Показ дописів із міткою русский язык. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою русский язык. Показати всі дописи

2013-07-24

“Сутністю людського буття є мова” (з рос. перекладом)


“Сутністю людського буття є мова”

(з рос. перекладом)

Вступ


Слова, наведені в заголовку, належать Мартіну Гайдеґґеру, одному із найбільш відомих філософів ХХ сторіччя. Ними він висловив своє ставлення до завжди, всюди і кожному актуального мовного питання. Обгрунтування цього фундаментального твердження і його усебічну філософську деталізацію можна побачити в циклі статей і лекцій філософа, виданих у тому числі українською мовою [5].

Розглянемо деякі конкретні, майже технічні моменти, стосовні до даного питання, щоб спробувати зрозуміти, яким чином мова на практиці впливає на людське буття, становлячи собою його суть.

Для цього обговоримо відмінності людського світогляду, які диктують мовні особливості, у порівнянні їх між собою для двох різних мов. Адже перебуваючи цілком зануреним в одне єдине мовне середовище, його носію важко помітити механізм його впливу на сприйняття світу. Просто світ сприймається отак, а не інакше, тому що він такий, а не інший.

Інша справа, коли розглядати механізми впливу різних мов на людське буття у порівнянні їх між собою.

Звичайно що такий розгляд буде найбільш зрозумілим для таких людей, у яких є якийсь мінімальний рівень володіння мовами, механізми впливу яких на людину ми співставляємо між собою. Через це ми розглядатимемо і порівнюватимемо між собою механізми формування світогляду в українській та російській мовах - ними одночасно володіє значна кількість людей в наших краях.


Одне слово в двох мовах


Візьмемо одне присутнє в обох мовах слово “настигати” (“настигать”), яке при практично ідентичній в обох мовах формі має те ж саме значення, і через однокореневі слова розглянемо в них, наявність яких уявлень тягне за собою в тій та іншій мовних системах мережа наявних в мовах корінним чином пов'язаних між собою та з цим словом понять.

В російській мові знаходимо такі слова з коренем “стиг”:
/*
ВЫСТИГАТЬ - , выстегнуть или выстичь кого, вост. НАСТИГАТЬ, достигать, доходить, догонять, нагонять. выстиганье ср. длит. выстиженье окончат. действ. по знач. глаг.
ДОСТИГАТЬ - , достичь или достигнуть что или до ЧЕГО, доставать, досягать;
| настигать, нагонять, догонять; дойти, доехать, прибыть куда;
| добиваться, добиться чего, дойти стараньем;
| доживать до чего, доходить путем жизни. отсюда рукой не достигнешь до тебя. собака достигает зайца. к вечеру достигнем москвы или до москвы. избытка достигают трудом и удачей. он достиг уже маститой старости. достигаться страдат. быть достигаему. достиганье ср. длит. достиженье окончат. действие или состояние по значению глаг. достижный, достижимый. достижность или достижимость, возможность или сбыточность достиженья чего-либо.
ЖИСТИГА  - ? ж. арх. рыболовная уда или одно удилище.
ЗАСТИГАТЬ; - застичь или застигнуть кого где; захватить, застать, найти нечаянно, исплошить с умыслу или СЛУЧАЙно. зима, ночь, непогода застигли нас на пути. путники в степях нередко застигаются буранами. застижение ср. окончат. застижка ж. об. действие по знач. глаг. застижной, к застижению относящийся. беда- дело застижное!
НАСТИГАТЬ - , настигнуть или настичь кого (прч. настигнутый и настиженный), нагонять, догонять, наспевать, успешно гнаться; сверстываться, равняться в чем на ходу, в езде, в знаниях или в ученьи и пр. настичь неприятеля. собака настигает зайца. -ся, быть настигаему. планета могла бы быть настигнута кометой. настиганье длит. настиженье окончат. настиг м. настижка ж. об. действ. по знач. глаг. СОКОЛ настигом бьет, настигая, вдогонку. настигатель, настижитель м. -ница ж. кто кого настигает, настиг. настиженик м. ж. кого настигли, догнали, поймали.
ПЕРЕСТИГАТЬ - , перестичь и перестигнуть кого, перегнать, опередить, настигнув миновать, обогнать на пути; идти или ехать шибче кого, поспеть куда ранее, скорее, покинув другого назади.
| пск. твер. ПЕРЕЖИДАТЬ? перестигли непогодь, и пошли. перестиганье, перестиженье, действие по глаг.
ПОНАСТИГНУВ - ХВОСТы неприятеля, завязали дело.
ПОСТИГАТЬ - , постичь или постигнуть кого. на(за)стигать, захватывать, застать; сбываться над кем, случаться, прилучаться. буря постигла нас на пути. горе лютое постигло меня. их несчастье постигло, погорели. смерть постигла его на пути. постигла нас недобрая доля!
| - что, обнять умом, уразуметь, понять, проникнуть разумом, дойти разумом до ЧЕГО; быть в состоянии объяснить, раз(по,у)яснить, растолковать что. конечное бесконечного не постигает. не могу постигнуть цели и намерений его. -ся, быть постигаему. постиганье ср. длит. постиженье окончат. действ. или сост. по глаг. это выше всякого постиженья.
| у математики постиженье сильно развито, сила постиженья, понятия, умалит. постяжимый, могущий быть постигнуть; -мость ж. свойство постижимого и возможность постигнуть что-либо. постижный, постижимый; -ность, постижимость. постижно зреть, чувственно, телесными очами.
ПРИЗАСТИГЛА  - нас погодушка на МОРЕ.
ПРИСТИГАТЬ - , пристичь, пристигнуть кого, сев. настигать, достигать, СУСТИГАТЬ, на(до)гонять;
| постигать, заставать, захватить. ночь пристигла нас в лесу. беда пристигла. пристигшу же вечеру, возвратишася кождо их в свояси, стар.
СОСТИГАТЬ - , состичь или сустигать кого, сев. вост. настигать, на(до)гонять. он ТЕПЕРЬ много отъехал, не сустигнешь его.
СПОСТИГАТЬ - , спостичь кого, стар. постигать, настигать, СУСТИГАТЬ, догонять. придоша половци и вое ваша поросье, василько же берендичи спостиг изби е, летописн.
СТИГНУТЬ  - , стичь, стигать, употреб. ТОЛЬКО с предлогами до, за, на, по, пере, при, су.
СТИГОСИТЬ - что, твер. вологодск. слямзить, стащить, СТИБРИТЬ.
СУСТИГАТЬ - , сустигнуть, сустичь кого, сев. вост. настигать, догонять ПОГОНей, гнаться, нагонять.
УСТИГАТЬ - , устигнуть и устичь кого, НАСТИЧЬ, сустигнуть, достичь, нагнать, догнать. далече ушел он, не сустигнешь его!
*/  [6]

Мережа понять, утворена в російській мові навколо кореня “стиг”, як бачимо, охоплює практично тільки відтінки поняття “доганяти”.
“Cтигосить” і “Жистига” - це очевидно просто випадкові збіги, змістовно не пов'язані з решту словами з коренем “стиг”.

Тепер перевіримо, які слова з коренем “стиг” присутні в українській мові:
/*
ВИСТИГАТИ 1,  -ає, недок., ВИСТИГНУТИ  і  ВИСТИГТИ, -гне; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. Ставати холоднішим, холодним, втрачати тепло; охолоджуватися.
ВИСТИГАТИ 2 , -аю, -аєш, недок., ВИСТИГНУТИ і ВИСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. 1. Ставати цілком стиглим (про злаки, овочі й т. ін.); дозрівати. 2. перен. Остаточно оформлюватися (про думку, рішення й т. ін.); визрівати. 3. заст. Встигати.
УСТИГАТИ (ВСТИГАТИ), -аю, -аєш, недок., УСТИГНУТИ (ВСТИГНУТИ) і  УСТИГТИ (ВСТИГТИ), -гну, -гнеш; мин. ч. устиг, -ла, -ло; док. 1. з інфін. і без додатка. Бути спроможним зробити що-небудь за  певний проміжок часу. // Набувати якого-небудь стану за  певний проміжок часу. // Бути спроможним робити що-небудь так само швидко, як  хтось інший. // Прибувати куди-небудь вчасно. 2. Успішно здійснювати що-небудь, досягати успіху в чомусь. // тільки недок. Успішно навчатися, не  відставати.
ДОСТИГАТИ, -ає, недок., ДОСТИГНУТИ  і  ДОСТИГТИ, -не; мин. ч. достиг, -ла, -ло і  достигнув, -нула, -нуло, док. 1. Ставати стиглим; дозрівати, доспівати. 2. перен. Розвиваючись, назрівати, набирати закінченої форми.
ЗАСТИГАТИ 1, -аю, -аєш, недок., ЗАСТИГНУТИ  і  ЗАСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. застиг, -ла, -ло і  рідко застигнув, -нула, -нуло; док. 1. тільки 3 ос. Твердіти або згущуватися під час охолодження. // Замерзаючи, утворювати шар льоду (про воду). // безос. 2. Ставати холодним; холонути. // Мерзнути. // Замерзаючи, умирати від холоду. // Клякнути, дубіти. 3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. // Залишатися певний час незмінним (про усмішку, вираз обличчя, очей і т. ін.). // Зупинятися, затримуватися на  якийсь час на  кому-, чому-небудь (про очі). 4. перен. Зупинятися в своєму розвиткові.
ЗАСТИГАТИ 2, -ає, недок., ЗАСТИГТИ, -гне; мин. ч. застигло; док., перех., рідко. Те саме, що заставати 2.
НАСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., НАСТИГНУТИ  і  НАСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. настиг, -ла, -ло; док. 1. перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час ру­ху; переслідуючи, доганяти. // Заставати, захоплювати зненацька кого-небудь. 2. неперех. Приходити, прибувати куди-небудь, з'являтися десь (перев. вчасно, у потрібний момент). 3. неперех. Наступати, наближатися (про час, подію, стан і т. ін.). 4. неперех., розм. Ставати спілим, стиглим у якій-небудь кількості (про плоди, злаки і т. ін.); доспівати, достигати. 5. перех. Траплятися з ким-небудь (про горе, нещастя і т. ін. ).
НЕСТИГЛИЙ, -а, -е. Який не  достиг, не  досяг зрілості; неспілий, недозрілий.
ОСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ОСТИГНУТИ i  ОСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. остиг, -ла, -ло; док. 1. тільки 3 ос. Віддаючи тепло, поступово ставати холодним; холонути, охолоджуватися, вихолоняти. 2. тільки 3 ос., перен. Поступово слабнути, спадати, зникати (про почуття, переживання). 3. перен. Заспокоюватися, вгамовуватися.
ПРИСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРИСТИГНУТИ  і  ПРИСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. пристигнув, -нула, -нуло і пристиг, -ла, -ло; док., розм. 1. неперех. Починати достигати; ставати майже стиглим. 2. перех. Те  саме, що  настигати 1, 5. 3. тільки док., неперех. Наступити, настати, відбутися (про час, подію і т. ін.).
ПРОСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРОСТИГНУТИ  і  ПРОСТИГТИ, -гну, -гнеш, док. 1. Втрачаючи тепло, ставати холодним. 2. перен., розм. Заспокоюватися. // Втрачати колишню силу (про почуття).
СТИГЛИЙ, -а, -е. 1. Який став спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2. перен. Який досяг найвищої межі за  своїм станом, розвитком.
СТИГНУТИ 1 , -ну, -неш; мин. ч. стиг, -ла, -ло і  стигнув, -нула, -нуло; недок. 1. Ставати, робитися спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2. перен. Поступово наближатися, надходити, розповсюджуватися.
СТИГНУТИ 2 , -ну, -неш; мин. ч. стиг, -ла, -ло і стигнув, -нула, -нуло; недок. 1. Втрачаючи тепло, ставати, робитися холодним, холоднішим; застигати. 2. Охолоджуючись, твердіти, згущуватися, перетворюватися на лід. 3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. // Зупинятися, ставати нерухомим (про очі). // Бути який-небудь час незмінним (про почуття). <> Серце стигне: а) хто-небудь заспокоюється після гніву, роздратування і т. ін.; б) хто-небудь дуже хвилюється, переживає від переляку, жаху.
*/ (з [7], в дещо скороченому вигляді)

