Але що ж насправді? Чи може можна себе дурити нескінченно? Це я на той випадок, коли припустити, що Матвієнко не свідомо продукує тут фальш, а щиро помиляється. Яка ж вона насправді, ця людина, по суті нескінченно глибоко нещасна!
От наприклад гляньмо, вона "Полный кавалер ордена «За заслуги перед Отечеством»". Та візьми ця Матвієнко тлумачного словника Даля і подивись, якщо самій клепки зрозуміти це слово не вистачає, що значить слово Отєчєство: "Родная земля, отчизна, где кто родился, вырос; корень, земля народа, к коему кто, по рожденью, языку и вере, принадлежит".
А народилась ця особа Матвієнко в Шепетівці і виросла в Черкасах. От і посудіть самі, які заслуги в Матвієнко перед її Отєчєством - це ж саме якраз вона, а не хтось інший, та найперша особа, яка попереду усіх решту московських лизоблюдів догідливо "падсуєтілась" перед своїм хазяїном, щоб моментально організувати санкцію на ввід бандформувань московської орди на українську землю.
В Шепетівці, до речі, гідно оцінили заслуги цього московського холуя перед народом, з якого вона виродилась на користь плазування перед московською бандою убивць, щодо якої вона, народжена всього лише два роки після голодомору 1946-47, точно в курсі, як банда її сьогоднішніх хазяїв убивала тим голодомором людей, перш за все дітей, в її Отєчєствє. Сьогодні Матвієнко на першому місці на встановленому в її честь в Шепетівці стовпі ганьби - встановленому людьми, серед яких вона народилася.
Процитуємо сайт міста Шепетівка (Автор Світлана Кабачинська, 5 квітня 2014):
/* [...] на зламі тисячоліть містяни з цікавістю зауважили стрімке службове зростання ще однієї своєї землячки — Валентини Матвієнко, в дівоцтві — Тютіної. І почали спостерігати за її успіхами з уболіванням та любов'ю
[...] 2011-го зайняла формально третю за рангом посаду в Росії — голови Ради Федерації. І саме на цій посаді 1 березня 2014 р. благословила Путіна на війну з Україною.
І про Шепетівку заговорили знову.
"Прославилася"… На неї наче бомба впала — і, вибухнувши, запалила серця всіх її жителів ненавистю. Важкою і гнітючою ненавистю до тієї, якою ще вчора так пишалися. "Сука! Сука! (даруйте непарламентське визначення — та чим його замінити, щоб передати душевний біль людей, вражених таким віроломством землячки? — С.К.) — кричали шепетівці на недільному віче. — Як вона могла? Вона ж сама звідси! Зрадниця! Сука!"
І перетворили постамент знесеного в ніч на 7 лютого пам'ятника Леніну на стовп ганьби Валентині Матвієнко
[...] До Шепетівки в неї немає жодних почуттів. "Ми звідти виїхали, коли мені було три роки", — незворушно сказала вона настирливій українській телеведучій Каті Осадчій, коли та прорвалася до неї крізь чиновницькі кордони з наївним запитанням про батьківщину. І ні словом не обмовилася, що росла все ж таки в Україні. Адже 1952 р. родина фронтовика Івана Тютіна переїхала з Шепетівки до Черкас.
Батько помер, коли найменшій із трьох доньок, Валі, було сім років, і не бачив ні її шкільної срібної медалі, ні "червоного" диплома Черкаського фармацевтичного училища. Валентина, закінчивши опісля Ленінградський хіміко-фармакологічний інститут, робила кар'єру в "другій російській столиці" і лише зрідка навідувалася додому. Востаннє в Черкасах бувала в листопаді минулого року, на похороні старшої сестри, Лідії Остапенко. Саме її родина ще зосталася тут, але — у світлі останніх подій — уникає спілкування з журналістами.
Черкащани ж своїх почуттів не приховують. Депутати Черкаської міської і Золотоніської районної рад звернулися до українського МЗС та Служби безпеки з вимогою оголосити В. Матвієнко персоною нон-ґрата в Україні.
