2018-07-27

Діалог навколо ліквідації російських шкіл

Діалог навколо ліквідації російських шкіл

Було: В Латвии раскритиковали Касьянова, поддержавшего ликвидацию русских школ
( http://maxpark.com/community/4109/content/6419078 )

pawel pegow # написал комментарий 24 июля 2018, 13:04
Касьянов всегда был скользким типом, но чтобы нацизм поддерживать?

Олександр Франчук # ответил на комментарий pawel pegow 24 июля 2018, 14:19
Приємно бачити, що шановний pawel pegow так ясно розуміє, що коли в Росії живуть мільйони українців і нема жодної школи з українською мовою навчання, значить Росія - нацистська держава.
___
Приятно видеть, что уважаемый pawel pegow так ясно понимает, что когда в России живут миллионы украинцев, и нет ни одной школы с украинским языком обучения, значит Россия - нацистское государство.

pawel pegow # ответил на комментарий Олександр Франчук 24 июля 2018, 15:40
Я отлично знаю украинский литературный язык.
И знаю программу украинизации:)))
Так что ваши потуги оградить хунту от критики - бессмысленны.

Олександр Франчук # ответил на комментарий pawel pegow 25 июля 2018, 13:25
Українізацією московські холопи називають процес припинення русифікації, в результаті якого відбувається повернення насильно русифікованих українців до своєї рідної мови. Це до речі далеко не єдиний випадок закріплення московського інформаційного лайна в російській мові, з метою деморалізації її користувачів.
І чого це Ви думаєте, що я намагаюсь захистити хунту, тобто московську банду убивць, яка здійснила окупацію Росії, від критики? Навпаки, я критику підтримую і навіть вношу свою посильну лепту, у вигляді правди, в її процес.
___
Украинизацией московские холопы называют процесс прекращения русификации, в результате которого происходит возврат насильно русифицированных украинцев к своему родному языку. Это кстати далеко не единственный случай закрепления московского информационного дерьма в русском языке, с целью деморализации ее пользователей.
И чего это Вы думаете, что я пытаюсь защитить хунту, то есть московскую банду убийц, которая осуществила оккупацию России, от критики? Наоборот, я критику поддерживаю и даже вношу свою посильную лепту в виде правды, в ее процесс.

pawel pegow # ответил на комментарий Олександр Франчук 25 июля 2018, 16:32
Я не думаю, что вы защищаете московскую вертикаль:))
Но вы защищаете бандеровскую киевскую хунту

Олександр Франчук # ответил на комментарий pawel pegow 26 июля 2018, 15:16
Київську вертикаль захищати нема від чого, шановний pawel pegow - сьогодні діюча українська влада нічого поганого ні українському, ні будь-якому із сусідніх народів нічого поганого не заподіяла.
Зовсім інша картина щодо незаконної російської хунти, яка всупереч конституції править Росією пятий термін підряд. А щоб і надалі втримуватись при владі, чинить безліч злочинів, втягуючи в кругову поруку чимраз більше росіян.
___
Киевскую вертикаль защищать не от чего, уважаемый pawel pegow - сегодня действующая украинская власть ничего плохого ни украинскому, ни любому из соседних народов ничего плохого не причинила.
Совсем другая картина относительно незаконной российской хунты, которая вопреки конституции правит Россией пятый срок подряд. А чтобы и дальше удерживаться у власти, учиняет множество преступлений, втягивая в круговую поруку все больше россиян.


Сергей Александрович Лостин # ответил на комментарий Олександр Франчук 24 июля 2018, 14:42
В России есть хоть одна административная территория хохлов? вот и заткнитесь.
Вам напомнить сколько в хохляндии русских городов? Все, хохлы себе ни одного не построили или не отвоевали за всю свою убогую историю....

Олександр Франчук # ответил на комментарий Сергей Александрович Лостин 25 июля 2018, 13:07
Нема в Росії української адміністративної території, це правда. І в Латвії російської нема, то в чому проблема?
Більше того, в Росії нема жодної русскої адміністративної території, і ВСЯ російська земля цілком поділена між різними абсолютно нерусскими народностями.
В інших країнах світу, як і на Росії чи в Україні, також ніде нема русскої землі. А русифіковані українці (хахли) звичайно що в Україні є, сотні років московських убивств на українській землі на жаль не минули без сліду.
___
Нет в России украинской административной территории, это правда. И в Латвии русской нет, так в чем проблема?
Более того, в России нет ни одной русской административной территории, и ВСЯ российкая земля целиком поделена между различными абсолютно нерусскими народностями.
В других странах мира, как и в России или в Украине, также нигде нет русской земли. А русифицированные украинцы (хохлы) конечно что в Украине есть, сотни лет московских убийств на украинской земле к сожалению, не прошли бесследно.

Сергей Александрович Лостин # ответил на комментарий Олександр Франчук 25 июля 2018, 15:51
Территорий нет, а русских земель полно. Что у хохлов что у прибалтов. История дама несгибаемая и неподкупная, как бы вы над ней не извращались.....
И вы же типа славянин, когда вспомните, что необоснованные наветы и проклятия всегда возвращаются к клеветнику и проклинающему....Так что клевещите аккуратней на Россию.

Олександр Франчук # ответил на комментарий Сергей Александрович Лостин 26 июля 2018, 14:45
Території і землі, це в контексті даної розмови тотожні поняття, шановний Сергей Александрович Лостин, так що в русских нема ніде в природі ні територій, ні земель. А причина цьому, що цікаво, та ж сама, що і у потреби московських холопів обзивати усі навколо народи різними московськими клікухами:
коли особисто Вас, чи Ваших нерусских предків русифіковували, то окрім інших засобів нагинання, їхню національність точно так само хамськи обзивали котроюсь із присутніх в русском язикє клікух, через що Ви і записались русским, щоб обзивати самому, а не бути обізваним.
___
Территории и земли, это в контексте данного разговора тождественные понятия, уважаемый Сергей Александрович Лостин, так что в русских нет нигде в природе ни территорий, ни земель. А причина этому, что интересно, та же, что и в потребности московских холопов обзывать все вокруг народы различными московскими кликухами:
когда лично Вас, или Ваших нерусских предков русифицировали, то помимо других средств нагибания, их национальность точно так же хамски обзывали какой-нибудь из присутствующих в русском языке кликух, из-за чего Вы и записались русским, чтобы обзывать самому, а не быть обозванним.


Сергей Доброход # ответил на комментарий Олександр Франчук 24 июля 2018, 15:46
А в России живут русские, а украинцы остались в бандерлогии. Для кого русский, а не суржик был родным языком они:
- образовали Республики ЛДНР,
- проголосовали за воссоединение с Россией,
- переехали в Россию.

