення тих усіх підстав московської диявольської безмежної брехливості, які зберігаються в таємних московських схронах, уявити собі перетворення російського суспільства на суспільство гідних людей просто неможливо. І поки цього оприлюднення не станеться, доти неминуче продовжиться зловісне існування московської банди убивць, цілком можливо після чергового перевороту в ще гіршому для російського народу і для всього світу вигляді, аніж це було вчора і сьогодні.
Звичайно що суспільне оприлюднення правди про московську банду убивць означає її остаточну і безповоротну смерть - подібну на смерть вампіра від виволікання його на сонячне світло. Звичайно що цей вампір упиратиметься, особливо з огляду на досвід Карибської кризи, учиненої московською бандою убивць тільки для того, щоб прикрити свій підлий московський зад, голизна якого раптом стала видна для всього світу (подробиці в книжці [1]). Однак інакше бути не може, бо лікідація цього диявольського, предковічного, ні з чим в історії людства не зрівняного гіперзлочинного утвору, і прилучення російського народу до світової цивілізації, це такий же єдиний, як один Бог і одна правда, гідний цивілізованого світу вихід з теперішньої ситуації. Одним з наслідків чого стане справжнє, остаточне припинення - не призупинення - кількасотрічної смертельної московської війни проти українського народу і справжнє добросусідство українського та російського народів.
Література:
1. "Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам"
PDF: https://goo.gl/H89bYA, https://goo.gl/99DIaq
EPUB: https://goo.gl/9dS8I2
Російський переклад тут:
"Украинская политология или Атдадим Львов Палякам"
PDF: https://goo.gl/hMxg4y, https://goo.gl/DdPfiQ
EPUB: https://goo.gl/VdVAA4
___
Как Россия может вылечиться
(главная составляющая рецепта)
Эта главная составляющая рецепта выздоровления России от векового московского проклятия, которое нависает над ней, закрывая собой чистое небо нормальной человеческой счастливой жизни в этой стране, она на самом деле очень давно широко известна и никакой не секрет
"Жить не по лжи"
И эти слова мы здесь обсудим с точки зрения их практики, поскольку довольно очевидно, что тот бессмысленный и беспощадный русский бунт (который будет абсолютно бессмысленным, если перед ним не уяснить решительно всем, а что же именно конкретно на практике, прежде всего, означают слова "Жить не по лжи") - тот бессмысленный русский бунт, который сегодня быстро вызревает в недрах российского общества, ну никому и никакой пользы не принесет. А горя и потерь принесет, прежде всего русскому народу, просто немеряно.
Процесс выбрасывания в мусор истории гебешно-мафиозного кодла, которое сегодня обсело русский народ как упыри, действительно, реально изменит российское государство в пользу российского народа (а значит и всего мира) тогда и только тогда, когда в результате ясности понимания того, а что же на практике означает для российского общества лозунг: "Жить не по лжи", новая российская власть сделает зависящие от первых лиц российских государственных структур практические шаги. Какие же это шаги?
Но давайте сначала попробуем понять, почему, когда оглянуться в прошлое, даже казалось бы и радикальные революционные изменения в управлении российскими государственными структурами ни разу не только не изменили к лучшему для русского народа старый главный курс Московского государства, а каждый раз в конце концов наоборот, только делали еще более радикальной реализацию этого московского проклятия?
И ответ на этот перезревший вопрос существует, и то как раз в русле регулярного грубого растаптывание этого выдающегося истинного жизненного принципа для русского народа: "Жить не по лжи".
После каждого московского переворота, что пускай был сделан допустим даже с самыми-самыми-самыми лучшими помыслами, в Кремле происходит один и тот же, каждый раз аналогично результативный дьявольский сценарий искушения: для тех, кто захватил власть (первым лицам новой власти) работники гигантских московских архивно-библиотечных подземелий предоставляют информацию о том, что именно там хранится и как оно до сих пор использовалось.
