Помилка модераторів h.ua?
Саме таке питання стосовно роботи модераторів h.ua виникає після повторної спроби публікації матеріалу "Етнічне коріння московської банди убивць". (Ознайомитись з цією статтею, щоб мати змогу самостійно судити щодо того, допускають модератори помилку, чи ні, можна наприклад тут: http://h.ua/story/341674/ (це чернетка), чи тут: http://narodna.pravda.com.ua/rus/politics/4e9407d7b9b40/ - чи просто кинувши в гугл слова "Етнічне коріння московської банди убивць")
/*Від Модератор ХайВей
Дата 31.05.2013 08:03
Чому була видалена стаття "Етнічне коріння московської банди убивць"
не публікуємо. читайте правила сайту
*/
Прочитав усі правила сайту, які вдалося виявити - і ніде жодним словом не згадано, що не можна досліджувати, звідки єсть-пішло-взялося на Землі це диявольськи довершено готове до як завгодно злочинної діяльності предковічно давнє злочинне оргутворення, московська банда убивць, на якій лежить вина за безліч гігантських, великих та інших убивств, зокрема на українській землі.
Невже модератори не бачать, що мова в статті йде про банду убивць, а не про котрийсь з сьогодні існуючих народів й етносів світу? І що до ніякого з сьогодні існуючих народів, зокрема до російського народу стаття не має жодного відношення - мова йде виключно про спадок, у вигляді здавна існуючої банди московських убивць, згаданого Геродотом в "Скіфії" етносу андрофагів.
Не хотілося б бачити докази на користь того, що насправді модератори Хайвею не помиляються, а спеціально турбуються про те, щоб вина за величезні московські злочини була покладена не на безнаціональну, наповнену ненавистю до всіх без винятку народів, московську банду убивць - а була покладена на котрийсь із сьогодні існуючих народів. В такому випадку які можуть бути питання. Просто стало б зрозуміло, куди тримає курс Хайвей, і хто та звідки той курс коректує та модерує.
Олександр Франчук
2013-05-31
2013-05-30
Єдина можливість ліквідації української держави (з рос. перекладом)
Єдина можливість ліквідації української держави
Читаючи написану більше ніж 100 років тому статтю, у тому числі слова:
/* Люди можуть жити людським життям у мирі аж ніяк не тому, що мають якісь політичні переконання, а тільки тому, що їх поєднує одне і те ж розумінням основного сенсу життя. [...] Тварини можуть бути збиті в єдність насильством, але люди можуть єднатися тільки одним загальним для всіх розумінням життя. Загальне ж для всіх людей нашого світу розуміння життя є тільки одне. [...] Дійсно, яким жахливим має бути розумовий занепад людей нашого світу, якщо вони вірять тому, що життя їх погіршиться, якщо вони перестануть страчувати, мучити, вбивати, вішати один одного. Дійсно, наскільки жахливим має бути збочення морально-релігійного почуття людей і навіть простого розуму, коли їм потрібно доводити, і майже напевно намарно, що «не вбий» не означає, що можна вбивати людей інших, людей відмінних від свого народу та ще тих, вбивство яких ми визнали для себе корисним; і що, нами ж приписувані богу, ці слова означають те, що не можна вбивати нікого. */ [2]
- спершу виникає відчуття, що вона написана зовсім нещодавно, тільки що.
Коли ж глянути на рік написання статті (1907), то, згадуючи про ставлення, яке виражається поняттям "устарєло" з боку фальшивих людей до слів, винесених на загал кілька років тому - а в багатьох випадках навіть кілька місяців, чи тижнів, чи навіть днів - стає добре видно суттєву різницю між правдивими речами, які не застарівають _ніколи_, і фальшивими викидами, на злобу дня, чи там для рейтингу, чи ще з якоюсь іншою неблаговидною метою.
Ставлення типу "устарєло", до всього, що оприлюднено не тільки що, щеплене людям, звичним до регулярного, постійного споживання тої фальші, яку вкрай необхідно вже назавтра геть забути, щоб мати змогу знов заковтувати нову, часто зовсім протилежну вчорашній нову брехню від тих же самих людей, це ставлення на жаль досить таки поширене. Хіба можна сьогодні згадувати, що саме говорила Тимошенко рік, два, чотири, вісім, шістнадцять років тому? Таке недоречне згадування абсолютно неможливе, якщо дуже хочеться сприймати за чисту монету те, що вона повідомляє сьогодні. Таким людям факти дійсності байдужі. І брехло виходить, і лопоче, що йому тільки в голову взбреде, щось таке, що ніяким чином не повязане ні з тим, що воно справді думає, ні з тим, що воно збирається робити - ні навіть просто з фактами дійсності. Головне, аби сказане приємно лоскотало слух слухачу.
Але вернімося до слів Льва Толстого, який закликав знов задуматись над суттю вчення Ісуса Христа:
MT 22:36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
MT 22:37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
MT 22:38 Це найбільша й найперша заповідь.
MT 22:39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
MT 22:40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!.
- про буквальне розуміння Закону, з якого безпосередньо виводяться як усі заповіді, у тому числі "не вбий", так і багато всього іншого, зокрема відповіді на найновіші, найнетрадиційніші проблеми й питання про те, що робити, як чинити в тому чи іншому конкретному життєвому випадку.
І якщо в цьому контексті поглянути на історію створення сучасної української державності, то ми побачимо, що не тільки її початок, але й подальший розвиток відбувався без насильства.
Це дає поживу для міркувань про причини й наслідки того, що сама природа держави українського народу, в основі своїй, не суперечить фундаментальній основі християнства. Адже всі подальші після створення кроки розвитку української держави, в тому числі такий наступний його кардинальний етап, як помаранчева революція, також були по самій суті своїй справді християнськими, тобто зробленими без насильства (не кажучи вже про убивства).
Видно в українського народу, в цього справді християнського народу, усе те, що суперечить його християнській суті, не має змоги бути справді життєздатним. Чи не тому усі спроби побудови державності українського народу в минулому - в яких залучалось в процесі такої побудови насильство - щоразу закінчувалися невдачею?
Якщо так, а воно дуже схоже, що так, то це, окрім іншого, дає нам зокрема ясність, чому ніхто не сумнівається в тому, що без дестабілізації, без розпалювання зловорожості в українському суспільстві, не можна, не вийде зруйнувати державу українського народу.
І оскільки така зловорожість самим християнським українським суспільством не може бути породжена, вона може бути тільки насильно накинута ззовні, з антихристиянських джерел, наприклад з диявольського московського злочинного оргутворення (типовий, стандартний випадок), то ми і бачимо таке привнесення - планомірне, без меж профінансоване украденими в українського та російського народів грошима, стабільне і безперервне, настирливо творене руками відвертих московських холуїв на зразок як "вождєй" так званої "комуністичної" партії України, так і депутата Колєснічєнка, чи там міністра Табачніка, спільно з московськими секретними "сотрудніками" (сексотами) типу Тягнибока і Тимошенко.
І якщо хтось після цих слів подумав, що не варто було інформувати тих, хто спить і бачить, як, ну як же це ліквідувати, спершу "нєдаразумєніє" у вигляді держави українського народу, той помиляється. Справжні смертельні вороги українського народу, які давно на ділі, наприклад неодноразовими гігантськими голодоморними убивствами на українській землі, щоразу мільйонів одних тільки українських дітей, показали (тим, кому факти дійсності щось значать), що їхня справжня мета - остаточна ліквідація українського народу, вони прекрасно в курсі. І ефективність їхніх злочинних дій прямо залежить від того, бачимо ми їхню інтенсивну підготовку до учинення нових гігантських злочинів проти українського народу, чи не бачимо.
Література
1. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту
2. Лев Толстой. Нікого не вбивай, http://www.ji.lviv.ua/n74texts/N74-Volyn.htm http://www.magister.msk.ru/library/tolstoy/philos/tolsf003.htm
___
Единственная возможность ликвидации украинского государства
Читая написанную более 100 лет назад статью, в том числе слова:
/* Люди могут жить согласной человеческой жизнью никак не вследствие каких-либо политических верований, а только вследствие своего соединения одним и тем же пониманием основного смысла жизни. [...] Животные могут быть соединены насилием, но люди могут соединяться только одним общим для всех пониманием жизни. Общее же для всех людей нашего мира понимание жизни есть только одно. [...] Да, какой должен быть ужасный умственный упадок людей нашего мира, когда они могут верить тому, что жизнь их станет хуже, если они перестанут казнить, мучить, убивать, вешать друг друга.
Да, как велико должно быть извращение нравственно-религиозного чувства людей и даже простого рассудка, когда им нужно доказывать, и почти наверное тщетно, что “не убий” не значит то, что можно убивать людей других, чем свой, народов и ещё тех, убийство которых мы признали для себя полезным; а что слова эти, нами же приписываемые богу, значат то, что не должно убивать никого. */ [2]
- сперва возникает ощущение, что она написана совсем недавно, только что.
