ВЕРШИГОРА, Люди с чистой совестью, 1947-1986

Порівняння одного епізоду в двох виданнях.
(Опублікував в ukr.politics, в 2004, Петро Багмет)

ПЕТРО ВЕРШИГОРА, ЛЮДИ з чистою совістю
УКРАЇНСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО ПОЛІТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Київ 1947
 (видання 1947 року) 1:
- Та хто ж він такий, цей дядько? - запитав я.
- Він? Кіномеханік. З райцентру. Кіно крутить. Почав я за ним стежити; може, думаю, таким чином компаньйонів його вивідаю. Нема нікого. Крім хлопчини, його помічника. Ні з ким він ніби не зустрічається і знайомства не водить. Діло, на яке мене сюди послали, - диверсійна робота. Чистота у виробництві тут має бути ідеальна і тонкість - як у майстра-годинникаря.

Петр Петрович Вершигора. Люди с чистой совестью
Изд.: М. "Современник", 1986
(издание 1986 года) 1:
- Да он кто же такой, этот детина?
- Да киномеханик. В райцентре. Киношку крутит. Стал я за ним следить - может, думаю, таким образом его компаньонов узнаю. Но, кроме помощника-немца, ни с кем он вроде не встречается и знакомства не ведет. Помощник этот вечером киношку крутил, а днем на базаре краденым добром спекулировал. А тут начальство мое снова нажимать стало: "Не пора ли, уважаемый, переходить к делу?" А дело, за которым меня посылали, есть диверсионная работа. Чистота в производстве тут нужна очень большая, и тонкость тоже требуется не меньше, чем у часовых дел мастера.

(видання 1947 року) 2:
- Як сказати... - Батя хвилину помовчав. - Але міркувати про це мені тоді ніколи було. Половину діла зроблено, а друга, відповідальніша половина попереду. Хто увімкне рубильника? І коли?
Я підвівся на лікоть. Батя задумався, наче не зважувався на якесь розв'язання цього важкого питання.
- Довелося піти на жорстоку річ. Я казав вам, що був у Ніна помічник - хлопчина. Коробки підносив, умів пустити апарат, перемотати стрічку. Зрозуміло - нашого задуму він не знав. От і зупинилися ми на тому, що рубильника увімкне хлопчина.
- Отак?
- Отак. Іншого виходу не було. Батя знову помовчав.
- Залишилось друге питання: коли?? -сказав я.
- Під час сеансу, звичайно.
- Але ж у театрі наші бувають, мирні люди.

(издание 1986 года) 2:
- Это как сказать. Но подобными размышлениями мне тогда заниматься некогда было. Полдела сделано, а вторая, самая ответственная половина впереди. Кто включит рубильник? И когда? Я говорил вам, что был у Нина помощник. Немцы ему своего солдата поставили. Вроде - часовой для порядка, и подучивался. Нестроевой, но тоже гонор показывал, - как чуть подучился киноделу у русского, так уже и норовит своего наставника по зубам съездить. Аппарат запустить умел, ленту перемотать. Вот и остановились мы на таком варианте, что этот рубильник пускай сам немец и включит.
- А когда?
- Во время сеанса, конечно.
- Но в театре же русские, мирные люди бывают.

(видання 1947 року) 3:
- Нічого, старт непоганий. А як же кіномеханік?
- З Ніном нашим історія вийшла.. Він показав хлопчині рубильника й каже: <Мені треба додому заскочити; хвилини через три-чотири увімкни пластинку>. А сам вийшов з театру і бігом до мене. Та хлопчині не терпілося, чи може поняття про хвилини він мав невиразне. Не встиг Нін кроків тридцять від театру відбігти, а пластинка вже й заграла. Ніном об землю кинуло, забило памороки. Він і зараз ніби контужений, заїкається, і руки тремтять.
- Хлопчину жаль.
- Що ж ти зробиш... Зате великою ціною... Ну от. Після вибуху в
кіно пішли в нас справи. Та про це довго розказувати, а ми вже й так забалакались. Пора спати.

(издание 1986 года) 3:
- Ничего. Старт подходящий. А как же киномеханик?
- С Нином нашим история приключилась. Он своему помощнику рубильник показал и говорит: "Я нах хауз сбегать должен... Так ты минут через фир-фюнф включи пластинку". А сам из театра вышел и бегом ко мне. А тот, видно, коньяка насосался и понятие о минутах имел неясное. Не успел Нин шагов тридцать от театра отойти, пластинка-то и заиграла. Нина об землю без чувств ахнуло. Он и сейчас вроде контуженный. Заикаться стал, и руки дрожат. Ну-с, вот. После взрыва в кино пошли у нас дела. Да об этом разговор долгий. Мы уже и так заболтались. Спать пора.

Как ликвидировали Бандеру

http://maxpark.com/community/90/content/2282592?digest&utm_source=newsletter&utm_campaign=digest
Как ликвидировали Бандеру
Анатолий Лукьянов перепечатал из newsland.com 28 октября 2013, 10:05
[...]Какое значение имела для Украины борьба ОУН?
Постараемся отрешиться от идеологических пристрастий (хотя это и трудно) и непредвзято оценить деятельность Бандеры для Украины. Была ли она благом?

Якщо глянути, не з московської інфоканалізації, на український контекст 1943-1955, то одразу стане видно, що в 1946-47 на всій території України, де не було бандерівців, банда московських убивць організувала третє голодоморне убивство на українській землі і без особливих ускладнень і з повним комфортом та безпекою для себе, убили принаймні 1(один) млн. 500 тис. українців, головним чином українських дітей.
За весь же період 1943-55 на землях, де діяли бандерівці, загинуло 160 чи 180 тис. людей, в тому числі значна кількість московських посіпак всіх гатунків.
Порівняйте цифри і зробіть елементарний висновок, чи була благом для українського народу діяльність Бандери.
І це навіть не враховуючи значної кількості порятованих в незахищених від московських убивць українських землях людей провіантом, привезеним з бандерівських районів. І також не враховуючи передчасного припинення московського голодоморного убивства 1946-47, в зв'язку з загрозою перетворення в бандерівців всього українського народу.
___
Если посмотреть, не из московской инфоканализации, на украинский контекст 1943-1955, то сразу станет видно, что в 1946-47 на всей территории Украины , где не было бандеровцев, банда московских убийц организовала третье голодоморное убийство на украинской земле и без особых осложнений и с полным комфортом и безопасностью для себя убили по крайней мере 1 (один) млн. 500 тыс. украинцев, главным образом украинских детей.
За все же период 1943-55 на землях, где действовали бандеровцы, погибло 160 или 180 тыс. человек , в том числе значительное количество московских прихвостней всех сортов.
Сравните цифры и сделайте элементарный вывод, была ли благом для украинского народа деятельность Бандеры.
И это даже не учитывая большого количества спасенных в незащищенных от московских убийц украинских землях людей провиантом, привезенным из бандеровских районов. И также без учета преждевременного прекращения московского голодоморного убийства 1946-47, в связи с угрозой превращения в бандеровцев всего украинского народа.

Олександр Франчук

Рецепт щастя (з рос. перекл.)

Рецепт щастя

Вступ

Усі без жодного винятку хочуть бути щасливими — але порівнюючи між собою ті слова про розуміння щастя, які а чи не щодня від різних людей чути, як в ЗМІ, так і безпосередньо, добре видно, що з уявленням про цю найбільш важливу в людському житті річ існують значні проблеми, незважаючи на те, що одночасно ніхто не сумнівається в тому, що саме якраз щастя, для усіх і для кожного, є найвищою цінністю з усіх цінностей.

Тому спробуємо ясно сформулювати, ґрунтуючись на міркуваннях найбільш відомих мислителів людства, що ж це насправді таке, щастя, і як його досягнути. Можливо ясність в цьому питанні допоможе комусь стати щасливим — бачення мети та шляху до неї без сумніву сприяє її досягненню.

Спершу, після формулювання визначення поняття щастя, нагадаємо про підстави для такого визначення, тобто про розуміння поняття щастя, досягнуте на сьогодні — беручи з джерел в основному найголовніші висновки — і переконаємось у тому, що насправді вже дуже і дуже давно нема проблеми точно знати, що воно таке щастя і які способи його досягнення, тобто де воно знаходиться і за яких умов може бути досягнуте. Як було сказано: "[...] Годі нам бути щасливими. [...] Не можемо віднайти щастя. [...] Бо не бажаємо й бажати не хочемо. [...] Тому, що не знаємо, в чому воно полягає. [...] сенс у тому, щоб осмислити, в чому полягає щастя" [2].

Далі, також без зайвої деталізації (її можна побачити в наведених у списку використаних  джерел текстах) розглянемо труднощі, які супроводжують кожного, хто хоче досягнути щастя — тобто супроводжують кожного з нас — і про також давно відомі шляхи подолання тих труднощів.

А вже тоді розглянемо очевидне і найцікавіше після цього питання, чому при такому високому і давно наявному рівні легко кожному доступного суспільного знання — як про саме щастя, так і про труднощі його досягнення та шляхи їх подолання, ті труднощі разом з неминучими їхніми наслідками аж ніяк ніде не зникають й нікуди не діваються, і з ними знов і знов зустрічаються, день за днем тисячі років, все нові і нові покоління бажаючих бути щасливими.


Визначення

Щастя — це суто людський, тобто притаманний тільки людині, такий стан [4] гармонії її духовності, якого людина може досягти тоді і тільки тоді, коли вона _діє_ згідно, а не всупереч до людської доброчесності.

Таке підкреслене наголошення на суто людській природі людського щастя необхідне для того, щоб явно відрізнити його від інших, притаманних всьому живому, у тому числі й людині, фундаментальних видів спільного для всього живого щастя, а саме щастя рослинного (споживання та зростання), та щастя тваринного, пов'язаного з емоціями, відчуттями та почуттями.

Детальніше про ці різні види щастя — в Арістотеля [1]. Докази ж того, що щастя рослинне, тваринне і людське, в своїй основі, не перекривають одне одного (не перетинаються між собою), а також щодо пріоритету для людини, коли вибору уникнути неможливо, людського щастя, можна знайти в Сковороди [2].

Більшість міркувань, на яких ґрунтується дане визначення поняття щастя, і що воно без дій бути не може, знаходяться в [1]. Усі ті міркування надзвичайно ретельно обґрунтовані та деталізовані, як щодо суттєвої відмінності поняття людського щастя від щастя тваринного і рослинного, так і щодо безліч його зв'язків з іншими речами, зокрема того, що частенько "навіть для однієї людини щастя — то одне, то інше: адже, захворівши, люди бачать щастя у здоров'ї, збіднівши — у багатстві, а знаючи за собою неуцтво, захоплюються тими, хто розмірковує про що-небудь велике і таке, що перевищує їхнє розуміння".

Тут слід зауважити, що хоч в основі своїй, в корені, щастя людське, тваринне та рослинне мають окремий вигляд, однак в кроні реального життя звичайно що перетинаються на кожному кроці.

Тому хоч в доповідях TED [3] про результати сучасних досліджень нам і доповідають, що відсоток тих, хто почувають себе щасливими [Dan Gilbert], наприклад серед людей рік, чи навіть три місяці після здавалося б величезного нещастя назавжди — катастрофічного, необоротного каліцтва, практично не відрізняється від такого відсотку серед людей цілком здорових, однак ті ж дослідження щоразу показують [Mihaly Csikszentmihalyi], що скажімо незалежність рівня щасливості від рівня матеріального добробуту є тільки тоді, коли рівень добробуту вищий від якогось мінімального порогового рівня. А коли люди бідніші того порогу, то це явно робить їх нещаснішими.

Це відбувається не тільки з тої причини, що рослинне притаманне усьому живому, а тваринне також людині, але й тому, що і родові, і господарські форми людського спілкування, носієм правил яких людина є [6], не просто не обходяться без духовних, тобто суто людських правил людського спілкування, а прямо підпорядковані їм. Іншими словами кажучи, якщо правдиві правила духовного людського спілкування (доброчесність) не є основою десь в будь-яких формах спілкування, то там відсутній і суто людський сенс діяльності, тобто сподівання досягнути людського щастя.

Дане вище визначення людського щастя також згідне з словами Сковороди: "Шукаємо щастя по країнах, часах, статтях, а воно скрізь і завжди з нами: як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Немає його ніде від того, що воно скрізь. Воно подібне до сонячного сяйва — відхили лише душу свою" [2].

Дане на початку розділу визначення не тільки не суперечить щойно наведеним словам Сковороди, але й цілком відповідає всьому трактату [2], звідки ці слова взяті. Адже діяти згідно з людською доброчесністю кожен може всюди і завжди — оскільки людська доброчесність, разом із справжнім щастям, "не в знатній посаді, не в гожості тіла, не в гарній країні, не в славному часі, не у високих науках, не у щедрому багатстві" [2].

Що саме конкретно мав на увазі Сковорода, говорячи, що щастя: "живе у внутрішньому мирі серця нашого, а мир у погодженні з Богом" [2],  і що саме, в той же час, є доброчесністю, у тому числі в найпобутовішому розумінні цього слова — тобто яким же конкретно правилом слід керуватися в своїх діях, щоб бути щасливим, то це також відомо — геніальний винахід універсального правила правил людського спілкування, хоч і зроблений дві тисячі років тому, однак за усіма ознаками ще тільки починає свій шлях: "GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!" [5].


