Чорновіл: вирок Тимошенко був би справедливим, якби раніше сів Ющенко
Сьогодні, 09:48 http://www.chas.cv.ua/index.php?newsid=1669
Народний депутат Тарас Чорновіл вважає екс-президента Віктора Ющенка кримінальним злочинцем і мерзотником.
А що тут дивного, що московські холуї усіх розрядів і калібрів далі ненавидять Ющенка? Ось незабутні слова цього наскрізь брехливого мерзотника, паскудного московського холуя, який вже давно служить ознакою московського фаворита, сказані в прямому ефірі на п'ятому каналі (тоді московським фаворитом був Янукович):
"Коли автобус, в якому ми всі їхали, в тому числі і прем'єр міністр, під'їхав до інституту, на дорозі вигукувала група людей, які були невипадковими, оскільки тримали офіційну символіку "Нашої України", і кинули каменями в прем'єр-міністра. Там полетіло кілька яєць і кілька каменів. Я бачив, як один камень попав йому в голову." http://5.ua/newsline/119/0/1332/
Що ж до Ющенко, то він як був раніше, так і продовжує бути зараз лакмусовим папірцем, який негайно показує міру московської холуйськості досліджуваного препарату, наприклад Тарасика - чи, це також на жаль досить таки поширений випадок, міру наявності залежності даного безхребетного від москоської холуйні.
Олександр Франчук
2011-10-17
Барак Обама і українські екс-прем'єри за гратами
Барак Обама і українські екс-прем'єри за гратами
Якщо Обама разом з Путіним рішуче проти того, щоб український прем'єр (в минулому), "опозиціонер" в теперішньому, не знаходився за гратами, то що йому заважає негайно випустити на волю опозиціонера експрем'єра Лазаренка? Який досить таки очевидно що належить, і то ну зовсім не меншою мірою, ніж Тимошенко, до множини "інших політичних лідерів та колишніх державних посадовців України". Випустити Лазаренка перед тим хоча б, як починати закликати випустити з-за грат анічим не кращу за свого екс-патрона опозиціонера і експрем'єра Лазаренка експрем'єрку опозиціонерку Тимошенко.
Чи може Вона (Тимошенко) все таки для Обами з Путіним чимось краща, ніж Він - Лазаренко? Якщо таки краща, то тоді в заяві Обами слід було б навести якісь ознаки кращості Тимошенка у порівнянні з давно сидячим за американськими гратами аналогічного колишнього прем'єра України Лазаренка, який чому це не повинен теж, як і Тимошенко, "мати необмежену можливість повною мірою брати участь у політичному житті, в тому числі у парламентських виборах наступного року"?
Словом, дивлячись на лицемірні заклики Обами: «Сполучені Штати глибоко розчаровані засудженням і вироком щодо колишнього прем'єр-міністра» і випустити на волю Тимошенко, це починає бути схожим на те, що або Барака Обама вирішив продемонструвати, що подвійні стандарти для США, це така сама норма політики, як і для Москви, або я чогось не розумію.
Олександр Франчук
http://gazeta.ua/articles/politics/404217/comm/1
Було: 11.10.2011 22:55
Cпецтема: Тимошенко — за ґратами
Обама вимагає звільнити Тимошенко, щоб вона брала участь у парламентських виборах
Адміністрація президента США Барака Обами закликає звільнити Юлію Тимошенко та інших політичних лідерів та колишніх державних посадовців України.
[...] "З цих причин Сполучені Штати закликають звільнити пані Тимошенко та інших політичних лідерів і колишніх урядовців, і вважають, що вони повинні мати необмежену можливість повною мірою брати участь у політичному житті, в тому числі у парламентських виборах наступного року", - підсумували в адміністрації Барака Обами.
Якщо Обама разом з Путіним рішуче проти того, щоб український прем'єр (в минулому), "опозиціонер" в теперішньому, не знаходився за гратами, то що йому заважає негайно випустити на волю опозиціонера експрем'єра Лазаренка? Який досить таки очевидно що належить, і то ну зовсім не меншою мірою, ніж Тимошенко, до множини "інших політичних лідерів та колишніх державних посадовців України". Випустити Лазаренка перед тим хоча б, як починати закликати випустити з-за грат анічим не кращу за свого екс-патрона опозиціонера і експрем'єра Лазаренка експрем'єрку опозиціонерку Тимошенко.
Чи може Вона (Тимошенко) все таки для Обами з Путіним чимось краща, ніж Він - Лазаренко? Якщо таки краща, то тоді в заяві Обами слід було б навести якісь ознаки кращості Тимошенка у порівнянні з давно сидячим за американськими гратами аналогічного колишнього прем'єра України Лазаренка, який чому це не повинен теж, як і Тимошенко, "мати необмежену можливість повною мірою брати участь у політичному житті, в тому числі у парламентських виборах наступного року"?
Словом, дивлячись на лицемірні заклики Обами: «Сполучені Штати глибоко розчаровані засудженням і вироком щодо колишнього прем'єр-міністра» і випустити на волю Тимошенко, це починає бути схожим на те, що або Барака Обама вирішив продемонструвати, що подвійні стандарти для США, це така сама норма політики, як і для Москви, або я чогось не розумію.
Олександр Франчук
http://gazeta.ua/articles/politics/404217/comm/1
Було: 11.10.2011 22:55
Cпецтема: Тимошенко — за ґратами
Обама вимагає звільнити Тимошенко, щоб вона брала участь у парламентських виборах
Адміністрація президента США Барака Обами закликає звільнити Юлію Тимошенко та інших політичних лідерів та колишніх державних посадовців України.
[...] "З цих причин Сполучені Штати закликають звільнити пані Тимошенко та інших політичних лідерів і колишніх урядовців, і вважають, що вони повинні мати необмежену можливість повною мірою брати участь у політичному житті, в тому числі у парламентських виборах наступного року", - підсумували в адміністрації Барака Обами.
2011-10-11
Етнічне коріння московської банди убивць (з рос. перекладом)
(рос. переклад нижче)
Розшукуючи джерело, звідки єсть-пішло-взялося на Землі це диявольськи довершено готове до як завгодно злочинної діяльності предковічно давнє злочинне оргутворення, довелось розглянути різні витоки, звідки воно, могло б виповзти. Однак по ходу розгляду більшість з імовірних таких витоків довелося відхилити.
Як от наприклад взяти РПЦ Московського патріархату, одну з найдавніших, коли не найдавнішу, стійку організаційну структуру в складі московської банди убивць. Чи не наповнена антихристською злобою, ненавистю і брехнею РПЦ являється тим первинним засновником, фундатором, праотцем, з якого виродилось це сатанинське оргутворення?
Однак при всій привабливості такої версії вона ламається під вагою безліч більш древніх добре відомих фактів, які свідчать про наявність чогось значно більш давнього в московських краях - наскрізь підлого, наповненого безмежною ненавистю, злобою і брехнею, значно більш давнього, аніж пізніше утворений його засіб - РПЦ Московського патріархату.
Цілком очевидне багатосотрічне існування даного безприкладного в світовій історії злочинного утворення має значно глибші, дальші і міцніші корені, аніж це могло б здатися на перший погляд. І цілком природно спробувати шукати таке коріння в найдавніших родових спільнотах - в етнічно-племінних коренях. Підставу так думати дає унікальність й різка та категорична відмінність, протилежність "духовності" московської банди убивць по відношенню до нормальної людської духовності усіх сьогодні відомих народів - у тому числі тих, які повністю підконтрольні московській банді убивць і з яких ядро московської банди добирає собі кадри, за цією ж ознакою здатності на ділі повністю відкидати усі ознаки людської моралі. Знаходячи шляхи та засоби для стабільного усебічного руйнування моральних засад усіх підлеглих московській банді народів, перш за все найефективнішим способом руйнування традиційної народної моралі кожного нормального народу, а саме шляхом нагинання синів і дочок усіх підконтрольних народів до відкидання своєї належності до своїх рідних народів, тобто до плювання в бік могил своїх власних предків.
І оскільки з безліч джерел, найдавніших і зовсім нещодавних - і з особистого досвіду усіх, кому доводилось мати справу з учасниками та холуями московської банди убивць, цілком очевидно й незаперечно встановлено, що основою основ світосприйняття цієї банди є цілковите, повне та остаточне відкидання нею усіх людських моральних законів, які грунтуються в любові, правді і добрі, то досить таки очевидно, що шукати слід саме якраз за цією ознакою.
І коли розглянути найбільш відомі етноси, які більш чи менш фактично, чи навіть уявно, раніше чи пізніше, тим чи іншим чином були причетні до того їх значного числа, вихідці з яких в суттєвій кількості приймали участь в діяльності московської банди убивць, то усі ці зараз відомі етноси відпадають один за одним.
Деякі із них відпадають з просто хронологічних міркувань, як скажімо єврейський народ, масами виродків з якого банда московських убивць покористувалась тільки зовсім нещодавно, коли порівнювати в масштабі часу багатосотрічної діяльності банди.
Може то широко і давно дискутовані угро-фіни? Але наявність цілком цивілізованих і моральних як угорського, так і фінського народів заперечує таку версію. Може то монголо-татари? Але ні - вияви радіації московської підлості, ненависності і злоби відомі до наближення монголів і татар до московських земель.
Українці також відпадають - з причини наявності такої дикої утробної зоологічної смертельної предковічної ненависті московської банди до українців, України і до всього українського, якої взагалі світ ніколи раніше не бачив і яка можлива мабуть тільки в місива із злоби, ненависті та брехні до людськості, правди, любові і добра. Цю московську ненависть (ненависть московської банди убивць разом з її рабами, холопами, холуями і посіпаками на українській землі і поза її межами) і зараз легко можна побачити - в усій красі, так би мовити, у тому числі особливо легко в численних присутніх в інтернеті московських клоаках українофобія.
Так що коли мені вперше - при першому ж прочитанні "Скіфії" Геродота - запав у память рядочок 106: "Андрофаги мають найдикіші звичаї з усіх; вони не знають правди й закону в них немає ніякого" [1] - ну надто вже співпадаючий вигляд мають ці слова 2500-річної давності з реаліями сьогодення і минулого у виконанні банди московських убивць - то це сталося мабуть зовсім не випадково.
