Єдина можливість ліквідації української держави
Читаючи написану більше ніж 100 років тому статтю, у тому числі слова:
/* Люди можуть жити людським життям у мирі аж ніяк не тому, що мають якісь політичні переконання, а тільки тому, що їх поєднує одне і те ж розумінням основного сенсу життя. [...] Тварини можуть бути збиті в єдність насильством, але люди можуть єднатися тільки одним загальним для всіх розумінням життя. Загальне ж для всіх людей нашого світу розуміння життя є тільки одне. [...] Дійсно, яким жахливим має бути розумовий занепад людей нашого світу, якщо вони вірять тому, що життя їх погіршиться, якщо вони перестануть страчувати, мучити, вбивати, вішати один одного. Дійсно, наскільки жахливим має бути збочення морально-релігійного почуття людей і навіть простого розуму, коли їм потрібно доводити, і майже напевно намарно, що «не вбий» не означає, що можна вбивати людей інших, людей відмінних від свого народу та ще тих, вбивство яких ми визнали для себе корисним; і що, нами ж приписувані богу, ці слова означають те, що не можна вбивати нікого. */ [2]
- спершу виникає відчуття, що вона написана зовсім нещодавно, тільки що.
Коли ж глянути на рік написання статті (1907), то, згадуючи про ставлення, яке виражається поняттям "устарєло" з боку фальшивих людей до слів, винесених на загал кілька років тому - а в багатьох випадках навіть кілька місяців, чи тижнів, чи навіть днів - стає добре видно суттєву різницю між правдивими речами, які не застарівають _ніколи_, і фальшивими викидами, на злобу дня, чи там для рейтингу, чи ще з якоюсь іншою неблаговидною метою.
Ставлення типу "устарєло", до всього, що оприлюднено не тільки що, щеплене людям, звичним до регулярного, постійного споживання тої фальші, яку вкрай необхідно вже назавтра геть забути, щоб мати змогу знов заковтувати нову, часто зовсім протилежну вчорашній нову брехню від тих же самих людей, це ставлення на жаль досить таки поширене. Хіба можна сьогодні згадувати, що саме говорила Тимошенко рік, два, чотири, вісім, шістнадцять років тому? Таке недоречне згадування абсолютно неможливе, якщо дуже хочеться сприймати за чисту монету те, що вона повідомляє сьогодні. Таким людям факти дійсності байдужі. І брехло виходить, і лопоче, що йому тільки в голову взбреде, щось таке, що ніяким чином не повязане ні з тим, що воно справді думає, ні з тим, що воно збирається робити - ні навіть просто з фактами дійсності. Головне, аби сказане приємно лоскотало слух слухачу.
Але вернімося до слів Льва Толстого, який закликав знов задуматись над суттю вчення Ісуса Христа:
MT 22:36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
MT 22:37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
MT 22:38 Це найбільша й найперша заповідь.
MT 22:39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
MT 22:40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!.
- про буквальне розуміння Закону, з якого безпосередньо виводяться як усі заповіді, у тому числі "не вбий", так і багато всього іншого, зокрема відповіді на найновіші, найнетрадиційніші проблеми й питання про те, що робити, як чинити в тому чи іншому конкретному життєвому випадку.
І якщо в цьому контексті поглянути на історію створення сучасної української державності, то ми побачимо, що не тільки її початок, але й подальший розвиток відбувався без насильства.
Це дає поживу для міркувань про причини й наслідки того, що сама природа держави українського народу, в основі своїй, не суперечить фундаментальній основі християнства. Адже всі подальші після створення кроки розвитку української держави, в тому числі такий наступний його кардинальний етап, як помаранчева революція, також були по самій суті своїй справді християнськими, тобто зробленими без насильства (не кажучи вже про убивства).
Видно в українського народу, в цього справді християнського народу, усе те, що суперечить його християнській суті, не має змоги бути справді життєздатним. Чи не тому усі спроби побудови державності українського народу в минулому - в яких залучалось в процесі такої побудови насильство - щоразу закінчувалися невдачею?