И после этого соблазн и перспективы поступать и в дальнейшем так же, как и раньше, пользуясь теми накопленными за сотни лет ресурсами, начинают быть такими большими, а потери в случае реального применения принципа "Жить не по лжи" ну такими болезненными, что выбор этим новым правителям Московии кажется практически отсутствующим. После этого все еще стандартного московского выбора принцип "Жить не по лжи" прочно и навсегда забывается, а фальшь, обман, ложь и необходимое для их поддержки насилие, прежде всего убийства, дальше продолжают править свой дьявольский бал в российском обществе. Очередное перерождение московской банды убийц - произошло.
Какие же это такие ресурсы, что ради них принцип "Жить не по лжи" автоматически забывается?
Конечно что обо всех московских архивно-библиотечных ресурсах могут знать пожалуй только их руководители, но о некоторых из них мы можем знать очень верно - просто из жизненного опыта и реальных действий, как очевидные выводы из вполне открытых источников.
Например о том, где именно находятся архивы украинских городов и сел, легко может догадаться каждый, кому в советские времена приходилось принимать участие в выработке формы допуска при устройстве на работу в многочисленные тогда на украинской земле разнообразные режимные учреждения. Допуск вырабатывался в Москве. Архивные московские крысы в течение двух месяцев рыли украденные после голодомора-33 архивы, и давали (не давали) нужную форму допуска. Напомним, в те времена не существовало такого понятия, как электронная форма архивов - все документы были исключительно в оригинальной твердой форме.
А украденные архивы после голодомора-33, например в процессе административно-территориальной реформы, с переназначением, или новоназначением центров нових единиц с якобы перевозкой туда архивов из тех центров, которые вроде как потеряли, полностью или частично, свое значение, например из Каменца Подольского в Хмельницкий, решали сразу по крайней мере две важные московские задачи. Первая, до сих пор актуальная задача, это заметение документальных следов голодоморных московских убийств украинского народа, а вторая - установить московский контроль над прошлым. Вторая, это вот уже сотни лет стандартная московская задача.
И поскольку объемы похищенных украинских архивов были ну очень большими, то необходимо было запланировать и построить в Москве соответствующие помещения для них, и сделать это скрыто - что и было сделано в самом начале строительства московского метрополитена им. Кагановича, которое было начато в конце 1931 году, то есть еще до начала голодоморного московского убийства украинского народа 1932-34.
Еще одни, и это пожалуй что главные, фундаментальные основания московской дьявольской безграничной лживости, это похищенные древние украинские библиотеки. И вовсе не имеет вида первой московской добычи украденная из Лавры Петром I библиотека, или там библиотека Межигорского монастыря, похищение которой Екатериной II описано в Кобзаре Тараса Шевченка. Можно вспомнить также "пожар" (стандартное московское прикрытие похищения библиотек) в 1980-х годах в Киеве, когда там исчезли архивы Центральной Рады. Есть множество свидетельств того, что московская историческая ложь основывается на украденных в Украине значительно более ранних библиотеках.
Результат московского "использования" похищенных из Украины библиотек потянул за собой, и до сих пор тянет, катастрофические последствия для русского народа: разве это не фундаментальное дьявольское унижение русского народа, когда его заставляют учить, как свою, историю украинского народа, и выбрасывать таким образом в мусор память о своих настоящих предках, которые никогда не имели ничего общего с украинским народом - то есть плевать в сторону могил своих настоящих предков? Разве это не катастрофический результат для нагнутых таким образом к русскости людей, ни у одного из которых нет среди предков ни одного русского? И никакого сравнения с американским народом такое ложное насильственное унизительное московское народотворение не может выдержать - пока россияне не смогут свободно и достойно гордиться своими абсолютно нерусских предками.
Без обнародования тех всех оснований московской дьявольской безграничной лживости, которые хранятся в тайных московских схронах, представить себе преобразования российского общества в общество достойных людей просто невозможно. И пока этого обнародования не произойдет, до тех пор неизбежно продолжится зловещее существование московской банды убийц, вполне возможно после очередного переворота в еще худшем для русского народа и для всего мира виде, чем это было вчера и сегодня.