І вже далеко пізніше, зовсім нещодавно, знайшлося підтвердження того, що зовсім не мені першому прийшла гадка, що описане Геродотом (хоч коротко, але як же разюче точно) коріння московської банди убивць, андрофаги, мають пряме фундаментальне відношення до реалій сучасної Московії. Ось до якого висновку в процесі дослідження української мови перед 1880 прийшов Михайло Красуський, російський лінгвіст польського походження:
===: за межами земель скитів-кочевників та рільників (хліборобів) мешкали на схід від Дніпра (у сьогоднішніх Орловській та Тульській губерніях) племена іншої породи, котрих він називає андрофагами, тобто людожерами. Деякі з них запозичили у скитів одяг, а інші разом з тим і мову; тож, ці чужинці жили у цій місцевості довший час ще до Геродота, якщо встигли перейняти навіть мову. З цього можна зробити правдоподібний висновок, що один з російських діалектів, "акаючий", утворився вже перед Геродотом
:=== [2]
А тим часом велика і тривала кількасотрічна московська активність щодо етнічного московського маскараду досі триває, і то з не меншою, коли не з більшою активністю, ніж колись - перш за все у вигляді подальшого продовження намагань прикритися різношерстою сукупністю підлеглих московській банді убивць народів. Як перетягуванням на них давньої самоназви української землі Русь, так і далеко не тільки цієї назви, з нагинанням синів і дочок різних народів відмовлятись від своїх предків й плювати на їхні могили. Згадаймо наприклад рядочок "да, скіфи ми, да азіати ми, с раскосимі і жаднимі ачамі" Блока, а він же, цей рядочок, не нізвідки взявся. Ну щоб за цим верхнім переднім брехопокровом поглибше від людського ока прикопати справжній етнічний корінь московської банди убивць, тобто андрофагів. Та й і усім ще ну зовсім свіжо пам'ятний "савєцкій народ", він теж прекрасно вписується в саме якраз цю давню стабільну стандартну, активну до оскаженіння етнічну московську маскдіяльність.
Олександр Франчук
Література:
1. Геродот, СКІФІЯ (четверта книга «Мельпомена» «Історії в дев'яти книгах»), https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alOWEzMDg4YTYtYTE1MS00MGRjLWIzYWQtODM5YTFmNmE0NjM2&hl=en_US
2. Михайло Красуський, ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, 1880, Одеса, https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alNDA5MmJiNGYtNmQyYS00OGI5LWJjMGYtNGQ4MDQ1NmU1MzIy&hl=en_US
___
Этнические корни московской банды убийц
Разыскивая источник, откуда есть-пошло-взялось на Земле это дьявольски совершенно готовое к сколь угодно преступной деятельности извечно давнее преступное оргобразование, пришлось рассмотреть различные истоки, откуда оно могло бы выползти. Однако по ходу разбирательства большинство из вероятных таких истоков пришлось отклонить.
Как вот например взять РПЦ Московского патриархата, одну из древнейших, если не древнейшую, устойчивую организационную структуру в составе московской банды убийц. Не ета ли наполненная антихристской злобой, ненавистью и ложью РПЦ является тем первичным учредителем, основателем, праотцом, из которого выродилось это сатанинское оргобразование?
Однако при всей привлекательности такой версии она ломается под тяжестью множества более древних хорошо известных фактов, свидетельствующих о наличии чего-то значительно более древнего в московских краях - насквозь подлого, наполненного безграничной ненавистью, злобой и ложью, значительно более древнего, чем позже образованное его средство - РПЦ Московского патриархата.
Вполне очевидно многосотлетнее существования данного беспримерного в мировой истории преступного образования имеет значительно более глубокие, более далекие и крепкие корни, чем это могло бы показаться на первый взгляд. И вполне естественно попытаться искать такие корни в древних родовых общинах - в этно-племенных корнях. Основание так думать дает уникальность и резкое и категорическое различие, противоположность "духовности" московской банды убийц по отношению к нормальной человеческой духовности всех сегодня известных народов - в том числе тех, которые полностью подконтрольны московской банде убийц и из которых ядро московской банды подбирает себе кадры, по этому же признаку способности на деле полностью отвергать все признаки человеческой морали. Находя пути и средства для стабильного всестороннего разрушения моральных основ всех подчиненных московской банде народов, прежде всего наиболее эффективным способом разрушения народной морали каждого нормального народа, а именно путем нагибания сыновей и дочерей всех подконтрольных народов к отвержению своей принадлежности к своим родным народам, т.е. к плеванию в сторону могил своих собственных предков.
И поскольку с множества источников, древних и совсем недавних - и из личного опыта всех, кому приходилось иметь дело с участниками и холуями московской банды убийц, совершенно очевидно и неоспоримо установлено, что основой основ мировосприятия этой банды является полное, полное и окончательное отвержение ею всех человеческих моральных законов, основанных на любви, правде и добре, то довольно очевидно, что искать следует именно как раз по этому признаку.
И если рассмотреть наиболее известные этносы, которые более или менее фактически, или даже мысленно, раньше или позже, так или иначе были причастны к тому их значительного числу, выходцы из которых в существенном количестве принимали участие в деятельности московской банды убийц, то все эти сейчас известные этносы отпадают один за другим.
Некоторые из них отпадают с просто хронологических соображений, как скажем еврейский народ, массами выродков из которого банда московских убийц попользовалась только совсем недавно, если сравнивать в масштабе времени многосотлетней деятельности банды.
Может это широко и давно дискутируемых угро-финны? Но наличие вполне цивилизованных и нравственных как венгерского, так и финского народов отрицает такую версию. Может это монголо-татары? Но нет - проявления радиации московской подлости, ненависности и злобы известны до приближения монголов и татар к московским землям.
Украинци также отпадают - по причине наличия такой дикой утробной зоологической смертельной исконной ненависти московской банды к украинцам, Украине и ко всему украинскому, которой вообще мир никогда раньше не видел и которая возможна пожалуй только от месива из злобы, ненависти и лжи к человечности, правде, любви и добру. Эту московскую ненависть (ненависть московской банды убийц вместе с ее рабами, холопами, холуями и прихвостнями на украинской земле и за ее пределами) и сейчас легко можно увидеть - во всей красе, так сказать, в том числе особенно легко в многочисленных присутствующих в интернете московских клоаках украинофобия.
Так что когда мне впервые - при первом же прочтении "Скифии" Геродота - запала в память строка 106: "Андрофаги имеют самые дикие нравы из всех, они не знают правды и закона у них нет никакого" [1] - ну уж очень совпадающими выглядят эти слова 2500-летней давности с реалиями настоящего и прошлого в исполнении банды московских убийц - то это случилось видимо совсем не случайно.
И уже много позже, совсем недавно, нашлось подтверждение того, что совсем не мне первому пришла мысль, что описанные Геродотом (хоть кратко, но как же поразительно точно) корни московской банды убийц, андрофаги, имеют прямое фундаментальное отношение к реалиям современной Московии. Вот к какому выводу в ходе исследования украинского языка перед 1880 пришел Михаил Красуский, русский лингвист польского происхождения:
===: за пределами Скифов-кочевников и хлебопашцев жили на востоке от Днепра (в настоящих Орловской и Тульской губерниях) племена другой породы, которых он называет андрофагами, или людоедами. Некоторые из них позаимствовали от Скифов одежду, а другие вместе с одеждою и язык; следовательно , означенные инородцы жили на этих местах очень долгое время еще перед Геродотом , когда успели принять даже язык от нас? Из этого можно сделать правдоподобный вывод, что одно из великорусских наречий, акающее, уже образовалось перед Геродотом
: === [2]
А тем временем большая и длительная многовекового московская активность относительно этнического московского маскарада до сих пор продолжается, и то с не меньшей, если не с большей активностью, чем некогда - прежде всего в виде дальнейшего продолжения попыток прикрыться разношерстной совокупностью подчиненных московской банде убийц народов. Как перетаскиванием на них древнего самоназвания украинской земли Русь, так и далеко не только этого названия, с нагибанием сыновей и дочерей разных народов отказываться от своих предков и плевать на их могилы. Вспомним например строчку "да, скифы мы, да азиаты мы, с раскосыми и жадними очами" Блока, а она же, эта строчка, не ниоткуда взялась. Ну чтобы за этим верхним передним брехопокровом поглубже от человеческого глаза прикопать настоящий этнический корень московской банды убийц, т.е. андрофагов. Да и всем еще ну совсем свежо памятный "советский народ", он тоже прекрасно вписывается в именно как раз эту давнюю стабильную стандартную, бешено активную этническую московскую маскдеятельность.
Олександр Франчук
Литература:
1. Геродот, СКИФИЯ (четвертая книга «Мельпомена» «Истории в девяти книгах»), https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alOWEzMDg4YTYtYTE1MS00MGRjLWIzYWQtODM5YTFmNmE0NjM2&hl=en_US
2. Михаил Красуский, Древность малороссийского языка, http://gidepark.ru/community/90/article/99128
Розшукуючи джерело, звідки єсть-пішло-взялося на Землі це диявольськи довершено готове до як завгодно злочинної діяльності предковічно давнє злочинне оргутворення, довелось розглянути різні витоки, звідки воно, могло б виповзти. Однак по ходу розгляду більшість з імовірних таких витоків довелося відхилити.
Як от наприклад взяти РПЦ Московського патріархату, одну з найдавніших, коли не найдавнішу, стійку організаційну структуру в складі московської банди убивць. Чи не наповнена антихристською злобою, ненавистю і брехнею РПЦ являється тим первинним засновником, фундатором, праотцем, з якого виродилось це сатанинське оргутворення?
Однак при всій привабливості такої версії вона ламається під вагою безліч більш древніх добре відомих фактів, які свідчать про наявність чогось значно більш давнього в московських краях - наскрізь підлого, наповненого безмежною ненавистю, злобою і брехнею, значно більш давнього, аніж пізніше утворений його засіб - РПЦ Московського патріархату.
Цілком очевидне багатосотрічне існування даного безприкладного в світовій історії злочинного утворення має значно глибші, дальші і міцніші корені, аніж це могло б здатися на перший погляд. І цілком природно спробувати шукати таке коріння в найдавніших родових спільнотах - в етнічно-племінних коренях. Підставу так думати дає унікальність й різка та категорична відмінність, протилежність "духовності" московської банди убивць по відношенню до нормальної людської духовності усіх сьогодні відомих народів - у тому числі тих, які повністю підконтрольні московській банді убивць і з яких ядро московської банди добирає собі кадри, за цією ж ознакою здатності на ділі повністю відкидати усі ознаки людської моралі. Знаходячи шляхи та засоби для стабільного усебічного руйнування моральних засад усіх підлеглих московській банді народів, перш за все найефективнішим способом руйнування традиційної народної моралі кожного нормального народу, а саме шляхом нагинання синів і дочок усіх підконтрольних народів до відкидання своєї належності до своїх рідних народів, тобто до плювання в бік могил своїх власних предків.
