2014-07-23

Степан Бандера про Меркель, Путина і “Новоросію” (з рос. перекл.)

Степан Бандера про Меркель, Путина і “Новоросію”


Вступ


Просто вражаюче влучні, перевірте самі, висновки - написані в обставинах середини 50-х років 20-го сторіччя, коли Меркель і Путин ще пішки під стіл ходили, а які ж напрочуд точні для нашого сьогодення середини 10-х років 21-го сторіччя, коли ці тоді ще маленькі діточки повиростали і зайняли свої теперішні місця в тих самих спільнотах, про які висловлював свої геніально точні міркування Степан Бандера.


І це не пророцтво - просто правда про незмінні протягом десятків, чи сотень років правила поведінки московської банди убивць та реакцію на них в провідних европейських країнах. Разючість нетлінності цієї правди, в усіх її деталях, можна порівняти хіба що з безмежністю ненависті московської банди убивць до Степана Бандери, який оприлюднив цю ясно йому видну правду "логіки" московської поведінки. Що нам, до речі, дає розуміння головної причини величезного смертельного московського страху перед Бандерою.


Адже головна ознака правди, як відомо, полягає в тому, що правда з плином часу не міняється - на відміну від наприклад швидкозмінних, сьогодні одних, а завтра вже вивернутих навиворіт на потребу злоби дня потоків брехні в московській інфоканалізації.


Значимість усіма способами приховуваної московською бандою убивць правди справжніх правил її поведінки, виявленої Степаном Бандерою, така велика і стабільна, що сьогодні її курс не в змозі підкорегувати навіть здавалося б досить таки значні факти відмінності нашого часу від реалій 50-х років 20-го сторіччя. Як скажімо той факт, що московська банда убивць викинула на смітник уже їй непотрібне лахміття комуністичної фразеології і досі не знайшла рівноцінно пригожих лахів, хоч гарячкові метання в їх пошуках і не припиняються, для прикриття своєї диявольськи злочинної природи. Чи що в 50-ті роки 20-го сторіччя московська банда убивць не мала таких можливостей підкупу европейських політиків, як це має місце сьогодні.


Наприклад є така інформація, що 30% акцій Газпрому належать Німеччині, і це нібито дає для Меркель аргументацію пасувати перед вимогами Москви й обирати з-поміж цін і цінностей ціни - за визначенням, яке сьогодні побутує в новітньому европейському фольклорі. Тобто іншими словами кажучи, нехай краще московські убивці скільки завгодно убивають українських дітей, аніж у нас, в Німеччині, трохи піднімуться ціни.


Але коли шановна Ангела Меркель, разом з іншими московськими сателітами в Европі, постійно, місяць за місяцем московської агресії проти України, говорить, всупереч самим основам людської моралі, що б там не сталося, що питання про скільки-небудь серйозні санкції проти Москви зараз, тепер, не актуальне, користуючись при цьому московською термінологією щодо реалій московської агресії проти України, то виникають деякі питання, наприклад невже причина такої ницої поведінки, всупереч усім цінностям людської моралі, тільки в одній зажерливості?


Але давайте подивимось відповіді Степана Бандери на ці украй злободенні питання - як вони сьогодні, через майже 60 років після опублікування, мають зразково ґрунтовний і прикладний вигляд, у порівнянні, скажімо, із спорадичними політологічними міркуваннями теперішніх, порівняйте самі, і наших, і західних політиків.


Всі наведені нижче цитати, походження яких не вказане, взяті із статті Степана Бандери “Питання атомової війни і визвольна революція”, вперше опублікованої в журналі “Визвольний Шлях”, Лондон, Великобританія, з липня 1957, по лютий 1958 р. З цією статтею можна ознайомитись в [1].



Про страх Меркель перед погрозами московської банди убивць


/* Якщо добре застановитися над тим, яким страшним ворогом для всіх волелюбних народів є московський імперіалізм та скільки треба змобілізувати сил і скласти жертв, щоб його побороти, тоді яскраво видно ціле безумство всіх малодушних концепцій тих політиків, які шукають способів викрутитися від своєї частки в тій боротьбі, щоб інші народи самі, без них, перенесли ввесь тягар і жертви протимосковського змагання. До таких концепцій, як ми вже згадували, треба зарахувати трактування протимосковської боротьби тільки в плані забезпечення Заходу від московської агресивної війни, себто — обмежену прихильність, яка кінчається там, де починається риск конфлікту з Москвою. */


/* Підтримуючи визвольну боротьбу поневолених Москвою народів усіма засобами, західні держави можуть звільнитися від московської загрози значно меншою ціною, ніж їм треба буде скласти її тоді, коли сама Москва накине їм вибір: війна або капітуляція. А підтримка від Заходу може бути вповні успішною тільки тоді, коли вона буде наслідком твердого рішення довести до перемоги визвольної справи і до розгромлення московізму всіма можливими засобами. Риск війни і московські погрози не можуть спиняти активної допомоги визвольній боротьбі поневолених народів. Якщо московський імперіалізм ставить перед західними державами неухильну перспективу збройного зудару, то краще для Заходу прийняти боротьбу у вигіднішій для нього ситуації, коли московська банда зайнята ще другим, внутрішнім фронтом, ніж ждати пасивно, поки Москва сама вибере найдогідніші для неї час і обставини, щоб розправитися з Заходом.  */


/* Керуючись бажанням уникнути війни, деякі західні кола дивляться на визвольну боротьбу поневолених Москвою народів тільки як на фактор, що зв'язує московській банді руки та спиняє їх від розпалення великої війни. */


/* Страх перед війною з Москвою та бажання уникнути її за всяку ціну — це той фактор, що увесь час паралізує західну політику супроти московського імперіалізму, відбирає їй ініціативу й рішучість у всіх вузлових справах сучасного міжнародного укладу. З цієї причини лишаються невикористаними різні можливості співдії між протимосковською визвольною боротьбою поневолених народів і західніми державами в їхніх намаганнях стримати дальшу експансію московського імперіялізму. Співдія зовнішніх протимосковських сил і акцій із силами внутрішніми, діючими на теренах Москви і її сателітів, при відповідній напрузі привела б до розгрому московізму, себто — до ліквідації неволі для одних, а для других — постійної загрози. Тому спільна боротьба поневолених Москвою народів і ще вільних, але вже загрожених московською аґресією держав є однаково необхідною як для одних, так і для других. Відхилятися від неї, покладаючись на те, що ввесь її тягар винесе другий партнер спільної долі — шкідливо й невідповідально не тільки супроти спільної справи, але теж і супроти власної долі.  */



Про “новизну” гібридної московської агресії


/* Щоб не спровокувати тотально-воєнної реакції Заходу, Москва, правдоподібно, в розпалюванні воєнних конфліктів буде застосовувати тактику прикривання й зменшування їх засягу та гостроти. Така тактика відповідає стратегії ступневої імперіалістичної експансії Москви. У її застосуванні вона має багато можливостей. Типічний зразок такої тактики полягає в тому, що Москва офіціально не ангажується у війну, нею спровоковану, а тільки веде її посередньо, руками своїх сателітів чи т. зв. “добровільцями”. А безпосередня, одверта участь Москви у війні може бути маскована ніби-то “гуманними” мотивами збройної інтервенції. /*


/* Загально можна передбачити, що майбутні війни будуть відзначатися великою, рухливістю, уривчастістю і незвичайною глибиною фронтових смуг, а тактика буде більш зближена до тактики партизанської, ніж до позиційної війни.  */


/* Нові війни, які стоятимуть під знаком термоядерної зброї, хоча б тільки під її загрозою, не можуть мати фронтових ліній старого типу. Вони будуть відзначатися вривчастими й дуже рухомими, але зате надзвичайно глибокими фронтами. Межа між фронтовою і запільною зонами буде часто затерта, тільки на далеких віддалях, у глибину, будуть помітні ріжниці між ними. Це стосується до групування військових сил і самих бойових операцій. */


/* Кожний прояв страху від війни на Заході буде ще більше скріпляти московську агресивну політику застрашування війною. Але, правдоподібно, на тому не закінчиться. В московській банді можуть, усупереч власним твердженням і західній опінії, уважати, що війна в сучасній ситуації формою і розмірами не мусить перетворитися в атомову світову війну, а утримана в певних межах буде далі успішним засобом їхньої експансії. Прийнявши таку засаду, Москва може знову розпочати серію обмежених конфліктів, щоб ними проламлювати опір там, де інші засоби не дають успіху та ступнево поширювати своє панування над іншими народами.  */


/* ...в московській банді сподіваються, що провоковані ними обмежені війни і такі ж агресивні наміри не викличуть крайньої реакції Заходу та дадуть їм можливість поширювати свою експансію без особливого риску. Крайня реакція Заходу на московську агресивність залежатиме першою мірою від території, розмірів і характеру воєнного конфлікту, себто від тих факторів, що їх в московській банді можуть регулювати самі, як агресори.  Якщо б вони пішли війною прямо на котрусь із західних держав на її власній території або почали воювати важкою ракетно-термоядерною зброєю, тоді західній блок був би примушений до атомової оборонно-відплатної війни. Але вони, мабуть, не рахуються з такою реакцією Заходу в ситуації, коли розпочнуть периферійні війни, обмежені вживанням звичайної зброї, в яких західні держави оборонятимуть свої інтереси й позиції теж в обмеженому розмірі, бо вони не будуть мати для них першорядного життєвого значення. Москва сподівається, що в таких випадках Захід, так як і попередньо, не буде поширювати розмірів і гостроти конфлікту та не вживатиме зброї масового нищення. */




Про перспективу застосування Москвою атомної зброї проти України


/* Коли не буде певних сподівань на успіх мілітарної агресії, Москва поступатиме обережніше, щоб у час невдачі легко відступити і погасити конфлікт. Тож чекати на кінцевий вислід обмеженої війни і сподіватися, що він принесе користь для національно-визвольних змагань, було б необґрунтованим самообманом. */


/* Коли ж Москва накине війну Заходові, але залишить можливість вести її в обмежених розмірах та закінчити корисним для неї компромісом, то Захід, правдоподібно, буде далі поступатися та йти шляхом, який веде в сліпий кут. Правда, кожна війна створює іншу, ніж у мирних обставинах ситуацію, а її розвиток не проходить під контролем тільки одного воюючого табору. Розпочата війна може в короткому часі вчинити на Заході глибокий моральний і політичний перелом, який, у свою чергу, може скерувати воєнну політику західних держав у корисному для цілого протимосковського фронту напрямі, в тому і для визвольних змагань поневолених Москвою народів. Така зміна є можлива, але вона не є настільки певна, щоб можна вже тепер на неї покладатися. */


/* Якщо б Москва здобула абсолютну перевагу у ракетно-термоядерній зброї, тоді пропав би гальмуючий вплив рівноваги і небезпеки її застосування у війні зросли б дуже сильно. Найновіший розвиток атомової воєнної техніки розбиває оманну орієнтацію західних держав на незмінну перевагу в модерній техніці, яка, ніби, запевняє їм безпеку. Коли Заходові не вдасться відзискати тієї переваги і те, що мало бути захисним щитом, обернеться в найбільшу загрозу, тоді в політичному і в стратегічному думанні західніх народів може наступити здоровий перелім, який приведе до власної оцінки всіх факторів, зокрема в підсовєтському обширі. */


/* Зброя далекосяжного масового нищення може бути застосована тільки проти цілком ворожих територій. Така небезпека може стати актуальною тоді, коли визвольна революція переможе на певному більшому просторі та очистить його від ворожих, московських сил і перетвориться у визвольну війну. Наступаючи на визволену вже країну новою зовнішньою агресією, Москва може заатакувати її всіма засобами, якими диспонуватиме. Але це вже питання оборонної війни самостійної держави, а не революційної боротьби. */


Це значить, з огляду на повну відповідність дійсності усіх решту міркувань Степана Бандери, що сьогодні, коли перед московською бандою убивць постає ясна перспектива повного очищення української землі від московської банди убивць, у тому числі від суттєвої присутності московських холуїв, холопів і посіпак в українських державних структурах, можна не сумніватися в тому, що московська банда убивць розглядає, чи вже розглянула і запланувала можливість застосування ядерної зброї проти України.



