2021-04-09

Хто сильніше бреше, Гіркін чи Путін? (з рос. перекл.)

 

Хто сильніше бреше, Гіркін чи Путін?


Путін і Гіркін «почали пожирати один одного» 

Якщо переглянути кілька відео за участю Гіркіна, можливо навіть якесь одне, то можна побачити, що для нього дуже і дуже важливо, щоб глядачі були впевнені в його щирості і правдивості - що геть усе, що він каже, він каже тому, що справді так думає, і що то правда. І він дає глядачу зрозуміти про це його бажання не якимись там туманними натяками, а прямо раз за разом кажучи, що він ненавидить брехню, яка б вона та брехня не була.

Бажання, це добре, але є у нього основна ідея, на яку він щоразу посилається, коли висловлює свої пропозиції щодо ліквідації української держави і українського народу, як на нібито безсумнівний факт дійсності. І якщо висловити цю його ідею простими словами, то вона полягає в тому, що нібито в природі існує єдиний русский народ, від якого розмаїті злісні вороги зуміли штучно відділити українців і білорусів. Ось за цей русский народ Гіркін бореться з усієї сили, сьогодні шляхом розмірковувань на тему як ліквідувати це штучно створене непорозуміння у вигляді українців і білорусів. Звісно українців в першу чергу, оскільки великих проблем з ліквідацією білорусів Гіркін не вбачає.

Розглянемо цю основну керівну ідею Гіркіна, цей фундамент, грунт, основу - це ніщо, на яке спирається Гіркін, більш детально.

Не приділяючи особливої уваги гідним якоїсь не дуже розумної людини наслідкам фундаментальної московської брехні про відсутність українського народу - на зразок того, що українську мову і сотні тисяч (більше, ніж в будь-якого іншого народу світу) народних пісень цією мовою придумали в австрійському генштабі, просто візьмемо і розглянемо окремо взятого русского. Будь якого. Можна було б розглянути і самого Гіркіна, якби він надав про себе інформацію, але оскільки він скоріше за все не надасть, то візьмемо якогось настільки відомого русского, щоб його походження, тобто хто були його предки, гарантовано було б досліджено і про це було широко відомо. Візьмемо наприклад Владіміра Ільіча Ульянова (Лєніна), чиїм опудалом, зробленим з його трупа, московська банда убивць досі лякає з мавзолея на Красній площі весь світ, а перш за все народи РФ.

І яке ж це було спершу щось на зразок стресового конфузу, коли після тривалого періоду засекреченості на поверхню суспільної свідомості випливло, що в результаті ретельного дослідження предків зовсім не якоїсь там прямо привезеної з Німеччини Єкатєріни Второй, чи з інших далеких країв якогось суб'єкта, а цілком так би мовити на “русской зємлє” вирощеного Лєніна, виявилося, що в ньому “нема жодної краплі русской крові” (по пам'яті цитую схоже сьогодні вже міцно забутий, але свого часу добре відомий результат того сенсаційного дослідження).

Однак насправді найцікавішим є не факт цілковитої відсутності русскості, яку виявило страхопудало, яким став “вош міравова пралєтаріата”, а що аналогічний результат “нема жодної краплини русской крові” чекає на будь-якого нелицемірного дослідника предків будь-якого як добре відомого, так і якогось мало кому відомого русского.

З цим фактом, після його обговорення на початку цього сторіччя в інеті (ukr.politics i relcom.politics), зрештою змушені були згодитися геть усі, у тому числі навіть найбільш завзяті прихильники так би мовити “русскава міра” - з тих, хто приймали участь в його обговорені і не схильні брехати до останнього та фанатично ігнорувати, як це робить Гіркін, навіть найпримітивніші, найочевидніші факти.

Чи можна таке уявити, що можна взяти якогось скажімо добре відомого (чи мало відомого) німця, і в результаті виявити, що серед його предків нема жодного німця? Чи взяти поляка і виявити, що серед його предків нема жодного поляка? Чи італійця, українця, чеха, угорця, француза, іспанця, португальця - будь-кого з нефейковою національністю? Відповідь проста: таке можна уявити хіба що у вигляді якогось надзвичайного, окремого, неповторного винятку.

Звідки ж взялися значні маси русских, якщо хоч у них в усіх разом і у кожного з них окремо нема серед предків жодного русского, але вони аж такі нібито етнічні русскіє?

Відповідь на це питання надав один давній абсолютно нерусский товариш, у якого його син, народжений його так само нерусскою дружиною, виріс в російському оточенні. І коли вони з дружиною з подивом побачили у щойно зробленому паспорті сина запис в графі “національність” “русскій”, син сказав: “Русскім бить удобнєє, атєц”.

Це досить таки точно показує, чи не так, чому в РФ нема жодного клаптика землі, який належав би русскому народу, а вся територія РФ поділена між різними так званими малими народностями, з обрусілих вихідців з яких і складається, цілком і повністю, “вєлікій русскій народ”, етнічна належність до якого відрізняється від етнічної належності до “вєлікаво совєтского народу” тільки трохи більш тривалим застосуванням цього фейку.

Тому щиро Гіркін вірить у висмоктану з московської інфоканалізації легенду про наявність русского народу і про відсутність в природі українців, чи ні, це залежати мабуть може тільки від рівня розвитку його інтелекту, тобто від спроможності розпізнавати і сприймати факти дійсності серед брехні.

Але чи насправді відрізняється, хоч трохи, та неприхована схильність до так би мовити бойової, воєнної брехні, яку своїм ворогам, тобто усім навколо, так часто демонструє Путін - від таких ніби як ну дуже щирих запевнень Гіркіна щодо його нелюбові до брехні, спільно з його принциповим несприйняттям примітивних, очевидних, можна сказати навіть тупих фактів, які начисто перекреслюють всі підстави, засади - базу його ніби як щирих переконань?

Навряд чи суттєво відрізняється. А трохи - так, відрізняється. Просто брехливість Путіна, коли порівнювати, має значно більш відвертий (якщо можна таке сказати про брехливість) вигляд, тобто вона плине до нас московською інфоканалізацією із значно меншими претензіями, ніж у Гіркіна, на щирість, відвертість та правдивість. Ці два різновиди московської брехливості - тільки дещо відмінні елементи серед численних московських методів злочинної діяльності, от і уся різниця.

Нас не повинно дивувати, що різновиди супертрадиційної московської брехливості, про яку, як про давно усталену і усім відому, ще Геродот 2500 років тому сказав: “андрофаги не знають правди і закону у них нема ніякого”, становлять собою незліченну множину, адже правда може бути тільки одна, а відхилень від неї - безліч.

Чи можна врятувати обрусілих інородців, тобто русских, від приниження, детально обговорено тут:
“Врятувати Росію!”
https://books.google.com.ua/books/about?id=5qQWEAAAQBAJ&redir_esc=y
Рос. перекл.: “Спасти Россию!”
https://books.google.com.ua/books/about?id=u6QWEAAAQBAJ&redir_esc=y

___
Кто сильнее лжёт, Гиркин или Путин?

После просмотра нескольких видео с участием Гиркина, возможно даже какого-то одного, можно видеть, что для него очень и очень важно, чтобы зрители были уверены в его искренности и правдивости - что абсолютно все, что он говорит, он говорит потому, что действительно так думает, и что это правда. И он дает зрителю понять об этом его желании не какими-то там туманными намеками, а прямо раз за разом говоря, что он ненавидит ложь, какая бы она та ложь не была.

Желание, это хорошо, но у него есть основная идея, на которую он каждый раз ссылается, когда высказывает свои предложения по ликвидации украинского государства и украинского народа, как на якобы несомненный факт действительности. И если выразить эту его идею простыми словами, то она заключается в том, что якобы в природе существует единый русский народ, от которого разнообразные злобные враги сумели искусственно отделить украинцев и белорусов. Вот за этот русский народ Гиркин борется изо всех сил, сегодня путем рассуждений на тему как ликвидировать это искусственно созданное недоразумение в виде украинцев и белорусов. Конечно украинцев в первую очередь, поскольку больших проблем с ликвидацией белорусов Гиркин не видит.