І оскільки з безліч джерел, найдавніших і зовсім нещодавних - і з особистого досвіду усіх, кому доводилось мати справу з учасниками та холуями московської банди убивць, цілком очевидно й незаперечно встановлено, що основою основ світосприйняття цієї банди є цілковите, повне та остаточне відкидання нею усіх людських моральних законів, які грунтуються в любові, правді і добрі, то досить таки очевидно, що шукати слід саме якраз за цією ознакою.
І коли розглянути найбільш відомі етноси, які більш чи менш фактично, чи навіть уявно, раніше чи пізніше, тим чи іншим чином були причетні до того їх значного числа, вихідці з яких в суттєвій кількості приймали участь в діяльності московської банди убивць, то усі ці зараз відомі етноси відпадають один за одним.
Деякі із них відпадають з просто хронологічних міркувань, як скажімо єврейський народ, масами виродків з якого банда московських убивць покористувалась тільки зовсім нещодавно, коли порівнювати в масштабі часу багатосотрічної діяльності банди.
Може то широко і давно дискутовані угро-фіни? Але наявність цілком цивілізованих і моральних як угорського, так і фінського народів заперечує таку версію. Може то монголо-татари? Але ні - вияви радіації московської підлості, ненависності і злоби відомі до наближення монголів і татар до московських земель.
Українці також відпадають - з причини наявності такої дикої утробної зоологічної смертельної предковічної ненависті московської банди до українців, України і до всього українського, якої взагалі світ ніколи раніше не бачив і яка можлива мабуть тільки в місива із злоби, ненависті та брехні до людськості, правди, любові і добра. Цю московську ненависть (ненависть московської банди убивць разом з її рабами, холопами, холуями і посіпаками на українській землі і поза її межами) і зараз легко можна побачити - в усій красі, так би мовити, у тому числі особливо легко в численних присутніх в інтернеті московських клоаках українофобія.
Так що коли мені вперше - при першому ж прочитанні "Скіфії" Геродота - запав у память рядочок 106: "Андрофаги мають найдикіші звичаї з усіх; вони не знають правди й закону в них немає ніякого" [1] - ну надто вже співпадаючий вигляд мають ці слова 2500-річної давності з реаліями сьогодення і минулого у виконанні банди московських убивць - то це сталося мабуть зовсім не випадково.
І вже далеко пізніше, зовсім нещодавно, знайшлося підтвердження того, що зовсім не мені першому прийшла гадка, що описане Геродотом (хоч коротко, але як же разюче точно) коріння московської банди убивць, андрофаги, мають пряме фундаментальне відношення до реалій сучасної Московії. Ось до якого висновку в процесі дослідження української мови перед 1880 прийшов Михайло Красуський, російський лінгвіст польського походження:
===: за межами земель скитів-кочевників та рільників (хліборобів) мешкали на схід від Дніпра (у сьогоднішніх Орловській та Тульській губерніях) племена іншої породи, котрих він називає андрофагами, тобто людожерами. Деякі з них запозичили у скитів одяг, а інші разом з тим і мову; тож, ці чужинці жили у цій місцевості довший час ще до Геродота, якщо встигли перейняти навіть мову. З цього можна зробити правдоподібний висновок, що один з російських діалектів, "акаючий", утворився вже перед Геродотом
:=== [2]
А тим часом велика і тривала кількасотрічна московська активність щодо етнічного московського маскараду досі триває, і то з не меншою, коли не з більшою активністю, ніж колись - перш за все у вигляді подальшого продовження намагань прикритися різношерстою сукупністю підлеглих московській банді убивць народів. Як перетягуванням на них давньої самоназви української землі Русь, так і далеко не тільки цієї назви, з нагинанням синів і дочок різних народів відмовлятись від своїх предків й плювати на їхні могили. Згадаймо наприклад рядочок "да, скіфи ми, да азіати ми, с раскосимі і жаднимі ачамі" Блока, а він же, цей рядочок, не нізвідки взявся. Ну щоб за цим верхнім переднім брехопокровом поглибше від людського ока прикопати справжній етнічний корінь московської банди убивць, тобто андрофагів. Та й і усім ще ну зовсім свіжо пам'ятний "савєцкій народ", він теж прекрасно вписується в саме якраз цю давню стабільну стандартну, активну до оскаженіння етнічну московську маскдіяльність.
Олександр Франчук
Література:
1. Геродот, СКІФІЯ (четверта книга «Мельпомена» «Історії в дев'яти книгах»), https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alOWEzMDg4YTYtYTE1MS00MGRjLWIzYWQtODM5YTFmNmE0NjM2&hl=en_US
2. Михайло Красуський, ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, 1880, Одеса, https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alNDA5MmJiNGYtNmQyYS00OGI5LWJjMGYtNGQ4MDQ1NmU1MzIy&hl=en_US
___
Этнические корни московской банды убийц
Разыскивая источник, откуда есть-пошло-взялось на Земле это дьявольски совершенно готовое к сколь угодно преступной деятельности извечно давнее преступное оргобразование, пришлось рассмотреть различные истоки, откуда оно могло бы выползти. Однако по ходу разбирательства большинство из вероятных таких истоков пришлось отклонить.
Как вот например взять РПЦ Московского патриархата, одну из древнейших, если не древнейшую, устойчивую организационную структуру в составе московской банды убийц. Не ета ли наполненная антихристской злобой, ненавистью и ложью РПЦ является тем первичным учредителем, основателем, праотцом, из которого выродилось это сатанинское оргобразование?
Однако при всей привлекательности такой версии она ломается под тяжестью множества более древних хорошо известных фактов, свидетельствующих о наличии чего-то значительно более древнего в московских краях - насквозь подлого, наполненного безграничной ненавистью, злобой и ложью, значительно более древнего, чем позже образованное его средство - РПЦ Московского патриархата.
Вполне очевидно многосотлетнее существования данного беспримерного в мировой истории преступного образования имеет значительно более глубокие, более далекие и крепкие корни, чем это могло бы показаться на первый взгляд. И вполне естественно попытаться искать такие корни в древних родовых общинах - в этно-племенных корнях. Основание так думать дает уникальность и резкое и категорическое различие, противоположность "духовности" московской банды убийц по отношению к нормальной человеческой духовности всех сегодня известных народов - в том числе тех, которые полностью подконтрольны московской банде убийц и из которых ядро московской банды подбирает себе кадры, по этому же признаку способности на деле полностью отвергать все признаки человеческой морали. Находя пути и средства для стабильного всестороннего разрушения моральных основ всех подчиненных московской банде народов, прежде всего наиболее эффективным способом разрушения народной морали каждого нормального народа, а именно путем нагибания сыновей и дочерей всех подконтрольных народов к отвержению своей принадлежности к своим родным народам, т.е. к плеванию в сторону могил своих собственных предков.
И поскольку с множества источников, древних и совсем недавних - и из личного опыта всех, кому приходилось иметь дело с участниками и холуями московской банды убийц, совершенно очевидно и неоспоримо установлено, что основой основ мировосприятия этой банды является полное, полное и окончательное отвержение ею всех человеческих моральных законов, основанных на любви, правде и добре, то довольно очевидно, что искать следует именно как раз по этому признаку.
И если рассмотреть наиболее известные этносы, которые более или менее фактически, или даже мысленно, раньше или позже, так или иначе были причастны к тому их значительного числу, выходцы из которых в существенном количестве принимали участие в деятельности московской банды убийц, то все эти сейчас известные этносы отпадают один за другим.
Некоторые из них отпадают с просто хронологических соображений, как скажем еврейский народ, массами выродков из которого банда московских убийц попользовалась только совсем недавно, если сравнивать в масштабе времени многосотлетней деятельности банды.
Может это широко и давно дискутируемых угро-финны? Но наличие вполне цивилизованных и нравственных как венгерского, так и финского народов отрицает такую версию. Может это монголо-татары? Но нет - проявления радиации московской подлости, ненависности и злобы известны до приближения монголов и татар к московским землям.
Украинци также отпадают - по причине наличия такой дикой утробной зоологической смертельной исконной ненависти московской банды к украинцам, Украине и ко всему украинскому, которой вообще мир никогда раньше не видел и которая возможна пожалуй только от месива из злобы, ненависти и лжи к человечности, правде, любви и добру. Эту московскую ненависть (ненависть московской банды убийц вместе с ее рабами, холопами, холуями и прихвостнями на украинской земле и за ее пределами) и сейчас легко можно увидеть - во всей красе, так сказать, в том числе особенно легко в многочисленных присутствующих в интернете московских клоаках украинофобия.
Так что когда мне впервые - при первом же прочтении "Скифии" Геродота - запала в память строка 106: "Андрофаги имеют самые дикие нравы из всех, они не знают правды и закона у них нет никакого" [1] - ну уж очень совпадающими выглядят эти слова 2500-летней давности с реалиями настоящего и прошлого в исполнении банды московских убийц - то это случилось видимо совсем не случайно.
И уже много позже, совсем недавно, нашлось подтверждение того, что совсем не мне первому пришла мысль, что описанные Геродотом (хоть кратко, но как же поразительно точно) корни московской банды убийц, андрофаги, имеют прямое фундаментальное отношение к реалиям современной Московии. Вот к какому выводу в ходе исследования украинского языка перед 1880 пришел Михаил Красуский, русский лингвист польского происхождения:
===: за пределами Скифов-кочевников и хлебопашцев жили на востоке от Днепра (в настоящих Орловской и Тульской губерниях) племена другой породы, которых он называет андрофагами, или людоедами. Некоторые из них позаимствовали от Скифов одежду, а другие вместе с одеждою и язык; следовательно , означенные инородцы жили на этих местах очень долгое время еще перед Геродотом , когда успели принять даже язык от нас? Из этого можно сделать правдоподобный вывод, что одно из великорусских наречий, акающее, уже образовалось перед Геродотом
: === [2]
А тем временем большая и длительная многовекового московская активность относительно этнического московского маскарада до сих пор продолжается, и то с не меньшей, если не с большей активностью, чем некогда - прежде всего в виде дальнейшего продолжения попыток прикрыться разношерстной совокупностью подчиненных московской банде убийц народов. Как перетаскиванием на них древнего самоназвания украинской земли Русь, так и далеко не только этого названия, с нагибанием сыновей и дочерей разных народов отказываться от своих предков и плевать на их могилы. Вспомним например строчку "да, скифы мы, да азиаты мы, с раскосыми и жадними очами" Блока, а она же, эта строчка, не ниоткуда взялась. Ну чтобы за этим верхним передним брехопокровом поглубже от человеческого глаза прикопать настоящий этнический корень московской банды убийц, т.е. андрофагов. Да и всем еще ну совсем свежо памятный "советский народ", он тоже прекрасно вписывается в именно как раз эту давнюю стабильную стандартную, бешено активную этническую московскую маскдеятельность.