Труднощі

Найбільш лаконічно і точно про єдину причину відсутності щастя сказано в Сковороди: "Джерелом нещастя є наша безпорадність: воно нас полонить, видаючи гірке за солодке, а солодке за гірке" [2]

Про те ж саме можна почути і в наш час, наприклад: “справа не у відсутності духовності . Є інша небезпека: хибна духовність.” [7]

Найдетальніше розглянув причину відсутності щастя Арістотель, починаючи з такого міркування: "[...] мудрість — це і наукове знання, і осягнення розумом речей, найбільш цінних за природою [...] мудрість створює щастя, тому що, будучи частиною доброчесності загалом, вона робить людину щасливою від володіння доброчесністю і від діяльного її вияву." [1] Це саме, дещо іншими словами, сказав Степан Бандера: "Правда — це дорога, якою людська душа прямує до Бога" [10] і Григорій Сковорода: "Премудрості сенс у тому, щоб осмислити, в чому полягає щастя, — ось праве крило, а доброчесність прагне до пошуку. Через це вона в еллінів та римлян мужністю і силою зветься — ось ліве крило"

Тут слід зауважити, що сьогодні є повна ясність у тому, що, на жаль, навіть і досить високі наукові й технічні знання насправді дуже далекі від справді людської мудрості, тобто від осягнення розумом речей, найбільш цінних за самою природою пошуку шляху до щастя, а саме від пізнання правдивих людських якостей та взаємин.

Кожен, кому тільки не ліньки, легко може зауважити (і навести) безліч життєвих прикладів, у тому числі серед високо освічених людей, які незаперечно доводять, що складність вирішення, на перший погляд здавалося б навіть і дуже простих морально-етичних задач, на порядок, чи навіть на порядки вища, аніж складність вирішення навіть і найважчих наукових та технічних проблем.

Прикладів такого фундаментального невігластва з боку чудово науково-технічно підкованих людей всюди повнісінько — а особливо в наших краях, де подібні люди деколи не просто ведуть непомірковане життя, причини якого розглядав Арістотель, а набагато гірше, свідомо приймають діяльну участь у системній, відверто злочинній діяльності.

Чужі накинуті шляхи, у вигляді глибоких колій з крутими слизькими краями, хибно обрані такими людьми, завжди та неминуче вели, ведуть і будуть вести їх в одне і те ж саме сумне місце — в глибоку й остаточну, цілком завершену й доконану нещасність.

Це ж цілком очевидно, чи не так, що коли душа вже в цьому житті кипить докипає в муках пекельного казана, наповненого злобою, заздрістю, ненавистю та брехнею, без чого свідома участь у злочинній діяльності бути не може, то ніякі за це рослинні 30 срібляників (чи 300 000 000 срібляників), плюс повне забезпечення навіть й усіх можливих видів тваринних задоволень, ніколи не дасть можливості ні говорити, ні навіть і думати про надію на жодну можливість в такому випадку людського щастя.

Що ж до причин непоміркованого життя, повернімося до міркувань Арістотеля, то його "ведуть під впливом певних розмірковувань і думок" [1], адже  усі чинять свої дії таким чином, щоб було краще, тобто щоб наблизитись до щастя. Навіть той, хто підписує угоду з дияволом, чинить так звичайно що не тому, що мріє про вічні муки, а тому, що хибно вважає, в даний момент часу, що це — найкращий вибір, який швидше за всі інші наблизить його до щастя.

Інше джерело непоміркованого життя всупереч до людської доброчесності — це пристрасть: "треба дослідити питання про пристрасть: якщо вона буває по невіданню, то що це за невідання таке? Адже зрозуміло, що той, хто веде непомірковане життя, все ж не думає так жити, перш ніж виявився охоплений пристрастю [...] Вважається, однак, що деякі пристрасті бувають у нас від тіла і доброчесність вдачі значною мірою тісно пов'язана з пристрастями [...] хто живе по пристрасті, мабуть, і слухати не буде умовиводів, які відвертають його від пристрасті, а якщо й буде, не зрозуміє; як же при такому складі можна переконати?" [1]

Арістотель також не забув нагадати нам про ті можливості, які суспільство може використовувати, щоб спонукати людей до доброчесності, тобто до того, щоб вони були щасливими: про виховання, про правильні закони, про отримання вірної настанови в доброчесності, про покарання й штрафи і навіть про виганяння геть невиправних та приборкування їх стражданням, немов худоби ярмом.

І от, через різні міркування на зразок:
"Одні думають, що чеснотливими бувають від природи, інші — що від звички, треті — що від навчання",

Арістотель приходить до висновку:
"ясно, що наявність природного від нас не залежить, але дається внаслідок деяких божественних причин по-справжньому удачливим",

а також що:
"Розмірковування ж і навчання, мабуть, впливають не на всіх, а треба, щоб душа слухача завдяки звичкам заздалегідь була підготовлена правильно насолоджуватися та ненавидіти, подібно до обробленої землі, готової зростити сім'я. [...] Отже, треба, щоб уже заздалегідь була в наявності вдача, яка б відповідала доброчесності, любила прекрасне і відкидала ганебне." [1]


Подолання труднощів

Отже якщо людині перед тим, як вона обирає робити те, чи інше, через хиби в її розумі, видається "гірке за солодке, а солодке за гірке", то в результаті вона починає жити всупереч доброчесності — тобто сама, по своїй волі обирає бути нещасною замість бути щасливою, і ця біда трапляється через хибні міркування та хибні пристрасті.

Але як у хибних міркувань, так і у хибних пристрастей джерело одне і те ж саме — хибні уявлення. Неточна, неадекватна, помилкова оцінка найбільш значущих для людини речей — речей, повторимо, найбільш цінних за самою природою пошуку шляху до щастя, а саме правдивих людських якостей та взаємин, ось єдине джерело нещасності. Відсутність у людини правдивого та негайного розуміння на кожному кроці її життя — відчуття — що є доброчесним, а що ні, тягне за собою неможливість для людини бути щасливою.

Але як у людини заздалегідь може взятись вдача, яка б відповідала доброчесності, любила прекрасне і відкидала ганебне?  Звідки береться правдивість відчуття солодкого, коли воно справді солодке, і гіркого, коли воно справді гірке?

Хоч відповідь на це питання так само досить таки давно на щастя є, однак на жаль з її суспільним усвідомленням існують значно більші труднощі, аніж з досить таки широко відомою і зафіксованою в суспільній свідомості причетністю до людського щастя людської доброчесності.

“Сутністю людського буття є мова”, як висловився в [9] Мартін Гайдеґґер, один із найбільш відомих філософів ХХ сторіччя, і "Закони мови — це колії, по яких рухається духовна діяльність" — це ще більше як сто років до Гайдеґґера сказав Вильгельм фон Гумбольдт [11].

І оскільки,  як це обговорюється в [8], природа людського мислення має мовну основу, а "жива мова виконує для своїх носіїв також функцію постійно актуального сховища правил безпосереднього людського спілкування у вигляді довідника зв’язку понять — головним чином понять, стосовних до характеристик людини і людських взаємин" [6], то людське сприйняття, людське ставлення до тих чи інших речей, людське їх відчуття — перш за все виявів найважливіших, найбільш цінних за самою природою пошуку шляху до щастя речей, тобто людських якостей та взаємин, людині дає саме якраз та мова, якою мислить людина.

А вже потім, після первинного відчуття, тобто після негайно визначеної мовою реакції, вступають в дію, особливо при наявності їх суперечності до первинного відчуття, інші речі, такі як виховання, правильні закони, вірні настанови в доброчесності, покарання, штрафи, і так далі — аж до "виганяння геть невиправних та приборкування їх стражданням, немов худоби ярмом".

Далі, у різних мов різні виразні здатності — і коли мова, яка володіє даною людиною, не надає людині первинного відчуття при сприйнятті суто людських речей, притаманними суто людині засобами для правдивого сприйняття людських якостей та взаємин, то це первинне відчуття надається іншими чинниками, а саме тваринною та рослинною природою людини.

Наприклад, як це показано в [8], українська мова здатна передавати глибокі щирі людські почуття і правдиві людські взаємини, а от засобами російської мови передати ці фундаментально необхідні людині на її шляху до щастя речі принципово неможливо — через ту неусувну в російській мові причину, що в ній “немає речі, де бракує слова” — нема, і принципово не може бути засобів для передачі глибоких справжніх людських почуттів і правдивих людських взаємин.

Є й такі свідчення, що деструктивну роль російської мови для всіх спільнот, де вона поширена, ясно усвідомлює інтелектуальна верхівка російського суспільства — думку про те, що біди Росії випливають з саме якраз російської мови, я почув якось ще в радянські часи в загальнодоступній московській телепередачі часів перебудови, від одного з російських філософів-лінгвістів. Як і що ця крамольна ідея широко розповсюджена в середовищі думаючих людей.

Але якщо українська мова здатна більше сприяти людині на шляху до щастя, аніж російська мова, то це мусить десь очевидно виявлятись?

Так воно і є. Подивіться на мапу поширення злочинності на українській землі і одразу ж побачите, що вона не що інше, як мапа русифікації України: чим більш русифіковані ті чи інші місця, тим вищий там рівень злочинності. Адже коли людина наважилась на злочин, то це означає, що вона нещасна. Ну нікому ж не прийде думка, що щасливіші люди більш схильні чинити злочини, ніж нещасливіші, чи не так.

І чи не цим, а саме величезною відмінністю здатності української та російської мов сприяти на шляху людини до щастя, пояснюється надзвичайна стійкість українського народу проти сотень років русифікації — русифікації усіма засобами, у тому числі з допомогою неодноразових гігантських голодоморних убивств: "мільйони людей, цілі народи в обличчі смерти захищають правди і цінності, які їм дорожчі від самого життя! Бо людська душа походить від Того, Хто споконвіку був перед життям і буде після життя, вічно, а оборона великих правд більше наближає людську душу до Бога, ніж життя." [10] І яка сьогодні продовжується далі дуже активно, наприклад практично усі найрейтинговіші програми, на всіх каналах українського телебачення сьогодні переведені на російську мову.

Що ж до того, що "наявність природного від нас не залежить, але дається внаслідок деяких божественних причин по-справжньому удачливим", тобто щодо уродженості деяких рис, від яких залежить можливість людини бути щасливою, то ми дійсно знаємо, що жінкам при надії не можна наприклад лякатися, чи там дивитися на щось потворне, негативні наслідки чого для дитини бувають ну дуже явні та очевидні.

Існує інформація також і про навпаки, позитивний вплив на дитину спостережень вагітної жінки за наприклад регулярним штурмом її чоловіком не там пиво-алкогольних напоїв, а гранітів університетського курсу то лінійної алгебри, то функціонального аналізу та інтегралу Лебега. Інакше кажучи, вплив переживань жінки, як позитивних, так і негативних, на шляхи розвитку її дитини, протягом всього часу вагітності, не підлягає жодному сумніву.

Це дає підстави думати, що для майбутнього дитини зовсім не байдуже, знаходиться вагітна жінка в російськомовному оточенні, несприйнятливому до глибоких справжніх людських почуттів і правдивих людських взаємин, чи вона оточена наповненою точним адекватним сприйняттям усіх істинно людських речей українською мовою.

Адже мабуть не надаремно має місце думка, що "Україна на протязі багатьох віків використовувалась ординцями як донор усього, що стосується розумової і творчої діяльності. Саме припинення донорства зупинило, а в багатьох випадках і відкинуло назад сьогоднішню імперію." [Говрош Вінниця]

Багато в чому можна, при бажанні, звинувачувати наших предків, предків сучасного українського народу — але тільки не в тому, що вони не спромоглися уберегти і передати нам, їхнім нащадкам, найцінніший світовий скарб, той скарб нації, поруч якого навіть і мільйони тон найцінніших металів та виробів з них просто прах, ніщо. І цей головний, найперший, якщо не єдиний засіб, придатний для того, щоб наблизитися до справжнього людського щастя — це наша досконала, правдива, точна українська мова.

Наші предки, незважаючи ні на які найбільші муки, смерті і страждання за це, зберегли і передали нам цей найбільший з усіх можливих скарбів, ту ні з чим не зрівняну дорогоцінність, набуту протягом незліченних віків — мову, яка одна дає нам саме якраз те, чого усі в світі люди хочуть найбільше — можливість бути щасливими.


Одна практична порада

Оскільки в наших краях сьогодні найгіршим чинником щодо нашого бажання бути здатними бути щасливими є настирливе пропихання всюди російської мови, то найперше, окрім бути доброчесною людиною, слід особисто потурбуватись про хоч часткову нейтралізацію цього у нас найгіршого, системно негативного моменту.

Спробуйте не купувати нічого на російській, ні преси, ні книг, і переключати телеканал, коли чути російську мову. Багато років так роблю, і ще жодного разу не пошкодував. Це хоч звісно і не гарантує негайного щастя, однак одразу ж відчуєте, що рекомендації професора Преображенского щодо благотворності нечитання совєтскої преси, сьогодні повністю дійсні також і стосовно її прямого нащадка, майже всього насильно російськомовного тут на українській землі.

