...потрібно знати, чому найбільш небезпечною на Землі для життя українців країною є рідна земля українського народу - Україна. Історія вивчення цього питання, починаючи з початку 1999 року тут: http://olexlviv.tripod.com
Коли правда про справжню мету "братскіх обятій" московської банди убивць виходить на поверхню суспільної свідомості так явно, що вже московські холуї (за функціональним призначенням), безрідні покидьки невідомих народів (за нацналежністью), не важають за потрібне цю мету приховувати, то це дуже і дуже позитивний факт. Адже таким чином зникає головна, якщо не єдина успішна московська зброя проти українського, та інших народів, а саме підла московська брехня для прикриття справжніх московських намірів.
___
Когда правда о настоящей цели "братских обятий" московской банды убийц выходит на поверхность общественного сознания так явно, что уже московские холуи (по функциональному назначению), безродные отбросы неизвестных народов (по нацприналежности) не считают нужным эту цель скрывать, то это очень и очень позитивный факт. Ведь таким образом исчезает главное, если не единственное успешное московское оружие против украинского и других народов, а именно подлая московская ложь для прикрытия настоящих московских намерений.
Олександр Франчук
Було: 2014 . Парад Военной Техники в Киеве ( День Независимости )
https://www.youtube.com/watch?v=rZJW0c_gvuI
Vladimir Aleshin1 годину тому
[...] И вся ваша гнилая нация полупшеков будет уничтожена как вид.
Не повторяйте кимсь видуманих дурниць, шановний Yuriy Zhupin, а спробуйте думати. Раз є Україна, то як називається народ, Україна для якого - це рідна земля? ___ Не повторяйте кем-то выдуманных глупостей, уважаемый Yuriy Zhupin, а попробуйте думать. Раз есть Украина, то как называется народ, Украина для которого - это родная земля?
Олександр Франчук
Було: http://zavtra.ru/content/view/nasledniki-neandertaltsev/ Максим Хрусталев, Наследники неандертальцев [...] Но видать, часть неандертальцев все же выжила, причем именно на Украине, и готова вести войну за исторический реванш. До недавнего времени – на бумаге и в эфире, последние месяцы – бомбами и «Градом». Впрочем, именно исторические спекуляции, фактически поощряемые властями на протяжении десятилетий, и являются основой для любой войны – а не наличие стрелкового оружия или других видов вооружения, как таковое.
Olexandr Franchuk • 5 дней назад дааа... Неясно тільки, чому це Московія, вже більше як 300 років, а тепер разом з шановним Максимом Хрусталевим, так настирливо домагається, щоб усі в світі думали, що вони з українцями нібито братній народ. Треба пояснити, шановний Максим Хрусталев? ___ дааа ... Неясно только, почему это Московия, уже более 300 лет, а теперь вместе с уважаемым Максимом Хрусталевим, так настойчиво добивается, чтобы все в мире думали, что они с украинцами якобы братский народ. Надо объяснить, уважаемый Максим Хрусталев?
Yuriy Zhupin Olexandr Franchuk • день назад Украинцы появились в конце 19 века, ни Богдан Хмельницкий, ни даже Тарас Шевченко нигде не употребляют такого слова "украинцы". Так что, не могли в Москве 300 лет назад заставлять весь мир думать о несуществующем на тот момент народе. Не удивлюсь, если в конце 21 века и украинцы исчезнут, а на их месте нарисуются какие-нибудь укры.
Olexandr Franchuk Yuriy Zhupin • 2 часа назад Тарас ШЕВЧЕНКО: [...] Та про Україну мені заспівай! [1838, С.-Петербург]
Yuriy Zhupin Olexandr Franchuk • час назад Читать умеете? Я говорил, что нет у Шевченко слова "украинец", а вот слово "Украина" - есть. Появилось как обозначение оукраины. Кстати, поляки своих шляхтичей, которые селились на окраине Речи Посполитой звали "украинцы".
Просто вражаюче влучні, перевірте самі, висновки - написані в обставинах середини 50-х років 20-го сторіччя, коли Меркель і Путин ще пішки під стіл ходили, а які ж напрочуд точні для нашого сьогодення середини 10-х років 21-го сторіччя, коли ці тоді ще маленькі діточки повиростали і зайняли свої теперішні місця в тих самих спільнотах, про які висловлював свої геніально точні міркування Степан Бандера.
І це не пророцтво - просто правда про незмінні протягом десятків, чи сотень років правила поведінки московської банди убивць та реакцію на них в провідних европейських країнах. Разючість нетлінності цієї правди, в усіх її деталях, можна порівняти хіба що з безмежністю ненависті московської банди убивць до Степана Бандери, який оприлюднив цю ясно йому видну правду "логіки" московської поведінки. Що нам, до речі, дає розуміння головної причини величезного смертельного московського страху перед Бандерою.
Адже головна ознака правди, як відомо, полягає в тому, що правда з плином часу не міняється - на відміну від наприклад швидкозмінних, сьогодні одних, а завтра вже вивернутих навиворіт на потребу злоби дня потоків брехні в московській інфоканалізації.
Значимість усіма способами приховуваної московською бандою убивць правди справжніх правил її поведінки, виявленої Степаном Бандерою, така велика і стабільна, що сьогодні її курс не в змозі підкорегувати навіть здавалося б досить таки значні факти відмінності нашого часу від реалій 50-х років 20-го сторіччя. Як скажімо той факт, що московська банда убивць викинула на смітник уже їй непотрібне лахміття комуністичної фразеології і досі не знайшла рівноцінно пригожих лахів, хоч гарячкові метання в їх пошуках і не припиняються, для прикриття своєї диявольськи злочинної природи. Чи що в 50-ті роки 20-го сторіччя московська банда убивць не мала таких можливостей підкупу европейських політиків, як це має місце сьогодні.
Наприклад є така інформація, що 30% акцій Газпрому належать Німеччині, і це нібито дає для Меркель аргументацію пасувати перед вимогами Москви й обирати з-поміж цін і цінностей ціни - за визначенням, яке сьогодні побутує в новітньому европейському фольклорі. Тобто іншими словами кажучи, нехай краще московські убивці скільки завгодно убивають українських дітей, аніж у нас, в Німеччині, трохи піднімуться ціни.
Але коли шановна Ангела Меркель, разом з іншими московськими сателітами в Европі, постійно, місяць за місяцем московської агресії проти України, говорить, всупереч самим основам людської моралі, що б там не сталося, що питання про скільки-небудь серйозні санкції проти Москви зараз, тепер, не актуальне, користуючись при цьому московською термінологією щодо реалій московської агресії проти України, то виникають деякі питання, наприклад невже причина такої ницої поведінки, всупереч усім цінностям людської моралі, тільки в одній зажерливості?
Але давайте подивимось відповіді Степана Бандери на ці украй злободенні питання - як вони сьогодні, через майже 60 років після опублікування, мають зразково ґрунтовний і прикладний вигляд, у порівнянні, скажімо, із спорадичними політологічними міркуваннями теперішніх, порівняйте самі, і наших, і західних політиків.
Всі наведені нижче цитати, походження яких не вказане, взяті із статті Степана Бандери “Питання атомової війни і визвольна революція”, вперше опублікованої в журналі “Визвольний Шлях”, Лондон, Великобританія, з липня 1957, по лютий 1958 р. З цією статтею можна ознайомитись в [1].