Рассмотрим эту основную руководящую идею Гиркина, этот фундамент, почву, основу - это ничто, на которое опирается Гиркин, более детально.

Не уделяя особого внимания достойным какого-то не слишком умного человека последствиям фундаментальной московской лжи об отсутствии украинского народа - вроде того, что украинский язык и сотни тысяч (больше, чем у любого другого народа мира) народных песен на этом языке придумали в австрийском генштабе, просто возьмем и рассмотрим отдельно взятого русского. Любого. Можно было бы рассмотреть и самого Гиркина, если бы он предоставил о себе информацию, но поскольку он скорее всего не предоставит, то возьмем какого-то столь известного русского, чтобы его происхождение, то есть кто были его предки, гарантированно было бы исследовано и об этом было широко известно. Возьмем к примеру Владимира Ильича Ульянова (Ленина), чьим чучелом, сделанным из его трупа, московская банда убийц до сих пор пугает с мавзолея на Красной площади весь мир, а прежде всего народы РФ.

И какое же это было сначала что-то вроде стрессового конфуза, когда после длительного периода секретности на поверхность общественного сознания всплыло, что в результате тщательного исследования предков вовсе не какой-то там прямо привезенной из Германии Екатерины Второй, или из других дальних краев некоего субъекта, а вполне так сказать на русской земле выращенного Ленина, оказалось, что в нем "нет ни капли русской крови» (по памяти цитирую в свое время хорошо известный результат того сенсационного исследования).

Однако на самом деле наиболее интересным является не факт полного отсутствия русскости, которую выявило страхочучело, которым стал "вош миравова пралетариата", а что аналогичный результат "нет ни капли русской крови" ждет любого нелицемерного исследователя предков любого как хорошо известного, так и какого-то мало кому известного русского.

С этим фактом, после его обсуждения в начале этого столетия в инете (ukr.politics и relcom.politics), вынуждены были согласиться буквально все, в том числе даже самые ретивые приверженцы так сказать "русского мира" - из тех, кто принимали участие в его обсуждении и не были склонны врать до последнего и фанатически игнорировать, как это делает Гиркин, даже самые примитивные, самые очевидные факты.

Можно ли такое представить, что можно взять какого-то скажем хорошо известного (или мало известного) немца, и в результате обнаружить, что среди его предков нет ни одной немца? Или взять поляка и обнаружить, что среди его предков нет ни одного поляка? Или итальянца, украинца, чеха, венгра, француза, испанца, португальца - кого-либо с нефейковой национальностью? Ответ прост: такое можно представить разве что в виде какого-то чрезвычайного, отдельного, неповторимого исключения.

Откуда же взялись значительные массы русских, если хоть у них у всех вместе и у каждого из них в отдельности нет среди предков ни единого русского, но они аж такие якобы этнические русские?

Ответ на этот вопрос дал один давний абсолютно нерусский товарищ, у которого его сын, рожденный его также нерусской женой, вырос в русском окружении. И когда они с женой с удивлением увидели в только что сделанном паспорте сына запись в графе "национальность" "русский", сын сказал: "Русским бить удобнее, отец".

Это довольно точно показывает, не так ли, почему в РФ Нет ни одного клочка земли, который принадлежал бы русскому народу, а вся территория РФ разделена между различными так называемыми малыми народностями, с обрусевших выходцев из которых и состоит, целиком и полностью, "великий русский народ", этническая принадлежность к которому отличается от этнической принадлежности к "великому Советскому народу" только немного более продолжительным применением этого фейка.

Поэтому искренне Гиркин верит в высосанные из московской инфоканализации легенды о наличии русского народа и об отсутствии в природе украинцев, или нет, это зависеть наверное может только от уровня развития его интеллекта, то есть от способности распознавать и воспринимать факты действительности среди лжи.

Но отличается ли на самом деле, хоть немного, та неприкрытая склонность к так сказать боевой, военной лжи, которую своим врагам, то есть всем вокруг, так часто демонстрирует Путин - от таких вроде как ну очень искренних заверений Гиркина о его нелюбви ко лжи, совместно с его принципиальным неприятием примитивных, очевидных, можно сказать даже тупых фактов, которые начисто перечеркивают все основания, принципы - базу его вроде как искренних убеждений?

Вряд ли существенно отличается. А немного - да, отличается. Просто лживость Путина, если сравнивать, имеет значительно более откровенный (если можно такое сказать о лживости) вид, то есть она плывет к нам по московской инфоканализации со значительно меньшими претензиями, чем в Гиркина, на искренность, открытость и правдивость. Эти две разновидности московской лживости - только немного отличающиеся элементы среди многочисленных московских методов злодейской деятельности, вот и вся разница.

Нас не должно удивлять, что разновидности супертрадиционной московской лживости, о которой, как о давно устоявшейся и всем известной, еще Геродот 2500 лет назад сказал: "андрофаги не знают правды и закона у них нет никакого", они представляют собой несметное множество, ведь правда может быть только одна, а отклонений от нее - неисчислимо много.

Можно ли спасти обрусевших инородцев, то есть русских, от унижения, подробно обсуждено здесь:
“Спасти Россию!”
https://books.google.com.ua/books/about?id=u6QWEAAAQBAJ&redir_esc=y
“Врятувати Росію!”
https://books.google.com.ua/books/about?id=5qQWEAAAQBAJ&redir_esc=y

2021-02-18

Коментарі до "Спасти Россию! Предисловие"

Коментарі до "Спасти Россию! Предисловие"
на https://maxpark.com/community/4765/content/7288630

maygli general # написал комментарий 17 декабря 2020, 02:06
Плачь укрофашиста ...

Олександр Франчук # ответил на комментарий maygli general 17 декабря 2020, 15:04
байдуже, як Ви називаєте статтю, тому що негативні почуття, це для нещасних людей нормально. Але головне - що Ви усвідомлюєте, що кожне слово в ній чиста правда. І це дає надію на видужання русских.
___
безразлично, как Вы называете статью, потому что негативные чувства, это для несчастных людей нормально. Но главное - Вы осознаете, что каждое слово в ней чистая правда. И это дает надежду на выздоровление русских.

maygli general # ответил на комментарий Олександр Франчук 18 декабря 2020, 15:19
Спасибо , посмеялся .

Олександр Франчук # ответил на комментарий maygli general 21 декабря 2020, 15:29
:-) приємно допомогти людині. І то людині значно розумнішій (і сміливішій) за присутніх тут Дмитрий Серегин, Кот Василио і Кремлевская Фиона: Вас вистачило на цілих два слова.
___
приятно помочь человеку. И то человеку гораздо более умному (и смелому) за присутствующих здесь Дмитрий Серегин, Кот Василио и Кремлевская Фиона: Вас хватило на целых два слова.

maygli general # ответил на комментарий Олександр Франчук 21 декабря 2020, 21:10
Вы до сих пор думаете , что сила в количестве слов ?
Да нет , сила в правде , которая не на вашей стороне .
Просто в статье такая ложь , что её можно опровергнуть одним словом .

Олександр Франчук # ответил на комментарий maygli general 15 февраля 2021, 13:37
Правда не буває на чиїйсь стороні, шановний maygli general, вона існує незалежно ні від кого. Це наша з Вами проблема, бути на боці правди, чи з протилежного боку. І той факт, що Ви не можете вказати КОНКРЕТНО на щось хоч ОДНЕ в статті, що б відхилялось від правди, означає, що Ви насправді не бачите ніякої в ній неправди. Але Ваша совість Вам це заперечувати дозволяє, і про причину відсутності совісті в русских і йде мова - і в статті, і в книзі, на яку вона вказує.
___
Правда не бывает на чьей-то стороне, уважаемый maygli general, она существует независимо ни от кого. Это наша с Вами проблема, быть на стороне правды, или с противоположной стороны. И тот факт, что Вы не можете указать КОНКРЕТНО на то хоть ОДНО в статье, что бы отклонялось от правды, означает, что Вы на самом деле не видите никакой в ней лжи. Но Ваша совесть Вам это отрицать позволяет, и о причине отсутствия совести в русских и идет речь - и в статье, и в книге, на которую она указывает.

maygli general # ответил на комментарий Олександр Франчук 17 февраля 2021, 12:06
Вы сначала Украину спасите , а уже потом начинайте спасать Россию ...
Положение дел в Украине гораздо хуже , чем в России , в любых аспектах ...