Про сподівання України на допомогу Заходу


/* Коли наші народи самі мають нести весь тягар протимосковської боротьби, коли наша визвольна боротьба мусить розраховувати тільки на власні сили, тоді словесні симпатії західних держав, пасивних спостерігачів, не матимуть більшого впливу на розвиток ситуації. Очевидно, що й симпатій не треба нехтувати, але їм не можна надавати перебільшеного значення. Зовнішня державницька акція мусить бути спрямована насамперед до того, щоб для визвольних змагань здобути справжніх союзників для спільної боротьби. Цього не можна досягти фальшивим зображуванням справи, бо наслідком такого поступу є тільки взаємне розчарування. Революційні сили лишаються обманеними, якщо вони розраховують на поважну поміч чужих держав, якої забракне саме у найважливіший, критичний момент.  */


/* Державницькі сили повинні цілком викинути з концепції своєї зовнішньополітичної роботи тезу, що революційна протимосковська боротьба охоронить західні держави від війни з Москвою. Це не є завдання визвольної боротьби поневолених Москвою народів, тим більш, якщо воєнна ситуація може створити більш пригожі умови для її широкого розгорнення. Наша зовнішня акція має натомість розбуджувати серед усіх вільних народів усвідомлення московської загрози. Вона має вказувати на те, що всі вільні держави стануть жертвами московської воєнної агресії, якщо пасивно будуть ставитися до постійного зростання сили і щораз більшої експансивності московського імперіалізму. */



Про наслідки для народів у випадку капітуляції перед московською бандою убивць


/* Якщо котрийсь народ піддається сугестії і тискові московського застрашування та стає на шлях все дальших поступок і капітуляції, то це приводить його, без бою і спротиву, в московські тенета, в яких його жде гірша загибіль, ніж у кратерах атомових бомб. */


/* Щоб легко і просто на власні очі побачити типові для України реальні пропорції кількості загиблих українців, в війнах і московських голодоморних убивствах, нема потреби робити якихось надто складних історичних досліджень і пошуків. В деяких селах в Україні вже почали предметно рахувати, скільки ж в них людей конкретно загинуло.
В селі Капустинці на Київщині, наприклад, до двох раніше встановлених пам’ятників – загиблим в громадянській війні (16 чоловік), і в другій світовій (145 чоловік), нещодавно додали третій пам’ятник – убитим голодомором 1932-34 (1120 чоловіків, жінок, дітей). Два роки тому (в 2006) ці три пам’ятники показували по ТБ. Пам’ятники поіменні, на кожному з них конкретно наведені імена усіх загиблих.
Ще одним наочним прикладом є порівняння кількості жертв Голодомору 1946-47, протягом менше ніж один рік, жертвами якого були тільки українці, головним чином українські діти, учиненого московськими убивцями на всій території України там, де не було збройного опору, а це принаймні півтора мільйона українців – з кількістю жертв (протягом майже десяти років, включно 1946-47, з усіх сторін), на всіх територіях, де був збройний опір московським убивцям з боку УПА, а це щось біля 180 тисяч, у тому числі помітна кількість московських посіпак різного ґатунку. */ [2]


/* ...якщо без опору віддати московської банді убивць контроль над українською землею, то не доводиться сумніватися, що кількість убитих на ній московськими убивцями буде на порядок (у десять разів) більша, ніж у випадку найбільш запеклої війни - збройного опору українського народу в разі прямого московського нападу на Україну. І убитими, якщо здатися без опору, будуть насамперед українські діти - і то чим менші діти, тим більше напевно вони будуть московськими убивцями вбиті. */ [2]



Література


1. Степан Бандера, Питання атомової війни і визвольна революція, в кн. Степан Бандера, ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (збірник вибраних праць) https://docs.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alOTlhZTFkMDQtMWFmYi00YjI1LWFkOGMtZmUzZGUyZjRlNzRj


2. Кілька слів про статтю Анатоля Лівена з лондонської The Times, в кн. Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alS2h3NUtha0xHVVE/edit?usp=sharing
Російський переклад:
PDF: https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alcm9uYUJrQkhvRWs/edit?usp=sharing
EPUB: https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alMDdqUWRReHRZaGM/edit?usp=sharing


___
Степан Бандера о Меркель, Путине и "Новороссии"


Введение


Просто поразительно точные, проверьте сами, выводы - установленные в обстоятельствах середины 50-х годов 20-го столетия, когда Меркель и Путин еще пешком под стол ходили, а какие же удивительно точные для нашего времени середины 10-х годов 21-го столетия, когда эти тогда еще маленькие детишки выросли и заняли свои нынешние места в тех же сообществах, о которых высказывал свои гениально точные рассуждения Степан Бандера.


И это не пророчество - просто правда о неизменных в течение десятков или сотен лет правилах поведения московской банды убийц и реакцию на них в ведущих европейских странах. Поразительность нетленности этой правды, во всех ее деталях, можно сравнить разве что с безграничностью ненависти московской банды убийц к Степану Бандере, который обнародовал эту ясно ему видную правду "логики" московской поведения. Что нам, кстати, дает понимание главной причины огромного смертельного московского страха перед Бандерой.


Ведь главный признак правды, как известно, заключается в том, что правда с течением времени не меняется - в отличие от например быстроменяющихся, сегодня одних, а завтра уже вывернутых наизнанку на потребность злобы дня потоков лжи в московской инфоканализации.


Значимость всеми способами скрываемой московской бандой убийц правды настоящих правил ее поведения, выявленной Степаном Бандерой, такая большая и стабильная, что сегодня ее курс не в состоянии подкорректировать даже казалось бы довольно значительные факты отличия нашего времени от реалий 50-х годов 20-го столетия . Как скажем тот факт, что московская банда убийц выбросила на помойку уже ей ненужное старье коммунистической фразеологии и до сих пор не нашла равноценно благовидного тряпья, хотя лихорадочные метания в его поисках и не прекращаются, для прикрытия своей дьявольски преступной природы. Или что в 50-е годы 20-го столетия московская банда убийц не имела таких возможностей подкупа европейских политиков, как это имеет место сегодня.


Например есть такая информация, что 30% акций Газпрома принадлежат Германии, и это якобы дает для Меркель аргументацию пасовать перед требованиями Москвы и выбирать среди цен и ценностей цены - по определению, которое сегодня бытует в новейшем европейском фольклоре. Т.е. другими словами говоря, пусть лучше московские убийцы сколько угодно убивают украинских детей, чем у нас, в Германии, немного поднимутся цены.


Но когда уважаемая Ангела Меркель, вместе с другими московскими сателлитами в Европе, постоянно, месяц за месяцем московской агрессии против Украины, говорит, вопреки самим основам человеческой морали, что бы там не произошло, что вопрос о сколько-нибудь серьезных санкциях против Москвы сейчас, теперь, не актуален, пользуясь при этом московской терминологией относительно реалий московской агрессии против Украины, то возникают некоторые вопросы, например неужели причина такого низменного поведения, вопреки всем ценностям человеческой морали, только в одной алчности?


Но давайте посмотрим ответы Степана Бандеры на эти крайне злободневные вопросы - как они сегодня, спустя почти 60 лет после опубликования, имеют образцово основательный и прикладной вид, по сравнению, скажем, из спорадическими политологическими соображениями нынешних, сравните сами, и наших, и западных политиков.


Все приведенные ниже цитаты, происхождение которых не указано, взяты из статьи Степана Бандеры "Вопросы атомной войны и освободительная революция", впервые опубликованной в журнале “Визвольний Шлях”, Лондон, Великобритания, с июля 1957, по февраль 1958 г. С этой статьей можно ознакомиться в [1].



О страхе Меркель перед угрозами московской банды убийц


/* Если хорошо задуматься над тем, каким страшным врагом для всех свободолюбивых народов является московский империализм и сколько надо мобилизовать сил и сложить жертв, чтобы его побороть, тогда ярко видно целое безумие всех малодушных концепций тех политиков, которые ищут способы выкрутиться от своей доли в той борьбе, чтобы другие народы сами, без них, перенесли весь груз и жертвы противомосковского соревнования. К таким концепциям, как мы уже упоминали, следует отнести трактовку противомосковской борьбы только в плане обеспечения Запада от московской агрессивной войны, то есть - ограниченную привязанность, которая кончается там, где начинается риск конфликта с Москвой. */


/* Поддерживая освободительную борьбу порабощенных Москвой народов всеми средствами, западные государства могут освободиться от московской угрозы значительно меньшей ценой, чем им предстоит сложить ее тогда, когда сама Москва накинет им выбор: война или капитуляция. А поддержка от Запада может быть полностью успешной только тогда, когда она будет следствием твердого решения довести до победы освободительного дела и в разгром московизма всеми возможными средствами. Риск войны и московские угрозы не могут останавливать активной помощи освободительной борьбе порабощенных народов. Если московский империализм ставит перед западными государствами неуклонную перспективу вооруженного удара, тем лучше для Запада принять борьбу в более выгодной для него ситуации, когда московская банда занята еще другим, внутренним фронтом, чем ждать пассивно, пока Москва сама выберет наивигоднейшее для нее время и обстоятельства, чтобы расправиться с Западом. */


/* Желая избежать войны, некоторые западные круги смотрят на освободительную борьбу порабощенных Москвой народов только как на фактор, связывающий московской банде руки и останавливает их от разжигания войны. */


/* Страх перед войной с Москвой и желание избежать ее любой ценой - это тот фактор, что все время парализует западную политику против московского империализма, отбирает ей инициативу и решительность во всех узловых делах современного международного уклада. По этой причине остаются неиспользованными различные возможности совместных между противомосковской освободительной борьбой порабощенных народов и западными государствами в их попытках сдержать дальнейшую экспансию московского империализма. Совместные действия внешних противомосковских сил и акций с силами внутренними, действующими на территории Москвы и ее сателлитов, при соответствующем напряжении привела бы к разгрому московизма, то есть - к ликвидации неволи для одних, а для других - постоянной угрозы. Поэтому совместная борьба порабощенных Москвой народов и еще свободных, но уже осаждаемых московской агрессией государств одинаково необходима как для одних, так и для других. Отклоняться от нее, полагаясь на то, что весь ее груз вынесет второй партнер общей судьбы - вредно и безответственно не только против общего дела, но также против собственной судьбы. */



О "новизне" гибридной московской агрессии


/* Чтобы не спровоцировать тотальной военной реакции Запада, Москва, вероятно, в разжигании военных конфликтов будет применять тактику прикрытия и уменьшения их величини и остроты. Такая тактика соответствует стратегии ступенчатой империалистической экспансии Москвы. В ее применении она имеет много возможностей. Типичный образец такой тактики состоит в том, что Москва официально не задействуется в войну, ею спровоцированную, а только ведет ее посредственно, руками своих сателлитов или т. н. "добровольцами". А непосредственное, открытое участие Москвы в войне может быть маскируемо якобы "гуманными" мотивами вооруженной интервенции. /*


/* В общих чертах можно предположить, что будущие войны будут отмечаться большой подвижностью, отрывочностью и необыкновенной глубиной фронтовых полос, а тактика будет более сближена к тактике партизанской, чем к позиционной войне. */


/* Новые войны, которые будут стоять под знаком термоядерного оружия, хотя бы только под его угрозой, не могут иметь фронтовых линий старого типа. Они будут отмечаться отрывистыми и очень подвижными, но зато чрезвычайно глубокими фронтами. Граница между фронтовой и тыловой зонами будет часто затертая, только на дальних расстояниях, в глубину, будет заметна разница между ними. Это относится к группированию военных сил и самих боевых операций. */


/* Каждое проявление страха от войны на Западе будет еще больше скреплять московскую агрессивную политику устрашения войной. Но, вероятно, на этом не закончится. В московской банде могут, вопреки собственным утверждениям и западному общественному мнению, считать, что война в современной ситуации по форме и размерам не должна превратиться в атомную мировую войну, а удержанная в определенных пределах будет дальше успешным средством их экспансии. Приняв такой принцип, Москва может снова начать серию ограниченных конфликтов, чтобы ими ломать сопротивление там, где другие средства не дают успеха и ступенчато распространять свое господство над другими народами. */