Олександр Франчук
Литература:
1. Геродот, СКИФИЯ (четвертая книга «Мельпомена» «Истории в девяти книгах»), https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alOWEzMDg4YTYtYTE1MS00MGRjLWIzYWQtODM5YTFmNmE0NjM2&hl=en_US
2. Михаил Красуский, Древность малороссийского языка, http://gidepark.ru/community/90/article/99128
2011-10-04
Галичина отделится?
http://gidepark.ru/community/90/article/433288?digest
Гайдпаркер: valery shumilkin вчера в 0:26
Источник: buzina Автор: Олесь Бузина
Галичина отделится?
Московські "мрії" знов роздерти Україну на шматки, а то цілою московська банда боїться подавитися - дуже регулярно озвучують дві категорії людей. Перша, це московські холуї усіх калібрів, від цілком відвертих московських посіпак до сексотів під прикриттям - і друга, на жаль далеко не порожня множина придуркуватих йолопів, активних кретинів.
___
Московские "мечты" снова разодрать Украину на куски, а то целой московская банда боится подавиться - очень регулярно озвучивают две категории людей. Первая, это московские холуи всех калибров, от вполне откровенных московских прихвостней до сексотов под прикрытием - и вторая, к сожалению далеко не пустое множество придурковатых болванов, активных кретинов.
Олександр Франчук
Гайдпаркер: valery shumilkin вчера в 0:26
Источник: buzina Автор: Олесь Бузина
Галичина отделится?
Московські "мрії" знов роздерти Україну на шматки, а то цілою московська банда боїться подавитися - дуже регулярно озвучують дві категорії людей. Перша, це московські холуї усіх калібрів, від цілком відвертих московських посіпак до сексотів під прикриттям - і друга, на жаль далеко не порожня множина придуркуватих йолопів, активних кретинів.
___
Московские "мечты" снова разодрать Украину на куски, а то целой московская банда боится подавиться - очень регулярно озвучивают две категории людей. Первая, это московские холуи всех калибров, от вполне откровенных московских прихвостней до сексотов под прикрытием - и вторая, к сожалению далеко не пустое множество придурковатых болванов, активных кретинов.
Олександр Франчук
2011-09-28
Ознака цивілізованості (з рос. перекладом)
(рос. переклад нижче)
У всьму світі (цивілізованому) не прийнято не любити свій народ. Любов до свого народу - це перша ознака цивілізованості. Це нормально і кожному зрозуміло. І всюди однозначно - і перш за все - у всіх народів це означає безумовну підтримку мови рідного народу.
А яке відношення панує серед нормальних людей до осіб, які не люблять рідної землі, рідного народу, тобто народу, який їх породив? Правильно, як до звичайних покидьків. Поскільки немає нічого більш корисного, ніж як називати речі своїми іменами, то спробуємо визначити, що ж це таке. Хоч приємність і невелика.
Визначення покидька: Покидьок - це суб'єкт, що ставить рідне, те, що його породило, нижче чужого, нав'язаного з допомогою насильства та підлого обману. Таким чином покидьок покидає своє рідне і змушений всіма силами постійно показувати свою відданість чужому шляхом обпльовування всього рідного (сіндром обрусєвшєго інородца). Ця демонстрація прєданності мусить тривати до кінця життя, після завершення якого покидьок, як правило, звинувачується своїми хазяями в усіх гріхах і на нього вішаються всі собаки.
Для виправдання свого негідного животіння покидьок в його процесі постійно бреше сам собі та своїм близьким, в результаті чого кожен покидьок швидко втрачає здатність відрізняти правду від брехні, через що покидьки є добре керованими (з допомогою, наприклад, невеличкого страхання).
Процес перетворення нормальної людини з почуттям власної людської гідності в покидька добре відпрацьований багаторічною практикою. В ньому активну роль відіграють інші покидьки. Скажімо, коли кандидат в покидьки пробує скористатись рідною мовою на своїй рідній землі свого рідного народу, то хтось з хазяїв, або повноцінних покидьків прикрикує на нього - і успішний кандидат в покидьки слухняно виконує хазяйську волю, припиняючи робити це бєзабразіє. Той факт, що кандидат в покидьки не помічає приниження власної гідності при цьому, означає ріст покидьковості кандидата в покидьки, і наближення моменту визнання його іншими покидьками за члена своєї зграї.
Першою ознакою нелюбові до рідного народу є нелюбов до мови рідного народу. Вона повинна демонструватися. Сутність повинна являтись. В Інтернеті така демонстрація полягає перш за все в свідомому перекрученні українських букв. Справжній покидьок добре знає, як поставити нормальне кодування і скільки хвилин на це треба витратити, але спеціально не робить цього, і це служить ніби міжпокидьковим опізнавальним знаком [вже пройдений етап - стаття вперше опублікована в жовтні 1999].
Зайво казати, що розмови про людську гідність з покидьком не мають жодного сенсу. Ця річ для ньго - це застарілий сільський атрибут, не одобрюваний хазяями та іншими покидьками.
Олександр Франчук
_______
Признак цивилизованности
Во всем мире (цивилизованном) не принято не любить свой народ. Любовь к своему народу - это первый признак цивилизованности. Это нормально и понятно. И везде однозначно - и прежде всего - у всех народов это означает безусловную поддержку языка родного народа.
А какое отношение царит среди нормальных людей к лицам, которые не любят родной земли, родного народа, то есть народа, который их породил? Правильно, как к обычным отбросам. Поскольку нет ничего более полезного, чем как называть вещи своими именами, то попробуем определить, что же это такое. Хотя удовольствие и небольшое.
Определение отброса: Отброс - это субъект, ставящий родное, то, что его породило, ниже чужого, навязанного с помощью насилия и подлого обмана. Таким образом отброс покидает свое родное и вынужден всеми силами постоянно показывать свою преданность чужому путем оплевывания всего родного (синдром обрусевшего инородцы). Эта демонстрация преданности должна продолжаться до конца жизни, после завершения которого отброс, как правило, обвиняется своими хозяевами во всех грехах и на него вешаются все собаки.
Для оправдания своего недостойного прозябания отброс в его процессе постоянно врет сам себе и своим близким, в результате чего каждый отброс быстро теряет способность отличать правду от лжи, через что отбросы являются хорошо управляемыми (с помощью, например, небольшого устрашения).
Процесс превращения нормального человека с чувством собственного достоинства в отброса хорошо отработан многолетней практикой. В нем активную роль играют другие отбросы. Скажем, когда кандидат в отбросы пробует воспользоваться родным языком на своей родной земле своего родного народа, то кто-то из хозяев, или полноценных отбросов крикнет на него - и успешный кандидат в отбросы послушно выполняет хозяйскую волю, прекращая делать это "безабразие". Тот факт, что кандидат в отбросы не замечает унижения собственного достоинства при этом, означает рост отбросости кандидата в отбросы и приближение момента признания его другими отбросами за члена своей стаи.
Первым признаком нелюбви к родному народу есть нелюбовь к языку родного народа. Она должна демонстрироваться. Сущность должна являться. В Интернете такая демонстрация заключается прежде всего в сознательном искажении украинских букв. Настоящий отброс хорошо знает как поставить нормальное кодирование и сколько минут на это надо потратить, но специально не делает этого и это служит как бы межотбросным опознавательным знаком [уже пройденный этап - статья впервые опубликована в октябре 1999].
Излишне говорить что разговоры о человеческом достоинстве с отбросом не имеют никакого смысла. Эта вещь для него - это устаревший сельский атрибут, не одобряемый хозяевами и другими отбросами.
Олександр Франчук
У всьму світі (цивілізованому) не прийнято не любити свій народ. Любов до свого народу - це перша ознака цивілізованості. Це нормально і кожному зрозуміло. І всюди однозначно - і перш за все - у всіх народів це означає безумовну підтримку мови рідного народу.
А яке відношення панує серед нормальних людей до осіб, які не люблять рідної землі, рідного народу, тобто народу, який їх породив? Правильно, як до звичайних покидьків. Поскільки немає нічого більш корисного, ніж як називати речі своїми іменами, то спробуємо визначити, що ж це таке. Хоч приємність і невелика.
Визначення покидька: Покидьок - це суб'єкт, що ставить рідне, те, що його породило, нижче чужого, нав'язаного з допомогою насильства та підлого обману. Таким чином покидьок покидає своє рідне і змушений всіма силами постійно показувати свою відданість чужому шляхом обпльовування всього рідного (сіндром обрусєвшєго інородца). Ця демонстрація прєданності мусить тривати до кінця життя, після завершення якого покидьок, як правило, звинувачується своїми хазяями в усіх гріхах і на нього вішаються всі собаки.
Для виправдання свого негідного животіння покидьок в його процесі постійно бреше сам собі та своїм близьким, в результаті чого кожен покидьок швидко втрачає здатність відрізняти правду від брехні, через що покидьки є добре керованими (з допомогою, наприклад, невеличкого страхання).
Процес перетворення нормальної людини з почуттям власної людської гідності в покидька добре відпрацьований багаторічною практикою. В ньому активну роль відіграють інші покидьки. Скажімо, коли кандидат в покидьки пробує скористатись рідною мовою на своїй рідній землі свого рідного народу, то хтось з хазяїв, або повноцінних покидьків прикрикує на нього - і успішний кандидат в покидьки слухняно виконує хазяйську волю, припиняючи робити це бєзабразіє. Той факт, що кандидат в покидьки не помічає приниження власної гідності при цьому, означає ріст покидьковості кандидата в покидьки, і наближення моменту визнання його іншими покидьками за члена своєї зграї.
Першою ознакою нелюбові до рідного народу є нелюбов до мови рідного народу. Вона повинна демонструватися. Сутність повинна являтись. В Інтернеті така демонстрація полягає перш за все в свідомому перекрученні українських букв. Справжній покидьок добре знає, як поставити нормальне кодування і скільки хвилин на це треба витратити, але спеціально не робить цього, і це служить ніби міжпокидьковим опізнавальним знаком [вже пройдений етап - стаття вперше опублікована в жовтні 1999].