В даному випадку, легко бачити, мережа понять, утворена в українській мові навколо кореня “стиг”, охоплює, окрім присутнього в російській мові поняття “доганяти”, ряд інших понять. Усі ці поняття пов'язані між собою спорідненістю самого перехідного процесу, який вони позначають - процесу переходу чогось, чи когось, від якогось нестабільного, початкового, до якогось остаточного, стабільного стану. Це може бути як фізична форма такого процесу (охолодання, чи отвердіння, чи втрата руху), так і біологічна (дозрівання), чи чуттєва (заспокоюватися, вклякати, вгамовуватися).

В російській же мові така спільність відображення одного і того ж самого процесу в різних його іпостасях цілком відсутня: той самий по своїй суті процес представлений розрізненими поняттями типу “стыть”, “зреть”, “спеть” і так далі - сукупність яких жодним чином і ніяк не передає носію російської мови того такого природного в українській мові факту, що між цими поняттями є щось суттєво спільне.

Не думаю, що хтось знайде щось заперечити, якщо сказати після цього, що в даному конкретному випадку українська мова дає своєму носію кардинально інше, ширше та глибше оволодіння реаліями навколишнього світу, аніж російська мова своєму.

Дана простенька, практично технічна ілюстрація потужності відображення дійсності двома мовами, російською та українською, обрана для очевидності, для простоти розуміння - щоб механізм донесення закладеного в мовах знання до носія мови був краще видний. Адже хоч і аналогічна, але значно більш складна картина має місце не тільки в технічних та природничих, але, і то значно більшою мірою, також і в таких мовних засобах, найважливіших для якості людського життя, які торкаються сприйняття людиною людини та людських взаємин.

І яким чином мова впливає на людське буття - коли вона дає своєму носію розуміння суті процесів навколишнього світу, чи коли вона не дає такого розуміння - пояснювати зайво, чи не так. Хоч про примітивізм світосприйняття на основі російської мови, який відкриває широкий шлях для злочинних маніпуляцій російськомовною свідомістю, говорити завжди корисно [10] - особливо таким людям, яких нагинають, чи вже нагнули до російської мови.

Це може комусь подобатись, комусь ні, однак значення міркування, опублікованого Гумбольдтом ще на початку 19-го сторіччя, сьогодні аж ніяк не зменшилось:
/ * Допомагає мова проясненню і правильному впорядкуванню понять, чи нагромаджує труднощі на цьому шляху? Якою мірою вона зберігає в уявленнях, почерпнутих із спостережень, притаманну їм чуттєву образність? Наскільки гармонійно і умиротворяюче, наскільки енергійно і облагороджувально милозвучність його тонів впливає на почуття і думку? Здатність цими та багатьма іншими способами надати особливий порядок всій побудові думки і почуттів становить справжню гідність мови і визначає її вплив на духовний розвиток. А ця здатність, в свою чергу, спирається на всю сукупність споконвічно закладених у мові засад, на органічність її ладу, на розвиненість її індивідуальної форми. Пізні плоди цивілізації і культури теж не проходять для мови безслідно: залучені для вираження збагачених і облагороджених ідей, вона знаходить виразність і точність виразів, образність висвітлюєтся роботою уяви, піднятої на більш високий щабель, а милозвучність виграє від розбірливості і прискіпливих вимог витонченого слуху. Але всі ці успіхи мови на високих щаблях її розвитку можливі тільки внутрі меж, окреслених на самому  початку її існування притаманними їй особливостями. Народ може і недосконалу мову зробити інструментом породження таких ідей, до яких спочатку не було жодних вихідних імпульсів, але народ не в силах усунути колись глибоко укорінених в мові внутрішніх обмежень. Тут і найвище просвітництво не дає плодів. Навіть все те, що привносять ззовні наступні епохи, споконвічна мова пристосовує до себе і модифікує за власними законами. * / [11]

Прикладом того, наскільки людське світосприйняття залежне від мови, яка цією людиною володіє, може бути те, як Фройд аналізує фобії в роботі "Аналіз фобії п'ятирічного хлопчика". Виявляється, читаючи книгу, що описані Фройдом фобії так чи інакше, але зрештою ґрунтуються на системі (мережі) понять (асоціативних ланцюгів) німецької мови. Тобто що в не німецькомовному світі такі фобії не можуть трапитись ніяк. Хоч зауважимо, що автор, щоразу посилаючись на мовні особливості, схожість слів і таке інше, не дуже намагається підкреслювати значення цієї своєї фундаментальної дії. Ну як ніби це і так само собою зрозуміло.


Міжмовні запозичення


При запозиченні мовами одна з іншої, ті поняття, які запозичення позначають, в нових мовах змінюються - не можуть не змінюватись, потрапляючи в іншу мережу взаємно пов’язаних понять. Вони, як правило, збіднюються, у порівнянні з материнською мовою, з якої таке запозичення було зроблене. І це природно, адже укорінені в материнській мові слова практично завжди беруться в іншу мову без свого коріння - в ізольованому вигляді, і тому передають не весь спектр значень, який має місце для ґрунтовно укоріненого в материнській мові поняття, а тільки його частку.

І оскільки таке звуження понять при міжмовному запозиченні є не виключенням, а правилом, то з рівня укоріненості в мовах слів можна зрозуміти, яка мова запозичила дане слово, а в якій воно оригінальне, корінне. Легко бачити, наприклад, що слова, утворені навколо кореня “стиг” - оригінальні, корінні в українській мові, тоді як в російській вони є запозиченням.

Звичайно що все це можна бачити тільки тоді, коли трішки подумати. На жаль таке трапляється не надто часто - деколи навіть і найочевидніші запозичення якимсь (на перший погляд) дивним чином мають вигляд типу невидимих. Таке зникнення видимості очевидного трапляється, у випадку запозичення, чи навіть просто прямого використання суто українських слів в російській мові, практично завжди.

Спробуйте скажімо знайдіть в інтернеті чи деінде, що слово "птах" в широко відомій російській фразі "соловей российский славный птах" є прикладом простого, прямого, з давніх часів звичного безпосереднього використання в російській мові українських слів.

І хоч конкретно це слово, в даному випадку, покусує російськомовне вухо:
"Вдруг его [птицу - О.Ф.] обидным словом "ПТАХ", кто-то обозвал с большой эстрады." [3], чи там: "Советский поэт Анатолий Поперечный был, вероятно, тайным адептом культа Птаха" [4].

Тобто видумується буквально чортзнащо, аби тільки впритул не бачити примітивної очевидності, яка стовбичить прямо перед очима. Мені на жаль ніде не трапилась згадка про те, що Поперечний просто вставив українське слово в російський контекст.

Саме якраз укоріненістю найбільш поширених найдавніших слів в українській мові, порівняно з іншими, давніми та сучасними мовами, Красуський ([8],[9]) незаперечно довів, це доведення було опубліковане ним в 1880, що
“українська мова є старшою не лише за усі слов'янські, не виключаючи й так звану старослов'янську, але й за санскрит, давньогрецьку, латину та інші арійські” [8].

Труднощі запозичення іншомовних слів і понять, а таке звичайно що буває в усіх мовах, дуже точно відобразив у своїй широко відомій поезії “Слово” Стефан Ґеорґе:

Дива іздалеку чи сни
Приносив я у край у свій

Й чекав терпляче, поки сива Норна
З криниці мудрості дістане їм ім'я -

Я брав його в поезію мою
І сяє й квітне воно у краю...

Та якось із чудової мандрівки
Привіз я скарб коштовний і тендітний

Шукала вона довго, а тоді:
“Ніщо не спить отут на дні”

І вислизнув із рук мені той скарб
Й ніколи край мій вже не взяв його на карб...

Із сумом пізнав я відмову:
Немає речі, де бракує слова.