/* ... В московской банде надеются, что провоцируемые ими ограниченные войны и такие же агрессивные намерения не вызовут крайней реакции Запада и дадут им возможность распространять свою экспансию без особого риска. Крайняя реакция Запада на московскую агрессивность будет зависеть в первой степени от территории, размеров и характера военного конфликта, то есть от тех факторов, которые в московской банде могут регулировать сами, как агрессоры. Если бы они пошли войной прямо на какое-то из западных государств на его собственной территории или начали воевать тяжелым ракетно-термоядерным оружием, тогда западний блок был бы принужден к атомной оборонно-возмездной войне. Но они, видимо, не считаются с такой реакцией Запада в ситуации, когда начнут периферийные войны, ограниченные употреблением обычного оружия, в которых западные державы будут оборонять свои интересы и позиции тоже в ограниченном размере, потому что они не будут иметь для них первостепенного жизненного значения. Москва надеется, что в таких случаях Запад, как и ранее, не будет расширять размеров и остроты конфликта и не будет применять оружия массового уничтожения. */



О перспективе применения Москвой атомного оружия против Украины


/* Если не будет определенных надежд на успех милитарной агрессии, Москва будет поступать осторожнее, чтобы в час неудачи легко отступить и погасить конфликт. Поэтому ждать на конечный исход ограниченной войны и надеяться, что он принесет пользу для национально-освободительной борьбы, было бы необоснованным самообманом. */


/* Когда же Москва навяжет войну Западу, но оставит возможность вести ее в ограниченных размерах и закончить полезным для нее компромиссом, то Запад, вероятно, будет дальше уступать и идти путем, который ведет в слепой угол. Правда, каждая война создает другую, чем в мирных обстоятельствах ситуацию, а ее развитие не проходит под контролем только одного воюющего лагеря. Начавшаяся война может в короткое время совершить на Западе глубокий моральный и политический перелом, который, в свою очередь, может направить военную политику западных держав в полезном для целого противомосковского фронта направлении, в том числе и для освободительной борьбы порабощенных Москвой народов. Такое изменение возможно, но оно не настолько определенное, чтобы можно уже сейчас на него полагаться. */


/* Если бы Москва получила абсолютное преимущество в ракетно-термоядерном оружии, тогда пропало бы тормозящее влияние равновесия и опасности его применения в войне возросли бы очень сильно. Новейшее развитие атомной военной техники разбивает обманчивую ориентацию западных государств на неизменное преимущество в модерной технике, которая, вроде, заверяет им безопасность. Когда Западу не удастся возвратить того преимущества и то, что должно было быть защитным щитом, обернется в наибольшую угрозу, тогда в политическом и в стратегическом думании западных народов может наступить здоровый перелом, который приведет к настоящей оценке всех факторов, в частности в подсоветском пространстве. */


/* Оружие далеко достигающего массового уничтожения может быть применено только против вполне вражеских территорий. Такая опасность может стать актуальной тогда, когда освободительная революция победит на определенном большем пространстве и очистит его от вражеских, московских сил и превратится в освободительную войну. Наступая на освобожденную уже страну новой внешней агрессией, Москва может атаковать ее всеми средствами, которыми будет располагать. Но это уже вопрос оборонительной войны самостоятельного государства, а не революционной борьбы. */


Это значит, учитывая полное соответствие действительности всех остальных соображений Степана Бандеры, что сегодня, когда перед московской бандой убийц возникает ясная перспектива полного очищения украинской земли от нее, в том числе от существенного присутствия московских холуев, холопов и прихвостней в украинских государственных структурах, можно не сомневаться в том, что московская банда убийц рассматривает, или уже рассмотрела и запланировала возможность применения ядерного оружия против Украины.



О надеждах Украины на помощь Запада


/* Когда наши народы сами должны нести всю тяжесть противомосковской борьбы, когда наша освободительная борьба должна рассчитывать только на собственные силы, тогда словесные симпатии западных государств, пассивных наблюдателей, не будут иметь большего влияния на развитие ситуации. Очевидно, что и симпатиями не надо пренебрегать, но им нельзя придавать преувеличенного значения. Внешняя государственная акция должна быть направлена ​​прежде всего к тому, чтобы для освободительной борьбы получить настоящих союзников для совместной борьбы. Этого нельзя достичь фальшивым показыванием дел, потому что следствием такого развития является только взаимное разочарование. Революционные силы остаются в заблуждении, если они рассчитывают на солидную помощь чужих государств, которой не хватит именно в самый важный, критический момент. */


/* Государственнические силы должны полностью выбросить из концепции своей внешнеполитической работы тезис, что революционная противомосковская борьба предохранит западные державы от войны с Москвой. Это не задача освободительной борьбы порабощенных Москвой народов, тем более, если военная ситуация может создать более пригожие условия для ее широкой развернутости. Наша внешняя акция должна взамен будить среди всех свободных народов осознание московской угрозы. Она может указывать на то, что все свободные государства станут жертвами московской военной агрессии, если пассивно будут относиться к постоянному росту силы и все большей экспансивности московского империализма. */



О последствиях для народов в случае капитуляции перед московской бандой убийц


/* Если какой-то народ подвергается суггестии и давлению московского устрашения и становится на путь все дальнейших уступок и капитуляции, то это приводит его без боя и сопротивления, в московские сети, в которых его ждет худшая погибель, чем в кратерах атомных бомб. */


/* Чтобы легко и просто воочию увидеть типичные для Украины реальные пропорции количества погибших украинцев, в войнах и московских голодоморных убийствах, нет необходимости делать какие-то очень сложные исторические исследования и поиски. В некоторых селах в Украине уже начали предметно считать, сколько же в них людей конкретно погибло.
В селе Капустинцы на Киевщине, например, к двум ранее установленным памятникам — погибшим в гражданской войне (16 человек), и во второй мировой (145 человек), недавно добавили третий памятник – убитым голодомором 1932-34 (1120 мужчин, женщин, детей). Два года назад эти три памятника показывали по ТВ. Памятники поименные, на каждом из них конкретно приведены имена всех погибших.
Еще одним наглядным примером является сравнение количества жертв Голодомора 1946-47, в течение менее одного года, жертвами которого были только украинцы, главным образом украинские дети, совершенного московскими убийцами на всей территории Украины там, где не было вооруженного сопротивления, а это по крайней мере полтора миллиона украинцев — с количеством жертв (в течение почти десяти лет, включая 1946-47, со всех сторон), на всех территориях, где был вооруженное сопротивление московскому убийцам со стороны УПА, а это что-то около 180 тысяч, в том числе заметное количество московских прихвостней разного сорта. */ [2]


/* ...если без сопротивления отдать московской банде убийц контроль над украинской землей, то не приходится сомневаться, что количество убитых на ней московскими убийцами будет на порядок (в десять раз) больше, чем в случае самой ожесточенной войны — вооруженного сопротивления украинского народа в случае прямого московского нападения на Украину. И убитыми, если сдаться без сопротивления, будут прежде всего украинские дети — и то чем меньшие дети, тем более наверняка они будут московскими убийцами убиты. */ [2]



Литература


1. Степан Бандера, Питання атомової війни і визвольна революція, в кн. Степан Бандера, ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (збірник вибраних праць) https://docs.google.com/open?id=0B-gWbuz5e6alOTlhZTFkMDQtMWFmYi00YjI1LWFkOGMtZmUzZGUyZjRlNzRj


2. Кілька слів про статтю Анатоля Лівена з лондонської The Times, в кн. Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alS2h3NUtha0xHVVE/edit?usp=sharing
Російський переклад:
PDF: https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alcm9uYUJrQkhvRWs/edit?usp=sharing


2014-07-16

Борг Поету (з рос. перекл.)

Борг Поету


Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
    Тарас Шевченко


Слухаючи, ще і ще, найкращі з виступів "Битви хорів" 2013-2014, і захоплюючись прекрасним мистецтвом хорового звучання, зазираємо в коментарі слухачів.

І от, читаючи ті коментарі, легко зауважити серед них буквально град подібних до наведеного нижче. Всі вони приготовані за одним єдиним стандартним московським рецептом приготування наповнення московської інфоканалізації: в пекельний казан кладеться шмаття, побільше, лютої, якнайчорнішої злоби, добре вимішується - з чим тупішою, тим краще, можна з кретинською - брехнею, а отриману суміш заливають смертельною ненавистю. Тоді кладуть туди, посередині, обов'язково за його особистою на те згодою, душу покидька невідомих народів, московського холуя, не обов'язково Д. К. Киселева - це саме робиться щодо кожного московського холопа, посіпаки чи просто раба - і варять, варять і варять на диявольському вогні.

От цей процес “душевної” так би мовити участі в процесі пекельного куховаріння і є основою основ “життєвого” процесу кожного покидька невідомих народів, холуя (холопа, посіпаки чи просто раба) московської банди убивць. А наведений нижче коментар, це просто маленький побічний ефект даного процесу “життєдіяльності” кожного покидька.

Зайво наголошувати, чи не так, що душа кожного покидька не перестаючи кипить в диявольському московському казані весь час, завжди. Мусить, бо частенько як тільки перестати це робити, то негайно починається категорично неприйнятний для сатанинського московського злочинного утвору процес самоочищення - адже Богом дана людині душа спочатку не містить нічого, окрім любові, правди і добра.

Є однак і така думка, що нібито коли душа покидька вариться в диявольському московському казані якийсь достатньо тривалий час, то в ній відбуваються якісь незворотні зміни, таке переродження, що для неї шлях до відродження на жаль остаточно назавжди зникає. Ну чи там стає недоступним.

Є і теорія інфекційного, чи отрутохімікатного походження переродження даної Богом людині безсмертної душі. Тобто що заражена, в потрібний момент зростання молодої людини, московським диявольським вірусом (чи московською отрутою) душа теоретично хоч і може бути зцілена, однак потрібно мати специфічні ліки, чи спеціальну протиотруту таку, якої або ще взагалі ні в кого нема, або яка просто дуже рідко зустрічається в природі - або ж вона, чи її рецепт, лежать надійно замуровані десь в кремлівських підземеллях.

Дуже поганющою є теорія вродженості схильності до реакції злоби, ненависті та брехні - тобто до заздрості - щоразу при виді чогось справжнього, людського, високого, правдивого і прекрасного. І при всьому негативному нашому ставленні до такої теорії доводиться, розвівши руки визнати, що і така теорія також має право на існування.

Особливо ж ця теорія вродженості набирає балів, коли, дивлячись на співвідношення поведінки, слів і дій наприклад Путіна, спробувати зрозуміти, звідки, ну звідки ж інакше могла взятись аж така повністю і без решти остаточно заповнена злобою, ненавистю та брехнею людина? яка, досить таки очевидно, навіть і найменшою мірою не намагається дурити себе щодо відсутності в ній цих диявольських речей, бо вони правильні, і якій через це без жодних докорів сумління легко й просто дається не набуте, а дане, вроджене лицемірство та пухнастість, аж до якоїсь мало що не плюшевості. При абсолютній безтрепетності одночасно при плануванні та виконанні як завгодно великих, жорстоких і підлих убивств чудових людей. Мимоволі згадується історія про хлопчика, народженого самкою шакала і підкладеного в сім’ю дипломата з допомогою убивства їхньої рідної дитини.

І співставляючи різні раніше чи пізніше описані реальні життєві випадки, які мають відношення до наведених вище теоретичних міркувань, найбільше схоже на те, що в реальному житті буває як одне, так і інше - все своєю мірою. А найчастіше, в практиці функціонування московської банди убивць, має місце просто обман - експлуатація нормального людського ставлення, але в видуманій для росіян, спеціальною “машиною” злочинного московського утвору, віртуальній реальності.

Дуже схоже на “Матрицю”: люди в ній собі думають, хоч в декого з розумніших десь і крутиться хробачок сумніву “щось не так”, що вони нормально живуть, що вони вирішують проблеми, керуючись головним чином правдою та справедливістю, а насправді вони просто використовуються, (в Матриці) як батарейки. Чи (в Росії) як гарматне м’ясо, для якого завжди напоготові педаль для спуску цих людей фактично в унітаз, не тільки без воєнних почестей, але й навіть без будь-якої десь про них, загиблих в підлій московській воєнній авантюрі, згадки.

Але вернімося до наших баранів у вигляді коментаря та його автора.