Когда же взглянуть на год написания статьи (1907), то, вспоминая об отношении, которое выражается понятием "устарело" со стороны фальшивых людей к словам, вынесенным на публику несколько лет назад - а во многих случаях даже несколько месяцев, или недель, или даже дней - становится хорошо видимым существенное различие между истинными вещами, которие не устаревают _никогда_, и фальшивыми выбросами, на злобу дня, или там для рейтинга, или еще для какой-то другой неблаговидной цели.
Отношение типа "устарело", ко всему, что обнародовано не только что, привито людям, привычным к регулярному, постоянному потреблению той фальши, которую крайне необходимо уже завтра напрочь забыть, чтобы иметь возможность вновь заглатывать новую, часто совершенно противоположную вчерашний новую ложь от тех же самых людей, это отношение к сожалению довольно распространено. Разве можно сегодня вспоминать, что именно говорила Тимошенко год, два, четыре, восемь, шестнадцать лет назад? Такое неуместное упоминание совершенно невозможно, если очень хочется принимать за чистую монету то, что она сообщает сегодня. Таким людям факты действительности безразличны. И брехло виходит, и лепечет, что ему только в голову взбредет, что-то такое, что никоим образом не связано ни с тем, что оно действительно думает, ни с тем, что оно собирается делать - ни даже просто с фактами действительности. Главное, чтобы сказанное приятно щекотало слух слушателю.
Но вернемся к словам Льва Толстого, которий призвал вновь задуматься над сутью учения Иисуса Христа:
MT 22:36 Учитель! какая наибольшая заповедь в законе?
MT 22:37 Иисус сказал ему: возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душею твоею и всем разумением твоим:
MT 22:38 сия есть первая и наибольшая заповедь;
MT 22:39 вторая же подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя;
MT 22:40 на сих двух заповедях утверждается весь закон и пророки.
GAL 5:14 Ибо весь закон в одном слове заключается: «люби ближнего твоего, как самого себя»
- о буквальном понимании Закона, из которого непосредственно выводятся как все заповеди, в том числе "не убий", так и много всего другого, в частности ответы на самые новые, наинетрадиционнейшие проблемы и вопроси о том, что делать, как поступать в том или ином конкретном жизненном случае.
И если в этом контексте взглянуть на историю создания украинской государственности, то мы увидим, что не только ее начало, но и дальнейшее развитие происходило без насилия.
Это дает пищу для размышлений о причинах и последствиях того, что сама природа государства украинского народа, в основе своей не противоречит фундаментальной основе христианства. Ведь все последующие после создания шаги развития украинского государства, в том числе такой следующий его кардинальный этап, как оранжевая революция, также были по самой сути своей истинно христианскими, т.е. сделанными без насилия (не говоря уже об убийствах).
Видно у украинского народа, у этого действительно христианского народа, все то, что противоречит его христианской сути, не имеет возможности быть действительно жизнеспособным. Не потому ли все попытки построения государственности украинского народа в прошлом - в которых привлекалось в процессе такого построения насилие - каждый раз заканчивались неудачей?
Если да, а оно очень похоже, что да, это, помимо прочего, дает нам в частности ясность, почему никто не сомневается в том, что без дестабилизации, без разжигания зловраждебности в украинском обществе, нельзя, не получится разрушить государство украинского народа.
И поскольку такая зловраждебность самим христианским украинским обществом не может быть порождена, она может быть только насильно навязанная извне, с антихристианских источников, например из дьявольского московского преступного оргобразования (типовой, стандартный случай), то мы и видим такое привнесение - планомерное, без границ профинансированное украденными у украинского и российского народов деньгами, стабильное и непрерывное, настойчиво творимое руками откровенных московских холуев наподобие как "вождей" так называемой "коммунистической" партии Украины, так и депутата Колесниченко, или там министра Табачника, совместно с московскими секретными "сотрудниками" (сексотами) типа Тягнибока и Тимошенко.
И если кто-то после этих слов подумал, что не стоило информировать тех, кто спит и видит, как, ну как же это ликвидировать, сначала "недаразумение" в виде государства украинского народа, тот ошибается. Настоящие смертельные враги украинского народа, давно на деле, например неоднократными гигантскими голодоморными убийствами на украинской земле, каждый раз миллионов одних только украинских детей, показали (тем, кому факты действительности что-то значат), что их истинная цель - окончательная ликвидация украинского народа, они прекрасно в курсе. И эффективность их преступных действий напрямую зависит от того, видим мы их интенсивную подготовку к совершения новых гигантских преступлений против украинского народа, или не видим.
Литература
1. Библия или Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета
2. Лев Толстой. Никого не убивай, http://www.ji.lviv.ua/n74texts/N74-Volyn.htm (http://www.magister.msk.ru/library/tolstoy/philos/tolsf003.htm)
Читаючи написану більше ніж 100 років тому статтю, у тому числі слова:
/* Люди можуть жити людським життям у мирі аж ніяк не тому, що мають якісь політичні переконання, а тільки тому, що їх поєднує одне і те ж розумінням основного сенсу життя. [...] Тварини можуть бути збиті в єдність насильством, але люди можуть єднатися тільки одним загальним для всіх розумінням життя. Загальне ж для всіх людей нашого світу розуміння життя є тільки одне. [...] Дійсно, яким жахливим має бути розумовий занепад людей нашого світу, якщо вони вірять тому, що життя їх погіршиться, якщо вони перестануть страчувати, мучити, вбивати, вішати один одного. Дійсно, наскільки жахливим має бути збочення морально-релігійного почуття людей і навіть простого розуму, коли їм потрібно доводити, і майже напевно намарно, що «не вбий» не означає, що можна вбивати людей інших, людей відмінних від свого народу та ще тих, вбивство яких ми визнали для себе корисним; і що, нами ж приписувані богу, ці слова означають те, що не можна вбивати нікого. */ [2]
- спершу виникає відчуття, що вона написана зовсім нещодавно, тільки що.
Коли ж глянути на рік написання статті (1907), то, згадуючи про ставлення, яке виражається поняттям "устарєло" з боку фальшивих людей до слів, винесених на загал кілька років тому - а в багатьох випадках навіть кілька місяців, чи тижнів, чи навіть днів - стає добре видно суттєву різницю між правдивими речами, які не застарівають _ніколи_, і фальшивими викидами, на злобу дня, чи там для рейтингу, чи ще з якоюсь іншою неблаговидною метою.
Ставлення типу "устарєло", до всього, що оприлюднено не тільки що, щеплене людям, звичним до регулярного, постійного споживання тої фальші, яку вкрай необхідно вже назавтра геть забути, щоб мати змогу знов заковтувати нову, часто зовсім протилежну вчорашній нову брехню від тих же самих людей, це ставлення на жаль досить таки поширене. Хіба можна сьогодні згадувати, що саме говорила Тимошенко рік, два, чотири, вісім, шістнадцять років тому? Таке недоречне згадування абсолютно неможливе, якщо дуже хочеться сприймати за чисту монету те, що вона повідомляє сьогодні. Таким людям факти дійсності байдужі. І брехло виходить, і лопоче, що йому тільки в голову взбреде, щось таке, що ніяким чином не повязане ні з тим, що воно справді думає, ні з тим, що воно збирається робити - ні навіть просто з фактами дійсності. Головне, аби сказане приємно лоскотало слух слухачу.
Але вернімося до слів Льва Толстого, який закликав знов задуматись над суттю вчення Ісуса Христа:
MT 22:36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
MT 22:37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
MT 22:38 Це найбільша й найперша заповідь.
MT 22:39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
MT 22:40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!.
- про буквальне розуміння Закону, з якого безпосередньо виводяться як усі заповіді, у тому числі "не вбий", так і багато всього іншого, зокрема відповіді на найновіші, найнетрадиційніші проблеми й питання про те, що робити, як чинити в тому чи іншому конкретному життєвому випадку.
І якщо в цьому контексті поглянути на історію створення сучасної української державності, то ми побачимо, що не тільки її початок, але й подальший розвиток відбувався без насильства.
Це дає поживу для міркувань про причини й наслідки того, що сама природа держави українського народу, в основі своїй, не суперечить фундаментальній основі християнства. Адже всі подальші після створення кроки розвитку української держави, в тому числі такий наступний його кардинальний етап, як помаранчева революція, також були по самій суті своїй справді християнськими, тобто зробленими без насильства (не кажучи вже про убивства).
Видно в українського народу, в цього справді християнського народу, усе те, що суперечить його християнській суті, не має змоги бути справді життєздатним. Чи не тому усі спроби побудови державності українського народу в минулому - в яких залучалось в процесі такої побудови насильство - щоразу закінчувалися невдачею?
