Показ дописів із міткою цивилизация. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою цивилизация. Показати всі дописи

2011-09-20

Адекватне розуміння суті світової кризи - можливе (з рос. перекладом)

(рос. переклад нижче)

Питання причин та наслідків сучасної світової кризи цікаве для всіх - про її перебіг, прогнози подальшого розвитку і її вплив на політичні та економічні рішення щодня можна почути в новинах та аналітичних програмах.

Важко не згодитися з такою постановкою проблеми: "ми стикнулися з такою кризою, якої ніколи не було, щодо якої у нас нема не просто засобів впливу, але і адекватних моделей розуміння. Отже, перш за все, нинішня криза страшна тим, що вона досі не супроводжується рефлексивним мисленням, що вона досі на стала предметом інтелектуальних зусиль осягнення. Це — складна криза, і вона вимагає складного розуміння." [1]

Однак складнощі розуміння кризи на жаль торкаються також і тих, хто намагаються не тільки зауважити перебіг її симптомів, але й і зрозуміти справжні причини тих процесів, розвиток яких тягне за собою ті симптоми - для відсутності можливості усвідомлення причин кризи достатньо одної тільки відсутності розуміння суті прогресу людської цивілізації: "Нинішня криза це — криза цивілізаційна, це — криза глобальної системи споживацьких мотивацій. Ця криза — породження так званої західної цивілізації, що заснована на споживацькій системі мотивацій, яка стала глобалізованою. Це криза дисбалансу мотивацій в різних країнах, що призводить до економічних диспропорцій. І саме західна цивілізація несе відповідальність за нинішню кризу, і саме вона буде найбільше потерпати від неї." [1]

Цивілізаційна криза - а що ми маємо діло саме якраз з цивілізаційною кризою, а не якоюсь іншою, в цьому на щастя ясність є для всіх - це сучасна криза цивілізаційного росту, тобто необхідний перехідний етап процесів прогресу людства. Через це звичайно що дана криза не може відбуватися деінде окрім точки росту людської цивілізації. І звичайно що оскільки локомотивом цивілізаційних процесів людства є західна цивілізація, то саме якраз вона, західна цивілізація і відповідальна за цю кризу - і саме тому якраз вона, західна цивілізація першою опиниться в постцивілізаційнокризовому світі, а не "буде найбільше потерпати від неї". Не доводиться сумніватися, що вслід за локомотивом цивілізаційних змін туди в новий світ закотяться і решту вагонів всього потягу людської цивілізації - але це звісно відбудеться з ними, як завжди буває в подібних випадках, дещо пізніше.

Що ж стосовно розуміння суті дійсно фундаментальних глибинних цивілізаційних змін, які через посередництво нинішньої кризи грядуть швидко і невідворотно - у тому числі стосовно розуміння, при чому тут зміни в системах споживацьких мотивацій, то їх хоч трохи задовільне уяснення на жаль принципово неможливе без деталізації розуміння деяких тісно пов’язаних між собою фундаментальних понять, зокрема поняття суті людини, основ періодизації розвитку людської цивілізації та суті прогресу.

Звичайно що для сприйняття навіть і здавалося б цілком готових для вжитку, необхідних для розуміння справжніх причин кризи, таких понять, як поняття суті людини, суті людського прогресу та основ періодизації розвитку людської цивілізації (див. [2]) - щоб мати грунт для розуміння процесів, які охоплюють все людство - необхідно прикласти деякі інтелектуальні зусилля.