Олександр Франчук # ответил на комментарий maygli general 17 февраля 2021, 13:34
Я теж дивлюся Соловйова і Скабеєву, коли огида від тупої московської брехні для кретинів в попередньому перегляді минає, на швидкості 1.5 і пропускаючи їхніх стандартних спікерів. А от московські холопи, як бачимо, отупілі від постійного глитання брехливого московського лайна, такої огиди абсолютно не відчувають, бо втратили здатність відрізняти правду від брехні, на жаль.
___
Я тоже смотрю Соловьева и Скабееву, когда отвращение от тупой московской лжи для кретинов в предыдущем просмотре проходит, на скорости 1.5 и пропуская их стандартных спикеров. А вот московские холопы, как видим, отупевшие от постоянного заглатывания лживого московского дерьма, такого отвращения совершенно не чувствуют, потому что потеряли способность отличать правду от лжи, к сожалению.

Дмитрий Серeгин # написал комментарий 17 декабря 2020, 02:44
блуд!

Олександр Франчук # ответил на комментарий Дмитрий Серeгин 17 декабря 2020, 15:10
брехати, це для бідного нещасного затюканого русского є першим в ряду його злочинних діянь. Але оскільки вказати щось хоч одне, але конкретно, що в статті не так, Ви не можете, значить десь в душі розумієте, що все в ній правда. Це добре.
___
врать, это для бедного несчастного затюканного русского является первым в ряду его преступных деяний. Но поскольку указать то хоть одно, но конкретно, что в статье не так, Вы не можете, значит где-то в душе понимаете, что все в ней правда. Это хорошо.

Кот Василио # написал комментарий 17 декабря 2020, 03:57
Хохол вспомнил про Заповеди…
Видать, совсем уже дошли они "до ручки" на руине…
На колени, уроды хохлорылые! И – каяться в соплях, каяться и каяться! В соплях!…))

Олександр Франчук # ответил на комментарий Кот Василио 17 декабря 2020, 15:19
Це правда, українці, на відміну від русских, пам'ятають Заповіді. Але це нікого не дивує, чи не так? Саме це, плювати на Заповіді, нагинає вас прислужниця московської банди убивць диявольська церква московського патріархату.
___
Это правда, украинцы, в отличие от русских, помнят заповеди. Но это никого не удивляет, не так ли? Именно это, плевать на заповеди, нагибает вас прислужница московской банды убийц дьявольская церковь Московского патриархата.

Кремлёвская Фиона # написала комментарий 17 декабря 2020, 06:24
Дошла до "нормальные страны" и фсё! Ясен уровень "рассуждателя". :))

Олександр Франчук # ответил на комментарий Кремлёвская Фиона 17 декабря 2020, 15:25
На жаль один з побічних результатів приниження русских - інтелектуальна неповноцінність. Але це нічо, сходіть до мавзолею на Красній площі і поклоніться опудалу з трупа убивці номер один, і Вам одразу ж стане легше.
___
К сожалению один из побочных результатов унижение русских - интеллектуальная неполноценность. Но это ничего, сходите в мавзолей на Красной площади и поклонитесь чучелу с трупа убийцы номер один, и Вам сразу же станет легче.


2020-12-16

Врятувати Росію! Передмова (з рос. перекл.)

                  
Врятувати Росію! Передмова



Коли ми починаємо говорити про чийсь порятунок, значить ми вважаємо, що йому загрожує загибель.


І хоч може хтось думає, що це дрібниця, а в Росії для багатьох схоже так і є, однак є підстави вважати, що нетривіальність задачі порятунку Росії полягає в тому, що сьогодні росіяни, принаймні величезна їх більшість, помилково не вбачають для себе ніякої загрози (на відміну від величезної більшості нормальних людей в нормальних країнах) від того, що вони прямо і відверто порушують Заповіді — принаймні ті з Заповідей, які кажуть:


- Шануй свого батька та матір свою!
— цю заповідь порушує кожен, хто називає себе русским, не називаючи при цьому нерусского народу (нерусских народів), які дали йому його життя.


- Не вбивай!
— цю заповідь порушує як кожен той, хто зі зброєю в руках йде на чужу землю убивати українців, грузинів, чи інші народи на їхній землі, так і кожен з тих, хто вважає, що так робити, це правильно.


- Не свідку́й неправдиво на свого бли́жнього!
— цю заповідь порушує кожен, хто з метою обґрунтування злочинних московських дій бреше про погані наміри України, Грузії, Молдови, НАТО — чи намагається приписати власні злочини на зразок MH17 комусь іншому.


- Не кради́!
- Не жадай дому ближнього свого́, ані всього, що ближнього твого!

— ці заповіді порушує як той, хто злорадствує (злорадствував) з приводу російської окупації Криму і ОРДЛО та російського розкрадання та пограбування українського майна на цих українських землях, так і кожен той, хто жадає подальшої злочинної московської експансії.


І оскільки фундаментальна причина злочинних діянь, у тому числі, чи навіть перш за все таких, як наруга над Заповідями, полягає в нещасливості злочинців, адже щасливі люди не чинять злочинів, то задача порятунку Росії починає мати вигляд задачі виявлення ретельно прихованого кореня нещасливості русских і викорчовування того кореня.


Заповіді Господні існують з прадавніх часів не просто так: пошана до них є ознакою і фундаментальною основою здатності до нормального, тобто щасливого життя — як окремих людей, далеко не тільки віруючих, так і спільнот, утворених ними. Систематична ж наруга над Заповідями означає наявність неусувної системної нещасливості її носіїв.


Тому найпершою задачею на шляху Росії до щасливого життя, виходячи з названого, має бути знайти і усунути джерело цієї фундаментальної злоякісної російської причини, яка в усі часи, доки її не бачать і не розуміють, невпинно розростається і розповсюджується, й метастази якої інфікують та перероджують геть усе, до чого сягають, і остаточний результат чого - загибель.


І хоч тривалий час й не припинялися спроби знайти методи вирішення російської проблеми, однак не просто відсутність їх успіху, а й факт подальшого наростання московської загрози свідчить про те, що спроби застосувати ці надумані способи, замість вирішувати російську проблему, є насправді хибними діями.


Не доводиться сумніватись, що результативне лікування злоякісного московського утвору на тілі людської цивілізації, а перш за все на тілі (а можливо навіть точніше буде говорити “в тілі”) російського народу, матиме шанси на успіх тільки при наявності правильного, точного, правдивого діагнозу.


Ось це питання діагнозу яви московського зла і є найпершим предметом цієї книги, яка є органічним продовженням і доповненням двох книг: перша з яких - “Українська Політологія або Атдадім Львов Палякам” https://goo.gl/99DIaq, (російський переклад: https://goo.gl/DdPfiQ) і друга - “Філософія щастя” https://goo.gl/SBAC5y (російський переклад: https://goo.gl/4bhbYi).


Але Росія — це насамперед спільнота її громадян, росіян, людей багатьох різних національностей, ядром якої є “етнічні” русскіє (так вони самі називають себе, і тому найбільш коректно буде називати таких людей саме цим словом). Обговорюючи питання порятунку Росії, ми перш за все будемо говорити саме про них.


Ця книга для тих, кому не байдуже питання вирішення російської проблеми, яка навіть в історичному масштабі тривалий час все більше загрожує не тільки росіянам, а й і усій людській цивілізації.