Олександр Франчук # ответил на комментарий Сергей Доброход 25 июля 2018, 13:36
Повністю підтримую Ваше розуміння русских, шановний Сергей Доброход - це дійсно ніякий не етнос. Всі без жодного винятку русскіє, це русифіковані інородці.
Цей самий метод, до речі, намагались реалізувати, вслід за Росією, в СССР, шляхом створення совєтскіх - точнісінько такого самого псевдоетносу, як і русскіє.
___
Полностью поддерживаю Ваше понимание русских, уважаемый Сергей Доброход - это действительно никакой не этнос. Все без единого исключения русские, это русифицированные инородцы.
Этот же метод, кстати, пытались реализовать, вслед за Россией, в СССР, путем создания советских - точно такого же псевдоетноса, как и русские.

Сергей Доброход # ответил на комментарий Олександр Франчук 25 июля 2018, 14:51
Ты херню не пори, бандерлог. СССР и Россия, это государства, которые могли и могут образовывать нации, бандерлогии в лице Краины этого не достичь.

Олександр Франчук # ответил на комментарий Сергей Доброход 25 июля 2018, 15:03
А США можуть утворювати націю, чи ні, як на Вашу шановну думку обрусєлого інородца?
___
А США могут образовывать нацию, или нет, как по Вашему уважаемому мнению обруселого инородца?


Владимир 2018 # ответил на комментарий Олександр Франчук 24 июля 2018, 16:04
Що ж ти брешеш, як собака, Олександре?
Набери, например "украинские школы в Башкортостане" в Гугле.

Олександр Франчук # ответил на комментарий Владимир 2018 25 июля 2018, 12:46
Українськими школами в статті про українців в Башкортостані називають російські школи, в яких як іноземну вивчають українську мову, всього 500 учнів.
Насправді в Росії нема ЖОДНОЇ повноцінної української школи. Кілька українських недільних шкіл вихідного дня, на всій території Росії, ось російський зразок для країн, які вирішують, що робити з російськими школами, які лишились після СССР.
___
Украинскими школами в статье о украинцах в Башкортостане называют русские школы, в которых как иностранный изучают украинский язык, всего 500 учеников.
На самом деле в России нет ни одной полноценной украинской школы. Несколько украинских воскресных школ выходного дня, на всей территории России, вот российский образец для стран, которые решают, что делать с русскими школами, которые остались после СССР.

Владимир 2018 # ответил на комментарий Олександр Франчук 25 июля 2018, 13:00
В других городах ситуация точно такая же, как в Башкортостане. Где-то учеников больше, где-то меньше, но за украинскую мову никого никогда не преследуют, как в хохлорейхе за русский язык.

Олександр Франчук # ответил на комментарий Владимир 2018 25 июля 2018, 14:54
У Вас замість людської свідомості інформаційне лайно з московської інфоканалізації, через це і термінологія відповідна, і уявлення про Україну, і ненависть до українців.
У Львові наприклад досі є кілька повноцінних російських шкіл і на кожному кроці на вулиці можна почути як люди розмовляють російською - але про це в московські інфоканалізації, з якої наповнюється Ваша голова, ніде ні слова, чи не так. Я вже мовчу про "українське" телебачення.
___
У Вас вместо человеческого сознания информационное дерьмо из московской инфоканализации, поэтому и терминология соответствующая, и представления об Украине, и ненависть к украинцам.
Во Львове например до сих пор есть несколько полноценных русских школ и на каждом шагу на улице можно услышать как люди говорят по-русски - но об этом в московские инфоканализации, из которой наполняется Ваша голова, нигде ни слова, не так ли. Я уже молчу о "украинском" телевидении.

Владимир 2018 # ответил на комментарий Олександр Франчук 25 июля 2018, 16:14
Вот и молчите. С чего началась гражданская война на Украине? Правильно, с запрета русского языка для русских и даже русскоговорящих. Ещё в далёком 1994 году.

Олександр Франчук # ответил на комментарий Владимир 2018 26 июля 2018, 14:16
Бідолашний русский язик, його беззахисного так грунтовно засирають московські холуї, що нещасна російськомовна людина, особливо коли вона мешкає на Росії, начисто втрачає здатність відрізняти навіть і найтупішу московську брехню від навіть і найочевиднішої правди :-(
Ви що, справді вірите, що в Україні громадянська війна? Чи просто не в курсі, що стрілянина почалась після того, як Гіркіна з його командою після російської окупації Криму перевезли на Донбас співробітники ФСБ, які числяться в РПЦ Московського патріархату попами?
___
Бедный русский язык, его беззащитного так основательно засирают московские холуи, что несчастний русскоязычный человек, особенно когда он проживает на России, начисто теряет способность отличать даже самую тупую московскую ложь от даже самой очевидной правды :-(
Вы что, действительно верите, что в Украине гражданская война? Или просто не в курсе, что стрельба началась после того, как Гиркина с его командой после российской оккупации Крыма перевезли на Донбасс сотрудники ФСБ, которые числятся в РПЦ Московского патриархата попами?

2018-07-08

У Кремля три варианта для Украины, любой устроит Путина – Алексей Арестович


Дуже корисні слова Арестовича, для розуміння реалій гігантських московських потуг в Україні і навколо неї, щодо її лівідації. https://youtu.be/n7xCO2HHJj0
Що ж стосовно дійсно неймовірного факту міжнародної підтримки України, на тлі здавалося б подавляючих московських засобів протидії їй і кількасотрічного московського досвіду в цьому, то тут Ви трохи покривили душею, приписуючи її причину Божій матері, а не команді Порошенка, зізнайтесь, шановний Алєксєй.


2018-07-04

Чому Путин не висуває Медведчука?

Чому Путин не висуває Медведчука?

Чому Путин не висуває Медведчука, хоч раніше такі плани ми бачили що були?
Бо у нього є Тимошенко, у порівнянні з якою Медведчук - прямолінійний примітив, а така зброя проти України неефективна.

Було: @tuka_george 06:46 - 4 лип. 2018
Так просто, своєчасне нагадування "хто є хто". І відео.
http://n-v.com.ua/batkyvshhyna-otkazalas-osudyt-agressyyu-rossyy/

Непідвласна жінка ‏ @oxanavarakina У відповідь @tuka_george
Порошенко пользует тебя сейчас как говноотсос от своих дерибанов и незаконных сделок. Давай дальше, топи за урода!...........Или ты в доле?

Olexandr Franchuk ‏ @olexlviv
Теперішня українська влада категорично не влаштовує московську банду убивць, і це видно всюди на кожному кроці. Тому московські холуї типу @oxanavarakina постійно в роботі.

Московiя, країна Моксель‏ @shadowshadow301
Наш "шармант і великий оптиміст". Комплімент з підстрочником відпустив великий друг Путіна з маленької, але підленької Сербії. Дипломатичний шаркун Порошенко назвав нашими друзями Сербію, яка воює в ОРДЛО і завжди підтримує усі заяви Росії проти України.  http://vgolos.com.ua/news/sharmantnyy_ta_velykyy_optymist__prezydent_serbii_pro_obitsyanky_poroshenka_323100.html

Olexandr Franchuk‏ @olexlviv У відповідь @shadowshadow301
Два головних напрямки московської роботи в Україні сьогодні, це
1) дискредитувати ненависну Москві українську владу,
2) просувати московську надію Тимошенко.
Перший напрям буває окремо, а другий завжди з першим.
Тут перший окремо.