Конечно что общественное обнародование правды о московской банду убийц означает ее окончательную и безвозвратную смерть - похожей на смерть вампира от выволакивания его на солнечный свет. Конечно что этот вампир будет упираться, особенно учитывая опыт Карибского кризиса, совершенного московской бандой убийц только для того, чтобы прикрыть свой подлый московский зад, нагота которого вдруг стала видна для всего мира (подробности в книге [1]). Однако иначе быть не может, потому что ликидация этого дьявольского, исконного, ни с чем в истории человечества не сравнимого гиперзлодейского образования, и приобщение русского народа к мировой цивилизации, это такой же единственный, как один Бог и одна правда, достойный цивилизованного мира выход из нынешнего ситуации. Одним из последствий чего станет настоящее, окончательное прекращение - не приостановление - проводимой несколько веков смертельной московской войны против украинского народа и настоящее добрососедство украинского и российского народов.
Литература:
1. "Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам"
PDF: https://goo.gl/H89bYA, https://goo.gl/99DIaq
EPUB: https://goo.gl/9dS8I2
Русский перевод тут:
"Украинская политология или Атдадим Львов Палякам"
PDF: https://goo.gl/hMxg4y, https://goo.gl/DdPfiQ
EPUB: https://goo.gl/VdVAA4
2015-07-27
Росія уклала угоду з дияволом і чекає добра (з рос. перекл.)
Росіяни дійсно прекрасно в курсі щодо того, що вони - цілком свідомо - обрали, і далі обирають брехню замість правди. І звичайно що ніякі трибунали, чи щось таке подібне, ніколи з таким вибором людини (людей) нічого поробити не зможуть.
Але в перекладі на грецьку слово брехня (разом з наклепом і ненавистю) буде diabole - диявол.
І коли ми читаємо в [JN 8:44]:
"Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді",
- то ці слова сьогодні звучать так, ніби вони сказані сьогодні, і сказані спеціально для тої російської більшості, яка прекрасно бачить ту величезну, величезну як по суті, по підлості, так і по об'єму брехню, яка щодня, щогодини вивергається з епіцентра московської інфоканалізації. Далі вона розходиться всюди, зусиллями репітерів, головним чином цілком свідомих, організованих і проплачених украденими в російського народу грошима, які і репродукують це московське брехливе інфолайно всюди навколо.
Зайво запитувати, чи не так, буде чи ні Росії добро від угоди з сатаною - цей сюжет, як підписання, так і наслідків угоди з дияволом, відомий всюди в світі з найдавніших часів. Тому коли є певність щодо того, що вибір російської більшості, хоч звісно не всіх, є брехня, то говорити про це буде цілком коректно. І вибір російською більшістю брехні, це на жаль щира правда.
І от знов старий, як світ, сюжет очікування добра, цією російською більшістю, від угоди з сатаною...
___
Россия заключила сделку с дьяволом и ждет добра
Россияне действительно прекрасно в курсе о том, что они - вполне сознательно - выбрали, и дальше выбирают ложь вместо правды. И конечно что никакие суды, или что-то тому подобное, никогда с таким выбором человека (людей) ничего поделать не смогут.
Но в переводе на греческий слово ложь (вместе с клеветой и ненавистью) будет diabole - дьявол.
И когда мы читаем в [JN 8:44]:
"Ваш отец диавол, и похоти отца вашего вы хотите исполнять. Он был человекоубийца от начала и не устоял в истине, ибо правды нет в нем. Когда говорит он ложь, говорит свое, ибо он лжец и отец лжи",
- то эти слова сегодня звучат так, будто они сказаны сегодня, и сказанные специально для того русского большинства, которое прекрасно видит ту огромную, огромную как по сути, по подлости, так и по объему ложь, которая ежедневно, ежечасно извергается из эпицентра московской инфоканализации. Далее она расходится повсюду, усилиями репитеров, главным образом вполне сознательных, организованных и проплаченных украденными у русского народа деньгами, которые и репродуцируют это московское лживое инфодерьмо везде вокруг.