Її задача — уяснити суть проблеми порятунку Росії і зрозуміти, яким чином цю проблему можна вирішити, незалежно від того, збережеться спільнота русских, на тепер уже правдивих підставах свого існування, чи ця спільнота припинить своє існування, разом з брехнею, на якій вона дотепер ґрунтувалась і яка являє собою скелет виродженого московською бандою убивць чудовиська, духовного чудовиська, оброслого організаціями, органами та інституціями, і призначення якого — відбирати людську гідність у підвладних їй людей.


Тобто питання порятунку Росії є питанням повернення назад вкраденої у русских людської гідності.


Не може, принципово не може бути щасливою людина, у якої нема гідності. Тільки у гідної людини є реальна перспектива бути по-справжньому, правдиво, по-людськи щасливою - так, як це буває у нормальних людей в нормальних країнах світу, і які через це знають, що таке справжня людська радість і не вміють злорадствувати.


“Врятувати Росію!” https://tinyurl.com/ycz8n8sn ,
рос. перекл.: “Спасти Россию!”
https://tinyurl.com/y4g2jtwu

 


              
Спасти Россию! Предисловие


Когда мы начинаем говорить о чьем-то спасении, значит мы считаем, что ему грозит гибель.


И хотя может кто-то думает, что это мелочь, а в России для многих похоже так и есть, однако есть основания полагать, что нетривиальность задачи спасения России состоит в том, что сегодня россияне, по крайней мере огромное их большинство, ошибочно не видят для себя никакой угрозы (в отличие от подавляющего большинства нормальных людей в нормальных странах) от того, что они прямо и откровенно нарушают Заповеди - по крайней мере те из Заповедей, которые говорят:


- Почитай отца твоего и мать твою!
- эту заповедь нарушает каждый, кто называет себя русским, не называя при этом нерусского народа (нерусских народов), которые дали ему его жизнь.


- Не убивай!
- эту заповедь нарушает каждый тот, кто с оружием в руках идет на чужую землю убивать украинцев, грузин, или другие народы на их земле, и каждый из тех, кто считает, что так делать, это правильно.


- Не произноси ложного свидетельства на ближнего твоего!
- эту заповедь нарушает каждый, кто с целью обоснования преступных московских действий лжет о плохих намерениях Украины, Грузии, Молдовы, НАТО - или пытается приписать собственные преступления вроде MH17 кому-то другому.


- Не кради́!
- Не желай дома ближнего твоего; не желай ничего, что у ближнего твоего!

- эти заповеди нарушает как тот, кто злорадствует (злорадствовал) по поводу российской оккупации Крыма и ОРДЛО и российских хищений и грабежа украинского имущества на этих украинских землях, так и каждый тот, кто жаждет дальнейшей преступной московской экспансии.


И поскольку фундаментальная причина злодейских деяний, в том числе, или даже прежде всего таких, как надругательство над Заповедями, заключается в несчастливости злодеев, ведь счастливые люди не учиняют злодеяний, то задача спасения России начинает выглядеть, как задача выявления тщательно скрытого корня несчастливости русских и выкорчевывания того корня.


Заповеди Господни существуют с незапамятных времен не просто так: уважение к ним является признаком и фундаментальной основой способности к нормальной, то есть счастливой жизни - как отдельных людей, далеко не только верующих, так и сообществ, образованных ими. 

Систематическое же надругательство над заповедями означает наличие неустранимой системной несчастливости его носителей.


Поэтому первейшей задачей на пути России к счастливой жизни, исходя из названного, должна быть задача найти и устранить источник этой фундаментальной злокачественной российской причины, которая во все времена, пока ее не видят и не понимают, постоянно разрастается и распространяется, и метастазы которой инфицируют и перерождают все, к чему добираются, и окончательный результат чего - гибель.


И хотя длительное время и не прекращались попытки найти методы решения российской проблемы, однако не просто отсутствие их успеха, но и факт дальнейшего нарастания московской угрозы свидетельствует о том, что попытки применить эти надуманные способы, вместо решать русскую проблему, являются на самом деле ошибочными действиями.


Не приходится сомневаться, что результативное лечение злокачественного московского образования на теле человеческой цивилизации, а прежде всего на теле (а может даже точнее будет говорить «в теле») русского народа, будет иметь шансы на успех только при наличии правильного, точного, правдивого диагноза.


Вот этот вопрос диагноза московского зла и является главным предметом этой книги, которая является органическим продолжением и дополнением двух книг, первая из которых - "Украинская Политология или Атдадим Львов Палякам" https://goo.gl/DdPfiQ, (украинский оригинал: https://goo.gl/99DIaq) и другая - “Философия счастья” https://goo.gl/4bhbYi (украинский оригинал: https://goo.gl/SBAC5y).


Но Россия - это прежде всего сообщество ее граждан, россиян, людей многих различных национальностей, ядром которой является "этнические" русские (так они сами называют себя, и поэтому наиболее корректно будет называть таких людей именно этим словом). Обсуждая вопрос спасения России, мы прежде всего будем говорить именно о них.


Эта книга для тех, кому не безразличен вопрос решения российской проблемы, которая длительное даже в историческом масштабе время все больше угрожает не только россиянам, но и и всей человеческой цивилизации.


Ее задача - уяснить суть проблемы спасения России и понять, каким образом эту проблему можно решить, независимо от того, сохранится ли сообщество русских, на теперь уже правдивых основаниях своего существования, или это сообщество прекратит свое существование вместе с ложью, которой оно до сих пор обосновывалось и которая представляет собой скелет вырожденного московской бандой убийц чудовища, духовного чудовища, обросшего организациями, институциями, органами и учреждениями, и назначение которого - отбирать человеческое достоинство у подвластных ей людей.


То есть вопрос спасения России является вопросом возвращения назад украденного у русских человеческого достоинства.


Не может, принципиально не может быть счастлив человек, у которого нет достоинства. Только у достойного человека есть реальная перспектива быть по-настоящему, правдиво, по-человечески счастливым - так, как это бывает у нормальных людей в нормальных странах мира, которые поэтому знают, что такое настоящая человеческая радость и не умеют злорадствовать.


“Спасти Россию!”
https://tinyurl.com/y4g2jtwu ,
український оригінал: “Врятувати Росію!”
https://tinyurl.com/y6cmox4w

2020-07-04

Світ після коронавірусу (з рос. перекл.)


Світ після коронавірусу



Вступ


Про перебіг сучасної світової коронавірусної кризи, прогнози подальшого розвитку і її вплив на політичні та економічні процеси є повно новин, аналітичних програм та різноманітних матеріалів на просторах інтернету. І оскільки тепер практично перестає мати значення, це спеціально кимось задуманий, створений і запущений в світ вірус, ідею подібного до якого ну дуже реалістично (на відміну від однойменного фільму 2016 року) описує Ден Браун в фантастичному романі “Інферно” в 2013 - чи це просто вибрик природи, то фокус суспільного інтересу поступово, але неминуче переходить з причин коронавірусу та його перебігу на наслідки, щодо очікування яких, що цікаво, ще задовго до коронавірусу багато кому було видно, що “ми зіткнулися з такою кризою, якої ніколи не було, щодо якої у нас нема не просто засобів впливу, але і адекватних моделей розуміння”.


Інакше кажучи, зелену вулицю для реалізації потенціалу раніше нагромаджених суспільних можливостей і потреб відкриває саме коронавірус, хоч більшість тих змін, які потягне за собою ніби як він, були актуальними вже тривалий час.


