Проблеми російськомовності - 3

При виді почерпнутих з московської інфоканалізації бздур типу: "українська мова набула найбільшої підтримуки саме від комуністів", які частенько можна побачити від стандартно бездумних холопів московської банди убивць, у яких, як і в усіх решту московських рабів, на жаль як це вони самі стверджують відсутня свідомість, тобто людський розум, і ми в цьому конкретному випадку їм віримо - але зате дуже присутній широко роззявлений для безперешкодності заковтування ними московського інфолайна рот, виникає потреба розглянути по суті дану часто згадувану московськими холуями "підтримуку" української мови.

Що саме робилося в 20-ті роки минулого сторіччя, а саме їх мають на увазі московські холуї, коли починають оповідати нам, що "українська мова набула найбільшої підтримуки саме від комуністів" - і робилось для чого, взагалі то зрозуміло, що найбільш коректно буде судити за наслідками тої московської робити.

Цікаво зауважити при цьому, що аналогічні методи "врємєннава паслаблєнія" застосовувались тоді ж московською бандою убивць не тільки в сфері "підтримуки" ними української мови, але й в інших сферах московської організованої злочинної діяльності. Найбільш широко відомий приклад - економіка. Сподіваюся про неп відомо навіть таким найбільш загальмованим московським холуям, як автор фрази "українська мова набула найбільшої підтримуки саме від комуністів". Однак дана "підтримука" вільного підприємництва в 20-х роках московською бандою, яка тоді прикривалась комуністичною личиною (зараз вже лахміття комуністичної фразеології лежить на смітнику, викинуте московською бандою убивць через його зайву обтяжливість), зовсім не тягне за собою московських оповідей для (перепрошую) тупих кретинів, щоб ті її повторяли, що нібито "вільне підприємництво набуло найбільшої підтримуки саме від комуністів". Чому? Цілком ясно чому - через наслідки тої "підтримуки", яка закінчилась ліквідацією усіх форм вільного підприємництва, яке з самого початку тої "підтримуки" моніторилось спецслужбами московської банди убивць, щоб пізніше скористатись здобутою інформацією для повної та остаточної ліквідації вільного підприємництва.

Тим часом аналогічні наслідки Українського Відродження 1922 - 1928 років у вигляді Розстріляного Відродження 1929 - 1933, тобто у вигляді політики фізичного винищення на основі використання спецслужбами банди московських убивць інформації, здобутої в процесі "українізації", всіх керівних і освічених верств українського народу протягом 1929 - 1933 років і пізніше, абсолютно не перешкоджають тупим московським холопам, по саму зав'язку напомпованим смердючим московським інфоканалізаційним "продуктом", тупо повторювати і повторювати без кінця вихлебтану ними з московської інфоканалізації (перепрошую) кретинську московську брехню: "українська мова набула найбільшої підтримуки саме від комуністів".

Адже досить таки широко відомо, що на протязі 1929 - 1933 років були розстріляні українські комуністи і управлінці, письменники, діячі профспілок, діячі культури, актори, було розстріляно з'їзд кобзарів в Харкові, а далі розстрілювали а чи не всіх підряд українців з освітою вище середньої. Критерій московського убивства - привселюдне використання людиною української мови, яка саме перед цим увійшла до загального публічного вжитку завдяки українізації під час Українського Відродження 1922 - 1928 років.

Політику українізації було оголошено ворожою, контрреволюційною і буржуазною, а всіх україномовних було оголошено українськими буржуазними націоналістами, агентами іноземних розвідок і т.п. Приблизна зараз відома оцінка числа розстріляних тоді з метою торжества на українській землі "вєлікава і магучєва русскава язика" українців становить 1 млн. Саме це і є разом з московськими голодоморними убивствами українського народу єдиною реальною підставою сучасного русскоязичія Києва, Харкова та інших великих українських міст.

Серед свідчень цілеспрямованого, спланованого, добре організованого московського убивання сліпих українських кобзарів, яке тривало протягом десятків років, є також й здобуті досить таки випадково:
.-----: [...] Коли я розговорився із Куртом Райхманом, організатором фестивалю, він розповів мені про спогади Шостаковича, видані в Лондоні і ще не перекладені ні російською, ні українською мовами. Йшлося про з'їзд кобзарів у Харкові, який розстріляли. Взагалі, в 20-30 роках в Україні було винищено кілька тисяч кобзарів. З'їзд - це лише частинка цієї історії. А багато кого забирали за пропискою: спочатку їхали фольклорні експедиції, які ні сном ні духом не здогадувалися, а просто записували кобзарів і давали звіти. Ці звіти потім читало НКВД і кобзарів розшукували і знищували. [...]
:-----. Едуард Драч: "Українські псалми XVII століття оцінила вся Європа"

Більше про планомірне убивання московською бандою убивць сліпих українських кобзарів можна прочитати тут: "РОЗСТРІЛЯНИЙ З’ЇЗД КОБЗАРІВ" http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7740

Було: http://h.ua/story/261097/ Евгений Пилянкевич 12:39 02/04/10 [...] українська мова набула найбільшої підтримуки саме від комуністів

Олександр Франчук olexandr.uuuq.com

Проблеми російськомовності - 2

Коли українець, який розмовляє українською мовою в русифікованих українських містах, на кожному кроці чує: "бичєскій язик" і такі інші хамські ненависні визначення в бік своєї рідної української мови з боку раніше нагнутих до російської мови людей, то досить таки очевидно виникає потреба знати дійсний стан справ. Дійсний стан справ не тільки щодо розуміння того факту, що _усі_ російськомовні люди були (скоріше пізніше, ніж раніше) насильно нагнуті до російськомовності - і хто саме є центром процесів такого нагинання - але й і щодо того, що моральні, інтелектуальні та інші проблеми, зокрема емоційна невиразність й притупленість з елементами дикості, присутні в нашому суспільстві (одною з основних ознак дикості зокрема є матерщина), мають своїм головним джерелом саме якраз насильно впроваджену й досі насильно підтримувану в ньому російськомовність.