Якщо так, а воно дуже схоже, що так, то це, окрім іншого, дає нам зокрема ясність, чому ніхто не сумнівається в тому, що без дестабілізації, без розпалювання зловорожості в українському суспільстві, не можна, не вийде зруйнувати державу українського народу.
І оскільки така зловорожість самим християнським українським суспільством не може бути породжена, вона може бути тільки насильно накинута ззовні, з антихристиянських джерел, наприклад з диявольського московського злочинного оргутворення (типовий, стандартний випадок), то ми і бачимо таке привнесення - планомірне, без меж профінансоване украденими в українського та російського народів грошима, стабільне і безперервне, настирливо творене руками відвертих московських холуїв на зразок як "вождєй" так званої "комуністичної" партії України, так і депутата Колєснічєнка, чи там міністра Табачніка, спільно з московськими секретними "сотрудніками" (сексотами) типу Тягнибока і Тимошенко.
І якщо хтось після цих слів подумав, що не варто було інформувати тих, хто спить і бачить, як, ну як же це ліквідувати, спершу "нєдаразумєніє" у вигляді держави українського народу, той помиляється. Справжні смертельні вороги українського народу, які давно на ділі, наприклад неодноразовими гігантськими голодоморними убивствами на українській землі, щоразу мільйонів одних тільки українських дітей, показали (тим, кому факти дійсності щось значать), що їхня справжня мета - остаточна ліквідація українського народу, вони прекрасно в курсі. І ефективність їхніх злочинних дій прямо залежить від того, бачимо ми їхню інтенсивну підготовку до учинення нових гігантських злочинів проти українського народу, чи не бачимо.
Література
1. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту
2. Лев Толстой. Нікого не вбивай, http://www.ji.lviv.ua/n74texts/N74-Volyn.htm http://www.magister.msk.ru/library/tolstoy/philos/tolsf003.htm
___
Единственная возможность ликвидации украинского государства
Читая написанную более 100 лет назад статью, в том числе слова:
/* Люди могут жить согласной человеческой жизнью никак не вследствие каких-либо политических верований, а только вследствие своего соединения одним и тем же пониманием основного смысла жизни. [...] Животные могут быть соединены насилием, но люди могут соединяться только одним общим для всех пониманием жизни. Общее же для всех людей нашего мира понимание жизни есть только одно. [...] Да, какой должен быть ужасный умственный упадок людей нашего мира, когда они могут верить тому, что жизнь их станет хуже, если они перестанут казнить, мучить, убивать, вешать друг друга.
Да, как велико должно быть извращение нравственно-религиозного чувства людей и даже простого рассудка, когда им нужно доказывать, и почти наверное тщетно, что “не убий” не значит то, что можно убивать людей других, чем свой, народов и ещё тех, убийство которых мы признали для себя полезным; а что слова эти, нами же приписываемые богу, значат то, что не должно убивать никого. */ [2]
- сперва возникает ощущение, что она написана совсем недавно, только что.
Когда же взглянуть на год написания статьи (1907), то, вспоминая об отношении, которое выражается понятием "устарело" со стороны фальшивых людей к словам, вынесенным на публику несколько лет назад - а во многих случаях даже несколько месяцев, или недель, или даже дней - становится хорошо видимым существенное различие между истинными вещами, которие не устаревают _никогда_, и фальшивыми выбросами, на злобу дня, или там для рейтинга, или еще для какой-то другой неблаговидной цели.