Звичайно що це дуже цікаво, обговорювати численні, чи навіть незліченні, перехідні процеси та наслідки коронавірусної світової кризи, на зразок ліквідації непотрібних виробництв, які можуть бути цілком автоматичними;

чи що роль національних держав, суперечностей між ними і їх втручання в економіку долають тенденцію до їхньої ліквідації;

чи що з'являться нові норми, угоди, інститути, які визначать, як країни будуть взаємодіяти;

чи що має бути виборчий ценз, а не масовий виборець, тобто що якщо громадянином кожен стає автоматично, то виборцем - за бажанням брати на себе цю відповідальність, плюс якщо є відповідність критеріям виборця, оскільки зараз, через майже автоматичний розвиток господарських засобів, політикам для обрання, замість показувати результати своєї діяльності, треба просто подобатися мало думаючій юрбі;

чи що для подолання наслідку масового виборчого права, безпрецедентної некомпетентності урядів і президентів, керувати державними органами мають професіонали - подібно до того, як це сталося, коли в 90-сті роки 20-го сторіччя, замість власників, корпораціями стали керувати професійні менеджери;

чи що медицина і оргструктури навколо неї скоріш за все виграють, отримавши потужний досвід в реагуванні на коронавірусний виклик та об’єднанні сил та інтелектів задля їхнього подолання;

чи що оскільки справжня науковість, тобто правдивість тих чи інших теорій насправді ніколи не встановлювалась консенсусом навколонаукових спільнот, а тільки їх відповідністю фактам дійсності, які єдині дають критерій правдивості теорій і недалекості їхніх замовчувачів при тих чи інших матеріальних чи якихось інших спецкоритах, а найпершою ознакою правильності моделі чогось є здатність цієї моделі сприяти його прогнозу, тобто якщо вчора зроблені тоді здавалося ризиковані висновки співпадають з несподіваною дійсністю сьогодення, то чиясь неспроможність зробити елементарний висновок щодо правильності моделі, на якій грунтувались ті вчорашні висновки, усе більш очевидно починає бути не просто гальмом на його особистому мисленні, а вже цілком визначеним наміром цієї людини паскудити науці з метою захистити свій шкурний інтерес;

чи що буде зростання безконтактної економіки та узаконені нові трудові відносини, коли бути вісім годин в офісі стане необов'язковим, чи навіть небажаним, а концертні зали та стадіони почнуть поступатися віртуальним формам сприйняття мистецтва та спорту.


Захоплюючу розмову на ці та інші подібні теми із списку гадок на тему  післякоронавірусності, яка швидко гряде, можна продовжувати практично без кінця, як от зокрема про те, що розвиток світового господарства вже сьогодні на такому рівні, що навряд чи в когось є сумнів у тому, що забезпечення усім людям на Землі гідного рівня життя не складає жодної проблеми, тобто жодної технічної проблеми,

але ми тут зупинимось і звернемо увагу на суть змін, які настають (в історичному масштабі) з буквально калейдоскопічною блискавичністю, оскільки наявність її розуміння дасть можливість, замість дивуватися, виводити, в кожному конкретному випадку, тенденції для всіх конкретних речей, зміни в яких можуть нас цікавити, надалі уже з допомогою чисто природної логіки та здорового глузду.



Цивілізаційна криза


Цивілізаційна криза — це сучасна криза цивілізаційного росту, тобто необхідний перехідний етап процесів прогресу людства. Через це дана криза не може відбуватися десь в іншому місці, окрім точки розвитку людської цивілізації. І звичайно що оскільки локомотивом цивілізаційних процесів людства є західна цивілізація, то саме якраз вона, західна цивілізація, першою опиниться в постцивілізаційнокризовому світі. Не доводиться сумніватися, що вслід за локомотивом цивілізаційних змін туди, в новий світ, закотяться і решту вагонів всього потягу людської цивілізації — але це відбудеться з ними, як завжди буває в подібних випадках, дещо пізніше.


І через те, що ті людські спільноти, які першими усвідомлять, в який бік веде річище змін і рушать згідно з ним, а не всупереч йому, стануть лідерами, видається таким актуальним сьогодні, зараз, спробувати зрозуміти, що це за суспільні потреби? Які дуже підпирають, але наразі сьогодні не реалізовані? Тобто що саме чекає нас після коронавірусу, враховуючи наявність розуміння того, що коронавірус - це тільки привід, пусковий механізм змін, які вже давно напоготові, як це завжди і бувало в результаті цивілізаційних потрясінь на зразок світових війн та пошестей, і тільки інерція вчорашнього дня, сьогодні вже знищена вірусом, була гальмом на їхньому шляху. Адже коли криза мине, контури нового світового порядку сформуються дуже швидко.


Що ж стосовно розуміння суті дійсно фундаментальних глибинних цивілізаційних змін, які через посередництво нинішньої кризи грядуть швидко і невідворотно, то хоч трохи задовільне уяснення їх на жаль принципово неможливе без деталізації розуміння деяких тісно пов’язаних між собою фундаментальних понять, зокрема суті людини та суті прогресу.


А оскільки ми в курсі, що сутність людини, її природа — це не абстракт, властивий окремому індивіду, а в своїй дійсності вона є сукупністю усіх людських відносин, то раз ми розуміємо, що зміни, які грядуть, мають сутнісний характер, ми робимо простий висновок про те, що зміни полягають у зміні людських відносин, каталізатором яких, через розвиток господарських взаємин, став розвиток інформаційних технологій.


Коли розглянути усі відносини, в яких люди перебувають один з одним і сукупність яких складає собою сутність людини, то легко зауважити, що вони поділяються, за цілком природними ознаками, на три основні класи — на родові, господарські і духовні людські відносини. І якщо не намагатися абсолютизувати господарські відносини, класифікуючи усі решту людські відносини як похідні від господарських, як “надбудову”, що справді мало місце в період форсованого розвитку господарських відносин (капіталізму), то найцікавішим питанням щодо людських відносин починає бути питання про реальну структуру людських відносин.


Не зупиняючись на тому очевидному факті, що фундаментом усіх відносин не можуть не бути родові відносини, тобто відносини, в які люди вступають для продовження людського роду і без яких усі решту відносини — зрозуміло чому — втрачають сенс, зупинимось на питанні про те, зміни в якому напрямку можна очікувати в людських відносинах в процесі подальшого розвитку і тотального впровадження інформаційних технологій.


Для більш повної відповіді на це питання необхідно зауважити той момент, що четверте покоління загальних засобів людського спілкування, інформаційні технології (ІТ), окрім усього іншого, сприяють розвитку наукових знань і технічних засобів значно більш потужно, аніж як це робило третє покоління загальних засобів людського спілкування, тобто ЗМІ та засоби зв’язку (після першого - власне мови, та другого - письма). В результаті швидкість розвитку наукових знань і технічних засобів вже сьогодні, на біду вторинним спільнотам типу СССР, настільки зросла, що тепер, на відміну від часів СССР, за той час, який їм потрібний для м'яко кажучи копіювання типу "чик-чирик" тих чи інших технічних та технологічних досягнень цивілізованих суспільств, більшість тих досягнень стають безнадійно застарілими.


Ясно також, що значення навіть і значно прискореної технологічної та технічної еволюції, як і значення технічних засобів зокрема і господарських взаємин взагалі, для власне людських відносин, вже зараз суттєво зменшилося у порівнянні із їх гіпертрофовано перебільшеним значенням в період форсованого розвитку господарських взаємин (капіталізму), який уже практично закінчився, після досягнення такого рівня розвитку господарських взаємин, який необхідний як для виконання усіх своїх задач без залучення фанатизму його учасників, так і для подальшого свого розвитку.


Незаперечно до останнього часу пріоритетне положення господарських взаємин, серед решту людських взаємин періоду форсованого розвитку  господарських взаємин (капіталізму), тепер перестає бути пріоритетним.



Розвиток людських взаємин


Зменшення труднощів побуту, як наслідок розвитку науки і технічних засобів взагалі та засобів сполучення й особистого зв’язку та ЗМІ зокрема, змінюють кількісно структуру людського спілкування, зменшуючи кількість його перешкод, які забирають сили та час носіїв людських взаємин. Навіть і ця так би мовити механічна інтенсифікація людського спілкування вже тягне за собою прискорення вдосконалення його правил. Вплив же на даний процес вдосконалення людських взаємин інформаційних технологій, додатково до механічної інтенсифікації, має виражено якісний характер.


Це дає привід для того, щоб побачити суть людського прогресу як вдосконалення суто людських духовних людських відносин, тобто що якраз цим і був — в усі часи існування людини — справжній людський прогрес, чим і пояснюється мало сказати гігантське значення для розвитку людства такого найвищого досягнення людського Духу, як: “Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!” (Новий Заповіт, GAL 5:14).