Якщо так, а воно дуже схоже, що так, то це, окрім іншого, дає нам зокрема ясність, чому ніхто не сумнівається в тому, що без дестабілізації, без розпалювання зловорожості в українському суспільстві, не можна, не вийде зруйнувати державу українського народу.
І оскільки така зловорожість самим християнським українським суспільством не може бути породжена, вона може бути тільки насильно накинута ззовні, з антихристиянських джерел, наприклад з диявольського московського злочинного оргутворення (типовий, стандартний випадок), то ми і бачимо таке привнесення - планомірне, без меж профінансоване украденими в українського та російського народів грошима, стабільне і безперервне, настирливо творене руками відвертих московських холуїв на зразок як "вождєй" так званої "комуністичної" партії України, так і депутата Колєснічєнка, чи там міністра Табачніка, спільно з московськими секретними "сотрудніками" (сексотами) типу Тягнибока і Тимошенко.
І якщо хтось після цих слів подумав, що не варто було інформувати тих, хто спить і бачить, як, ну як же це ліквідувати, спершу "нєдаразумєніє" у вигляді держави українського народу, той помиляється. Справжні смертельні вороги українського народу, які давно на ділі, наприклад неодноразовими гігантськими голодоморними убивствами на українській землі, щоразу мільйонів одних тільки українських дітей, показали (тим, кому факти дійсності щось значать), що їхня справжня мета - остаточна ліквідація українського народу, вони прекрасно в курсі. І ефективність їхніх злочинних дій прямо залежить від того, бачимо ми їхню інтенсивну підготовку до учинення нових гігантських злочинів проти українського народу, чи не бачимо.
Література
1. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту
2. Лев Толстой. Нікого не вбивай, http://www.ji.lviv.ua/n74texts/N74-Volyn.htm http://www.magister.msk.ru/library/tolstoy/philos/tolsf003.htm
___
Единственная возможность ликвидации украинского государства
Читая написанную более 100 лет назад статью, в том числе слова:
/* Люди могут жить согласной человеческой жизнью никак не вследствие каких-либо политических верований, а только вследствие своего соединения одним и тем же пониманием основного смысла жизни. [...] Животные могут быть соединены насилием, но люди могут соединяться только одним общим для всех пониманием жизни. Общее же для всех людей нашего мира понимание жизни есть только одно. [...] Да, какой должен быть ужасный умственный упадок людей нашего мира, когда они могут верить тому, что жизнь их станет хуже, если они перестанут казнить, мучить, убивать, вешать друг друга.
Да, как велико должно быть извращение нравственно-религиозного чувства людей и даже простого рассудка, когда им нужно доказывать, и почти наверное тщетно, что “не убий” не значит то, что можно убивать людей других, чем свой, народов и ещё тех, убийство которых мы признали для себя полезным; а что слова эти, нами же приписываемые богу, значат то, что не должно убивать никого. */ [2]
- сперва возникает ощущение, что она написана совсем недавно, только что.
Когда же взглянуть на год написания статьи (1907), то, вспоминая об отношении, которое выражается понятием "устарело" со стороны фальшивых людей к словам, вынесенным на публику несколько лет назад - а во многих случаях даже несколько месяцев, или недель, или даже дней - становится хорошо видимым существенное различие между истинными вещами, которие не устаревают _никогда_, и фальшивыми выбросами, на злобу дня, или там для рейтинга, или еще для какой-то другой неблаговидной цели.
Отношение типа "устарело", ко всему, что обнародовано не только что, привито людям, привычным к регулярному, постоянному потреблению той фальши, которую крайне необходимо уже завтра напрочь забыть, чтобы иметь возможность вновь заглатывать новую, часто совершенно противоположную вчерашний новую ложь от тех же самых людей, это отношение к сожалению довольно распространено. Разве можно сегодня вспоминать, что именно говорила Тимошенко год, два, четыре, восемь, шестнадцать лет назад? Такое неуместное упоминание совершенно невозможно, если очень хочется принимать за чистую монету то, что она сообщает сегодня. Таким людям факты действительности безразличны. И брехло виходит, и лепечет, что ему только в голову взбредет, что-то такое, что никоим образом не связано ни с тем, что оно действительно думает, ни с тем, что оно собирается делать - ни даже просто с фактами действительности. Главное, чтобы сказанное приятно щекотало слух слушателю.
Но вернемся к словам Льва Толстого, которий призвал вновь задуматься над сутью учения Иисуса Христа:
MT 22:36 Учитель! какая наибольшая заповедь в законе?
MT 22:37 Иисус сказал ему: возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душею твоею и всем разумением твоим:
MT 22:38 сия есть первая и наибольшая заповедь;
MT 22:39 вторая же подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя;
MT 22:40 на сих двух заповедях утверждается весь закон и пророки.
GAL 5:14 Ибо весь закон в одном слове заключается: «люби ближнего твоего, как самого себя»
- о буквальном понимании Закона, из которого непосредственно выводятся как все заповеди, в том числе "не убий", так и много всего другого, в частности ответы на самые новые, наинетрадиционнейшие проблемы и вопроси о том, что делать, как поступать в том или ином конкретном жизненном случае.
И если в этом контексте взглянуть на историю создания украинской государственности, то мы увидим, что не только ее начало, но и дальнейшее развитие происходило без насилия.
Это дает пищу для размышлений о причинах и последствиях того, что сама природа государства украинского народа, в основе своей не противоречит фундаментальной основе христианства. Ведь все последующие после создания шаги развития украинского государства, в том числе такой следующий его кардинальный этап, как оранжевая революция, также были по самой сути своей истинно христианскими, т.е. сделанными без насилия (не говоря уже об убийствах).
Видно у украинского народа, у этого действительно христианского народа, все то, что противоречит его христианской сути, не имеет возможности быть действительно жизнеспособным. Не потому ли все попытки построения государственности украинского народа в прошлом - в которых привлекалось в процессе такого построения насилие - каждый раз заканчивались неудачей?
Если да, а оно очень похоже, что да, это, помимо прочего, дает нам в частности ясность, почему никто не сомневается в том, что без дестабилизации, без разжигания зловраждебности в украинском обществе, нельзя, не получится разрушить государство украинского народа.
И поскольку такая зловраждебность самим христианским украинским обществом не может быть порождена, она может быть только насильно навязанная извне, с антихристианских источников, например из дьявольского московского преступного оргобразования (типовой, стандартный случай), то мы и видим такое привнесение - планомерное, без границ профинансированное украденными у украинского и российского народов деньгами, стабильное и непрерывное, настойчиво творимое руками откровенных московских холуев наподобие как "вождей" так называемой "коммунистической" партии Украины, так и депутата Колесниченко, или там министра Табачника, совместно с московскими секретными "сотрудниками" (сексотами) типа Тягнибока и Тимошенко.
И если кто-то после этих слов подумал, что не стоило информировать тех, кто спит и видит, как, ну как же это ликвидировать, сначала "недаразумение" в виде государства украинского народа, тот ошибается. Настоящие смертельные враги украинского народа, давно на деле, например неоднократными гигантскими голодоморными убийствами на украинской земле, каждый раз миллионов одних только украинских детей, показали (тем, кому факты действительности что-то значат), что их истинная цель - окончательная ликвидация украинского народа, они прекрасно в курсе. И эффективность их преступных действий напрямую зависит от того, видим мы их интенсивную подготовку к совершения новых гигантских преступлений против украинского народа, или не видим.
Литература
1. Библия или Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета
2. Лев Толстой. Никого не убивай, http://www.ji.lviv.ua/n74texts/N74-Volyn.htm (http://www.magister.msk.ru/library/tolstoy/philos/tolsf003.htm)
2013-04-16
Юрій Луценко _ Середа, 03 квітня 2013, 15:32
Було: Юрій Луценко _ Середа, 03 квітня 2013, 15:32
http://www.pravda.com.ua/columns/2013/04/3/6987192/add_ok/#comments
[...]Пункт перший: 80% населення проти В.Януковича. Це означає, що Межигірський Карфаген буде зруйновано
[...]Пункт другий: опозиція зобов’язується до осені 2014 року виставити єдиного кандидата на пост Президента
[...]Пункт третій: режим Януковича неможливо зняти тільки шляхом переможного для опозиції голосування. До осені 2014 року ми маємо сформувати потужний народний рух мільйонів громадян.
[...]Пункт четвертий: попри обґрунтовану радикалізацію настроїв в нинішній Україні як і в 2004-му році, будь-яка іскра насилля вб’є можливість оновлення країни. Тому кожний, хто бавиться фразами про самосуд, партійні чи етнічні чистки, працює проти перемоги
Пункт нульовий: головний, найперший для шановного Юрія Луценка - це не стати знов підкаблучним дурачком в (що абсолютно очевидно для кожної тверезо мислячої людини, яка роззутими очима дивиться не на слова і міміку, а на реальні результати діяльності) московської сексотки Юлії Тимошенко.