Зайво казати, що розмови про людську гідність з покидьком не мають жодного сенсу. Ця річ для ньго - це застарілий сільський атрибут, не одобрюваний хазяями та іншими покидьками.
Олександр Франчук
_______
Признак цивилизованности
Во всем мире (цивилизованном) не принято не любить свой народ. Любовь к своему народу - это первый признак цивилизованности. Это нормально и понятно. И везде однозначно - и прежде всего - у всех народов это означает безусловную поддержку языка родного народа.
А какое отношение царит среди нормальных людей к лицам, которые не любят родной земли, родного народа, то есть народа, который их породил? Правильно, как к обычным отбросам. Поскольку нет ничего более полезного, чем как называть вещи своими именами, то попробуем определить, что же это такое. Хотя удовольствие и небольшое.
Определение отброса: Отброс - это субъект, ставящий родное, то, что его породило, ниже чужого, навязанного с помощью насилия и подлого обмана. Таким образом отброс покидает свое родное и вынужден всеми силами постоянно показывать свою преданность чужому путем оплевывания всего родного (синдром обрусевшего инородцы). Эта демонстрация преданности должна продолжаться до конца жизни, после завершения которого отброс, как правило, обвиняется своими хозяевами во всех грехах и на него вешаются все собаки.
Для оправдания своего недостойного прозябания отброс в его процессе постоянно врет сам себе и своим близким, в результате чего каждый отброс быстро теряет способность отличать правду от лжи, через что отбросы являются хорошо управляемыми (с помощью, например, небольшого устрашения).
Процесс превращения нормального человека с чувством собственного достоинства в отброса хорошо отработан многолетней практикой. В нем активную роль играют другие отбросы. Скажем, когда кандидат в отбросы пробует воспользоваться родным языком на своей родной земле своего родного народа, то кто-то из хозяев, или полноценных отбросов крикнет на него - и успешный кандидат в отбросы послушно выполняет хозяйскую волю, прекращая делать это "безабразие". Тот факт, что кандидат в отбросы не замечает унижения собственного достоинства при этом, означает рост отбросости кандидата в отбросы и приближение момента признания его другими отбросами за члена своей стаи.
Первым признаком нелюбви к родному народу есть нелюбовь к языку родного народа. Она должна демонстрироваться. Сущность должна являться. В Интернете такая демонстрация заключается прежде всего в сознательном искажении украинских букв. Настоящий отброс хорошо знает как поставить нормальное кодирование и сколько минут на это надо потратить, но специально не делает этого и это служит как бы межотбросным опознавательным знаком [уже пройденный этап - статья впервые опубликована в октябре 1999].
Излишне говорить что разговоры о человеческом достоинстве с отбросом не имеют никакого смысла. Эта вещь для него - это устаревший сельский атрибут, не одобряемый хозяевами и другими отбросами.
Олександр Франчук
2011-09-27
Інформаційні технології: репли - наступний крок (з рос. перекладом)
(рос. переклад нижче)
Розглянемо можливості, місце і до чого йде розвиток планшетних комп'ютерів, ідеал яких називатимемо "репл" ("repl").
Термін репл (repl) має доречний вигляд для позначення сучасного достатньо розвинутого планшетного комп'ютера не тільки тому, що коли ми до нього звертаємось, в тій чи іншій формі, то як правило очікуємо відповіді, репліки, але й і тому, що термін REPL, в досить таки схожому його розумінні, вже давно існує в суто комп'ютерному світі - для позначення зручного інтерактивного програмного середовища, яке використовується при вивченні більшості сучасних найбільш поширених мов програмування (див. http://en.wikipedia.org/wiki/Read-eval-print_loop).
Щоб успішно прогнозувати наслідок розвитку просто безклавіатурного комп'ютера з сенсорним екраном до пристрою справді нового покоління, гідного самостійної назви, не обійтись - як це часто буває у випадку спроби прогнозу, без розгляду причин цього розвитку, тобто суспільної потреби. Яка скажімо раптом виявляється у вигляді наприклад стихійного ажіотажного попиту типу "куплю, а там вже розберусь нащо" на один з перших кроків до повноцінного репла, еплівський планшетник iPad.
І оскільки розуміння суспільної потреби, обумовленої прогресом людського суспільства, суть якого обговорюється в статті "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/102293/, уже практично досягнуте, то щоб зрозуміти, якими (чим) будуть репли найближчим часом для людей, достатньо просто скористатися тими знаннями, які уже є.
Розглядаючи інформаційні технології як принципово новий четвертий загальний засіб людського спілкування, який серед іншого включає в себе усі попередні комунікативні засоби і який покликаний бути рушієм подальшого розвитку (вдосконалення) людських взаємин шляхом їх ущільнення, інтенсифікації та якісного інформаційного наповнення в людських спільнотах протягом четвертого етапу розвитку правил людського спілкування, зауважимо той факт, що наразі з основних різновидів міжлюдської комунікації найменш в комп'ютерному світі задіяним є іще зовсім недавно а чи не єдиний протягом тисяч років вид рознесеного в просторі людського спілкування - рукописного спілкування.
Чому так сталося, зрозуміти не важко - головним чином через відсутність достатніх засобів. А тим часом сенсорний екран і стилус - це (хоч може і не дуже давно) вже зовсім реальні речі. І не доводиться сумніватися реальні найближчим часом для суцільно масового застосування.
І як би було здорово, плюс до друкованих букв, звуку і відео, мати змогу (наприклад в скайпі) черкнути пару теплих слів, які б одразу стали доступними для співрозмовника. Чи там разом зобразити якусь схемку чи ще щось таке інше.
А коли хтось думає, що рукописне людське спілкування віджило, чи відживає своє, як це нещодавно вирішили діячі освіти в Чехії, відмінивши вивчення каліграфії в школі, нехай спробує пояснити нестримну потребу вставляти в друковані репліки, якими ми наразі обмінюємось, буквально тьму розмаїтих смайликів та позначень емоцій. Потреба в яких, зауважимо, ніколи й гадки не мала виникати при повноцінному рукописному обміні - адже рукописні знаки виражають, передають людські емоції просто за своєю природою. Тай і черкнути якусь графіку в рукописному тексті, чи замість нього, що іще може бути простіше.
Таким чином, здавалося б уже міцно забута та витіснена клавіатурою каліграфія не просто знов повертається назад до нас - вона повертається на більш високому рівні. Адже навряд чи комусь буде байдуже, що саме від нього піде до інших - потворні нерозбірливі кракозябли, які соромно комусь й показати, чи чудові літери [гідні увічнення в нових шрифтах :) ] які прикрашатимуть, посилюватимуть та неповторно індивідуально забарвлюватимуть красу прекрасних слів, які ми, не доводиться сумніватись, звертатимемо один до одного.
Отже повноцінна інтеграція рукописного тексту в інформаційні технології, з рівноправною можливістю обміну як просто рукописними повідомленнями, так і з розпізнаванням рукописного тексту всюди, де зараз використовується клавіатурний ввід, ось це і є те найперше, що відрізняє повноцінний репл від традиційного, хоч і планшетного комп'ютера з віртуальною клавіатурою.
Який звичайно що вже й так можна використовувати мало що не на ходу, адже його не треба щоразу десь пристроювати, щоб мати змогу покористуватися клавіатурою та мишкою. А для того ж, щоб писати в ньому, достатньо як в блокноті, робити це одною рукою, притримуючи його іншою.
Цікаво зауважити, що більшість необхідних для реплів технічних рішень, у тому числі розпізнавання рукописного вводу, на сьогодні уже значною мірою вирішені й доведені до достатнього для тестового використання рівня розвитку, а найбільш поширені ОС вже включають в себе можливість розпізнавання рукописного тексту. Так що цілком можливо, що виконання програми навчання розпізнаванню індивідуального почерку (чи перенесення на даний репл раніше десь укладених правил його розпізнавання) скоро стане рутинно звичною дією перед початком його експлуатації.
Що стосовно сумнівів в недостатній швидкості рукописання у порівнянні з блискавичним друкуванням, яке нам деколи доводиться бачити у виконанні майстрів десятипальцевого друку, то навіть і в цьому питанні при всій повазі до них писана стенографія все ж таки наскільки мені відомо вважається більш швидкою.
Хоч звичайно справа насправді навіть не так в швидкості, зручності й традиційності обміну людьми рукописними повідомленнями між собою в реальному масштабі часу, у тому числі підписами між собою, хоч важливість подібних речей важко заперечити - як перш за все у тому якісному додатковому змістовному наповненні, присутньому в рукописних текстах, яке вихолощується, втрачається при передачі писаного тексту друкованим. Тоді як свідчень наявності природної потреби у тому втраченому наповненні повнісінько. І це далеко не тільки нездоланне бажання учасників мережевих діалогів ну хоч якось компенсовувати сухість бездушності текстових друкованих повідомлень різного роду смайликами та позначеннями емоцій, природність передачі яких в рукописних знаках просто органічно притаманна їм самим.
Редакція 2. Вперше опубліковано 29 червня 2010
Олександр Франчук
Література:
1. "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/
2. "Адекватне розуміння суті світової кризи - можливе" http://h.ua/story/340255/
_______
Информационные технологии: репл - следующий шаг
Рассмотрим возможности, место и к чему идет развитие планшетных компьютеров, идеал которых назовем "репл" ("repl").
Термин репл (repl) уместен для обозначения современного достаточно развитого планшетного компьютера не только потому, что когда мы к нему обращаемся, в той или иной форме, то как правило ожидаем ответа, реплики, но и потому, что термин REPL , в довольно схожем его понимании, уже давно существует в чисто компьютерном мире - для обозначения удобной интерактивной программной среды, которая используется при изучении большинства современных наиболее распространенных языков программирования (см. http://en.wikipedia.org/wiki/Read-eval-print_loop).
Чтобы успешно прогнозировать результат развития просто бесклавиатурного компьютера с сенсорным экраном, до устройства действительно нового поколения, достойного самостоятельного названия, не обойтись - как это часто бывает в случае попытки прогноза, без рассмотрения причин этого развития, то есть общественной потребности. Которая например вдруг является в виде стихийного ажиотажного спроса типа "куплю, а там уже разберусь зачем" на один из первых шагов к полноценному реплу, планшетник iPad.