Про страх Меркель перед погрозами московської банди убивць
/* Якщо добре застановитися над тим, яким страшним ворогом для всіх волелюбних народів є московський імперіалізм та скільки треба змобілізувати сил і скласти жертв, щоб його побороти, тоді яскраво видно ціле безумство всіх малодушних концепцій тих політиків, які шукають способів викрутитися від своєї частки в тій боротьбі, щоб інші народи самі, без них, перенесли ввесь тягар і жертви протимосковського змагання. До таких концепцій, як ми вже згадували, треба зарахувати трактування протимосковської боротьби тільки в плані забезпечення Заходу від московської агресивної війни, себто — обмежену прихильність, яка кінчається там, де починається риск конфлікту з Москвою. */
/* Підтримуючи визвольну боротьбу поневолених Москвою народів усіма засобами, західні держави можуть звільнитися від московської загрози значно меншою ціною, ніж їм треба буде скласти її тоді, коли сама Москва накине їм вибір: війна або капітуляція. А підтримка від Заходу може бути вповні успішною тільки тоді, коли вона буде наслідком твердого рішення довести до перемоги визвольної справи і до розгромлення московізму всіма можливими засобами. Риск війни і московські погрози не можуть спиняти активної допомоги визвольній боротьбі поневолених народів. Якщо московський імперіалізм ставить перед західними державами неухильну перспективу збройного зудару, то краще для Заходу прийняти боротьбу у вигіднішій для нього ситуації, коли московська банда зайнята ще другим, внутрішнім фронтом, ніж ждати пасивно, поки Москва сама вибере найдогідніші для неї час і обставини, щоб розправитися з Заходом. */
/* Керуючись бажанням уникнути війни, деякі західні кола дивляться на визвольну боротьбу поневолених Москвою народів тільки як на фактор, що зв'язує московській банді руки та спиняє їх від розпалення великої війни. */
/* Страх перед війною з Москвою та бажання уникнути її за всяку ціну — це той фактор, що увесь час паралізує західну політику супроти московського імперіалізму, відбирає їй ініціативу й рішучість у всіх вузлових справах сучасного міжнародного укладу. З цієї причини лишаються невикористаними різні можливості співдії між протимосковською визвольною боротьбою поневолених народів і західніми державами в їхніх намаганнях стримати дальшу експансію московського імперіялізму. Співдія зовнішніх протимосковських сил і акцій із силами внутрішніми, діючими на теренах Москви і її сателітів, при відповідній напрузі привела б до розгрому московізму, себто — до ліквідації неволі для одних, а для других — постійної загрози. Тому спільна боротьба поневолених Москвою народів і ще вільних, але вже загрожених московською аґресією держав є однаково необхідною як для одних, так і для других. Відхилятися від неї, покладаючись на те, що ввесь її тягар винесе другий партнер спільної долі — шкідливо й невідповідально не тільки супроти спільної справи, але теж і супроти власної долі. */
Про “новизну” гібридної московської агресії
/* Щоб не спровокувати тотально-воєнної реакції Заходу, Москва, правдоподібно, в розпалюванні воєнних конфліктів буде застосовувати тактику прикривання й зменшування їх засягу та гостроти. Така тактика відповідає стратегії ступневої імперіалістичної експансії Москви. У її застосуванні вона має багато можливостей. Типічний зразок такої тактики полягає в тому, що Москва офіціально не ангажується у війну, нею спровоковану, а тільки веде її посередньо, руками своїх сателітів чи т. зв. “добровільцями”. А безпосередня, одверта участь Москви у війні може бути маскована ніби-то “гуманними” мотивами збройної інтервенції. /*
/* Загально можна передбачити, що майбутні війни будуть відзначатися великою, рухливістю, уривчастістю і незвичайною глибиною фронтових смуг, а тактика буде більш зближена до тактики партизанської, ніж до позиційної війни. */
/* Нові війни, які стоятимуть під знаком термоядерної зброї, хоча б тільки під її загрозою, не можуть мати фронтових ліній старого типу. Вони будуть відзначатися вривчастими й дуже рухомими, але зате надзвичайно глибокими фронтами. Межа між фронтовою і запільною зонами буде часто затерта, тільки на далеких віддалях, у глибину, будуть помітні ріжниці між ними. Це стосується до групування військових сил і самих бойових операцій. */
/* Кожний прояв страху від війни на Заході буде ще більше скріпляти московську агресивну політику застрашування війною. Але, правдоподібно, на тому не закінчиться. В московській банді можуть, усупереч власним твердженням і західній опінії, уважати, що війна в сучасній ситуації формою і розмірами не мусить перетворитися в атомову світову війну, а утримана в певних межах буде далі успішним засобом їхньої експансії. Прийнявши таку засаду, Москва може знову розпочати серію обмежених конфліктів, щоб ними проламлювати опір там, де інші засоби не дають успіху та ступнево поширювати своє панування над іншими народами. */
/* ...в московській банді сподіваються, що провоковані ними обмежені війни і такі ж агресивні наміри не викличуть крайньої реакції Заходу та дадуть їм можливість поширювати свою експансію без особливого риску. Крайня реакція Заходу на московську агресивність залежатиме першою мірою від території, розмірів і характеру воєнного конфлікту, себто від тих факторів, що їх в московській банді можуть регулювати самі, як агресори. Якщо б вони пішли війною прямо на котрусь із західних держав на її власній території або почали воювати важкою ракетно-термоядерною зброєю, тоді західній блок був би примушений до атомової оборонно-відплатної війни. Але вони, мабуть, не рахуються з такою реакцією Заходу в ситуації, коли розпочнуть периферійні війни, обмежені вживанням звичайної зброї, в яких західні держави оборонятимуть свої інтереси й позиції теж в обмеженому розмірі, бо вони не будуть мати для них першорядного життєвого значення. Москва сподівається, що в таких випадках Захід, так як і попередньо, не буде поширювати розмірів і гостроти конфлікту та не вживатиме зброї масового нищення. */
Про перспективу застосування Москвою атомної зброї проти України
/* Коли не буде певних сподівань на успіх мілітарної агресії, Москва поступатиме обережніше, щоб у час невдачі легко відступити і погасити конфлікт. Тож чекати на кінцевий вислід обмеженої війни і сподіватися, що він принесе користь для національно-визвольних змагань, було б необґрунтованим самообманом. */
/* Коли ж Москва накине війну Заходові, але залишить можливість вести її в обмежених розмірах та закінчити корисним для неї компромісом, то Захід, правдоподібно, буде далі поступатися та йти шляхом, який веде в сліпий кут. Правда, кожна війна створює іншу, ніж у мирних обставинах ситуацію, а її розвиток не проходить під контролем тільки одного воюючого табору. Розпочата війна може в короткому часі вчинити на Заході глибокий моральний і політичний перелом, який, у свою чергу, може скерувати воєнну політику західних держав у корисному для цілого протимосковського фронту напрямі, в тому і для визвольних змагань поневолених Москвою народів. Така зміна є можлива, але вона не є настільки певна, щоб можна вже тепер на неї покладатися. */
/* Якщо б Москва здобула абсолютну перевагу у ракетно-термоядерній зброї, тоді пропав би гальмуючий вплив рівноваги і небезпеки її застосування у війні зросли б дуже сильно. Найновіший розвиток атомової воєнної техніки розбиває оманну орієнтацію західних держав на незмінну перевагу в модерній техніці, яка, ніби, запевняє їм безпеку. Коли Заходові не вдасться відзискати тієї переваги і те, що мало бути захисним щитом, обернеться в найбільшу загрозу, тоді в політичному і в стратегічному думанні західніх народів може наступити здоровий перелім, який приведе до власної оцінки всіх факторів, зокрема в підсовєтському обширі. */
/* Зброя далекосяжного масового нищення може бути застосована тільки проти цілком ворожих територій. Така небезпека може стати актуальною тоді, коли визвольна революція переможе на певному більшому просторі та очистить його від ворожих, московських сил і перетвориться у визвольну війну. Наступаючи на визволену вже країну новою зовнішньою агресією, Москва може заатакувати її всіма засобами, якими диспонуватиме. Але це вже питання оборонної війни самостійної держави, а не революційної боротьби. */
Це значить, з огляду на повну відповідність дійсності усіх решту міркувань Степана Бандери, що сьогодні, коли перед московською бандою убивць постає ясна перспектива повного очищення української землі від московської банди убивць, у тому числі від суттєвої присутності московських холуїв, холопів і посіпак в українських державних структурах, можна не сумніватися в тому, що московська банда убивць розглядає, чи вже розглянула і запланувала можливість застосування ядерної зброї проти України.