Излишне спрашивать, не так ли, будет или нет России добро от сделки с дьяволом - этот сюжет, как подписание, так и последствия сделки с дьяволом, известен всюду в мире с древнейших времен. Поэтому когда есть уверенность относительно того, что выбор русского большинства, хотя, конечно, не всех, есть ложь, то говорить об этом будет вполне корректно. И выбор русским большинством лжи, это к сожалению истинная правда.
И вот снова старый, как мир, сюжет ожидания добра, этим русским большинством, от сделки из дьяволом ...
Було: https://site.ua/ivan.oberemko/434-russkiy-znachit-nahuy/
Ирина Коротыч "Трибунал по МН-17: кто против?"
Вчора о 14:033013995
Когда Россия ртом своего МИДа и других официальных лиц заявила, что она против создания трибунала по сбитому Боингу, я, если честно, сначала решила, что это фейк. Ну не могут же они быть такими дебилами: сначала завалить информационное пространство "альтернативными расследованиями", по результатам которых Россия остаётся вся в белом, чистой, невинной и незапятнанной, а вина совершенно отчётливо ложится на проклятых укро-фашистов - а потом выступить против трибунала? Вы же первыми должны этого трибунала добиваться - надо же завершить процесс и растереть укро-фашистов в порошок!
[...] Основная же масса россиян всё хорошо понимает. Уж чего-чего, а поводов для сомнений в "официальной версии Кремля" современное информационное пространство даёт более чем достаточно. Просто миллионы людей не считают ложь - преступлением.
[...] Так что не тешьте себя иллюзиями на тему "Вот будет трибунал - и они прозреют!". Не считайте миллионы людей дебилами. Они просто выбрали ложь, и с этим никакой трибунал уже ничего не поделает.
2015-06-30
РОССИЯ НАКАНУНЕ СМЕРТЕЛЬНОЙ СХВАТКИ СО ЗЛОМ
___
"Силы добра даны тебе, чтобы прибить эту лживую гадину" - это очевидно автор обращается к каждому, с призывом прибить мировое брехло номер один - Путина. Ведь в мире нет никого, кто бы хоть немного приблизился к этому чемпиону мира всех времен и всех народов по лжи. Автору респект :-) Хотя правильнее конечно будет суд и приговор.
Було: http://maxpark.com/community/129/content/3549843
РОССИЯ НАКАНУНЕ СМЕРТЕЛЬНОЙ СХВАТКИ СО ЗЛОМ
Автор: RUSSKIY_MALCHIK | Дата: 30 Июнь 2015
[...] Запомни внимательно,
Силы добра даны тебе, чтобы прибить эту лживую гадину
2014-05-02
Re: "Минуле України, майбутнє Америки"
Розглянемо, коротко, як тут московський холоп, сам само собою без нацознак, намагається покласти злочини московської банди убивць, в жодного з членів якої нема національності - хоч етнічне походження звичайно що у кожного з них є, на одразу кілька народів.
Перший народ, по тексту, на який московський холуй намагається покласти вину московської безнаціональної банди, це звичайно що російський народ. І робить він це своє перекладання вини з московської банди убивць на російський народ звичайним і звичним шляхом абсолютно тупої брехні, наклепу на автора "Минуле України, майбутнє Америки", що нібито автор ненавидить Росію, тобто російський народ.
Жодного доказу на користь цієї своєї кретинської брехні шановний Сергей Воронин, природно, не наводить. Не наводить з тої простої причини, що паскудне брехло не має, і ніколи не зможе мати жодного її доказу. Брехня очевидна, ну й що - адже вош міравова пралєтаріата, начальник московської банди убивць Путін, разом з своїми поплічниками, дає приклад, як треба брехати, навіть й найтупішу, найочевиднішу брехню, й оком не змигнувши.
Автор "Минуле України, майбутнє Америки" говорить про злочини московської банди убивць, в жодного з членів якої нема національності, а Сергей Воронин бреше, нібито автор говорить про злочини Росії - намагаючись таким підленьким чином ототожнити Росію, тобто російський народ, з московською бандою убивць. Тобто перекласти злочини з московської банди убивць на російський народ.