Читаючи такі коментарі, з того, скільки їх всюди, видно, що їх не могла написати невеличка кількість людей. Це значна кількість людей. Одначе якщо нормальних людей завжди можна упізнати з того, як вони формулюють свої думки, хай би як там вони міняли свої ніки, це відомо усім, хто значний час приймав участь в інет-дискусіях, то щодо авторів, які пишуть подібні до наведеного нижче коментаря, навряд чи хтось скаже, що їх можна відрізнити один від одного.

Але це як на перший погляд дивне явище має просте пояснення. Ні, це не роботи з підземних лабіринтів Железногорска - це психічно ідентичні люди, психокопії стандартного московського холопа, покидька невідомого народу на прислужуванні в московської банди убивць, у якого в голові, замість людського розуму, субстрат московської інфоканалізації. Один і той же субстрат московської інфоканалізації, зауважимо, тому вони і пишуть однаково.

І от, переглянувши вчергове цей просто чудовий хор, судді і всі присутні в захваті - прекрасне виконання, все найсправжніше, і високе мистецтво, і найкращі емоції - ми перечитуємо численні коментарі тих людей. І нас чомусь не дуже дивує ні дика утробна московська злоба та чорна ненависть, ні тупа брехня, яку ми бачимо в коментарях від таких авторів. Хоч це здавалося б повний атас цілковитого нонсенсу.

Але на жаль саме якраз в цьому нонсенсі - в злобі, в ненависті й брехні, при виді всього будь чого справді високого, людського і правдивого і полягає сенс пекельного животіння цих покидьків на прислужуванні в московської банди убивць. Це воно, справжнє пекельне потойбіччя лізе сюди, до нас, у вигляді коментів від виплодків московського диявольського оргутворення.

І ця справжня злоякісна дійсність, вона на жаль тут, з нами, серед нас, з метастазами далеко не тільки на нашій українській землі, подивіться наприклад на фрау Меркель.

Бути підстилками московської банди убивць, добре відомо, це здавна не щось нове серед представників німецької і європейської еліти. Взяти наприклад попередника Меркель на посту канцлера Німеччини Ґе́ргарда Фріца Курта Шре́дера (Ґерхард Шрьодер, нім. Gerhard Fritz Kurt Schröder). Це про нього Том Лантос, голова Комітету закордонних справ Конгресу США сказав: «Я назвав його політичною проституткою, тепер, коли він став брати великі гроші від Путіна. Однак секс-працівниці в моєму районі запротестували, щоб я більше не використовувати цю фразу».

Не повторюючи ще раз слова Лантоса, нагадаємо, що незадовго до того, як Шрьодера на канцлерському посту замінила Меркель (10 жовтня 2005 було вирішено, що Ангела Меркель стане новим канцлером Німеччини, а 22 листопада 2005 вона була обрана федеральним канцлером ФРН), Шрьодер підписав (вересень 2005) угоду з Путіним про будівництво газопроводу між Росією та Німеччиною по дну Балтійського моря. А вже в грудні 2005 Путін призначив Шрьодера головою комитету акціонерів North European Gas Pipeline Company, компанії-оператора Північно-Европейського газопроводу.

Факти свідчать, як говориться, адже нема на світі впертішої від фактів речі, на жаль для Шрьодера - скільки б він не вигравав судів, щоб його не називали проституткою (без образ для секс-працівниць) чи іншими подібними словами.

Однак сьогодні, у порівнянні з минулим, є деякі зміни: якщо колись, продажні, чи тремтячі шкури европейських політиків здавалися їм, і то геть усім, дуже і дуже ближчими до тіла, аніж право на життя українських дітей, ось свідчення 30-х років минулого сторіччя від Олександра Олеся (“Пам’ятай”):

Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.
Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров'ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала.
Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала.
Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.
Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала,
   
то сьогодні дещо змінилось. Ці зміни можна пояснити перш за все досвідом, дуже свіжим безпосереднім досвідом безпосереднього контакту з імперією зла, а особливо тих народів, які щойно були під московською владою.

Звичайно що у нас тих московських метастазів безперечно більше, ніж в інших країнах. Сотні років панування диявольського злочинного московського оргутворення аж ніяк не могли минути без сліду.

Правда тепер, завдяки інету, ці зловонні московські метастази значно більш ясно видні, і тому підстав для самообману значно менше, ніж то було раніше. І той самообман все важче і важче відділяти від простої тупої очевидної московської брехні. Адже природу цих злоякісних московських метастазів на українській землі ну дуже предметно й наочно сьогодні демонструє черговий, як завжди підлий та підступний московський напад на Україну.

Отже, зараз більше надії на те, що саме тепер, а не невідомо коли, український народ виконає нарешті заповіт свого Поета - щоб Поет зміг, в щасливий для українського народу час остаточного звільнення від московської почвари, і лани, і гори, все покинути, і полинути до самого Бога, молитися.

Так, в тих районах на сході України, де посіпаки московської банди убивць зі зброєю в руках убивають український народ, зокрема за тою ж ознакою, що і завжди раніше - за ознакою української мови, яка ненависна покидькам за її доброту і правдивість, є можливість (і потреба) виконувати буквально геніальний заповіт, залишений українському народу Пророком: “І вражою злою кров’ю волю окропіте”.

На решту території України заповіт Шевченка доведеться виконувати в рамках правових норм і демократичних процедур - вичищати силові та державні установи від московських посіпак, холуїв, холопів і рабів. Це суть люстрації. Інакше вони і надалі робитимуть все, що їм буде наказано з Москви. А що наказуватимуть з Москви, пояснювати тепер вже не треба, чи не так? Доки російською державою керує московська банда убивць, само собою. Ну не робити ж роботу на благо українського народу. Покидьки, вони як і всяке сміття, до тих пір шкідливе сміття, доки знаходяться не на тому своєму місці, яке спеціально призначене для сміття.

Було: https://www.youtube.com/watch?v=47RjL_okpW0
Хор Львова (Руслана Лыжичко) -- Без бою (Святослав Вакарчук cover)/05.01.2014/Финал
Искандер в Калине 1 тиждень тому
 ШЛЮШКУ РУСЛАНУ ГОТОВИЛИ НЕ ОДИН ГОД, ПИНДОСЫ ВКЛАДЫВАЛИ ДЕНЬГИ НАТАСКИВАЛИ НА ПОПУЛЯРНОСТЬ, ПОХОДУ ОНА ОТРАБАТЫВАЕТ В ПЛАНЕ ПО РАСКОЛУ ОКРАИНЫ И ГЕНОЦИДУ СВОЕЙ НАЦИИИ...ИНАЧЕ ЧЕМ ОБЪЯСНИТЬ ЧТО ТАКУЮ МЫМРУ С ПОМЯТЫМ ЕБАЛЬНИКОМ ВЫПУСТИЛИ НА ЛЮДИ..
.

___

Долг Поэту


Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
    Тарас Шевченко


Слушая, еще и еще, лучшие из выступлений "Битвы хоров" 2013-2014, и восхищаясь прекрасным искусством хорового звучания, заглядываем в комментарии слушателей.

И вот, читая те комментарии, легко заметить среди них буквально град подобных приведенному ниже. Все они приготовлены по одному единственному стандартному московскому рецепту приготовления наполнения московской инфоканализации: в адский котел кладутся клочья, побольше, лютой, наичернейшей злобы, хорошо вымешиваются - с чем тупее, тем лучше, можно с кретинской - ложью, а полученную смесь заливают смертельной ненавистью. Тогда кладут туда, посредине, обязательно по его личному на то согласию, душу отброса неизвестных народов, московского холуя, не обязательно Д. К. Киселева - это самое делается в отношении каждого московского холопа, приспешника или просто раба - и варят, варят и варят на дьявольском огне.

Вот этот процесс "душевного" так сказать участия в процессе адской стряпни и является основой основ "жизненного" процесса каждого отброса неизвестных народов, холуя (холопа, приспешника или просто раба) московской банды убийц. А приведенный ниже комментарий, это просто маленький побочный эффект данного процесса "жизнедеятельности" каждого отброса.

Излишне подчеркивать, не так ли, что душа каждого отброса не переставая кипит в дьявольском московском котле все время, всегда. Должна, потому что зачастую как только перестать это делать, то немедленно начинается категорически неприемлемый для сатанинского московского преступного образования процесс самоочищения - ведь Богом дана человеку душа изначально не содержит ничего, кроме любви, правды и добра.

Есть однако и такое мнение, что якобы когда душа отброса варится в дьявольском московском котле какое-то достаточно продолжительное время, то в ней происходят какие-то необратимые изменения, такое перерождение, что для нее путь к возрождению к сожалению окончательно навсегда исчезает. Ну или там становится недоступным.

Есть и теория инфекционного или ядохимикатного происхождения перерождения данной Богом человеку бессмертной души. Т.е. что зараженная, в нужный момент роста молодого человека, московским дьявольским вирусом (или московским ядом) душа теоретически хоть и может быть исцелена, однако нужно иметь специфические лекарства, или специальное противоядие такое, которого или еще вообще ни у кого нет, или которое просто очень редко встречается в природе - или оно, или его рецепт, лежат надежно замурованы где-то в кремлевских подземельях.

Очень сквернющей является теория врожденности склонности к реакции злобы, ненависти и лжи - то есть к зависти - каждый раз при виде чего-то настоящего, человеческого, высокого, истинного и прекрасного. И при всем негативном нашем отношении к такой теории приходится, разведя руками признать, что и такая теория также имеет право на существование.

Особенно эта теория врожденности набирает баллов, когда, глядя на соотношение поведения, слов и действий например Путина, попытаться понять, откуда, ну откуда же иначе мог взяться аж такой полностью и без остатка окончательно заполненный злобой, ненавистью и ложью человек? который, довольно очевидно, даже в малейшей степени не пытается обманывать себя относительно отсутствия в нем этих дьявольских вещей, потому что они правильные, и которому поэтому без всяких угрызений совести легко и просто дается не приобретенное, а данное, врожденное лицемерие и пушистость, вплоть до какой-то чуть ли не плюшевости. При абсолютной безтрепетности одновременно при планировании и выполнении сколь угодно больших, жестоких и подлых убийств замечательных людей. Невольно вспоминается история о мальчике, рожденном самкой шакала и подложенного в семью дипломата с помощью убийства их родного ребенка.

И сопоставляя различные раньше или позже описанные реальные жизненные случаи, которые имеют отношение к приведенным выше теоретическим соображениям, больше всего похоже на то, что в реальной жизни бывает как одно, так и другое - все по своей мере. А чаще всего, в практике функционирования московской банды убийц, имеет место просто обман - эксплуатация нормального человеческого отношения, но в выдуманной для россиян, специальной "машиной" преступного московского образования, виртуальной реальности.

Очень похоже на "Матрицу": люди в ней себе думают, хотя в некоторых более умных где-то и крутится червячок сомнения "что-то не так", что они нормально живут, что они решают проблемы, руководствуясь главным образом правдой и справедливостью, а на самом деле они просто используются (в Матрице) как батарейки. Или (в России) как пушечное мясо, для которого всегда наготове педаль для спуска этих людей фактически в унитаз, не только без военных почестей, но и даже без всякого где-то о них, погибших в подлой московской военной авантюре, упоминания.

Но вернемся к нашим баранам в виде комментария и его автора.

Читая такие комментарии, по тому, сколько их везде, видно, что их не могло написать небольшое количество людей. Это большое количество людей. Однако если нормальных людей всегда можно узнать по тому, как они формулируют свои мысли, как бы там они не меняли свои ники, это известно всем, кто значительное время принимал участие в инет-дискуссиях, то по отношению к авторам, которые пишут подобные приведенному ниже комментарии, вряд ли кто-то скажет, что их можно отличить друг от друга.

Но это на первый взгляд странное явление имеет простое объяснение. Нет, это не роботы из подземных лабиринтов Железногорска - это психически идентичные люди, психокопии стандартного московского холопа, отброса неизвестного народа на прислуживании в московской банде убийц, у которого в голове, вместо человеческого разума, субстрат московской инфоканализации. Один и тот же субстрат московской инфоканализации, заметим, поэтому они и пишут одинаково.

