(рос. переклад нижче)
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
(Т. Шевченко “До Основ’яненка”)
1. Проблема
Загальновизнаним є той факт, що розвиток інформаційних технологій (ІТ) і пов’язаних з ними явищ уже десятки років усе більш масштабно втручається, як безпосередньо, так і опосередковано, в життя усіх людей.
Масштаби і глибина цього втручання суттєво торкаються усіх аспектів людського життя - і подальша усе більш відчутна відсутність розуміння перспективи цих за історичними мірками блискавичних змін дає привід для здійснення нових і нових спроб відшукати точку опори для ясного розуміння причин тих кардинальних процесів, свідками та учасниками яких ми є.
Не доводиться сумніватися, що подібні спроби усвідомити ті речі, від яких прямо і зараз залежить наше майбутнє - щоб припинити бути несвідомим об'єктом наразі невідомих (і невідворотних та грізних через їхню невідомість) законів - будуть продовжуватись доти, доки правдиві відповіді на актуальні питання не будуть знайдені і розміщені в суспільній свідомості. Або ж доки актуальність даних питань не зникне, в результаті скажімо ліквідації чи деградації людства, як наслідку відсутності необхідного для подальшого існування, тобто справжнього розвитку людства розуміння.
Одна з таких спроб у вигляді даного матеріалу перед Вашою увагою, шановний читачу.
2. Визначення
Спільнота є стійким матеріальним явищем, яке утворене _носіями_ _правил спілкування_ даної спільноти та його засобами і протяжність якого в просторі й в часі утворює його _форму_ і яке виступає перед його носіями як середовище їхнього існування.
Таким чином кожна спільнота має _форму_, яку утворюють собою її _носії_ разом із засобами спілкування - і має дух, який полягає в сукупності усіх _правил спілкування_ носіїв між собою.
І хоч не дуже важко бачити, що дане в двох абзацах вище визначення спільноти не залежить від природи її носіїв і годиться у тому числі наприклад для спільноти клітин, які утворюють собою багатоклітинні організми, але нас звичайно що цікавлять перш за все людські спільноти. Хоч разом з тим залежність рівня розвитку надсвідомості цілої спільноти, тобто здатності цілої спільноти бути носієм правил спілкування між спільнотами, від рівня розвитку істинності (правдивості) правил спілкування носіїв спілкування внутрі даної спільноти - яку демонструє нам розмаїття багатоклітинних спільнот-організмів земної природи - також безперечно дуже цікава і повчальна.
Не зупиняючись на тій очевидності, що більшість, коли не усі продукти інформаційних технологій належать, прямо чи опосередковано, до засобів людського спілкування, спробуємо виділити з існуючих здавна та новітніх видів засобів людського спілкування найбільш значимі - за таким кількісним критерієм їхньої значимості: чим більше носіїв спілкування використовують той чи інший вид засобів спілкування, і чим частіше, тим більш значимим видом засобів спілкування він є.
Таким чином з-поміж усіх видів засобів людського спілкування можна вирізнити найбільш загальні види засобів - тобто такі, які повсякчас використовуються усіма носіями людського спілкування.
Легко бачити, що першим загальним засобом людського спілкування була (і є) жива мова, яка одночасно виконує для своїх носіїв також функцію постійно актуального сховища правил безпосереднього людського спілкування у вигляді довідника зв’язку понять - головним чином понять, стосовних до характеристик людини і людських взаємин.
Про значення для становлення людини першого загального засобу людського спілкування можна судити з того факту, що не доводиться вести мову про власне людину, якісно відмінну від світу тварин, до того, як виникла людська мова.
Решту два загальні засоби, виникнення яких пізніше також щоразу ставало причиною величезного розвитку людства, ґрунтуються на мові.
Якщо жива мова локальна в просторі і часі й залежна від зворотного зв’язку (діалогічна), то письмо, здобуваючи протяжність в часі, втрачає зворотний зв’язок.
ЗМІ спільно із засобами зв’язку розширюють просторові межі одностороннього мовлення та письма, а засоби транспорту та зв’язку розширюють простір індивідуального живого спілкування.