(Український переклад вірша взятий з [5])

Коли в рідній мові відсутнє поняття, яке поет хоче запозичити з іншої мови, то, як на момент наявності бажання запозичення, дане поняття має вигляд відсутнього в ріднім краю дива, чи сну, якому для запозичення необхідно відшукати місце (ім’я) в мережі понять рідної мови. Чим і займається сива Норна, після успіху роботи якої отримане ім'я можна брати в поезію, щоб воно сяяло і квітло у краю - тобто в рідній мові.

Однак, як виявилось, не всім чужоземним поняттям можна знайти місце в рідномовній мережі понять. Одному такому, хоч і дуже бажаному, коштовному та тендітному, хоч як Норна і намагалась, знайти місце так і не вдалось:

Шукала вона довго, а тоді:
“Ніщо не спить отут на дні”

Як результат:

І вислизнув із рук мені той скарб
Й ніколи край мій вже не взяв його на карб...

- при несприйнятті рідною мовою чужого поняття, та річ, яку воно позначає, відсутня - відсутня в рідній мові, само собою: “Немає речі, де бракує слова”, хоч там, вдалечині, тобто в чужій мові, звідки була спроба запозичити нове для рідної мови поняття, та річ існує.


Висновки


Порівняйте слова, які опублікував в 30-х роках 19-го сторіччя Вільгельм фон Гумбольдт:
/ * Мова є орган внутрішнього буття, навіть саме це буття */ [11]
із заголовком цієї статті, тобто із словами, опублікованими на сто з гаком років пізніше Мартіном Гайдегґером:
/ * Сутністю людського буття є мова */ [5]

Роки йдуть, а вислів практично незмінно той же самий, від інтелектуальних лідерів своїх епох: чи не тому це так, що він правда? Адже це особливість саме якраз правди, чи не так, з роками не змінюватись?

Що стосовно принципової відсутності понять, наявних в іншій мові, то вона найбільш характерна не для технічної чи природничої сфер, а перш за все для таких речей, які позначають суто людські, густо заплетені між собою, характеристики людини та взаємини між людьми. А хіба не характеристики людини та взаємини між людьми завжди були, є і будуть й надалі найпершими з найважливіших для людини речей?

Ось чому, коли ми бачимо діалоги типу:
/* "Nadiya Mishchenko" <nmis@isd.dp.ua> : Ещё один пример: Симпсонов ищут в записи именно с украинским переводом. Потому как не сравнить.
"9999 dk" <money_sell@mail.ru>: Довольно неудачный пример. Симпсонов, Альфов, Сексогородниц нормальный человек не будет смотреть на любом языке.
 */ (2007, ukr.politics)

- то нам зрозуміти правоту обох сторін, кожної на її полі, не дуже важко. Звичайно що “Сімпсони”, “Альф”, “Секс і місто” й багато інших серіалів та фільмів, в яких тонкощі правдивості людських взаємин в їх вербальній формі суттєво переважають відеоряд, мучитись дивитись російською нормальна людина нізащо не буде - а відсутність привабливості в їх російськомовних версіях одномовно російськомовна людина мусить покладати на самі фільми.

Ця людина робить так цілком природно - з тої причини, що світ, яким оточує таку людину російська мова, а вона мислить цією мовою, є для неї єдиним. Такій людині важко усвідомити, що в паралельних всесвітах, утворених  іншими мовами, зокрема українською мовою, справді і дуже реально існують ті глибокі щирі людські почуття і правдиві людські взаємини, які передати словами російської мови принципово неможливо - через ту неусувну в російській мові причину, що в ній “немає речі, де бракує слова” - нема, і не може бути засобів для передачі глибоких справжніх людських почуттів і правдивих людських взаємин.


Література


1. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. -- Львів: Літопис, 2001
2. Фрейд, З. - Психология бессознательного
3. http://www.stihi.ru/2007/06/06-300
4. Птах, Пта, Фта (грец. Phthas, Phtha) — єгипетський бог-творець, http://ru.wikipedia.org/wiki/Обсуждение:Птах#mw-navigation
5. Мартін Гайдегґер. Дорогою до мови, http://shron.chtyvo.org.ua/Heidegger_Martin/Sutnist_movy.pdf
6. Словарь Даля http://sldal.ru/dal/18426.html
7. Словник української мови http://sum.in.ua/
8. Михайло Красуський, Давність української мови (Переклад з російської) https://docs.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alNDA5MmJiNGYtNmQyYS00OGI5LWJjMGYtNGQ4MDQ1NmU1MzIy/edit
9. Михаил Красуский, Древность малороссийского языка http://maxpark.com/community/90/content/524702 (рос. оригінал)
10. Як російська мова спотворює мислення http://h.ua/story/373921/
11. Вильгельм фон Гумбольдт «Избранные труды по языкознанию», М., 1984. С. 37-297, О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества (1830-1835)


___

"Сущностью человеческого бытия является язык"



Введение


Слова, приведенные в заголовке, принадлежат Мартину Хайдеггеру, одному из самых известных философов ХХ века. Ими он выразил свое отношение к всегда, везде и каждому актуальному языковому вопросу. Обоснование этого фундаментального утверждения и его всестороннюю философскую детализацию можно увидеть в цикле статей и лекций философа, выданных в том числе на украинском языке [5].

Рассмотрим некоторые конкретные, почти технические моменты, относящиеся к данному вопросу, чтобы попытаться понять, каким образом язык на практике влияет на человеческое бытие, являя собой его суть.

Для этого обсудим различия человеческого мировоззрения, которые диктуют языковые особенности, в сравнении их между собой для двух разных языков. Ведь находясь полностью погруженным в одну единую языковую среду, его носителю трудно заметить механизм ее влияние на восприятие мира. Просто мир воспринимается так, а не иначе, потому что он такой, а не другой.

Другое дело, если рассматривать механизмы влияния различных языков на человеческое бытие в сравнении их между собой.

Конечно что такое рассмотрение будет наиболее понятным для людей, у которых есть некий минимальный уровень владения языками, механизмы влияния которых на человека мы сопоставляем между собой. Поэтому мы будем рассматривать и сравнивать между собой механизмы формирования мировоззрения в украинском и русском языках - ими одновременно обладает значительное количество людей в наших краях.


Одно слово в двух языках


Возьмем одно присутствующее в обоих языках слово "настигать" ("настигати"), которое при практически идентичной в обоих языках форме имеет то же значение, и через однокоренные слова рассмотрим в них, наличие каких представлений влечет за собой в той и другой языковых системах сеть имеющихся в языках коренным образом связанных между собой и с этим словом понятий.

В русском языке находим такие слова с корнем "Стиг":
/*
ВЫСТИГАТЬ - , выстегнуть или выстичь кого, вост. НАСТИГАТЬ, достигать, доходить, догонять, нагонять. выстиганье ср. длит. выстиженье окончат. действ. по знач. глаг.
ДОСТИГАТЬ - , достичь или достигнуть что или до ЧЕГО, доставать, досягать;
| настигать, нагонять, догонять; дойти, доехать, прибыть куда;
| добиваться, добиться чего, дойти стараньем;
| доживать до чего, доходить путем жизни. отсюда рукой не достигнешь до тебя. собака достигает зайца. к вечеру достигнем москвы или до москвы. избытка достигают трудом и удачей. он достиг уже маститой старости. достигаться страдат. быть достигаему. достиганье ср. длит. достиженье окончат. действие или состояние по значению глаг. достижный, достижимый. достижность или достижимость, возможность или сбыточность достиженья чего-либо.
ЖИСТИГА  - ? ж. арх. рыболовная уда или одно удилище.
ЗАСТИГАТЬ; - застичь или застигнуть кого где; захватить, застать, найти нечаянно, исплошить с умыслу или СЛУЧАЙно. зима, ночь, непогода застигли нас на пути. путники в степях нередко застигаются буранами. застижение ср. окончат. застижка ж. об. действие по знач. глаг. застижной, к застижению относящийся. беда- дело застижное!
НАСТИГАТЬ - , настигнуть или настичь кого (прч. настигнутый и настиженный), нагонять, догонять, наспевать, успешно гнаться; сверстываться, равняться в чем на ходу, в езде, в знаниях или в ученьи и пр. настичь неприятеля. собака настигает зайца. -ся, быть настигаему. планета могла бы быть настигнута кометой. настиганье длит. настиженье окончат. настиг м. настижка ж. об. действ. по знач. глаг. СОКОЛ настигом бьет, настигая, вдогонку. настигатель, настижитель м. -ница ж. кто кого настигает, настиг. настиженик м. ж. кого настигли, догнали, поймали.
ПЕРЕСТИГАТЬ - , перестичь и перестигнуть кого, перегнать, опередить, настигнув миновать, обогнать на пути; идти или ехать шибче кого, поспеть куда ранее, скорее, покинув другого назади.
| пск. твер. ПЕРЕЖИДАТЬ? перестигли непогодь, и пошли. перестиганье, перестиженье, действие по глаг.
ПОНАСТИГНУВ - ХВОСТы неприятеля, завязали дело.
ПОСТИГАТЬ - , постичь или постигнуть кого. на(за)стигать, захватывать, застать; сбываться над кем, случаться, прилучаться. буря постигла нас на пути. горе лютое постигло меня. их несчастье постигло, погорели. смерть постигла его на пути. постигла нас недобрая доля!
| - что, обнять умом, уразуметь, понять, проникнуть разумом, дойти разумом до ЧЕГО; быть в состоянии объяснить, раз(по,у)яснить, растолковать что. конечное бесконечного не постигает. не могу постигнуть цели и намерений его. -ся, быть постигаему. постиганье ср. длит. постиженье окончат. действ. или сост. по глаг. это выше всякого постиженья.
| у математики постиженье сильно развито, сила постиженья, понятия, умалит. постяжимый, могущий быть постигнуть; -мость ж. свойство постижимого и возможность постигнуть что-либо. постижный, постижимый; -ность, постижимость. постижно зреть, чувственно, телесными очами.
ПРИЗАСТИГЛА  - нас погодушка на МОРЕ.
ПРИСТИГАТЬ - , пристичь, пристигнуть кого, сев. настигать, достигать, СУСТИГАТЬ, на(до)гонять;
| постигать, заставать, захватить. ночь пристигла нас в лесу. беда пристигла. пристигшу же вечеру, возвратишася кождо их в свояси, стар.
СОСТИГАТЬ - , состичь или сустигать кого, сев. вост. настигать, на(до)гонять. он ТЕПЕРЬ много отъехал, не сустигнешь его.
СПОСТИГАТЬ - , спостичь кого, стар. постигать, настигать, СУСТИГАТЬ, догонять. придоша половци и вое ваша поросье, василько же берендичи спостиг изби е, летописн.
СТИГНУТЬ  - , стичь, стигать, употреб. ТОЛЬКО с предлогами до, за, на, по, пере, при, су.
СТИГОСИТЬ - что, твер. вологодск. слямзить, стащить, СТИБРИТЬ.
СУСТИГАТЬ - , сустигнуть, сустичь кого, сев. вост. настигать, догонять ПОГОНей, гнаться, нагонять.
УСТИГАТЬ - , устигнуть и устичь кого, НАСТИЧЬ, сустигнуть, достичь, нагнать, догнать. далече ушел он, не сустигнешь его!
*/  [6]

Сеть понятий, образованная в русском языке вокруг корня "стиг", как видим, охватывает практически только оттенки понятия "догонять".
"Cтигосить" и "Жистига" - это очевидно просто случайные совпадения, содержательно не связанные с остальными словами с корнем "стиг".