Далі Сергей Воронин пише, що організували Голодомор (очевидно він говорить не про Голодомор 21-23, не про Голодомор 46-47, а про Голодомор-33) уродженці правобережної України. За такою логікою санкцію Совєта Федерації ввести російські війська в Україну також організувала Україна, адже керівник цього російського органу народилась і виросла в Україні.
Хоч насправді цілком очевидно, кожній людині, в якої є національність, що для Председателя Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации інтереси українського народу як мінімум буйдужі, якщо не ненависні. Московська банда убивць, ось її єдиний інтерес, брехня Путина, разом з інфолайном московської інфоканалізації - ось вся її "духовність".
Ну і нарешті про єврейський народ, в особі "ЖИДА КАГАНОВИЧА", що він нібито представник єврейського народу. Просто ідіотська брехня - Каганович не тільки сам заявляв про відсутність у нього національності, але й і реально представляв інтереси, як і сьогодні Матвієнко, виключно московської банди убивць. За що і користувався, аж поки не покинув цей світ в віці 97 років (разом з Совєтским Союзом в 1991), усіма найвищими державними пільгами та почестями.
___
Рассмотрим, кратко, как здесь московский холоп, сам само собой без нацознак, пытается положить преступления московской банды убийц, ни у одного из членов которой нет национальности - хоть этническое происхождение конечно что у каждого из них есть, на сразу несколько народов.
Первый народ, по тексту, на который московский холуй пытается возложить вину московской безнациональной банды, это конечно русский народ. И делает он это свое перекладывание вины с московской банды убийц на русский народ обычным и привычным путем абсолютно тупой лжи, клеветы на автора "Прошлое Украины, будущее Америки", что якобы автор ненавидит Россию, то есть русский народ.
Ни одного доказательства в пользу этой своей кретинской лжи уважаемый Сергей Воронин, естественно, не приводит. Не указывает его по той простой причине, что паскудное брехло не имеет и никогда не сможет иметь никакого ее доказательства. Ложь очевидна, ну и что - ведь вош миравова пралетариата, начальник московской банды убийц Путин, вместе со своими приспешниками, дает пример, как надо лгать, даже и наитупейшую, наиочевиднейшую ложь, и глазом не моргнув.
Автор "Прошлое Украины, будущее Америки" говорит о преступлениях московской банды убийц, ни у одного из членов которой нет национальности, а Сергей Воронин лжет, якобы автор говорит о преступлениях России - пытаясь таким подлый образом отождествить Россию, то есть русский народ, с московской бандой убийц . То есть переложить преступления с московской банды убийц на русский народ.
Далее Сергей Воронин пишет, что организовали Голодомор (очевидно он говорит не о Голодоморе 21-23, не про Голодомор 46-47, а о Голодоморе-33) уроженцы правобережной Украины. По такой логике санкцию Советы Федерации на ввод российских войск в Украину организовала Украина, ведь руководитель этого российского органа родилась и выросла в Украине.
Хотя на самом деле совершенно очевидно, каждому человеку, у которого есть национальность, что для Председателя Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации интересы украинского народа как минимум безразличны, если не ненавистны. Московская банда убийц, вот ее единственный интерес, ложь Путина, вместе с инфодерьмом московской инфоканализации - вот вся ее "духовность".
Ну и наконец о еврейском народе, в лице "жида КАГАНОВИЧА", что он якобы представитель еврейского народа. Просто идиотская ложь - Каганович не только сам заявлял об отсутствии у него национальности, но и и реально представлял интересы, как и сегодня Матвиенко, исключительно московской банды убийц. За что и пользовался, пока не покинул этот мир в возрасте 97 лет (вместе с Советский Союзом в 1991), всеми высшими государственными льготами и почестями.
Олександр Франчук
http://maxpark.com/user/olexandr/content/548382
Сергей Воронин 30 апреля 2014, 14:29
Цитата: "Украинский народ уже пожинал плоды этой ненависти, и не раз"
Спору нет, только "правдолюб" О.Франчук не сказал главное (намеренно в своей ненависти к России) - огромный голод был на востоке территории, по современному называемой Украина, а на Западной было полное Благоденстви в условиях РАБСТВА под властью любимой США Польши.
