- чи була б можливою ця ухвала Сенату Польщі, якби не було головоциду (обезголовлення польського народу) 10 квітня 2010 року під Смоленськом?
Адже є повно свідчень того, що знищення найбільш патріотичної верхівки польського народу 10 квітня 2010 року під Смоленськом було дуже добре наперед спланованим московським убивством. Є навіть відео, зроблене випадковими свідками, на якому можна розібрати голоси поляків, яких добивали московські спецпризначенці, які вже чекали на той літак, в якому при падінні з висоти 5 метрів на грунт могло б самостійно загинути максимум пару чоловік, як показує світовий досвід подібних аварій.
Але якщо московська ліквідація найбільш патріотичних керівників польської держави була наперед запланована, то думка, ніби московська сексотня в Польщі наперед не потурбувалась про підготовку заміщення цих людей своїми, готовими до виконання московських задач на польській землі, була б думкою дуже недалекої людини, назвемо таку людину якомога дипломатичнішим словом.
Отже, якщо спеціально не жмурити очей на Смоленський головоцид польського народу - а ті польські патріоти на чолі польської держави, нагадаємо, летіли туди для вшанування жертв іншого московського головоциду польського народу, учиненого трохи раніше, про який нам відомо під назвою Катинь, хоч це місце, де московська банда убивць розстріляла десятки тисяч цвіту польського народу, було далеко не єдиним місцем убивства захоплених в полон десятків тисяч польських офіцерів - то поворот польської суспільної свідомості від Катині і Смоленська до Волині стає просто таки залізно логічним. Свідченням успішності заміщення справжніх польських патріотів на московських людей в польській державі є виконання цими московськими людьми сьогодні в Польщі стратегічної постійно актуальної московської задачі останніх кількасот років, а саме розпалювання ненависті між українським і польським народами.
Однак звичайно що під час убивання польського найвищого керівництва під Смоленськом були убиті не всі справжні польські патріоти. Вони і сьогодні ясно розуміють, звідки йде сьогодні і йшла завжди раніше справжня загроза для польського народу. Адже одним тільки вибірковим головоцидом, про що свідчать московські дії на українській землі, московські дії не обмежаться. Це тільки перший, підготовчий етап, вслід за яким буде справжній, реальний геноцид народу на його рідній землі, із вбивством мільйонів одних тільки дітей, як це сталось в Україні на початку 30-х років після убивства спершу десятків тисяч діячів культури і освіти і сотень тисяч авторитетних селян. І коли один з таких недобитих під Смоленськом польських міністрів говорить про московський слід в волинських подіях, то ці слова просто тонуть в ретельно організованій московськими холуями на польських кресах антиукраїнській істерії.
А тим часом правда полягає в тому, що насправді на Волині в роки другої світової аж кишіло московськими спецзагонами, перш за все під українським прикриттям. Якщо навіть до автора цих рядків дійшли усні розповіді від учасників війни, які відступали в 1941 в напрямку на Київ, про такі московські загони з добре поставленою українською мовою, які рухались в протилежному напрямку, то значить масштаб такої московської підготовки до наступних дій на Волині був зовсім не такий малий, щоб про нього зовсім не згадувати в польських постановах. І у цих московських спецзагонів завжди була одна дуже конкретна задача - та сама, яку сьогодні так старанно виконують московські сексоти в польських урядових колах.
А зараз усі московські холопи, в Московії, в Україні, в усьому світі і на польських кресах очікують, потираючи руки, на "гідну" відповідь полякам від своїх урапатріотичних сексотів в українському керівництві.