Але повернімося до розгляду сформованих без наявності адекватного розуміння суті людини, суті людського прогресу та основ періодизації розвитку людської цивілізації тверджень, сформованих в процесі намагань розмістити суть сучасної кризи в каркас застарілих понять. Наприклад: "у системи споживацьких мотивацій є межа. За цією межею — на деякому рівні — виникає брак природних можливостей людини, межа психічної спроможності далі підвищувати рівень споживання, межа запасу духовності, для відтворення та розвитку якої починає не вистачати часу, бо він весь зайнятий працею та споживанням." [1]

Система мотивацій періоду форсованого розвитку господарських взаємин людської цивілізації - панівна система мотивацій - ґрунтувалась на незаперечно пріоритетному положенні господарських взаємин серед решту видів людських взаємин. Подобається це комусь чи ні, але це факт, що господарські взаємини займали незаперечно панівне положення в суспільній свідомості людської цивілізації, реально діючій в період форсованого розвитку господарських взаємин, який зараз остаточно завершується.

І майже так само легко видимим фактом - не повторятиму ще раз наведених в згаданому матеріалі [2] міркувань з цього приводу - є те, що саме якраз усебічний розвиток господарських взаємин крок за кроком невідворотно створює - вже створив - необхідні для повернення ієрархії людських цінностей умови через сім (цифра умовна) поколінь знов у свій нормальний природний стан. Я маю на увазі повноцінне повернення в основу основ реально діючої системи суспільної оцінки людських цінностей на своє законне місце, деякий час зайняте господарськими взаєминами, родових взаємин, а в сенс людського життя - духовних людських взаємин.

Що стосується новизни тепер уже іншого рівня нормального природного стану людських взаємин - новизни, яка створює передумови подальшого значно більш швидкого аніж раніше їх вдосконалення шляхом суттєвої кількісної та якісної інтенсифікації, то саме якраз її питання є одним з головних предметів статті [2].

І до яких же висновків й рецептів подолання кризи призводить намагання впхнути розуміння нових процесів в каркас застарілих понять? Ось, будь ласка: "найперше, що потрібно зробити, це ввести жорстку і сувору цензуру змісту реклами. Криза змісту мотивацій потребує нового змісту мотивацій. Мотивації старого світу: комфорт, гламур та розваги мають бути замінені новими: чесна праця, моральність, інтелектуальність. Принаймні такі мотивації повинні домінувати в рекламі та в змісті мотиваційних культурних продуктів в засобах масової інформації. Той, хто першим зможе ввести вимоги до системи мотивацій як політику держави, матиме перевагу і вийде з кризи раніше." [1]

Позитивність міркувань автора [1] про зміст нових, тобто добре забутих старих мотивацій та про їх необхідність, звичайно що не применшується наївністю його уявлень про можливість внесення суттєвих масових змін в життєву мотивацію громадян шляхом суворої державної цензури змісту реклами. І це тут, в Україні, стосовно якої в цілому світі іще не забуті події кількарічної давності, коли повсюдні масові вияви в кінці 2004 найвищої людської духовності ні в кого у цілому світі не залишили місця для сумнівів щодо дієвості та актуальності в українському народі найвищих людських ідеалів.

Що ж стосовно реклами, то вона фактично орієнтована на порівняно вузький прошарок суспільства, адже реклама в основному йде за реально платоспроможною суспільною мотивацією, а не навпаки - тільки така реклама, яка ґрунтується на апеляції до реальної мотивації, це скаже кожен, хто причетний до проектування успішної реклами, має шанс на успіх.

Першими вийдуть з кризи цивілізовані суспільства - не такі суспільства, які перші зможуть ввести вимоги до системи мотивацій як політику держави, а такі суспільства, які _вже_ знають, що таке правда і які мають закони. І в яких через це наріжним каменем суспільного життя є питання про те, вірити чи не вірити тим чи іншим політикам. Це ж саме діє і стосовно ставлення до тих чи інших держав - скільки не кричать всюди про астрономічний борг США з надцятьма нулями, а американський долар і надалі користується довірою, особливо після таких красномовних свідчень дійсності та справжності подальших величезних позитивних суспільних змін в американському народі, як обрання ним Президентом темношкірого політика.