Теперь проверим, какие слова с корнем "стиг" присутствуют в украинском языке:
/*
ВИСТИГАТИ 1,  -ає, недок., ВИСТИГНУТИ  і  ВИСТИГТИ, -гне; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. Ставати холоднішим, холодним, втрачати тепло; охолоджуватися.
ВИСТИГАТИ 2 , -аю, -аєш, недок., ВИСТИГНУТИ і ВИСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. 1. Ставати цілком стиглим (про злаки, овочі й т. ін.); дозрівати. 2. перен. Остаточно оформлюватися (про думку, рішення й т. ін.); визрівати. 3. заст. Встигати.
УСТИГАТИ (ВСТИГАТИ), -аю, -аєш, недок., УСТИГНУТИ (ВСТИГНУТИ) і  УСТИГТИ (ВСТИГТИ), -гну, -гнеш; мин. ч. устиг, -ла, -ло; док. 1. з інфін. і без додатка. Бути спроможним зробити що-небудь за  певний проміжок часу. // Набувати якого-небудь стану за  певний проміжок часу. // Бути спроможним робити що-небудь так само швидко, як  хтось інший. // Прибувати куди-небудь вчасно. 2. Успішно здійснювати що-небудь, досягати успіху в чомусь. // тільки недок. Успішно навчатися, не  відставати.
ДОСТИГАТИ, -ає, недок., ДОСТИГНУТИ  і  ДОСТИГТИ, -не; мин. ч. достиг, -ла, -ло і  достигнув, -нула, -нуло, док. 1. Ставати стиглим; дозрівати, доспівати. 2. перен. Розвиваючись, назрівати, набирати закінченої форми.
ЗАСТИГАТИ 1, -аю, -аєш, недок., ЗАСТИГНУТИ  і  ЗАСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. застиг, -ла, -ло і  рідко застигнув, -нула, -нуло; док. 1. тільки 3 ос. Твердіти або згущуватися під час охолодження. // Замерзаючи, утворювати шар льоду (про воду). // безос. 2. Ставати холодним; холонути. // Мерзнути. // Замерзаючи, умирати від холоду. // Клякнути, дубіти. 3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. // Залишатися певний час незмінним (про усмішку, вираз обличчя, очей і т. ін.). // Зупинятися, затримуватися на  якийсь час на  кому-, чому-небудь (про очі). 4. перен. Зупинятися в своєму розвиткові.
ЗАСТИГАТИ 2, -ає, недок., ЗАСТИГТИ, -гне; мин. ч. застигло; док., перех., рідко. Те саме, що заставати 2.
НАСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., НАСТИГНУТИ  і  НАСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. настиг, -ла, -ло; док. 1. перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час ру­ху; переслідуючи, доганяти. // Заставати, захоплювати зненацька кого-небудь. 2. неперех. Приходити, прибувати куди-небудь, з'являтися десь (перев. вчасно, у потрібний момент). 3. неперех. Наступати, наближатися (про час, подію, стан і т. ін.). 4. неперех., розм. Ставати спілим, стиглим у якій-небудь кількості (про плоди, злаки і т. ін.); доспівати, достигати. 5. перех. Траплятися з ким-небудь (про горе, нещастя і т. ін. ).
НЕСТИГЛИЙ, -а, -е. Який не  достиг, не  досяг зрілості; неспілий, недозрілий.
ОСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ОСТИГНУТИ i  ОСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. остиг, -ла, -ло; док. 1. тільки 3 ос. Віддаючи тепло, поступово ставати холодним; холонути, охолоджуватися, вихолоняти. 2. тільки 3 ос., перен. Поступово слабнути, спадати, зникати (про почуття, переживання). 3. перен. Заспокоюватися, вгамовуватися.
ПРИСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРИСТИГНУТИ  і  ПРИСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. пристигнув, -нула, -нуло і пристиг, -ла, -ло; док., розм. 1. неперех. Починати достигати; ставати майже стиглим. 2. перех. Те  саме, що  настигати 1, 5. 3. тільки док., неперех. Наступити, настати, відбутися (про час, подію і т. ін.).
ПРОСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРОСТИГНУТИ  і  ПРОСТИГТИ, -гну, -гнеш, док. 1. Втрачаючи тепло, ставати холодним. 2. перен., розм. Заспокоюватися. // Втрачати колишню силу (про почуття).
СТИГЛИЙ, -а, -е. 1. Який став спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2. перен. Який досяг найвищої межі за  своїм станом, розвитком.
СТИГНУТИ 1 , -ну, -неш; мин. ч. стиг, -ла, -ло і  стигнув, -нула, -нуло; недок. 1. Ставати, робитися спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2. перен. Поступово наближатися, надходити, розповсюджуватися.
СТИГНУТИ 2 , -ну, -неш; мин. ч. стиг, -ла, -ло і стигнув, -нула, -нуло; недок. 1. Втрачаючи тепло, ставати, робитися холодним, холоднішим; застигати. 2. Охолоджуючись, твердіти, згущуватися, перетворюватися на лід. 3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. // Зупинятися, ставати нерухомим (про очі). // Бути який-небудь час незмінним (про почуття). <> Серце стигне: а) хто-небудь заспокоюється після гніву, роздратування і т. ін.; б) хто-небудь дуже хвилюється, переживає від переляку, жаху.
*/ (из [7], в несколько сокращенном виде)

В данном случае, легко видеть, сеть понятий, образованная в украинском языке вокруг корня "стиг", охватывает, кроме присутствующего в русском языке понятия "догонять", ряд других понятий. Все эти понятия связаны между собой родством самого переходного процесса, который они обозначают - процесса перехода чего-то, или кого-то, от какого-то нестабильного, начального, до какого-то окончательного, стабильного состояния. Это может быть как физическая форма такого процесса (охлаждение, или отвердение, или потеря движения), так и биологическая (созревание), или чувственная (успокаиваться, остолбенять, успокаиваться).

В русском же языке такая общность отображения одного и того же процесса в различных его ипостасях полностью отсутствует: тот же по своей сути процесс представлен разрозненными понятиями типа "стыть", "зреть", "спеть" и т.д. - совокупность которых никоим образом и никак не передает носителю русского языка того такого естественного в украинском языке факта, что между этими понятиями есть нечто существенно общее.

Не думаю, что кто-то найдет что-то возразить, если сказать после этого, что в данном конкретном случае украинский язык дает своему носителю кардинально другое, более широкое и глубокое овладение реалиями окружающего мира, чем русский язык своему.

Данная простая, практически техническая иллюстрация мощности отражения действительности двумя языками, русским и украинским, выбрана для очевидности, для простоты понимания - чтобы механизм донесения заложенного в языках знания к носителю языка был лучше виден. Ведь хоть и аналогичная, но значительно более сложная картина имеет место не только в технических и естественных, но, и то в значительно большей степени, также и в таких языковых средствах, наиболее важных для качества человеческой жизни, которые касаются восприятия человеком человека и человеческих взаимоотношений.

И каким образом язык влияет на человеческое бытие - когда он дает своему носителю понимание сути процессов окружающего мира, или когда он не дает такого понимания - объяснять излишне, не так ли. Хотя о примитивизме мировосприятия на основе русского языка, который открывает широкий путь для преступных манипуляций русскоязычным сознанием, говорить всегда полезно [10] - особенно таким людям, которых нагибают, или уже нагнули к русскому языку.

Это может кому-то нравиться, кому-то нет, но значение мысли, опубликованной Гумбольдтом еще в начале 19-го века, сегодня отнюдь не уменьшилось:
/* Помогает ли язык прояснению и правильному упорядочению понятий или нагромождает трудности на этом пути? В какой мере он сохраняет в представлениях, почерпнутых из наблюдений, присущую им чувственную образность? Насколько гармонично и умиротворяюще, насколько энергически и возвышающе благозвучие его тонов воздействует на чувство и мысль? Способность этими и многими другими способами придать особое расположение всему строю мысли и чувств составляет подлинное достоинство языка и определяет его влияние на духовное развитие. А эта способность в свою очередь опирается на всю совокупность исконно заложенных в языке начал, на органичность его строя, на развитость его индивидуальной формы. Поздние плоды цивилизации и культуры тоже не проходят для языка бесследно: привлекаемый для выражения обогатившихся и облагороженных идей, он обретает отчетливость и точность выражений, образность высветляется работой воображения, поднявшегося на более высокую ступень, а благозвучие выигрывает от разборчивости и придирчивых требований утонченного слуха. Но все эти успехи языка на высоких ступенях его развития возможны только внутри границ, очерченных изначально присущими ему задатками. Народ может и несовершенный язык сделать инструментом порождения таких идей, к каким первоначально не было никаких исходных импульсов, но народ не в силах устранить когда-то глубоко укоренившихся в языке внутренних ограничений. Здесь и самое высокое просвещение не дает плодов. Даже все то, что привносят извне последующие эпохи, исконный язык приспосабливает к себе и модифицирует по собственным законам. */  [11]

Примером того, насколько человеческое мировосприятие зависит от того языка, которий этим человеком владеет, может быть то, как Фрейд анализирует фобии в работе "Анализ фобии пятилетнего мальчика". Оказывается, читая книгу, описанные Фрейдом фобии так или иначе, но в конце концов основываются на системе (сети) понятий (ассоциативных цепей) немецкого языка. То есть что в не немецкоязычном мире такие фобии не могут случиться никак. Хотя заметим, что автор, каждый раз ссылаясь на языковые особенности, сходство слов и т.д., не слишком старается подчеркивать значение этого своего фундаментального действия. Ну как будто это и так само собой разумеется.