Схоже на те, що період вимушено самостійного мислення, для на жаль досі юль-нарко-залежного Луценка, дав обнадійливі результати. Шкода тільки, що наразі не видно шансів на те, що самостійність мислення Луценка не щезне знов, як це сталося тоді, коли, як тільки на нього почали було покладатися якісь надії в українському суспільстві, нормальність його мислення захлинулась в задусі тимошенкної нарко-атаки.
Олександр Франчук
2013-03-26
Сравнительная таблица - количество погибших на войне и убитых бандеровскими палачами
http://maxpark.com/community/90/content/1891723?digest&utm_source=newsletter&utm_campaign=digest
Сравнительная таблица - количество погибших на войне и убитых бандеровскими палачами
GOLDEN key перепечатал из varjag-2007.livejournal.com 23 марта 2013, 01:08
хорошая сравнительная таблица от yadocent, составленная украинским историком и архивистом
В.А.Наконечным по материалам «Книги Пам’яті України. Волинська область» и «Книги Скорботи України. Волинська область»
Название сельсовета Березовичевский Билинский [...] Скорченский Старочерторыйский
Погибло на фронтах ВОВ 87 104 [...] 75 62
Погибло от рук ОУН-УПА 51 90 [...] 109 50
Бандеровская мразь убивала больше людей, чем гитлеровцы!
Василий Голуб 23 марта 2013, 10:35
Кровь закипает,надо уничтожать эту мразь.Вырывать с корнями.
Спробуйте порівняйте цифру убитих московською бандою протягом якихсь кількох місяців 1946-47 1,5 млн. - убитих головним чином українських дітей, їх убивали там, де не було УПА з повним комфортом і цілковитою безпекою - з тими 160 чи 180 тисячами людей, а це кількість загиблих з усіх сторін в причетних до діяльності УПА діях протягом більше як 10 років, у тому числі значна кількість московських посіпак різного роду. Я вже не кажу про порівняння рівня безпеки, тобто інтенсивності (кількість за одиницю часу) смертей там, де діяли бандерівці і там, де їх не було.
___
Попробуйте сравните цифру убитых московской бандой течение каких-то нескольких месяцев 1946-47 1,5 млн. - убитых главным образом украинских детей, их убивали там, где не было УПА с полным комфортом и полной безопасностью - с теми 160 или 180 тысяч человек , а это число погибших со всех сторон в причастных к деятельности УПА действиях в течение более 10 лет, в том числе значительное количество московских прихвостней различного рода. Я уже не говорю о сравнении уровня безопасности, то есть интенсивности (количество за единицу времени) смертей там, где действовали бандеровцы и там, где их не было.
В селі Капустинці на Київщині, наприклад, до двох раніше встановлених пам'ятників, загиблим в громадянській війні (16 чоловік), і в другій світовій (145 чоловік), в 2006 додали третій пам'ятник, убитим Голодомором 1932-34 (1120 чоловіків, жінок, а в основному дітей). 25 листопада 2006 ті пам'ятники показували на УТ-1, більше я згадок про них в українських ЗМІ не чув. Цифри не потребують коментарів, чи не так - на відміну від факту замовчування українськими ЗМІ про даного суперпоказового факту, який дає предметне уявлення про те, хто ж саме є єдиним смертельним ворогом українського народу. Пам'ятники поіменні, на кожному з них наведені імена усіх загиблих.
___
В селе Капустинцы на Киевщине, например, к двум ранее установленным памятникам, погибшим в гражданской войне (16 человек), и во второй мировой (145 человек), в 2006 добавили третий памятник, убитым Голодомором 1932-34 (1120 мужчин, женщин, а в основном детей). 25 ноября 2006 те памятники показывали на УТ-1, больше я упоминаний о них в украинских СМИ не слышал. Цифры не требуют комментариев, не так ли - в отличие от факта умолчания украинскими СМИ о данном суперпоказательном факте, который дает предметное представление о том, кто же именно является единственным смертельным врагом украинского народа. Памятники поименные, на каждом из них приведены имена всех погибших.
Олександр Франчук
Сравнительная таблица - количество погибших на войне и убитых бандеровскими палачами
GOLDEN key перепечатал из varjag-2007.livejournal.com 23 марта 2013, 01:08
хорошая сравнительная таблица от yadocent, составленная украинским историком и архивистом
В.А.Наконечным по материалам «Книги Пам’яті України. Волинська область» и «Книги Скорботи України. Волинська область»
Название сельсовета Березовичевский Билинский [...] Скорченский Старочерторыйский
Погибло на фронтах ВОВ 87 104 [...] 75 62
Погибло от рук ОУН-УПА 51 90 [...] 109 50
Бандеровская мразь убивала больше людей, чем гитлеровцы!
Василий Голуб 23 марта 2013, 10:35
Кровь закипает,надо уничтожать эту мразь.Вырывать с корнями.
Спробуйте порівняйте цифру убитих московською бандою протягом якихсь кількох місяців 1946-47 1,5 млн. - убитих головним чином українських дітей, їх убивали там, де не було УПА з повним комфортом і цілковитою безпекою - з тими 160 чи 180 тисячами людей, а це кількість загиблих з усіх сторін в причетних до діяльності УПА діях протягом більше як 10 років, у тому числі значна кількість московських посіпак різного роду. Я вже не кажу про порівняння рівня безпеки, тобто інтенсивності (кількість за одиницю часу) смертей там, де діяли бандерівці і там, де їх не було.
___
Попробуйте сравните цифру убитых московской бандой течение каких-то нескольких месяцев 1946-47 1,5 млн. - убитых главным образом украинских детей, их убивали там, где не было УПА с полным комфортом и полной безопасностью - с теми 160 или 180 тысяч человек , а это число погибших со всех сторон в причастных к деятельности УПА действиях в течение более 10 лет, в том числе значительное количество московских прихвостней различного рода. Я уже не говорю о сравнении уровня безопасности, то есть интенсивности (количество за единицу времени) смертей там, где действовали бандеровцы и там, где их не было.
В селі Капустинці на Київщині, наприклад, до двох раніше встановлених пам'ятників, загиблим в громадянській війні (16 чоловік), і в другій світовій (145 чоловік), в 2006 додали третій пам'ятник, убитим Голодомором 1932-34 (1120 чоловіків, жінок, а в основному дітей). 25 листопада 2006 ті пам'ятники показували на УТ-1, більше я згадок про них в українських ЗМІ не чув. Цифри не потребують коментарів, чи не так - на відміну від факту замовчування українськими ЗМІ про даного суперпоказового факту, який дає предметне уявлення про те, хто ж саме є єдиним смертельним ворогом українського народу. Пам'ятники поіменні, на кожному з них наведені імена усіх загиблих.
___
В селе Капустинцы на Киевщине, например, к двум ранее установленным памятникам, погибшим в гражданской войне (16 человек), и во второй мировой (145 человек), в 2006 добавили третий памятник, убитым Голодомором 1932-34 (1120 мужчин, женщин, а в основном детей). 25 ноября 2006 те памятники показывали на УТ-1, больше я упоминаний о них в украинских СМИ не слышал. Цифры не требуют комментариев, не так ли - в отличие от факта умолчания украинскими СМИ о данном суперпоказательном факте, который дает предметное представление о том, кто же именно является единственным смертельным врагом украинского народа. Памятники поименные, на каждом из них приведены имена всех погибших.
Олександр Франчук
2013-03-19
Як російська мова спотворює мислення (з рос. перекл.)
або
Гостя чи Господиня?
Скоро на кіноекрани України виходить фільм за романом Стефені Меєр "The Host". Все б нічого - ну переклали росіяни "The Host" як "Гостья" (замість "Хозяйка", як це значиться в словниках), ну сумирно проковтнули такий "переклад" суттєво залежні від російської мови українці, і вслід за своїми "лідерами" назвали українську стрічку "Гостя", що в цьому нового? Чи дивного?
Нічого, звична річ. А звичні речі нікого не дивують.
Однак не так вже й мало давно здавалося б звичних речей, при умові, якщо з якихсь причин трішки уважніше, аніж як завжди побіжно та байдуже, ковзнути поглядом по них, деколи набувають нового вигляду. Досить таки значимого вигляду, відповідно до рівня поширеності даної такої раніше здавалося звичної речі.
Саме так сталося в нашому випадку. Справа в тому, що існує чудовий, як на мою скромну думку його читача, український переклад роману Стефені Меєр "The Host" - "Господиня".
І от ті люди, які, з одного боку, відчувають потребу не думати, не бачити й не чути нічого, окрім того, що залишають позаду себе російські сусіди, а з іншого боку, дуже хочуть не усвідомлювати даного прикрого факту своєї приниженої вторинності, починають вишукувати, а як би це принизити прекрасний точний український переклад твору.
