Щирі свідомі міркування про матмастерінг

 Щирі свідомі міркування про матмастерінг


У чому полягає основний ефект матюків, здогадатися не надто важко. Він досягається за допомогою задзеркального відображення значення слів, що позначають, якщо нормально вживаються, високі, чисті, святі речі. Простіше кажучи, ефект мата співпадає з ефектом брутального затоптування в багно високих, чистих, святих речей. Наприклад Бога, Душу, Мать. Останнє з названих слів, родове в системі духовних цінностей кожного народу, є у той же час родовим і в матерщинній системі.

Використання ж позитивних понять як лайки хоч і не дотягує до матюків, але матутвірний механізм дещо зрозуміти можливість якусь таки дає. А розуміти той механізм є сенс з причини наявності явища в реальній дійсності і то зовсім не в залишкових масштабах.

Враховуючи те міркування, що людина, у якої духовні цінності займають належне місце (тобто нормальна людина) навряд чи здогадається раптом скористуватися словами, які ті духовні цінності позначають, замість лайки, то хто ж тоді є джерелом такого своєрідного слововживання? Мусить же бути якась категорія, прошарок якийсь в суспільстві, який активізує процес опоганення добрих слів?

Очевидно, що той прошарок, та категорія знаходиться десь поза межами множини нормальних людей, у яких духовні цінності є вартісними духовними цінностями і які сприймають відкидання моральних норм як зло та здатні відрізнити те зло від добра.

Навіть не оддаляючись далеко від форуму ukr.politics, легко побачити, що таке опоганення слів зачіпає виключно російську мову. Хто мешкає не тільки у форумі, той зауважить, що це має місце так само й і в повсякденному житті. Я маю на увазі, що запозичені з мови добрі слова з позитивним змістом потрапляють в язик у не просто спотвореному вигляді, а у задзеркально спотвореному значенні.

Скажімо ну що поганого у слові "міркування"? Однак така приваблива для нормальної людини, річ, як міркування, має деколи зовсім негативне звучання в деяких вустах. Перевернуте відображення українського слова — як результат — забруднює російську мову.

Механізм псування слів російської мови добре ілюструє наповнення прямо протилежним (порівняно з початковим) змістом наприклад слова "звєзда" шляхом повсюдного називання звєздой шановного Ф. Кіркорова.

І коли придивитися до авторів подібного словозабарвлення, то легко побачити стандартно спільну рису, котра об’єднує їх усіх. Це відсутня національність при наявній русскоязичності. Відсутня національність не у розумінні, що ті особи завалились раптом десь з Марсу чи утворились в результаті якогось звакуумсинтезу. Ні, усі вони народились в якихсь народах, за їх же власними словами, але перестали до тих народів належати. Тобто їх тато й мама після сотень років того ж самісінького процесу змішування різних націй між собою якимось чудом не втратили національності, а в цих людців національність раптом пропала. (Це усі вони дружно заявляють). Тобто точніше буде сказати, що ті особи виродились з деяких народів, раз перестали до них належати. Покинули їх, після чого запалились якоюсь дуже великою ненавистю до тих народів. І то до такої міри запалились, що аж-аж. Ось у такого відкинутого від наприклад українського народу людця єдина ознака друга — це ненависть до всього українського. А ознака ворога — це любов людини до рідного народу. Якщо мені хтось скаже, що це нормально, я відповім, що так, але в задзеркаллі. Не може бути нормальною ненависть до рідного народу. Більше того, щоб осатаніти цим почуттям, не обійтися без ломки основ загальнолюдської моралі.

Цим самим я хочу сказати, що як тільки від когось такі слова, як "щирий" ("щірий"), або "свідомий" — при бажанні легко можна назвати багато інших таких позитивних слів — починають виходити в лайливому значенні, то дуже важко не почати сприймати цю особу як абсолютно певно означеного відвертого покидька народу, з мови якого він почерпує новоутворені лайливі слова.

В мові дані слова завжди мали і матимуть й надалі цілком позитивне значення. А запаскуджують русскій язик вивернутими навиворіт значеннями як цих, так і інших, запозичених з мов покинутих ними народів слів, не хто інший, як духовно знищені російськомовні покидьки — як українського, так і інших народів. Поламані в процесі покидання рідного народу основи моралі — це саме якраз те, що потрібно російськомовному покидьку якогось народу, щоб без вагань і внутрішнього опору запаскуджувати те, чим нібито так сильно якось перейнявся — русскій язик. І то хіба тільки язик?

  Листопад 2001