А розвиток господарських взаємин крок за кроком невідворотно створює — вже створив — необхідні умови для повернення ієрархії людських цінностей через сім (цифра умовна) поколінь після свого початку, знов у свій нормальний природний стан, тобто для повноцінного повернення в основу основ реально діючої системи суспільної оцінки людських цінностей на своє законне місце, деякий час зайняте господарськими взаєминами, родових взаємин, а в сенс людського життя — духовних людських взаємин.


Ще одним цікавим висновком, який виводиться з того факту, що “жива мова виконує для своїх носіїв також функцію постійно актуального сховища правил безпосереднього людського спілкування, у вигляді довідника зв’язку понять, головним чином понять, стосовних до характеристик людини і людських взаємин”, і з того факту, що різні мови мають щодо цього різну виразну здатність, є висновок про те, що перерозподіл значимості трьох підструктур (класів спілкування) внутрі сукупності усіх людських відносин, від господарських на користь перш за все духовних (в широкому розумінні цього слова), означає зміну мовних пріоритетів людства на користь найбільш розвинутих і точних, коли йдеться про людину і людські взаємини і тому найбільш придатних для вираження й передачі суто людських почуттів та переживань мов.


І оскільки мови впливають на поведінку охоплених ними спільнот тим сильніше, чим більше у них засобів, а інформаційні технології (ІТ) вже сьогодні мають вигляд значно більш потужного інструменту мов, аніж ті, що існували раніше, то висновок про швидку актуалізацію близьким часом особливостей (як позитивних, так і негативних) людських мов в охоплених ними спільнотах, має досить очевидний вигляд. Найближчим до нас негативним прикладом цього є Росія.


Сутність даного фундаментального явища сьогодні починає являтись так швидко, як раніше навіть подумати було неможливо. Наприклад - про це прекрасно пам'ятає старше покоління - в період розквіту соціалістичного способу життя під московським управлінням для того, щоб зробити одну копію найневиннішого, чи навіть найпаршивішого документа, потрібно було спершу отримати санкцію спецвідділу, тобто КГБ.


Сьогодні ж, оскільки практично зникли проблеми копіювання та розповсюдження не одного чи двох, а мільйонів, чи навіть мільярдів зразків будь-якої інформації і будь-ким (хоч московські оргструктури і працюють не покладаючи рук усіма своїми силами над створенням проблем щодо цього) це ВЖЕ змінило обставини таким чином, що для московської банди убивць стало неможливо так, як раніше, приховувати, з допомогою замовчування, своєї злочинної сутності, найточніше щодо якої 2500 років тому висловився Геродот: “Андрофаги не знають правди і закону у них нема ніякого”.


Тепер, уже не маючи змоги по справжньому, тобто ефективно, гальмувати розповсюдження правдивої інформації, вони намагаються глушити її та дискредитувати саме інформаційне середовище з допомогою усебічного масового поширення усіма своїми засобами потоків фальші з будь-якого суспільно значимого приводу, а особливо коли вони до нього прямо причетні, наприклад вкидаючи в інфопростір безліч його хибних версій на будь-який смак. При повній безумовній підтримці, зауважимо, величезної більшості росіян.



Лідерство США


Справжня причина лідерства США в сучасному світі полягає в тому, що саме якраз американці, а не хтось інший, першими реально вносять позитивні зміни у прийняті в суспільстві суто людські взаємини.


Саме ця, вражаюче неймовірна для багатьох інших суспільств здатність американського суспільства до швидкого суспільного засвоєння правдивих правил людського спілкування і відкидання хибних, і є тією найвищою цінністю, тим справжнім предметом, яким, перш за все інше, є підстави пишатися американцям. Адже саме за цим вмінням йдуть економічні та інші успіхи та лідерство американського народу в сучасному світі.


Звичайно що першими з кризи вийдуть оновленими такі цивілізовані суспільства, які ВЖЕ знають, що таке правда, і в яких через це наріжним каменем суспільного життя є питання про те, вірити, чи не вірити тим чи іншим політикам.


Дикунські ж суспільства, які правди не знають і закону в яких нема ніякого — в яких хто з політиків сильніше бреше, у того вищий рейтинг, чудовий приклад чОму — Юлія Тимошенко, незмінно знаходитимуться в самому хвості. І тим далі в хвості, чим більш впливовими будуть усім очевидно що наскрізь брехливі політики, у яких в цивілізованих суспільствах тільки один шлях, тобто найкращий для них шлях — в швидке, повне, міцне й остаточне забуття, оскільки нормальна цивілізована людина ніколи не віддасть, навіть й гадки віддати не матиме свого голосу як за політика, стосовно якого точно відомо, що він свідомо й обдумано бреше народу, до влади над яким рветься, так і за політичну силу, яка не бажає з таким політиком розлучатися.



Вихід з кризи


Страх і паніка, внаслідок яких дуже хочеться сильної руки та доброго дядю — це нормальний, здавна звичний прямий наслідок відсутності розуміння швидких потужних непрогнозованих процесів, які охопили цілий світ.


А тим часом рецепт виходу з кризи не простий, а дуже простий: ти справді віриш, що людина, за яку ти збираєшся віддати голос, говорить правду? Якщо ні, значить ти голосуєш за брехню. Скажи це чесно і відверто й вголос: "я хочу щоб була брехня і злодійство, тому голосую за брехуна (брехуху)".


Не сподівається ж хтось всерйоз, що в результаті обрання брудного, очевидного й усім видного брехуна (брехухи) на найвищу в державі посаду всюди почне бути справедливість, правда, чесність і закон? І коли твій голос зіллється з іншими подібними голосами в потужний хор, значить житимемо в дикій країні, якій до цивілізації — як до неба рачки, тобто постійно в кризі.


Хочеш щоб криза була подолана? Не віддавай свій голос брехунам — це єдиний спосіб нам всім опинитися в країні, яка належить до цивілізованого світу.


Не вір, що усі політики є підлими людьми, брудними брехунами. Це так нам підло брешуть на нормальних людей справді брехливі політики, разом із своїми посіпаками, щоб таким чином ніби як зрівнятися з нормальними, тобто небрехливими політиками.


Що ж до того, що: "Глобальна криза потребує глобальної регуляції.", то ось це і є глобальна регуляція, глобальнішої — абсолютно незалежно від того, віруюча Ви в Бога людина, чи віруєте, що Бога нема — глобальнішої регуляції все одно бути не може: "GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!". Цей Закон означає не тільки не вбивати, не чинити перелюбу, не красти, не свідкувати неправдиво на свого ближнього, не жадати дому ближнього свого ані всього, що ближнього твого, але й і багато чого такого справді людського іншого іще, чого усього наперед й передбачити ніяк не можна, в безліч життєвих обставинах, частенько таких оригінальних, яких неможливо навіть і уявити доти, доки вони не настануть.


І саме ця глобальна регуляція одночасно є і найлокальнішою з усіх, необхідних для того, щоб подолати кризу всередині себе і допомогти це зробити іншим.



Література


"Філософія щастя" https://goo.gl/SBAC5y , російський переклад: https://goo.gl/4bhbYi


___

Мир после коронавируса



Вступление


О ходе современного мирового коронавирусного кризиса, о прогнозах дальнейшего развития и его влияния на политические и экономические процессы полно новостей, аналитических программ и различных материалов на просторах интернета. И поскольку теперь практически перестает иметь значение, это специально кем-то задуманный, созданный и запущенный в мир вирус, идею подобного которому ну очень реалистично (в отличие от одноименного фильма 2016 года) описывает Дэн Браун в фантастическом романе "Инферно" в 2013 - или это просто выходка природы, то фокус общественного интереса постепенно, но неизбежно переходит из причин коронавируса и его течения на последствия, в отношении ожидания которых, что интересно, еще задолго до коронавируса многим было видно, что "мы столкнулись с таким кризисом, которого никогда не было, в отношении которого в нас нет не просто средств воздействия, но и адекватных моделей понимания".