Адже треба якось "обгрунтувати", чому для українського дубля фільму "The Host" обрано не прямий точний переклад оригінальної назви роману, як це зроблено в українському виданні книги, не "Господиня", а взята калька російської назви "Гостья" - "Гостя".
Наведемо деякі характерні сентенції від таких людей:
- "Якись переклад тай є, хоч і не якісний",
- "Як відомо даний український переклад, більшістю читачів описаний як невдалий. Дана назва книги, не відповідає сужету книги(як належиться). Тому саме назва "Гостя" буде більш правильніша, і зрозуміліша",
- ""Господиня", ще раз повторюсь немає відношення до самого роману!(Абсолютно) Це є переклад зі словника, і причому не обдуманий, перше слово побачили, і його вліпили",
- "Вандрівниця (так воно є в українському словнику) але знову ж таки воно не є загально акутальним, популярним. Більшість подумає, що українцям не стало мізків, і просто скопіювали з англ. (Ванда), Вандрівниця".
Але зазирнімо в словник - назва "Господиня" є прямим перекладом англійського "The Host", справжньої, а не російської перекрученої назви твору - яка причому повністю відповідає сюжету книги, це Вам скаже кожен, хто її справді читав. Адже в оригіналі ця назва стосується не прибулиці Вандрівниці, а справжньої Господині - господині і тіла Мелані, і планети Земля, на якій вона, і її батьки, і батьки її батьків народилась, живуть і жили раніше безліч поколінь.
Це навіть коли не враховувати, що одним з варіантів перекладу слова "host" є (біол.) "організм, що живить паразитів, «господар»", що власне і є сюжетом книги, коли оповісти його в двох словах: прибульці «душі», хоч це і високоморальні створіння, однак способом їхнього земного існування є саме якраз паразитування на тілах людей. В інших світах вони паразитують на тілах інших істот.
І оскільки оригінальна назва фільму "The Host" співпадає з назвою книги, то прямим перекладом його назви українською буде "Господиня". А коли ж хтось із загальмованими русифікацією мізками, замість подивитись в словник, хапає без розбору що попало, аби від російського "авторитету", в даному разі кривий переклад "Гостья" від північно-східного сусіда, то це просто на жаль прикра реалія результатів московської русифікації та приниження деяких українців тут на українській землі, що поробиш.
Що ж до власної назви Вандрівниця, то цей переклад з Wanderer а не з "Странница" (Стефені Маєр пише англійською мовою) - прекрасна знахідка перекладача книги. Це прадавнє українське слово "Вандрівниця", воно і не співпадає ні з яким широко зараз вживаним словом, і негайно дає зрозуміти (справді україномовному читачу) суттєву рису носія цього імені. Але коли комусь в свідомість вже в'їхало криве дзеркало російського перекладу, то крізь нього перестають бути видимими усі ці суттєві деталі. Адже русифікований читач, читаючи український текст після прочитання російського перекладу книги, весь час має на увазі російські, раніше ним проковтнуті і засвоєні криві терміни, які спотворюють книгу.
Нехай такий русифікований українець посудить сам, хіба ж це не виставляти себе фактично на посміховисько, намагаючись наведеним вище способом висловлювати оцінку предмету, практично й пальцем не поворухнувши для того, щоб самому розібратись у ньому хоч трішки перед цим? Слухняно при цьому ремигаючи московське русифікаційне фуфло, яке йому пхає в горлянку московська холуйня, як гусаку перед забоєм?
Звичайно що кожна людина має право на власну думку. Більше того, це дуже приємно, як на мою скромну думку, бачити наявність власної думки. І як же сумно бачити її не просто цілковиту відсутність, а ще й потребу в таких людей агресивно наскакувати на вияви наявності власної, а не імпортованої з Москви думки.
Адже право як думати, так і наприклад заглядати в словник, щоб наша думка мала підстави, однаково є всюди, чи не так, будь це на сході України, чи на її заході? Хіба нас усіх не об'єднує також й це, окрім рідної мови рідного народу?
Такі вторинні, від приниження русифікованості люди, як правило не можуть, через відчуття власної неповноцінності, говорити від власного імені. Тому вони намагаються говорити від імені уявної ними "більшості". І якщо ця "більшість", від чийого імені вони намагаються говорити, ніби як "думає, що українцям не стало мізків, і просто скопіювали з англ. (Ванда), Вандрівниця", то це біда цієї нещасної, приниженої аж до потреби самопринижуватись бідолашної "більшості".
Це ж тільки в українській мові можливо точно і коректно передати, разом із змістовним наповненням, навіть і звучання власних імен Wanderer "Wanda" - як Вандрівниця, "Ванда". І нема жодної потреби примітизовувати, опускати багатство виразності української мови до рівня російської, в якій принципова неможливість точно передати оригінал призвела аж до його суттєвого змістовного перекручення.
Але справжня проблема далеко не тільки в тому, що якомусь не дуже на жаль розумному окремо взятому російському перекладачу прийшло в голову при перекладі роману переназвати його протилежним до "The Host" поняттям.
Суть проблеми в тому, що кривий, хибний до протилежності російський переклад назви твору, в російськомовній свідомості, включно з суттєво русифікованими українцями, без жодних проблем спромігся стати панівним. І що російськомовно думаючі люди, і то зовсім не якісь там погані люди, не тільки не помічають спотворюючої дійсність оригіналу підміни понять, а навіть відчувають потребу наскакувати на прекрасний і точний український переклад - фактично за те, що він точно передає нам оригінал, а не кривобокий російський переклад.
Але може це ми тут напоролись на окремий поодинокий прикрий випадковий прокол, а в решту випадків російськомовність не перешкоджає адекватному сприйняттю реальної дійсності?
На жаль практика показує, що це не так, і що даний випадок просто ще раз ілюструє той прикрий факт, що в російськомовно думаючих людей практично відсутні перешкоди для сприйняття за чисту монету а чи не будь-якої, навіть і найпримітивнішої, кричуще невідповідної дійсності дези.
І такий висновок, що цікаво, відомий досить таки давно:
===: ...«Вообще, – закончил академик Павлов, – я должен высказать свой печальный взгляд на русского человека. Русский человек имеет такую слабую мозговую систему, что он не способен воспринимать действительность как таковую. Для него существуют только слова. Его условные рефлексы координированы не с действительностью, а со словами» (Бенедикт Сарнов, «Начало мира в слове», http://www.lechaim.ru/ARHIV/115/sarnov.htm; Н.А. Гредескул, «Условные рефлексы и революция: По поводу выступления акад. И.П. Павлова», «Звезда», 1924, №3, 70,. С.149; http://izvestia.ru/science/article3121425/);
«В самом деле, для русского менталитета является центральной, фундаментальной такая особенность, как «тотальная словесность», специфическое «лингвистическое чутьё», поэтому русская культура – это всегда особое лингвокультурное пространство, в котором любые макро- и микродинамические изменения характеризуются тесной связью глобальных социально-культурных процессов и языка. Всякий момент русской культурной истории имеет соответствующее вербальное оформление, отражающее основные черты его мироощущения и миропонимания» (Л.В. Щеглова, Н.Б. Шипулина, Н.Р. Суродина, «Культура и этнос // Язык как основа национальной культуры).
«Это приговор над русской мыслью, она знает только слова и не хочет прикоснуться к действительности… Мы глухи к возражениям не только со стороны иначе думающих, но и со стороны действительности» (Иван Павлов, «О русском уме») :=== [5]
Якщо плюс до того, що умовою "істини" для російськомовної свідомості, для значної більшості її носіїв, не є відповідність фактам дійсності, чи там здоровому глузду та елементарній логіці, додати те, що практично єдиним критерієм російськомовної "істини" є та умова, що вона поширюється московською інфоканалізацією, тобто що вона санкціонована московською бандою, то ось вам і проста, елементарна причина величезних московських зусиль щодо подальшого продовження і посилення русифікації, перш за все на українській землі.