Якщо розглядати схему світової історії, запропоновану Ясперсом (доісторія, історія і світова історія), то не дуже важко зауважити, що доісторія відповідає періоду розвитку людства від виникнення мови до виникнення письма, історія — від виникнення письма до виникнення ЗМІ та засобів зв’язку, а світова історія розпочалась після виникнення ЗМІ та засобів зв’язку.
В цьому не дуже великому ряду трьох загальних засобів як на сьогодні вже досить таки очевидний вигляд ознаки нового четвертого етапу розвитку людського суспільства має якісно новий четвертий загальний вид засобів людського спілкування - інформаційні технології. Разом з усією нагромадженою людством моментально доступною кожному інформацією з повсюдно доступними засобами доступу як до інформації, так і до інших людей - коли скоро кожен матиме реальну можливість як доступитися в мережі до якої завгодно інформації різного роду, так і прийняти участь у її створенні, і це далеко не все - інформаційні технології швидко займають, чи вже зайняли, своє законне місце четвертого загального засобу людського спілкування.
3. Наслідки
Якщо згадати добре відоме твердження: "Сутність людини - це не абстракт, властивий окремому індивіду. В своїй дійсності вона є сукупністю усіх суспільних відносин" (Маркс), яке наразі не доводилось чути, щоб хтось колись намагався поставити під якийсь навіть і найменший сумнів - і зауважити при цьому, що цілком як на той час обґрунтовано абсолютизовані господарські взаємини досить таки очевидно як були до того, так і починають бути тепер тільки рівноправною частиною усіх людських взаємин, а не їхньою подавляючою усе решту базою, коли усі інші людські взаємини коли не зовсім ігнорувались, то трактувались як похідні від господарських взаємин (відносились до “надбудови”), як це мало місце в період форсованого розвитку господарських відносин - то найцікавішим питанням починає бути питання про структуру людських відносин. Адже коли йдеться про зміни в людській природі, то не слід забувати, а що саме є суттю людини — це сукупність усіх людських відносин. Тобто іншою формою питання про зміну людини є питання про зміну людських відносин - усієї їх сукупності.
Заміна при цьому слів “суспільних відносин” на “людських відносин” має необхідний вигляд через те, що з поняттям “суспільні відносини” пов’язані - окрім господарських взаємин, спрямованих на підтримання існування людини (базис в марксистській теорії) - ідейні й теоретичні погляди, які згідно з марксистською теорією ніби як породжуються базисом даного суспільства, як скажімо політичні й правові ідеї, філософія, мораль, мистецтво, релігія і відповідні їм установи та організації, як держава, політичні партії, культосвітні та професійні установи й організації, церква тощо (надбудова в марксистській теорії) — тобто поняття “суспільні відносини” практично не включає в себе того масиву усіх особистісних людських відносин, без якого говорити про усі суспільні відносини, як про сутність людини, навряд чи буде доречно.
Більше того, досить таки очевидно, що саме якраз особистісні людські взаємини - особисті взаємини людини і людини, тобто носіїв усіх суспільних взаємин між собою і є первинною основою основ усіх без винятку суспільних відносин. З свідченнями чого кожному з нас доводиться стикатися без перебільшення на кожному кроці.
І коли спробувати розглянути структуру усіх людських взаємин, сукупність яких складає собою сутність людини, то мабуть що ми не дуже далеко будемо від істини, якщо поділимо їх - за цілком природними ознаками - на усього лише три ясно відмінні підструктури — на родові, господарські і духовні людські відносини.
Не зупиняючись на тому очевидному факті, що фундаментом усіх людських взаємин не можуть не бути родові відносини, без яких усі решту відносини - зрозуміло чому - втрачають будь-який смисл, зупинимось на питанні про те, зміни в якому напрямку можна очікувати в людських відносинах в процесі подальшого розвитку і тотального впровадження інформаційних технологій.
Для більшої повноти відповіді на це питання необхідно зауважити той момент, що розвиток інформаційних технологій (ІТ) окрім усього іншого також сприяє прискоренню розвитку наукових знань і технічних засобів. ІТ безперечно сприяють розвитку наукових знань і технічних засобів значно більш потужно, аніж як це робило третє покоління загальних засобів людського спілкування, тобто ЗМІ та засоби транспорту і зв’язку. Однак ясно, що значення цього процесу навіть і значно прискореної технологічної та технічної еволюції, як і значення технічних засобів зокрема і господарських взаємин взагалі для власне людських відносин вже зараз суттєво зменшилося у порівнянні із їх гіпертрофовано перебільшеним значенням в період форсованого розвитку господарських взаємин, який уже практично закінчився - після досягнення такого рівня розвитку, який необхідний для виконання як своїх безпосередніх задач, без фанатизму його учасників, так і подальшого свого розвитку.