И вот, просмотрев очередной раз этот просто замечательный хор, судьи и все присутствующие в восторге - прекрасное исполнение, все самое настоящее, и высокое искусство, и наилучшие эмоции - мы перечитываем многочисленные комментарии тех людей. И нас почему-то не очень удивляет ни дикая утробная московская злоба и черная ненависть, ни тупая ложь, которую мы видим в комментариях от таких авторов. Хотя это казалось бы полный атас полнейшего нонсенса.

Но к сожалению именно раз в этом нонсенсе - в злобе, в ненависти и лжи, при виде всего чего-либо действительно высокого, человеческого и правдивого и заключается смысл адского прозябания этих отбросов на прислуживании в московской банде убийц. Это оно, настоящее адское потустороннее лезет сюда, к нам, в виде комментов от исчадий московского дьявольского оргобразования.

И эта настоящая злокачественная действительность, она к сожалению здесь, с нами, среди нас, с метастазами далеко не только на нашей украинской земле, посмотрите например на фрау Меркель.

Быть подстилками московской банды убийц, хорошо известно, это давно не что-то новое среди представителей немецкой и европейской элиты. Взять к примеру предшественника Меркель на посту канцлера Германии Герхарда Фрица Курта Шредера (Герхард Шредер, нем. Gerhard Fritz Kurt Schröder). Это о нем Том Лантос, председатель Комитета иностранных дел Конгресса США сказал: «Я назвал его политической проституткой, теперь, когда он стал брать большие деньги от Путина. Однако секс-работницы в моем районе запротестовали, чтобы я больше не использовать эту фразу».

Не повторяя еще раз слова Лантоса, напомним, что незадолго до того, как Шредера на канцлерском посту заменила Меркель (10 октября 2005 года было решено, что Ангела Меркель станет новым канцлером Германии, а 22 ноября 2005 года она была избрана федеральным канцлером ФРГ), Шредер подписал (сентябрь 2005) соглашение с Путиным о строительстве газопровода между Россией и Германией по дну Балтийского моря. А уже в декабре 2005 Путин назначил Шредера председателем комитету акционеров North European Gas Pipeline Company, компании-оператора Северо-Европейского газопровода.

Факты свидетельствуют, как говорится, ведь нет на свете упрямее от фактов вещи, к сожалению для Шредера - сколько бы он не выигрывал суды, чтобы его не называли проституткой (без обид для секс-работниц) или другими подобными словами.

Однако сегодня, по сравнению с прошлым, есть некоторые изменения: если когда-то, продажные, или дрожащие шкуры европейских политиков казались им, и то абсолютно всем, очень и очень ближе к телу, чем право на жизнь украинских детей, вот свидетельство 30-х годов прошлого столетия от Олександра Олеся ("Пам’ятай"):

Когда Украина за право на жизнь
С катами боролась, жила, умирала,
И ждала сочувствия лишь одного,
Европа молчала.
Когда Украина в неравной борьбе
В крови исходила, в слезах истекала
И дружеской помощи ждала себе,
Европа молчала.
Когда Украина в железном ярме
На пана пахала и в ранах стонала,
Когда шевелились и скалы немые,
Европа молчала.
Когда Украина кровавую жатву
Собрав палачам, сама умирала
И с голоду даже теряла слова,
Европа молчала.
Когда Украина и жизнь прокляла
И целой могилою стала,
Как слезы катились и в демона зла,
Европа молчала,
    [прошу прощения за перевод - Олександр Франчук]

то сегодня кое-что изменилось. Эти изменения можно объяснить прежде всего опытом, очень свежим непосредственным опытом непосредственного контакта с империей зла, а особенно тех народов, которые только что были под московской властью.

Конечно что у нас тех московских метастазов бесспорно больше, чем в других странах. Сотни лет господства дьявольского преступного московского оргобразования никак не могли пройти бесследно.

Правда теперь, благодаря инету, эти зловонные московские метастазы значительно более ясно видны, и поэтому оснований для самообмана значительно меньше, чем это было раньше. И тот самообман все труднее и труднее отделять от простой тупой очевидной московской лжи. Ведь природу этих злокачественных московских метастазов на украинской земле ну очень предметно и наглядно сегодня демонстрирует очередное, как всегда подлое и коварное московское нападение на Украину.

Итак, сейчас больше надежды на то, что именно сейчас, а не неизвестно когда, украинский народ выполнит наконец завет Поэта - чтобы Поэт смог, в счастливый для украинского народа час окончательного освобождения от московского чудовища, и нивы, и горы, все покинуть, и полететь к самому Богу, молиться.

Да, в тех районах на востоке Украины, где приспешники московской банды убийц с оружием в руках убивают украинский народ, в частности по тому же признаку, что и всегда раньше - по признаку украинского языка, ненавистного отбросам за его доброту и правдивость, есть возможность (и потребность) выполнять буквально гениальный завет, оставленный украинскому народу Пророком: "и вражеской злою кровью волю окропите".

На остальной территории Украины завещание Шевченка придется выполнять в рамках правовых норм и демократических процедур - вычищать силовые и государственные учреждения от московских прихвостней, холуев, холопов и рабов. Это суть люстрации. Иначе они и в дальнейшем будут делать все, что им приказано из Москвы. А что будут приказывать из Москвы, объяснять теперь уже не надо, не так ли? Пока российским государством управляет московская банда убийц, само собой. Ну не делать же работу на благо украинского народа. Отбросы, они как всякий мусор, до тех пор опасные отходы, пока находятся не на том своем месте, которое специально предназначено для мусора.

Було: https://www.youtube.com/watch?v=47RjL_okpW0
Хор Львова (Руслана Лыжичко) -- Без бою (Святослав Вакарчук cover)/05.01.2014/Финал
Искандер в Калине 1 тиждень тому
 ШЛЮШКУ РУСЛАНУ ГОТОВИЛИ НЕ ОДИН ГОД, ПИНДОСЫ ВКЛАДЫВАЛИ ДЕНЬГИ НАТАСКИВАЛИ НА ПОПУЛЯРНОСТЬ, ПОХОДУ ОНА ОТРАБАТЫВАЕТ В ПЛАНЕ ПО РАСКОЛУ ОКРАИНЫ И ГЕНОЦИДУ СВОЕЙ НАЦИИИ...ИНАЧЕ ЧЕМ ОБЪЯСНИТЬ ЧТО ТАКУЮ МЫМРУ С ПОМЯТЫМ ЕБАЛЬНИКОМ ВЫПУСТИЛИ НА ЛЮДИ...

2014-06-28

Мораль в России: оправдание зла в примитивной группе

Стаття по суті. Одне маленьке зауваження: більшість (якщо не всі) з цитат, що приписані Дроганову, насправді належать Добровичу, з книги "Воспитателю о психологии и психогигиене общения"
___
Статья по делу. Одно маленькое замечание: большинство (если не все) из цитат, приписиваемих Дроганову, на самом деле принадлежат Добровичу, из книги "Воспитателю о психологии и психогигиене общения"

Олександр Франчук

Було: 27.06.2014, 17:21
Андрей Мовчан
http://slon.ru/russia/moral_v_rossii_opravdanie_zla_v_primitivnoy_gruppe_-1119610.xhtml
Мораль в России: оправдание зла в примитивной группе

2014-06-22

Правда існує не тільки для Президента (з рос. перекл.)

Правда існує не тільки для Президента

Нема жодного сумніву в тому, що найвищий пріоритет Президента - це безпека українського народу. Це не питання. Питання в іншому: якими засобами може бути досягнута безпека українського народу?

Але сьогодні а чи не всім очевидно, що для того, щоб не гинули люди, дуже потрібна правда. Ця думка, коли слухати наших політичних, державних та масмедійних діячів, на різного роду шоу, зустрічах, інтерв'ю та всьому такому іншому, всюди звучить як головний аргумент і найперша вимога до всіх і кожного.

Нема мабуть жодного представника жодної політичної сили, хто б буквально криком не кричав про ту очевидність, що доки справжня правда не стане відомою всім, в противагу потокам московської брехні на всіх шляхах поширення інформації, доти ніяких справжніх змін на краще в Україні чекати не доводиться.

Як не вітати таких слів? Але що ж усі ці діячі реально роблять, коли перед ними стає питання, сприяти чи ні поширенню життєво важливої правди, і то важливої далеко не тільки для українського народу правди?

Вони всі, усі без жодного на жаль винятку, обирають відсидітись збоку в кущах - не упускаючи при цьому нагоди всюди заявляти про те, що для них правда понад усе. Ну і що не буде шансів на справжні зміни, доки не перестати боятись правди. І що страх перед правдою - непереборне гальмо гідного життя і нічого по-справжньому не може змінитися на краще, доки боятись правди. І що так не буває, щоб боятися, навіть і найстрашнішої, але прямо відносної до нас правди, і добре жити.

Всі ці слова дуже добрі, але чи можна повірити, що серед сотень тисяч людей, які прочитали, з повною ясністю щодо їхньої правдивості, ті матеріали, деякі з яких увійшли в книжку [1], що серед них нема жодного з таких людей, про яких тут йде мова?

Може вони всі обрали робити так, виходячи з міркувань про цілісність власної шкури, з огляду якраз на ту правду, про яку вони довідались, погортавши сторінки вказаної книжки?  хоч десь в глибині душі підозрівали про цю правду і так? Можливо це так, а може й ні, але усі вони обрали, щодо справжньої, найсуттєвішої правди про те, хто ж саме конкретно веде воєнні та інші ненависні дії проти нас, обрали бути непричетними до її розповсюдження. Якщо звісно не обрали прийняти участь в створенні перешкод на шляху її розповсюдження.

Адже ця правда не така вже й нова. Від того ж, що вона стала доступною порівняно нещодавно, не тільки для верхніх ешелонів московської банди убивць, вона новою не зробилась - правда існує незалежно не тільки від того, стає хтось на її бік, чи ні, але й і незалежно від того, відома вона була комусь, чи навіть і взагалі ніхто про неї нічого не знав. Але ж правда про суть і про структуру цього московського злочинного оргутворення, вона існує, й існує сформульована досить таки точно, існує далеко не перший день, подивіться на дати написання статей, які складають собою книгу. Ті статті роками обговорювались в інтернеті, з усіма, хто міг стосовно них сказати хоч щось, і сьогодні нема жодного сумніву в їхній правдивості.

Проти нас іде війна. І головна складова цієї війни - інформаційна складова. Московська інформаційна складова - це брехня, брехня усіх ґатунків, родів та масштабів.

Ось наприклад 13 червня 2014 в Шустер live, глядачам по скайпу з Москви показали якогось кореспондента Марка, із здається французьких ЗМІ, який пише про події на сході України. Він, з-поміж всього іншого, кілька разів запевнив аудиторію, що говорить тільки те, що бачив на власні очі. Однак коли він сказав, що по українському телебаченню йде пропаганда така сама, як і по російському, тільки в протилежний бік - а потім проговорився, що не розуміє української мови, то стало ясно, що даний московсько-французький брехун насправді говорить далеко не тільки те, що бачив на власні очі.

Посилати в Москву писати про події в Україні брехливу людину, яка знає російську мову і не розуміє української, це якраз те, що потрібно. Лишається тільки вручити йому Пулітцерівську премію за чесні та безсторонні репортажі з Москви про Україну, і буде ще один шановний Пулітцерівський лауреат (за чесні і безсторонні репортажі з СССР) Дюранті, який в 1932-33, коли в Україні мільйони дітей вмирали від організованого московською бандою убивць голодомору, так переконливо писав в “Нью-Йорк Таймс” про щасливе заможне життя українських селян, що аж США в 1933 встановили з СССР дипломатичні взаємини.

Ця московська війна на знищення проти українського народу почалася далеко не вчора. І без справжньої правди (а не ще одного варіанту неправди) - перш за все про те, хто саме на нас напав, сподіватися ні на який успіх не доводиться. Адже це не Путін насправді напав на нас, хоч він сьогодні і перша особа в московському злочинному утворенні. І це аж ніяк не російський народ - ну і що, що він сьогодні вчергове використовується, як гарматне м'ясо.

Фальш, чи просто мало відмінна від фальші помилкова недоінформація, не має жодного шансу проти потужних, давно відлагоджених потоків московської брехні. Неможливо боротися проти потоків московської фальші, тупої брехні, проти професійно продуманих численних багатоходових московських сценаріїв обману, на полі фальші, брехні та обману.