Дикунські ж суспільства, які правди не знають і закону в яких нема ніякого - в яких хто з політиків сильніше бреше, у того вищий рейтинг, просто чудовий приклад чому - Юлія Тимошенко, незмінно знаходитимуться в самому хвості. І тим далі в хвості, чим більш впливовими будуть усім очевидно що наскрізь брехливі політики типу Тимошенко, у яких в цивілізованих суспільствах тільки один шлях - в швидке, повне, міцне й остаточне забуття, оскільки нормальна цивілізована людина ніколи не віддасть - навіть й гадки віддати не матиме - свого голосу за політика, стосовно якого точно відомо, що він свідомо й обдумано бреше народу, до влади над яким рветься.

Що стосовно вже ну зовсім безпорадних панічних вигуків, наслідку відсутності точки опори, необхідної для нормального розуміння і нормального ж сприйняття сучасної кризи, як от: "Ця криза вимагає введення світового політичного управління, бо координації економічної політики різних країн недостатньо. Якщо цього не зробити, криза повторюватиметься знову і знову, бо будучи не подолана у якій-небудь політично відсталій країні, де, наприклад, є політичний конфлікт, і політики не хочуть казати правду своєму народу, вона перекидатиметься з країни на країну, поки зрештою не опанує знову весь світ."[1], то це не новина, що відсутність розуміння причин явищ, які нас зачіпають, тягне за собою страх і паніку.

Страх і паніка, внаслідок яких дуже хочеться сильної руки та доброго дядю - це нормальний, здавна звичний прямий наслідок відсутності розуміння очевидно швидких, добре видно що надзвичайно потужних непрогнозованих процесів, які охопили цілий світ.

А тим часом рецепт виходу з кризи не простий, а дуже простий: ти справді віриш, що людина, за яку ти збираєшся віддати голос, говорить правду? Якщо ні, значить ти голосуєш за брехню. Скажи це чесно і відверто й вголос: "я хочу щоб була брехня і злодійство, тому голосую за брехуна (брехуху)". Не сподівається ж хтось всерйоз, що в результаті обрання брудного, очевидного й усім видного брехуна (брехухи) на найвищу в державі посаду всюди почне бути справедливість, правда, чесність і закон? І коли твій голос зіллється з іншими подібними голосами в потужний хор, значить житимемо в дикій країні, якій до цивілізації - як до неба рачки, тобто постійно в кризі. Хочеш щоб криза була подолана? Не віддавай свій голос брехунам - це єдиний спосіб нам всім опинитися в країні, яка належить до цивілізованого світу. Не вір, що усі політики є підлими людьми, брудними брехунами. Ця так нам брешуть на нормальних людей справді брехливі політики разом із своїми посіпаками, щоб таким чином ніби як зрівнятися з нормальними, тобто небрехливими політиками.

Що ж до того, що "Глобальна криза потребує глобальної регуляції." [1], то ось це і є глобальна регуляція, глобальнішої бути не може:
"GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!",
- адже він означає не тільки не вбивати, не чинити перелюбу, не красти, не свідкувати неправдиво на свого ближнього, не жадати дому ближнього свого ані всього, що ближнього твого, але й і багато чого такого справді людського іншого іще - чого усього наперед й передбачити ніяк не можна, в безліч життєвих обставинах, таких оригінальних, до яких неможливо додуматись доти, доки вони самі не прийдуть.

І саме ця глобальна регуляція одночасно є і найлокальнішою з усіх, необхідних для того, щоб: "Подолайте кризу всередині себе і допоможіть це зробити іншим. Ми — суспільство, і ми все здолаємо!" - це дійсно нам усім потрібно.