Про сподівання України на допомогу Заходу
/* Коли наші народи самі мають нести весь тягар протимосковської боротьби, коли наша визвольна боротьба мусить розраховувати тільки на власні сили, тоді словесні симпатії західних держав, пасивних спостерігачів, не матимуть більшого впливу на розвиток ситуації. Очевидно, що й симпатій не треба нехтувати, але їм не можна надавати перебільшеного значення. Зовнішня державницька акція мусить бути спрямована насамперед до того, щоб для визвольних змагань здобути справжніх союзників для спільної боротьби. Цього не можна досягти фальшивим зображуванням справи, бо наслідком такого поступу є тільки взаємне розчарування. Революційні сили лишаються обманеними, якщо вони розраховують на поважну поміч чужих держав, якої забракне саме у найважливіший, критичний момент. */
/* Державницькі сили повинні цілком викинути з концепції своєї зовнішньополітичної роботи тезу, що революційна протимосковська боротьба охоронить західні держави від війни з Москвою. Це не є завдання визвольної боротьби поневолених Москвою народів, тим більш, якщо воєнна ситуація може створити більш пригожі умови для її широкого розгорнення. Наша зовнішня акція має натомість розбуджувати серед усіх вільних народів усвідомлення московської загрози. Вона має вказувати на те, що всі вільні держави стануть жертвами московської воєнної агресії, якщо пасивно будуть ставитися до постійного зростання сили і щораз більшої експансивності московського імперіалізму. */
Про наслідки для народів у випадку капітуляції перед московською бандою убивць
/* Якщо котрийсь народ піддається сугестії і тискові московського застрашування та стає на шлях все дальших поступок і капітуляції, то це приводить його, без бою і спротиву, в московські тенета, в яких його жде гірша загибіль, ніж у кратерах атомових бомб. */
/* Щоб легко і просто на власні очі побачити типові для України реальні пропорції кількості загиблих українців, в війнах і московських голодоморних убивствах, нема потреби робити якихось надто складних історичних досліджень і пошуків. В деяких селах в Україні вже почали предметно рахувати, скільки ж в них людей конкретно загинуло.
В селі Капустинці на Київщині, наприклад, до двох раніше встановлених пам’ятників – загиблим в громадянській війні (16 чоловік), і в другій світовій (145 чоловік), нещодавно додали третій пам’ятник – убитим голодомором 1932-34 (1120 чоловіків, жінок, дітей). Два роки тому (в 2006) ці три пам’ятники показували по ТБ. Пам’ятники поіменні, на кожному з них конкретно наведені імена усіх загиблих.
Ще одним наочним прикладом є порівняння кількості жертв Голодомору 1946-47, протягом менше ніж один рік, жертвами якого були тільки українці, головним чином українські діти, учиненого московськими убивцями на всій території України там, де не було збройного опору, а це принаймні півтора мільйона українців – з кількістю жертв (протягом майже десяти років, включно 1946-47, з усіх сторін), на всіх територіях, де був збройний опір московським убивцям з боку УПА, а це щось біля 180 тисяч, у тому числі помітна кількість московських посіпак різного ґатунку. */ [2]
/* ...якщо без опору віддати московської банді убивць контроль над українською землею, то не доводиться сумніватися, що кількість убитих на ній московськими убивцями буде на порядок (у десять разів) більша, ніж у випадку найбільш запеклої війни - збройного опору українського народу в разі прямого московського нападу на Україну. І убитими, якщо здатися без опору, будуть насамперед українські діти - і то чим менші діти, тим більше напевно вони будуть московськими убивцями вбиті. */ [2]
Література
1. Степан Бандера, Питання атомової війни і визвольна революція, в кн. Степан Бандера, ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (збірник вибраних праць) https://docs.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alOTlhZTFkMDQtMWFmYi00YjI1LWFkOGMtZmUzZGUyZjRlNzRj
2. Кілька слів про статтю Анатоля Лівена з лондонської The Times, в кн. Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alS2h3NUtha0xHVVE/edit?usp=sharing
Просто поразительно точные, проверьте сами, выводы - установленные в обстоятельствах середины 50-х годов 20-го столетия, когда Меркель и Путин еще пешком под стол ходили, а какие же удивительно точные для нашего времени середины 10-х годов 21-го столетия, когда эти тогда еще маленькие детишки выросли и заняли свои нынешние места в тех же сообществах, о которых высказывал свои гениально точные рассуждения Степан Бандера.
И это не пророчество - просто правда о неизменных в течение десятков или сотен лет правилах поведения московской банды убийц и реакцию на них в ведущих европейских странах. Поразительность нетленности этой правды, во всех ее деталях, можно сравнить разве что с безграничностью ненависти московской банды убийц к Степану Бандере, который обнародовал эту ясно ему видную правду "логики" московской поведения. Что нам, кстати, дает понимание главной причины огромного смертельного московского страха перед Бандерой.
Ведь главный признак правды, как известно, заключается в том, что правда с течением времени не меняется - в отличие от например быстроменяющихся, сегодня одних, а завтра уже вывернутых наизнанку на потребность злобы дня потоков лжи в московской инфоканализации.
Значимость всеми способами скрываемой московской бандой убийц правды настоящих правил ее поведения, выявленной Степаном Бандерой, такая большая и стабильная, что сегодня ее курс не в состоянии подкорректировать даже казалось бы довольно значительные факты отличия нашего времени от реалий 50-х годов 20-го столетия . Как скажем тот факт, что московская банда убийц выбросила на помойку уже ей ненужное старье коммунистической фразеологии и до сих пор не нашла равноценно благовидного тряпья, хотя лихорадочные метания в его поисках и не прекращаются, для прикрытия своей дьявольски преступной природы. Или что в 50-е годы 20-го столетия московская банда убийц не имела таких возможностей подкупа европейских политиков, как это имеет место сегодня.
Например есть такая информация, что 30% акций Газпрома принадлежат Германии, и это якобы дает для Меркель аргументацию пасовать перед требованиями Москвы и выбирать среди цен и ценностей цены - по определению, которое сегодня бытует в новейшем европейском фольклоре. Т.е. другими словами говоря, пусть лучше московские убийцы сколько угодно убивают украинских детей, чем у нас, в Германии, немного поднимутся цены.