Межъязыковые заимствования


При заимствовании языками один из другого, те понятия, которые заимствования обозначают, в новых языках меняются - не могут не меняться, попадая в другую сеть взаимосвязанных понятий. Они, как правило, обедняются, по сравнению с материнским языком, с которого такое заимствование было сделано. И это естественно, ведь укоренившиеся в материнском языке слова практически всегда принимаются в другой язык без своих корней - в изолированном виде, и потому передают не весь спектр значений, который имеет место для основательно укорененного в материнском языке понятия, а только его часть.

И поскольку такое сужение понятий при межъязыковом заимствовании является не исключением, а правилом, то с уровня укорененности в языках слов можно понять, какой язык позаимствовал это слово, а в каком оно оригинальное, коренное. Легко видеть, например, что слова, образованные вокруг корня "стиг" - оригинальные, коренные в украинском языке, тогда как в русском они заимствованы.

Конечно что все это можно видеть только тогда, когда немножко подумать. К сожалению такое случается не слишком часто - порой даже очевидные заимствования каким-то (на первый взгляд) странным образом выглядят типа невидимыми. Такое исчезновение видимости очевидного случается, в случае заимствования, или даже просто прямого использования чисто украинских слов в русском языке, практически всегда.

Попробуйте скажем найдите в интернете или где-либо, что слово "птах" в широко известной русской фразе "соловей российский славный птах" является примером простого, прямого, с давних времен привычного непосредственного использования в русском языке украинских слов.

И хотя конкретно это слово, в данном случае, покусывает русскоязычное ухо: "Вдруг его [птицу - О.Ф.] обидным словом "ПТАХ", кто-то обозвал с большой эстрады." [3], или там: "Советский поэт Анатолий Поперечный был, вероятно, тайным адептом культа Птаха" [4].

То есть выдумывается буквально черт знает что, только би в упор не видеть примитивной очевидности, которая торчит прямо перед глазами. Мне к сожалению нигде не попалось упоминание о том, что Поперечный просто вставил украинское слово в русский контекст.

Именно как раз укорененностью наиболее распространенных древних слов в украинском языке, по сравнению с другими, древними и современными языками, Красуский ([8], [9]) неопровержимо доказал, это доказательство было опубликовано им в 1880, что
“малороссийский язык не только старше всех славянских, не исключая так называемого старославянского, но и санскритского, греческого, латинского и ПРОЧИХ арийских” [9].

Трудности заимствования иноязычных слов и понятий, а такое конечно что бывает во всех языках, очень точно отразил в своей широко известной поэзии «Слово» Стефан Георге (здесь подстрочник):

Диво издалека или грезу
Принес я к родным берегам
И ждал, пока сумрачная Норна
Найдет имя в своем источнике —
Тогда я сразу смог крепко схватить /его/
И теперь оно цветет и блистает над моим уделом...
Однажды в странствии удачном мне досталось
Одно сокровище, драгоценное и хрупкое
Она /Норна/ искала долго,и, /наконец! подала весть:
“Такого нет здесь ничего и на глубоком дне”
Тут же оно выскользнуло из моих  рук
И никогда моя земля не владела им
Так с грустью научился я покорности судьбе:
Нет ничего [никакой вещи/ там,где недостает слова.

Когда в родном языке отсутствует понятие, которое поэт хочет позаимствовать из другого языка, то, как на момент желания заимствования, данное понятие имеет вид отсутствующего в родном крае дива, грезы, которому для заимствования необходимо отыскать место (имя) в сети понятий родного языка. Чем и занимается седая Норна, после успеха работы которой полученное имя можно брать в поэзию, чтобы оно блистало и цвело над моим уделом - то есть в родном языке.

Однако, как оказалось, не всем иностранным понятиям можно найти место в сети понятий родного языка. Одному такому, хотя и очень желаемому, ценному и хрупкому, как Норна и не пыталась, найти место так и не удалось:

Она /Норна/ искала долго,и, /наконец! подала весть:
“Такого нет здесь ничего и на глубоком дне”

Как результат:

Тут же оно выскользнуло из моих  рук
И никогда моя земля не владела им

- при невосприятии родным языком чужого понятия, та вещь, которую оно обозначает, отсутствует - отсутствует в родном языке, само собой: "Нет вещи там, где не хватает слова", хотя там, вдалеке, то есть в чужом языке, откуда была попытка позаимствовать новое для родного языка понятие, та вещь существует.


Выводы


Сравните слова, что опубликовал в 30-х годах 19-го века Вильгельм фон Гумбольдт:
/* язык есть орган внутреннего бытия, даже само это бытие */ [11]
с заголовком этой статьи, то есть со словами, опубликованными на сто с лишним лет позже Мартином Хайдеггером:
/ * Сущностью человеческого бытия является язык */ [5]

Года идут, а выражение практически неизменно то же, от интеллектуальных лидеров своих эпох: не потому ли это так, что оно правда? Ведь это особенность именно как раз правды, не так ли, с годами не меняться?

Что касается принципиального отсутствия понятий, имеющихся в другом языке, то оно наиболее характерно не для технической или естественной сфер, а прежде всего для таких вещей, которые обозначают сугубо человеческие, густо сплетенные между собой, характеристики человека и взаимоотношения между людьми. А разве не характеристики человека и взаимоотношения между людьми всегда были, есть и будут впредь первейшими из важнейших для человека вещей?

Вот почему, когда мы видим диалоги типа:
/* "Nadiya Mishchenko" <nmis@isd.dp.ua> : Ещё один пример: Симпсонов ищут в записи именно с украинским переводом. Потому как не сравнить.
"9999 dk" <money_sell@mail.ru>: Довольно неудачный пример. Симпсонов, Альфов, Сексогородниц нормальный человек не будет смотреть на любом языке.
 */ (2007, ukr.politics)

- то нам понять правоту обеих сторон, каждой на ее поле, не очень трудно. Конечно что "Симпсоны", "Альф", "Секс и город" и многие другие сериалы и фильмы, в которых тонкости правдивости человеческих взаимоотношений в их вербальной форме существенно превосходят видеоряд, мучиться смотреть на русском нормальный человек ни за что не будет - а отсутствие привлекательности в их русскоязычных версиях одноязычно русскоязычный человек просто должен возлагать на самые фильмы.

Этот человек делает так вполне естественно - по той причине, что мир, которым окружает такого человека русский язык, а он мыслит на этом языке, является для него единственным. Такому человеку трудно осознать, что в параллельных вселенных, образованных другими языками, в частности на украинском языке, в самом деле и очень реально существуют те глубокие искренние человеческие чувства и истинные человеческие взаимоотношения, которые передать словами русского языка принципиально невозможно - по той неустранимой в русском языке причине, что в нем "нет вещи там, где не хватает слова" - нет, и не может быть средств для передачи глубоких настоящих человеческих чувств и правдивых человеческих взаимоотношений.


Литература


1. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. -- Львів: Літопис, 2001
2. Фрейд, З. - Психология бессознательного
3. http://www.stihi.ru/2007/06/06-300
4. Птах, Пта, Фта (грец. Phthas, Phtha) — єгипетський бог-творець, http://ru.wikipedia.org/wiki/Обсуждение:Птах#mw-navigation
5. Мартін Гайдегґер. Дорогою до мови, http://shron.chtyvo.org.ua/Heidegger_Martin/Sutnist_movy.pdf
6. Словарь Даля http://sldal.ru/dal/18426.html
7. Словник української мови http://sum.in.ua/
8. Михайло Красуський, Давність української мови (Переклад з російської) https://docs.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alNDA5MmJiNGYtNmQyYS00OGI5LWJjMGYtNGQ4MDQ1NmU1MzIy/edit
9. Михаил Красуский, Древность малороссийского языка http://maxpark.com/community/90/content/524702 (рос. оригінал)
10. Как русский язык искажает мышление http://maxpark.com/community/90/content/1883627
11. Вильгельм фон Гумбольдт «Избранные труды по языкознанию», М., 1984. С. 37-297, О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества (1830-1835)


2013-03-19

Як російська мова спотворює мислення (з рос. перекл.)

Як російська мова спотворює мислення,
або
Гостя чи Господиня?

Скоро на кіноекрани України виходить фільм за романом Стефені Меєр "The Host". Все б нічого - ну переклали росіяни "The Host" як "Гостья" (замість "Хозяйка", як це значиться в словниках), ну сумирно проковтнули такий "переклад" суттєво залежні від російської мови українці, і вслід за своїми "лідерами" назвали українську стрічку "Гостя", що в цьому нового? Чи дивного?

Нічого, звична річ. А звичні речі нікого не дивують.

Однак не так вже й мало давно здавалося б звичних речей, при умові, якщо з якихсь причин трішки уважніше, аніж як завжди побіжно та байдуже, ковзнути поглядом по них, деколи набувають нового вигляду. Досить таки значимого вигляду, відповідно до рівня поширеності даної такої раніше здавалося звичної речі.

Саме так сталося в нашому випадку. Справа в тому, що існує чудовий, як на мою скромну думку його читача, український переклад роману Стефені Меєр "The Host" - "Господиня".

