2010-08-12
Проблеми російськомовності
JN 1:1 Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
JN 1:2 Воно в Бога було споконвіку.
JN 1:3 Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.
Не тільки для віруючих людей є очевидним той факт, що початком всього, що навколо нас, є Слово.
А оскільки навколо нас серед іншого існують також і проблеми, особливо в царині людських взаємин - в ставленні людей до людей, то цілком логічним буде спробувати зрозуміти, які саме хиби Слова, яке навколо нас, тягнуть за собою найбільші з цих проблем.
Звичайно що є суттєва кількість багатьом цікавих ідей та міркувань, пов'язаних з розглядом стійких етичних, моральних, психологічних та психічних відхилень у людей, які не здатні відповісти на питання про їхню національність (покидьків невідомих народів) - які усі російськомовні і які у своїй сукупності становлять таку системну диявольську хибу людської природи, що вони починають бути легко придатним матеріалом для використання їх в підготовці, учиненні та прикритті гігантських злочинних дій банди московських убивць - але не вони є предметом даної статті. Хоч звичайно є таке сподівання, що найближчим часом знайдеться привід поділитися ними з нормальними людьми, які зацікавлені у тому, щоб безрідні московські холуї зайняли своє гідне покидьків місце, замість перебувати у владних, силових, інформаційних та впливових коридорах на українській землі. Зайво і говорити, чи не так, що не доводиться сумніватися у тому, що неймовірні в інших державах, але суттєво присутні на українській землі проблеми будуть у нас доти, доки безрідні покидьки homo amorale будуть суттєво приймати участь у вирішенні дотичних до організації життєво важливих питань українського народу на українській землі.
Однак проблема російськомовного Слова на жаль суттєво торкається значно більш широкого кола людей, аніж тільки покидьки невідомих народів та відверті холуї московської банди убивць.
Давайте розглянемо одну з таких найбільш резонансних проблем - пов'язаність рівня поширеності різного роду збочень з російськомовністю. Адже це досить таки широко відомо, що в переважно російськомовних районах на українській землі суттєво більш високий рівень поширення різноманітних відхилень від нормальності, у тому числі гомосексуальних, аніж в переважно україномовних. Цю реальну гомопроблему російськомовності, коли спробувати глянути на неї максимально прямо та відверто, можна назвати іще так: якщо хочете, щоб Ваша дитина максимально імовірно була заражена гомосексуалізмом, то потурбуйтесь про те, щоб вона розмовляла - і головне думала - російською мовою.
Найбільш повно про сучасне розуміння зв'язку мови думки людини з дійсними правилами її поведінки можна прочитати в матеріалі: "Інформаційні технології і людські спільноти" http://www.narodnapravda.com.ua/history/483fe4f41abe4/ (http://h.ua/story/102293/), де зокрема зазначається: "жива мова, [...] одночасно виконує для своїх носіїв також функцію постійно актуального сховища правил безпосереднього людського спілкування у вигляді довідника зв’язку понять - головним чином понять, стосовних до характеристик людини і людських взаємин".
Що стосовно до відправної точки лацюга понять, який може зрештою привести до гомосексуального сприйняття світу, то це російське слово любовь", яке відповідає обом україномовним поняттям "любов" і "кохання", через що наприклад фундаментальний закон християнства:
GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!
- набуває на жаль в російській мові надто двозначного вигляду. Як і всі вислови, в яких присутнє слово "любовь" в розумінні не "кохання", а "любов".
Навряд чи дуже великою втіхою для тих, хто усіма силами своїми поширюють російськомовність на українській землі, може послужити той факт, що подібна проблема існує також в англійській мові. Проблема гомосексуалізаційності англомовності хоч зовнішньо дещо і подібна до проблеми російськомовності, але не аналогічна, адже додатковим ще одним суттєвим фактором гомосексуалізаційної дії російської мови є той факт, що чужомовна російськомовність, особливо коли вона на своїй рідній батьківській споконвічній землі, означає розрив з рідним народом, серед здавна усталених звичаїв якого - серед усіх народів - є моральний осуд усіх видів збоченств. Зауважимо при цьому спільний корінь слів "народ" і "народжувати", а саме якраз принципова відсутність народжень є ознакою номер один збочення - з точки зору будь-якої родової спільноти. Належність же кожного з нас (принаймні на початку існування) до родової спільноти, а родових спільнот в природі не так уже й багато, тільки родина, народ і людство, ось і все - визначається як самим фактом нашого фізичного існування, так і наявністю у кожного з нас людської свідомості.