2018-06-14

Якщо порівнювати "Аптекар" з іншими виданими в Україні книгами Стефені Маєр



Після прочитання "Сутінкової саги" і "Господині" у мене не було сумніву щодо високої якості її нової виданої в Україні книги.

Однак виявилось, що хоч деякі речі мало міняються - такі як як майстерність і стиль автора, але інші - такі як якість перекладу і видання, на жаль можуть суттєво змінюватися.

"Сутінкова сага" і "Господиня" Стефені Маєр вийшли у видавництві "Країна мрій" ("КМБУКС") в практично бездоганному перекладі. "Аптекар" же видав "Клуб Сімейного Дозвілля", і це змінило все.

Навіть ложка дьогтю, як відомо, незворотно псує бочку меду - а коли недбалий переклад автора перекладу доповнюється відсутністю вичитки тексту книги з боку видавництва, через що кожна сторінка книги "Аптекар" аж кишить недоладностями і елементарними помилками, то не думаю, що хтось заперечить, що це не тільки суттєво перешкоджає сприйняттю думки автора, але й і засмучує читача.

Може "Клуб Сімейного Дозвілля" дуже квапився видати цю книгу раніше за інші видавництва? Адже український переклад і робота власне видавництва, коли брати різні видані в цьому видавництві книги наприклад Стівена Кінга та багатьох інших авторів, були зроблені на достатньо високому рівні?

Але не буду намагатись вгадати, чому "Клуб Сімейного Дозвілля" так обійшовся з книгою Стефені Маєр "Аптекар" і її читачами. Просто буду сподіватись на те, що видавництво врахує на майбутнє хиби, яких воно припустилося при перекладі і виданні цієї книги - і це буде прикрий виняток, щодо якого видавництво зробить належні висновки, щоб таке більше ніколи не повторились.

Дана рецензія опублікована тут: https://www.livelib.ru/review/970982-aptekar-stefani-majer

2018-05-24

Діалог про перейменування Московії в Російську імперію



Елена Олешкевич # написала комментарий 11 апреля 2018, 04:07
И это вовсе не радость (...) от воровской аферы перетаскивания в Москву и там присвоения исторических деяний украинского народа - а также подобия старого названия Украина Русь, которой еще триста лет назад весь мир называл землю украинского народа (поэтому Петр I так и не смог в 1721 году переименовать Московию на Русь и взял для нее название "Россия").
-----
Ну это вообще финиш: во-первых, никакого "украинского народа" 300 лет назад не существовало; во-вторых, никогда Россия (Русь, Русское царство) не называлось "Московией".
Ну дальше снова псевдоисторическая ботва под кодовым названием "глюки Вятровича", которую комментить нереально, ибо смысла там не больше, чем в собачьем лае.
И в заключении:
И также не приходится сомневаться, что если и в дальнейшем мы всем миром не станем помогать русским стать достойными людьми, вопреки огромным государственным усилиям московской банды убийц, то их отношение к украинцам, и не только к украинцам, никогда не обретет нормального человеческого вида.
-----
Вот это "помогать русским стать достойными людьми" бесконечно умиляет! Самое прикольное тут, что о достоинстве рассуждает представитель общности (не скажу "народа", чтобы не обижать народ), члены которой на полном серьезе обосновывают необходимость "одесской Хатыни", глумятся над растерзанными украинскими кассетными бомбами в Луганске, провозглашают убийц и палачей мирных граждан героями, да ладно бы только своей безумной, своры, но ВСЕГО украинского народа, беснуются в пароксизме зоологической ненависти к нашему общему прошлому и нашей общей истории, разрушая собственные города и храмы.
Я очень надеюсь, что дерьмо в украинских головах перебродит совсем скоро, и автор этой хрени успеет покаяться, иначе на том свете ему придется очень несладко.

Lesik Machynsky # ответил на комментарий Елена Олешкевич 11 апреля 2018, 14:48
ал мсм # написал комментарий 11 апреля 2018, 10:28
Становление фашизма как способа реального и мнимого восстановления утраченного.
Ровно это и произошло в России

Олександр Франчук # ответил на комментарий Lesik Machynsky 16 апреля 2018, 21:40
[тут йде відповідь на слова Олешкевич, але до комента від Lesik Machynsky, оскільки макспарк не допускає людей з чийогось чорного списку коментувати слова його власника]
Елена Олешкевич каже: “никогда Россия ([...] Русское царство) не называлось "Московией"”.
Дійсно, якщо людина не дружить з елементарними, в усьому світі добре відомими фактами, то нема нічого такого, чого б вона не відтворила з того, чого наковталась з московської інфоканалізації - в якій на кожну правдиву річ існує кілька десятків версій московської брехні, на всі смаки.
___
Елена Олешкевич говорит: "никогда Россия ([...] Русское царство) не называлось" Московией "".
Действительно, если человек не дружит с элементарными, во всем мире хорошо известными фактами, то нет ничего такого, чего бы он не воспроизвел с того, чего наглотался с московской инфоканализации - в которой на каждую правдивую вещь существует несколько десятков версий московской лжи, на все вкусы.
https://pbs.twimg.com/media/DWZu2YFW4AAwGmO.jpg:large

Елена Олешкевич # ответила на комментарий Олександр Франчук 20 апреля 2018, 03:15
Франчук, приведите мне хоть один документ, где Русское (Российское) государство именовалось бы "Московией" официально. Или вы думаете, что ваша ссылка на фото московского рубля это каким-то образом доказывает?

Олександр Франчук # ответил на комментарий Елена Олешкевич 20 апреля 2018, 21:16
[Оскільки Олешкевич для відповіді на мій пост вилучила мене з свого чорного списку, то і мені стало можливо прямо відповідати їй]
Добре, назвіть будь ласка, який державний документ Ви вважаєте більш офіційним, ніж гроші даної держави.
___
Хорошо, назовите пожалуйста, какой государственный документ Вы считаете более официальным, чем деньги данного государства.

Елена Олешкевич # ответила на комментарий Олександр Франчук 23 апреля 2018, 00:43
Рубль называется "Московским", потому что чеканился в Москве, а не то, что вы подумали. Данная монета чеканилась на Московском монетном дворе (коих было 4 + 1 временный), а позже появился монетный двор в Петербурге. Учите матчасть.
Так где официальные документы с названием "Московия"?