І от ті люди, які, з одного боку, відчувають потребу не думати, не бачити й не чути нічого, окрім того, що залишають позаду себе російські сусіди, а з іншого боку, дуже хочуть не усвідомлювати даного прикрого факту своєї приниженої вторинності, починають вишукувати, а як би це принизити прекрасний точний український переклад твору.

Адже треба якось "обгрунтувати", чому для українського дубля фільму "The Host" обрано не прямий точний переклад оригінальної назви роману, як це зроблено в українському виданні книги, не "Господиня", а взята калька російської назви "Гостья" - "Гостя".

Наведемо деякі характерні сентенції від таких людей:
- "Якись переклад тай є, хоч і не якісний",
- "Як відомо даний український переклад, більшістю читачів описаний як невдалий. Дана назва книги, не відповідає сужету книги(як належиться). Тому саме назва "Гостя" буде більш правильніша, і зрозуміліша",
- ""Господиня", ще раз повторюсь немає відношення до самого роману!(Абсолютно) Це є переклад зі словника, і причому не обдуманий, перше слово побачили, і його вліпили",
- "Вандрівниця (так воно є в українському словнику) але знову ж таки воно не є загально акутальним, популярним. Більшість подумає, що українцям не стало мізків, і просто скопіювали з англ. (Ванда), Вандрівниця".

Але зазирнімо в словник - назва "Господиня" є прямим перекладом  англійського "The Host", справжньої, а не російської перекрученої назви твору - яка причому повністю відповідає сюжету книги, це Вам скаже кожен, хто її справді читав. Адже в оригіналі ця назва стосується не прибулиці Вандрівниці, а справжньої Господині - господині і тіла Мелані, і планети Земля, на якій вона, і її батьки, і батьки її батьків народилась, живуть і жили раніше безліч поколінь.

Це навіть коли не враховувати, що одним з варіантів перекладу слова "host" є (біол.) "організм, що живить паразитів, «господар»", що власне і є сюжетом книги, коли оповісти його в двох словах: прибульці «душі», хоч це і високоморальні створіння, однак способом їхнього земного існування є саме якраз паразитування на тілах людей. В інших світах вони паразитують на тілах інших істот.

І оскільки оригінальна назва фільму "The Host" співпадає з назвою книги, то прямим перекладом його назви українською буде "Господиня". А коли ж хтось із загальмованими русифікацією мізками, замість подивитись в словник, хапає без розбору що попало, аби від російського "авторитету", в даному разі кривий переклад "Гостья" від північно-східного сусіда, то це просто на жаль прикра реалія результатів московської русифікації та приниження деяких українців тут на українській землі, що поробиш.

Що ж до власної назви Вандрівниця, то цей переклад з Wanderer а не з "Странница" (Стефені Маєр пише англійською мовою) - прекрасна знахідка перекладача книги. Це прадавнє українське слово "Вандрівниця", воно і не співпадає ні з яким широко зараз вживаним словом, і негайно дає зрозуміти (справді україномовному читачу) суттєву рису носія цього імені. Але коли комусь в свідомість вже в'їхало криве дзеркало російського перекладу, то крізь нього перестають бути видимими усі ці суттєві деталі. Адже русифікований читач, читаючи український текст після прочитання російського перекладу книги, весь час має на увазі російські, раніше ним проковтнуті і засвоєні криві терміни, які спотворюють книгу.

Нехай такий русифікований українець посудить сам, хіба ж це не виставляти себе фактично на посміховисько, намагаючись наведеним вище способом висловлювати оцінку предмету, практично й пальцем не поворухнувши для того, щоб самому розібратись у ньому хоч трішки перед цим? Слухняно при цьому ремигаючи московське русифікаційне фуфло, яке йому пхає в горлянку московська холуйня, як гусаку перед забоєм?

Звичайно що кожна людина має право на власну думку. Більше того, це дуже приємно, як на мою скромну думку, бачити наявність власної думки. І як же сумно бачити її не просто цілковиту відсутність, а ще й потребу в таких людей  агресивно наскакувати на вияви наявності власної, а не імпортованої з Москви думки.

Адже право як думати, так і наприклад заглядати в словник, щоб наша думка мала підстави, однаково є всюди, чи не так, будь це на сході України, чи на її заході? Хіба нас усіх не об'єднує також й це, окрім рідної мови рідного народу?

Такі вторинні, від приниження русифікованості люди, як правило не можуть, через відчуття власної неповноцінності, говорити від власного імені. Тому вони намагаються говорити від імені уявної ними "більшості". І якщо ця "більшість", від чийого імені вони намагаються говорити, ніби як "думає, що українцям не стало мізків, і просто скопіювали з англ. (Ванда), Вандрівниця", то це біда цієї нещасної, приниженої аж до потреби самопринижуватись бідолашної "більшості".

Це ж тільки в українській мові можливо точно і коректно передати, разом із змістовним наповненням, навіть і звучання власних імен Wanderer "Wanda" - як Вандрівниця, "Ванда". І нема жодної потреби примітизовувати, опускати багатство виразності української мови до рівня російської, в якій принципова неможливість точно передати оригінал призвела аж до його суттєвого змістовного перекручення.

Але справжня проблема далеко не тільки в тому, що якомусь не дуже на жаль розумному окремо взятому російському перекладачу прийшло в голову при перекладі роману переназвати його протилежним до "The Host" поняттям.

Суть проблеми в тому, що кривий, хибний до протилежності російський переклад назви твору, в російськомовній свідомості, включно з суттєво русифікованими українцями, без жодних проблем спромігся стати панівним. І що російськомовно думаючі люди, і то зовсім не якісь там погані люди, не тільки не помічають спотворюючої дійсність оригіналу підміни понять, а навіть відчувають потребу наскакувати на прекрасний і точний український переклад - фактично за те, що він точно передає нам оригінал, а не кривобокий російський переклад.

Але може це ми тут напоролись на окремий поодинокий прикрий випадковий прокол, а в решту випадків російськомовність не перешкоджає адекватному сприйняттю реальної дійсності?

На жаль практика показує, що це не так, і що даний випадок просто ще раз ілюструє той прикрий факт, що в російськомовно думаючих людей практично відсутні перешкоди для сприйняття за чисту монету а чи не будь-якої, навіть і найпримітивнішої, кричуще невідповідної дійсності дези.

І такий висновок, що цікаво, відомий досить таки давно:
===: ...«Вообще, – закончил академик Павлов, – я должен высказать свой печальный взгляд на русского человека. Русский человек имеет такую слабую мозговую систему, что он не способен воспринимать действительность как таковую. Для него существуют только слова. Его условные рефлексы координированы не с действительностью, а со словами» (Бенедикт Сарнов, «Начало мира в слове», http://www.lechaim.ru/ARHIV/115/sarnov.htm; Н.А. Гредескул, «Условные рефлексы и революция: По поводу выступления акад. И.П. Павлова», «Звезда», 1924, №3, 70,. С.149; http://izvestia.ru/science/article3121425/);
«В самом деле, для русского менталитета является центральной, фундаментальной такая особенность, как «тотальная словесность», специфическое «лингвистическое чутьё», поэтому русская культура – это всегда особое лингвокультурное пространство, в котором любые макро- и микродинамические изменения характеризуются тесной связью глобальных социально-культурных процессов и языка. Всякий момент русской культурной истории имеет соответствующее вербальное оформление, отражающее основные черты его мироощущения и миропонимания» (Л.В. Щеглова, Н.Б. Шипулина, Н.Р. Суродина, «Культура и этнос // Язык как основа национальной культуры).
«Это приговор над русской мыслью, она знает только слова и не хочет прикоснуться к действительности… Мы глухи к возражениям не только со стороны иначе думающих, но и со стороны действительности» (Иван Павлов, «О русском уме») :=== [5]

Якщо плюс до того, що умовою "істини" для російськомовної свідомості, для значної більшості її носіїв, не є відповідність фактам дійсності, чи там здоровому глузду та елементарній логіці, додати те, що практично єдиним критерієм російськомовної "істини" є та умова, що вона поширюється московською інфоканалізацією, тобто що вона санкціонована московською бандою, то ось вам і проста, елементарна причина величезних московських зусиль щодо подальшого продовження і посилення русифікації, перш за все на українській землі.

Однак повна маніпулабельність російськомовно думаючих людей далеко на жаль не єдиний наслідок неадекватності інструменту їх мислення - російської мови:
===: К сожалению, бессознательные психические установки, формируемые русской языковой картиной мира, существенно тормозят развитие левополушарного мышления и, поэтому, многие черты правополушарности, и в том числе и чувственное восприятие жизни, у русскоязычного человека сохраняются и в зрелом возрасте: «Чувственное восприятие жизни русских объясняет, почему в них больше восточной иррациональности [...] Способность мобилизовать себя для конкретной деятельности у них не развита, находится «на уровне ребенка». Поэтому любая критическая ситуация, когда нужно собрать волю, проявить самостоятельность, может вызвать у русского «детские реакции» (Алла Сергеева, «Русские: стереотипы поведения, традиции и ментальность», http://lib.rus.ec/b/265695/read). Преимущественно правополушарное мышление в зрелом возрасте и вызванная этим инфантильность – «холопство» (от англ. «infant» – младенец и от укр. «хлоп’я», болг. «хла́пе» – малыш, ребенок; укр. «хлопець», чеш. «chlapec», болг. «хлапа́к», пол. «chłopak», в.-луж. «khɫор» – мальчик) сопровождаются, прежде всего, пониженным уровнем интеллектуального развития взрослого русскоязычного человека: «Инфантил (холоп с пониженными интеллектуальными способностями, – П.Д.) – взрослый (по паспорту) человек с психическим инфантилизмом. Инфантил – совсем не то же, что человек-ребенок. Инфантил отстает от среднестатистической нормы развития, человек-ребенок (фактически то же самое, что и холоп в Московии, – П.Д.) – от возможности стать взрослым человеком. Инфантил – выход за границы нормы, вариант некоторой патологии. Человек-ребенок – привычная норма (в России и в русскоязычных регионах Украины, – П.Д.)
«У нас есть любопытство, но мы равнодушны к абсолютности, непреложности мысли. Или из черты детальности ума мы вместо специальности берем общие положения. Мы постоянно берем невыгодную линию, и у нас нет силы идти по главной линии. Понятно, что в результате получается масса несоответствия с окружающей действительностью. Ум есть познание, приспособление к действительности. Если я действительности не вижу, то как же я могу ей соответствовать? Здесь всегда неизбежен разлад. Долг нашего достоинства – сознать то, что есть. А другое, вот что. Всегда полезно знать, кто я такой» («Лекции, прочитанные И.П. Павловым в 1918 году // Из лекции №2», http://newan10.eto-ya.com/perechen-metodov-po-imeni-avtora/pavlov-ivan-petrovich/) [...] Такое пассивное познание действительности и непреодолимый ничем консерватизм мышления были присущи лишь первобытным людям: «Но что больше всего поражает европейца, это не само содержание представлений первобытных людей, а их крайняя устойчивость, нечувствительность к данным опыта. Первобытное мышление невероятно консервативно и замкнуто. Очевидные факты, которые, по мнению европейца, должны были неизбежно изменить представления первобытного человека, заставить его пересмотреть какие-то убеждения, не оказывают почему-то на него никакого действия. А попытки убеждать и доказывать приводят зачастую к результатам, диаметрально противоположным тем, которые ожидались. Именно в этом, а не в вере в существование духов и мистической связи между предметами состоит наиболее глубокое отличие первобытного мышления от современного» (Валентин Турчин, «Феномен науки. // Первобытное мышление», http://refal.net/turchin/phenomenon/chapter08.htm#08.02) :=== [5]