На востоке Украины в годы голодомора пребывали в большинсве своём РУССКИЕ, хотя и украинцы по нац.признаку тоже уничтожались.
Кто был организатор?
Франчук "стыдливо" умалчивает, а стоило бы, ведь это был ЖИД КАГАНОВИЧ и большевистская клика, в состав которой входили (не странно ли?) уроженцы ПРАВОБЕРЕЖНОЙ Украины.
Так отдадим должное жертвам голодомора: РУССКИМ И УКРАИНЦАМ.
И "ганьба" обвинителям именно русских в организацции голодомора!!!
Среди этих "правдолюбов" кого только нет: от Франчука до Пастора в Верховной Раде и плюгавого Кролика - жида и Черновцов!
Перший народ, по тексту, на який московський холуй намагається покласти вину московської безнаціональної банди, це звичайно що російський народ. І робить він це своє перекладання вини з московської банди убивць на російський народ звичайним і звичним шляхом абсолютно тупої брехні, наклепу на автора "Минуле України, майбутнє Америки", що нібито автор ненавидить Росію, тобто російський народ.
Жодного доказу на користь цієї своєї кретинської брехні шановний Сергей Воронин, природно, не наводить. Не наводить з тої простої причини, що паскудне брехло не має, і ніколи не зможе мати жодного її доказу. Брехня очевидна, ну й що - адже вош міравова пралєтаріата, начальник московської банди убивць Путін, разом з своїми поплічниками, дає приклад, як треба брехати, навіть й найтупішу, найочевиднішу брехню, й оком не змигнувши.
Автор "Минуле України, майбутнє Америки" говорить про злочини московської банди убивць, в жодного з членів якої нема національності, а Сергей Воронин бреше, нібито автор говорить про злочини Росії - намагаючись таким підленьким чином ототожнити Росію, тобто російський народ, з московською бандою убивць. Тобто перекласти злочини з московської банди убивць на російський народ.
Далі Сергей Воронин пише, що організували Голодомор (очевидно він говорить не про Голодомор 21-23, не про Голодомор 46-47, а про Голодомор-33) уродженці правобережної України. За такою логікою санкцію Совєта Федерації ввести російські війська в Україну також організувала Україна, адже керівник цього російського органу народилась і виросла в Україні.
Хоч насправді цілком очевидно, кожній людині, в якої є національність, що для Председателя Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации інтереси українського народу як мінімум буйдужі, якщо не ненависні. Московська банда убивць, ось її єдиний інтерес, брехня Путина, разом з інфолайном московської інфоканалізації - ось вся її "духовність".
Ну і нарешті про єврейський народ, в особі "ЖИДА КАГАНОВИЧА", що він нібито представник єврейського народу. Просто ідіотська брехня - Каганович не тільки сам заявляв про відсутність у нього національності, але й і реально представляв інтереси, як і сьогодні Матвієнко, виключно московської банди убивць. За що і користувався, аж поки не покинув цей світ в віці 97 років (разом з Совєтским Союзом в 1991), усіма найвищими державними пільгами та почестями.
___
Рассмотрим, кратко, как здесь московский холоп, сам само собой без нацознак, пытается положить преступления московской банды убийц, ни у одного из членов которой нет национальности - хоть этническое происхождение конечно что у каждого из них есть, на сразу несколько народов.
Первый народ, по тексту, на который московский холуй пытается возложить вину московской безнациональной банды, это конечно русский народ. И делает он это свое перекладывание вины с московской банды убийц на русский народ обычным и привычным путем абсолютно тупой лжи, клеветы на автора "Прошлое Украины, будущее Америки", что якобы автор ненавидит Россию, то есть русский народ.
Ни одного доказательства в пользу этой своей кретинской лжи уважаемый Сергей Воронин, естественно, не приводит. Не указывает его по той простой причине, что паскудное брехло не имеет и никогда не сможет иметь никакого ее доказательства. Ложь очевидна, ну и что - ведь вош миравова пралетариата, начальник московской банды убийц Путин, вместе со своими приспешниками, дает пример, как надо лгать, даже и наитупейшую, наиочевиднейшую ложь, и глазом не моргнув.