Ще одним потужним неусувним сприятливим фактором гомосексуалізаційної проблематичності російської мови є хаотичність нагромадженості не пов'язаних між собою основних, тобто стосовних до характеристик людини і людських взаємин слів в російській мові, яка присутня через випадковість насмиканості з інших мов одних і відсутність тісно пов'язаних з ними інших споріднених слів, які утворюють собою ті асоціативні ряди понять, без наявності яких будь-яка мова залишається бути тільки технічною, технологічною - гуманітарно вихолощеною безплідною мовою. Що давно до речі є очевидним в найбільш освічених колах російської інтелігенції: "Но у нас бестолковая смесь пяти языков организовалась довольно скоро и составила то, что мы теперь называем языком образованного общества", - Н.Добролюбов. 1860 год. - що і тягне за собою дану найбільшу й на жаль принципово неусувну загальну проблему невиразності російської мови. Особливо болісну - до неприйнятності - з огляду на глобальну актуалізацію зараз і ще більшу ближчим часом саме якраз виразної здатності мов в області характеристик людини та людських взаємин.
Проблема принципової невиразності російської мови особливо помітна тут, у нас на українській землі, на тлі величезної виразної здатності української мови, яка здатна точно передавати словами щире людське ставлення та виражати найглибші людські почуття. А не тільки описувати їх, повідомляти про них, з чим технічно орієнтовані мови типу російської справляються цілком добре.
Олександр Франчук http://olexandr.uuuq.com
Проблеми російськомовності - 3
 |
Що саме робилося в 20-ті роки минулого сторіччя, а саме їх мають на увазі московські холуї, коли починають оповідати нам, що "українська мова набула найбільшої підтримуки саме від комуністів" - і робилось для чого, взагалі то зрозуміло, що найбільш коректно буде судити за наслідками тої московської робити.
Цікаво зауважити при цьому, що аналогічні методи "врємєннава паслаблєнія" застосовувались тоді ж московською бандою убивць не тільки в сфері "підтримуки" ними української мови, але й в інших сферах московської організованої злочинної діяльності. Найбільш широко відомий приклад - економіка. Сподіваюся про неп відомо навіть таким найбільш загальмованим московським холуям, як автор фрази "українська мова набула найбільшої підтримуки саме від комуністів". Однак дана "підтримука" вільного підприємництва в 20-х роках московською бандою, яка тоді прикривалась комуністичною личиною (зараз вже лахміття комуністичної фразеології лежить на смітнику, викинуте московською бандою убивць через його зайву обтяжливість), зовсім не тягне за собою московських оповідей для (перепрошую) тупих кретинів, щоб ті її повторяли, що нібито "вільне підприємництво набуло найбільшої підтримуки саме від комуністів". Чому? Цілком ясно чому - через наслідки тої "підтримуки", яка закінчилась ліквідацією усіх форм вільного підприємництва, яке з самого початку тої "підтримуки" моніторилось спецслужбами московської банди убивць, щоб пізніше скористатись здобутою інформацією для повної та остаточної ліквідації вільного підприємництва.
Тим часом аналогічні наслідки Українського Відродження 1922 - 1928 років у вигляді Розстріляного Відродження 1929 - 1933, тобто у вигляді політики фізичного винищення на основі використання спецслужбами банди московських убивць інформації, здобутої в процесі "українізації", всіх керівних і освічених верств українського народу протягом 1929 - 1933 років і пізніше, абсолютно не перешкоджають тупим московським холопам, по саму зав'язку напомпованим смердючим московським інфоканалізаційним "продуктом", тупо повторювати і повторювати без кінця вихлебтану ними з московської інфоканалізації (перепрошую) кретинську московську брехню: "українська мова набула найбільшої підтримуки саме від комуністів".