Отношение типа "устарело", ко всему, что обнародовано не только что, привито людям, привычным к регулярному, постоянному потреблению той фальши, которую крайне необходимо уже завтра напрочь забыть, чтобы иметь возможность вновь заглатывать новую, часто совершенно противоположную вчерашний новую ложь от тех же самых людей, это отношение к сожалению довольно распространено. Разве можно сегодня вспоминать, что именно говорила Тимошенко год, два, четыре, восемь, шестнадцать лет назад? Такое неуместное упоминание совершенно невозможно, если очень хочется принимать за чистую монету то, что она сообщает сегодня. Таким людям факты действительности безразличны. И брехло виходит, и лепечет, что ему только в голову взбредет, что-то такое, что никоим образом не связано ни с тем, что оно действительно думает, ни с тем, что оно собирается делать - ни даже просто с фактами действительности. Главное, чтобы сказанное приятно щекотало слух слушателю.
Но вернемся к словам Льва Толстого, которий призвал вновь задуматься над сутью учения Иисуса Христа:
MT 22:36 Учитель! какая наибольшая заповедь в законе?
MT 22:37 Иисус сказал ему: возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душею твоею и всем разумением твоим:
MT 22:38 сия есть первая и наибольшая заповедь;
MT 22:39 вторая же подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя;
MT 22:40 на сих двух заповедях утверждается весь закон и пророки.
GAL 5:14 Ибо весь закон в одном слове заключается: «люби ближнего твоего, как самого себя»
- о буквальном понимании Закона, из которого непосредственно выводятся как все заповеди, в том числе "не убий", так и много всего другого, в частности ответы на самые новые, наинетрадиционнейшие проблемы и вопроси о том, что делать, как поступать в том или ином конкретном жизненном случае.
И если в этом контексте взглянуть на историю создания украинской государственности, то мы увидим, что не только ее начало, но и дальнейшее развитие происходило без насилия.
Это дает пищу для размышлений о причинах и последствиях того, что сама природа государства украинского народа, в основе своей не противоречит фундаментальной основе христианства. Ведь все последующие после создания шаги развития украинского государства, в том числе такой следующий его кардинальный этап, как оранжевая революция, также были по самой сути своей истинно христианскими, т.е. сделанными без насилия (не говоря уже об убийствах).
Видно у украинского народа, у этого действительно христианского народа, все то, что противоречит его христианской сути, не имеет возможности быть действительно жизнеспособным. Не потому ли все попытки построения государственности украинского народа в прошлом - в которых привлекалось в процессе такого построения насилие - каждый раз заканчивались неудачей?
Если да, а оно очень похоже, что да, это, помимо прочего, дает нам в частности ясность, почему никто не сомневается в том, что без дестабилизации, без разжигания зловраждебности в украинском обществе, нельзя, не получится разрушить государство украинского народа.
И поскольку такая зловраждебность самим христианским украинским обществом не может быть порождена, она может быть только насильно навязанная извне, с антихристианских источников, например из дьявольского московского преступного оргобразования (типовой, стандартный случай), то мы и видим такое привнесение - планомерное, без границ профинансированное украденными у украинского и российского народов деньгами, стабильное и непрерывное, настойчиво творимое руками откровенных московских холуев наподобие как "вождей" так называемой "коммунистической" партии Украины, так и депутата Колесниченко, или там министра Табачника, совместно с московскими секретными "сотрудниками" (сексотами) типа Тягнибока и Тимошенко.
И если кто-то после этих слов подумал, что не стоило информировать тех, кто спит и видит, как, ну как же это ликвидировать, сначала "недаразумение" в виде государства украинского народа, тот ошибается. Настоящие смертельные враги украинского народа, давно на деле, например неоднократными гигантскими голодоморными убийствами на украинской земле, каждый раз миллионов одних только украинских детей, показали (тем, кому факты действительности что-то значат), что их истинная цель - окончательная ликвидация украинского народа, они прекрасно в курсе. И эффективность их преступных действий напрямую зависит от того, видим мы их интенсивную подготовку к совершения новых гигантских преступлений против украинского народа, или не видим.
Литература
1. Библия или Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета
2. Лев Толстой. Никого не убивай, http://www.ji.lviv.ua/n74texts/N74-Volyn.htm (http://www.magister.msk.ru/library/tolstoy/philos/tolsf003.htm)