(редакція 2, вперше опубліковано 7 грудня 2008)

Олександр Франчук

Література:
1. Сергій Дацюк, "Світ змінюється" http://www.pravda.com.ua/articles/4b1aa23bade99/
2. Олександр Франчук, "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/, (рос.мовою: http://gidepark.ru/community/1894/article/420729)

_______
Адекватное понимание сути мирового кризиса - возможно

Вопрос о причинах и последствиях современного мирового кризиса интересен для всех - о его течении, прогнозах дальнейшего развития и его влиянии на политические и экономические решения ежедневно можно услышать в новостях и аналитических программах.

Трудно не согласиться с такой постановкой проблемы: "мы столкнулись с таким кризисом, которого никогда не было, в отношении которого у нас нет не просто средств влияния, но и адекватных моделей понимания. Итак, прежде всего, нынешний кризис страшен тем, что он до сих пор не сопровождается рефлексивным мышлением, что он еще на стала предметом интеллектуальных усилий постижения. Это - сложный кризис, и он требует сложного понимания. "[1]

Однако трудности понимания кризиса к сожалению касаются также и тех, кто пытаются не только отметить протекание его симптомов, но и и понять истинные причины тех процессов, развитие которых влечет за собой те симптомы - для отсутствия возможности осознания причин кризиса достаточно одного только отсутствия понимания сути прогресса человеческой цивилизации: "Нынешний кризис это - кризис цивилизационный, это - кризис глобальной системы потребительских мотиваций. этот кризис - порождение так называемой западной цивилизации, основанной на потребительской системе мотиваций, которая стала глобализированной, это кризис дисбаланса мотиваций в различных странах, что приводит к экономическим диспропорциям, и именно западная цивилизация несет ответственность за нынешний кризис, и именно она будет больше всего страдать от нее. "[1]

Цивилизационный кризис - а что мы имеем дело именно как раз с цивилизационным кризисом, а не каким-то другим, в этом к счастью ясность есть для всех - это современный кризис цивилизационного роста, то есть необходимый переходный этап процессов прогресса человечества. Поэтому конечно что данный кризис не может происходить в других местах кроме точки роста человеческой цивилизации. И конечно что поскольку локомотивом цивилизационных процессов человечества является западная цивилизация, то именно как раз она, западная цивилизация и ответственна за этот кризис - и именно поэтому как раз она, западная цивилизация первой окажется в постцивилизационнокризовом мире, а не "будет больше всего страдать от него". Не приходится сомневаться, что вслед за локомотивом цивилизационных изменений туда в новый мир закотятся и остальные вагоны всего состава человеческой цивилизации - но это конечно произойдет с ними, как всегда бывает в подобных случаях, несколько позже.

Что ж относительно понимания сути действительно фундаментальных глубинных цивилизационных изменений, которые через посредство нынешнего кризиса грядут быстро и неотвратимо - в том числе относительно понимания, при чем здесь изменения в системах потребительских мотиваций, то их хоть немного удовлетворительное уяснение увы принципиально невозможно без детализации понимания некоторых тесно связанных между собой фундаментальных понятий, в частности понятия сущности человека, основ периодизации развития человеческой цивилизации и сущности прогресса.

Конечно что для восприятия даже казалось бы вполне готовых для употребления, необходимых для понимания истинных причин кризиса, таких понятий, как понятия сущности человека, сущности человеческого прогресса и основ периодизации развития человеческой цивилизации (см. [2]) - чтобы иметь почву для понимания процессов, которые охватывают все человечество - необходимо приложить некоторые интеллектуальные усилия.

Но вернемся к рассмотрению сложившихся без наличия адекватного понимания сути человека, сущности человеческого прогресса и основ периодизации развития человеческой цивилизации утверждений, сформированных в процессе попыток разместить суть современного кризиса в каркас устаревших понятий. Например: "у системы потребительских мотиваций есть предел. За этой чертой - на некотором уровне - возникает нехватка природных возможностей человека, предел психической состоятельности далее повышать уровень потребления, предел запаса духовности, для воспроизводства и развития которого начинает не хватать времени, поскольку он весь занят трудом и потреблением. "[1]

Система мотиваций периода форсированного развития хозяйственных отношений человеческой цивилизации - господствующая система мотиваций - основывалась на неоспоримо приоритетном положении хозяйственных взаимоотношений среди остальных видов человеческих взаимоотношений. Нравится это кому-нибудь или нет, но это факт, что хозяйственные взаимоотношения занимали неоспоримо господствующее положение в общественном сознании человеческой цивилизации, реально действующем в период форсированного развития хозяйственных отношений, который сейчас окончательно завершается.