Слова Добролюбова: "Но у нас бестолковая смесь пяти языков организовалась довольно скоро и составила то, что мы теперь называем языком образованного общества" свідчать про те, що Добролюбов, разом з освіченою частиною російськомовного суспільства 1860 року мав усі підстави навіть і тодішню, яка розвивалась, російську мову вважати за "бестолковую смесь пяти языков". Адже жодних заперечень від інших російських літераторів цього широко відомого визначення одного з найбільш відомих в історії російських літературних діячів в бік російської мови ніхто навести не в змозі, чи не так.

Більше того, є такі свідчення, що деструктивну роль російської мови для всіх спільнот, де вона поширена, ясно усвідомлює інтелектуальна верхівка сучасного російського суспільства - думку про те, що біди Росії випливають з саме якраз російської мови, я почув якось ще в радянські часи в загальнодоступній московській телепередачі часів перебудови, безпосередньо від одного з російських філософів-лінгвістів. Як і що ця крамольна ідея широко розповсюджена в середовищі думаючих людей.

Звичайно що російською мовою в 19-му та на початку 20-го сторіччя була створена чудова література, це факт. І цьому є пояснення. Тодішня творча продуктивність російських літераторів пояснюється не тільки тим, що значна кількість українців, внаслідок державних заборон україномовної діяльності і державного ж стимулювання російськомовної діяльності в Російській імперії, працювали над розвитком російської літератури. Адже подібний процес переключення значної кількості українців, які народились і виросли в середовищі української мови, яка і дала їм їхній розвиток, на російськомовність тривав і після початку 20-го та 21-го сторіччя.

Творча тодішня успішність російського літературного процесу мала своїм ґрунтом перш за все реальний тогочасний мовний фундамент тодішнього російського літературного процесу - фундамент, який був присутній тоді, але відсутній сьогодні.

Що ж такого поворотного сталося на початку 20-го сторіччя - що раніше створена чудова література 19-го, початку 20-го сторіччя після того не зуміла знайти свого подальшого продовження? І після початку 20-го сторіччя різко припинився не тільки розвиток російської літератури, але й і розпочалися процеси деградації власне російської мови - навіть запас слів російської мови з того часу суттєво зменшився?

Хто хоч трішки цікавився розвитком російської мови, той в курсі, що саме якраз на початку 20-го сторіччя відбулась реформа, в результаті якої було спрощено російський алфавіт. І усунуті на початку 20-го сторіччя алфавітні "непотрібні ускладнення" дозволяли використовувати той алфавіт для запису слів не тільки російської, але й і української мови. З відповідним наприклад прочитанням (східним "є" та західним "і") букви "ять", грамотно розставляти яку в російському тексті було практично неможливо без знання української мови.

Таким чином на початку 20-го сторіччя явно іще недорозвинута, несамостійна російська мова була насильно відірвана від бездонного поняттєвого океану материнської української мови.

Для української мови, поняттєва структура якої внаслідок доброго знайомства з українською мовою усіх грамотних російськомовних людей живила процеси розвитку російської мови, ця операція минула звичайно що без жодних проблем.

Для російської ж мови, яка живилась від материнської української мови, дана акція відокремлення від неї стала справжньою непоправною катастрофою. Використання в російській мові українських асоціативних рядів, раніше таке природне з огляду на тотальне ознайомлення усіх грамотних російськомовних людей з українською мовою, швидко - з швидкістю появи нових поколінь, не знайомих з українською мовою - перестало бути можливим.

А традиція черпання українських слів російською мовою, вона хоч і залишилася, але тепер ніякої користі із вирваних з природного українського асоціативного контексту покалічених обрубків понять вже нема. Тепер для корисності запозичень українських слів в російську мову значно простіший вигляд має просте вивчення усіма російськомовними людьми української мови в усій її повноті, аніж повернення до того стану наявності опосередкованого підключення української мови до російської мови, яке мало місце на початку 20-го сторіччя.

Олександр Франчук olexandr.uuuq.com

Література:
1. Михайло КРАСУСЬКИЙ, ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ http://h.ua/story/119495/
2. Іван Ющук, 12 фактів про давність української мови http://sd.org.ua/news.php?id=9892
3. Володимир СЕЛЕЗНЬОВ, Правда історії та міфи мовознавства http://www.day.kiev.ua/173437/
4. Юрiй КОНКЕВИЧ, Не говориш українською -- менше живеш! http://sd.org.ua/news.php?id=9001
5. Олександр Франчук, Російськомовність - це не ознака продажності... але: http://h.ua/story/55354/
6. Олександр Франчук, Що таке рідна мова, або "какая разніца на каком язикє" http://www.narodnapravda.com.ua/politics/46e91726d324b/ (http://h.ua/story/58647/)
7. Олександр Франчук, Прєступнік і злочинець http://www.narodnapravda.com.ua/politics/46efc82a63097/ (http://h.ua/story/59436/)
8. Олександр Франчук, Шедевр Редьярда Кіплінга "If" в суперперекладі Василя Стуса http://www.narodnapravda.com.ua/life/478125b13312c/ (http://h.ua/story/77710/)
9. Олександр Франчук, Інформаційні технології і людські спільноти http://www.narodnapravda.com.ua/history/483fe4f41abe4/ (http://h.ua/story/102293/)
10. Олександр Франчук, Проблеми російськомовності http://www.narodnapravda.com.ua/culture/4b96228ee5f03/ (http://h.ua/story/259623/)