[...] Матвієнко ніколи не говорить про своє українське коріння
[...] Та навряд чи Валентина Матвієнко, найуспішніша жінка Росії, наразі думає про таке. Навряд чи згадує своє українське дитинство. І напевне ж не вважає, що все в житті дали їй не Путін, не радянська влада і навіть не тато з мамою. А — рідна земля, на якій народилася вона 7 квітня 1949 р. Саме на Благовіщення, святий Божий день, у який благословила її наша добра до всіх Україна на щасливу долю.
А вона віддячила їй війною.
І тепер їй належить дізнатися, що чекає на людину, котру материнська земля прокляла.
*/ http://shepetivka.com.ua/statti/suspilstvo/1059-do-pam-iatnyka-ne-dorosla-zhanbyly-na-postamenti.html
Нагадаємо, в цьому інтерв'ю Познеру Матвієнко серед речей, які пробачити неможливо, назвала найперше зраду, а найбільшим нещастям - втрату близьких. І від того, що для Матвієнко глибоко наплювати на людей, серед яких вона народилася і виросла, тобто які дали їй її життя, від того те, що не є її вибором, а їй було дане, ніде не дівається, це фундаментальний факт її в корені підлого, паскудного життя. І нехай за ненависть до рідного народу їй дали зробити з синочка доларового мільярдера, то й що? Адже кожен з тих людей, яких вона знає, і вона про це знає, дивлячись їм в очі, прекрасно в курсі, що ця шкура, попри її численні наскрізь фальшиві слова про честь, мораль та совість, негайно готова зробити будь-що - що завгодно без жодного винятку, якщо цей наказ буде від її хазяїна, тобто від московської банди убивць. Після чого знов і знов можна буде скільки завгодно торочити про високі моральні стандарти, якими вона керується в своєму житті.
Було: https://www.youtube.com/watch?v=v5r5xJCtOd4
___
В комментариях к этому интервью кто-то отметил: "говорила много, но, по сути, ничего не сказала". Однако Валентина Матвиенко много сказала о высоких моральных стандартах, которыми она руководствуется в своем жизни.
Но что же на самом деле? Может можно себя обманывать бесконечно? Это я на тот случай, если предположить, что Матвиенко не сознательно продуцирует здесь фальшь, а искренне заблуждается. Какая же она на самом деле, этот человек, по сути бесконечно глубоко несчастная!
Вот например давайте посмотрим, она "Полный кавалер ордена «За заслуги перед Отечеством»". Да возьми это Матвиенко толковий словарь Даля и посмотри, если самой мозгов понять это слово не хватает, что значит слово Отечество: "Родная земля, отчизна, где кто родился, вырос; корень, земля народа, к коему кто, по рожденья, языку и вере, принадлежит".
А родилась эта личность Матвиенко в Шепетовке и выросла в Черкассах. Вот и посудите сами, какие заслуги в Матвиенко перед ее Отечеством - это же как раз она, а не кто-то другой, то самое лицо, впереди всех остальных московских лизоблюдов угодливо "подсуетилась" перед своим хозяином, чтобы моментально организовать санкцию на ввод бандформирований московской орды на украинскую землю.
В Шепетовке, кстати, по достоинству оценили заслуги этого московского холуя перед народом, из которого она выродилась в пользу пресмыкания перед московской бандой убийц, в отношении которой она, рожденная всего лишь два года после голодомора 1946-47, точно в курсе, как банда ее сегодняшних хозяев убивала тем голодомором людей, прежде всего детей, в ее Отечестве. Сегодня Матвиенко на первом месте на установленном в ее честь в Шепетовке столбе позора - установленном людьми, среди которых она родилась.