И почти так же легко видимым фактом - не буду повторять еще раз приведенных в упомянутом материале [2] соображений по этому поводу - есть то, что именно как раз всестороннее развитие хозяйственных взаимоотношений шаг за шагом неотвратимо создает - уже создало - необходимые для возвращения иерархии человеческих ценностей условия через семь (цифра условная) поколений вновь в свое нормальное естественное состояние. Я имею в виду полноценное возвращение в основу основ реально действующей системы общественной оценки человеческих ценностей на свое законное место, некоторое время занятое хозяйственными взаимоотношениями, родовых отношений, а в смысл человеческой жизни - духовных человеческих взаимоотношений.

Что касается новизны теперь уже другого уровня нормального естественного состояния человеческих взаимоотношений - новизны, которая создает предпосылки дальнейшего значительно более быстрого чем раньше их совершенствования путем существенной количественной и качественной интенсификации, то именно как раз его вопрос является одним из главных предметов статьи [2].

И к каким же выводам и рецептам преодоления кризиса приводят попытки впихнуть понимание новых процессов в каркас устаревших понятий? Вот, пожалуйста: "первое, что нужно сделать, это ввести жесткую и строгую цензуру содержания рекламы. Кризис содержания мотиваций требует нового содержания мотиваций. Мотивации старого мира: комфорт, гламур и развлечения должны быть заменены новыми: честный труд, нравственность, интеллектуальность. по крайней мере такие мотивации должны доминировать в рекламе и в содержании мотивационных культурных продуктов в средствах массовой информации. Тот, кто первым сможет ввести требования к системе мотиваций как политику государства, будет иметь преимущество и выйдет из кризиса раньше. "[1]

Позитивность рассуждений автора [1] о содержании новых, то есть хорошо забытых старых мотиваций и об их необходимости, конечно не умаляется наивностью его представлений о возможности внесения существенных массовых изменений в жизненную мотивацию граждан путем строгой государственной цензуры содержания рекламы. И это здесь, в Украине, относительно которой в целом мире еще не забыты события нескольколетней давности, когда повсеместные массовые проявления в конце 2004 высочайшей человеческой духовности ни у кого в целом мире не оставили места для сомнений в действенности и актуальности в украинском народе наивысших человеческих идеалов .

Что ж относительно рекламы, то она фактически ориентирована на сравнительно узкий слой общества, ведь реклама в основном идет за реально платежеспособной общественной мотивацией, а не наоборот - только такая реклама, основанная на апелляции к реальной мотивации, это скажет каждый, кто причастен к проектированию успешной рекламы, имеет шанс на успех.

Первыми выйдут из кризиса цивилизованные общества - не такие общества, которые первые смогут ввести требования к системе мотиваций как политику государства, а такие общества, которые _уже_ знают, что такое правда и имеющие законы. И в каких поэтому краеугольным камнем общественной жизни является вопрос о том, верить или не верить тем или иным политикам. Это же действует и относительно оценки тех или иных государств - сколько не кричат повсюду о астрономическом долге США с надцатью нулями, а американский доллар и дальше пользуется доверием, особенно после таких красноречивых свидетельств подлинности и истинности дальнейших огромных позитивных общественных изменений в американском народе, как избрание ним Президентом темнокожего политика.