Майже всього, я маю на увазі, що наприклад технічні тексти російською, через технічний характер російської мови, цілком придатні для вжитку (хоч англомовні оригінали зрозуміло що завжди більш якісні), і що макспарк годиться для участі в ньому, а передачі Шустера, Кисельова, Гордона і Дорофеєва чи там фільми Ельдара Рязанова та "Мастер и Маргарита" Бортка — для перегляду.

Перелічив, що одразу згадалось — усе те добре, в чому є міра і нема зайвого фанатизму, який з людським розумом, абсолютно необхідним для людського щастя, має мало спільного. Просто не треба забувати того факту, що справжня мета людей, які так настирливо намагаються нас русифікувати, незалежно від того, усвідомлюють це вони самі, чи ні, зробити нас більш несприйнятливими до щастя, нещасливішими — не намагаючись при цьому ототожнювати усіх русифікованих з тими, хто намагаються нас русифікувати.


Література

1. Арістотель, Нікомахова етика, Переклад Віктора Ставнюка,
http://www.ae-lib.org.ua/texts/aristoteles__nicomachean_ethics__ua.htm
http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-304.htm

2. Григорій Сковорода, РОЗМОВА П'ЯТИ ПОДОРОЖНІХ ПРО ІСТИННЕ ЩАСТЯ В ЖИТТІ [ТОВАРИСЬКА РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ МИР], http://www.utoronto.ca/elul/Skovoroda/Rozmova5.html

3. Лекції TED, http://www.ted.com/playlists/4/what_makes_us_happy.html

4. Академічний тлумачний словник української мови в одинадцяти томах, http://sum.in.ua/s/shhastja

5. Біблія, http://www.ukrainian-bible.co.uk/B48C005.htm

6. Інформаційні технології і людські спільноти, http://h.ua/story/339791/

7. Сергій КРИМСЬКИЙ, «Принципи духовності ХХI століття», http://www.day.kiev.ua/75112

8. “Сутністю людського буття є мова” http://h.ua/story/380079/

9. Мартін Гайдегґер. Дорогою до мови, http://shron.chtyvo.org.ua/Heidegger_Martin/Sutnist_movy.pdf

10. Степан Бандера, З НЕВИЧЕРПНОГО ДЖЕРЕЛА,  https://docs.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alOTlhZTFkMDQtMWFmYi00YjI1LWFkOGMtZmUzZGUyZjRlNzRj/edit?usp=sharing

11. Вильгельм фон Гумбольдт «Избранные труды по языкознанию», М., 1984. С. 37-297, О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества (1830-1835)


___
Рецепт счастья

Введение

Все без единого исключения хотят быть счастливыми — но сравнивая между собой те слова  о понимании счастья, которые чуть ли не ежедневно от разных людей приходится слышать, как в СМИ, так и непосредственно, хорошо видно, что с представлением об этой наиболее важной в человеческой жизни вещи существуют значительные проблемы, несмотря на то, что одновременно никто не сомневается в том, что именно счастье, для всех и для каждого, является наивысшей ценностью из всех ценностей.

Поэтому попробуем ясно сформулировать, основываясь на соображениях наиболее известных мыслителей человечества, что же это на самом деле такое, счастье, и как его достичь. Возможно ясность в этом вопросе поможет кому-то стать счастливым — видение цели и пути к ней несомненно способствует ее достижению.

Сначала, после формулировки определения понятия счастья, напомним об основаниях для такого определения, то есть о понимании понятия счастья, достигнутом на сегодня — беря из источников в основном главные выводы — и убедимся в том, что на самом деле уже очень и очень давно нет проблемы точно знать, что такое счастье и какие способы его достижения, то есть где оно находится и при каких условиях может быть достигнуто. Как было сказано: "[...] Нельзя нам быть счастливыми. [...] Мы не можем обрести счастье. [...] Потому что не желаем и желать не хотим. [...] Потому что не знаем, в чем оно заключается. [...] смысл в том, чтобы осмыслить, в чем заключается счастье "[2].

Далее, также без излишней детализации (ее можно увидеть в приведенных в списке литературы текстах) рассмотрим трудности, которые сопровождают каждого, кто хочет достичь счастья — то есть сопровождают каждого из нас — и о также давно известных путях преодоления тех трудностей.

А уже тогда рассмотрим очевидный и самый интересный после этого вопрос, почему при таком высоком и давно существующем уровне легко каждому доступного общественного знания — как о самом счастье, так и о трудностях его достижения и путях их преодоления, те трудности вместе с неизбежными их последствиями отнюдь нигде не исчезают и никуда не деваются, и с ними снова и снова встречаются, день за днем тысячи лет, все новые и новые поколения желающих быть счастливыми.


Определение

Счастье — это чисто человеческое, то есть присущее только человеку, такое состояние [4] гармонии его духовности, которого человек может достичь тогда и только тогда, когда он _действует_ согласно, а не вопреки человеческой добродетели.

Такое подчеркнутое акцентирование на чисто человеческой природе человеческого счастья необходимо для того, чтобы явно отличить его от других, присущих всему живому, в том числе и человеку, фундаментальных видов общего для всего живого счастья, а именно счастья растительного (потребление и рост), и счастья животного, связанного с эмоциями, ощущениями и чувствами.

Подробнее об этих различных видах счастья — у Аристотеля [1]. Доказательства же того, что счастье растительное, животное и человеческое, в своей основе, не перекрывают друг друга (не пересекаются между собой), а также относительно приоритета для человека, когда выбора избежать невозможно, человеческого счастья, можно найти у Сковороды [2].

Большинство рассуждений, на которых основывается данное определение понятия счастья, и что оно без действий быть не может, находятся в [1]. Все те рассуждения чрезвычайно тщательно обоснованны и детализированны, как относительно существенного отличия понятия человеческого счастья от счастья животного и растительного, так и относительно множества его связей с другими вещами, в частности того, что зачастую "даже для одного человека счастье — то одно, то другое: ведь, заболев, люди видят счастье в здоровье, обеднев — в богатстве, а зная за собой невежество, восхищаются теми, кто рассуждает о чем-нибудь большом и таком, что превышает их понимание".

Здесь следует заметить, что хотя в основе своей, в корне, счастье человеческое, животное и растительное имеют отдельный вид, однако в кроне реальной жизни конечно что пересекаются на каждом шагу.

Поэтому хотя в докладах TED [3] о результатах современных исследований нам и сообщают, что процент тех, что чувствуют себя счастливыми [Dan Gilbert], например среди людей год, или даже три месяца после казалось бы огромного несчастья навсегда — катастрофического, необратимого увечья, практически не отличается от такового процента среди людей вполне здоровых, однако те же исследования каждый раз показывают [Mihaly Csikszentmihalyi] что скажем независимость уровня счастья от уровня материального благосостояния есть только тогда, когда уровень благосостояния выше какого-то минимального порогового уровня. А когда люди беднее того порога, то это явно делает их несчастливее.

Это происходит не только по той причине, что растительное присуще всему живому, а животное также человеку, но и потому, что и родовые, и хозяйственные формы человеческого общения, носителем правил которых человек является [6], не просто не обходятся без духовных, т.е. чисто человеческих правил человеческого общения, а непосредственно подчинены им. Другими словами говоря, если истинные правила духовного человеческого общения (добродетель) не являются основой где-то в любых формах общения, то там отсутствует и чисто человеческий смысл деятельности, т.е. надежда достичь человеческого счастья.

Данное выше определение человеческого счастья также сообразно со словами Сковороды: "Ищем счастье по странам, временам, статьям, а оно везде и всегда с нами: как рыба в воде, так и мы в нем, и оно возле нас ищет нас самих. Нет его нигде от того, что оно везде. Оно подобно солнечному сиянию — открой только душу свою "[2].

Данное в начале раздела определение не только не противоречит только что приведенным словам Сковороды, но и полностью соответствует всему трактату [2], откуда эти слова взяты. Ведь действовать согласно человеческой добродетели каждый может везде и всегда — так как человеческая добродетель, вместе с настоящим счастьем, "не в знатной должности, не в красоте тела, не в хорошей стране, не в славном времени, не в высоких науках, не в щедром богатстве "[2].

Что именно конкретно имел в виду Сковорода, говоря, что счастье: "живет во внутреннем мире сердца нашего, а мир в согласии с Богом" [2], и что именно, в то же время, является добродетелью, в том числе в типа бытовом понимании этого слова — то есть каким же конкретно правилом следует руководствоваться в своих действиях, чтобы быть счастливым, то это также известно — гениальное изобретение универсального правила правил человеческого общения, хотя и сделано две тысячи лет назад, однако по всем признакам еще только начинает свой путь: " GAL 5:14 Ибо весь Закон в одном слове заключается: люби ближнего твоего, как самого себя " [5].


Трудности

Наиболее лаконично и точно о единственной причине отсутствия счастья сказано у Сковороды: "Источником несчастья есть наша беспомощность: оно нас пленяет, выдавая горькое сладким, и сладкое горьким" [2]

О том же можно услышать и в наше время, например: "дело не в отсутствии духовности. Есть другая опасность: ложная духовность. "[7]

Наиболее подробно рассмотрел причину отсутствия счастья Аристотель, начиная с такого рассуждения: "[...] мудрость — это и научное знание, и постижение умом вещей, наиболее ценных по природе [...] мудрость создает счастье, потому что, будучи частью добродетели в целом , она делает человека счастливым от обладания добродетелью и от деятельного ее проявления." [1] Это же, несколько иными словами, сказал Степан Бандера: "Правда — это дорога, по которой человеческая душа направляется к Богу" [10] и Григорий Сковорода: "Премудрости смысл в том, чтобы осмыслить, в чем заключается счастье, — вот правое крыло, а добродетель стремится к поиску. Поэтому она у эллинов и римлян мужеством и силой называется — вот и левое"

Здесь следует заметить, что сегодня есть полная ясность в том, что, к сожалению, даже достаточно высокие научные и технические знания на самом деле очень далеки от подлинно человеческой мудрости, то есть от постижения умом вещей, наиболее ценных по самой природе поиска пути к счастью, а именно от познания истинных человеческих качеств и взаимоотношений.

Каждый, кому не лень, легко может заметить (и привести) множество жизненных примеров, в том числе среди высоко образованных людей, которые неопровержимо доказывают, что сложность решения, на первый взгляд казалось бы даже очень простых морально-этических задач, на порядок, или даже на порядки выше, чем сложность решения даже самых тяжелых научных и технических проблем.

Примеров такого фундаментального невежества со стороны прекрасно научно-технически подкованных людей везде полно — а особенно в наших краях, где подобные люди порой не просто ведут неумеренную жизнь, причины которой рассматривал Аристотель, а гораздо хуже, сознательно принимают деятельное участие в системной, откровенно преступной деятельности.

Чужой навязанный путь, в виде глубокой колеи с крутыми скользкими краями, ошибочно избранный такими людьми, всегда и неизбежно вел, ведет и будет вести их в одно и то же самое печальное место — в глубокую и окончательную, вполне завершенную и совершенную несчастность.

Это же совершенно очевидно, не так ли, что когда душа уже в этой жизни кипит докипает в муках адского котла, наполненного злобой, завистью, ненавистью и ложью, без чего сознательное участие в преступной деятельности быть не может, то никакие за это растительные 30 сребреников (или 300 миллионов сребреников), плюс полное обеспечение даже и всех возможных видов животных удовольствий, никогда не даст возможности ни говорить, ни даже думать о надежде на наименьшую возможность в таком случае человеческого счастья.

Что же касается причин неумеренной жизни, вернемся к рассуждениям Аристотеля, то ее "ведут под влиянием определенных рассуждений и мыслей" [1], ведь все совершают свои действия таким образом, чтобы было лучше, то есть чтобы приблизиться к счастью. Даже тот, кто подписывает контракт с дьяволом, поступает так конечно не потому, что мечтает о вечных муках, а потому, что ошибочно считает, в данный момент времени, что это — лучший выбор, который скорее всех других приблизит его к счастью.

Другой источник неумеренной жизни вопреки человеческой добродетели — это страсть: "надо исследовать вопрос о страсти: если она бывает по неведению, то что это за неведение такое? Ведь понятно, что тот, кто ведет неумеренную жизнь, все же не думает так жить, прежде чем оказался охвачен страстью [...] Считается, однако, что некоторые страсти бывают у нас от тела и добродетель нрава во многом тесно связана со страстями [...] кто живет по страсти, пожалуй, и слушать не будет умозаключений , которые отвлекают его от страсти, а если и будет, не поймет: как же при таком складе можно переубедить? " [1]

Аристотель также не забыл напомнить нам о тех возможностях, которые общество может использовать, чтобы побудить людей к добродетели, то есть к тому, чтобы они были счастливы: о воспитании, о правильных законах, о получении верных наставлений в добродетели, о наказаниях и штрафах и даже об изгнании прочь неисправимых и укрощении их страданиями, как скота ярмом.