Олександр Франчук # ответил на комментарий Елена Олешкевич 27 апреля 2018, 12:24
Кажете, шановна Елена Олешкевич, гроші держави не належать до її офіційних документів, але назвати більш офіційного документа не можете? Але ж Ви тут щойно ніби як претендували на вміння мислити? Якщо Ви не знімаєте цю свою претензію, то порівняйте московські гроші Петра І до 1719 і після цієї дати.
___
Говорите, уважаемая Елена Олешкевич, деньги государства не относятся к его официальным документам, но назвать более официального документа не можете? Но Вы здесь только что вроде как претендовали на умение мыслить? Если Вы не снимаете эту свою претензию, то сравните московские деньги Петра I до 1719 и после этой даты.
https://drive.google.com/open?id=1mCzbYdG6LAwCHVjg0EgrVLe9eHp_xSHA
https://drive.google.com/open?id=1Lhp0KYX_7OQIfKiPFOhd5dxVhYDoNqoV
https://drive.google.com/open?id=1EbNQcX-nUjhbUfwfZmcRyFqoo9NwssgU

Елена Олешкевич # ответила на комментарий Олександр Франчук 27 апреля 2018, 15:30
Не пытайтесь финансовую реформу Петра 1 притянуть за уши к обоснованию своей фикции.
Для начала вспомните, хотя бы, как величался царь Иван Грозный.
Титул царя Ивана IV Васильевича Грозного:
Божиею милостию, Великий Государь Царь и Великий Князь Иван Васильевич ВСЕЯ РУСИ, Владимирский, Московский, Новгородский, Царь Казанский, Царь Астраханский, Государь Псковский, Великий Князь Смоленский, Тверский, Югорский, Пермский, Вятский. Болгарский и иных, Государь и Великий Князь Новагорода Низовския земли, Черниговский, Рязанский, Полоцкий, Ростовский, Ярославский, Белоозерский, Удорский, Обдорский, Кондийский и иных, и всея Сибирския земли и Северныя страны Повелитель, и Государь земли Вифлянской и иных.
Надеюсь, вам не надо объяснять, что царь Иван жил ДО Петра?

Олександр Франчук # ответил на комментарий Елена Олешкевич 27 апреля 2018, 18:36
Що про себе і свої титули думають московські князьки і їхні холопи, сьогодні чи в часи Івана ІІІ, думаю сперечатись нема сенсу. Що ж знає решта світу про Московію і про її перейменування на Россійскую Імперію, можна прочитати тут:
___
Что о себе и о своих титулах думают московские князьки и ихние холопи, сегодня или во времена Ивана III, думаю спорить нет смысла. Что же знает остальной мир о Московии и о ее переименовании в Российскую Империю, можно прочитать здесь:
https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/rs.html
“Founded in the 12th century, the Principality of Muscovy was able to emerge from over 200 years of Mongol domination (13th-15th centuries) and to gradually conquer and absorb surrounding principalities. In the early 17th century, a new ROMANOV Dynasty continued this policy of expansion across Siberia to the Pacific. Under PETER I (ruled 1682-1725), hegemony was extended to the Baltic Sea and the country was renamed the Russian Empire. [...]”

Елена Олешкевич # ответила на комментарий Олександр Франчук 28 апреля 2018, 00:34
"Весь остальной мир" для вас умещается в российский раздел библиотеки ЦРУ?))) Прелестно! Что и требовалось доказать))) Путин для вас - Бог, без его повеления ничего не происходит; США для вас - весь мир. Вот оно - истинное лицо вашей "нэзалэжности")))
И все-таки, ни один исторический документ, где Россия официально именовалась бы "Московией", вы мне не предоставили.
Запомните: исторические фейки работают только на Украине и только на подготовленных и щедро унавоженных свидомостью мозгах укров. Нормальным людям бесполезно их впаривать.

Олександр Франчук # ответил на комментарий Елена Олешкевич 28 апреля 2018, 18:01
Щось не дуже зрозуміло, що то Ви про значення для мене Вашого Пупкіна, цілувальника маленьких мальчиків в пупок, тут намалювали :-)
Що ж до офіційного історичного документу, то може спершу розберіться з своїми бажаннями? а то назва держави на її власних грошах для Вас - не офіційна; історична довідка, якою користується весь цивілізований світ, тому що їй довіряє - для Вас не історична. А тим часом московське брехливе швидкозмінне лайно для Вас - критерій істини. Ще кілька років тому український і російський народ були різними, хоч і з одного корня, а сьогодні це вже, коли згідно з московською інфоканалізацією, один народ, і Ви разом з іншими безрідними московськими холуями слухняно намотуєте собі на вуха щораз нове московське брехливе лайно. І чому ж? А тому, що гідності людської у Вас - нема. А також совісті та свідомості, це ж смішні для Вас поняття, чи не так? Заважають брехню московську поширювати.
Ну а коли Ви бачите, що відповісти не маєте чого, то Ви автора неприємних для Вас правдивих слів боягузливо записуєте в свій чорний список, тобто зливаєте себе в недоступне для нього місце. Чи не схоже що вже пора?
___
Что-то не очень понятно, что это Вы о значении для меня Вашего Пупкина, целовальника мальчиков в пупок, здесь нарисовали :-)
Что касается официального исторического документа, то может сперва разберитесь со своими желаниями? а то название государства на его собственных деньгах для Вас - не официальное; историческая справка, которой пользуется весь цивилизованный мир, потому что ей доверяет - для Вас не историческая. А тем временем московское лживое быстро изменяющееся дерьмо для Вас - критерий истины. Еще несколько лет назад украинский и русский народ были разными, хотя и с одного корня, а сегодня это уже, когда согласно московской инфоканализации, один народ, и Вы вместе с другими безродными московскими холуями послушно наматываете себе на уши каждый раз новое московское лживое дерьмо. И почему же? А потому, что достоинства человеческого у Вас - нету. А также совести и сознания, это же смешные для Вас понятие, не так ли? Мешают ложь московскую распространять.
Ну а когда Вы видите, что ответить не имеете чего, то Вы автора неприятных для Вас правдивых слов трусливо записываете в свой черный список, то есть сливаете себя в недоступное для него место. Не похоже ли что уже пора?

Елена Олешкевич # ответила на комментарий Олександр Франчук 30 апреля 2018, 19:40
Повторяю еще раз для альтернативно одаренных: надпись "московский рубль" означает лишь то, что рубль этот чеканился на московском монетном дворе. Если бы речь шла о мифической "Московии", то и написано было бы "рубль Московии". Учите матчасть. Весь цивилизованный мир пользуется историческими справочниками, документами и архивами, а не записями на сайте библиотеки ЦРУ. А среди исторических документов нет ни одного, доказывающего, что Русское (Российское) государство когда-либо называлось "Московией". Учите матчасть.
Вас я в ЧС не заносила, не врите. Но если вы и дальше будете утомлять меня своим навязчивым цитированием различных псевдоисторических фейков, сочиненных свидомыми недоумками из УИНП, то занесу.
Поэтому если у вас нет ни одного исторического документа, подтверждающего ваш бред о "Московии", то не трудитесь больше изливать сюда ваше украинское дерьмо - я читать не буду.
Всего хорошего.