Дикарские же общества, что правды не знают и закона в которых нет никакого - в которых кто из политиков сильнее врет, у того больше рейтинг, просто прекрасный пример чему - Юлия Тимошенко, неизменно будут находиться в самом хвосте. И тем дальше в хвосте, чем более влиятельными будут всем очевидно насквозь лживые политики типа Тимошенко, в которых в цивилизованных обществах только один путь - в быстрое, полное, прочное и окончательное забвение, поскольку нормальная цивилизованный человек никогда не отдаст - даже и мысли отдать не будет иметь - свой голос за политика, относительно которого точно известно, что он сознательно и обдуманно врет народу, к власти над которым рвется.

Что относительно уже ну совсем беспомощных панических криков, последствия отсутствия точки опоры, необходимой для нормального понимания и нормального же восприятия современного кризиса, как то: "Этот кризис требует введения мирового политического управления, потому координации экономической политики различных стран недостаточно. Если этого не сделать, кризис будет повторяться снова и снова, потому будучи не преодолен в какой-либо политически отсталой стране, где, например, есть политический конфликт, и политики не хотят говорить правду своему народу, она будет перебрасываться из страны в страну, пока наконец не овладеет снова всем миром. "[1], то это не новость, что отсутствие понимания причин явлений, которые нас затрагивают, влечет за собой страх и панику.

Страх и паника, в результате которых очень хочется сильной руки и доброго дядю - это нормальное, издавна привычное прямое следствие отсутствия понимания очевидно быстрых, хорошо видно что чрезвычайно мощных непрогнозируемых процессов, которые охватили весь мир.

А между тем рецепт выхода из кризиса не простой, а очень простой: ты действительно веришь, что человек, за которого ты собираешься отдать голос, говорит правду? Если нет, значит ты голосуешь за ложь. Скажи это честно и откровенно и вслух: "я хочу чтобы была ложь и воровство, поэтому голосую за лжеца (лгунью)". Не надеется же кто всерьез, что в результате избрания грязного, очевидного и всем видного лжеца (лгуньи) на высшую в государстве должность повсюду начнет быть справедливость, правда, честность и закон? И когда твой голос сольется с другими подобными голосами в мощный хор, значит жить будем в дикой стране, которой до цивилизации - как до неба на четвереньках, то есть постоянно в кризисе. Хочешь чтобы кризис был преодолен? Не отдавай свой голос лжецам - это единственный способ нам всем оказаться в стране, которая принадлежит цивилизованному миру. Не верь, что все политики являются подлыми людьми, грязными лжецами. Эта так нам врут на нормальных людей действительно лживые политики вместе со своими приспешниками, чтобы таким образом вроде как сравняться с нормальными, т.е. нелживимы политиками.

Что касается того, что "Глобальный кризис требует глобальной регуляции." [1], то вот это и есть глобальная регуляция, более глобальной быть не может:
"GAL 5:14 Ибо весь закон в одном слове заключается: люби ближнего твоего, как самого себя",
- ведь он означает не только не убивать, не прелюбодействовать, не красть, не свидетельствовать ложно на ближнего, не жаждать дома ближнего твоего и ничего, что у ближнего твоего, но и много чего такого подлинно человеческого другого еще - чего всего заранее и предусмотреть никак нельзя, в множестве жизненных обстоятельств, таких оригинальных, до которых невозможно додуматься, пока они сами не придут.

И именно эта глобальная регуляция одновременно является и наилокальнейшей из всех, необходимых для того, чтобы: "Преодолейте кризис внутри себя и помогите это сделать другим. Мы - общество, и мы все преодолеем!" - Это действительно нам всем нужно.

(редакция 2, впервые опубликовано 7 декабря 2008)

Олександр Франчук

Литература:
1. Сергій Дацюк, "Світ змінюється" http://www.pravda.com.ua/articles/4b1aa23bade99/
2. Олександр Франчук, "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/, (на русском языке: "Информационные технологии и человеческие сообщества" http://gidepark.ru/community/1894/article/420729)