 |
Слова Добролюбова: "Но у нас бестолковая смесь пяти языков организовалась довольно скоро и составила то, что мы теперь называем языком образованного общества" свідчать про те, що Добролюбов, разом з освіченою частиною російськомовного суспільства 1860 року мав усі підстави навіть і тодішню, яка розвивалась, російську мову вважати за "бестолковую смесь пяти языков". Адже жодних заперечень від інших російських літераторів цього широко відомого визначення одного з найбільш відомих в історії російських літературних діячів в бік російської мови ніхто навести не в змозі, чи не так.
Більше того, є такі свідчення, що деструктивну роль російської мови для всіх спільнот, де вона поширена, ясно усвідомлює інтелектуальна верхівка сучасного російського суспільства - думку про те, що біди Росії випливають з саме якраз російської мови, я почув якось ще в радянські часи в загальнодоступній московській телепередачі часів перебудови, безпосередньо від одного з російських філософів-лінгвістів. Як і що ця крамольна ідея широко розповсюджена в середовищі думаючих людей.
Звичайно що російською мовою в 19-му та на початку 20-го сторіччя була створена чудова література, це факт. І цьому є пояснення. Тодішня творча продуктивність російських літераторів пояснюється не тільки тим, що значна кількість українців, внаслідок державних заборон україномовної діяльності і державного ж стимулювання російськомовної діяльності в Російській імперії, працювали над розвитком російської літератури. Адже подібний процес переключення значної кількості українців, які народились і виросли в середовищі української мови, яка і дала їм їхній розвиток, на російськомовність тривав і після початку 20-го та 21-го сторіччя.
Творча тодішня успішність російського літературного процесу мала своїм ґрунтом перш за все реальний тогочасний мовний фундамент тодішнього російського літературного процесу - фундамент, який був присутній тоді, але відсутній сьогодні.
Що ж такого поворотного сталося на початку 20-го сторіччя - що раніше створена чудова література 19-го, початку 20-го сторіччя після того не зуміла знайти свого подальшого продовження? І після початку 20-го сторіччя різко припинився не тільки розвиток російської літератури, але й і розпочалися процеси деградації власне російської мови - навіть запас слів російської мови з того часу суттєво зменшився?
Хто хоч трішки цікавився розвитком російської мови, той в курсі, що саме якраз на початку 20-го сторіччя відбулась реформа, в результаті якої було спрощено російський алфавіт. І усунуті на початку 20-го сторіччя алфавітні "непотрібні ускладнення" дозволяли використовувати той алфавіт для запису слів не тільки російської, але й і української мови. З відповідним наприклад прочитанням (східним "є" та західним "і") букви "ять", грамотно розставляти яку в російському тексті було практично неможливо без знання української мови.
Таким чином на початку 20-го сторіччя явно іще недорозвинута, несамостійна російська мова була насильно відірвана від бездонного поняттєвого океану материнської української мови.
Для української мови, поняттєва структура якої внаслідок доброго знайомства з українською мовою усіх грамотних російськомовних людей живила процеси розвитку російської мови, ця операція минула звичайно що без жодних проблем.
Для російської ж мови, яка живилась від материнської української мови, дана акція відокремлення від неї стала справжньою непоправною катастрофою. Використання в російській мові українських асоціативних рядів, раніше таке природне з огляду на тотальне ознайомлення усіх грамотних російськомовних людей з українською мовою, швидко - з швидкістю появи нових поколінь, не знайомих з українською мовою - перестало бути можливим.
А традиція черпання українських слів російською мовою, вона хоч і залишилася, але тепер ніякої користі із вирваних з природного українського асоціативного контексту покалічених обрубків понять вже нема. Тепер для корисності запозичень українських слів в російську мову значно простіший вигляд має просте вивчення усіма російськомовними людьми української мови в усій її повноті, аніж повернення до того стану наявності опосередкованого підключення української мови до російської мови, яке мало місце на початку 20-го сторіччя.
Олександр Франчук olexandr.uuuq.com
Література:
1. Михайло КРАСУСЬКИЙ, ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ http://h.ua/story/119495/
2. Іван Ющук, 12 фактів про давність української мови http://sd.org.ua/news.php?id=9892
3. Володимир СЕЛЕЗНЬОВ, Правда історії та міфи мовознавства http://www.day.kiev.ua/173437/
4. Юрiй КОНКЕВИЧ, Не говориш українською -- менше живеш! http://sd.org.ua/news.php?id=9001
5. Олександр Франчук, Російськомовність - це не ознака продажності... але: http://h.ua/story/55354/
6. Олександр Франчук, Що таке рідна мова, або "какая разніца на каком язикє" http://www.narodnapravda.com.ua/politics/46e91726d324b/ (http://h.ua/story/58647/)
7. Олександр Франчук, Прєступнік і злочинець http://www.narodnapravda.com.ua/politics/46efc82a63097/ (http://h.ua/story/59436/)
8. Олександр Франчук, Шедевр Редьярда Кіплінга "If" в суперперекладі Василя Стуса http://www.narodnapravda.com.ua/life/478125b13312c/ (http://h.ua/story/77710/)
9. Олександр Франчук, Інформаційні технології і людські спільноти http://www.narodnapravda.com.ua/history/483fe4f41abe4/ (http://h.ua/story/102293/)
10. Олександр Франчук, Проблеми російськомовності http://www.narodnapravda.com.ua/culture/4b96228ee5f03/ (http://h.ua/story/259623/)
Немає коментарів:
Дописати коментар