Побутові зручності, які зрештою дає розвиток науки і технічних засобів взагалі та засобів сполучення й особистого зв’язку і ЗМІ зокрема, змінюють кількісно структуру людського спілкування, усуваючи ті його перешкоди, які забирають сили та час носіїв людських взаємин. Навіть і ця так би мовити механічна інтенсифікація людського спілкування вже тягнула за собою прискорення вдосконалення його правил. Вплив же на даний процес вдосконалення людських взаємин інформаційних технологій, додатково до механічної інтенсифікації, має досить таки виражено якісний характер.
Навіть і такі не надто деталізовані міркування дають підстави для того, щоб визначити суть людського прогресу як вдосконалення суто людських взаємин - тобто духовних людських відносин, і для висновку про те, що саме цим - вдосконаленням суто людських відносин і був в усі часи існування людини справжній людський прогрес - чим і пояснюється мало сказати гігантське значення для розвитку людства таких найвищих досягнень людського Духу, як: “GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе! ”.
Ще одним цікавим висновком, який виводиться з того факту, що “жива мова виконує для своїх носіїв також функцію постійно актуального сховища правил безпосереднього людського спілкування у вигляді довідника зв’язку понять - головним чином понять, стосовних до характеристик людини і людських взаємин”, і з того факту, що різні мови мають щодо цього різну виразну здатність, є висновок про те, що перерозподіл значимості трьох підструктур внутрі сукупності усіх людських відносин від господарських на користь духовних (в широкому розумінні цього слова) та родових взаємин, означає зміну мовних пріоритетів людства - на користь таких найбільш розвинутих і точних, коли йдеться про людину і людські взаємини і тому найбільш придатних для вираження й передачі суто людських почуттів та переживань мов, як українська мова.
Редакція 2
Вперше оприлюднено 30 травня 2008
_______
Информационные технологии и человеческие сообщества
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
(Т. Шевченко "К Основьяненко")
1. Проблема
Общепризнанным является тот факт, что развитие информационных технологий (ИТ) и связанных с ними явлений уже десятки лет все более масштабно вмешивается, непосредственно и опосредованно, в жизнь всех людей.
Масштабы и глубина этого вмешательства существенно затрагивают все аспекты человеческой жизни - и дальнейшее все более ощутимое отсутствие понимания перспективы этих по историческим меркам молниеносных изменений дает повод для осуществления новых и новых попыток отыскать точку опоры для ясного понимания причин тех кардинальных процессов, свидетелями и участниками которых мы являемся.
Не приходится сомневаться, что подобные попытки осознать те вещи, от которых прямо и сейчас зависит наше будущее - чтобы прекратить быть бессознательным объектом пока неизвестных (и неотвратимых и грозных, из-за их неизвестности) законов - будут продолжаться до тех пор, пока правдивые ответы на актуальные вопросы не будут найдены и размещены в общественном сознании. Или пока актуальность данных вопросов не исчезнет, в результате например ликвидации или деградации человечества, как следствия отсутствия необходимого для дальнейшего существования, т.е. подлинного развития человечества, понимания.
Одна из таких попыток в виде данного материала перед Вашим вниманием, уважаемый читатель.
2. Определение
Сообщество является устойчивым материальным явлением, которое образовано _носителями_ _правил общения_ данного сообщества вместе в его средствами и протяженность которого в пространстве и во времени образует его _форму_ и которое выступает перед его носителями как среда их обитания.
Таким образом каждое сообщество имеет _форму_, которую образуют собой ее _носители_ вместе со средствами общения - и имеет дух, который заключается в совокупности всех _правил общения_ носителей между собой.