И поскольку понимание общественной необходимости, обусловленной прогрессом человеческого общества, суть которого обсуждается в статье "Информационные технологии и человеческие сообщества" http://gidepark.ru/community/1894/article/420729, уже практически достигнуто, то чтобы понять, каким (чем) будет репл в ближайшее время для людей, достаточно просто воспользоваться теми знаниями, которые уже есть.
Рассматривая информационные технологии как принципиально новое четвертое общее средство человеческого общения, которое среди прочего включает в себя все предыдущие коммуникативные средства и которое призвано быть движителем дальнейшего развития (совершенствования) человеческих взаимоотношений путем их уплотнения, интенсификации и качественного информационного наполнения в человеческих сообществах на протяжении четвертого этапа развития правил человеческого общения, заметим тот факт, что сейчас из основных разновидностей межчеловеческого коммуникации наименее в компьютерном мире задействованным есть еще совсем недавно чуть ли не единственный на протяжении тысяч лет вид разнесенного в пространстве человеческого общения - рукописного общения.
Почему так произошло, понять не трудно - главным образом из-за отсутствия достаточных средств. А между тем сенсорный экран и стилус - это (хотя может и не так давно) уже совсем реальные вещи. И не приходится сомневаться реальные в ближайшее время для сплошь массового применения.
И как бы было здорово, плюс к печатным буквам, звуку и видео, иметь возможность (например в скайпе) черкнуть пару теплых слов, которые бы сразу стали доступными для собеседника. Или там вместе изобразить некую схемку или еще что-нибудь такое подобное.
А если кто думает, что рукописное человеческое общение отжило, или изживает себя, как это недавно решили деятели образования в Чехии, отменив изучения каллиграфии в школе, пусть попробует объяснить неудержимую потребность вставлять в печатные реплики, которыми мы сейчас обмениваемся, буквально тьму разнообразных смайликов и обозначений эмоций. Потребность в которых, заметим, никогда и не думала возникать при полноценном рукописном обмене - ведь рукописные знаки выражают, передают человеческие эмоции просто по своей природе. Да и черкнуть какую-то графику в рукописном тексте, или вместо него, что еще может быть проще.
Таким образом, казалось бы уже прочно забытая и вытесненная клавиатурой каллиграфия не просто вновь возвращается обратно к нам - она возвращается на более высоком уровне. Ведь вряд ли кому будет безразлично, что именно от него пойдет к другим - безобразные неразборчивые кракозяблы, которые стыдно кому-то и показать, или замечательные буквы [достойные увековечения в новых шрифтах :) ] которые будут украшать, усиливать и неповторимо индивидуально окрашивать красоту прекрасных слов, которые мы, не приходится сомневаться, будем обращать друг к другу.
Итак полноценная интеграция рукописного текста в информационные технологии, с равноправной возможностью обмена как просто рукописными сообщениями, так с распознаванием рукописного текста везде, где используется клавиатурный ввод, вот это и есть то самое первое, что отличает полноценный репл от традиционного, хоть и планшетного компьютера с виртуальной клавиатурой.
Который конечно что уже и так можно использовать чуть не на ходу, ведь его не надо каждый раз где-то пристраивать, чтобы иметь возможность попользоваться клавиатурой и мышкой. А для того, чтобы писать в нем, достаточно как в блокноте, делать это одной рукой, придерживая его другой.
Интересно заметить, что большинство необходимых для репла технических решений, в том числе распознавание рукописного ввода, на сегодня уже в значительной мере решены и доведены до достаточного для тестового использования уровня развития, а наиболее распространенные ОС уже включают в себя возможность распознавания рукописного текста. Так что вполне возможно, что выполнение программы обучения распознаванию индивидуального почерка (или переноса на данный репл ранее где-то зафиксированных правил его распознавания) скоро станет рутинно привычным действием перед началом его эксплуатации.
Что относительно сомнений в недостаточной скорости рукописания по сравнению с молниеносным печатанием, которое нам порой приходится видеть в исполнении мастеров десятипальцевого ввода, то даже в этом вопросе при всем уважении к ним рукописная стенография все же насколько мне известно считается более быстрой.
Хотя конечно дело в действительности даже не столько в скорости, удобстве и традиционности обмена людьми рукописными сообщениями между собой в реальном времени, включая подписи, между собой, хотя важность подобных вещей трудно отрицать - как прежде всего в том качественном дополнительном содержательном наполнении, присутствующем в рукописных текстах - которое выхолащивается, теряется при передаче писаного текста печатным. Тогда как свидетельств наличия естественной потребности в том утраченном наполнении полно. И это далеко не только непреодолимое желание участников сетевых диалогов ну хоть как-то компенсировать сухость бездушия текстовых печатных сообщений различного рода смайликами и обозначениями эмоций, естественность передачи которых в рукописных знаках просто органически присущая им самим.
Редакция 2. Впервые опубликовано 29 июня 2010
Олександр Франчук
Литература:
1. "Информационные технологии и человеческие сообщества" http://gidepark.ru/community/1894/article/420729 (оригинал http://h.ua/story/339791/)
2. "Адекватное понимание сущности мирового кризиса - возможно" http://h.ua/story/155596/ (оригинал http://h.ua/story/340255/)
Розглянемо можливості, місце і до чого йде розвиток планшетних комп'ютерів, ідеал яких називатимемо "репл" ("repl").
Термін репл (repl) має доречний вигляд для позначення сучасного достатньо розвинутого планшетного комп'ютера не тільки тому, що коли ми до нього звертаємось, в тій чи іншій формі, то як правило очікуємо відповіді, репліки, але й і тому, що термін REPL, в досить таки схожому його розумінні, вже давно існує в суто комп'ютерному світі - для позначення зручного інтерактивного програмного середовища, яке використовується при вивченні більшості сучасних найбільш поширених мов програмування (див. http://en.wikipedia.org/wiki/Read-eval-print_loop).
Щоб успішно прогнозувати наслідок розвитку просто безклавіатурного комп'ютера з сенсорним екраном до пристрою справді нового покоління, гідного самостійної назви, не обійтись - як це часто буває у випадку спроби прогнозу, без розгляду причин цього розвитку, тобто суспільної потреби. Яка скажімо раптом виявляється у вигляді наприклад стихійного ажіотажного попиту типу "куплю, а там вже розберусь нащо" на один з перших кроків до повноцінного репла, еплівський планшетник iPad.
І оскільки розуміння суспільної потреби, обумовленої прогресом людського суспільства, суть якого обговорюється в статті "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/102293/, уже практично досягнуте, то щоб зрозуміти, якими (чим) будуть репли найближчим часом для людей, достатньо просто скористатися тими знаннями, які уже є.
Розглядаючи інформаційні технології як принципово новий четвертий загальний засіб людського спілкування, який серед іншого включає в себе усі попередні комунікативні засоби і який покликаний бути рушієм подальшого розвитку (вдосконалення) людських взаємин шляхом їх ущільнення, інтенсифікації та якісного інформаційного наповнення в людських спільнотах протягом четвертого етапу розвитку правил людського спілкування, зауважимо той факт, що наразі з основних різновидів міжлюдської комунікації найменш в комп'ютерному світі задіяним є іще зовсім недавно а чи не єдиний протягом тисяч років вид рознесеного в просторі людського спілкування - рукописного спілкування.
Чому так сталося, зрозуміти не важко - головним чином через відсутність достатніх засобів. А тим часом сенсорний екран і стилус - це (хоч може і не дуже давно) вже зовсім реальні речі. І не доводиться сумніватися реальні найближчим часом для суцільно масового застосування.
І як би було здорово, плюс до друкованих букв, звуку і відео, мати змогу (наприклад в скайпі) черкнути пару теплих слів, які б одразу стали доступними для співрозмовника. Чи там разом зобразити якусь схемку чи ще щось таке інше.
А коли хтось думає, що рукописне людське спілкування віджило, чи відживає своє, як це нещодавно вирішили діячі освіти в Чехії, відмінивши вивчення каліграфії в школі, нехай спробує пояснити нестримну потребу вставляти в друковані репліки, якими ми наразі обмінюємось, буквально тьму розмаїтих смайликів та позначень емоцій. Потреба в яких, зауважимо, ніколи й гадки не мала виникати при повноцінному рукописному обміні - адже рукописні знаки виражають, передають людські емоції просто за своєю природою. Тай і черкнути якусь графіку в рукописному тексті, чи замість нього, що іще може бути простіше.
Таким чином, здавалося б уже міцно забута та витіснена клавіатурою каліграфія не просто знов повертається назад до нас - вона повертається на більш високому рівні. Адже навряд чи комусь буде байдуже, що саме від нього піде до інших - потворні нерозбірливі кракозябли, які соромно комусь й показати, чи чудові літери [гідні увічнення в нових шрифтах :) ] які прикрашатимуть, посилюватимуть та неповторно індивідуально забарвлюватимуть красу прекрасних слів, які ми, не доводиться сумніватись, звертатимемо один до одного.
Отже повноцінна інтеграція рукописного тексту в інформаційні технології, з рівноправною можливістю обміну як просто рукописними повідомленнями, так і з розпізнаванням рукописного тексту всюди, де зараз використовується клавіатурний ввід, ось це і є те найперше, що відрізняє повноцінний репл від традиційного, хоч і планшетного комп'ютера з віртуальною клавіатурою.
Який звичайно що вже й так можна використовувати мало що не на ходу, адже його не треба щоразу десь пристроювати, щоб мати змогу покористуватися клавіатурою та мишкою. А для того ж, щоб писати в ньому, достатньо як в блокноті, робити це одною рукою, притримуючи його іншою.
Цікаво зауважити, що більшість необхідних для реплів технічних рішень, у тому числі розпізнавання рукописного вводу, на сьогодні уже значною мірою вирішені й доведені до достатнього для тестового використання рівня розвитку, а найбільш поширені ОС вже включають в себе можливість розпізнавання рукописного тексту. Так що цілком можливо, що виконання програми навчання розпізнаванню індивідуального почерку (чи перенесення на даний репл раніше десь укладених правил його розпізнавання) скоро стане рутинно звичною дією перед початком його експлуатації.
Що стосовно сумнівів в недостатній швидкості рукописання у порівнянні з блискавичним друкуванням, яке нам деколи доводиться бачити у виконанні майстрів десятипальцевого друку, то навіть і в цьому питанні при всій повазі до них писана стенографія все ж таки наскільки мені відомо вважається більш швидкою.