И вот, через различные рассуждения вроде:
"Одни думают, что добродетельными бывают от природы, другие — что от привычки, третьи — что от обучения",

Аристотель приходит к выводу:
"Ясно, что наличие природного от нас не зависит, но дается вследствие некоторых божественных причин по-настоящему удачливым",

а также:
"Рассуждения же и обучение, пожалуй, влияют не на всех, а надо, чтобы душа слушателя благодаря привычкам заранее была подготовлена правильно наслаждаться и ненавидеть, подобно обработанной земле, готовой взрастить семья. [...] Следовательно, нужно, чтобы уже заранее был в наличии нрав, соответствующей добродетели, любил прекрасное и отвергал позорное." [1]


Преодоление трудностей

Так что если человеку перед тем, как он выбирает действовать так или иначе, из-за недочетов его разума, кажется "горькое сладким, и сладкое горьким", то в результате он начинает жить вопреки добродетели — то есть сам, по своей воле выбирает быть несчастным вместо быть счастливым, и эта беда случается из-за ложных рассуждений и ложных страстей.

Но как у ложных рассуждений, так и у ложных страстей источник один и то же — ложные представления. Неточная, неадекватная, ошибочная оценка наиболее значимых для человека вещей — вещей, повторим, наиболее ценных по самой природе поиска пути к счастью, а именно истинных человеческих качеств и взаимоотношений, вот единственный источник несчастности. Отсутствие у человека верного и немедленного понимания на каждом шагу его жизни — ощущения — что добродетельно, а что нет, влечет за собой невозможность для человека быть счастливым.

Но как у человека заранее может взяться характер, соответствующий добродетели, что любил бы прекрасное и отвергал позорное? Откуда берется правдивость ощущения сладкого, когда оно действительно сладкое, и горького, когда оно действительно горькое?

Хотя ответ на этот вопрос также довольно давно к счастью есть, однако к сожалению с его общественным осознанием существуют более значительные трудности, чем с довольно широко известной и зафиксированной в общественном сознании причастности к человеческому счастью человеческой добродетели.

"Сущностью человеческого бытия является язык", как выразился в [9] Мартин Хайдеггер, один из самых известных философов ХХ века, и "Законы языка — это колеи, по которым движется духовная деятельность" — это еще более ста лет до Хайдеггера сказал Вильгельм Гумбольдт [11].

И поскольку, как это обсуждается в [8], природа человеческого мышления имеет языковую основу, а "живой язык выполняет для своих носителей также функцию постоянно актуального хранилища правил непосредственного человеческого общения в виде справочника связи понятий — главным образом понятий, относящихся к характеристикам человека и человеческих отношений"[6], то человеческое восприятие, человеческое отношение к тем или иным вещам, человеческое их ощущение — прежде всего проявлений важнейших, наиболее ценных по самой природе поиска пути к счастью вещей, то есть человеческих качеств и взаимоотношений, человеку дает именно раз тот язык, которым думает человек.

А уже потом, после первичного ощущения, то есть после немедленно определенной языком реакции, вступают в действие, особенно при наличии их противоречия к первичному ощущение, другие вещи, такие как воспитание, правильные законы, верные наставления в добродетели, наказания, штрафы, и т.д. — до "изгнания вон неисправимых и укрощения их страданием, как скота ярмом".

Далее, у разных языков разные выразительные способности — и когда язык, владеющий данным человеком, не предоставляет человеку первичного ощущения при восприятии чисто человеческих вещей, присущими сугубо человеку средствами для правильного восприятия человеческих качеств и взаимоотношений, то это первичное ощущение предоставляется другими факторами, а именно животной и растительной природой человека.

Например, как показано в [8], украинский язык способен передавать глубокие искренние человеческие чувства и истинные человеческие отношения, а вот средствами русского языка передать эти фундаментально необходимы человеку на его пути к счастью вещи принципиально невозможно — по той неустранимой в русском языке причине, что в нем "нет вещи там, где нету слова" — нет, и принципиально не может быть средств для передачи глубоких настоящих человеческих чувств и правдивых человеческих взаимоотношений.

Есть и такие свидетельства, что деструктивную роль русского языка для всех сообществ, где он распространен, ясно осознает интеллектуальная верхушка российского общества — мысль о том, что беды России вытекают из как раз русского языка, я услышал как-то еще в советские времена в общедоступной московской телепередаче времен перестройки, от одного из русских философов-лингвистов. Как и что эта крамольная идея широко распространена в среде думающих людей.

Но если украинский язык способен больше способствовать человеку на пути к счастью, чем русский язык, то это должно где-то очевидно проявляться?

Так оно и есть. Посмотрите на карту распространения преступности на украинской земле и сразу же увидите, что она не что иное, как карта русификации Украины: чем более русифицированы те или иные места, тем выше там уровень преступности. Ведь когда человек решился на преступление, то это означает, что он несчастен. Ну никому ведь не придет мысль, что счастливые люди более склонны совершать преступления, чем несчастливые, не так ли.

И не этим ли, а именно огромным отличием способности украинского и русского языков содействовать на пути человека к счастью, объясняется чрезвычайная стойкость украинского народа против сотен лет русификации — русификации всеми средствами, в том числе с помощью неоднократных гигантских голодоморных убийств: "миллионы людей, целые народы в лице смерти защищают правды и ценности, которые им дороже самой жизни! Ибо человеческая душа исходит от Того, Кто исконно был перед жизнью и будет после жизни, вечно, а оборона великих правд больше приближает человеческую душу к Богу, чем жизнь." [10] И которая сегодня продолжается дальше очень активно, например практически все наиболее рейтинговые программы, на всех каналах украинского телевидения сегодня переведены на русский язык.

Что же касается того, что "наличие естественного от нас не зависит, но дается вследствие некоторых божественных причин по-настоящему удачливым", то есть относительно врожденности некоторых черт, от которых зависит возможность человека быть счастливым, то мы действительно знаем, что женщинам в положении нельзя например пугаться, или там смотреть на что-то безобразное, негативные последствия чего для ребенка бывают ну очень явны и очевидны.

Существует информация также и о наоборот, положительном влиянии на ребенка наблюдений беременной женщины за например регулярным штурмом ее мужем не там пиво-алкогольных напитков, а гранитов университетского курса то линейной алгебры, то функционального анализа и интеграла Лебега. Иначе говоря, влияние переживаний женщины, как положительных, так и отрицательных, на пути развития ее ребенка, все время ее беременности, не подлежит никакому сомнению.

Это дает основания полагать, что для будущего ребенка совсем не безразлично, находится беременная женщина в русскоязычном окружении, невосприимчивом к глубоким настоящим человеческим чувствам и правдивым человеческим взаимоотношениям, или она окружена наполненным точным адекватным восприятием всех истинно человеческих вещей украинским языком.

Ведь видимо не напрасно имеет место мнение, что "Украина на протяжении многих веков использовалась ординцами как донор всего, что касается умственной и творческой деятельности. Именно прекращение донорства остановило, а во многих случаях и отбросило назад сегодняшнюю империю." [Говрош Вінниця]

Во многом можно, при желании, обвинять наших предков, предков современного украинского народа — но только не в том, что они не смогли уберечь и передать нам, их потомкам, ценнейшее мировое сокровище, то сокровище нации, рядом с которым даже миллионы тонн ценных металлов и изделий из них просто прах, ничто. И это главное, наипервейшее, если не единственное средство, пригодное для того, чтобы приблизиться к настоящему человеческому счастью — это наша совершенная, истинная, точная украинская мова.

Наши предки, несмотря ни на какие величайшие мучения, смерти и страдания за это, сохранили и передали нам это самое большое из всех возможных сокровищ, ту ни с чем не сравнимую драгоценность, приобретенную в течение бесчисленных веков — мову, которая одна дает нам именно как раз то, чего все в мире люди хотят больше всего — возможность быть счастливыми.


Один практический совет

Поскольку в наших краях сегодня наихудшим фактором относительно нашего желания быть способными быть счастливыми являются навязчивое протаскивание всюду русского языка, то прежде всего, кроме быть добродетельным человеком, следует лично позаботиться о хоть частичной нейтрализации этого у нас наихудшего, системно негативного момента.

Попробуйте не покупать ничего на русском, ни прессы, ни книг, и переключать телеканал, когда слышен русский язык. Много лет так делаю, и еще ни разу не пожалел. Это хоть конечно и не гарантирует немедленного счастья, однако сразу же почувствуете, что рекомендации профессора Преображенского в отношении благотворности нечитания советской прессы, сегодня полностью действительны также и в отношении ее прямого потомка, почти всего насильно русскоязычного здесь на украинской земле.

Почти всего, я имею в виду, что, например технические тексты на русском, через технический характер русского языка, вполне пригодны для потребления (хотя англоязычные оригиналы понятно что всегда более качественные), и макспарк годится для участия в нем, а передачи Шустера, Киселева, Гордона и Дорофеева или там фильмы Эльдара Рязанова и "Мастер и Маргарита" Бортка — для просмотра.

Перечислил, что сразу вспомнилось — все то хорошо, в чем есть мера и нету лишнего фанатизма, который с человеческим разумом, абсолютно необходимым для человеческого счастья, имеет мало общего. Просто не надо забывать того факта, что истинная цель людей, которые так настойчиво пытаются нас русифицировать, независимо от того, осознают это они сами, или нет, сделать нас более невосприимчивыми к счастью, несчастней — не пытаясь при этом отождествлять всех русифицированных с теми, кто пытается нас русифицировать.


Литература

1. Арістотель, Нікомахова етика, Переклад Віктора Ставнюка,
http://www.ae-lib.org.ua/texts/aristoteles__nicomachean_ethics__ua.htm
http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-304.htm

2. Григорій Сковорода, РОЗМОВА П'ЯТИ ПОДОРОЖНІХ ПРО ІСТИННЕ ЩАСТЯ В ЖИТТІ [ТОВАРИСЬКА РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ МИР], http://www.utoronto.ca/elul/Skovoroda/Rozmova5.html

3. Лекції TED, http://www.ted.com/playlists/4/what_makes_us_happy.html

4. Академічний тлумачний словник української мови в одинадцяти томах, http://sum.in.ua/s/shhastja

5. Біблія, http://www.ukrainian-bible.co.uk/B48C005.htm

6. Информационные технологии и человеческие сообщества, http://maxpark.com/community/1894/content/804988

7. Сергій КРИМСЬКИЙ, «Принципи духовності ХХI століття», http://www.day.kiev.ua/75112

8. “Сущностью человеческого бытия является язык ” http://maxpark.com/community/1894/content/2111588

9. Мартін Гайдегґер. Дорогою до мови, http://shron.chtyvo.org.ua/Heidegger_Martin/Sutnist_movy.pdf

10. С. Бандера: Из неисчерпаемого источника,  http://maxpark.com/community/90/content/1410349

11. Вильгельм фон Гумбольдт «Избранные труды по языкознанию», М., 1984. С. 37-297, О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества (1830-1835)

Путін: "ми один народ" (з рос. перекл.)

Путін: "ми один народ"

Слухаючи цю пряму очевидну брехню Путіна, що нібито російський та український народи - це один народ, згадуються слова Висоцького:

Ложь и зло, погляди, как их лица грубы,
И всегда позади воронье и гробы.

І скільки ж глибокої, до кінця перевіреної українським народом гіркої правди в цих словах найбільшого російського поета!

Адже саме якраз за цими відверто брехливими словами "ми один народ" від вождя, генсєка, хазяіна, шефа, баті, альфи, секретаря, хана, атца раднова, прєдсєдатєля московської банди убивць, знаходяться серії гігантських московських убивств українського народу - з яких голодоморні убивства 1946-47, 1932-34, 1921-23 є тільки найбільш видимою їх верхівкою.

Як підрахували незалежні від Москви демографи, якби не смертельний московський контроль над українським народом в 20-му сторіччі, то сьогодні український народ мав би 100 млн.

Коли ця людина, Путін, відверто бреше: "ми один народ", то цими словами він саме існування українського народу заперечує. І за цією підлою брехнею людини, насправді наповненої величезною смертельною ненавистю, саме якраз до українського народу, завжди знаходились, і знаходяться сьогодні, безліч конкретних московських дій, якими московська банда убивць робила раніше і продовжує реально робити сьогодні геть усе, що для цього може бути потрібно, щоб вже сьогодні, чи завтра, перетворити реальну життєву дійсність існування українського народу у відсутність його існування.

Ліквідація українського народу, ось що знаходиться за трьома на перший погляд невинненькими словечками сьогоднішнього розпорядника московської банди убивць - яка буквально тільки що убивала, убивала і убивала на українській землі, тільки одних українських дітей мільйонами і мільйонами, і нема жодної - навіть і найменшої ознаки, що припинила свої дії з метою довести до остаточного завершення свій диявольський план смерті українського народу.

А для нормальних людей, в тій же таки самій поезії Володимира Висоцького, є його думка, що слід робити нормальним людям в подібних випадках:

Если руки сложа, наблюдал свысока,
И в борьбу не вступил с подлецом, палачом,
Значит, в жизни ты был ни при чем, ни при чем.

___
Путин: "Мы один народ"

Слушая эту прямую очевидную ложь Путина, якобы русский и украинский народы - это один народ, вспоминаются слова Высоцкого:

Ложь и зло, погляди, как их лица грубы,
И всегда позади воронье и гробы.