Процитируем сайт города Шепетовка (Автор Светлана Кабачинская, 5 апреля 2014):
/* [...] На рубеже тысячелетий горожане с интересом отметили стремительный служебный рост еще одной своей землячки - Валентины Матвиенко, в девичестве - Тютиной. И начали наблюдать за ее успехами с сопереживанием и любовью
[...] 2011-го заняла формально третью по рангу должность в России - председателя Совета Федерации. И именно на этой должности 1 марта 2014 благословила Путина на войну с Украиной.
И о Шепетовку заговорили снова.
"Прославилась" ... На нее как бомба упала - и, взорвавшись, зажгла сердца всех ее жителей ненавистью. Тяжелой и гнетущей ненавистью к той, которой еще вчера так гордились. "Сука! Сука! (Извините непарламентское определение - и чем его заменить, чтобы передать душевную боль людей, пораженных таким вероломством землячки? - С.К.) - кричали Шепетовке на воскресном вече. - Как она могла? Она же отсюда! Изменница ! Сука! "
И превратили постамент снесенного в ночь на 7 февраля памятника Ленину на столб позора Валентине Матвиенко
[...] К Шепетовки у нее нет никаких чувств. "Мы оттуда уехали, когда мне было три года", - невозмутимо сказала она назойливой украинской телеведущей Кате Осадчей, когда та прорвалась к ней сквозь чиновничьи границы с наивным вопросом о родине. И ни словом не обмолвилась, что росла все же в Украине. Ведь 1952 семья фронтовика Ивана Тютина переехала из Шепетовки в Черкассы.
Отец умер, когда наименьшей из трех дочерей, Вале, было семь лет, и не видел ни ее школьной серебряной медали, ни "красного" диплома Черкасского фармацевтического училища. Валентина, закончив позже Ленинградский химико-фармакологический институт, делала карьеру во "второй российской столице" и лишь изредка наведывалась домой. Последний раз в Черкассах бывала в ноябре прошлого года, на похоронах старшей сестры, Лидии Остапенко. Именно ее семья еще осталась здесь, но - в свете последних событий - уходит от общения с журналистами.
Черкасси же своих чувств не скрывают. Депутаты Черкасского городского и Золотоношской районного советов обратились в украинский МИД и Службу безопасности с требованием объявить В. Матвиенко персоной нон-грата в Украине.
[...] Матвиенко никогда не говорит о своих украинских корнях
[...] Но вряд ли Валентина Матвиенко, самая успешная женщина России, пока думает об этом. Вряд ли вспоминает свое украинское детство. И наверное же не считает, что все в жизни дали ей не Путин, советская власть и даже не папа с мамой. А - родная земля, на которой родилась она 7 апреля 1949 г. Именно на Благовещение, святой Божий день, в который благословила ее наша добрая ко всем Украина на счастливую судьбу.
А она отблагодарила ей войной.
И теперь ей предстоит узнать, что ждет человека, которого материнская земля прокляла.
*/ http://shepetivka.com.ua/statti/suspilstvo/1059-do-pam-iatnyka-ne-dorosla-zhanbyly-na-postamenti.html
Напомним, в этом интервью Познеру Матвиенко среди вещей, которые простить невозможно, назвала первой измену, а величайшим несчастьем - потерю близких. И от того, что для Матвиенко глубоко наплевать на людей, среди которых она родилась и выросла, то есть людей, что дали ей ее жизнь, от того то, что не является ее выбором, а ей было дано, нигде не девается, это фундаментальный факт ее в корне подлой, похабной жизни. И пусть за ненависть к родному народу ей дали сделать из сыночка долларового миллиардера, то что? Ведь каждый из тех людей, которых она знает, и она об этом знает, глядя им в глаза, прекрасно в курсе, что эта шкура, несмотря на ее многочисленные насквозь фальшивые слова о чести, морали и совести, немедленно готова сделать что угодно - что угодно без всякого исключения, если этот приказ будет от ее хозяина, то есть от московской банды убийц. После чего вновь и вновь можно будет сколько угодно триндеть о высоких моральных стандартах, которыми она руководствуется в своем жизни.
Було: https://www.youtube.com/watch?v=v5r5xJCtOd4