Олександр Франчук # ответил на комментарий Елена Олешкевич 5 мая 2018, 12:02
Якби це була не дзвінка державна не малоцінна монета, а візитка начальника котрогось з 4 (чи 5) московських монетних дворів, то це було б нормально, з одного боку ім’я начальника, з іншого боку - рівновеликий напис назви монетного двору. Але тут ми бачимо з одного боку царя Петра, а з іншого боку не назву його держави, а назву одного з московських монетних дворів? Не думаю, що аж ну такі тупі люди проектували вигляд московського рубля. Та і якби там була назва двору, то було б і котрий то із них чотирьох, ну як це таки деколи дійсно робили деякі московські монетні двори (додаючи десь на монеті наприклад КД, ММД, ММ), чи не так, шановна Елена Олешкевич, Ви ж вмієте думати не зовсім тупо?
___
Если бы это была не звонкая государственная не малоценная монета, а визитка начальника какого-то из 4 (или 5) московских монетных дворов, то это было бы нормально, с одной стороны имя начальника, с другой - равновеликая надпись названия монетного двора. Но здесь мы видим с одной стороны царя Петра, а с другой стороны не название его государства, а название одного из московских монетных дворов? Не думаю, что ну аж такие тупые люди проектировали вид московского рубля. Да и если бы там было название двора, то было бы и который из них четырех, как это все-таки порой действительно делали некоторые московские монетные дворы (добавляя где-то на монете например КД, ММД, ММ), не так ли, уважаемая Елена Олешкевич, Вы же умеете думать не совсем тупо?

/* Lesik Machynsky перепечатал из http://maxpark.com/community/politic/content/6293597 11 апреля 2018, 00:17
13 оценок, 638 просмотров
Обсудить (156)
Написал мой друг статью в сообщество "Политика"... как самое массовое в Макспарке "г-вно"... А реакции - ноль! Несколько вялых оскорблений типа "сам дурак, кастрюля и хахол"...и ни единого аргумента ни к одному абзацу... Посему репощу здесь:
Российская ошибка лидеров западного мира
*/ http://maxpark.com/community/1039/content/6293642

2018-05-12

Парфенов здрейфив? (з рос. перекл.)

Парфенов здрейфив?

Всі три частини фільму “Русские Евреи” Леонида Парфенова ( https://youtu.be/zQbxN_c3tMY ) дають багато цікавої інформації. Після перегляду другої частини мені було не дуже зрозуміла ну зовсім маленька увага автора до події величезного значення для єврейського народу, до Холокосту - хоч він цілком вписувався в охоплений другою частиною період. Хоч звичайно це можна було б намагатись пояснити тим, що ну яке відношення до Холокосту має обрусєніє євреїв на теренах СССР, про що власне фільм.

Однак головна причина неуваги Парфенова до проблем Холокосту, як на мою скромну думку, це необхідність щось говорити про тепер уже відому причину Холокосту, щодо якої ті, хто причетний до його організації, дуже і дуже не хотіли раніше, і ще дужче не хочуть зараз, щоб вона обговорювалась.

Величезне небажання причетних до організації Холокосту людей сприяти поширенню сьогодні розуміння його причини, а особливо коли при цьому враховувати роздмухування ними подібних до передхолокостних процесів, це досить таки поганюща ознака для нормальних людей єврейської національності, які, і тільки які власне і стали жертвами Холокосту.

Тому я спробую заповнити тут цю зяючу прогалину уривком із глави “Причина Холокосту” з книги “Українська політологія, або Атдадім Львов Палякам”
https://goo.gl/99DIaq , російський переклад: https://goo.gl/DdPfiQ

/* Без розуміння причини Холокосту неможливо сподіватись на те, що Холокост ніколи не повториться.

Відсутність же бажання довідатись про причину злочину Холокосту навряд чи можливо витлумачити якось інакше, аніж як відсутність волі до забезпечення справжньої безпеки єврейського народу.

І коли відсутність такого бажання довідатись, чому стався Холокост, демонструють люди, далекі від питань, пов'язаних з єврейським народом, то їх зрозуміти не дуже важко. Адже окрім єврейського народу існують також й інші народи, і у кожного з них є свої власні проблеми.

Зовсім іншого виду набуває повна відсутність бажання говорити про причину Холокосту, коли її демонструють люди, які на словах постійно ніби як дуже і дуже переймаються єврейськими проблемами взагалі та засудженням Холокосту зокрема.

Тим часом, хоч одночасно ніхто жодного разу ніяким чином не намагався заперечувати того кожному очевидного факту, що без розуміння істинної причини Холокосту, всерйоз сподіватися на те, що Холокост не повториться знов, нема жодних підстав, значне число спроб з боку автора цих рядків обговорити дане питання про причину єврейської Катастрофи, Холокосту, з різного роду такими на перший погляд нібито дуже зацікавленими особами, завжди і без жодних винятків закінчувались нічим – замовканням співрозмовника на піврозмові, як правило.

Таким чином поруч з питанням про причину Холокосту виникають не набагато менш цікаві питання – як про причину легко видимого навіть і неозброєним оком опору дослідженню причини Холокосту, зокрема з боку людей та організацій, які давно і надзвичайно щільно й детально займаються питаннями, пов'язаними з перебігом та наслідками Холокосту, так і про щирість їхніх запевнень, що вони нібито займаються Холокостом з метою недопущення його повтору. Спробуємо відповісти на деякі із цих запитань.

Найпершим з таких стосовних до Холокосту запитань є питання про те, а чи справді відповідає дійсності побутуюче в єврейському інфопросторі визначення щодо причини Холокосту, яке (чи подібне до якого) кожен, хто тільки спробує відшукати відповідь на питання "чому стався Холокост", рано чи пізно знаходить там чи деінде. Ось воно:

Шауль Айзек Андрущак: «Безусловно, "Катастрофа" является событием совершенно необъяснимым, недоступным человеческому пониманию. Но не "как и все деяния Б-га", а как очень немногие из них. Большую часть (почти все, можно сказать) человек в той или иной степени может и обязан постараться постичь. А вот с "Катастрофой" это один из тех считанных случаев в истории мироздания, когда и пробовать бесполезно. Потому и не существует фактически "теологического ответа (объяснения) "Катастрофе".»

[...]
*/ повністю текст статті тут: https://goo.gl/99DIaq
___

Парфенов струсил?

Все три части фильма "Русские Евреи" Леонида Парфенова (https://youtu.be/zQbxN_c3tMY) дают много интересной информации. После просмотра второй части мне было не очень понятно ну совсем маленькое внимание автора к событию огромного значения для еврейского народа, к Холокосту - хоть он вполне вписывался в охваченный второй частью период. Хотя конечно это можно было бы пытаться объяснить тем, что ну какое отношение к Холокосту имеет обрусение евреев на территории СССР, о чем собственно фильм.

Однако главная причина невнимания Парфенова к проблемам Холокоста, по моему скромному мнению, это необходимость что-то говорить о теперь уже известной причине Холокоста, по которой те, кто причастен к его организации, очень и очень не хотели раньше, и еще больше не хотят сейчас, чтобы она обсуждалась.

Огромное нежелание причастных к организации Холокоста людей способствовать распространению сегодня понимания его причины, особенно когда при этом учитывать раздувание ими подобных на предхолокостные процессов, это довольно скверний признак для нормальных людей еврейской национальности, которые, и только которые собственно и стали жертвами Холокоста.