Хоч наведені вище цитати не такі вже й малі, але слід зауважити, що вони показують далеко не всі - негативні для кожної нормальної людини, яка бажає добра своїм дітям - наслідки ізоляції московськими холуями цілих районів (чи областей) України від української мови, ну щоб ніщо не заважало "чистоті" розвитку російськомовної картини світу для людей, перш за все для дітей, в тих областях. Адже саме якраз українська мова, своєю точністю й відповідністю реаліям природи, а перш за все людських взаємин, стоїть на перешкоді російськомовному остаточному гальмуванню розвитку людини на рівні згаданого вище того первісного мислення, яке є результатом російськомовного виховання. Що і пояснює, чи не так, досить таки ясно, тотальну утробну, біологічну ненависть московських холопів до української мови.

І питання наявності кривобокого російськоподібного перекладу назви "The Host" в Україні, таким чином, досить таки близько підходить до основного сучасного українського питання. Ось це питання: бути чи не бути? - вторинним маніпулабельним московським Гостем на рідній землі, з московським інфоканалізаційним інфолайном в голові замість принципово ненависної московським холопам нормальної людської свідомості - чи на ній Господарем, який грунтує власну думку на фактах дійсності.

Література
1. Сутінки. Сага. Світанок: Частина 2 http://olexlviv.blogspot.com/2013/03/2.html
2. The Host (novel) http://en.wikipedia.org/wiki/The_Host_(novel) (+ її укр. і рос. редакції),
3. The Host (2013 film) http://en.wikipedia.org/wiki/The_Host_(2013_film) (+ її укр. і рос. редакції),
4. Откуда есть пошел... История русского языка. Происхождение русского языка. http://zrada.org/inshe/43-literatura/267-otkuda-est-poshel-istorija-russkogo-jazyka-proishozhdenie-russkogo-jazyka.html (http://maxpark.com/community/90/content/1672549)
5. Ответ «недорасу» Родиону Мирошнику http://uainfo.org/heading/politics/17820-otvet-nedorasu-rodionu-miroshniku.html
6. Що таке рідна мова, або "какая разніца на каком язикє" http://h.ua/story/58647/
7. Прєступнік і злочинець http://h.ua/story/59436/
8. Чому суржик - це погано http://h.ua/story/67409/
9. Правда історії та міфи мовознавства http://h.ua/story/90230/
10. Щирі свідомі міркування про матмастерінг http://h.ua/story/97066/
11. Росіяни, русскіє і просвіти в каламуті уявлень обрусєвшіх інородцев http://h.ua/story/147991/
12. Проблеми російськомовності http://h.ua/story/259623/
13. Проблеми російськомовності - 2 http://h.ua/story/261097/
14. Проблеми російськомовності - 3 http://h.ua/story/265090/
15. Походження російського народу http://h.ua/story/276736/
16. Український та російський народи не мають спільного походження http://h.ua/story/335558/
17. Інформаційні технології і людські спільноти http://h.ua/story/339791/
18. Швейцарська багатомовність http://h.ua/story/362846/

___
Как русский язык искажает мышление,
или
Гостя или Хозяйка?

Скоро на киноэкраны Украины выходит фильм по роману Стефани Мейер "The Host". Все бы ничего - ну перевели россияне "The Host" как "Гостья" (вместо "Хозяйка", как это значится в словарях), ну смиренно проглотили такой "перевод" существенно зависящие от русского языка украинцы, и вслед за своими "лидерами" назвали Украинский фильм "Гостя", что в этом нового? Или странного?

Ничего, обычное дело. А привычные вещи никого не удивляют.

Однако не так уж мало давно казалось бы привычных вещей, при условии, если с каких-то причин немного внимательнее, чем как всегда бегло и безразлично, скользнуть взглядом по ним, порой приобретают новый вид. Довольно значимый вид, в соответствии с уровнем распространенности данной такой раньше казалось привычной вещи.

Именно так произошло в нашем случае. Дело в том, что существует замечательный, по моему скромному мнению его читателя, украинский перевод романа Стефани Мейер "The Host" - "Господиня".

И вот те люди, которые, с одной стороны, испытывают потребность не думать, не видеть и не слышать ничего, кроме того, что оставляют позади себя российские соседи, а с другой стороны, очень хотят не осознавать этого досадного факта своей униженной вторичности, начинают выискивать, а как бы это унизить прекрасный точный украинский перевод произведения.

Ведь надо как-то "обосновать", почему для украинского дубля фильма "The Host" выбран не прямой точный перевод оригинального названия романа, как это сделано в украинском издании книги, не "Господиня", а взята калька русского названия "Гостья" - "Гостя".

Приведем некоторые характерные сентенции от таких людей:
- "Какой то перевод тай есть, хоть и не качественный",
- "Как известно настоящий украинский перевод, большинством читателей описан как неудачный. Данное название книги, не соответствует сюжету книги (как следует). Поэтому само название "Гостья" будет более правильнее, и понятнее",
- ""Господиня", еще раз повторюсь не имеет отношения к самому роману! (Абсолютно) Это перевод из словаря, и причем не обдуманный, первое слово увидели, и его влепили",
- "Вандривныця (это так в украинском словаре) но опять же оно не является общеизвестно акутальним, популярным. Большинство подумает, что украинцам не хватило мозгов, и просто скопировали с англ. (Ванда), Вандривныця".

Но заглянем в словарь - название "Хозяйка" (Господиня) является прямым переводом английского "The Host", настоящего, а не российского искаженного названия произведения - которая причем полностью соответствует сюжету книги, это Вам скажет каждый, кто ее действительно читал. Ведь в оригинале это название относится не к пришелице Вандривнице, а к настоящей Хозяйке - хозяйке и тела Мелани, и планеты Земля, на которой она, и ее родители, и родители ее родителей родились, живут и жили раньше множество поколений.

Это даже если не учитывать, что одним из вариантов перевода слова "host" является (биол.) "организм, питающий паразитов, «хозяин»", что собственно и является сюжетом книги, когда рассказать его в двух словах: пришельцы «души», хотя это и высоконравственные создания, однако способом их земного существования является именно раз паразитирование на телах людей. В других мирах они паразитируют на телах других существ.

И поскольку оригинальное название фильма "The Host" совпадает с названием книги, то прямым переводом его названия на украинский будет "Хозяйка". Когда же кто-то из заторможенными русификацией мозгами, вместо посмотреть в словарь, хватает без разбора что попало, лишь бы от российского "авторитета", в данном случае кривой перевод "Гостья" от северо-восточного соседа, то это просто к сожалению досадная реалия результатов московской русификации и унижения некоторых украинцев здесь на украинской земле, что поделаешь.

Что касается собственного имени Вандривниця, то этот перевод с Wanderer а не со "Странницы" (Стефани Майер пишет на английском языке) - прекрасная находка переводчика книги. Это древнее украинское слово "Вандривниця", оно и не совпадает ни с каким широко сейчас употребляемым словом, и немедленно дает понять (действительно украиноязычному читателю) существенную черту носителя этого имени. Но когда кому-то в сознание уже въехало кривое зеркало русского перевода, то сквозь него перестают быть видимыми все эти существенные детали. Ведь русифицированный читатель, читая украинской текст после прочтения русского перевода книги, все время подразумевает российские, ранее им проглоченные и усвоенные кривые термины, которые искажают книгу.

Пусть такой русифицированный украинец посудит сам, разве это не выставлять себя фактически на посмешище, пытаясь приведенным выше способом выражать оценку предмета, практически и пальцем не пошевелив для того, чтобы самому разобраться в нем хоть немного перед этим? Послушно при этом жуя жвачку московского русификационного фуфла, которое ему пихает в горло московская холуйня, как гусю перед забоем?

Конечно что каждый человек имеет право на собственное мнение. Более того, это очень приятно, по моему скромному мнению, видеть наличие собственного мнения. И как же печально видеть его не просто полное отсутствие, но и потребность в таких людей агрессивно наскакивать на проявления наличия собственной, а не импортируемой из Москвы мысли.

Ведь право как думать, так и например заглядывать в словарь, чтобы наша мысль имела основания, равно есть везде, не так ли, будь это на востоке Украины, или на ее западе? Разве нас всех не объединяет также и это, кроме родного языка родного народа?

Такие вторичные, от унижения русификованости люди, как правило не могут, из-за ощущения собственной неполноценности, говорить от собственного имени. Поэтому они пытаются говорить от имени воображаемого ими "большинства". И если это "большинство", от чьего имени они пытаются говорить, вроде как "думает, что украинцам не хватило мозгов, и просто скопировали с англ. (Ванда), Вандривниця", то это беда этого несчастного, униженного до потребности самоунижаться бедного "большинства".