И сколько же глубокой, до конца проверенной украинским народом горькой правды в этих словах крупнейшего российского поэта!

Ведь именно раз за этими откровенно лживыми словами "мы один народ" от вождя, генсека, хазяина, шефа, бати, альфы, секретаря, хана, атца Раднова, председателя московской банды убийц, находятся серии гигантских московских убийств украинского народа - из которых голодоморные убийства 1946-47, 1932-34, 1921-23 есть только наиболее видимой их верхушкой.

Как подсчитали независимые от Москвы демографы, если бы не смертельный московский контроль над украинским народом в 20-м веке, то сегодня украинский народ имел бы 100 млн.

Когда этот человек, Путин, откровенно лжет: "мы один народ", то этими словами он само существование украинского народа отрицает. И за этой подлой ложью человека, на самом деле наполненного огромной смертельной ненавистью, именно как раз к украинскому народу, всегда находились и находятся сегодня, множество конкретных московских действий, которыми московская банда убийц делала раньше и продолжает реально делать сегодня абсолютно все, что для этого может потребоваться , чтобы уже сегодня, или завтра, превратить реальную жизненную действительность существования украинского народа в отсутствие его существования.

Ликвидация украинского народа, вот что находится за тремя на первый взгляд невинненькими словечками сегодняшнего распорядителя московской банды убийц - которая буквально только что убивала, убивала и убивала на украинской земле, только одних украинских детей миллионами и миллионами, и нет никакого - даже малейшего признака, что прекратила свои действия с целью довести до окончательного завершения свой дьявольский план смерти украинского народа.

А для нормальных людей, в том же самом стихе Владимира Высоцкого, есть его мнение, что следует делать нормальным людям в подобных случаях:

Если руки сложа, наблюдал свысока,
И в борьбу не вступил с подлецом, палачом,
Значит, в жизни ты был ни при чем, ни при чем.

На: "Авигдор Эскин: на Украине идёт подмена истинно героической истории на лживую, людоедскую"

На: "Авигдор Эскин: на Украине идёт подмена истинно героической истории на лживую, людоедскую"

Авигдор Эскин:
/* Собственно, чем занимались до середины пятидесятых годов бандеровские банды, которые «Свобода» почитает как национальных героев?.. Истреблением людей самых разных национальностей, в том числе и украинцев. */
http://maxpark.com/community/90/content/2129282?digest&utm_source=newsletter&utm_campaign=digest

Існують прості цифри, які ясно показують, що зробили бандерівці для українського народу і про які паскудні брехуни типу московського холуя Агвидора Ескіна мовчать:
Спробуйте порівняйте цифру убитих московською бандою протягом якихсь кількох місяців 1946-47 1,5 млн. - убитих головним чином українських дітей, їх убивали там, де не було УПА з повним комфортом і цілковитою безпекою - з тими 160 чи 180 тисячами людей, а це кількість загиблих з усіх сторін в причетних до діяльності УПА діях протягом більше як 10 років, у тому числі значна кількість московських посіпак різного роду. Я вже не кажу про порівняння рівня безпеки, тобто інтенсивності (кількість за одиницю часу) смертей там, де діяли бандерівці і там, де їх не було.
___
Существуют простые цифры, которые ясно показывают, что сделали бандеровцы для украинского народа и о которых дрянные лжецы типа московского холуя Агвидора Эскина молчат:
Попробуйте сравните цифру убитых московской бандой течение каких-то нескольких месяцев 1946-47 1,5 млн. - убитых главным образом украинских детей, их убивали там, где не было УПА с полным комфортом и полной безопасностью - с теми 160 или 180 тысяч человек , а это число погибших со всех сторон в причастных к деятельности УПА действиях в течение более 10 лет, в том числе значительное количество московских прихвостней различного рода. Я уже не говорю о сравнении уровня безопасности, то есть интенсивности (количество за единицу времени) смертей там, где действовали бандеровцы и там, где их не было.

Олександр Франчук

“Сутністю людського буття є мова” (з рос. перекладом)

“Сутністю людського буття є мова”

(з рос. перекладом)

Вступ

Слова, наведені в заголовку, належать Мартіну Гайдеґґеру, одному із найбільш відомих філософів ХХ сторіччя. Ними він висловив своє ставлення до завжди, всюди і кожному актуального мовного питання. Обгрунтування цього фундаментального твердження і його усебічну філософську деталізацію можна побачити в циклі статей і лекцій філософа, виданих у тому числі українською мовою [5].

Розглянемо деякі конкретні, майже технічні моменти, стосовні до даного питання, щоб спробувати зрозуміти, яким чином мова на практиці впливає на людське буття, становлячи собою його суть.

Для цього обговоримо відмінності людського світогляду, які диктують мовні особливості, у порівнянні їх між собою для двох різних мов. Адже перебуваючи цілком зануреним в одне єдине мовне середовище, його носію важко помітити механізм його впливу на сприйняття світу. Просто світ сприймається отак, а не інакше, тому що він такий, а не інший.

Інша справа, коли розглядати механізми впливу різних мов на людське буття у порівнянні їх між собою.

Звичайно що такий розгляд буде найбільш зрозумілим для таких людей, у яких є якийсь мінімальний рівень володіння мовами, механізми впливу яких на людину ми співставляємо між собою. Через це ми розглядатимемо і порівнюватимемо між собою механізми формування світогляду в українській та російській мовах - ними одночасно володіє значна кількість людей в наших краях.

Одне слово в двох мовах

Візьмемо одне присутнє в обох мовах слово “настигати” (“настигать”), яке при практично ідентичній в обох мовах формі має те ж саме значення, і через однокореневі слова розглянемо в них, наявність яких уявлень тягне за собою в тій та іншій мовних системах мережа наявних в мовах корінним чином пов'язаних між собою та з цим словом понять.

В російській мові знаходимо такі слова з коренем “стиг”:
/*
ВЫСТИГАТЬ - , выстегнуть или выстичь кого, вост. НАСТИГАТЬ, достигать, доходить, догонять, нагонять. выстиганье ср. длит. выстиженье окончат. действ. по знач. глаг.
ДОСТИГАТЬ - , достичь или достигнуть что или до ЧЕГО, доставать, досягать;
| настигать, нагонять, догонять; дойти, доехать, прибыть куда;
| добиваться, добиться чего, дойти стараньем;
| доживать до чего, доходить путем жизни. отсюда рукой не достигнешь до тебя. собака достигает зайца. к вечеру достигнем москвы или до москвы. избытка достигают трудом и удачей. он достиг уже маститой старости. достигаться страдат. быть достигаему. достиганье ср. длит. достиженье окончат. действие или состояние по значению глаг. достижный, достижимый. достижность или достижимость, возможность или сбыточность достиженья чего-либо.
ЖИСТИГА  - ? ж. арх. рыболовная уда или одно удилище.
ЗАСТИГАТЬ; - застичь или застигнуть кого где; захватить, застать, найти нечаянно, исплошить с умыслу или СЛУЧАЙно. зима, ночь, непогода застигли нас на пути. путники в степях нередко застигаются буранами. застижение ср. окончат. застижка ж. об. действие по знач. глаг. застижной, к застижению относящийся. беда- дело застижное!
НАСТИГАТЬ - , настигнуть или настичь кого (прч. настигнутый и настиженный), нагонять, догонять, наспевать, успешно гнаться; сверстываться, равняться в чем на ходу, в езде, в знаниях или в ученьи и пр. настичь неприятеля. собака настигает зайца. -ся, быть настигаему. планета могла бы быть настигнута кометой. настиганье длит. настиженье окончат. настиг м. настижка ж. об. действ. по знач. глаг. СОКОЛ настигом бьет, настигая, вдогонку. настигатель, настижитель м. -ница ж. кто кого настигает, настиг. настиженик м. ж. кого настигли, догнали, поймали.
ПЕРЕСТИГАТЬ - , перестичь и перестигнуть кого, перегнать, опередить, настигнув миновать, обогнать на пути; идти или ехать шибче кого, поспеть куда ранее, скорее, покинув другого назади.
| пск. твер. ПЕРЕЖИДАТЬ? перестигли непогодь, и пошли. перестиганье, перестиженье, действие по глаг.
ПОНАСТИГНУВ - ХВОСТы неприятеля, завязали дело.
ПОСТИГАТЬ - , постичь или постигнуть кого. на(за)стигать, захватывать, застать; сбываться над кем, случаться, прилучаться. буря постигла нас на пути. горе лютое постигло меня. их несчастье постигло, погорели. смерть постигла его на пути. постигла нас недобрая доля!
| - что, обнять умом, уразуметь, понять, проникнуть разумом, дойти разумом до ЧЕГО; быть в состоянии объяснить, раз(по,у)яснить, растолковать что. конечное бесконечного не постигает. не могу постигнуть цели и намерений его. -ся, быть постигаему. постиганье ср. длит. постиженье окончат. действ. или сост. по глаг. это выше всякого постиженья.
| у математики постиженье сильно развито, сила постиженья, понятия, умалит. постяжимый, могущий быть постигнуть; -мость ж. свойство постижимого и возможность постигнуть что-либо. постижный, постижимый; -ность, постижимость. постижно зреть, чувственно, телесными очами.
ПРИЗАСТИГЛА  - нас погодушка на МОРЕ.
ПРИСТИГАТЬ - , пристичь, пристигнуть кого, сев. настигать, достигать, СУСТИГАТЬ, на(до)гонять;
| постигать, заставать, захватить. ночь пристигла нас в лесу. беда пристигла. пристигшу же вечеру, возвратишася кождо их в свояси, стар.
СОСТИГАТЬ - , состичь или сустигать кого, сев. вост. настигать, на(до)гонять. он ТЕПЕРЬ много отъехал, не сустигнешь его.
СПОСТИГАТЬ - , спостичь кого, стар. постигать, настигать, СУСТИГАТЬ, догонять. придоша половци и вое ваша поросье, василько же берендичи спостиг изби е, летописн.
СТИГНУТЬ  - , стичь, стигать, употреб. ТОЛЬКО с предлогами до, за, на, по, пере, при, су.
СТИГОСИТЬ - что, твер. вологодск. слямзить, стащить, СТИБРИТЬ.
СУСТИГАТЬ - , сустигнуть, сустичь кого, сев. вост. настигать, догонять ПОГОНей, гнаться, нагонять.
УСТИГАТЬ - , устигнуть и устичь кого, НАСТИЧЬ, сустигнуть, достичь, нагнать, догнать. далече ушел он, не сустигнешь его!
*/  [6]

Мережа понять, утворена в російській мові навколо кореня “стиг”, як бачимо, охоплює практично тільки відтінки поняття “доганяти”.
“Cтигосить” і “Жистига” - це очевидно просто випадкові збіги, змістовно не пов'язані з решту словами з коренем “стиг”.