Поэтому я попробую заполнить здесь эту зияющую брешь отрывком из главы "Причина Холокоста" из книги "Украинская политология, или Атдадим Львов Палякам"
https://goo.gl/99DIaq , русский перевод: https://goo.gl/DdPfiQ

/* Без понимания причины Холокоста невозможно надеяться на то, что Холокост никогда не повторится.

Отсутствие же желания узнать причину преступления Холокоста вряд ли возможно истолковать как-то иначе, чем отсутствие воли к обеспечению подлинной безопасности еврейского народа.

И когда отсутствие такого желания узнать, почему произошел Холокост, демонстрируют люди, далекие от вопросов, связанных с еврейским народом, то их понять не очень трудно. Ведь кроме еврейского народа, существуют также и другие народы и у каждого из них есть свои собственные проблемы.

Совсем иной вид приобретает полное отсутствие желания говорить о причине Холокоста, когда его демонстрируют люди, которые на словах постоянно вроде как очень и очень озабочены еврейскими проблемами вообще и осуждением Холокоста в частности.

Между тем, хотя одновременно никто ни разу никоим образом не пытался отрицать того каждому очевидного факта, что без понимания истинной причины Холокоста, всерьез надеяться на то, что Холокост не повторится вновь, нет никаких оснований, значительное число попыток со стороны автора этих строк обсудить данный вопрос о причине еврейской Катастрофы, Холокоста, с разного рода такими на первый взгляд вроде бы очень заинтересованными лицами, всегда и безо всяких исключений заканчивались ничем — резким прекращением диалога, как правило.

Таким образом, рядом с вопросом о причине Холокоста возникают не намного менее интересные вопросы — как о причине легко видимого даже невооруженным глазом сопротивления исследованию причины Холокоста, в частности со стороны людей и организаций, которые давно и чрезвычайно плотно и детально занимаются вопросами, связанными с течением и последствиями Холокоста, так и об искренности их заверений, что они якобы занимаются Холокостом с целью недопущения его повторения. Попробуем ответить на некоторые из этих вопросов.

Наипервейшим из таких относящихся к Холокосту вопросов является вопрос о том, а соответствует ли действительности бытующее в еврейском инфопространстве определение относительно причины Холокоста, которое (или вроде которого) каждый, кто только попытается найти ответ на вопрос «почему случился Холокост», рано или поздно находит. Вот оно:

Шауль Айзек Андрущак:
“ Безусловно, «Катастрофа» является событием совершенно необъяснимым, недоступным человеческому пониманию. Но не «как и все деяния Б-га», а как очень немногие из них. Большую часть (почти все, можно сказать) человек в той или иной степени может и обязан постараться постичь. А вот с «Катастрофой» это один из тех считанных случаев в истории мироздания, когда и пробовать бесполезно. Потому и не существует фактически теологического ответа (объяснения) «Катастрофе». “

*/ полностью текст статьи здесь: https://goo.gl/DdPfiQ

2018-04-10

Російська помилка лідерів західного світу (з рос. перекл.)

Російська помилка лідерів західного світу

Коли ми в 90-х і аж до 2014 дивилися, з якою настирливістю усі розвинуті країни допомагали, усіма силами, піднімати добробут росіян, рік за роком йдучи в усьому назустріч російським потребам і потураючи усім російським забаганкам, ми розуміли, що це все дуже потрібно робити - з благородною метою умиротворення Росії.

Адже загалом відомо, і людський досвід, логіка та здоровий глузд свідчать, що у щасливих людей не буває потреби чинити злочини - усі реальні злочини учиняються нещасливими людьми. І коли добробут росіян зростатиме, таке міркування мало місце, то звичайно що зростатиме, разом з добробутом, рівень щасливості російського суспільства. Отже потреба паскудити іншим народам, відповідно, зменшуватиметься.

Однак реальна російська дійсність швидкого росту в російському суспільстві ненависті до навколишніх народів, читай: російської нещасності - прямо пропорційно у відповідності до зростання російського добробуту, настільки категорично заперечила цю здавалося б безвідмовну міжнародну логіку, що усім, хто приділяв цьому питанню увагу, стало цілком зрозуміло: рівень добробуту росіян зовсім не так пов’язаний з рівнем щасливості народних мас, як в інших країнах.

Той факт,  що це помилка - думати, що причина нещасності росіян в матеріальних нестатках, мабуть не пройшов повз увагу також і більшості лідерів західних країн, які реально направляли на те умиротворення, керуючись логікою прямої пов'язаності добробуту і щасливості, величезні ресурси.

Свідчень цьому факту помилки повнісінько, і величезне російське народне піднесення у зв’язку з підлою російською анексією Криму, мотивуючи її брехнею про наміри України, це тільки одне, хоч і не найменше, з таких свідчень.

Існує також досить таки обґрунтована думка, що пасивність оборонної тактики реагування цивілізованих країн на щораз нові наступні небезпечні для всього світу злочинні дії Росії, повязана з тим, що крах теорії умиротворення Росії з допомогою матеріальних благ для росіян, ліквідувавши ілюзію розуміння та передбачуваності російських дій, планів та їх мотивації, не дав ніякої іншої, хоч трохи прийнятної версії такого розуміння. Де тут взятися підставам для активних дій, якщо нема розуміння, що діється, в чому причина росту неймовірної з точки зору нормальної людини загальнонародної російської потреби чинити злочини, читай: нещасливості?

Одне тільки зрозуміло: раз у нормальних людей не буває потреби паскудити іншим людям, а причина росту російської агресивності, тобто нещасності, не в матеріальних негараздах, яких в останні роки у росіян стало суттєво менше, то значить цю причину треба шукати в чомусь іншому.

Треба шукати тому, що якщо ми справді хочемо добитись вирішення задачі підвищення щасливості, тобто зменшення агресивності російського суспільства, то нам ну ніяк не обійтися без коректно поставлених умов цієї задачі - тобто перш за все без розуміння причини російської нещасності. Саме тому таким важливим є питання про неї, про справжню причину нещасності росіян. Іншими словами кажучи, першим питанням, на яке потрібно відповісти, вирішуючи задачу справжнього, дійсного, не тимчасового умиротворення Росії, є питання розуміння справжньої причини нещасності росіян.

Допоміжним фактом в досягненні такого розуміння є те цікаве явище, що наслідком багаторічних міжнародних зусиль для росту російських матеріальних статків, замість того, щоб росіяни стали щасливішими, стало, судячи по величезному росту російської агресивності, цілком навпаки - так, ніби зростання російських матеріальних статків тільки звільняло росіян від тих перешкод, які заважали їм по-справжньому зосередитись на своїй нещасності.

Наявність цього допоміжного факту додає певності в тому, що обраний на сьогодні міжнародний курс на усебічне обмеження економічного сприяння Росії є найбільш ефективною тактикою, і то незалежно від наявності ясності розуміння причини російської нещасності. Однак також має бути зрозуміло, що коли йдеться про стратегію ставлення до Росії, про перспективу участі Росії в співжитті народів світу, то для усунення справжніх причин російської нещасності, яка так категорично відрізняє російський народ від інших народів, ніяк не обійтися розуміння її причини - щоб в майбутньому знов не напоротись на той самий ефект її розблокування. Гальмівна колодка на колеса російської ненависті, це звісно найперше, що негайно необхідне вже сьогодні, але це не значить, що не треба думати про її остаточне викорінення.