Но когда уважаемая Ангела Меркель, вместе с другими московскими сателлитами в Европе, постоянно, месяц за месяцем московской агрессии против Украины, говорит, вопреки самим основам человеческой морали, что бы там не произошло, что вопрос о сколько-нибудь серьезных санкциях против Москвы сейчас, теперь, не актуален, пользуясь при этом московской терминологией относительно реалий московской агрессии против Украины, то возникают некоторые вопросы, например неужели причина такого низменного поведения, вопреки всем ценностям человеческой морали, только в одной алчности?
Но давайте посмотрим ответы Степана Бандеры на эти крайне злободневные вопросы - как они сегодня, спустя почти 60 лет после опубликования, имеют образцово основательный и прикладной вид, по сравнению, скажем, из спорадическими политологическими соображениями нынешних, сравните сами, и наших, и западных политиков.
Все приведенные ниже цитаты, происхождение которых не указано, взяты из статьи Степана Бандеры "Вопросы атомной войны и освободительная революция", впервые опубликованной в журнале “Визвольний Шлях”, Лондон, Великобритания, с июля 1957, по февраль 1958 г. С этой статьей можно ознакомиться в [1].
О страхе Меркель перед угрозами московской банды убийц
/* Если хорошо задуматься над тем, каким страшным врагом для всех свободолюбивых народов является московский империализм и сколько надо мобилизовать сил и сложить жертв, чтобы его побороть, тогда ярко видно целое безумие всех малодушных концепций тех политиков, которые ищут способы выкрутиться от своей доли в той борьбе, чтобы другие народы сами, без них, перенесли весь груз и жертвы противомосковского соревнования. К таким концепциям, как мы уже упоминали, следует отнести трактовку противомосковской борьбы только в плане обеспечения Запада от московской агрессивной войны, то есть - ограниченную привязанность, которая кончается там, где начинается риск конфликта с Москвой. */
/* Поддерживая освободительную борьбу порабощенных Москвой народов всеми средствами, западные государства могут освободиться от московской угрозы значительно меньшей ценой, чем им предстоит сложить ее тогда, когда сама Москва накинет им выбор: война или капитуляция. А поддержка от Запада может быть полностью успешной только тогда, когда она будет следствием твердого решения довести до победы освободительного дела и в разгром московизма всеми возможными средствами. Риск войны и московские угрозы не могут останавливать активной помощи освободительной борьбе порабощенных народов. Если московский империализм ставит перед западными государствами неуклонную перспективу вооруженного удара, тем лучше для Запада принять борьбу в более выгодной для него ситуации, когда московская банда занята еще другим, внутренним фронтом, чем ждать пассивно, пока Москва сама выберет наивигоднейшее для нее время и обстоятельства, чтобы расправиться с Западом. */
/* Желая избежать войны, некоторые западные круги смотрят на освободительную борьбу порабощенных Москвой народов только как на фактор, связывающий московской банде руки и останавливает их от разжигания войны. */
/* Страх перед войной с Москвой и желание избежать ее любой ценой - это тот фактор, что все время парализует западную политику против московского империализма, отбирает ей инициативу и решительность во всех узловых делах современного международного уклада. По этой причине остаются неиспользованными различные возможности совместных между противомосковской освободительной борьбой порабощенных народов и западными государствами в их попытках сдержать дальнейшую экспансию московского империализма. Совместные действия внешних противомосковских сил и акций с силами внутренними, действующими на территории Москвы и ее сателлитов, при соответствующем напряжении привела бы к разгрому московизма, то есть - к ликвидации неволи для одних, а для других - постоянной угрозы. Поэтому совместная борьба порабощенных Москвой народов и еще свободных, но уже осаждаемых московской агрессией государств одинаково необходима как для одних, так и для других. Отклоняться от нее, полагаясь на то, что весь ее груз вынесет второй партнер общей судьбы - вредно и безответственно не только против общего дела, но также против собственной судьбы. */
О "новизне" гибридной московской агрессии
/* Чтобы не спровоцировать тотальной военной реакции Запада, Москва, вероятно, в разжигании военных конфликтов будет применять тактику прикрытия и уменьшения их величини и остроты. Такая тактика соответствует стратегии ступенчатой империалистической экспансии Москвы. В ее применении она имеет много возможностей. Типичный образец такой тактики состоит в том, что Москва официально не задействуется в войну, ею спровоцированную, а только ведет ее посредственно, руками своих сателлитов или т. н. "добровольцами". А непосредственное, открытое участие Москвы в войне может быть маскируемо якобы "гуманными" мотивами вооруженной интервенции. /*
/* В общих чертах можно предположить, что будущие войны будут отмечаться большой подвижностью, отрывочностью и необыкновенной глубиной фронтовых полос, а тактика будет более сближена к тактике партизанской, чем к позиционной войне. */
/* Новые войны, которые будут стоять под знаком термоядерного оружия, хотя бы только под его угрозой, не могут иметь фронтовых линий старого типа. Они будут отмечаться отрывистыми и очень подвижными, но зато чрезвычайно глубокими фронтами. Граница между фронтовой и тыловой зонами будет часто затертая, только на дальних расстояниях, в глубину, будет заметна разница между ними. Это относится к группированию военных сил и самих боевых операций. */
/* Каждое проявление страха от войны на Западе будет еще больше скреплять московскую агрессивную политику устрашения войной. Но, вероятно, на этом не закончится. В московской банде могут, вопреки собственным утверждениям и западному общественному мнению, считать, что война в современной ситуации по форме и размерам не должна превратиться в атомную мировую войну, а удержанная в определенных пределах будет дальше успешным средством их экспансии. Приняв такой принцип, Москва может снова начать серию ограниченных конфликтов, чтобы ими ломать сопротивление там, где другие средства не дают успеха и ступенчато распространять свое господство над другими народами. */
/* ... В московской банде надеются, что провоцируемые ими ограниченные войны и такие же агрессивные намерения не вызовут крайней реакции Запада и дадут им возможность распространять свою экспансию без особого риска. Крайняя реакция Запада на московскую агрессивность будет зависеть в первой степени от территории, размеров и характера военного конфликта, то есть от тех факторов, которые в московской банде могут регулировать сами, как агрессоры. Если бы они пошли войной прямо на какое-то из западных государств на его собственной территории или начали воевать тяжелым ракетно-термоядерным оружием, тогда западний блок был бы принужден к атомной оборонно-возмездной войне. Но они, видимо, не считаются с такой реакцией Запада в ситуации, когда начнут периферийные войны, ограниченные употреблением обычного оружия, в которых западные державы будут оборонять свои интересы и позиции тоже в ограниченном размере, потому что они не будут иметь для них первостепенного жизненного значения. Москва надеется, что в таких случаях Запад, как и ранее, не будет расширять размеров и остроты конфликта и не будет применять оружия массового уничтожения. */
О перспективе применения Москвой атомного оружия против Украины
/* Если не будет определенных надежд на успех милитарной агрессии, Москва будет поступать осторожнее, чтобы в час неудачи легко отступить и погасить конфликт. Поэтому ждать на конечный исход ограниченной войны и надеяться, что он принесет пользу для национально-освободительной борьбы, было бы необоснованным самообманом. */
/* Когда же Москва навяжет войну Западу, но оставит возможность вести ее в ограниченных размерах и закончить полезным для нее компромиссом, то Запад, вероятно, будет дальше уступать и идти путем, который ведет в слепой угол. Правда, каждая война создает другую, чем в мирных обстоятельствах ситуацию, а ее развитие не проходит под контролем только одного воюющего лагеря. Начавшаяся война может в короткое время совершить на Западе глубокий моральный и политический перелом, который, в свою очередь, может направить военную политику западных держав в полезном для целого противомосковского фронта направлении, в том числе и для освободительной борьбы порабощенных Москвой народов. Такое изменение возможно, но оно не настолько определенное, чтобы можно уже сейчас на него полагаться. */
/* Если бы Москва получила абсолютное преимущество в ракетно-термоядерном оружии, тогда пропало бы тормозящее влияние равновесия и опасности его применения в войне возросли бы очень сильно. Новейшее развитие атомной военной техники разбивает обманчивую ориентацию западных государств на неизменное преимущество в модерной технике, которая, вроде, заверяет им безопасность. Когда Западу не удастся возвратить того преимущества и то, что должно было быть защитным щитом, обернется в наибольшую угрозу, тогда в политическом и в стратегическом думании западных народов может наступить здоровый перелом, который приведет к настоящей оценке всех факторов, в частности в подсоветском пространстве. */
/* Оружие далеко достигающего массового уничтожения может быть применено только против вполне вражеских территорий. Такая опасность может стать актуальной тогда, когда освободительная революция победит на определенном большем пространстве и очистит его от вражеских, московских сил и превратится в освободительную войну. Наступая на освобожденную уже страну новой внешней агрессией, Москва может атаковать ее всеми средствами, которыми будет располагать. Но это уже вопрос оборонительной войны самостоятельного государства, а не революционной борьбы. */
Это значит, учитывая полное соответствие действительности всех остальных соображений Степана Бандеры, что сегодня, когда перед московской бандой убийц возникает ясная перспектива полного очищения украинской земли от нее, в том числе от существенного присутствия московских холуев, холопов и прихвостней в украинских государственных структурах, можно не сомневаться в том, что московская банда убийц рассматривает, или уже рассмотрела и запланировала возможность применения ядерного оружия против Украины.