Автор "Прошлое Украины, будущее Америки" говорит о преступлениях московской банды убийц, ни у одного из членов которой нет национальности, а Сергей Воронин лжет, якобы автор говорит о преступлениях России - пытаясь таким подлый образом отождествить Россию, то есть русский народ, с московской бандой убийц . То есть переложить преступления с московской банды убийц на русский народ.
Далее Сергей Воронин пишет, что организовали Голодомор (очевидно он говорит не о Голодоморе 21-23, не про Голодомор 46-47, а о Голодоморе-33) уроженцы правобережной Украины. По такой логике санкцию Советы Федерации на ввод российских войск в Украину организовала Украина, ведь руководитель этого российского органа родилась и выросла в Украине.
Хотя на самом деле совершенно очевидно, каждому человеку, у которого есть национальность, что для Председателя Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации интересы украинского народа как минимум безразличны, если не ненавистны. Московская банда убийц, вот ее единственный интерес, ложь Путина, вместе с инфодерьмом московской инфоканализации - вот вся ее "духовность".
Ну и наконец о еврейском народе, в лице "жида КАГАНОВИЧА", что он якобы представитель еврейского народа. Просто идиотская ложь - Каганович не только сам заявлял об отсутствии у него национальности, но и и реально представлял интересы, как и сегодня Матвиенко, исключительно московской банды убийц. За что и пользовался, пока не покинул этот мир в возрасте 97 лет (вместе с Советский Союзом в 1991), всеми высшими государственными льготами и почестями.
Олександр Франчук
http://maxpark.com/user/olexandr/content/548382
Сергей Воронин 30 апреля 2014, 14:29
Цитата: "Украинский народ уже пожинал плоды этой ненависти, и не раз"
Спору нет, только "правдолюб" О.Франчук не сказал главное (намеренно в своей ненависти к России) - огромный голод был на востоке территории, по современному называемой Украина, а на Западной было полное Благоденстви в условиях РАБСТВА под властью любимой США Польши.
На востоке Украины в годы голодомора пребывали в большинсве своём РУССКИЕ, хотя и украинцы по нац.признаку тоже уничтожались.
Кто был организатор?
Франчук "стыдливо" умалчивает, а стоило бы, ведь это был ЖИД КАГАНОВИЧ и большевистская клика, в состав которой входили (не странно ли?) уроженцы ПРАВОБЕРЕЖНОЙ Украины.
Так отдадим должное жертвам голодомора: РУССКИМ И УКРАИНЦАМ.
И "ганьба" обвинителям именно русских в организацции голодомора!!!
Среди этих "правдолюбов" кого только нет: от Франчука до Пастора в Верховной Раде и плюгавого Кролика - жида и Черновцов!
2013-07-08
Парадоксы украинского бытия
http://newsland.com/news/detail/id/1208643/
V.Prykhodko комментирует материал Вчера в 19:49 #
"... и украинцы начнут жить, как в Европе или России."
Спасибо. дорогой. Как в России. Уж лучше как в Африке.
Теж зауважив цей гідний кретина завершальний акорд статті.
Сумнівно, що шановний Лунев бував в Україні та Росії.
___
Тоже заметил этот достойный кретина завершающий аккорд статьи.
Сомнительно, что уважаемый Лунев бывал в Украине и России.
Олександр Франчук
V.Prykhodko комментирует материал Вчера в 19:49 #
"... и украинцы начнут жить, как в Европе или России."
Спасибо. дорогой. Как в России. Уж лучше как в Африке.
Теж зауважив цей гідний кретина завершальний акорд статті.
Сумнівно, що шановний Лунев бував в Україні та Росії.
___
Тоже заметил этот достойный кретина завершающий аккорд статьи.
Сомнительно, что уважаемый Лунев бывал в Украине и России.