Єдине, що може бути реально протиставлене московській машині брехні - це тільки правда. І ця правда не може не починатися, не ґрунтуватися на тому, хто саме є десятки, чи сотні років справжнім суб’єктом московської злочинної діяльності. Адже наші помилкові уявлення щодо московського джерела війни, це якраз та основа, на якій ґрунтується успіх та розвиток московської пропаганди, тобто підлої московської брехні.

Коли в суспільстві нема розуміння (і це суспільство далеко не тільки український народ, хоч український народ і найперше) зловісної ролі цього далеко не щойно виниклого московського злочинного організованого утворення, яке, на відміну від наприклад німецького фашизму, не зазнавало поразки, капітуляції і всього такого іншого, то це і є якраз та наразі невидима яма - провалля на шляху існування українського народу, яке неможливо буде обминути доти, доки правда про московську банду убивць не стане фактом суспільної свідомості, перш за все на українській землі.

Внаслідок чого саме нема точного розуміння, через страх перед страшною, хоч і очевидною правдою, чи просто внаслідок застосування усіх московських, перш за все злочинних засобів, а їх безліч, для гальмування виходу правди про московську банду убивць та її засоби на поверхню суспільної свідомості, це питання вторинне.

Адже сьогодні, коли Росія веде проти України не таку вже й і не оголошену війну (див. одноголосний “одобрямс” на ввід російських військ на українську землю), очевидність смертельної ненависті того когось, від кого ця війна виходить, до України, до українського народу і до всього українського потребує чіткого уяснення усіма, а не якоюсь підмножиною обраних.

Брехня про ненависть російського народу до українського народу, наприклад, анітрохи не менш небезпечна, ніж брехня про спільне походження українського та російського народів. Для злочинців практично не має значення, яким саме конкретно з незліченної кількості варіантів брехні будуть надурені кандидати в їхні жертви - головне, щоби брехня вдалась. Тобто щоб справжня правда не була відома об’єктам злочинів, а тоді вже можна робити з ними що хоч: “На дурака не нужен нож, ему в три короба соврешь, і делай с ним что хош”.

І життєво важлива потреба точно знати, хто ненавидить і кого ненавидить, є далеко не тільки в українського народу. Ясність щодо справжності московської загрози сьогодні очевидна далеко не тільки в Україні, і навіть не тільки в сусідніх з Росією країнах.

І ви, хто прочитали ці кількадесят маленьких сторіночок книжки, ви ж побачили цілком ясно, що там, в тих зараз усім доступних сторіночках, знаходиться щира й раніше недоступна правда саме якраз про ці найбільш важливі, первинні стосовно безпеки українського народу речі. І що ви зробили для того, щоб ця така життєво потрібна правда стала відомою усім?

А нічого. Ви нічого не зробили для того, щоб ця життєво важлива правда вийшла не поверхню суспільної свідомості.

Так, ця правда страшна. Але незнання страшної правди аж ніяк не означає її зникнення. Ну наприклад теперешня московська агресія проти України, вона всюди звучить, як величезна несподіванка, якої ніхто не чекав і яку нібито ніяк не можна було чекати. І її дійсно не можна було чекати, якщо мружити з усієї сили очі на ті очевидні речі, яких повнісінько всюди навколо нас. На ту правду, яку щоб її побачити, достатньо просто роззути очі на сам фундамент українського буття і назвати найпростіші, найочевидніші речі своїми справжніми правдивими іменами.

І судячи з тотальної “несподіваності” московської чергової в нескінченному їх ряду підлості проти України, а саме анексії Криму та війни на сході України, це мруження очей з усієї сили на ці усі прості, очевидні й здалля видні речі, яких повно всюди навколо нас, на жаль дуже і дуже має місце.

Інакше кажучи, московський напад сьогодні, це далеко не остання прикра московська “несподіванка”, яка чигає на Україну й інші країни в найближчому майбутньому - якщо і надалі продовжувати мружити очі на страшну правду про московську банду убивць. Із “несподіваною” загибеллю, само собою, і це по мінімуму, повно наших рідних і близьких, друзів, знайомих і незнайомих, але усіх таких прекрасних, чудових людей, жити поруч з якими було б справжнім щастям - як наприклад, один з найсвіжіших прикладів, люди з списку небесної сотні.

Адже в цій маленькій книжечці [1] справжня правда. І ця правда особливо суттєва тому, що це іще зовсім нещодавно нікому з нормальних людей не відома правда. А зусилля політичних, громадських, медійних та інших авторитетів, які роблять свій внесок в московське приховування цієї справжньої, суттєвої правди від людей, це не що інше, як зусилля по відкриванню шляхів для продовження й надалі абсолютно безперешкодного заливання української землі московською фальшю, оманою, олжею і прямою тупою брехнею. За якими завжди йшли раніше, не доводиться сумніватися що підуть знов, нові величезні московські убивства та інші злочини.

“Ложь и зло, погляди, как их лица грубы, и всегда позади воронье и гробы”,
- точно зауважив найбільший російський Поет Висоцький. І цю елементарну, підставову, фундаментальну, геніально лаконічно сформульовану істину, пізнають зараз на власній шкурі ті українські міста, які найгустіше з усіх залиті московським інфолайном.

“Если руки сложа наблюдал свысока, и в борьбу не вступил с подлецом, с палачом, значит в жизни ты был ни при чем, ни при чем”,
- продовжує далі Поет. Але ці слова для нас недостатні: в нашому українському випадку,  коли ти, склавши руки, відкриваєш широкий шлях для московської олжі, ти не просто “ні прі чем” - це саме якраз ти своєю злочинною бездіяльністю відкриваєш шлях для передчасних смертей величезної кількості прекрасних людей, а в перспективі своїх власних дітей та онуків.

Чи можна винити книжковий магазин електронної книги bookland.com в тому, що його керівники злякалися - чи чиїхсь погроз з їхнього московського офісу, чи просто правди в книжці [1] “Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам”, злякалися аж так, що зняли з (безоплатної) продажі цю книжку, після ознайомлення з її перекладом на російську мову?

Але це тут не предмет обговорення взагалі, вина це, чи біда, коли люди бояться правди. Важливо те, що це заціпеніння й нічогонероблення, яке йде від того страху, фактично провокує злочини - робить з тих людей таку привабливу для злочинця жертву, що стриматись перед абсолютною безкарністю злочину злочинець просто не в змозі.

І навпаки, коли злочинець в курсі, що про нього, про його злочинну природу і про його злочинні наміри, замість боятися правди, люди її знають, то одне тільки це може бути достатнім для того, щоб злочинець не розпочинав злочинних дій.

Уявіть собі, що книжка [1] “Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам”, українською і російською мовами, всюди відома, і усі діячі, які не є московськими холопами, рекомендують прочитати її тим людям, для яких їхня думка не байдужа. І спробуйте чесно відповісти, хоч би самому собі, чи була б тоді можливою анексія Криму? Не кажучи вже про дестабілізацію на сході та інші московські злочинні дії?

Правда, ось що конче було, є і завжди буде потрібно для того, щоб не гинули люди.

Адже зараз, коли ця ясність вже існує в інформаційному просторі, доступному нормальним людям, див. [1], і коли виходячи з тої ясності добре видно, що якщо навіть ну зовсім трохи подумати, то буде ясно, що слова "напала Росія" не означають, що на Україну напав Путін. Тобто що джерело війни з Україною, це не Путін. І що це ні не російська держава, ні не російський народ. Хоч звісно і нема сумніву, що все тут назване, і ще багато чого іншого, вільно чи невільно, але приймає участь в реалізації мети цієї війни.

І відповідь “2014” на питання про те, коли саме почалася війна проти України, звучить ну просто до смішного тупо, при умові звісно коли не припиняти думати.

Схоже люди, які намагаються озвучити подібні відповіді на ці питання, керуються уявленням, ніби Росія десь щойно взялась нізвідки. Але ж насправді і Росія з шуканим в ній джерелом війни, і Україна з українським народом, з'явилися на світі далеко не вчора. І коли не намагатись забувати цей фундаментальний факт, а також факти безліч гігантських, великих та індивідуальних убивств та інших московських злочинів на українській землі, то відповідь на питання про те, коли те джерело війни в Росії почало війну проти українського народу, досить таки очевидна - це десятки, чи сотні років тому.

В світлі розуміння того, що це сьогодні просто невеличке загострення війни, а не її початок, ті варіанти відповіді на питання про мету цієї війни, які можна почути в наших (і не наших) медіа, як то “збудувати дугу російської безпеки аж до Придністров’я”, чи там “завадити видобувати сланцевий газ на Донеччині” і такі інші, негайно опадають, як пожовкле листя.

І лишається видним товстий чорний давній зловісний московський стовбур. Роззуймо на нього очі, шановна громадо! Це війна на знищення українського народу, з боку московського злочинного організованого утворення, наповненого давньою утробною смертельною ненавистю до українського народу - не тільки до українського народу, але до українського народу перш за все. І величезна кількість елементарних фактів навколо українського народу прямо вказує на це.

В книжці [1] показані далеко не всі, навіть з уже сьогодні досить таки очевидних, раніше абсолютно невідомих деталей московської злочинної діяльності проти українського народу. Взяти наприклад вивезення в Москву, під приводом адміністративно-територіальної реформи середини 1930-х років, усіх скільки-небудь цінних архівів. А перед тим підготовку для тих архівів, під прикриттям будівництва московського метрополітену, відповідних добре захищених величезних приміщень, в яких сьогодні працює багато москвичів.

Кожен, хто пам'ятає процедуру вироблення тої чи іншої форми допуску до роботи на режимних об’єктах в часи СССР в Україні, в курсі, що запит щодо українця, у якого всі йому відомі предки були народжені також в Україні, направлявся в Москву. Нагадаємо, в ті часи не існувало такого поняття, як електронна форма - всі документи були тільки в оригінальній твердій формі. Там, в Москві, два місяці рили викрадені з України архіви, і аж тоді приходив допуск (чи недопуск).

Заважає нам бачити цю елементарну правду, основи якої викладені в книжці [1], зокрема те, що ми тут в Україні до сьогодні, на жаль, практично надалі продовжуєм бути занурені в московську інфоканалізаційну систему, в “логіці” якої нема жодного, найменшого місця ні для елементарних фундаментальних фактів, стосовних до українського народу, ні для навіть і найелементарніших висновків з тих фактів.

Суспільне оприлюднення правди про московську банду убивць означає початок її смерті. Так, звучить це жорстко до лячності, особливо з огляду на досвід Карибської кризи, учиненої московською бандою убивць тільки для того, щоб прикрити свій підлий московський зад, голизна якого раптом стала видною для всього світу (подробиці в книжці [1]). Однак інакше бути не може, бо лікідація цього диявольського, предковічного, ні з чим в історії людства не зрівняного гіперзлочинного утвору, і прилучення російського народу до світової цивілізації, це такий же єдиний, як один Бог і одна правда, гідний цивілізованого світу вихід з теперішньої ситуації. Одним з наслідків якої стане справжнє, остаточне припинення - не призупинення - кількасотрічної смертельної московської війни проти українського народу, і справжнє добросусідство українського та російського народів.

Олександр Франчук


Література:

1. “Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам”
Опублікована тут:
PDF: http://books.google.com.ua/books?id=F-r2AgAAQBAJ
PDF: https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alS2h3NUtha0xHVVE/edit?usp=sharing
PDF (зараз недоступна): http://www.bookland.com/ukr/books/2422737

Російський переклад тут:
“Украинская политология или Атдадим Львов Палякам”
PDF: http://books.google.com/books/about?id=sfosAwAAQBAJ
PDF: https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alcm9uYUJrQkhvRWs/edit?usp=sharing
EPUB: https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alMDdqUWRReHRZaGM/edit?usp=sharing

___

Правда существует не только для Президента


Нет никакого сомнения в том, что наивысший приоритет Президента Украины - это безопасность украинского народа. Это не вопрос. Вопрос в другом: какими средствами может быть достигнута безопасность украинского народа?

Но сегодня чуть ли не всем очевидно, что для того, чтобы не гибли люди, очень нужна правда. Эта мысль, когда слушать наших политических, государственных и массмедийных деятелей, на разного рода шоу, встречах, интервью и всем таком прочем, везде звучит как главный аргумент и первейшее требование ко всем и каждому.