О надеждах Украины на помощь Запада
/* Когда наши народы сами должны нести всю тяжесть противомосковской борьбы, когда наша освободительная борьба должна рассчитывать только на собственные силы, тогда словесные симпатии западных государств, пассивных наблюдателей, не будут иметь большего влияния на развитие ситуации. Очевидно, что и симпатиями не надо пренебрегать, но им нельзя придавать преувеличенного значения. Внешняя государственная акция должна быть направлена прежде всего к тому, чтобы для освободительной борьбы получить настоящих союзников для совместной борьбы. Этого нельзя достичь фальшивым показыванием дел, потому что следствием такого развития является только взаимное разочарование. Революционные силы остаются в заблуждении, если они рассчитывают на солидную помощь чужих государств, которой не хватит именно в самый важный, критический момент. */
/* Государственнические силы должны полностью выбросить из концепции своей внешнеполитической работы тезис, что революционная противомосковская борьба предохранит западные державы от войны с Москвой. Это не задача освободительной борьбы порабощенных Москвой народов, тем более, если военная ситуация может создать более пригожие условия для ее широкой развернутости. Наша внешняя акция должна взамен будить среди всех свободных народов осознание московской угрозы. Она может указывать на то, что все свободные государства станут жертвами московской военной агрессии, если пассивно будут относиться к постоянному росту силы и все большей экспансивности московского империализма. */
О последствиях для народов в случае капитуляции перед московской бандой убийц
/* Если какой-то народ подвергается суггестии и давлению московского устрашения и становится на путь все дальнейших уступок и капитуляции, то это приводит его без боя и сопротивления, в московские сети, в которых его ждет худшая погибель, чем в кратерах атомных бомб. */
/* Чтобы легко и просто воочию увидеть типичные для Украины реальные пропорции количества погибших украинцев, в войнах и московских голодоморных убийствах, нет необходимости делать какие-то очень сложные исторические исследования и поиски. В некоторых селах в Украине уже начали предметно считать, сколько же в них людей конкретно погибло.
В селе Капустинцы на Киевщине, например, к двум ранее установленным памятникам — погибшим в гражданской войне (16 человек), и во второй мировой (145 человек), недавно добавили третий памятник – убитым голодомором 1932-34 (1120 мужчин, женщин, детей). Два года назад эти три памятника показывали по ТВ. Памятники поименные, на каждом из них конкретно приведены имена всех погибших.
Еще одним наглядным примером является сравнение количества жертв Голодомора 1946-47, в течение менее одного года, жертвами которого были только украинцы, главным образом украинские дети, совершенного московскими убийцами на всей территории Украины там, где не было вооруженного сопротивления, а это по крайней мере полтора миллиона украинцев — с количеством жертв (в течение почти десяти лет, включая 1946-47, со всех сторон), на всех территориях, где был вооруженное сопротивление московскому убийцам со стороны УПА, а это что-то около 180 тысяч, в том числе заметное количество московских прихвостней разного сорта. */ [2]
/* ...если без сопротивления отдать московской банде убийц контроль над украинской землей, то не приходится сомневаться, что количество убитых на ней московскими убийцами будет на порядок (в десять раз) больше, чем в случае самой ожесточенной войны — вооруженного сопротивления украинского народа в случае прямого московского нападения на Украину. И убитыми, если сдаться без сопротивления, будут прежде всего украинские дети — и то чем меньшие дети, тем более наверняка они будут московскими убийцами убиты. */ [2]
Литература
1. Степан Бандера, Питання атомової війни і визвольна революція, в кн. Степан Бандера, ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (збірник вибраних праць) https://docs.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alOTlhZTFkMDQtMWFmYi00YjI1LWFkOGMtZmUzZGUyZjRlNzRj
2. Кілька слів про статтю Анатоля Лівена з лондонської The Times, в кн. Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alS2h3NUtha0xHVVE/edit?usp=sharing
Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори — Все покину, і полину До самого Бога Молитися... а до того Я не знаю Бога. Тарас Шевченко
Слухаючи, ще і ще, найкращі з виступів "Битви хорів" 2013-2014, і захоплюючись прекрасним мистецтвом хорового звучання, зазираємо в коментарі слухачів.
І от, читаючи ті коментарі, легко зауважити серед них буквально град подібних до наведеного нижче. Всі вони приготовані за одним єдиним стандартним московським рецептом приготування наповнення московської інфоканалізації: в пекельний казан кладеться шмаття, побільше, лютої, якнайчорнішої злоби, добре вимішується - з чим тупішою, тим краще, можна з кретинською - брехнею, а отриману суміш заливають смертельною ненавистю. Тоді кладуть туди, посередині, обов'язково за його особистою на те згодою, душу покидька невідомих народів, московського холуя, не обов'язково Д. К. Киселева - це саме робиться щодо кожного московського холопа, посіпаки чи просто раба - і варять, варять і варять на диявольському вогні.
От цей процес “душевної” так би мовити участі в процесі пекельного куховаріння і є основою основ “життєвого” процесу кожного покидька невідомих народів, холуя (холопа, посіпаки чи просто раба) московської банди убивць. А наведений нижче коментар, це просто маленький побічний ефект даного процесу “життєдіяльності” кожного покидька.
Зайво наголошувати, чи не так, що душа кожного покидька не перестаючи кипить в диявольському московському казані весь час, завжди. Мусить, бо частенько як тільки перестати це робити, то негайно починається категорично неприйнятний для сатанинського московського злочинного утвору процес самоочищення - адже Богом дана людині душа спочатку не містить нічого, окрім любові, правди і добра.