И хотя не очень трудно видеть, что данное в двух абзацах выше определение сообщества не зависит от природы ее носителей и годится в том числе например для сообщества клеток, которые образуют собой многоклеточные организмы, но нас конечно интересуют прежде всего человеческие сообщества. Хотя вместе с тем зависимость уровня развития сверхсознания целого сообщества, то есть способности целого сообщества быть носителем правил общения между сообществами, от уровня развития истинности (правдивости) правил общения носителей общения внутри данного сообщества - которую демонстрирует нам разнообразие многоклеточных сообществ-организмов земной природы - также бесспорно очень интересна и поучительна.
Не останавливаясь на той очевидности, что большинство, если не все продукты информационных технологий относятся, прямо или косвенно, к средствам человеческого общения, попробуем выделить из существующих издавна и новейших видов средств человеческого общения наиболее значимые - согласно простому количественному критерию их значимости: чем больше носителей общения используют тот или иной вид средств общения, и чем чаще, тем более значимым видом средств общения он является.
Таким образом из всех видов средств человеческого общения можно выделить наиболее общие виды средств - то есть такие, которые постоянно используются всеми носителями человеческого общения.
Легко видеть, что первым общим средством человеческого общения был (и есть) живой язык, который одновременно выполняет для своих носителей также функцию постоянно актуального хранилища правил непосредственного человеческого общения в виде справочника связи понятий - главным образом понятий, относящихся к характеристикам человека и человеческих взаимоотношений.
О значении для становления человека первого общего средства человеческого общения можно судить по тому факту, что не приходится говорить о собственно человеке, качественно отличном от мира животных до того, как возникла человеческая речь.
Каждое из остальных двух общих средств общения, возникновение которых позже также каждый раз становилось причиной огромного развития человечества, зиждется на языке.
Если живой язык локален в пространстве и времени и зависит от обратной связи (диалогический), то письмо, приобретая протяженность во времени, теряет обратную связь.
СМИ вместе со средствами связи расширяют пространственные границы односторонней речи и письма, а средства транспорта и связи расширяют пространство индивидуального живого общения.
Если рассматривать схему мировой истории, предложенную Ясперсом (доистория, история и мировая история), то не очень трудно заметить, что доистория соответствует периоду развития человечества от возникновения языка до возникновения письма, история - от возникновения письма до возникновения СМИ и средств связи, а мировая история началась после возникновения СМИ и средств связи.
В этом не очень большом ряду трех общих средств как на сегодня уже довольно очевидный вид признака нового четвертого этапа развития человеческого общества имеет качественно новый четвертый общий вид средств человеческого общения - информационные технологии. Вместе со всей накопленной человечеством моментально доступной каждому информации с повсеместно доступными средствами доступа как к информации, так и к другим людям - когда скоро каждый будет иметь реальную возможность как получить доступ в сети к какой угодно информации разного рода, так и принять участие в ее создании, и это далеко не все - информационные технологии быстро занимают, если уже не заняли, свое законное место четвертого общего средства человеческого общения.
3. Следствия
Если вспомнить хорошо известное утверждение: "Сущность человека - это не абстракт, присущий отдельному индивиду. В своей действительности она есть совокупность всех общественных отношений" (Маркс), которое пока не приходилось слышать, чтобы кто-нибудь пытался поставить под какое-то даже и малейшее сомнение - и заметить при этом, что вполне по тем временам обоснованно абсолютизированные хозяйственные отношения довольно очевидно как были до того, так и начинают быть теперь только равноправной частью всех человеческих отношений - а не их подавляющей все остальное базой, когда все другие человеческие отношения если не совсем игнорировались, то трактовались как производные от хозяйственных отношений (относились к "надстройке"), как это имело место в период форсированного развития хозяйственных отношений - то наиболее интересным вопросом начинает быть вопрос о структуре человеческих отношений. Ведь когда речь идет об изменениях в человеческой природе, то не следует забывать, а что именно является сутью человека - это совокупность всех человеческих отношений. То есть другой формой вопроса об изменении человека является вопрос об изменении человеческих отношений - всей их совокупности.