Олександр Франчук
2012-10-26
"Могущество России может быть подорвано только отделением от неё Украины"
http://maxpark.com/user/2301233829/content/1614015
Max Otto von Stirliz перепечатал из nnm.ru 18 октября 2012, 15:35
Могущество России может быть подорвано только отделением от неё Украины
Щоразу, коли доводиться бачити спеціальне для кретинів твердження типу присутнього в цій статті: "украинский язык, искусственно созданный на основе русского, польского, венгерского и нескольких других языков",
то достатньо тільки спитати даного дурня, який навалив цю чергову купу московського інфолайна, одне єдине примітивне питання: "а сотні тисяч чудових українських народних пісень, більше, ніж в будь-якого з народів світу, це теж австрійці, разом з украінскім язиком придумали?"
Після цього простого питання ідіот з московської інфоканалізації негайно і назавжди зникає з даної дискусії туди, звідки виліз, тобто назад в московську інфоканалізацію, оскільки навіть і йому його тупа брехня стає очевидною. Але це абсолютно не перешкоджає, зауважимо, цьому самому покидьку, чи такому самому як він дублю з московської інфоканалізації через якийсь час знов звідти вилізти, знов з тими ж самими словами для кретинів.
___
Каждый раз, когда приходится видеть специальное для кретинов утверждение типа присутствующего в этой статье: "украинский язык, искусственно созданный на основе русского, польского, венгерского и нескольких других языков",
то достаточно только спросить данного дурака, который навалил эту очередную кучу московского инфодерьма, один единственный примитивний вопрос: "а сотни тысяч замечательных украинских народных песен, больше, чем у любого из народов мира, это тоже австрийцы, вместе с украинским языком придумали? "
После этого простого вопроса идиот из московской инфоканализации немедленно и навсегда исчезает из данной дискуссии туда, откуда вылез, т.е. обратно в московскую инфоканализацию, поскольку даже ему его тупая ложь становится очевидной. Но это абсолютно не препятствует, заметим, этому самому отбросу, или такому же как он дублю из московской инфоканализации через некоторое время вновь оттуда вылезть, снова с теми же словами для кретинов.
Олександр Франчук
Max Otto von Stirliz перепечатал из nnm.ru 18 октября 2012, 15:35
Могущество России может быть подорвано только отделением от неё Украины
Щоразу, коли доводиться бачити спеціальне для кретинів твердження типу присутнього в цій статті: "украинский язык, искусственно созданный на основе русского, польского, венгерского и нескольких других языков",
то достатньо тільки спитати даного дурня, який навалив цю чергову купу московського інфолайна, одне єдине примітивне питання: "а сотні тисяч чудових українських народних пісень, більше, ніж в будь-якого з народів світу, це теж австрійці, разом з украінскім язиком придумали?"
Після цього простого питання ідіот з московської інфоканалізації негайно і назавжди зникає з даної дискусії туди, звідки виліз, тобто назад в московську інфоканалізацію, оскільки навіть і йому його тупа брехня стає очевидною. Але це абсолютно не перешкоджає, зауважимо, цьому самому покидьку, чи такому самому як він дублю з московської інфоканалізації через якийсь час знов звідти вилізти, знов з тими ж самими словами для кретинів.
___
Каждый раз, когда приходится видеть специальное для кретинов утверждение типа присутствующего в этой статье: "украинский язык, искусственно созданный на основе русского, польского, венгерского и нескольких других языков",
то достаточно только спросить данного дурака, который навалил эту очередную кучу московского инфодерьма, один единственный примитивний вопрос: "а сотни тысяч замечательных украинских народных песен, больше, чем у любого из народов мира, это тоже австрийцы, вместе с украинским языком придумали? "
После этого простого вопроса идиот из московской инфоканализации немедленно и навсегда исчезает из данной дискуссии туда, откуда вылез, т.е. обратно в московскую инфоканализацию, поскольку даже ему его тупая ложь становится очевидной. Но это абсолютно не препятствует, заметим, этому самому отбросу, или такому же как он дублю из московской инфоканализации через некоторое время вновь оттуда вылезть, снова с теми же словами для кретинов.
Олександр Франчук
Підписатися на:
Дописи (Atom)