Є однак і така думка, що нібито коли душа покидька вариться в диявольському московському казані якийсь достатньо тривалий час, то в ній відбуваються якісь незворотні зміни, таке переродження, що для неї шлях до відродження на жаль остаточно назавжди зникає. Ну чи там стає недоступним.
Є і теорія інфекційного, чи отрутохімікатного походження переродження даної Богом людині безсмертної душі. Тобто що заражена, в потрібний момент зростання молодої людини, московським диявольським вірусом (чи московською отрутою) душа теоретично хоч і може бути зцілена, однак потрібно мати специфічні ліки, чи спеціальну протиотруту таку, якої або ще взагалі ні в кого нема, або яка просто дуже рідко зустрічається в природі - або ж вона, чи її рецепт, лежать надійно замуровані десь в кремлівських підземеллях.
Дуже поганющою є теорія вродженості схильності до реакції злоби, ненависті та брехні - тобто до заздрості - щоразу при виді чогось справжнього, людського, високого, правдивого і прекрасного. І при всьому негативному нашому ставленні до такої теорії доводиться, розвівши руки визнати, що і така теорія також має право на існування.
Особливо ж ця теорія вродженості набирає балів, коли, дивлячись на співвідношення поведінки, слів і дій наприклад Путіна, спробувати зрозуміти, звідки, ну звідки ж інакше могла взятись аж така повністю і без решти остаточно заповнена злобою, ненавистю та брехнею людина? яка, досить таки очевидно, навіть і найменшою мірою не намагається дурити себе щодо відсутності в ній цих диявольських речей, бо вони правильні, і якій через це без жодних докорів сумління легко й просто дається не набуте, а дане, вроджене лицемірство та пухнастість, аж до якоїсь мало що не плюшевості. При абсолютній безтрепетності одночасно при плануванні та виконанні як завгодно великих, жорстоких і підлих убивств чудових людей. Мимоволі згадується історія про хлопчика, народженого самкою шакала і підкладеного в сім’ю дипломата з допомогою убивства їхньої рідної дитини.
І співставляючи різні раніше чи пізніше описані реальні життєві випадки, які мають відношення до наведених вище теоретичних міркувань, найбільше схоже на те, що в реальному житті буває як одне, так і інше - все своєю мірою. А найчастіше, в практиці функціонування московської банди убивць, має місце просто обман - експлуатація нормального людського ставлення, але в видуманій для росіян, спеціальною “машиною” злочинного московського утвору, віртуальній реальності.
Дуже схоже на “Матрицю”: люди в ній собі думають, хоч в декого з розумніших десь і крутиться хробачок сумніву “щось не так”, що вони нормально живуть, що вони вирішують проблеми, керуючись головним чином правдою та справедливістю, а насправді вони просто використовуються, (в Матриці) як батарейки. Чи (в Росії) як гарматне м’ясо, для якого завжди напоготові педаль для спуску цих людей фактично в унітаз, не тільки без воєнних почестей, але й навіть без будь-якої десь про них, загиблих в підлій московській воєнній авантюрі, згадки.
Але вернімося до наших баранів у вигляді коментаря та його автора.
Читаючи такі коментарі, з того, скільки їх всюди, видно, що їх не могла написати невеличка кількість людей. Це значна кількість людей. Одначе якщо нормальних людей завжди можна упізнати з того, як вони формулюють свої думки, хай би як там вони міняли свої ніки, це відомо усім, хто значний час приймав участь в інет-дискусіях, то щодо авторів, які пишуть подібні до наведеного нижче коментаря, навряд чи хтось скаже, що їх можна відрізнити один від одного.
Але це як на перший погляд дивне явище має просте пояснення. Ні, це не роботи з підземних лабіринтів Железногорска - це психічно ідентичні люди, психокопії стандартного московського холопа, покидька невідомого народу на прислужуванні в московської банди убивць, у якого в голові, замість людського розуму, субстрат московської інфоканалізації. Один і той же субстрат московської інфоканалізації, зауважимо, тому вони і пишуть однаково.
І от, переглянувши вчергове цей просто чудовий хор, судді і всі присутні в захваті - прекрасне виконання, все найсправжніше, і високе мистецтво, і найкращі емоції - ми перечитуємо численні коментарі тих людей. І нас чомусь не дуже дивує ні дика утробна московська злоба та чорна ненависть, ні тупа брехня, яку ми бачимо в коментарях від таких авторів. Хоч це здавалося б повний атас цілковитого нонсенсу.
Але на жаль саме якраз в цьому нонсенсі - в злобі, в ненависті й брехні, при виді всього будь чого справді високого, людського і правдивого і полягає сенс пекельного животіння цих покидьків на прислужуванні в московської банди убивць. Це воно, справжнє пекельне потойбіччя лізе сюди, до нас, у вигляді коментів від виплодків московського диявольського оргутворення.
І ця справжня злоякісна дійсність, вона на жаль тут, з нами, серед нас, з метастазами далеко не тільки на нашій українській землі, подивіться наприклад на фрау Меркель.
Бути підстилками московської банди убивць, добре відомо, це здавна не щось нове серед представників німецької і європейської еліти. Взяти наприклад попередника Меркель на посту канцлера Німеччини Ґе́ргарда Фріца Курта Шре́дера (Ґерхард Шрьодер, нім. Gerhard Fritz Kurt Schröder). Це про нього Том Лантос, голова Комітету закордонних справ Конгресу США сказав: «Я назвав його політичною проституткою, тепер, коли він став брати великі гроші від Путіна. Однак секс-працівниці в моєму районі запротестували, щоб я більше не використовувати цю фразу».
Не повторюючи ще раз слова Лантоса, нагадаємо, що незадовго до того, як Шрьодера на канцлерському посту замінила Меркель (10 жовтня 2005 було вирішено, що Ангела Меркель стане новим канцлером Німеччини, а 22 листопада 2005 вона була обрана федеральним канцлером ФРН), Шрьодер підписав (вересень 2005) угоду з Путіним про будівництво газопроводу між Росією та Німеччиною по дну Балтійського моря. А вже в грудні 2005 Путін призначив Шрьодера головою комитету акціонерів North European Gas Pipeline Company, компанії-оператора Північно-Европейського газопроводу.
Факти свідчать, як говориться, адже нема на світі впертішої від фактів речі, на жаль для Шрьодера - скільки б він не вигравав судів, щоб його не називали проституткою (без образ для секс-працівниць) чи іншими подібними словами.
Однак сьогодні, у порівнянні з минулим, є деякі зміни: якщо колись, продажні, чи тремтячі шкури европейських політиків здавалися їм, і то геть усім, дуже і дуже ближчими до тіла, аніж право на життя українських дітей, ось свідчення 30-х років минулого сторіччя від Олександра Олеся (“Пам’ятай”):
Коли Україна за право життя З катами боролась, жила і вмирала, І ждала, хотіла лише співчуття, Європа мовчала. Коли Україна в нерівній борьбі Вся сходила кров'ю і слізьми стікала І дружної помочі ждала собі, Європа мовчала. Коли Україна в залізнім ярмі Робила на пана і в ранах орала, Коли ворушились і скелі німі, Європа мовчала. Коли Україна криваві жнива Зібравши для ката, сама умирала І з голоду навіть згубила слова, Європа мовчала. Коли Україна життя прокляла І ціла могилою стала, Як сльози котились і в демона зла, Європа мовчала,
то сьогодні дещо змінилось. Ці зміни можна пояснити перш за все досвідом, дуже свіжим безпосереднім досвідом безпосереднього контакту з імперією зла, а особливо тих народів, які щойно були під московською владою.