Замена при этом слов "общественных отношений" на "человеческих отношений" имеет необходимый вид из-за того, что с понятием "общественные отношения" связаны - кроме хозяйственных отношений, направленных на поддержание существования человека (базис в марксистской теории) - идейные и теоретические взгляды , которые согласно с марксистской теорией вроде как порождаются базисом данного общества, как скажем политические и правовые идеи, философия, мораль, искусство, религия и соответствующие им учреждения и организации, как государство, политические партии, просветительные и профессиональные учреждения и организации, церковь и т.д. (надстройка в марксистской теории) - то есть понятие "общественные отношения" практически не включает в себя того массива всех личностных человеческих отношений, без которого говорить о всех общественных отношениях, как о сущности человека, вряд ли будет уместно.
Более того, довольно очевидно, что именно как раз личностные человеческие отношения - личные отношения человека и человека, т.е. носителей всех общественных отношений между собой и есть первичной основой основ всех без исключения общественных отношений. Со свидетельствами чего чего каждому из нас приходится встречаться без преувеличения на каждом шагу.
И если попытаться рассмотреть структуру всех человеческих взаимоотношений, совокупность которых составляет собой сущность человека, то очевидно что мы не очень далеко будем от истины, если разделим их - за вполне естественными признаками - на всего лишь три ясно отличные подструктуры - на родовые, хозяйственные и духовные человеческие отношения.
Не останавливаясь на том очевидном факте, что фундаментом всех человеческих взаимоотношений не могут не быть родовые отношения, без которых все остальные отношения - понятно почему - теряют всякий смысл, остановимся на вопросе о том, изменения в каком направлении можно ожидать в человеческих отношениях в процессе дальнейшего развития и тотального внедрения информационных технологий.
Для большей полноты ответа на этот вопрос необходимо заметить тот момент, что развитие информационных технологий (ИТ) кроме всего прочего также способствует ускорению развития научных знаний и технических средств. ИТ безусловно способствуют развитию научных знаний и технических средств значительно более мощно, чем как это делало третье поколение общих средств человеческого общения, то есть СМИ и средства транспорта и связи. Однако ясно, что значение этого процесса даже и значительно ускоренной технологической и технической эволюции, как и значение технических средств в частности и хозяйственных взаимоотношений вообще для собственно человеческих отношений уже сейчас существенно уменьшилось по сравнению с их гипертрофированно преувеличенным значением в период форсированного развития хозяйственных отношений, который уже практически закончился - после достижения такого уровня развития, который необходим для выполнения как своих непосредственных задач, без фанатизма его участников, так и для дальнейшего своего развития.
Бытовые удобства, которые в конечном итоге дает развитие науки и технических средств вообще и средств сообщения, личной связи и СМИ в частности, меняют количественно структуру человеческого общения, устраняя те его препятствия, которые забирают силы и время носителей человеческих взаимоотношений. Даже и эта так сказать механическая интенсификация человеческого общения уже тянула за собой ускорение совершенствования его правил. Влияние же на данный процесс совершенствования человеческих взаимоотношений ИТ, дополнительно к механической интенсификации, имеет довольно выражено качественный характер.
Даже и такие не слишком детализированные соображения дают основания для того, чтобы определить суть человеческого прогресса как совершенствование правил сугубо человеческих взаимоотношений, прежде всего духовных человеческих отношений. Именно этим - совершенствованием чисто человеческих отношений и был во все времена существования человека настоящий человеческий прогресс. Чем и объясняется мало сказать гигантское значение для развития человечества таких высших достижений человеческого Духа, как: "GAL 5:14 Ибо весь закон в одном слове заключается: люби ближнего твоего, как самого себя".
Еще одним интересным заключением, которое выводится из того факта, что "живой язык выполняет для своих носителей также функцию постоянно актуального хранилища правил непосредственного человеческого общения в виде справочника связи понятий - главным образом понятий, относящихся к характеристикам человека и человеческих взаимоотношений", и из того факта, что разные языки имеют в этом различную выразительную способность, является вывод о том, что перераспределение значимости трех подструктур внутри совокупности всех человеческих отношений от хозяйственных в пользу духовных (в широком смысле этого слова) и родовых отношений, означает изменение языковых приоритетов человечества - в пользу таких наиболее развитых и точных, когда речь идет о человеке и человеческих взаимоотношениях и поэтому наиболее подходящих для выражения и передачи чисто человеческих чувств и переживаний языков, как украинский язык.
Редакция 2
Впервые обнародовано 30 мая 2008
Немає коментарів:
Дописати коментар