Тепер перевіримо, які слова з коренем “стиг” присутні в українській мові:
/*
ВИСТИГАТИ 1,  -ає, недок., ВИСТИГНУТИ  і  ВИСТИГТИ, -гне; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. Ставати холоднішим, холодним, втрачати тепло; охолоджуватися.
ВИСТИГАТИ 2 , -аю, -аєш, недок., ВИСТИГНУТИ і ВИСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. 1. Ставати цілком стиглим (про злаки, овочі й т. ін.); дозрівати. 2. перен. Остаточно оформлюватися (про думку, рішення й т. ін.); визрівати. 3. заст. Встигати.
УСТИГАТИ (ВСТИГАТИ), -аю, -аєш, недок., УСТИГНУТИ (ВСТИГНУТИ) і  УСТИГТИ (ВСТИГТИ), -гну, -гнеш; мин. ч. устиг, -ла, -ло; док. 1. з інфін. і без додатка. Бути спроможним зробити що-небудь за  певний проміжок часу. // Набувати якого-небудь стану за  певний проміжок часу. // Бути спроможним робити що-небудь так само швидко, як  хтось інший. // Прибувати куди-небудь вчасно. 2. Успішно здійснювати що-небудь, досягати успіху в чомусь. // тільки недок. Успішно навчатися, не  відставати.
ДОСТИГАТИ, -ає, недок., ДОСТИГНУТИ  і  ДОСТИГТИ, -не; мин. ч. достиг, -ла, -ло і  достигнув, -нула, -нуло, док. 1. Ставати стиглим; дозрівати, доспівати. 2. перен. Розвиваючись, назрівати, набирати закінченої форми.
ЗАСТИГАТИ 1, -аю, -аєш, недок., ЗАСТИГНУТИ  і  ЗАСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. застиг, -ла, -ло і  рідко застигнув, -нула, -нуло; док. 1. тільки 3 ос. Твердіти або згущуватися під час охолодження. // Замерзаючи, утворювати шар льоду (про воду). // безос. 2. Ставати холодним; холонути. // Мерзнути. // Замерзаючи, умирати від холоду. // Клякнути, дубіти. 3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. // Залишатися певний час незмінним (про усмішку, вираз обличчя, очей і т. ін.). // Зупинятися, затримуватися на  якийсь час на  кому-, чому-небудь (про очі). 4. перен. Зупинятися в своєму розвиткові.
ЗАСТИГАТИ 2, -ає, недок., ЗАСТИГТИ, -гне; мин. ч. застигло; док., перех., рідко. Те саме, що заставати 2.
НАСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., НАСТИГНУТИ  і  НАСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. настиг, -ла, -ло; док. 1. перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час ру­ху; переслідуючи, доганяти. // Заставати, захоплювати зненацька кого-небудь. 2. неперех. Приходити, прибувати куди-небудь, з'являтися десь (перев. вчасно, у потрібний момент). 3. неперех. Наступати, наближатися (про час, подію, стан і т. ін.). 4. неперех., розм. Ставати спілим, стиглим у якій-небудь кількості (про плоди, злаки і т. ін.); доспівати, достигати. 5. перех. Траплятися з ким-небудь (про горе, нещастя і т. ін. ).
НЕСТИГЛИЙ, -а, -е. Який не  достиг, не  досяг зрілості; неспілий, недозрілий.
ОСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ОСТИГНУТИ i  ОСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. остиг, -ла, -ло; док. 1. тільки 3 ос. Віддаючи тепло, поступово ставати холодним; холонути, охолоджуватися, вихолоняти. 2. тільки 3 ос., перен. Поступово слабнути, спадати, зникати (про почуття, переживання). 3. перен. Заспокоюватися, вгамовуватися.
ПРИСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРИСТИГНУТИ  і  ПРИСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. пристигнув, -нула, -нуло і пристиг, -ла, -ло; док., розм. 1. неперех. Починати достигати; ставати майже стиглим. 2. перех. Те  саме, що  настигати 1, 5. 3. тільки док., неперех. Наступити, настати, відбутися (про час, подію і т. ін.).
ПРОСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРОСТИГНУТИ  і  ПРОСТИГТИ, -гну, -гнеш, док. 1. Втрачаючи тепло, ставати холодним. 2. перен., розм. Заспокоюватися. // Втрачати колишню силу (про почуття).
СТИГЛИЙ, -а, -е. 1. Який став спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2. перен. Який досяг найвищої межі за  своїм станом, розвитком.
СТИГНУТИ 1 , -ну, -неш; мин. ч. стиг, -ла, -ло і  стигнув, -нула, -нуло; недок. 1. Ставати, робитися спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2. перен. Поступово наближатися, надходити, розповсюджуватися.
СТИГНУТИ 2 , -ну, -неш; мин. ч. стиг, -ла, -ло і стигнув, -нула, -нуло; недок. 1. Втрачаючи тепло, ставати, робитися холодним, холоднішим; застигати. 2. Охолоджуючись, твердіти, згущуватися, перетворюватися на лід. 3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. // Зупинятися, ставати нерухомим (про очі). // Бути який-небудь час незмінним (про почуття). <> Серце стигне: а) хто-небудь заспокоюється після гніву, роздратування і т. ін.; б) хто-небудь дуже хвилюється, переживає від переляку, жаху.
*/ (з [7], в дещо скороченому вигляді)

В даному випадку, легко бачити, мережа понять, утворена в українській мові навколо кореня “стиг”, охоплює, окрім присутнього в російській мові поняття “доганяти”, ряд інших понять. Усі ці поняття пов'язані між собою спорідненістю самого перехідного процесу, який вони позначають - процесу переходу чогось, чи когось, від якогось нестабільного, початкового, до якогось остаточного, стабільного стану. Це може бути як фізична форма такого процесу (охолодання, чи отвердіння, чи втрата руху), так і біологічна (дозрівання), чи чуттєва (заспокоюватися, вклякати, вгамовуватися).

В російській же мові така спільність відображення одного і того ж самого процесу в різних його іпостасях цілком відсутня: той самий по своїй суті процес представлений розрізненими поняттями типу “стыть”, “зреть”, “спеть” і так далі - сукупність яких жодним чином і ніяк не передає носію російської мови того такого природного в українській мові факту, що між цими поняттями є щось суттєво спільне.

Не думаю, що хтось знайде щось заперечити, якщо сказати після цього, що в даному конкретному випадку українська мова дає своєму носію кардинально інше, ширше та глибше оволодіння реаліями навколишнього світу, аніж російська мова своєму.

Дана простенька, практично технічна ілюстрація потужності відображення дійсності двома мовами, російською та українською, обрана для очевидності, для простоти розуміння - щоб механізм донесення закладеного в мовах знання до носія мови був краще видний. Адже хоч і аналогічна, але значно більш складна картина має місце не тільки в технічних та природничих, але, і то значно більшою мірою, також і в таких мовних засобах, найважливіших для якості людського життя, які торкаються сприйняття людиною людини та людських взаємин.

І яким чином мова впливає на людське буття - коли вона дає своєму носію розуміння суті процесів навколишнього світу, чи коли вона не дає такого розуміння - пояснювати зайво, чи не так. Хоч про примітивізм світосприйняття на основі російської мови, який відкриває широкий шлях для злочинних маніпуляцій російськомовною свідомістю, говорити завжди корисно [10] - особливо таким людям, яких нагинають, чи вже нагнули до російської мови.

Це може комусь подобатись, комусь ні, однак значення міркування, опублікованого Гумбольдтом ще на початку 19-го сторіччя, сьогодні аж ніяк не зменшилось:
/ * Допомагає мова проясненню і правильному впорядкуванню понять, чи нагромаджує труднощі на цьому шляху? Якою мірою вона зберігає в уявленнях, почерпнутих із спостережень, притаманну їм чуттєву образність? Наскільки гармонійно і умиротворяюче, наскільки енергійно і облагороджувально милозвучність його тонів впливає на почуття і думку? Здатність цими та багатьма іншими способами надати особливий порядок всій побудові думки і почуттів становить справжню гідність мови і визначає її вплив на духовний розвиток. А ця здатність, в свою чергу, спирається на всю сукупність споконвічно закладених у мові засад, на органічність її ладу, на розвиненість її індивідуальної форми. Пізні плоди цивілізації і культури теж не проходять для мови безслідно: залучені для вираження збагачених і облагороджених ідей, вона знаходить виразність і точність виразів, образність висвітлюєтся роботою уяви, піднятої на більш високий щабель, а милозвучність виграє від розбірливості і прискіпливих вимог витонченого слуху. Але всі ці успіхи мови на високих щаблях її розвитку можливі тільки внутрі меж, окреслених на самому  початку її існування притаманними їй особливостями. Народ може і недосконалу мову зробити інструментом породження таких ідей, до яких спочатку не було жодних вихідних імпульсів, але народ не в силах усунути колись глибоко укорінених в мові внутрішніх обмежень. Тут і найвище просвітництво не дає плодів. Навіть все те, що привносять ззовні наступні епохи, споконвічна мова пристосовує до себе і модифікує за власними законами. * / [11]

Прикладом того, наскільки людське світосприйняття залежне від мови, яка цією людиною володіє, може бути те, як Фройд аналізує фобії в роботі "Аналіз фобії п'ятирічного хлопчика". Виявляється, читаючи книгу, що описані Фройдом фобії так чи інакше, але зрештою ґрунтуються на системі (мережі) понять (асоціативних ланцюгів) німецької мови. Тобто що в не німецькомовному світі такі фобії не можуть трапитись ніяк. Хоч зауважимо, що автор, щоразу посилаючись на мовні особливості, схожість слів і таке інше, не дуже намагається підкреслювати значення цієї своєї фундаментальної дії. Ну як ніби це і так само собою зрозуміло.

Міжмовні запозичення

При запозиченні мовами одна з іншої, ті поняття, які запозичення позначають, в нових мовах змінюються - не можуть не змінюватись, потрапляючи в іншу мережу взаємно пов’язаних понять. Вони, як правило, збіднюються, у порівнянні з материнською мовою, з якої таке запозичення було зроблене. І це природно, адже укорінені в материнській мові слова практично завжди беруться в іншу мову без свого коріння - в ізольованому вигляді, і тому передають не весь спектр значень, який має місце для ґрунтовно укоріненого в материнській мові поняття, а тільки його частку.

І оскільки таке звуження понять при міжмовному запозиченні є не виключенням, а правилом, то з рівня укоріненості в мовах слів можна зрозуміти, яка мова запозичила дане слово, а в якій воно оригінальне, корінне. Легко бачити, наприклад, що слова, утворені навколо кореня “стиг” - оригінальні, корінні в українській мові, тоді як в російській вони є запозиченням.

Звичайно що все це можна бачити тільки тоді, коли трішки подумати. На жаль таке трапляється не надто часто - деколи навіть і найочевидніші запозичення якимсь (на перший погляд) дивним чином мають вигляд типу невидимих. Таке зникнення видимості очевидного трапляється, у випадку запозичення, чи навіть просто прямого використання суто українських слів в російській мові, практично завжди.

Спробуйте скажімо знайдіть в інтернеті чи деінде, що слово "птах" в широко відомій російській фразі "соловей российский славный птах" є прикладом простого, прямого, з давніх часів звичного безпосереднього використання в російській мові українських слів.

І хоч конкретно це слово, в даному випадку, покусує російськомовне вухо:
"Вдруг его [птицу - О.Ф.] обидным словом "ПТАХ", кто-то обозвал с большой эстрады." [3], чи там: "Советский поэт Анатолий Поперечный был, вероятно, тайным адептом культа Птаха" [4].

Тобто видумується буквально чортзнащо, аби тільки впритул не бачити примітивної очевидності, яка стовбичить прямо перед очима. Мені на жаль ніде не трапилась згадка про те, що Поперечний просто вставив українське слово в російський контекст.

Саме якраз укоріненістю найбільш поширених найдавніших слів в українській мові, порівняно з іншими, давніми та сучасними мовами, Красуський ([8],[9]) незаперечно довів, це доведення було опубліковане ним в 1880, що
“українська мова є старшою не лише за усі слов'янські, не виключаючи й так звану старослов'янську, але й за санскрит, давньогрецьку, латину та інші арійські” [8].

Труднощі запозичення іншомовних слів і понять, а таке звичайно що буває в усіх мовах, дуже точно відобразив у своїй широко відомій поезії “Слово” Стефан Ґеорґе:

Дива іздалеку чи сни
Приносив я у край у свій

Й чекав терпляче, поки сива Норна
З криниці мудрості дістане їм ім'я -

Я брав його в поезію мою
І сяє й квітне воно у краю...

Та якось із чудової мандрівки
Привіз я скарб коштовний і тендітний

Шукала вона довго, а тоді:
“Ніщо не спить отут на дні”

І вислизнув із рук мені той скарб
Й ніколи край мій вже не взяв його на карб...

Із сумом пізнав я відмову:
Немає речі, де бракує слова.

(Український переклад вірша взятий з [5])

Коли в рідній мові відсутнє поняття, яке поет хоче запозичити з іншої мови, то, як на момент наявності бажання запозичення, дане поняття має вигляд відсутнього в ріднім краю дива, чи сну, якому для запозичення необхідно відшукати місце (ім’я) в мережі понять рідної мови. Чим і займається сива Норна, після успіху роботи якої отримане ім'я можна брати в поезію, щоб воно сяяло і квітло у краю - тобто в рідній мові.

Однак, як виявилось, не всім чужоземним поняттям можна знайти місце в рідномовній мережі понять. Одному такому, хоч і дуже бажаному, коштовному та тендітному, хоч як Норна і намагалась, знайти місце так і не вдалось:

Шукала вона довго, а тоді:
“Ніщо не спить отут на дні”

Як результат:

І вислизнув із рук мені той скарб
Й ніколи край мій вже не взяв його на карб...

- при несприйнятті рідною мовою чужого поняття, та річ, яку воно позначає, відсутня - відсутня в рідній мові, само собою: “Немає речі, де бракує слова”, хоч там, вдалечині, тобто в чужій мові, звідки була спроба запозичити нове для рідної мови поняття, та річ існує.

Висновки

Порівняйте слова, які опублікував в 30-х роках 19-го сторіччя Вільгельм фон Гумбольдт:
/ * Мова є орган внутрішнього буття, навіть саме це буття */ [11]
із заголовком цієї статті, тобто із словами, опублікованими на сто з гаком років пізніше Мартіном Гайдегґером:
/ * Сутністю людського буття є мова */ [5]

Роки йдуть, а вислів практично незмінно той же самий, від інтелектуальних лідерів своїх епох: чи не тому це так, що він правда? Адже це особливість саме якраз правди, чи не так, з роками не змінюватись?

Що стосовно принципової відсутності понять, наявних в іншій мові, то вона найбільш характерна не для технічної чи природничої сфер, а перш за все для таких речей, які позначають суто людські, густо заплетені між собою, характеристики людини та взаємини між людьми. А хіба не характеристики людини та взаємини між людьми завжди були, є і будуть й надалі найпершими з найважливіших для людини речей?

Ось чому, коли ми бачимо діалоги типу:
/* "Nadiya Mishchenko" <nmis@isd.dp.ua> : Ещё один пример: Симпсонов ищут в записи именно с украинским переводом. Потому как не сравнить.
"9999 dk" <money_sell@mail.ru>: Довольно неудачный пример. Симпсонов, Альфов, Сексогородниц нормальный человек не будет смотреть на любом языке.
 */ (2007, ukr.politics)

- то нам зрозуміти правоту обох сторін, кожної на її полі, не дуже важко. Звичайно що “Сімпсони”, “Альф”, “Секс і місто” й багато інших серіалів та фільмів, в яких тонкощі правдивості людських взаємин в їх вербальній формі суттєво переважають відеоряд, мучитись дивитись російською нормальна людина нізащо не буде - а відсутність привабливості в їх російськомовних версіях одномовно російськомовна людина мусить покладати на самі фільми.