Иначе говоря, зеленую улицу для реализации потенциала ранее накопленных общественных возможностей и потребностей открывает именно коронавирус, хотя большинство изменений, которые повлечет за собой вроде как он, были актуальными уже длительное время.


Конечно это очень интересно, обсуждать многочисленные, или даже бесчисленные переходные процессы и последствия коронавирусного мирового кризиса, вроде ликвидации ненужных производств, которые могут быть полностью автоматическими;

или что роль национальных государств, противоречий между ними и их вмешательства в экономику преодолевают тенденцию к их ликвидации;

или что появятся новые нормы, соглашения, институты, которые определят, как страны будут взаимодействовать;

или что должен быть избирательный ценз, а не массовый избиратель, то есть если гражданином каждый становится автоматически, то избирателем - по желанию брать на себя эту ответственность, плюс если есть соответствие критериям избирателя, поскольку сейчас, из-за почти автоматического развития хозяйственных средств, политикам для избрания, вместо показывать результаты своей деятельности, надо просто нравиться мало думающей толпе;

или что для преодоления последствия массового избирательного права, беспрецедентной некомпетентности правительств и президентов, управлять государственными органами должны профессионалы - подобно тому, как это произошло, когда в 90-е годы 20-го столетия, вместо владельцев, корпорациями стали управлять профессиональные менеджеры;

или что медицина и оргструктуры вокруг нее скорее всего выиграют, получив мощный опыт в реагировании на коронавирусный вызов и объединении сил и интеллектов для его преодоления;

или что поскольку настоящая научность, то есть правдивость тех или иных теорий на самом деле никогда не устанавливалась консенсусом околонаучных сообществ, а только их соответствием фактам действительности, которые единственные дают критерий истинности теорий и недалекости их замалчивателей при тех или иных материальных или иных спецкорытах, а первым признаком правильности модели чего-то является способность этой модели способствовать его прогнозу, то есть если вчера сделанные тогда казалось рискованные выводы совпадают с неожиданной действительностью настоящего, то чья-то несостоятельность сделать элементарный вывод о правильности модели, на которой основывались те вчерашние выводы, все более очевидно начинает быть не просто тормозом на его личном мышлении, а уже вполне определенным намерением этого человека гадить науке с целью защитить свой шкурный интерес;

или что будет рост бесконтактной экономики и будут узаконены новые трудовые отношения, когда быть восемь часов в офисе станет необязательным или даже нежелательным, а концертные залы и стадионы начнут уступать виртуальным формам восприятия искусства и спорта.


Увлекательную беседу на эти и другие подобные темы из списка предположений на тему послекоронавирусности, которая быстро грядет, можно продолжать практически бесконечно, как в частности о том, что развитие мирового хозяйства уже сегодня на таком уровне, что вряд ли у кого-то есть сомнения в том , что обеспечение всем людям на Земле достойного уровня жизни не составляет никакой проблемы, то есть никакой технической проблемы,

но мы здесь остановимся и обратим внимание на суть изменений, которые наступают с буквально калейдоскопической (в историческом масштабе) молниеносностью, поскольку наличие понимания даст возможность, вместо удивляться, выводить, в каждом конкретном случае, тенденции для всех конкретных вещей, изменения в которых могут нас интересовать - в дальнейшем уже с помощью чисто естественной логики и здравого смысла.



Цивилизационный кризис


Цивилизационный кризис - это современный кризис цивилизационного роста, то есть необходимый переходный этап процессов прогресса человечества. Поэтому данный кризис не может происходить где-то в другом месте, кроме точки развития человеческой цивилизации. И конечно что так как локомотивом цивилизационных процессов человечества является западная цивилизация, то именно как раз она, западная цивилизация, первой окажется в постцивилизационнокризисном мире. Не приходится сомневаться, что вслед за локомотивом цивилизационных изменений туда, в новый мир, закатятся и остальные вагоны всего состава человеческой цивилизации - но это произойдет с ними, как всегда бывает в подобных случаях, несколько позже.


И потому, что те человеческие сообщества, которые первыми осознают, в какую сторону ведет русло изменений и двинутся в соответствии с ним, а не вопреки ему, станут лидерами, кажется таким актуальным сегодня, сейчас, попытаться понять, что это за общественные потребности? Которые очень подпирают, но пока сегодня не реализованы? То есть что именно ждет нас после коронавируса, учитывая наличие понимания того, что коронавирус - это только повод, пусковой механизм изменений, которые уже давно наготове, как это всегда и бывало в результате цивилизационных потрясений вроде мировых войн и эпидемий, и только инерция вчерашнего дня, сегодня уже уничтоженная вирусом, была тормозом на их пути. Ведь когда кризис пройдет, контуры нового мирового порядка сформируются очень быстро.


Что же касается понимания сути действительно фундаментальных глубинных цивилизационных изменений, которые через посредство нынешнего кризиса грядут быстро и неотвратимо, то хоть немного удовлетворительное уяснение их к сожалению принципиально невозможно без детализации понимания некоторых тесно связанных между собой фундаментальных понятий, в частности сути человека и сути прогресса.


А поскольку мы в курсе, что сущность человека, его природа - это не абстракт, присущий отдельному индивиду, а в своей действительности она есть совокупность всех человеческих отношений, то раз мы понимаем, что изменения, которые грядут, имеют сущностный характер, мы делаем простой вывод о том, что изменения заключаются в изменении человеческих отношений, катализатором которых, через развитие хозяйственных отношений, стало развитие информационных технологий.


Когда рассмотреть все отношения, в которых люди находятся друг с другом и совокупность которых составляет собой сущность человека, то легко заметить, что они делятся, по вполне природным признакам на три основных класса - на родовые, хозяйственные и духовные человеческие отношения. И если не пытаться абсолютизировать хозяйственные отношения, классифицируя все остальные человеческие отношения как производные от хозяйственных, как "надстройку", что имело место в период форсированного развития хозяйственных отношений (капитализма), то самым интересным вопросом человеческих отношений начинает быть вопрос о реальной структуре человеческих отношений.


Не останавливаясь на том очевидном факте, что фундаментом всех отношений не могут не быть родовые отношения, то есть отношения, в которые люди вступают для продолжения человеческого рода и без которых все остальные отношения - понятно почему - теряют смысл, остановимся на вопросе о том, изменения в каком направлении можно ожидать в человеческих отношениях в процессе дальнейшего развития и тотального внедрения информационных технологий.


Для более полного ответа на этот вопрос необходимо заметить тот момент, что четвертое поколение общих средств человеческого общения, информационные технологии (ИТ), кроме всего прочего, способствуют развитию научных знаний и технических средств значительно более мощно, чем как это делало третье поколение общих средств человеческого общения, то есть СМИ и средства связи (после первого - собственно языка, и второго - письма). В результате скорость развития научных знаний и технических средств уже сегодня, на беду вторичным сообществам типа СССР, настолько возросла, что теперь, в отличие от времен СССР, за то время, которое им требуется для мягко говоря копирования типа "чик-чирик" тех или иных технических и технологических достижений цивилизованных сообществ, большинство достижений становятся безнадежно устаревшими.


Ясно также, что значение даже и значительно ускоренной технологической и технической эволюции, как и значения технических средств в том числе и хозяйственных отношений вообще, для собственно человеческих отношений, уже сейчас существенно уменьшилось по сравнению с их гипертрофированно преувеличенным значением в период форсированного развития хозяйственных отношений (капитализма) , который уже практически закончился, после достижения такого уровня развития хозяйственных отношений, который необходим как для выполнения всех своих задач без привлечения фанатизма участников, так и для дальнейшего своего развития.


Бесспорно до последнего времени приоритетное положение хозяйственных взаимоотношений, среди остальных человеческих взаимоотношений периода форсированного развития хозяйственных отношений (капитализма), теперь перестает быть приоритетным.