Адже досить таки широко відомо, що на протязі 1929 - 1933 років були розстріляні українські комуністи і управлінці, письменники, діячі профспілок, діячі культури, актори, було розстріляно з'їзд кобзарів в Харкові, а далі розстрілювали а чи не всіх підряд українців з освітою вище середньої. Критерій московського убивства - привселюдне використання людиною української мови, яка саме перед цим увійшла до загального публічного вжитку завдяки українізації під час Українського Відродження 1922 - 1928 років.
Політику українізації було оголошено ворожою, контрреволюційною і буржуазною, а всіх україномовних було оголошено українськими буржуазними націоналістами, агентами іноземних розвідок і т.п. Приблизна зараз відома оцінка числа розстріляних тоді з метою торжества на українській землі "вєлікава і магучєва русскава язика" українців становить 1 млн. Саме це і є разом з московськими голодоморними убивствами українського народу єдиною реальною підставою сучасного русскоязичія Києва, Харкова та інших великих українських міст.
Серед свідчень цілеспрямованого, спланованого, добре організованого московського убивання сліпих українських кобзарів, яке тривало протягом десятків років, є також й здобуті досить таки випадково:
.-----: [...] Коли я розговорився із Куртом Райхманом, організатором фестивалю, він розповів мені про спогади Шостаковича, видані в Лондоні і ще не перекладені ні російською, ні українською мовами. Йшлося про з'їзд кобзарів у Харкові, який розстріляли. Взагалі, в 20-30 роках в Україні було винищено кілька тисяч кобзарів. З'їзд - це лише частинка цієї історії. А багато кого забирали за пропискою: спочатку їхали фольклорні експедиції, які ні сном ні духом не здогадувалися, а просто записували кобзарів і давали звіти. Ці звіти потім читало НКВД і кобзарів розшукували і знищували. [...]
:-----. Едуард Драч: "Українські псалми XVII століття оцінила вся Європа"
Більше про планомірне убивання московською бандою убивць сліпих українських кобзарів можна прочитати тут: "РОЗСТРІЛЯНИЙ З’ЇЗД КОБЗАРІВ" http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7740
Було: http://h.ua/story/261097/ Евгений Пилянкевич 12:39 02/04/10 [...] українська мова набула найбільшої підтримуки саме від комуністів
Олександр Франчук olexandr.uuuq.com
Проблеми російськомовності - 2
 |
Слова Добролюбова: "Но у нас бестолковая смесь пяти языков организовалась довольно скоро и составила то, что мы теперь называем языком образованного общества" свідчать про те, що Добролюбов, разом з освіченою частиною російськомовного суспільства 1860 року мав усі підстави навіть і тодішню, яка розвивалась, російську мову вважати за "бестолковую смесь пяти языков". Адже жодних заперечень від інших російських літераторів цього широко відомого визначення одного з найбільш відомих в історії російських літературних діячів в бік російської мови ніхто навести не в змозі, чи не так.
Більше того, є такі свідчення, що деструктивну роль російської мови для всіх спільнот, де вона поширена, ясно усвідомлює інтелектуальна верхівка сучасного російського суспільства - думку про те, що біди Росії випливають з саме якраз російської мови, я почув якось ще в радянські часи в загальнодоступній московській телепередачі часів перебудови, безпосередньо від одного з російських філософів-лінгвістів. Як і що ця крамольна ідея широко розповсюджена в середовищі думаючих людей.
Звичайно що російською мовою в 19-му та на початку 20-го сторіччя була створена чудова література, це факт. І цьому є пояснення. Тодішня творча продуктивність російських літераторів пояснюється не тільки тим, що значна кількість українців, внаслідок державних заборон україномовної діяльності і державного ж стимулювання російськомовної діяльності в Російській імперії, працювали над розвитком російської літератури. Адже подібний процес переключення значної кількості українців, які народились і виросли в середовищі української мови, яка і дала їм їхній розвиток, на російськомовність тривав і після початку 20-го та 21-го сторіччя.