Ця людина робить так цілком природно - з тої причини, що світ, яким оточує таку людину російська мова, а вона мислить цією мовою, є для неї єдиним. Такій людині важко усвідомити, що в паралельних всесвітах, утворених  іншими мовами, зокрема українською мовою, справді і дуже реально існують ті глибокі щирі людські почуття і правдиві людські взаємини, які передати словами російської мови принципово неможливо - через ту неусувну в російській мові причину, що в ній “немає речі, де бракує слова” - нема, і не може бути засобів для передачі глибоких справжніх людських почуттів і правдивих людських взаємин.

Література

1. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. -- Львів: Літопис, 2001
2. Фрейд, З. - Психология бессознательного
3. http://www.stihi.ru/2007/06/06-300
4. Птах, Пта, Фта (грец. Phthas, Phtha) — єгипетський бог-творець, http://ru.wikipedia.org/wiki/Обсуждение:Птах#mw-navigation
5. Мартін Гайдегґер. Дорогою до мови, http://shron.chtyvo.org.ua/Heidegger_Martin/Sutnist_movy.pdf
6. Словарь Даля http://sldal.ru/dal/18426.html
7. Словник української мови http://sum.in.ua/
8. Михайло Красуський, Давність української мови (Переклад з російської) https://docs.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alNDA5MmJiNGYtNmQyYS00OGI5LWJjMGYtNGQ4MDQ1NmU1MzIy/edit
9. Михаил Красуский, Древность малороссийского языка http://maxpark.com/community/90/content/524702 (рос. оригінал)
10. Як російська мова спотворює мислення http://h.ua/story/373921/
11. Вильгельм фон Гумбольдт «Избранные труды по языкознанию», М., 1984. С. 37-297, О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества (1830-1835)


___

"Сущностью человеческого бытия является язык"

Введение

Слова, приведенные в заголовке, принадлежат Мартину Хайдеггеру, одному из самых известных философов ХХ века. Ими он выразил свое отношение к всегда, везде и каждому актуальному языковому вопросу. Обоснование этого фундаментального утверждения и его всестороннюю философскую детализацию можно увидеть в цикле статей и лекций философа, выданных в том числе на украинском языке [5].

Рассмотрим некоторые конкретные, почти технические моменты, относящиеся к данному вопросу, чтобы попытаться понять, каким образом язык на практике влияет на человеческое бытие, являя собой его суть.

Для этого обсудим различия человеческого мировоззрения, которые диктуют языковые особенности, в сравнении их между собой для двух разных языков. Ведь находясь полностью погруженным в одну единую языковую среду, его носителю трудно заметить механизм ее влияние на восприятие мира. Просто мир воспринимается так, а не иначе, потому что он такой, а не другой.

Другое дело, если рассматривать механизмы влияния различных языков на человеческое бытие в сравнении их между собой.

Конечно что такое рассмотрение будет наиболее понятным для людей, у которых есть некий минимальный уровень владения языками, механизмы влияния которых на человека мы сопоставляем между собой. Поэтому мы будем рассматривать и сравнивать между собой механизмы формирования мировоззрения в украинском и русском языках - ими одновременно обладает значительное количество людей в наших краях.

Одно слово в двух языках

Возьмем одно присутствующее в обоих языках слово "настигать" ("настигати"), которое при практически идентичной в обоих языках форме имеет то же значение, и через однокоренные слова рассмотрим в них, наличие каких представлений влечет за собой в той и другой языковых системах сеть имеющихся в языках коренным образом связанных между собой и с этим словом понятий.

В русском языке находим такие слова с корнем "Стиг":
/*
ВЫСТИГАТЬ - , выстегнуть или выстичь кого, вост. НАСТИГАТЬ, достигать, доходить, догонять, нагонять. выстиганье ср. длит. выстиженье окончат. действ. по знач. глаг.
ДОСТИГАТЬ - , достичь или достигнуть что или до ЧЕГО, доставать, досягать;
| настигать, нагонять, догонять; дойти, доехать, прибыть куда;
| добиваться, добиться чего, дойти стараньем;
| доживать до чего, доходить путем жизни. отсюда рукой не достигнешь до тебя. собака достигает зайца. к вечеру достигнем москвы или до москвы. избытка достигают трудом и удачей. он достиг уже маститой старости. достигаться страдат. быть достигаему. достиганье ср. длит. достиженье окончат. действие или состояние по значению глаг. достижный, достижимый. достижность или достижимость, возможность или сбыточность достиженья чего-либо.
ЖИСТИГА  - ? ж. арх. рыболовная уда или одно удилище.
ЗАСТИГАТЬ; - застичь или застигнуть кого где; захватить, застать, найти нечаянно, исплошить с умыслу или СЛУЧАЙно. зима, ночь, непогода застигли нас на пути. путники в степях нередко застигаются буранами. застижение ср. окончат. застижка ж. об. действие по знач. глаг. застижной, к застижению относящийся. беда- дело застижное!
НАСТИГАТЬ - , настигнуть или настичь кого (прч. настигнутый и настиженный), нагонять, догонять, наспевать, успешно гнаться; сверстываться, равняться в чем на ходу, в езде, в знаниях или в ученьи и пр. настичь неприятеля. собака настигает зайца. -ся, быть настигаему. планета могла бы быть настигнута кометой. настиганье длит. настиженье окончат. настиг м. настижка ж. об. действ. по знач. глаг. СОКОЛ настигом бьет, настигая, вдогонку. настигатель, настижитель м. -ница ж. кто кого настигает, настиг. настиженик м. ж. кого настигли, догнали, поймали.
ПЕРЕСТИГАТЬ - , перестичь и перестигнуть кого, перегнать, опередить, настигнув миновать, обогнать на пути; идти или ехать шибче кого, поспеть куда ранее, скорее, покинув другого назади.
| пск. твер. ПЕРЕЖИДАТЬ? перестигли непогодь, и пошли. перестиганье, перестиженье, действие по глаг.
ПОНАСТИГНУВ - ХВОСТы неприятеля, завязали дело.
ПОСТИГАТЬ - , постичь или постигнуть кого. на(за)стигать, захватывать, застать; сбываться над кем, случаться, прилучаться. буря постигла нас на пути. горе лютое постигло меня. их несчастье постигло, погорели. смерть постигла его на пути. постигла нас недобрая доля!
| - что, обнять умом, уразуметь, понять, проникнуть разумом, дойти разумом до ЧЕГО; быть в состоянии объяснить, раз(по,у)яснить, растолковать что. конечное бесконечного не постигает. не могу постигнуть цели и намерений его. -ся, быть постигаему. постиганье ср. длит. постиженье окончат. действ. или сост. по глаг. это выше всякого постиженья.
| у математики постиженье сильно развито, сила постиженья, понятия, умалит. постяжимый, могущий быть постигнуть; -мость ж. свойство постижимого и возможность постигнуть что-либо. постижный, постижимый; -ность, постижимость. постижно зреть, чувственно, телесными очами.
ПРИЗАСТИГЛА  - нас погодушка на МОРЕ.
ПРИСТИГАТЬ - , пристичь, пристигнуть кого, сев. настигать, достигать, СУСТИГАТЬ, на(до)гонять;
| постигать, заставать, захватить. ночь пристигла нас в лесу. беда пристигла. пристигшу же вечеру, возвратишася кождо их в свояси, стар.
СОСТИГАТЬ - , состичь или сустигать кого, сев. вост. настигать, на(до)гонять. он ТЕПЕРЬ много отъехал, не сустигнешь его.
СПОСТИГАТЬ - , спостичь кого, стар. постигать, настигать, СУСТИГАТЬ, догонять. придоша половци и вое ваша поросье, василько же берендичи спостиг изби е, летописн.
СТИГНУТЬ  - , стичь, стигать, употреб. ТОЛЬКО с предлогами до, за, на, по, пере, при, су.
СТИГОСИТЬ - что, твер. вологодск. слямзить, стащить, СТИБРИТЬ.
СУСТИГАТЬ - , сустигнуть, сустичь кого, сев. вост. настигать, догонять ПОГОНей, гнаться, нагонять.
УСТИГАТЬ - , устигнуть и устичь кого, НАСТИЧЬ, сустигнуть, достичь, нагнать, догнать. далече ушел он, не сустигнешь его!
*/  [6]

Сеть понятий, образованная в русском языке вокруг корня "стиг", как видим, охватывает практически только оттенки понятия "догонять".
"Cтигосить" и "Жистига" - это очевидно просто случайные совпадения, содержательно не связанные с остальными словами с корнем "стиг".

Теперь проверим, какие слова с корнем "стиг" присутствуют в украинском языке:
/*
ВИСТИГАТИ 1,  -ає, недок., ВИСТИГНУТИ  і  ВИСТИГТИ, -гне; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. Ставати холоднішим, холодним, втрачати тепло; охолоджуватися.
ВИСТИГАТИ 2 , -аю, -аєш, недок., ВИСТИГНУТИ і ВИСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. 1. Ставати цілком стиглим (про злаки, овочі й т. ін.); дозрівати. 2. перен. Остаточно оформлюватися (про думку, рішення й т. ін.); визрівати. 3. заст. Встигати.
УСТИГАТИ (ВСТИГАТИ), -аю, -аєш, недок., УСТИГНУТИ (ВСТИГНУТИ) і  УСТИГТИ (ВСТИГТИ), -гну, -гнеш; мин. ч. устиг, -ла, -ло; док. 1. з інфін. і без додатка. Бути спроможним зробити що-небудь за  певний проміжок часу. // Набувати якого-небудь стану за  певний проміжок часу. // Бути спроможним робити що-небудь так само швидко, як  хтось інший. // Прибувати куди-небудь вчасно. 2. Успішно здійснювати що-небудь, досягати успіху в чомусь. // тільки недок. Успішно навчатися, не  відставати.
ДОСТИГАТИ, -ає, недок., ДОСТИГНУТИ  і  ДОСТИГТИ, -не; мин. ч. достиг, -ла, -ло і  достигнув, -нула, -нуло, док. 1. Ставати стиглим; дозрівати, доспівати. 2. перен. Розвиваючись, назрівати, набирати закінченої форми.
ЗАСТИГАТИ 1, -аю, -аєш, недок., ЗАСТИГНУТИ  і  ЗАСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. застиг, -ла, -ло і  рідко застигнув, -нула, -нуло; док. 1. тільки 3 ос. Твердіти або згущуватися під час охолодження. // Замерзаючи, утворювати шар льоду (про воду). // безос. 2. Ставати холодним; холонути. // Мерзнути. // Замерзаючи, умирати від холоду. // Клякнути, дубіти. 3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. // Залишатися певний час незмінним (про усмішку, вираз обличчя, очей і т. ін.). // Зупинятися, затримуватися на  якийсь час на  кому-, чому-небудь (про очі). 4. перен. Зупинятися в своєму розвиткові.
ЗАСТИГАТИ 2, -ає, недок., ЗАСТИГТИ, -гне; мин. ч. застигло; док., перех., рідко. Те саме, що заставати 2.
НАСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., НАСТИГНУТИ  і  НАСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. настиг, -ла, -ло; док. 1. перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час ру­ху; переслідуючи, доганяти. // Заставати, захоплювати зненацька кого-небудь. 2. неперех. Приходити, прибувати куди-небудь, з'являтися десь (перев. вчасно, у потрібний момент). 3. неперех. Наступати, наближатися (про час, подію, стан і т. ін.). 4. неперех., розм. Ставати спілим, стиглим у якій-небудь кількості (про плоди, злаки і т. ін.); доспівати, достигати. 5. перех. Траплятися з ким-небудь (про горе, нещастя і т. ін. ).
НЕСТИГЛИЙ, -а, -е. Який не  достиг, не  досяг зрілості; неспілий, недозрілий.
ОСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ОСТИГНУТИ i  ОСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. остиг, -ла, -ло; док. 1. тільки 3 ос. Віддаючи тепло, поступово ставати холодним; холонути, охолоджуватися, вихолоняти. 2. тільки 3 ос., перен. Поступово слабнути, спадати, зникати (про почуття, переживання). 3. перен. Заспокоюватися, вгамовуватися.
ПРИСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРИСТИГНУТИ  і  ПРИСТИГТИ, -гну, -гнеш; мин. ч. пристигнув, -нула, -нуло і пристиг, -ла, -ло; док., розм. 1. неперех. Починати достигати; ставати майже стиглим. 2. перех. Те  саме, що  настигати 1, 5. 3. тільки док., неперех. Наступити, настати, відбутися (про час, подію і т. ін.).
ПРОСТИГАТИ, -аю, -аєш, недок., ПРОСТИГНУТИ  і  ПРОСТИГТИ, -гну, -гнеш, док. 1. Втрачаючи тепло, ставати холодним. 2. перен., розм. Заспокоюватися. // Втрачати колишню силу (про почуття).
СТИГЛИЙ, -а, -е. 1. Який став спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2. перен. Який досяг найвищої межі за  своїм станом, розвитком.
СТИГНУТИ 1 , -ну, -неш; мин. ч. стиг, -ла, -ло і  стигнув, -нула, -нуло; недок. 1. Ставати, робитися спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2. перен. Поступово наближатися, надходити, розповсюджуватися.
СТИГНУТИ 2 , -ну, -неш; мин. ч. стиг, -ла, -ло і стигнув, -нула, -нуло; недок. 1. Втрачаючи тепло, ставати, робитися холодним, холоднішим; застигати. 2. Охолоджуючись, твердіти, згущуватися, перетворюватися на лід. 3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. // Зупинятися, ставати нерухомим (про очі). // Бути який-небудь час незмінним (про почуття). <> Серце стигне: а) хто-небудь заспокоюється після гніву, роздратування і т. ін.; б) хто-небудь дуже хвилюється, переживає від переляку, жаху.
*/ (из [7], в несколько сокращенном виде)

В данном случае, легко видеть, сеть понятий, образованная в украинском языке вокруг корня "стиг", охватывает, кроме присутствующего в русском языке понятия "догонять", ряд других понятий. Все эти понятия связаны между собой родством самого переходного процесса, который они обозначают - процесса перехода чего-то, или кого-то, от какого-то нестабильного, начального, до какого-то окончательного, стабильного состояния. Это может быть как физическая форма такого процесса (охлаждение, или отвердение, или потеря движения), так и биологическая (созревание), или чувственная (успокаиваться, остолбенять, успокаиваться).