Через безнадію щодо сподівань зрозуміти причину невикорінимості  російської агресивності, перш за все стосовно українського народу, на інформаційних полях проростають різноманітні версії, геть аж до особливостей генетики росіян, хоч усім зрозуміло, що насправді ні генетика, ні інші біологічні особливості не мають прямого відношення до російських виявів ворожості до різних народів світу, перш за все до українського народу.

До цього здавалося б такого надприродно нездоланного російського прагнення має пряме відношення дещо інша річ - московська державоутворююча брехня про спільність походження українського та російського народів.

Ця брехня останнім часом еволюціонувала, оскільки брехня не може довго лишатись в незмінному вигляді, і трансформуючись, зрештою пересобачилася в московську брехню, що нібито російський і український народи, це один народ.

Українці відчувають остаточний результат цієї підлої московської брехні, як російське намагання підкорити, поневолити український народ, а зрештою його ліквідувати.

Росіяни ж відчувають цю паскудну московську брехню зовсім інакше, і саме в цьому "інакше" знаходиться корінь, причина, двигун паскудства російського сприйняття (перш за все) України і українського народу.

І це зовсім не радість, як це здавна було прийнято вважати в українському суспільстві, від оборудки викрадення, перетягнення в Москву і там привласнення історичних діянь українського народу - а також подоби старої назви України Русь, якою ще триста років тому весь світ називав землю українського народу (тому Петро І так і не зміг в 1721 році перейменувати Московію на Русь і взяв для неї назву "Росія").

Насправді російський народ відчуває цю московську брехню не так. І зрозуміти, як, не так уже й важко. Для цього треба просто уявити собі, що Ваших батьків, Вас, а потім Ваших дітей заставляють в школі учити, замість діянь власних предків, діяння предків котрогось із сусідніх, чи навіть не таких і сусідніх народів, до яких Ви, Ваші предки і відповідно Ваші діти не мають жодного відношення. І заставляють Вас говорити, що Ви належите не до свого справжнього народу, який дав Вам Ваше життя, а належите до того чужого далекого народу, до якого Ваші предки не мають жодного навіть і найменшого відношення.

Саме якраз це відбувається з людьми, які називають себе русскими (використовувати слово русскіє, як на мою скромну думку, найбільш коректно - саме так звучить придумана Петром I назва - не самоназва - цього псевдоетносу). І це відбувається з усіма русскими без жодного винятку. Кожен русский, який хоч трохи цікавився, звідки він узявся, прекрасно в курсі, що жодного найменшого відношення до українського народу ні у його предків, ні у нього та його дітей ніколи не було.

Інакше кажучи, тут має місце унікальний випадок в світовій історії, у якій в усіх народів був і є якщо не культ предків, то шаноблива память про них і повага до їхніх могил. Без цього, свідчить мораль усіх народів, людина не може бути гідною людиною. У русских же сотні років відбувається державне нагинання усіх громадян, покоління за поколінням, відмовлятись від памяті про своїх справжніх абсолютно нерусских предків - тобто фактично плювати на могили власних предків.

Це московське дійство творить маси людей з втоптаною в багно московської брехні гідністю. І щоб побачити, як поводять себе маси людей із знищеною гідністю, далеко не треба шукати. Треба просто поглянути, як поводять себе русскіє - перш за все стосовно того предмету, яким їх московська банда убивць нагинає плювати на могили їхніх предків - до України.

І та сама злочинна московська банда, яка нагинає росіян плювати на могили власних абсолютно нерусских предків, заковтуючи підлу брехню, ніби русскіє з українцями - один народ, каналізує назовні ту російську нещасність, яка виникає від того нагинання, з допомогою ще одної підлої брехні: "нас предали хохлы" - а також американці, прибалти, казахи, білоруси та інші народи світу.

Звичайно що коли розуміння кореня проблеми відсутнє, то і вирішення її видається неможливим. Однак проблема набуває іншого вигляду, якщо прикласти зусилля для розуміння її причини. Коли є розуміння, то вже зовсім не такою беззаперечною починає видаватися думка про те, що це російське “явище” ніколи подолати не вдасться - якщо звісно не намагатися обходити мовчанням той єдиний засіб, а саме розуміння, тільки з допомогою якого є шанс розпочати процес повернення людської гідності до русских.

І також не доводиться сумніватись, що коли й надалі ми всім миром не будемо допомогати русскім стати гідними людьми, всупереч величезним державним зусиллям московської банди убивць, то їхнє ставлення до українців, і не тільки до українців, ніколи не набуде нормального людського вигляду.

Чи можна почати щось робити, щоб зрештою поставити під сумнів безнадію типу "Це те, що на жаль мабуть ніколи вибити не вдасться"? Деякі міркування про це можна переглянути тут:
"Як Росія може вилікуватись" http://h.ua/story/431709/
"Називатись русским не соромно" http://h.ua/story/438969/

___
Российская ошибка лидеров западного мира

Когда мы в 90-х и вплоть до 2014 наблюдали, с какой настойчивостью все развитые страны помогали, всеми силами, поднимать благосостояние россиян, год за годом идя во всем навстречу российским потребностям и потакая всем российским прихотям, мы понимали, что это все очень нужно делать - с благородной целью умиротворения России.

Ведь в целом известно, и человеческий опыт, логика и здравый смысл свидетельствуют, что у счастливых людей не бывает потребности совершать преступления - все реальные преступления совершаются несчастными людьми. И когда благосостояние россиян будет расти, такая логика имела место, то конечно что будет расти, вместе с благосостоянием, уровень счастливости российского общества. Следовательно российская потребность пакостить другим народам, соответственно, будет уменьшаться.

Однако реальная действительность быстрого роста в российском обществе ненависти к окружающим народам, читай: русской несчастности - прямо пропорционально в соответствии с ростом российского благосостояния, столь категорически опровергла эту казалось бы безотказную международную логику, что всем, кто уделял этому вопросу внимание, стало совершенно ясно: уровень благосостояния россиян совсем не так связан с уровнем счастливости народных масс, как в других странах.

Тот факт, что это ошибка - думать, что причина несчастности россиян в материальной нужде, видимо не прошел мимо внимания также и большинства лидеров западных стран, которые реально направляли на то умиротворение, руководствуясь логикой прямой связанности благосостояния и счастливости, огромные ресурсы.

Свидетельств этому факту ошибки полно, и огромный российский народный подъем в связи с подлой аннексией Крыма, мотивируя ее ложью о намерениях Украины, это только одно, хотя и не наименьшее, из таких свидетельств.