Творча тодішня успішність російського літературного процесу мала своїм ґрунтом перш за все реальний тогочасний мовний фундамент тодішнього російського літературного процесу - фундамент, який був присутній тоді, але відсутній сьогодні.
Що ж такого поворотного сталося на початку 20-го сторіччя - що раніше створена чудова література 19-го, початку 20-го сторіччя після того не зуміла знайти свого подальшого продовження? І після початку 20-го сторіччя різко припинився не тільки розвиток російської літератури, але й і розпочалися процеси деградації власне російської мови - навіть запас слів російської мови з того часу суттєво зменшився?
Хто хоч трішки цікавився розвитком російської мови, той в курсі, що саме якраз на початку 20-го сторіччя відбулась реформа, в результаті якої було спрощено російський алфавіт. І усунуті на початку 20-го сторіччя алфавітні "непотрібні ускладнення" дозволяли використовувати той алфавіт для запису слів не тільки російської, але й і української мови. З відповідним наприклад прочитанням (східним "є" та західним "і") букви "ять", грамотно розставляти яку в російському тексті було практично неможливо без знання української мови.
Таким чином на початку 20-го сторіччя явно іще недорозвинута, несамостійна російська мова була насильно відірвана від бездонного поняттєвого океану материнської української мови.
Для української мови, поняттєва структура якої внаслідок доброго знайомства з українською мовою усіх грамотних російськомовних людей живила процеси розвитку російської мови, ця операція минула звичайно що без жодних проблем.
Для російської ж мови, яка живилась від материнської української мови, дана акція відокремлення від неї стала справжньою непоправною катастрофою. Використання в російській мові українських асоціативних рядів, раніше таке природне з огляду на тотальне ознайомлення усіх грамотних російськомовних людей з українською мовою, швидко - з швидкістю появи нових поколінь, не знайомих з українською мовою - перестало бути можливим.
А традиція черпання українських слів російською мовою, вона хоч і залишилася, але тепер ніякої користі із вирваних з природного українського асоціативного контексту покалічених обрубків понять вже нема. Тепер для корисності запозичень українських слів в російську мову значно простіший вигляд має просте вивчення усіма російськомовними людьми української мови в усій її повноті, аніж повернення до того стану наявності опосередкованого підключення української мови до російської мови, яке мало місце на початку 20-го сторіччя.
Олександр Франчук olexandr.uuuq.com
Література:
1. Михайло КРАСУСЬКИЙ, ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ http://h.ua/story/119495/
2. Іван Ющук, 12 фактів про давність української мови http://sd.org.ua/news.php?id=9892
3. Володимир СЕЛЕЗНЬОВ, Правда історії та міфи мовознавства http://www.day.kiev.ua/173437/
4. Юрiй КОНКЕВИЧ, Не говориш українською -- менше живеш! http://sd.org.ua/news.php?id=9001
5. Олександр Франчук, Російськомовність - це не ознака продажності... але: http://h.ua/story/55354/
6. Олександр Франчук, Що таке рідна мова, або "какая разніца на каком язикє" http://www.narodnapravda.com.ua/politics/46e91726d324b/ (http://h.ua/story/58647/)
7. Олександр Франчук, Прєступнік і злочинець http://www.narodnapravda.com.ua/politics/46efc82a63097/ (http://h.ua/story/59436/)
8. Олександр Франчук, Шедевр Редьярда Кіплінга "If" в суперперекладі Василя Стуса http://www.narodnapravda.com.ua/life/478125b13312c/ (http://h.ua/story/77710/)
9. Олександр Франчук, Інформаційні технології і людські спільноти http://www.narodnapravda.com.ua/history/483fe4f41abe4/ (http://h.ua/story/102293/)
10. Олександр Франчук, Проблеми російськомовності http://www.narodnapravda.com.ua/culture/4b96228ee5f03/ (http://h.ua/story/259623/)
Підписатися на:
Дописи (Atom)