Однак повна маніпулабельність російськомовно думаючих людей далеко на жаль не єдиний наслідок неадекватності інструменту їх мислення - російської мови:
===: К сожалению, бессознательные психические установки, формируемые русской языковой картиной мира, существенно тормозят развитие левополушарного мышления и, поэтому, многие черты правополушарности, и в том числе и чувственное восприятие жизни, у русскоязычного человека сохраняются и в зрелом возрасте: «Чувственное восприятие жизни русских объясняет, почему в них больше восточной иррациональности [...] Способность мобилизовать себя для конкретной деятельности у них не развита, находится «на уровне ребенка». Поэтому любая критическая ситуация, когда нужно собрать волю, проявить самостоятельность, может вызвать у русского «детские реакции» (Алла Сергеева, «Русские: стереотипы поведения, традиции и ментальность», http://lib.rus.ec/b/265695/read). Преимущественно правополушарное мышление в зрелом возрасте и вызванная этим инфантильность – «холопство» (от англ. «infant» – младенец и от укр. «хлоп’я», болг. «хла́пе» – малыш, ребенок; укр. «хлопець», чеш. «chlapec», болг. «хлапа́к», пол. «chłopak», в.-луж. «khɫор» – мальчик) сопровождаются, прежде всего, пониженным уровнем интеллектуального развития взрослого русскоязычного человека: «Инфантил (холоп с пониженными интеллектуальными способностями, – П.Д.) – взрослый (по паспорту) человек с психическим инфантилизмом. Инфантил – совсем не то же, что человек-ребенок. Инфантил отстает от среднестатистической нормы развития, человек-ребенок (фактически то же самое, что и холоп в Московии, – П.Д.) – от возможности стать взрослым человеком. Инфантил – выход за границы нормы, вариант некоторой патологии. Человек-ребенок – привычная норма (в России и в русскоязычных регионах Украины, – П.Д.)
«У нас есть любопытство, но мы равнодушны к абсолютности, непреложности мысли. Или из черты детальности ума мы вместо специальности берем общие положения. Мы постоянно берем невыгодную линию, и у нас нет силы идти по главной линии. Понятно, что в результате получается масса несоответствия с окружающей действительностью. Ум есть познание, приспособление к действительности. Если я действительности не вижу, то как же я могу ей соответствовать? Здесь всегда неизбежен разлад. Долг нашего достоинства – сознать то, что есть. А другое, вот что. Всегда полезно знать, кто я такой» («Лекции, прочитанные И.П. Павловым в 1918 году // Из лекции №2», http://newan10.eto-ya.com/perechen-metodov-po-imeni-avtora/pavlov-ivan-petrovich/) [...] Такое пассивное познание действительности и непреодолимый ничем консерватизм мышления были присущи лишь первобытным людям: «Но что больше всего поражает европейца, это не само содержание представлений первобытных людей, а их крайняя устойчивость, нечувствительность к данным опыта. Первобытное мышление невероятно консервативно и замкнуто. Очевидные факты, которые, по мнению европейца, должны были неизбежно изменить представления первобытного человека, заставить его пересмотреть какие-то убеждения, не оказывают почему-то на него никакого действия. А попытки убеждать и доказывать приводят зачастую к результатам, диаметрально противоположным тем, которые ожидались. Именно в этом, а не в вере в существование духов и мистической связи между предметами состоит наиболее глубокое отличие первобытного мышления от современного» (Валентин Турчин, «Феномен науки. // Первобытное мышление», http://refal.net/turchin/phenomenon/chapter08.htm#08.02) :=== [5]
Хоч наведені вище цитати не такі вже й малі, але слід зауважити, що вони показують далеко не всі - негативні для кожної нормальної людини, яка бажає добра своїм дітям - наслідки ізоляції московськими холуями цілих районів (чи областей) України від української мови, ну щоб ніщо не заважало "чистоті" розвитку російськомовної картини світу для людей, перш за все для дітей, в тих областях. Адже саме якраз українська мова, своєю точністю й відповідністю реаліям природи, а перш за все людських взаємин, стоїть на перешкоді російськомовному остаточному гальмуванню розвитку людини на рівні згаданого вище того первісного мислення, яке є результатом російськомовного виховання. Що і пояснює, чи не так, досить таки ясно, тотальну утробну, біологічну ненависть московських холопів до української мови.
І питання наявності кривобокого російськоподібного перекладу назви "The Host" в Україні, таким чином, досить таки близько підходить до основного сучасного українського питання. Ось це питання: бути чи не бути? - вторинним маніпулабельним московським Гостем на рідній землі, з московським інфоканалізаційним інфолайном в голові замість принципово ненависної московським холопам нормальної людської свідомості - чи на ній Господарем, який грунтує власну думку на фактах дійсності.
Література
1. Сутінки. Сага. Світанок: Частина 2 http://olexlviv.blogspot.com/2013/03/2.html
2. The Host (novel) http://en.wikipedia.org/wiki/The_Host_(novel) (+ її укр. і рос. редакції),
3. The Host (2013 film) http://en.wikipedia.org/wiki/The_Host_(2013_film) (+ її укр. і рос. редакції),
4. Откуда есть пошел... История русского языка. Происхождение русского языка. http://zrada.org/inshe/43-literatura/267-otkuda-est-poshel-istorija-russkogo-jazyka-proishozhdenie-russkogo-jazyka.html (http://maxpark.com/community/90/content/1672549)
5. Ответ «недорасу» Родиону Мирошнику http://uainfo.org/heading/politics/17820-otvet-nedorasu-rodionu-miroshniku.html
6. Що таке рідна мова, або "какая разніца на каком язикє" http://h.ua/story/58647/
7. Прєступнік і злочинець http://h.ua/story/59436/
8. Чому суржик - це погано http://h.ua/story/67409/
9. Правда історії та міфи мовознавства http://h.ua/story/90230/
10. Щирі свідомі міркування про матмастерінг http://h.ua/story/97066/
11. Росіяни, русскіє і просвіти в каламуті уявлень обрусєвшіх інородцев http://h.ua/story/147991/
12. Проблеми російськомовності http://h.ua/story/259623/
13. Проблеми російськомовності - 2 http://h.ua/story/261097/
14. Проблеми російськомовності - 3 http://h.ua/story/265090/
15. Походження російського народу http://h.ua/story/276736/
16. Український та російський народи не мають спільного походження http://h.ua/story/335558/
17. Інформаційні технології і людські спільноти http://h.ua/story/339791/
18. Швейцарська багатомовність http://h.ua/story/362846/
___
Как русский язык искажает мышление,
или
Гостя или Хозяйка?
Скоро на киноэкраны Украины выходит фильм по роману Стефани Мейер "The Host". Все бы ничего - ну перевели россияне "The Host" как "Гостья" (вместо "Хозяйка", как это значится в словарях), ну смиренно проглотили такой "перевод" существенно зависящие от русского языка украинцы, и вслед за своими "лидерами" назвали Украинский фильм "Гостя", что в этом нового? Или странного?
Ничего, обычное дело. А привычные вещи никого не удивляют.
Однако не так уж мало давно казалось бы привычных вещей, при условии, если с каких-то причин немного внимательнее, чем как всегда бегло и безразлично, скользнуть взглядом по ним, порой приобретают новый вид. Довольно значимый вид, в соответствии с уровнем распространенности данной такой раньше казалось привычной вещи.
Именно так произошло в нашем случае. Дело в том, что существует замечательный, по моему скромному мнению его читателя, украинский перевод романа Стефани Мейер "The Host" - "Господиня".
И вот те люди, которые, с одной стороны, испытывают потребность не думать, не видеть и не слышать ничего, кроме того, что оставляют позади себя российские соседи, а с другой стороны, очень хотят не осознавать этого досадного факта своей униженной вторичности, начинают выискивать, а как бы это унизить прекрасный точный украинский перевод произведения.
Ведь надо как-то "обосновать", почему для украинского дубля фильма "The Host" выбран не прямой точный перевод оригинального названия романа, как это сделано в украинском издании книги, не "Господиня", а взята калька русского названия "Гостья" - "Гостя".
Приведем некоторые характерные сентенции от таких людей:
- "Какой то перевод тай есть, хоть и не качественный",
- "Как известно настоящий украинский перевод, большинством читателей описан как неудачный. Данное название книги, не соответствует сюжету книги (как следует). Поэтому само название "Гостья" будет более правильнее, и понятнее",
- ""Господиня", еще раз повторюсь не имеет отношения к самому роману! (Абсолютно) Это перевод из словаря, и причем не обдуманный, первое слово увидели, и его влепили",
- "Вандривныця (это так в украинском словаре) но опять же оно не является общеизвестно акутальним, популярным. Большинство подумает, что украинцам не хватило мозгов, и просто скопировали с англ. (Ванда), Вандривныця".
Но заглянем в словарь - название "Хозяйка" (Господиня) является прямым переводом английского "The Host", настоящего, а не российского искаженного названия произведения - которая причем полностью соответствует сюжету книги, это Вам скажет каждый, кто ее действительно читал. Ведь в оригинале это название относится не к пришелице Вандривнице, а к настоящей Хозяйке - хозяйке и тела Мелани, и планеты Земля, на которой она, и ее родители, и родители ее родителей родились, живут и жили раньше множество поколений.
Это даже если не учитывать, что одним из вариантов перевода слова "host" является (биол.) "организм, питающий паразитов, «хозяин»", что собственно и является сюжетом книги, когда рассказать его в двух словах: пришельцы «души», хотя это и высоконравственные создания, однако способом их земного существования является именно раз паразитирование на телах людей. В других мирах они паразитируют на телах других существ.