___
Постановление
Сената 07.07.2016, это продолжение Смоленска-10.04.2010
Как Вы думаете, уважаемый читатель, было бы возможно
постановление Сената Польши: /* Вечером 7 июля 2016 [91] Сенат принял решение
(за - 60, 23 против, 1 воздержался) по Волынской трагедии. В резолюции сенаторы
призвали польский Сейм назначить 11 июля «Национальным днем памяти жертв
геноцида, совершенного украинскими националистами против граждан Второй Речи
Посполитой» */ (https://uk.wikipedia.org/wiki/Волинська_трагедія),
- было бы возможным это постановление Сената Польши, если
бы не было головоцида (обезглавливания польского народа) 10 апреля 2010 под
Смоленском?
Ведь есть полно свидетельств того, что уничтожение
наиболее патриотической верхушки польского народа 10 апреля 2010 под Смоленском
было очень хорошо заранее спланированным московским убийством. Есть даже видео,
сделанное случайными свидетелями, на котором можно разобрать голоса поляков,
которых добивали московские спецназовцы, которые уже ждали тот самолет, в котором
при падении с высоты 5 метров на грунт могло бы самостоятельно погибнуть
максимум пару человек, как показывает мировой опыт подобных аварий.
Но если московская ликвидация наиболее патриотических
руководителей польского государства была заранее запланирована, то мнение, что
московская сексотня в Польше заранее не позаботилась о подготовке замещения
этих людей своими, готовыми к выполнению московских задач на польской земле,
была бы мнением очень недалекого человека, назовем такого человека дипломатично.
Итак, если специально не щурить глаза на Смоленский
головоцид польского народа - а те польские патриоты во главе польского
государства, напомним, летели туда, чтобы почтить память жертв другого
московского головоцида польского народа, совершенного чуть ранее, о котором нам
известно под названием Катынь, хотя это место, где прихвостни московской банды
убийц расстреляли десятки тысяч, цвет польского народа, было далеко не
единственным местом убийства захваченных в плен десятков тысяч польских
офицеров - этот поворот польского общественного сознания от Катыни и Смоленска
до Волыни становится просто таки железно логичным. Свидетельством успешности
замещения настоящих польских патриотов на московских людей в польском
государстве является выполнение этими московскими людьми сегодня в Польше
стратегической, постоянно актуальной московской задачи последних нескольких
сотен лет, а именно разжигание ненависти между украинским и польским народами.
Однако конечно что во время умерщвления польского высшего
руководства под Смоленском были убиты не все настоящие польские патриоты. Оставшиеся
и сегодня ясно понимают, откуда идет сегодня и шла всегда раньше настоящая
смертельная угроза для польского народа. Ведь одним только выборочным
головоцидом, о чем свидетельствуют московские действия на украинской земле,
московские злодейства не ограничатся. Это только первый, подготовительный этап,
вслед за которым будет настоящий, реальный геноцид народа на его родной земле,
с убийством миллионов одних только детей, как это произошло в Украине в начале
30-х годов после убийства сначала десятков тысяч деятелей культуры и
образования и сотен тысяч авторитетных крестьян. И когда один из таких
недобитых под Смоленском польских министров говорит о московском следе в
волынских событиях, то эти слова просто тонут в тщательно организованной
московскими холуями на польских кресах антиукраинской истерии.
А тем временем правда заключается в том, что на самом
деле на Волыни в годы второй мировой кишело московскими спецотрядами, прежде
всего под украинским прикрытием. Если даже к автору этих строк дошли устные
рассказы от участников войны, отступающих в 1941 в направлении на Киев, о таких
московских отрядах с хорошо поставленным украинским языком, которые двигались в
противоположном направлении, то значит масштаб московской подготовки к последующим
действиям на Волыни был совсем не так мал, чтобы о нем вовсе не упоминать в
польских постановлениях. И в этих московских спецотрядов всегда была одна очень
конкретная задача - та самая, которую сегодня так старательно выполняют
московские сексоты в польских правительственных кругах.
А сейчас все московские холопы, в Московии, в Украине, во
всем мире и на польских кресах ожидают, потирая руки, на "достойный"
ответ полякам от своих урапатриотических сексотов в украинском руководстве.
