Яким насправді є наш ворог

 Яким насправді є наш ворог

Нема сумніву, що будь-яке відхилення від правдивого знання про ворога, а тим більше про ворога, який навіть і не приховує наміру вбити нас, йде на користь ворогу і на шкоду нам. Тому в умовах реальної війни корисно отримувати додаткове розуміння, ким насправді є наш ворог і які саме засоби він готовий використати в його війні проти нас.

Для ще одного реального кроку в напрямку такого розуміння слід спершу взяти до уваги ту фундаментальну сьогоденну очевидність, що протягом принаймні останніх ста років московські заклади, інституції, організації, установи, органи та інші структури, які використовувались для такої боротьби, не просто ніде не поділись, не щезли і не запались, а існували, існують, і при цьому тільки вдосконалювались.

Тобто що московський досвід роботи на українській землі нікуди не зник. Навпаки, московські засоби і методи цієї роботи сьогодні, враховуючи досягнення технологій обробки та аналізу даних, не доводиться сумніватися, що суттєво покращились.

І щоб мати уявлення про московські масштаби антиукраїнської роботи, розглянемо найбільш очевидні московські діяння 30-х років 20-го сторіччя, всього лише якихось 90 років тому.

Звичайно що це перш за все організація Голодомору, тобто вилучення продовольчих запасів українського народу, недопущення їх поповнення і обмеження міграційних можливостей українців. Про масштаби цієї московської роботи сьогодні є досить таки немало інформації.

Значно менше ми знаємо про пов'язані з Голодомором інші московські дії, і це перш за все адміністративна реформа, в результаті якої губернії, повіти і волості зникли, а натомість утворились області і райони, що дало підставу для масового переміщення більшості українських архівів. Куди саме вони переміщувались, знали тільки ті, хто те переміщення здійснювали.

Однак сьогодні, і вже досить таки давно, значна кількість людей на українській землі на власному досвіді в курсі, куди саме московська банда убивць перевезла українські архіви - в москву. І тепер є непогана ясність, для чого - насамперед для того, щоб приховати сліди підлого московського убивства мільйонів українських дітей, а також, само собою, для інформаційного забезпечення стратегічних та поточних терористичних московських задач в майбутньому.

Ми знали про місце розташування українських архівів з того факту, що форми допуску до всіх навіть найменшим чином пов'язаних з секретністю робіт вироблялись в ссср тільки там, в москві. Тобто запит щодо форми допуску йшов в москву, а там архівні московські щурі два місяці рили викрадені з України архіви, а тоді видавали підстави для тої чи іншої форми допуску.

Враховуючи значну кількість архівних документів, які мали бути вивезені з України в москву, необхідно було потурбуватися про ну дуже не мале й добре обладнане місце, де їх можна зберігати і з ними працювати. А оскільки ніде нема жодної інформації про московське місце збереження українських архівів, а сумніватися в наявності такого місця не доводиться, то єдиним висновком може бути висновок про таємність розташування цього величезного місця з величезною кількістю в ньому працівників, які становлять собою помітну частку московського населення. Ми ж розуміємо, що українські архіви не єдиний московський інформаційний актив в глобальній московській терористичній діяльності.

Для прикриття таємної побудови величезних приміщень, в яких працюватиме значна кількість москвичів, неможливо було обійтися без великого легального будівництва якраз в тому місці. І оскільки масове щоденне добирання москвичів до роботи не повинно відрізнятись від щоденних побутових міських переміщень, таке будівництво має бути близько біля центру москви.

Голодоморне убивство-1933 українського народу москва розпочала в 1932. Утворення областей замість губерній почалося  в 1932. І яке співпадіння, велике будівництво московського метрополітену імені Кагановича також почалося в 1932.

Чим не ідеальне розташування для фундаментальної інформаційної основи московської банди убивць - на глибині десятки метрів під землею, разом з метро, швидким наймасовішим транспортним засобом?

Ці міркування стосуються всього лише частки, хоч можливо і не найменшої, гігантської все- та наскрізь-державної палітри злочинної московської роботи. І крім цього всього, є повно свідчень на користь простого висновку про те, що нехай там в росії навіть повний капець і все вогнем горить, але це ніяк не перешкоджатиме залученню такої кількості людей, грошей та усіх інших засобів, які потрібні для продовження й подальшого розвитку злочинної московської роботи сьогодні і на перспективу.

Чи є хоч якісь найменші підстави сподіватися на те, що сьогоденні московські зусилля менш всеохоплююче вседержавно масштабні, аніж 90 років назад? Навряд чи. Тому будь-які втішні для нас повідомлення про те, що нібито скоро в московії настане щось те чи інше добре для нас, ніяк не можна сприймати надто серйозно, а тим більше з метою типу “нема потреби робити реальні діла для захисту від московії, ми ж бачимо, що все і так само собою якось розійдеться”. Нема сумніву, що ворог саме на таке наше сприйняття покладає свої немалі зусилля.

інші матеріали на цю тему:
Бібліотеки і москалі https://olexlviv.tripod.com/cgi-bin/numh3.cgi?thebox=449
Четвертий московський ривок https://olexlviv.tripod.com/cgi-bin/numh3.cgi?thebox=591
Деякі з методів прикриття московських убивств https://olexlviv.tripod.com/cgi-bin/numh3.cgi?thebox=4647
Від Катині до Смоленська: що далі? https://olexlviv.tripod.com/cgi-bin/numh3.cgi?thebox=6391
(також в кн. “Три слова” https://chtyvo.org.ua/authors/Franchuk_Oleksandr/Try_slova/ )