Это же только в украинском языке возможно точно и корректно передать, вместе с содержательным наполнением, даже звучание имен Wanderer "Wanda" - как Вандривниця, "Ванда". И нет никакой необходимости примитизировать, опускать богатство выразительности украинского языка до уровня русского, в котором принципиальная невозможность точно передать оригинал привела вплоть до его существенного содержательного искажения.

Но настоящая проблема далеко не только в том, что какому-то не очень к сожалению разумному отдельно взятому российскому переводчику пришло в голову при переводе романа переназвать его противоположным "The Host" понятием.

Суть проблемы в том, что кривой, ложный до противоположности русский перевод названия произведения, в русскоязычном сознании, включая существенно русифицированных украинцев, без проблем смог стать господствующим. И что русскоязычно думающие люди, и то совсем не какие-то там плохие люди, не только не замечают искажающую действительность оригинала подмену понятий, а даже испытывают потребность наскакивать на прекрасный и точный украинский перевод - фактически за то, что он точно передает нам оригинал, а не кривобокий русский перевод.

Но может это мы тут напоролись на отдельный единичный досадный случайный прокол, а в остальных случаях русскоязычность не препятствует адекватному восприятию реальной действительности?

К сожалению практика показывает, что это не так, и данный случай просто еще раз иллюстрирует тот неприятный факт, что в русскоязычно думающих людей практически отсутствуют препятствия для восприятия за чистую монету чуть ли не любой, даже самой примитивной, вопиюще несоответствующей действительности дезы .

И такой вывод, что интересно, известен довольно давно:
===: ...«Вообще, – закончил академик Павлов, – я должен высказать свой печальный взгляд на русского человека. Русский человек имеет такую слабую мозговую систему, что он не способен воспринимать действительность как таковую. Для него существуют только слова. Его условные рефлексы координированы не с действительностью, а со словами» (Бенедикт Сарнов, «Начало мира в слове», http://www.lechaim.ru/ARHIV/115/sarnov.htm; Н.А. Гредескул, «Условные рефлексы и революция: По поводу выступления акад. И.П. Павлова», «Звезда», 1924, №3, 70,. С.149; http://izvestia.ru/science/article3121425/);
«В самом деле, для русского менталитета является центральной, фундаментальной такая особенность, как «тотальная словесность», специфическое «лингвистическое чутьё», поэтому русская культура – это всегда особое лингвокультурное пространство, в котором любые макро- и микродинамические изменения характеризуются тесной связью глобальных социально-культурных процессов и языка. Всякий момент русской культурной истории имеет соответствующее вербальное оформление, отражающее основные черты его мироощущения и миропонимания» (Л.В. Щеглова, Н.Б. Шипулина, Н.Р. Суродина, «Культура и этнос // Язык как основа национальной культуры).
«Это приговор над русской мыслью, она знает только слова и не хочет прикоснуться к действительности… Мы глухи к возражениям не только со стороны иначе думающих, но и со стороны действительности» (Иван Павлов, «О русском уме») :=== [5]

Если плюс к тому, что условием "истины" для русскоязычного сознания, для значительного большинства его носителей, не является ее соответствие фактам действительности, или там здравому смыслу и элементарной логике, добавить то, что практически единственным критерием русскоязычной "истины" является то условие, что она распространяется по московской инфоканализации, т.е. она санкционирована московской бандой, то вот вам и простая, элементарная причина огромных московских усилий по дальнейшему продолжению и усилению русификации, прежде всего на украинской земле.

Однако полная манипулабельность русскоязычно думающих людей далеко к сожалению не единственное следствие неадекватности инструмента их мышления - русского языка:
===: К сожалению, бессознательные психические установки, формируемые русской языковой картиной мира, существенно тормозят развитие левополушарного мышления и, поэтому, многие черты правополушарности, и в том числе и чувственное восприятие жизни, у русскоязычного человека сохраняются и в зрелом возрасте: «Чувственное восприятие жизни русских объясняет, почему в них больше восточной иррациональности [...] Способность мобилизовать себя для конкретной деятельности у них не развита, находится «на уровне ребенка». Поэтому любая критическая ситуация, когда нужно собрать волю, проявить самостоятельность, может вызвать у русского «детские реакции» (Алла Сергеева, «Русские: стереотипы поведения, традиции и ментальность», http://lib.rus.ec/b/265695/read). Преимущественно правополушарное мышление в зрелом возрасте и вызванная этим инфантильность – «холопство» (от англ. «infant» – младенец и от укр. «хлоп’я», болг. «хла́пе» – малыш, ребенок; укр. «хлопець», чеш. «chlapec», болг. «хлапа́к», пол. «chłopak», в.-луж. «khɫор» – мальчик) сопровождаются, прежде всего, пониженным уровнем интеллектуального развития взрослого русскоязычного человека: «Инфантил (холоп с пониженными интеллектуальными способностями, – П.Д.) – взрослый (по паспорту) человек с психическим инфантилизмом. Инфантил – совсем не то же, что человек-ребенок. Инфантил отстает от среднестатистической нормы развития, человек-ребенок (фактически то же самое, что и холоп в Московии, – П.Д.) – от возможности стать взрослым человеком. Инфантил – выход за границы нормы, вариант некоторой патологии. Человек-ребенок – привычная норма (в России и в русскоязычных регионах Украины, – П.Д.)
«У нас есть любопытство, но мы равнодушны к абсолютности, непреложности мысли. Или из черты детальности ума мы вместо специальности берем общие положения. Мы постоянно берем невыгодную линию, и у нас нет силы идти по главной линии. Понятно, что в результате получается масса несоответствия с окружающей действительностью. Ум есть познание, приспособление к действительности. Если я действительности не вижу, то как же я могу ей соответствовать? Здесь всегда неизбежен разлад. Долг нашего достоинства – сознать то, что есть. А другое, вот что. Всегда полезно знать, кто я такой» («Лекции, прочитанные И.П. Павловым в 1918 году // Из лекции №2», http://newan10.eto-ya.com/perechen-metodov-po-imeni-avtora/pavlov-ivan-petrovich/) [...] Такое пассивное познание действительности и непреодолимый ничем консерватизм мышления были присущи лишь первобытным людям: «Но что больше всего поражает европейца, это не само содержание представлений первобытных людей, а их крайняя устойчивость, нечувствительность к данным опыта. Первобытное мышление невероятно консервативно и замкнуто. Очевидные факты, которые, по мнению европейца, должны были неизбежно изменить представления первобытного человека, заставить его пересмотреть какие-то убеждения, не оказывают почему-то на него никакого действия. А попытки убеждать и доказывать приводят зачастую к результатам, диаметрально противоположным тем, которые ожидались. Именно в этом, а не в вере в существование духов и мистической связи между предметами состоит наиболее глубокое отличие первобытного мышления от современного» (Валентин Турчин, «Феномен науки. // Первобытное мышление», http://refal.net/turchin/phenomenon/chapter08.htm#08.02) :=== [5]

Хотя приведенные выше цитаты не такие уж малые, но следует заметить, что они показывают далеко не все - негативные для каждого нормального человека, желающего добра своим детям - последствия изоляции московскими холуями целых районов (или областей) Украины от украинского языка, ну чтобы ничто не мешало "чистоте" развития русскоязычной картины мира для людей, прежде всего для детей, в тех областях. Ведь именно как раз украинский язык, своей точностью и соответствием реалиям природы, а прежде всего человеческих взаимоотношений, препятствует русскоязычному окончательному торможению развития человека на уровне упомянутого выше того первобытного мышления, которое является результатом русскоязычного воспитания. Что и объясняет, не так ли, довольно ясно, тотальную утробную, биологическую ненависть московских холопов к украинскому языку.

И вопрос наличия кривого российскоподобного перевода названия "The Host" в Украине, таким образом, довольно близко подходит к основному современному украинскому вопросу. Вот этот вопрос: быть или не быть? - вторичным манипулабельным московским Гостем на родной земле, с московским инфоканализационним инфодерьмом в голове вместо принципиально ненавистной московским холопам нормального человеческого сознания - или на ней Хозяином, который обосновывает свое мнение фактами действительности.

Литература
1. Сутінки. Сага. Світанок: Частина 2 http://olexlviv.blogspot.com/2013/03/2.html
2. The Host (novel) http://en.wikipedia.org/wiki/The_Host_(novel) (+ ее укр. і рос. редакции),
3. The Host (2013 film) http://en.wikipedia.org/wiki/The_Host_(2013_film) (+ ее укр. і рос. редакции),
4. Откуда есть пошел... История русского языка. Происхождение русского языка. http://zrada.org/inshe/43-literatura/267-otkuda-est-poshel-istorija-russkogo-jazyka-proishozhdenie-russkogo-jazyka.html (http://maxpark.com/community/90/content/1672549)
5. Ответ «недорасу» Родиону Мирошнику http://uainfo.org/heading/politics/17820-otvet-nedorasu-rodionu-miroshniku.html
6. Що таке рідна мова, або "какая разніца на каком язикє" http://h.ua/story/58647/
7. "Преступник" и "злочинець"  http://maxpark.com/user/olexandr/content/919253
8. Чому суржик - це погано http://h.ua/story/67409/
9. Правда історії та міфи мовознавства http://h.ua/story/90230/
10. Щирі свідомі міркування про матмастерінг http://h.ua/story/97066/
11. Росіяни, русскіє і просвіти в каламуті уявлень обрусєвшіх інородцев http://h.ua/story/147991/
12. Проблеми російськомовності http://h.ua/story/259623/
13. Проблемы русскоязычности - 2  http://maxpark.com/user/olexandr/content/516510
14. Проблеми російськомовності - 3 http://h.ua/story/265090/
15. Походження російського народу http://h.ua/story/276736/
16. Украинский и российский народы не имеют общего происхождения http://maxpark.com/community/90/content/769713
17. Информационные технологии и человеческие сообщества http://maxpark.com/community/1894/content/804988
18. Древность малороссийского языка http://maxpark.com/community/90/content/524702
19. Швейцарское многоязычие http://maxpark.com/community/90/content/1493498