Развитие человеческих взаимоотношений


Уменьшение трудностей быта, как следствие развития науки и технических средств вообще и средств сообщения и личной связи и СМИ в частности, меняют количественно структуру человеческого общения, уменьшая количество его препятствий, которые забирают силы и время носителей человеческих взаимоотношений. Даже эта так сказать механическая интенсификация человеческого общения уже влечет за собой ускорение совершенствования его правил. Влияние же на данный процесс совершенствования человеческих взаимоотношений информационных технологий, дополнительно к механической интенсификации, имеет выражено качественный характер.


Это дает повод для того, чтобы увидеть суть человеческого прогресса как совершенствование сугубо человеческих духовных человеческих отношений, то есть как раз этим и был - во все времена существования человека - настоящий человеческий прогресс, чем и объясняется мало сказать гигантское значение для развития человечества такого наивысшего достижения человеческого духа, как: "Ибо весь закон в одном слове заключается: люби ближнего твоего, как самого себя" (Новый Завет, GAL 5:14).


А развитие хозяйственных отношений шаг за шагом неизбежно создает - уже создал - необходимые условия для возвращения иерархии человеческих ценностей через семь (цифра условная) поколений после своего начала, вновь в свое нормальное естественное состояние, то есть для полноценного возвращения в основу основ реально действующей системы общественной оценки человеческих ценностей на свое законное место, некоторое время занято хозяйственными отношениями, родовых отношений, а в смысл человеческой жизни - духовных человеческих взаимоотношений.


Еще одним интересным выводом, который выводится из того факта, что "живая речь выполняет для своих носителей также функцию постоянно актуального хранилища правил непосредственного человеческого общения, в виде справочника связи понятий, главным образом понятий, относящихся к характеристикам человека и человеческих взаимоотношений", и из того факта, что разные языки имеют в этом различную выразительную способность, является вывод о том, что перераспределение значимости трех подструктур (классов общения) внутри совокупности всех человеческих отношений, от хозяйственных в пользу прежде всего духовных (в широком смысле этого слова), означает изменение языковых приоритетов человечества в пользу наиболее развитых и точных, когда речь идет о человеке и человеческих взаимоотношениях и потому наиболее подходящих для выражения и передачи чисто человеческих чувств и переживаний языков.


И поскольку языки влияют на поведение охваченных ими сообществ тем сильнее, чем больше у них средств, а информационные технологии (ИТ) уже сегодня имеют вид значительно более мощного инструмента языков, чем те, что существовали ранее, то вывод о скорой актуализации в ближайшем времени особенностей (как положительных, так и отрицательных) человеческих языков в охваченных ими сообществах, имеет довольно очевидный вид. Ближайшим к нам отрицательным примером этого является Россия.


Сущность данного фундаментального явления сегодня начинает появляться так быстро, как раньше даже подумать было невозможно. Например - об этом прекрасно помнит старшее поколение - в период расцвета социалистического образа жизни под московским управлением для того, чтобы сделать одну копию самого невинного, или даже самого паршивого документа, нужно было сначала получить санкцию спецотдела, то есть КГБ.


Сегодня же, поскольку практически исчезли проблемы копирования и распространения не одного или двух, а миллионов или даже миллиардов образцов любой информации и кем угодно (хотя московские оргструктуры и работают не покладая рук всеми своими силами над созданием в этом проблем) это УЖЕ изменило обстоятельства таким образом, что для московской банды убийц стало невозможно так, как раньше, скрывать, с помощью замалчивания, свою злодейскую сущность, точнее всего про которую 2500 лет назад высказался Геродот: "Андрофаги не знают правды и закона у них нет никакого".


Теперь, уже не имея возможности по-настоящему, то есть эффективно, тормозить распространение правдивой информации, они пытаются глушить ее и дискредитировать саму информационную среду с помощью всестороннего массового распространения всеми своими средствами потоков фальши по любому общественно значимому поводу, особенно когда они к нему прямо причастны, например вбрасывая в информпространство множество его ложных версий на любой вкус. При полной безусловной поддержке, заметим, огромного большинства россиян.



Лидерство США


Настоящая причина лидерства США в современном мире заключается в том, что именно как раз американцы, а не кто-то другой, первыми реально вносят позитивные изменения в принятые в обществе чисто человеческие взаимоотношения.


Именно эта, поразительно невероятная для многих других обществ способность американского общества к быстрому общественному усвоению правдивых правил человеческого общения и отбрасыванию ошибочных, и является той высшей ценностью, тем настоящим предметом, которым, прежде всего остального, есть основания гордиться американцам. Ведь именно за этим умением идут экономические и другие успехи и лидерство американского народа в современном мире.


Конечно первыми из кризиса выйдут обновленными такие цивилизованные общества, которые УЖЕ знают, что такое правда, и в которых поэтому краеугольным камнем общественной жизни является вопрос о том, верить или не верить тем или иным политикам.


Дикарские же общества, которые правды не знают и закона у которых нет никакого - в которых кто из политиков сильнее лжет, у того выше рейтинг, прекрасный пример чему - Юлия Тимошенко, будут неизменно находиться в самом хвосте. И тем дальше в хвосте, чем более влиятельными будут всем очевидно насквозь лживые политики, у которых в цивилизованных обществах только один путь, то есть лучший для них путь - в быстрое, полное, прочное и окончательное забвение, поскольку нормальный цивилизованный человек никогда не отдаст, даже понятия отдать не будет иметь своего голоса как за политика, в отношении которого точно известно, что он сознательно и обдуманно врет народу, к власти над которым рвется, так и за политическую силу, которая не желает с таким политиком расставаться.



Выход из кризиса


Страх и паника, в результате которых очень хочется сильной руки и хорошего дядю - это нормальное, давно привычное прямое следствие отсутствия понимания быстрых мощных непрогнозируемых процессов, охвативших весь мир.


А тем временем рецепт выхода из кризиса не простой, а очень простой: ты действительно веришь, что человек, за которого ты собираешься отдать голос, говорит правду? Если нет, значит ты голосуешь за ложь. Скажи это честно и откровенно и вслух: "я хочу чтобы была ложь и воровство, поэтому голосую за лжеца (лгунью)".


Не ожидает же кто-то всерьез, что в результате избрания грязного, очевидного и всем видного лжеца (лгуньи) на высшую в государстве должность везде начнет быть справедливость, правда, честность и закон? И когда твой голос сольется с другими подобными голосами в мощный хор, значит жить нам в дикой стране, которой к цивилизации - как до неба рачки, то есть постоянно в кризисе.


Хочешь чтобы кризис был преодолен? Не отдавай свой голос лжецам - это единственный способ нам всем оказаться в стране, принадлежащей к цивилизованному миру.


Не верь, что все политики является подлыми людьми, грязными лжецами. Это так нам подло врут на нормальных людей действительно лживые политики, вместе со своими прихвостнями, чтобы таким образом вроде как сравниться с нормальными, то есть нелживыми политиками.


Что касается того, что: "Глобальный кризис требует глобальной регуляции", то вот это и есть глобальная регуляция, глобальнее - совершенно независимо от того, верующий Вы в Бога человек, или веруете, что Бога нет, - более глобальной регуляции все равно быть не может: "GAL 5:14 Ибо весь закон в одном слове заключается: люби ближнего твоего, как самого себя". Этот закон означает не только не убивать, не прелюбодействовать, не воровать, не свидетельствовать ложного свидетельства на ближнего, не желать дома ближнего твоего и ничего, что у ближнего твоего, но и многое подлинно человеческое другое еще, чего всего заранее и предусмотреть никак нельзя, в множестве жизненных обстоятельств, зачастую таких оригинальных, которых даже и представить нельзя до тех пор, пока они не наступят.


И именно эта глобальная регуляция одновременно является и наилокальнейшей из всех, необходимых для того, чтобы преодолеть кризис внутри себя и помочь это сделать другим.



Литература


"Философия счастья» (русский перевод) https://goo.gl/4bhbYi , украинский оригинал https://goo.gl/SBAC5y