Звичайно що у нас тих московських метастазів безперечно більше, ніж в інших країнах. Сотні років панування диявольського злочинного московського оргутворення аж ніяк не могли минути без сліду.
Правда тепер, завдяки інету, ці зловонні московські метастази значно більш ясно видні, і тому підстав для самообману значно менше, ніж то було раніше. І той самообман все важче і важче відділяти від простої тупої очевидної московської брехні. Адже природу цих злоякісних московських метастазів на українській землі ну дуже предметно й наочно сьогодні демонструє черговий, як завжди підлий та підступний московський напад на Україну.
Отже, зараз більше надії на те, що саме тепер, а не невідомо коли, український народ виконає нарешті заповіт свого Поета - щоб Поет зміг, в щасливий для українського народу час остаточного звільнення від московської почвари, і лани, і гори, все покинути, і полинути до самого Бога, молитися.
Так, в тих районах на сході України, де посіпаки московської банди убивць зі зброєю в руках убивають український народ, зокрема за тою ж ознакою, що і завжди раніше - за ознакою української мови, яка ненависна покидькам за її доброту і правдивість, є можливість (і потреба) виконувати буквально геніальний заповіт, залишений українському народу Пророком: “І вражою злою кров’ю волю окропіте”.
На решту території України заповіт Шевченка доведеться виконувати в рамках правових норм і демократичних процедур - вичищати силові та державні установи від московських посіпак, холуїв, холопів і рабів. Це суть люстрації. Інакше вони і надалі робитимуть все, що їм буде наказано з Москви. А що наказуватимуть з Москви, пояснювати тепер вже не треба, чи не так? Доки російською державою керує московська банда убивць, само собою. Ну не робити ж роботу на благо українського народу. Покидьки, вони як і всяке сміття, до тих пір шкідливе сміття, доки знаходяться не на тому своєму місці, яке спеціально призначене для сміття.
Було: https://www.youtube.com/watch?v=47RjL_okpW0 Хор Львова (Руслана Лыжичко) -- Без бою (Святослав Вакарчук cover)/05.01.2014/Финал Искандер в Калине 1 тиждень тому ШЛЮШКУ РУСЛАНУ ГОТОВИЛИ НЕ ОДИН ГОД, ПИНДОСЫ ВКЛАДЫВАЛИ ДЕНЬГИ НАТАСКИВАЛИ НА ПОПУЛЯРНОСТЬ, ПОХОДУ ОНА ОТРАБАТЫВАЕТ В ПЛАНЕ ПО РАСКОЛУ ОКРАИНЫ И ГЕНОЦИДУ СВОЕЙ НАЦИИИ...ИНАЧЕ ЧЕМ ОБЪЯСНИТЬ ЧТО ТАКУЮ МЫМРУ С ПОМЯТЫМ ЕБАЛЬНИКОМ ВЫПУСТИЛИ НА ЛЮДИ...
___
Долг Поэту
Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори — Все покину, і полину До самого Бога Молитися... а до того Я не знаю Бога. Тарас Шевченко
Слушая, еще и еще, лучшие из выступлений "Битвы хоров" 2013-2014, и восхищаясь прекрасным искусством хорового звучания, заглядываем в комментарии слушателей.
И вот, читая те комментарии, легко заметить среди них буквально град подобных приведенному ниже. Все они приготовлены по одному единственному стандартному московскому рецепту приготовления наполнения московской инфоканализации: в адский котел кладутся клочья, побольше, лютой, наичернейшей злобы, хорошо вымешиваются - с чем тупее, тем лучше, можно с кретинской - ложью, а полученную смесь заливают смертельной ненавистью. Тогда кладут туда, посредине, обязательно по его личному на то согласию, душу отброса неизвестных народов, московского холуя, не обязательно Д. К. Киселева - это самое делается в отношении каждого московского холопа, приспешника или просто раба - и варят, варят и варят на дьявольском огне.
Вот этот процесс "душевного" так сказать участия в процессе адской стряпни и является основой основ "жизненного" процесса каждого отброса неизвестных народов, холуя (холопа, приспешника или просто раба) московской банды убийц. А приведенный ниже комментарий, это просто маленький побочный эффект данного процесса "жизнедеятельности" каждого отброса.
Излишне подчеркивать, не так ли, что душа каждого отброса не переставая кипит в дьявольском московском котле все время, всегда. Должна, потому что зачастую как только перестать это делать, то немедленно начинается категорически неприемлемый для сатанинского московского преступного образования процесс самоочищения - ведь Богом дана человеку душа изначально не содержит ничего, кроме любви, правды и добра.
Есть однако и такое мнение, что якобы когда душа отброса варится в дьявольском московском котле какое-то достаточно продолжительное время, то в ней происходят какие-то необратимые изменения, такое перерождение, что для нее путь к возрождению к сожалению окончательно навсегда исчезает. Ну или там становится недоступным.
Есть и теория инфекционного или ядохимикатного происхождения перерождения данной Богом человеку бессмертной души. Т.е. что зараженная, в нужный момент роста молодого человека, московским дьявольским вирусом (или московским ядом) душа теоретически хоть и может быть исцелена, однако нужно иметь специфические лекарства, или специальное противоядие такое, которого или еще вообще ни у кого нет, или которое просто очень редко встречается в природе - или оно, или его рецепт, лежат надежно замурованы где-то в кремлевских подземельях.
Очень сквернющей является теория врожденности склонности к реакции злобы, ненависти и лжи - то есть к зависти - каждый раз при виде чего-то настоящего, человеческого, высокого, истинного и прекрасного. И при всем негативном нашем отношении к такой теории приходится, разведя руками признать, что и такая теория также имеет право на существование.
Особенно эта теория врожденности набирает баллов, когда, глядя на соотношение поведения, слов и действий например Путина, попытаться понять, откуда, ну откуда же иначе мог взяться аж такой полностью и без остатка окончательно заполненный злобой, ненавистью и ложью человек? который, довольно очевидно, даже в малейшей степени не пытается обманывать себя относительно отсутствия в нем этих дьявольских вещей, потому что они правильные, и которому поэтому без всяких угрызений совести легко и просто дается не приобретенное, а данное, врожденное лицемерие и пушистость, вплоть до какой-то чуть ли не плюшевости. При абсолютной безтрепетности одновременно при планировании и выполнении сколь угодно больших, жестоких и подлых убийств замечательных людей. Невольно вспоминается история о мальчике, рожденном самкой шакала и подложенного в семью дипломата с помощью убийства их родного ребенка.
И сопоставляя различные раньше или позже описанные реальные жизненные случаи, которые имеют отношение к приведенным выше теоретическим соображениям, больше всего похоже на то, что в реальной жизни бывает как одно, так и другое - все по своей мере. А чаще всего, в практике функционирования московской банды убийц, имеет место просто обман - эксплуатация нормального человеческого отношения, но в выдуманной для россиян, специальной "машиной" преступного московского образования, виртуальной реальности.
Очень похоже на "Матрицу": люди в ней себе думают, хотя в некоторых более умных где-то и крутится червячок сомнения "что-то не так", что они нормально живут, что они решают проблемы, руководствуясь главным образом правдой и справедливостью, а на самом деле они просто используются (в Матрице) как батарейки. Или (в России) как пушечное мясо, для которого всегда наготове педаль для спуска этих людей фактически в унитаз, не только без военных почестей, но и даже без всякого где-то о них, погибших в подлой московской военной авантюре, упоминания.