И поскольку оригинальное название фильма "The Host" совпадает с названием книги, то прямым переводом его названия на украинский будет "Хозяйка". Когда же кто-то из заторможенными русификацией мозгами, вместо посмотреть в словарь, хватает без разбора что попало, лишь бы от российского "авторитета", в данном случае кривой перевод "Гостья" от северо-восточного соседа, то это просто к сожалению досадная реалия результатов московской русификации и унижения некоторых украинцев здесь на украинской земле, что поделаешь.
Что касается собственного имени Вандривниця, то этот перевод с Wanderer а не со "Странницы" (Стефани Майер пишет на английском языке) - прекрасная находка переводчика книги. Это древнее украинское слово "Вандривниця", оно и не совпадает ни с каким широко сейчас употребляемым словом, и немедленно дает понять (действительно украиноязычному читателю) существенную черту носителя этого имени. Но когда кому-то в сознание уже въехало кривое зеркало русского перевода, то сквозь него перестают быть видимыми все эти существенные детали. Ведь русифицированный читатель, читая украинской текст после прочтения русского перевода книги, все время подразумевает российские, ранее им проглоченные и усвоенные кривые термины, которые искажают книгу.
Пусть такой русифицированный украинец посудит сам, разве это не выставлять себя фактически на посмешище, пытаясь приведенным выше способом выражать оценку предмета, практически и пальцем не пошевелив для того, чтобы самому разобраться в нем хоть немного перед этим? Послушно при этом жуя жвачку московского русификационного фуфла, которое ему пихает в горло московская холуйня, как гусю перед забоем?
Конечно что каждый человек имеет право на собственное мнение. Более того, это очень приятно, по моему скромному мнению, видеть наличие собственного мнения. И как же печально видеть его не просто полное отсутствие, но и потребность в таких людей агрессивно наскакивать на проявления наличия собственной, а не импортируемой из Москвы мысли.
Ведь право как думать, так и например заглядывать в словарь, чтобы наша мысль имела основания, равно есть везде, не так ли, будь это на востоке Украины, или на ее западе? Разве нас всех не объединяет также и это, кроме родного языка родного народа?
Такие вторичные, от унижения русификованости люди, как правило не могут, из-за ощущения собственной неполноценности, говорить от собственного имени. Поэтому они пытаются говорить от имени воображаемого ими "большинства". И если это "большинство", от чьего имени они пытаются говорить, вроде как "думает, что украинцам не хватило мозгов, и просто скопировали с англ. (Ванда), Вандривниця", то это беда этого несчастного, униженного до потребности самоунижаться бедного "большинства".
Это же только в украинском языке возможно точно и корректно передать, вместе с содержательным наполнением, даже звучание имен Wanderer "Wanda" - как Вандривниця, "Ванда". И нет никакой необходимости примитизировать, опускать богатство выразительности украинского языка до уровня русского, в котором принципиальная невозможность точно передать оригинал привела вплоть до его существенного содержательного искажения.
Но настоящая проблема далеко не только в том, что какому-то не очень к сожалению разумному отдельно взятому российскому переводчику пришло в голову при переводе романа переназвать его противоположным "The Host" понятием.
Суть проблемы в том, что кривой, ложный до противоположности русский перевод названия произведения, в русскоязычном сознании, включая существенно русифицированных украинцев, без проблем смог стать господствующим. И что русскоязычно думающие люди, и то совсем не какие-то там плохие люди, не только не замечают искажающую действительность оригинала подмену понятий, а даже испытывают потребность наскакивать на прекрасный и точный украинский перевод - фактически за то, что он точно передает нам оригинал, а не кривобокий русский перевод.
Но может это мы тут напоролись на отдельный единичный досадный случайный прокол, а в остальных случаях русскоязычность не препятствует адекватному восприятию реальной действительности?
К сожалению практика показывает, что это не так, и данный случай просто еще раз иллюстрирует тот неприятный факт, что в русскоязычно думающих людей практически отсутствуют препятствия для восприятия за чистую монету чуть ли не любой, даже самой примитивной, вопиюще несоответствующей действительности дезы .
И такой вывод, что интересно, известен довольно давно:
===: ...«Вообще, – закончил академик Павлов, – я должен высказать свой печальный взгляд на русского человека. Русский человек имеет такую слабую мозговую систему, что он не способен воспринимать действительность как таковую. Для него существуют только слова. Его условные рефлексы координированы не с действительностью, а со словами» (Бенедикт Сарнов, «Начало мира в слове», http://www.lechaim.ru/ARHIV/115/sarnov.htm; Н.А. Гредескул, «Условные рефлексы и революция: По поводу выступления акад. И.П. Павлова», «Звезда», 1924, №3, 70,. С.149; http://izvestia.ru/science/article3121425/);
«В самом деле, для русского менталитета является центральной, фундаментальной такая особенность, как «тотальная словесность», специфическое «лингвистическое чутьё», поэтому русская культура – это всегда особое лингвокультурное пространство, в котором любые макро- и микродинамические изменения характеризуются тесной связью глобальных социально-культурных процессов и языка. Всякий момент русской культурной истории имеет соответствующее вербальное оформление, отражающее основные черты его мироощущения и миропонимания» (Л.В. Щеглова, Н.Б. Шипулина, Н.Р. Суродина, «Культура и этнос // Язык как основа национальной культуры).
«Это приговор над русской мыслью, она знает только слова и не хочет прикоснуться к действительности… Мы глухи к возражениям не только со стороны иначе думающих, но и со стороны действительности» (Иван Павлов, «О русском уме») :=== [5]
Если плюс к тому, что условием "истины" для русскоязычного сознания, для значительного большинства его носителей, не является ее соответствие фактам действительности, или там здравому смыслу и элементарной логике, добавить то, что практически единственным критерием русскоязычной "истины" является то условие, что она распространяется по московской инфоканализации, т.е. она санкционирована московской бандой, то вот вам и простая, элементарная причина огромных московских усилий по дальнейшему продолжению и усилению русификации, прежде всего на украинской земле.
Однако полная манипулабельность русскоязычно думающих людей далеко к сожалению не единственное следствие неадекватности инструмента их мышления - русского языка:
===: К сожалению, бессознательные психические установки, формируемые русской языковой картиной мира, существенно тормозят развитие левополушарного мышления и, поэтому, многие черты правополушарности, и в том числе и чувственное восприятие жизни, у русскоязычного человека сохраняются и в зрелом возрасте: «Чувственное восприятие жизни русских объясняет, почему в них больше восточной иррациональности [...] Способность мобилизовать себя для конкретной деятельности у них не развита, находится «на уровне ребенка». Поэтому любая критическая ситуация, когда нужно собрать волю, проявить самостоятельность, может вызвать у русского «детские реакции» (Алла Сергеева, «Русские: стереотипы поведения, традиции и ментальность», http://lib.rus.ec/b/265695/read). Преимущественно правополушарное мышление в зрелом возрасте и вызванная этим инфантильность – «холопство» (от англ. «infant» – младенец и от укр. «хлоп’я», болг. «хла́пе» – малыш, ребенок; укр. «хлопець», чеш. «chlapec», болг. «хлапа́к», пол. «chłopak», в.-луж. «khɫор» – мальчик) сопровождаются, прежде всего, пониженным уровнем интеллектуального развития взрослого русскоязычного человека: «Инфантил (холоп с пониженными интеллектуальными способностями, – П.Д.) – взрослый (по паспорту) человек с психическим инфантилизмом. Инфантил – совсем не то же, что человек-ребенок. Инфантил отстает от среднестатистической нормы развития, человек-ребенок (фактически то же самое, что и холоп в Московии, – П.Д.) – от возможности стать взрослым человеком. Инфантил – выход за границы нормы, вариант некоторой патологии. Человек-ребенок – привычная норма (в России и в русскоязычных регионах Украины, – П.Д.)