Нет пожалуй ни одного представителя ни одной политической силы, кто бы буквально криком не кричал о той очевидности, что пока настоящая правда не станет известной всем, в противоположность потокам московской лжи на всех путях распространения информации, до тех пор никаких настоящих изменений к лучшему в Украине ждать не приходится.

Как не приветствовать таких слов? Но что же все эти деятели реально делают, когда перед ними встает вопрос, способствовать или нет распространению жизненно важной правды, и то важной далеко не только для украинского народа правды?

Они все, все без всякого к сожалению исключения, выбирают отсидеться сбоку в кустах - не упуская при этом возможности везде заявлять о том, что для них правда превыше всего. Ну и что не будет шансов на настоящие изменения, пока не перестать бояться правды. И что страх перед правдой - непреодолимий тормоз достойной жизни и ничего по-настоящему не может измениться к лучшему, пока бояться правды. И что так не бывает, чтобы бояться, даже страшной, но прямо относительной к нам правды, и хорошо жить.

Все эти слова очень хороши, но можно ли поверить, что среди сотен тысяч людей, которые прочитали, с полной ясностью относительно их правдивости, те материалы, некоторые из которых вошли в книгу [1], что среди них нет ни одного из тех людей, о которых здесь идет речь?

Может они все выбрали делать так, исходя из соображений о целостности собственной шкуры, учитывая как раз ту правду, о которой они узнали, полистав страницы указанной книги? хоть где-то в глубине души подозревали об этой правде и так? Возможно это так, а может и нет, но все они выбрали, относительно настоящей, существенной правды о том, кто же конкретно ведет военные и другие ненавистные действия против нас, выбрали быть непричастными к ее распространению. Если конечно не выбрали принять участия в создании препятствий на пути ее распространения.

Ведь эта правда не такая уж и новая. Оттого же, что она стала доступной сравнительно недавно, не только для верхних эшелонов московской банды убийц, она новой не сделалась - правда существует независимо не только от того, становится кто-то на ее сторону, или нет, но и и независимо от того, известна она была кому-то или даже вообще никто о ней ничего не знал. Но правда о сути и о структуре этого московского преступного оргобразования, она существует, и существует сформулирована довольно точно, существует далеко не первый день, посмотрите на даты написания статей, которые составляют собой книгу. Те статьи годами обсуждались в интернете, со всеми, кто мог о них сказать хоть что-то, и сегодня нет никаких сомнений в их правдивости.

Против нас идет война. И главная составляющая этой войны - информационная составляющая. Московская информационная составляющая - это ложь, ложь всех сортов, родов и масштабов.

Вот например 13 июня 2014 в Шустер live, зрителям по скайпу из Москвы показали какого-то корреспондента Марка, из кажется французских СМИ, который пишет о событиях на востоке Украины. Он, среди прочего, несколько раз заверил аудиторию, что говорит только то, что видел собственными глазами. Однако когда он сказал, что по украинскому телевидению идет пропаганда такая же, как и по российскому, только в противоположную сторону - а потом проговорился, что не понимает украинского языка, то стало ясно, что данный московско-французский лжец на самом деле говорит далеко не только то, что видел собственными глазами.

Посылать в Москву писать о событиях в Украине лживого человека, который знает русский язык и не понимает украинского, это как раз то, что нужно. Остается только вручить ему Пулитцеровскую премию за честные и беспристрастные репортажи из Москвы об Украине, и будет еще один уважаемый Пулитцеровский лауреат (за честные и беспристрастные репортажи с СССР) Дюранти, который в 1932-33, когда в Украине миллионы детей умирали от организованного московской бандой убийц голодомора, так убедительно писал в «Нью-Йорк Таймс" о счастливой богатой жизни украинских крестьян, что аж США в 1933 установили с СССР дипломатические отношения.

Эта московская война на уничтожение против украинского народа началась далеко не вчера. И без настоящей правды (а не еще ​​одного варианта лжи) - прежде всего о том, кто именно на нас напал, надеяться ни на какой успех не приходится. Ведь это не Путин на самом деле напал на нас, хотя он сегодня и первое лицо в московском преступном образовании. И это отнюдь не русский народ - ну и что, что он сегодня в очередной раз используется, как пушечное мясо.

Фальшь, или просто мало отлична от фальши ошибочная недоинформация, не имеет никакого шанса против мощных, давно отлаженных потоков московской лжи. Невозможно бороться против потоков московской фальши, тупой лжи, против профессионально продуманных многочисленных многоходовых московских сценариев обмана, на поле фальши, лжи и обмана.

Единственное, что может быть реально противопоставлено московской машине лжи - это правда. И эта правда не может не начинаться, не основываться на том, кто именно является десятки или сотни лет подлинным субъектом московской злодейской деятельности. Ведь наши ошибочные представления относительно московского источники войны, это как раз та основа, на которой зиждется успех и развитие московской пропаганды, то есть подлой московской лжи.

Когда в обществе нет понимания (и это общество далеко не только украинский народ, хотя украинский народ и прежде всего) зловещей роли этого далеко не только что возникшего московского преступного организованного образования, которое, в отличие от например немецкого фашизма, не испытало поражения, капитуляции и всего такого другого, то это и есть как раз та пока невидимая яма - пропасть на пути существования украинского народа, которую невозможно обойти, пока правда о московской банде убийц не станет фактом общественного сознания, прежде всего на украинской земле.

В результате чего именно нет точного понимания, из-за страха перед страшной, хотя и очевидной правдой, или просто в результате применения всех московских, прежде всего преступных средств, а их множество, для торможения выхода правды о московской банде убийц и ее средствах на поверхность общественного сознания, это вопрос вторичный.

Ведь сегодня, когда Россия ведет против Украины не такую ​​уж и не объявленную войну (см. единогласный "одобрямс" на ввод российских войск на украинскую землю), очевидность смертельной ненависти того кого-то, от кого эта война исходит, к Украине, к украинскому народу и ко всему украинскому требует четкого уяснения всеми, а не каким-то подмножеством избранных.

Ложь о ненависти русского народа к украинскому народу, например, ничуть не менее опасна, чем ложь об общем происхождении украинского и русского народов. Для злодеев практически не имеет значения, каким именно конкретно из бесчисленного количества вариантов лжи будут обманутых кандидаты в их жертвы - главное, чтобы ложь удалась. Т.е. чтобы настоящая правда не была известна объектам преступлений, а тогда уже можно делать с ними что угодно: “На дурака не нужен нож, ему в три короба соврешь, і делай с ним что хош”.

И жизненно важная потребность точно знать, кто ненавидит и кого ненавидит, есть далеко не только у украинского народа. Ясность относительно действительности московской угрозы сегодня очевидна далеко не только в Украине, и даже не только в соседних с Россией странах.

И вы, кто прочитали эти несколько десятков маленьких страничек книги, вы же увидели совершенно ясно, что там, в тех сейчас всем доступных страничках, находится искренняя и ранее недоступная правда именно как раз об этих наиболее важных, первичных относительно безопасности украинского народа вещах. И что вы сделали для того, чтобы эта такая жизненно необходима правда стала известной всем?

А ничего. Вы ничего не сделали для того, чтобы эта жизненно важная правда вишла на поверхность общественного сознания.

Да, эта правда страшная. Но незнание страшной правды отнюдь не означает ее исчезновения. Ну например настоящая московская агрессия против Украины, она повсюду звучит, как огромная неожиданность, которой никто не ждал и которую якобы никак нельзя было ожидать. И ее действительно нельзя было ожидать, если щурить со всей силы глаза на те очевидные вещи, которых полным-полно повсюду вокруг нас. На ту правду, которую чтобы ее увидеть, достаточно просто раззуть глаза на сам фундамент украинского бытия и назвать простые, очевидные вещи своими настоящими правдивыми именами.

И судя по тотальной "неожиданности" московской очередной в бесконечном их ряду подлости против Украины, а именно аннексии Крыма и войны на востоке Украины, это закрывание глаз со всей силы на эти простые, очевидные и издали видные вещи, которых полно везде вокруг нас, к сожалению очень и очень имеет место.

Иначе говоря, московское нападение сегодня, это далеко не последняя досадная московская "неожиданность", которая подстерегает Украину и другие страны в ближайшем будущем - если и в дальнейшем продолжать щурить глаза на страшную правду о московской банде убийц. С "неожиданной" гибелью, само собой, и это по минимуму, полно наших родных и близких, друзей, знакомых и незнакомых, но всех таких прекрасных, замечательных людей, жить рядом с которыми было бы настоящим счастьем - как например, один из самых свежих примеров, люди с списке небесной сотни.

Ведь в этой маленькой книжечке [1] настоящая правда. И эта правда особенно существенна тем, что это еще совсем недавно никому из нормальных людей не известная правда. А усилия политических, общественных, медийных и других авторитетов, которые вносят свой вклад в московское сокрытие этой настоящей, существенной правды от людей, это не что иное, как усилия по открыванию путей для продолжения и в дальнейшем абсолютно беспрепятственной заливки украинской земли московской фальшью, обманом и прямой тупой ложью. За которими всегда шли раньше, не приходится сомневаться что пойдут вновь, новые огромные московские убийства и другие преступления.

“Ложь и зло, погляди, как их лица грубы, и всегда позади воронье и гробы”, 
- точно подчеркнул величайший русский Поэт Высоцкий. И эту элементарную, базовую, фундаментальную, гениально лаконично сформулированную истину познают сейчас на собственной шкуре те украинские города, которые наиболее густо из всех залиты московским инфодерьмом.

“Если руки сложа наблюдал свысока, и в борьбу не вступил с подлецом, с палачом, значит в жизни ты был ни при чем, ни при чем”,
- продолжает дальше Поэт. Но эти слова для нас недостаточны: в нашем украинском случае, когда ты, сложа руки, открываешь широкий путь для московской лжи, ты не просто "ни при чем" - это именно как раз ты своей преступной бездеятельностью открываешь путь для преждевременных смертей огромного количества прекрасных людей, а в перспективе своих собственных детей и внуков.

Можно ли винить книжный магазин электронной книги bookland.com в том, что его руководители испугались - или чьих-то угроз с их московского офиса, или просто правды в книге [1] "Украинская политология, или Атдадим Львов Палякам", испугались аж так, что сняли с (бесплатной) продажи эту книгу, после ознакомления с ее переводом на русский язык?

Но это здесь не предмет обсуждения вообще, вина это или беда, когда люди боятся правды. Важно то, что это оцепенение и ничегонеделание, которое идет от того страха, фактически провоцирует преступления - делает из людей такую ​​привлекательную для преступника жертву, что удержаться перед абсолютной безнаказанностью преступления преступник просто не в состоянии.

И наоборот, когда преступник в курсе, что о нем, о его преступной природе и о его преступных намерениях, вместо бояться правды, люди ее знают, то одно только это может быть достаточным для того, чтобы преступник не начинал преступных действий.

Представьте себе, что книга [1] "Украинская политология, или Атдадим Львов Палякам", на украинском и русском языках, везде известна, и все деятели, которые не являются московскими холопами, рекомендуют прочитать ее тем людям, для которых их мнение не безразлично. И попробуйте честно ответить, хотя бы самому себе, была ли бы тогда возможной аннексия Крыма? Не говоря уже о дестабилизации на востоке и другие московские преступные действия?

Правда, вот что непременно было, есть и всегда будет нужно для того, чтобы не гибли люди.

Ведь сейчас, когда эта ясность уже существует в информационном пространстве, доступном нормальным людям, см. [1], и когда на основании той ясности хорошо видно, что если даже ну совсем немного подумать, то будет ясно, что слова "напала Россия" не означают, что на Украину напал Путин. Т.е. источник войны с Украиной, это не Путин. И что это ни не российское государство, ни не русский народ. Хотя конечно нет сомнения, что все здесь названное, и еще многое другое, вольно или невольно, но принимает участие в реализации цели этой войны.

И ответ "2014" на вопрос о том, когда именно началась война против Украины, звучит ну просто до смешного тупо, при условии конечно если не прекращать думать.