Но вернемся к нашим баранам в виде комментария и его автора.
Читая такие комментарии, по тому, сколько их везде, видно, что их не могло написать небольшое количество людей. Это большое количество людей. Однако если нормальных людей всегда можно узнать по тому, как они формулируют свои мысли, как бы там они не меняли свои ники, это известно всем, кто значительное время принимал участие в инет-дискуссиях, то по отношению к авторам, которые пишут подобные приведенному ниже комментарии, вряд ли кто-то скажет, что их можно отличить друг от друга.
Но это на первый взгляд странное явление имеет простое объяснение. Нет, это не роботы из подземных лабиринтов Железногорска - это психически идентичные люди, психокопии стандартного московского холопа, отброса неизвестного народа на прислуживании в московской банде убийц, у которого в голове, вместо человеческого разума, субстрат московской инфоканализации. Один и тот же субстрат московской инфоканализации, заметим, поэтому они и пишут одинаково.
И вот, просмотрев очередной раз этот просто замечательный хор, судьи и все присутствующие в восторге - прекрасное исполнение, все самое настоящее, и высокое искусство, и наилучшие эмоции - мы перечитываем многочисленные комментарии тех людей. И нас почему-то не очень удивляет ни дикая утробная московская злоба и черная ненависть, ни тупая ложь, которую мы видим в комментариях от таких авторов. Хотя это казалось бы полный атас полнейшего нонсенса.
Но к сожалению именно раз в этом нонсенсе - в злобе, в ненависти и лжи, при виде всего чего-либо действительно высокого, человеческого и правдивого и заключается смысл адского прозябания этих отбросов на прислуживании в московской банде убийц. Это оно, настоящее адское потустороннее лезет сюда, к нам, в виде комментов от исчадий московского дьявольского оргобразования.
И эта настоящая злокачественная действительность, она к сожалению здесь, с нами, среди нас, с метастазами далеко не только на нашей украинской земле, посмотрите например на фрау Меркель.
Быть подстилками московской банды убийц, хорошо известно, это давно не что-то новое среди представителей немецкой и европейской элиты. Взять к примеру предшественника Меркель на посту канцлера Германии Герхарда Фрица Курта Шредера (Герхард Шредер, нем. Gerhard Fritz Kurt Schröder). Это о нем Том Лантос, председатель Комитета иностранных дел Конгресса США сказал: «Я назвал его политической проституткой, теперь, когда он стал брать большие деньги от Путина. Однако секс-работницы в моем районе запротестовали, чтобы я больше не использовать эту фразу».
Не повторяя еще раз слова Лантоса, напомним, что незадолго до того, как Шредера на канцлерском посту заменила Меркель (10 октября 2005 года было решено, что Ангела Меркель станет новым канцлером Германии, а 22 ноября 2005 года она была избрана федеральным канцлером ФРГ), Шредер подписал (сентябрь 2005) соглашение с Путиным о строительстве газопровода между Россией и Германией по дну Балтийского моря. А уже в декабре 2005 Путин назначил Шредера председателем комитету акционеров North European Gas Pipeline Company, компании-оператора Северо-Европейского газопровода.
Факты свидетельствуют, как говорится, ведь нет на свете упрямее от фактов вещи, к сожалению для Шредера - сколько бы он не выигрывал суды, чтобы его не называли проституткой (без обид для секс-работниц) или другими подобными словами.
Однако сегодня, по сравнению с прошлым, есть некоторые изменения: если когда-то, продажные, или дрожащие шкуры европейских политиков казались им, и то абсолютно всем, очень и очень ближе к телу, чем право на жизнь украинских детей, вот свидетельство 30-х годов прошлого столетия от Олександра Олеся ("Пам’ятай"):
Когда Украина за право на жизнь С катами боролась, жила, умирала, И ждала сочувствия лишь одного, Европа молчала. Когда Украина в неравной борьбе В крови исходила, в слезах истекала И дружеской помощи ждала себе, Европа молчала. Когда Украина в железном ярме На пана пахала и в ранах стонала, Когда шевелились и скалы немые, Европа молчала. Когда Украина кровавую жатву Собрав палачам, сама умирала И с голоду даже теряла слова, Европа молчала. Когда Украина и жизнь прокляла И целой могилою стала, Как слезы катились и в демона зла, Европа молчала, [прошу прощения за перевод - Олександр Франчук]
то сегодня кое-что изменилось. Эти изменения можно объяснить прежде всего опытом, очень свежим непосредственным опытом непосредственного контакта с империей зла, а особенно тех народов, которые только что были под московской властью.
Конечно что у нас тех московских метастазов бесспорно больше, чем в других странах. Сотни лет господства дьявольского преступного московского оргобразования никак не могли пройти бесследно.
Правда теперь, благодаря инету, эти зловонные московские метастазы значительно более ясно видны, и поэтому оснований для самообмана значительно меньше, чем это было раньше. И тот самообман все труднее и труднее отделять от простой тупой очевидной московской лжи. Ведь природу этих злокачественных московских метастазов на украинской земле ну очень предметно и наглядно сегодня демонстрирует очередное, как всегда подлое и коварное московское нападение на Украину.
Итак, сейчас больше надежды на то, что именно сейчас, а не неизвестно когда, украинский народ выполнит наконец завет Поэта - чтобы Поэт смог, в счастливый для украинского народа час окончательного освобождения от московского чудовища, и нивы, и горы, все покинуть, и полететь к самому Богу, молиться.
Да, в тех районах на востоке Украины, где приспешники московской банды убийц с оружием в руках убивают украинский народ, в частности по тому же признаку, что и всегда раньше - по признаку украинского языка, ненавистного отбросам за его доброту и правдивость, есть возможность (и потребность) выполнять буквально гениальный завет, оставленный украинскому народу Пророком: "и вражеской злою кровью волю окропите".
На остальной территории Украины завещание Шевченка придется выполнять в рамках правовых норм и демократических процедур - вычищать силовые и государственные учреждения от московских прихвостней, холуев, холопов и рабов. Это суть люстрации. Иначе они и в дальнейшем будут делать все, что им приказано из Москвы. А что будут приказывать из Москвы, объяснять теперь уже не надо, не так ли? Пока российским государством управляет московская банда убийц, само собой. Ну не делать же работу на благо украинского народа. Отбросы, они как всякий мусор, до тех пор опасные отходы, пока находятся не на том своем месте, которое специально предназначено для мусора.
Було: https://www.youtube.com/watch?v=47RjL_okpW0 Хор Львова (Руслана Лыжичко) -- Без бою (Святослав Вакарчук cover)/05.01.2014/Финал Искандер в Калине 1 тиждень тому ШЛЮШКУ РУСЛАНУ ГОТОВИЛИ НЕ ОДИН ГОД, ПИНДОСЫ ВКЛАДЫВАЛИ ДЕНЬГИ НАТАСКИВАЛИ НА ПОПУЛЯРНОСТЬ, ПОХОДУ ОНА ОТРАБАТЫВАЕТ В ПЛАНЕ ПО РАСКОЛУ ОКРАИНЫ И ГЕНОЦИДУ СВОЕЙ НАЦИИИ...ИНАЧЕ ЧЕМ ОБЪЯСНИТЬ ЧТО ТАКУЮ МЫМРУ С ПОМЯТЫМ ЕБАЛЬНИКОМ ВЫПУСТИЛИ НА ЛЮДИ...