Хоч звичайно справа насправді навіть не так в швидкості, зручності й традиційності обміну людьми рукописними повідомленнями між собою в реальному масштабі часу, у тому числі підписами між собою, хоч важливість подібних речей важко заперечити - як перш за все у тому якісному додатковому змістовному наповненні, присутньому в рукописних текстах, яке вихолощується, втрачається при передачі писаного тексту друкованим. Тоді як свідчень наявності природної потреби у тому втраченому наповненні повнісінько. І це далеко не тільки нездоланне бажання учасників мережевих діалогів ну хоч якось компенсовувати сухість бездушності текстових друкованих повідомлень різного роду смайликами та позначеннями емоцій, природність передачі яких в рукописних знаках просто органічно притаманна їм самим.
Редакція 2. Вперше опубліковано 29 червня 2010
Олександр Франчук
Література:
1. "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/
2. "Адекватне розуміння суті світової кризи - можливе" http://h.ua/story/340255/
_______
Информационные технологии: репл - следующий шаг
Рассмотрим возможности, место и к чему идет развитие планшетных компьютеров, идеал которых назовем "репл" ("repl").
Термин репл (repl) уместен для обозначения современного достаточно развитого планшетного компьютера не только потому, что когда мы к нему обращаемся, в той или иной форме, то как правило ожидаем ответа, реплики, но и потому, что термин REPL , в довольно схожем его понимании, уже давно существует в чисто компьютерном мире - для обозначения удобной интерактивной программной среды, которая используется при изучении большинства современных наиболее распространенных языков программирования (см. http://en.wikipedia.org/wiki/Read-eval-print_loop).
Чтобы успешно прогнозировать результат развития просто бесклавиатурного компьютера с сенсорным экраном, до устройства действительно нового поколения, достойного самостоятельного названия, не обойтись - как это часто бывает в случае попытки прогноза, без рассмотрения причин этого развития, то есть общественной потребности. Которая например вдруг является в виде стихийного ажиотажного спроса типа "куплю, а там уже разберусь зачем" на один из первых шагов к полноценному реплу, планшетник iPad.
И поскольку понимание общественной необходимости, обусловленной прогрессом человеческого общества, суть которого обсуждается в статье "Информационные технологии и человеческие сообщества" http://gidepark.ru/community/1894/article/420729, уже практически достигнуто, то чтобы понять, каким (чем) будет репл в ближайшее время для людей, достаточно просто воспользоваться теми знаниями, которые уже есть.
Рассматривая информационные технологии как принципиально новое четвертое общее средство человеческого общения, которое среди прочего включает в себя все предыдущие коммуникативные средства и которое призвано быть движителем дальнейшего развития (совершенствования) человеческих взаимоотношений путем их уплотнения, интенсификации и качественного информационного наполнения в человеческих сообществах на протяжении четвертого этапа развития правил человеческого общения, заметим тот факт, что сейчас из основных разновидностей межчеловеческого коммуникации наименее в компьютерном мире задействованным есть еще совсем недавно чуть ли не единственный на протяжении тысяч лет вид разнесенного в пространстве человеческого общения - рукописного общения.
Почему так произошло, понять не трудно - главным образом из-за отсутствия достаточных средств. А между тем сенсорный экран и стилус - это (хотя может и не так давно) уже совсем реальные вещи. И не приходится сомневаться реальные в ближайшее время для сплошь массового применения.
И как бы было здорово, плюс к печатным буквам, звуку и видео, иметь возможность (например в скайпе) черкнуть пару теплых слов, которые бы сразу стали доступными для собеседника. Или там вместе изобразить некую схемку или еще что-нибудь такое подобное.
А если кто думает, что рукописное человеческое общение отжило, или изживает себя, как это недавно решили деятели образования в Чехии, отменив изучения каллиграфии в школе, пусть попробует объяснить неудержимую потребность вставлять в печатные реплики, которыми мы сейчас обмениваемся, буквально тьму разнообразных смайликов и обозначений эмоций. Потребность в которых, заметим, никогда и не думала возникать при полноценном рукописном обмене - ведь рукописные знаки выражают, передают человеческие эмоции просто по своей природе. Да и черкнуть какую-то графику в рукописном тексте, или вместо него, что еще может быть проще.
Таким образом, казалось бы уже прочно забытая и вытесненная клавиатурой каллиграфия не просто вновь возвращается обратно к нам - она возвращается на более высоком уровне. Ведь вряд ли кому будет безразлично, что именно от него пойдет к другим - безобразные неразборчивые кракозяблы, которые стыдно кому-то и показать, или замечательные буквы [достойные увековечения в новых шрифтах :) ] которые будут украшать, усиливать и неповторимо индивидуально окрашивать красоту прекрасных слов, которые мы, не приходится сомневаться, будем обращать друг к другу.
Итак полноценная интеграция рукописного текста в информационные технологии, с равноправной возможностью обмена как просто рукописными сообщениями, так с распознаванием рукописного текста везде, где используется клавиатурный ввод, вот это и есть то самое первое, что отличает полноценный репл от традиционного, хоть и планшетного компьютера с виртуальной клавиатурой.
Который конечно что уже и так можно использовать чуть не на ходу, ведь его не надо каждый раз где-то пристраивать, чтобы иметь возможность попользоваться клавиатурой и мышкой. А для того, чтобы писать в нем, достаточно как в блокноте, делать это одной рукой, придерживая его другой.
Интересно заметить, что большинство необходимых для репла технических решений, в том числе распознавание рукописного ввода, на сегодня уже в значительной мере решены и доведены до достаточного для тестового использования уровня развития, а наиболее распространенные ОС уже включают в себя возможность распознавания рукописного текста. Так что вполне возможно, что выполнение программы обучения распознаванию индивидуального почерка (или переноса на данный репл ранее где-то зафиксированных правил его распознавания) скоро станет рутинно привычным действием перед началом его эксплуатации.
Что относительно сомнений в недостаточной скорости рукописания по сравнению с молниеносным печатанием, которое нам порой приходится видеть в исполнении мастеров десятипальцевого ввода, то даже в этом вопросе при всем уважении к ним рукописная стенография все же насколько мне известно считается более быстрой.
Хотя конечно дело в действительности даже не столько в скорости, удобстве и традиционности обмена людьми рукописными сообщениями между собой в реальном времени, включая подписи, между собой, хотя важность подобных вещей трудно отрицать - как прежде всего в том качественном дополнительном содержательном наполнении, присутствующем в рукописных текстах - которое выхолащивается, теряется при передаче писаного текста печатным. Тогда как свидетельств наличия естественной потребности в том утраченном наполнении полно. И это далеко не только непреодолимое желание участников сетевых диалогов ну хоть как-то компенсировать сухость бездушия текстовых печатных сообщений различного рода смайликами и обозначениями эмоций, естественность передачи которых в рукописных знаках просто органически присущая им самим.
Редакция 2. Впервые опубликовано 29 июня 2010
Олександр Франчук
Литература:
1. "Информационные технологии и человеческие сообщества" http://gidepark.ru/community/1894/article/420729 (оригинал http://h.ua/story/339791/)
2. "Адекватное понимание сущности мирового кризиса - возможно" http://h.ua/story/155596/ (оригинал http://h.ua/story/340255/)
2011-09-20
Адекватне розуміння суті світової кризи - можливе (з рос. перекладом)
(рос. переклад нижче)
Питання причин та наслідків сучасної світової кризи цікаве для всіх - про її перебіг, прогнози подальшого розвитку і її вплив на політичні та економічні рішення щодня можна почути в новинах та аналітичних програмах.
Важко не згодитися з такою постановкою проблеми: "ми стикнулися з такою кризою, якої ніколи не було, щодо якої у нас нема не просто засобів впливу, але і адекватних моделей розуміння. Отже, перш за все, нинішня криза страшна тим, що вона досі не супроводжується рефлексивним мисленням, що вона досі на стала предметом інтелектуальних зусиль осягнення. Це — складна криза, і вона вимагає складного розуміння." [1]
Однак складнощі розуміння кризи на жаль торкаються також і тих, хто намагаються не тільки зауважити перебіг її симптомів, але й і зрозуміти справжні причини тих процесів, розвиток яких тягне за собою ті симптоми - для відсутності можливості усвідомлення причин кризи достатньо одної тільки відсутності розуміння суті прогресу людської цивілізації: "Нинішня криза це — криза цивілізаційна, це — криза глобальної системи споживацьких мотивацій. Ця криза — породження так званої західної цивілізації, що заснована на споживацькій системі мотивацій, яка стала глобалізованою. Це криза дисбалансу мотивацій в різних країнах, що призводить до економічних диспропорцій. І саме західна цивілізація несе відповідальність за нинішню кризу, і саме вона буде найбільше потерпати від неї." [1]
Цивілізаційна криза - а що ми маємо діло саме якраз з цивілізаційною кризою, а не якоюсь іншою, в цьому на щастя ясність є для всіх - це сучасна криза цивілізаційного росту, тобто необхідний перехідний етап процесів прогресу людства. Через це звичайно що дана криза не може відбуватися деінде окрім точки росту людської цивілізації. І звичайно що оскільки локомотивом цивілізаційних процесів людства є західна цивілізація, то саме якраз вона, західна цивілізація і відповідальна за цю кризу - і саме тому якраз вона, західна цивілізація першою опиниться в постцивілізаційнокризовому світі, а не "буде найбільше потерпати від неї". Не доводиться сумніватися, що вслід за локомотивом цивілізаційних змін туди в новий світ закотяться і решту вагонів всього потягу людської цивілізації - але це звісно відбудеться з ними, як завжди буває в подібних випадках, дещо пізніше.
Що ж стосовно розуміння суті дійсно фундаментальних глибинних цивілізаційних змін, які через посередництво нинішньої кризи грядуть швидко і невідворотно - у тому числі стосовно розуміння, при чому тут зміни в системах споживацьких мотивацій, то їх хоч трохи задовільне уяснення на жаль принципово неможливе без деталізації розуміння деяких тісно пов’язаних між собою фундаментальних понять, зокрема поняття суті людини, основ періодизації розвитку людської цивілізації та суті прогресу.
Звичайно що для сприйняття навіть і здавалося б цілком готових для вжитку, необхідних для розуміння справжніх причин кризи, таких понять, як поняття суті людини, суті людського прогресу та основ періодизації розвитку людської цивілізації (див. [2]) - щоб мати грунт для розуміння процесів, які охоплюють все людство - необхідно прикласти деякі інтелектуальні зусилля.