Похоже люди, которые пытаются озвучить подобные ответы на эти вопросы, руководствуются представлением, будто Россия только что взялась ниоткуда. Но на самом деле и Россия с искомым в ней источником войны, и Украина с украинским народом, появились на свете далеко не вчера. И если не пытаться забывать этот фундаментальный факт, а также факты множества гигантских, крупных и индивидуальных убийств и других московских преступлений на украинской земле, то ответ на вопрос о том, когда этот источник войны из России начал войну против украинского народа, довольно очевиден - это десятки или сотни лет назад.

В свете понимания того, что это сегодня просто небольшое обострение войны, а не ее начало, те варианты ответа на вопрос о цели войны, которые можно услышать в наших (и не наших) медиа, как то "построить дугу безопасности России до Приднестровья", или там "помешать добывать сланцевый газ в Донецкой области" и тому подобные, немедленно опадают, как пожелтевшие листья.

И остаются видны толстые черные старые зловещие московские ветви. Разуем на них глаза, уважаемая громада! Это война на уничтожение украинского народа, со стороны московского преступного организованного образования, наполненного древней утробной смертельной ненавистью к украинскому народу - не только к украинскому народу, но к украинскому народу прежде всего. И огромное количество элементарных фактов вокруг украинского народа прямо указывает на это.

В книге [1] показаны далеко не все, даже из уже сегодня довольно очевидных, ранее совершенно неизвестных деталей московской преступной деятельности против украинского народа. Взять например вывоз в Москву, под предлогом административно-территориальной реформы середины 1930-х годов, всех сколько-нибудь ценных архивов. А перед тем подготовку для тех архивов, под прикрытием строительства московского метрополитена, соответствующих защищенных огромных помещений, в которых сегодня работает много москвичей.

Каждый, кто помнит процедуру выработки той или иной формы допуска к работе на режимных объектах во времена СССР в Украине, в курсе, что запрос в отношении украинца, у которого все ему известные предки родились также в Украине, направлялся в Москву. Напомним, в те времена не существовало такого понятия, как электронная форма - все документы были только в оригинальной твердой форме. Там, в Москве, два месяца рыли похищенные из Украины архивы, и тогда только приходил допуск (или недопуск).

Мешает нам видеть эту элементарную правду, основы которой изложены в книге [1], в частности то, что мы здесь в Украине до сих пор, к сожалению, практически впредь продолжаем быть погружены в московскую инфоканализационную систему, в "логике" которой нет ни малейшего места ни для элементарных фундаментальных фактов, относящихся к украинскому народу, ни для даже самых элементарных выводов из тех фактов.

Обнародование правды о московской банде убийц означает начало ее смерти. Да, звучит это жестко и пугающе, особенно учитывая опыт Карибского кризиса, учиненного московской бандой убийц только для того, чтобы прикрыть свой подлый московский зад, нагота которого вдруг стала видна для всего мира (см. подробности в книге [1]). Однако иначе быть не может, потому что ликвидация этого дьявольского, исконного, ни с чем в истории человечества не сравнимого гиперзлодейского образования и приобщение русского народа к мировой цивилизации, это такой же единственный, как один Бог и одна правда, достойный цивилизованного мира выход из нынешней ситуации. Одним из последствий которой станет настоящее, окончательное прекращение - не приостановление - нескольковековой смертельной московской войны против украинского народа, и настоящее добрососедстве украинского и русского народов.

Олександр Франчук


Литература:

1. “Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам”
Опубликована тут:
PDF: http://books.google.com.ua/books?id=F-r2AgAAQBAJ
PDF: https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alS2h3NUtha0xHVVE/edit?usp=sharing
PDF (сейчас недоступна): http://www.bookland.com/ukr/books/2422737

Русский перевод тут:
“Украинская политология или Атдадим Львов Палякам”
PDF: http://books.google.com/books/about?id=sfosAwAAQBAJ
PDF: https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alcm9uYUJrQkhvRWs/edit?usp=sharing
EPUB: https://drive.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alMDdqUWRReHRZaGM/edit?usp=sharing

2014-05-15

В Одессе вандалы осквернили могилы погибших в трагедии 2 мая

Скоріш за все московська холуйня постаралась. Ну щоб свого воша, хана, батю прєдсєдатєля Путіна ублажити. Він же ну так Коломойського ненавидить, їсти бідолаха не може.
Можна не сумніватись, що спосіб спалення, почерк паліїв і речовини, використані для підпалу, ті ж самі і на могилах, і на дверях Приватбанку
___
Скорее всего московская холуйня постаралась. Ну чтобы своего воша, хана, батю председателя Путина ублажить. Он ведь ну так Коломойского ненавидит, есть бедняга не может.
Можно не сомневаться, что способ сжигания, почерк поджигателей и вещества, используемые для поджога, те же и на могилах, и на дверях Приватбанка

Олександр Франчук

http://maxpark.com/community/90/content/2737814?digest&utm_source=newsletter&utm_campaign=digest
Александр Попов перепечатал из topwar.ru вчера в 21:27
В Одессе вандалы осквернили могилы погибших в трагедии 2 мая
Одесская трагедия продолжает являть миру перекошенную от ненависти личину украинского майдана. И после похорон жертвы страшной драмы, разыгравшейся в городе-герое Одесса 2 мая 2014 года, не могут обрести покой. Могилы одесситов, павших от рук украинских неофашистов, были осквернены. Фотографии результатов этой варварской выходки в сети опубликовали активисты одесского сопротивления. Некоторые из них можно увидеть в ЖЖ
Вандалы не смогли отказать себя в диком «удовольствии» и сожгли погребальные венки на могилах. От огня пострадал деревянный крест, который был установлен на одной из могил погибших.
Активисты антимайдана, помня о том, что в массовом убийстве одесситов в Доме профсоюзов принимали участие боевики «Правого сектора», одним из спонсоров которых является олигарх Коломойский, решили ответить. Каким именно будет ответ – не сообщается. Одной из ответных акций мог стать поджог входного кластера одного из офисов «ПриватБанка» в Одессе (улица Краснова). Как известно, Коломойский является владельцем этой финансовой организации.

2014-05-02

Re: "Минуле України, майбутнє Америки"

Розглянемо, коротко, як тут московський холоп, сам само собою без нацознак, намагається покласти злочини московської банди убивць, в жодного з членів якої нема національності - хоч етнічне походження звичайно що у кожного з них є, на одразу кілька народів.

Перший народ, по тексту, на який московський холуй намагається покласти вину московської безнаціональної банди, це звичайно що російський народ. І робить він це своє перекладання вини з московської банди убивць на російський народ звичайним і звичним шляхом абсолютно тупої брехні, наклепу на автора "Минуле України, майбутнє Америки", що нібито автор ненавидить Росію, тобто російський народ.

Жодного доказу на користь цієї своєї кретинської брехні шановний Сергей Воронин, природно, не наводить. Не наводить з тої простої причини, що паскудне брехло не має, і ніколи не зможе мати жодного її доказу. Брехня очевидна, ну й що - адже вош міравова пралєтаріата, начальник московської банди убивць Путін, разом з своїми поплічниками, дає приклад, як треба брехати, навіть й найтупішу, найочевиднішу брехню, й оком не змигнувши.

Автор "Минуле України, майбутнє Америки" говорить про злочини московської банди убивць, в жодного з членів якої нема національності, а Сергей Воронин бреше, нібито автор говорить про злочини Росії - намагаючись таким підленьким чином ототожнити Росію, тобто російський народ, з московською бандою убивць. Тобто перекласти злочини з московської банди убивць на російський народ.

Далі Сергей Воронин пише, що організували Голодомор (очевидно він говорить не про Голодомор 21-23, не про Голодомор 46-47, а про Голодомор-33) уродженці правобережної України. За такою логікою санкцію Совєта Федерації ввести російські війська в Україну також організувала Україна, адже керівник цього російського органу народилась і виросла в Україні.

Хоч насправді цілком очевидно, кожній людині, в якої є національність, що для Председателя Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации інтереси українського народу як мінімум буйдужі, якщо не ненависні. Московська банда убивць, ось її єдиний інтерес, брехня Путина, разом з інфолайном московської інфоканалізації - ось вся її "духовність".

Ну і нарешті про єврейський народ, в особі "ЖИДА КАГАНОВИЧА", що він нібито представник єврейського народу. Просто ідіотська брехня - Каганович не тільки сам заявляв про відсутність у нього національності, але й і реально представляв інтереси, як і сьогодні Матвієнко, виключно московської банди убивць. За що і користувався, аж поки не покинув цей світ в віці 97 років (разом з Совєтским Союзом в 1991), усіма найвищими державними пільгами та почестями.
___
Рассмотрим, кратко, как здесь московский холоп, сам само собой без нацознак, пытается положить преступления московской банды убийц, ни у одного из членов которой нет национальности - хоть этническое происхождение конечно что у каждого из них есть, на сразу несколько народов.

Первый народ, по тексту, на который московский холуй пытается возложить вину московской безнациональной банды, это конечно русский народ. И делает он это свое перекладывание вины с московской банды убийц на русский народ обычным и привычным путем абсолютно тупой лжи, клеветы на автора "Прошлое Украины, будущее Америки", что якобы автор ненавидит Россию, то есть русский народ.

Ни одного доказательства в пользу этой своей кретинской лжи уважаемый Сергей Воронин, естественно, не приводит. Не указывает его по той простой причине, что паскудное брехло не имеет и никогда не сможет иметь никакого ее доказательства. Ложь очевидна, ну и что - ведь вош миравова пралетариата, начальник московской банды убийц Путин, вместе со своими приспешниками, дает пример, как надо лгать, даже и наитупейшую, наиочевиднейшую ложь, и глазом не моргнув.

Автор "Прошлое Украины, будущее Америки" говорит о преступлениях московской банды убийц, ни у одного из членов которой нет национальности, а Сергей Воронин лжет, якобы автор говорит о преступлениях России - пытаясь таким подлый образом отождествить Россию, то есть русский народ, с московской бандой убийц . То есть переложить преступления с московской банды убийц на русский народ.

Далее Сергей Воронин пишет, что организовали Голодомор (очевидно он говорит не о Голодоморе 21-23, не про Голодомор 46-47, а о Голодоморе-33) уроженцы правобережной Украины. По такой логике санкцию Советы Федерации на ввод российских войск в Украину организовала Украина, ведь руководитель этого российского органа родилась и выросла в Украине.

Хотя на самом деле совершенно очевидно, каждому человеку, у которого есть национальность, что для Председателя Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации интересы украинского народа как минимум безразличны, если не ненавистны. Московская банда убийц, вот ее единственный интерес, ложь Путина, вместе с инфодерьмом московской инфоканализации - вот вся ее "духовность".

Ну и наконец о еврейском народе, в лице "жида КАГАНОВИЧА", что он якобы представитель еврейского народа. Просто идиотская ложь - Каганович не только сам заявлял об отсутствии у него национальности, но и и реально представлял интересы, как и сегодня Матвиенко, исключительно московской банды убийц. За что и пользовался, пока не покинул этот мир в возрасте 97 лет (вместе с Советский Союзом в 1991), всеми высшими государственными льготами и почестями.

Олександр Франчук

http://maxpark.com/user/olexandr/content/548382
Сергей Воронин 30 апреля 2014, 14:29
Цитата: "Украинский народ уже пожинал плоды этой ненависти, и не раз"
Спору нет, только "правдолюб" О.Франчук не сказал главное (намеренно в своей ненависти к России) - огромный голод был на востоке территории, по современному называемой Украина, а на Западной было полное Благоденстви в условиях РАБСТВА под властью любимой США Польши.
На востоке Украины в годы голодомора пребывали в большинсве своём РУССКИЕ, хотя и украинцы по нац.признаку тоже уничтожались.
Кто был организатор?
Франчук "стыдливо" умалчивает, а стоило бы, ведь это был ЖИД КАГАНОВИЧ и большевистская клика, в состав которой входили (не странно ли?) уроженцы ПРАВОБЕРЕЖНОЙ Украины.
Так отдадим должное жертвам голодомора: РУССКИМ И УКРАИНЦАМ.
И "ганьба" обвинителям именно русских в организацции голодомора!!!
Среди этих "правдолюбов" кого только нет: от Франчука до Пастора в Верховной Раде и плюгавого Кролика - жида и Черновцов!