В русском же языке такая общность отображения одного и того же процесса в различных его ипостасях полностью отсутствует: тот же по своей сути процесс представлен разрозненными понятиями типа "стыть", "зреть", "спеть" и т.д. - совокупность которых никоим образом и никак не передает носителю русского языка того такого естественного в украинском языке факта, что между этими понятиями есть нечто существенно общее.

Не думаю, что кто-то найдет что-то возразить, если сказать после этого, что в данном конкретном случае украинский язык дает своему носителю кардинально другое, более широкое и глубокое овладение реалиями окружающего мира, чем русский язык своему.

Данная простая, практически техническая иллюстрация мощности отражения действительности двумя языками, русским и украинским, выбрана для очевидности, для простоты понимания - чтобы механизм донесения заложенного в языках знания к носителю языка был лучше виден. Ведь хоть и аналогичная, но значительно более сложная картина имеет место не только в технических и естественных, но, и то в значительно большей степени, также и в таких языковых средствах, наиболее важных для качества человеческой жизни, которые касаются восприятия человеком человека и человеческих взаимоотношений.

И каким образом язык влияет на человеческое бытие - когда он дает своему носителю понимание сути процессов окружающего мира, или когда он не дает такого понимания - объяснять излишне, не так ли. Хотя о примитивизме мировосприятия на основе русского языка, который открывает широкий путь для преступных манипуляций русскоязычным сознанием, говорить всегда полезно [10] - особенно таким людям, которых нагибают, или уже нагнули к русскому языку.

Это может кому-то нравиться, кому-то нет, но значение мысли, опубликованной Гумбольдтом еще в начале 19-го века, сегодня отнюдь не уменьшилось:
/* Помогает ли язык прояснению и правильному упорядочению понятий или нагромождает трудности на этом пути? В какой мере он сохраняет в представлениях, почерпнутых из наблюдений, присущую им чувственную образность? Насколько гармонично и умиротворяюще, насколько энергически и возвышающе благозвучие его тонов воздействует на чувство и мысль? Способность этими и многими другими способами придать особое расположение всему строю мысли и чувств составляет подлинное достоинство языка и определяет его влияние на духовное развитие. А эта способность в свою очередь опирается на всю совокупность исконно заложенных в языке начал, на органичность его строя, на развитость его индивидуальной формы. Поздние плоды цивилизации и культуры тоже не проходят для языка бесследно: привлекаемый для выражения обогатившихся и облагороженных идей, он обретает отчетливость и точность выражений, образность высветляется работой воображения, поднявшегося на более высокую ступень, а благозвучие выигрывает от разборчивости и придирчивых требований утонченного слуха. Но все эти успехи языка на высоких ступенях его развития возможны только внутри границ, очерченных изначально присущими ему задатками. Народ может и несовершенный язык сделать инструментом порождения таких идей, к каким первоначально не было никаких исходных импульсов, но народ не в силах устранить когда-то глубоко укоренившихся в языке внутренних ограничений. Здесь и самое высокое просвещение не дает плодов. Даже все то, что привносят извне последующие эпохи, исконный язык приспосабливает к себе и модифицирует по собственным законам. */  [11]

Примером того, насколько человеческое мировосприятие зависит от того языка, которий этим человеком владеет, может быть то, как Фрейд анализирует фобии в работе "Анализ фобии пятилетнего мальчика". Оказывается, читая книгу, описанные Фрейдом фобии так или иначе, но в конце концов основываются на системе (сети) понятий (ассоциативных цепей) немецкого языка. То есть что в не немецкоязычном мире такие фобии не могут случиться никак. Хотя заметим, что автор, каждый раз ссылаясь на языковые особенности, сходство слов и т.д., не слишком старается подчеркивать значение этого своего фундаментального действия. Ну как будто это и так само собой разумеется.

Межъязыковые заимствования

При заимствовании языками один из другого, те понятия, которые заимствования обозначают, в новых языках меняются - не могут не меняться, попадая в другую сеть взаимосвязанных понятий. Они, как правило, обедняются, по сравнению с материнским языком, с которого такое заимствование было сделано. И это естественно, ведь укоренившиеся в материнском языке слова практически всегда принимаются в другой язык без своих корней - в изолированном виде, и потому передают не весь спектр значений, который имеет место для основательно укорененного в материнском языке понятия, а только его часть.

И поскольку такое сужение понятий при межъязыковом заимствовании является не исключением, а правилом, то с уровня укорененности в языках слов можно понять, какой язык позаимствовал это слово, а в каком оно оригинальное, коренное. Легко видеть, например, что слова, образованные вокруг корня "стиг" - оригинальные, коренные в украинском языке, тогда как в русском они заимствованы.

Конечно что все это можно видеть только тогда, когда немножко подумать. К сожалению такое случается не слишком часто - порой даже очевидные заимствования каким-то (на первый взгляд) странным образом выглядят типа невидимыми. Такое исчезновение видимости очевидного случается, в случае заимствования, или даже просто прямого использования чисто украинских слов в русском языке, практически всегда.

Попробуйте скажем найдите в интернете или где-либо, что слово "птах" в широко известной русской фразе "соловей российский славный птах" является примером простого, прямого, с давних времен привычного непосредственного использования в русском языке украинских слов.

И хотя конкретно это слово, в данном случае, покусывает русскоязычное ухо: "Вдруг его [птицу - О.Ф.] обидным словом "ПТАХ", кто-то обозвал с большой эстрады." [3], или там: "Советский поэт Анатолий Поперечный был, вероятно, тайным адептом культа Птаха" [4].

То есть выдумывается буквально черт знает что, только би в упор не видеть примитивной очевидности, которая торчит прямо перед глазами. Мне к сожалению нигде не попалось упоминание о том, что Поперечный просто вставил украинское слово в русский контекст.

Именно как раз укорененностью наиболее распространенных древних слов в украинском языке, по сравнению с другими, древними и современными языками, Красуский ([8], [9]) неопровержимо доказал, это доказательство было опубликовано им в 1880, что
“малороссийский язык не только старше всех славянских, не исключая так называемого старославянского, но и санскритского, греческого, латинского и ПРОЧИХ арийских” [9].

Трудности заимствования иноязычных слов и понятий, а такое конечно что бывает во всех языках, очень точно отразил в своей широко известной поэзии «Слово» Стефан Георге (здесь подстрочник):

Диво издалека или грезу
Принес я к родным берегам
И ждал, пока сумрачная Норна
Найдет имя в своем источнике —
Тогда я сразу смог крепко схватить /его/
И теперь оно цветет и блистает над моим уделом...
Однажды в странствии удачном мне досталось
Одно сокровище, драгоценное и хрупкое
Она /Норна/ искала долго,и, /наконец! подала весть:
“Такого нет здесь ничего и на глубоком дне”
Тут же оно выскользнуло из моих  рук
И никогда моя земля не владела им
Так с грустью научился я покорности судьбе:
Нет ничего [никакой вещи/ там,где недостает слова.

Когда в родном языке отсутствует понятие, которое поэт хочет позаимствовать из другого языка, то, как на момент желания заимствования, данное понятие имеет вид отсутствующего в родном крае дива, грезы, которому для заимствования необходимо отыскать место (имя) в сети понятий родного языка. Чем и занимается седая Норна, после успеха работы которой полученное имя можно брать в поэзию, чтобы оно блистало и цвело над моим уделом - то есть в родном языке.

Однако, как оказалось, не всем иностранным понятиям можно найти место в сети понятий родного языка. Одному такому, хотя и очень желаемому, ценному и хрупкому, как Норна и не пыталась, найти место так и не удалось:

Она /Норна/ искала долго,и, /наконец! подала весть:
“Такого нет здесь ничего и на глубоком дне”

Как результат:

Тут же оно выскользнуло из моих  рук
И никогда моя земля не владела им

- при невосприятии родным языком чужого понятия, та вещь, которую оно обозначает, отсутствует - отсутствует в родном языке, само собой: "Нет вещи там, где не хватает слова", хотя там, вдалеке, то есть в чужом языке, откуда была попытка позаимствовать новое для родного языка понятие, та вещь существует.

Выводы

Сравните слова, что опубликовал в 30-х годах 19-го века Вильгельм фон Гумбольдт:
/* язык есть орган внутреннего бытия, даже само это бытие */ [11]
с заголовком этой статьи, то есть со словами, опубликованными на сто с лишним лет позже Мартином Хайдеггером:
/ * Сущностью человеческого бытия является язык */ [5]

Года идут, а выражение практически неизменно то же, от интеллектуальных лидеров своих эпох: не потому ли это так, что оно правда? Ведь это особенность именно как раз правды, не так ли, с годами не меняться?

Что касается принципиального отсутствия понятий, имеющихся в другом языке, то оно наиболее характерно не для технической или естественной сфер, а прежде всего для таких вещей, которые обозначают сугубо человеческие, густо сплетенные между собой, характеристики человека и взаимоотношения между людьми. А разве не характеристики человека и взаимоотношения между людьми всегда были, есть и будут впредь первейшими из важнейших для человека вещей?

Вот почему, когда мы видим диалоги типа:
/* "Nadiya Mishchenko" <nmis@isd.dp.ua> : Ещё один пример: Симпсонов ищут в записи именно с украинским переводом. Потому как не сравнить.
"9999 dk" <money_sell@mail.ru>: Довольно неудачный пример. Симпсонов, Альфов, Сексогородниц нормальный человек не будет смотреть на любом языке.
 */ (2007, ukr.politics)

- то нам понять правоту обеих сторон, каждой на ее поле, не очень трудно. Конечно что "Симпсоны", "Альф", "Секс и город" и многие другие сериалы и фильмы, в которых тонкости правдивости человеческих взаимоотношений в их вербальной форме существенно превосходят видеоряд, мучиться смотреть на русском нормальный человек ни за что не будет - а отсутствие привлекательности в их русскоязычных версиях одноязычно русскоязычный человек просто должен возлагать на самые фильмы.

Этот человек делает так вполне естественно - по той причине, что мир, которым окружает такого человека русский язык, а он мыслит на этом языке, является для него единственным. Такому человеку трудно осознать, что в параллельных вселенных, образованных другими языками, в частности на украинском языке, в самом деле и очень реально существуют те глубокие искренние человеческие чувства и истинные человеческие взаимоотношения, которые передать словами русского языка принципиально невозможно - по той неустранимой в русском языке причине, что в нем "нет вещи там, где не хватает слова" - нет, и не может быть средств для передачи глубоких настоящих человеческих чувств и правдивых человеческих взаимоотношений.

Литература

1. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. -- Львів: Літопис, 2001
2. Фрейд, З. - Психология бессознательного
3. http://www.stihi.ru/2007/06/06-300
4. Птах, Пта, Фта (грец. Phthas, Phtha) — єгипетський бог-творець, http://ru.wikipedia.org/wiki/Обсуждение:Птах#mw-navigation
5. Мартін Гайдегґер. Дорогою до мови, http://shron.chtyvo.org.ua/Heidegger_Martin/Sutnist_movy.pdf
6. Словарь Даля http://sldal.ru/dal/18426.html
7. Словник української мови http://sum.in.ua/
8. Михайло Красуський, Давність української мови (Переклад з російської) https://docs.google.com/file/d/0B-gWbuz5e6alNDA5MmJiNGYtNmQyYS00OGI5LWJjMGYtNGQ4MDQ1NmU1MzIy/edit
9. Михаил Красуский, Древность малороссийского языка http://maxpark.com/community/90/content/524702 (рос. оригінал)
10. Как русский язык искажает мышление http://maxpark.com/community/90/content/1883627
11. Вильгельм фон Гумбольдт «Избранные труды по языкознанию», М., 1984. С. 37-297, О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества (1830-1835)