Существует также довольно обоснованное мнение, что пассивность оборонительной тактики реагирования цивилизованных стран на все новые последующие, опасные для всего мира преступные действия России, связанные с тем, что крах теории умиротворения России с помощью материальных благ для россиян, ликвидировав иллюзию понимания и предсказуемости российских действий, планов и их мотивации, не дал никакой другой, хоть немного приемлемой версии такого понимания. Где здесь взяться основаниям для активных действий, если нет понимания, что происходит, в чем причина роста невероятной с точки зрения нормального человека общенародной российской потребности совершать преступления, читай: несчастливости?

Одно только ясно: раз у нормальных людей не бывает потребности гадить другим людям, а причина роста российской агрессивности, то есть несчастности, не в материальных проблемах, которых в последние годы у россиян стало существенно меньше, значит эту причину надо искать в чем-то другом.

Надо искать потому, что если мы действительно хотим добиться решения задачи повышения счастливости, то есть уменьшения агрессивности российского общества, то нам ну никак не обойтись без корректно поставленных условий этой задачи - то есть прежде всего без понимания причины российской несчастности. Именно поэтому так важен вопрос про нее, про истинную причину несчастности россиян. Другими словами говоря, первейшим вопросом, на который нужно ответить, решая задачу настоящего, истинного, не временного умиротворения России, это вопрос понимания истинной причины несчастности россиян.

Вспомогательным фактом в достижении такого понимания является то интересное явление, что следствием многолетних международных усилий для роста российского материального достатка, вместо того, чтобы россияне стали счастливее, стало, судя по огромному росту российской агрессивности, строго наоборот - так, будто рост российского материального достатка только освобождал россиян от тех препятствий, которые мешали им по-настоящему сосредоточиться на своей несчастности.

Наличие этого вспомогательного факта добавляет уверенности в том, что выбранный сегодня международный курс на всестороннее ограничения экономического благоприятствования России является наиболее эффективной тактикой, и то независимо от наличия ясности понимания причины российской несчастности. Однако также должно быть понятно, что когда речь идет о стратегии отношения к России, о перспективе участия России в общежитии народов мира, то для устранения истинных причин российской несчастности, которая так категорически отличает русский народ от других народов, никак не обойтись без понимания ее причины - чтобы в будущем вновь не напороться на тот же эффект от ее разблокировки. Тормозная колодка на колеса русской ненависти, это конечно первое, что немедленно необходимо уже сегодня, но это не значит, что не надо думать о ее окончательном искоренении.

Через безнадежность по отношению надежд понять причину неискоренимости российской агрессивности, прежде всего в отношении украинского народа, на информационных полях произрастают различные версии, вплоть до особенностей генетики россиян, хотя всем понятно, что на самом деле ни генетика, ни другие биологические особенности не имеют прямого отношения к российским проявлениям враждебности к разным народам мира, прежде всего к украинскому народу.

К этому казалось бы такому сверхъестественно непреодолимому российскому стремлению имеет прямое отношение несколько другая вещь - московская государствообразующая ложь об общности происхождения украинского и русского народов.

Эта ложь в последнее время эволюционировала, поскольку ложь не может долго оставаться в неизменном виде, и трансформируясь, в конце концов пересобачилась в московскую ложь, что якобы русский и украинский народы, это один народ.

Украинцы чувствуют окончательный результат этой подлой московской лжи, как российские попытки покорить, поработить украинский народ, а в итоге его ликвидировать.

Россияне же испытывают эту дрянную московскую ложь совсем иначе, и именно в этом "иначе" находится корень, причина, двигатель мерзости российского восприятия (прежде всего) Украины и украинского народа.

И это вовсе не радость, как это издавна было принято считать в украинском обществе, от воровской аферы перетаскивания в Москву и там присвоения исторических деяний украинского народа - а также подобия старого названия Украина Русь, которой еще триста лет назад весь мир называл землю украинского народа (поэтому Петр I так и не смог в 1721 году переименовать Московию на Русь и взял для нее название "Россия").

На самом деле русский народ чувствует эту московскую ложь не так. И понять, как, не так уж трудно. Для этого надо просто представить себе, что Ваших родителей, Вас, а потом Ваших детей заставляют в школе учить, вместо деяний собственных предков, деяния предков одного из соседних или даже не столь соседних народов, к которому Ваши предки и соответственно Ваши дети не имеют никакого отношения. И заставляют Вас говорить, что Вы принадлежите не к своему настоящему народу, который дал Вам Вашу жизнь, а принадлежите к тому чужому далекому народу, к которому Ваши предки не имели никакого даже малейшего отношения.

Именно это происходит с людьми, которые называют себя русскими (использовать звучание слова “русские” на других языках, по моему скромному мнению, наиболее корректно - именно так звучит придуманное Петром I название - не самоназвание - этого псевдоэтноса). И это происходит со всеми русскими без единого исключения. Каждый русский, который хоть немного интересовался, откуда он взялся, прекрасно в курсе, что ни малейшего отношения к украинскому народу ни у его предков, ни у него и его детей никогда не было.

Иначе говоря, здесь имеет место уникальный случай в мировой истории, в которой у всех народов был и есть если не культ предков, то уважительная память о них и уважение к их могилам. Без этого, говорит мораль всех народов, человек не может быть достойным человеком. Относительно русских же сотни лет происходит государственное нагибание их всех, поколение за поколением, отказываться от памяти про своих настоящих абсолютно нерусских предков - то есть фактически плевать на могилы своих предков.

Это московское действо творит массы людей с втоптанным в грязь московской лжи достоинством. И чтобы увидеть, как ведут себя массы людей с уничтоженным достоинством, далеко не надо искать. Надо просто посмотреть, как ведут себя русские - прежде всего в отношении того предмета, которым московская банда убийц нагибает их плевать на могилы их предков - в отношении Украины.

И та же злодейская московская банда, которая нагибает русских плевать на могилы своих абсолютно нерусских предков, заглатывая подлую ложь, будто русские с украинцами - один народ, канализирует наружу ту русскую несчастность, которая возникает от того нагибания, с помощью еще одной подлой лжи: "нас предали хохлы"- а также американцы, прибалты, казахи, белорусы и другие народы мира.

Конечно что когда понимание корня проблемы отсутствует, то и решение ее представляется невозможным. Однако проблема приобретает иной вид, если приложить усилия для понимания ее причины. Когда есть понимание, то уже совсем не таким бесспорним начинает казаться мнение о том, что это русское "явление" никогда преодолеть не удастся - если конечно не пытаться обходить молчанием тот единственный способ, а именно понимание, только с помощью которого есть шанс начать процесс возвращения человеческого достоинства к русским.

И также не приходится сомневаться, что если и в дальнейшем мы всем миром не станем помогать русским стать достойными людьми, вопреки огромным государственным усилиям московской банды убийц, то их отношение к украинцам, и не только к украинцам, никогда не обретет нормального человеческого вида.

Можно ли начать что-то делать, чтобы наконец поставить под сомнение безнадегу типа "Это то, что к сожалению наверное никогда выбить не удастся"? Некоторые соображения об этом можно увидеть здесь:
"Как Россия может вылечиться" http://maxpark.com/community/politic/content/5417553
"Называться русским не стыдно" http://maxpark.com/community/politic/content/5893559