«У нас есть любопытство, но мы равнодушны к абсолютности, непреложности мысли. Или из черты детальности ума мы вместо специальности берем общие положения. Мы постоянно берем невыгодную линию, и у нас нет силы идти по главной линии. Понятно, что в результате получается масса несоответствия с окружающей действительностью. Ум есть познание, приспособление к действительности. Если я действительности не вижу, то как же я могу ей соответствовать? Здесь всегда неизбежен разлад. Долг нашего достоинства – сознать то, что есть. А другое, вот что. Всегда полезно знать, кто я такой» («Лекции, прочитанные И.П. Павловым в 1918 году // Из лекции №2», http://newan10.eto-ya.com/perechen-metodov-po-imeni-avtora/pavlov-ivan-petrovich/) [...] Такое пассивное познание действительности и непреодолимый ничем консерватизм мышления были присущи лишь первобытным людям: «Но что больше всего поражает европейца, это не само содержание представлений первобытных людей, а их крайняя устойчивость, нечувствительность к данным опыта. Первобытное мышление невероятно консервативно и замкнуто. Очевидные факты, которые, по мнению европейца, должны были неизбежно изменить представления первобытного человека, заставить его пересмотреть какие-то убеждения, не оказывают почему-то на него никакого действия. А попытки убеждать и доказывать приводят зачастую к результатам, диаметрально противоположным тем, которые ожидались. Именно в этом, а не в вере в существование духов и мистической связи между предметами состоит наиболее глубокое отличие первобытного мышления от современного» (Валентин Турчин, «Феномен науки. // Первобытное мышление», http://refal.net/turchin/phenomenon/chapter08.htm#08.02) :=== [5]
Хотя приведенные выше цитаты не такие уж малые, но следует заметить, что они показывают далеко не все - негативные для каждого нормального человека, желающего добра своим детям - последствия изоляции московскими холуями целых районов (или областей) Украины от украинского языка, ну чтобы ничто не мешало "чистоте" развития русскоязычной картины мира для людей, прежде всего для детей, в тех областях. Ведь именно как раз украинский язык, своей точностью и соответствием реалиям природы, а прежде всего человеческих взаимоотношений, препятствует русскоязычному окончательному торможению развития человека на уровне упомянутого выше того первобытного мышления, которое является результатом русскоязычного воспитания. Что и объясняет, не так ли, довольно ясно, тотальную утробную, биологическую ненависть московских холопов к украинскому языку.
И вопрос наличия кривого российскоподобного перевода названия "The Host" в Украине, таким образом, довольно близко подходит к основному современному украинскому вопросу. Вот этот вопрос: быть или не быть? - вторичным манипулабельным московским Гостем на родной земле, с московским инфоканализационним инфодерьмом в голове вместо принципиально ненавистной московским холопам нормального человеческого сознания - или на ней Хозяином, который обосновывает свое мнение фактами действительности.
Литература
1. Сутінки. Сага. Світанок: Частина 2 http://olexlviv.blogspot.com/2013/03/2.html
2. The Host (novel) http://en.wikipedia.org/wiki/The_Host_(novel) (+ ее укр. і рос. редакции),
3. The Host (2013 film) http://en.wikipedia.org/wiki/The_Host_(2013_film) (+ ее укр. і рос. редакции),
4. Откуда есть пошел... История русского языка. Происхождение русского языка. http://zrada.org/inshe/43-literatura/267-otkuda-est-poshel-istorija-russkogo-jazyka-proishozhdenie-russkogo-jazyka.html (http://maxpark.com/community/90/content/1672549)
5. Ответ «недорасу» Родиону Мирошнику http://uainfo.org/heading/politics/17820-otvet-nedorasu-rodionu-miroshniku.html
6. Що таке рідна мова, або "какая разніца на каком язикє" http://h.ua/story/58647/
7. "Преступник" и "злочинець" http://maxpark.com/user/olexandr/content/919253
8. Чому суржик - це погано http://h.ua/story/67409/
9. Правда історії та міфи мовознавства http://h.ua/story/90230/
10. Щирі свідомі міркування про матмастерінг http://h.ua/story/97066/
11. Росіяни, русскіє і просвіти в каламуті уявлень обрусєвшіх інородцев http://h.ua/story/147991/
12. Проблеми російськомовності http://h.ua/story/259623/
13. Проблемы русскоязычности - 2 http://maxpark.com/user/olexandr/content/516510
14. Проблеми російськомовності - 3 http://h.ua/story/265090/
15. Походження російського народу http://h.ua/story/276736/
16. Украинский и российский народы не имеют общего происхождения http://maxpark.com/community/90/content/769713
17. Информационные технологии и человеческие сообщества http://maxpark.com/community/1894/content/804988
18. Древность малороссийского языка http://maxpark.com/community/90/content/524702
19. Швейцарское многоязычие http://maxpark.com/community/90/content/1493498
2013-03-12
Сутінки. Сага. Світанок: Частина 2
http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=44510&start=30#550702
Сутінки. Сага. Світанок: Частина 2
jigitos 2013-03-11 19:25 написано:
Дивно чому трейлера Гості, у нас немає! Якись переклад тай є, хоч і не якісний, але є!)
не "Гостя" (це з рос. перекладу "Гостья"), український переклад "The Host" - "Господиня", видавництво КМ, 2011
-VJ- написано:
можна було легко з двох частин зробити одну
во пиха у шановного VJ, то атас :-) Як в народі кажуть: "Тримайте мене сто, бо одному нема шо" :-)
jigitos 2013-03-12 16:58 написано:
Як відомо даний український переклад, більшістю читачів описаний як невдалий. Дана назва книги, не відповідає сужету книги(як належиться). Тому саме назва "Гостя" буде більш правильніша, і зрозуміліша.
Тим більше сам фільм названий саме так! "ГОСТЯ". Скажу так, я фанат українскього, але як я почав читати перші сторінки на українській мові. Мені це не принесло(нажаль) такого задоволення, як від російського перекладу.
Я розумію що слово "Странница" перекладається як "Вандрівниця", але це слово не вживається в українській практично! Вже як на то пішло то могли б назвати Мандрівниця
Не варто плутати свою власну персону з більшістю читачів, шановний jigitos. І назва Господиня є прямим перекладом (зазирніть в словник) англійського "The Host", справжньої, а не російської перекрученої назви твору - яка при чому якраз повністю відповідає сюжету книги, це Вам скаже кожен, хто її справді читав.
І назва фільму (оригінальна) "The Host" - співпадає з назвою книги, тобто прямий переклад українською буде Господиня. А коли ж хтось з русифікованими мізками замість подивитись в словник, зазирає в кривий переклад Гостья північно-східного сусіда, то це просто на жаль прикра реалія результатів московської русифікації та приниження деяких українців тут на українській землі, що поробиш.
Ну і нарешті власна назва Вандрівниця, переклад з Wanderer (Стефені Маєр пише англійською мовою), а не з Странница - прекрасна знахідка перекладача книги, вона і не співпадає ні з яким широко вживаним словом, і дає зрозуміти (справді україномовному, на відміну від шановного jigitos, читачу) суттєву рису носія цього імені. Але коли комусь в свідомість вже в'їхало криве дзеркало російського перекладу, то крізь нього перестають бути видимими усі ці суттєві деталі. Адже Ви, читаючи український текст, весь час маєте на увазі російські, раніше проковтнуті і засвоєні Вами, криві терміни, які спотворюють книгу.
Олександр Франчук
2013-02-28
В гостях у Дмитра Гордона. Віктор Ющенко [Ч. 1-5]
В гостях у Дмитра Гордона. Віктор Ющенко [Ч. 1-5]
Було: http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=42299#546513
[quote="Avreliy"]
Не дуже розумію, чому Віктора Ющенка перестали любити в масах. Може він і дійсно міг би щось більше зробити, аніж зробив. Але ж ми самі не знаємо точно, в яких обставинах він знаходився і чому приймав чи не приймав ті чи інші рішення. З іншого боку не можна усім людям покладатися тільки на одну людину, яку вони обрали президентом. Президент теж людина і він сам усю роботу не може зробити замість інших людей.
(Напевно це в нас такий стереотип з часів Радянського союзу -
що держава все вирішує і все робить замість людей, а якщо
щось не так в людей - то винувата держава. Це все не так.
Люди це і є сама держава, от хай вони і візьмуться за своє життя.
Принаймні мені так здається).
Я веду до того, що з його визначальною участю Україна зробила гігантський крок уперед у своєму розвитку (демократичному, культурному і економічному); наша країна змінилася; якби не він - ми були б зараз іншими. Звичайно є багато бід, але не можна їх звалити на когось одного.
Не впевнений, чи я повністю правий, але мені так здається.
[/quote]
Повністю згоден. Що ж до "Ющенка перестали любити в масах", то причина цього явища знаходиться в Москві, тобто в московській банді, ненависть якої до Ющенка можна порівняти хіба що з її ненавистю до українського народу, України і до всього українського. Тому проти Ющенка московська банда убивць використовує усі свої засоби, на українській землі і поза нею. Я маю на увазі, що усе, що тільки можливо придумати проти Ющенка - як і проти України, українського народу і всього українського - озвучується, як в ЗМІ, так і приватними каналами, не тільки відвертими московськими холуями, але й і московськими сексотами під прикриттям, як скажімо Тимошенко і Тягнибок.
[quote="virtus8hur"]З.І. Саме тому "Свобода" і заявляє, що вони не помаранчеві Happy[/quote]
Найперший обов'язок кожного московського холуя - ненавидіти Ющенка і брехати проти нього. Згадайте всі реальні дії Тягнибока - не словеса облудного московського посіпаки під прикриттям - і побачите, що усе, що ця людина реально діяла раніше і діє зараз, реально направлено проти України, українського народу і проти всього українського.
Олександр Франчук
Підписатися на:
Дописи (Atom)