Але повернімося до розгляду сформованих без наявності адекватного розуміння суті людини, суті людського прогресу та основ періодизації розвитку людської цивілізації тверджень, сформованих в процесі намагань розмістити суть сучасної кризи в каркас застарілих понять. Наприклад: "у системи споживацьких мотивацій є межа. За цією межею — на деякому рівні — виникає брак природних можливостей людини, межа психічної спроможності далі підвищувати рівень споживання, межа запасу духовності, для відтворення та розвитку якої починає не вистачати часу, бо він весь зайнятий працею та споживанням." [1]
Система мотивацій періоду форсованого розвитку господарських взаємин людської цивілізації - панівна система мотивацій - ґрунтувалась на незаперечно пріоритетному положенні господарських взаємин серед решту видів людських взаємин. Подобається це комусь чи ні, але це факт, що господарські взаємини займали незаперечно панівне положення в суспільній свідомості людської цивілізації, реально діючій в період форсованого розвитку господарських взаємин, який зараз остаточно завершується.
І майже так само легко видимим фактом - не повторятиму ще раз наведених в згаданому матеріалі [2] міркувань з цього приводу - є те, що саме якраз усебічний розвиток господарських взаємин крок за кроком невідворотно створює - вже створив - необхідні для повернення ієрархії людських цінностей умови через сім (цифра умовна) поколінь знов у свій нормальний природний стан. Я маю на увазі повноцінне повернення в основу основ реально діючої системи суспільної оцінки людських цінностей на своє законне місце, деякий час зайняте господарськими взаєминами, родових взаємин, а в сенс людського життя - духовних людських взаємин.
Що стосується новизни тепер уже іншого рівня нормального природного стану людських взаємин - новизни, яка створює передумови подальшого значно більш швидкого аніж раніше їх вдосконалення шляхом суттєвої кількісної та якісної інтенсифікації, то саме якраз її питання є одним з головних предметів статті [2].
І до яких же висновків й рецептів подолання кризи призводить намагання впхнути розуміння нових процесів в каркас застарілих понять? Ось, будь ласка: "найперше, що потрібно зробити, це ввести жорстку і сувору цензуру змісту реклами. Криза змісту мотивацій потребує нового змісту мотивацій. Мотивації старого світу: комфорт, гламур та розваги мають бути замінені новими: чесна праця, моральність, інтелектуальність. Принаймні такі мотивації повинні домінувати в рекламі та в змісті мотиваційних культурних продуктів в засобах масової інформації. Той, хто першим зможе ввести вимоги до системи мотивацій як політику держави, матиме перевагу і вийде з кризи раніше." [1]
Позитивність міркувань автора [1] про зміст нових, тобто добре забутих старих мотивацій та про їх необхідність, звичайно що не применшується наївністю його уявлень про можливість внесення суттєвих масових змін в життєву мотивацію громадян шляхом суворої державної цензури змісту реклами. І це тут, в Україні, стосовно якої в цілому світі іще не забуті події кількарічної давності, коли повсюдні масові вияви в кінці 2004 найвищої людської духовності ні в кого у цілому світі не залишили місця для сумнівів щодо дієвості та актуальності в українському народі найвищих людських ідеалів.
Що ж стосовно реклами, то вона фактично орієнтована на порівняно вузький прошарок суспільства, адже реклама в основному йде за реально платоспроможною суспільною мотивацією, а не навпаки - тільки така реклама, яка ґрунтується на апеляції до реальної мотивації, це скаже кожен, хто причетний до проектування успішної реклами, має шанс на успіх.
Першими вийдуть з кризи цивілізовані суспільства - не такі суспільства, які перші зможуть ввести вимоги до системи мотивацій як політику держави, а такі суспільства, які _вже_ знають, що таке правда і які мають закони. І в яких через це наріжним каменем суспільного життя є питання про те, вірити чи не вірити тим чи іншим політикам. Це ж саме діє і стосовно ставлення до тих чи інших держав - скільки не кричать всюди про астрономічний борг США з надцятьма нулями, а американський долар і надалі користується довірою, особливо після таких красномовних свідчень дійсності та справжності подальших величезних позитивних суспільних змін в американському народі, як обрання ним Президентом темношкірого політика.
Дикунські ж суспільства, які правди не знають і закону в яких нема ніякого - в яких хто з політиків сильніше бреше, у того вищий рейтинг, просто чудовий приклад чому - Юлія Тимошенко, незмінно знаходитимуться в самому хвості. І тим далі в хвості, чим більш впливовими будуть усім очевидно що наскрізь брехливі політики типу Тимошенко, у яких в цивілізованих суспільствах тільки один шлях - в швидке, повне, міцне й остаточне забуття, оскільки нормальна цивілізована людина ніколи не віддасть - навіть й гадки віддати не матиме - свого голосу за політика, стосовно якого точно відомо, що він свідомо й обдумано бреше народу, до влади над яким рветься.
Що стосовно вже ну зовсім безпорадних панічних вигуків, наслідку відсутності точки опори, необхідної для нормального розуміння і нормального ж сприйняття сучасної кризи, як от: "Ця криза вимагає введення світового політичного управління, бо координації економічної політики різних країн недостатньо. Якщо цього не зробити, криза повторюватиметься знову і знову, бо будучи не подолана у якій-небудь політично відсталій країні, де, наприклад, є політичний конфлікт, і політики не хочуть казати правду своєму народу, вона перекидатиметься з країни на країну, поки зрештою не опанує знову весь світ."[1], то це не новина, що відсутність розуміння причин явищ, які нас зачіпають, тягне за собою страх і паніку.
Страх і паніка, внаслідок яких дуже хочеться сильної руки та доброго дядю - це нормальний, здавна звичний прямий наслідок відсутності розуміння очевидно швидких, добре видно що надзвичайно потужних непрогнозованих процесів, які охопили цілий світ.
А тим часом рецепт виходу з кризи не простий, а дуже простий: ти справді віриш, що людина, за яку ти збираєшся віддати голос, говорить правду? Якщо ні, значить ти голосуєш за брехню. Скажи це чесно і відверто й вголос: "я хочу щоб була брехня і злодійство, тому голосую за брехуна (брехуху)". Не сподівається ж хтось всерйоз, що в результаті обрання брудного, очевидного й усім видного брехуна (брехухи) на найвищу в державі посаду всюди почне бути справедливість, правда, чесність і закон? І коли твій голос зіллється з іншими подібними голосами в потужний хор, значить житимемо в дикій країні, якій до цивілізації - як до неба рачки, тобто постійно в кризі. Хочеш щоб криза була подолана? Не віддавай свій голос брехунам - це єдиний спосіб нам всім опинитися в країні, яка належить до цивілізованого світу. Не вір, що усі політики є підлими людьми, брудними брехунами. Ця так нам брешуть на нормальних людей справді брехливі політики разом із своїми посіпаками, щоб таким чином ніби як зрівнятися з нормальними, тобто небрехливими політиками.
Що ж до того, що "Глобальна криза потребує глобальної регуляції." [1], то ось це і є глобальна регуляція, глобальнішої бути не може:
"GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!",
- адже він означає не тільки не вбивати, не чинити перелюбу, не красти, не свідкувати неправдиво на свого ближнього, не жадати дому ближнього свого ані всього, що ближнього твого, але й і багато чого такого справді людського іншого іще - чого усього наперед й передбачити ніяк не можна, в безліч життєвих обставинах, таких оригінальних, до яких неможливо додуматись доти, доки вони самі не прийдуть.
І саме ця глобальна регуляція одночасно є і найлокальнішою з усіх, необхідних для того, щоб: "Подолайте кризу всередині себе і допоможіть це зробити іншим. Ми — суспільство, і ми все здолаємо!" - це дійсно нам усім потрібно.
(редакція 2, вперше опубліковано 7 грудня 2008)
Олександр Франчук
Література:
1. Сергій Дацюк, "Світ змінюється" http://www.pravda.com.ua/articles/4b1aa23bade99/
2. Олександр Франчук, "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/, (рос.мовою: http://gidepark.ru/community/1894/article/420729)
_______
Адекватное понимание сути мирового кризиса - возможно
Вопрос о причинах и последствиях современного мирового кризиса интересен для всех - о его течении, прогнозах дальнейшего развития и его влиянии на политические и экономические решения ежедневно можно услышать в новостях и аналитических программах.
Трудно не согласиться с такой постановкой проблемы: "мы столкнулись с таким кризисом, которого никогда не было, в отношении которого у нас нет не просто средств влияния, но и адекватных моделей понимания. Итак, прежде всего, нынешний кризис страшен тем, что он до сих пор не сопровождается рефлексивным мышлением, что он еще на стала предметом интеллектуальных усилий постижения. Это - сложный кризис, и он требует сложного понимания. "[1]
Однако трудности понимания кризиса к сожалению касаются также и тех, кто пытаются не только отметить протекание его симптомов, но и и понять истинные причины тех процессов, развитие которых влечет за собой те симптомы - для отсутствия возможности осознания причин кризиса достаточно одного только отсутствия понимания сути прогресса человеческой цивилизации: "Нынешний кризис это - кризис цивилизационный, это - кризис глобальной системы потребительских мотиваций. этот кризис - порождение так называемой западной цивилизации, основанной на потребительской системе мотиваций, которая стала глобализированной, это кризис дисбаланса мотиваций в различных странах, что приводит к экономическим диспропорциям, и именно западная цивилизация несет ответственность за нынешний кризис, и именно она будет больше всего страдать от нее. "[1]
Цивилизационный кризис - а что мы имеем дело именно как раз с цивилизационным кризисом, а не каким-то другим, в этом к счастью ясность есть для всех - это современный кризис цивилизационного роста, то есть необходимый переходный этап процессов прогресса человечества. Поэтому конечно что данный кризис не может происходить в других местах кроме точки роста человеческой цивилизации. И конечно что поскольку локомотивом цивилизационных процессов человечества является западная цивилизация, то именно как раз она, западная цивилизация и ответственна за этот кризис - и именно поэтому как раз она, западная цивилизация первой окажется в постцивилизационнокризовом мире, а не "будет больше всего страдать от него". Не приходится сомневаться, что вслед за локомотивом цивилизационных изменений туда в новый мир закотятся и остальные вагоны всего состава человеческой цивилизации - но это конечно произойдет с ними, как всегда бывает в подобных случаях, несколько позже.
Что ж относительно понимания сути действительно фундаментальных глубинных цивилизационных изменений, которые через посредство нынешнего кризиса грядут быстро и неотвратимо - в том числе относительно понимания, при чем здесь изменения в системах потребительских мотиваций, то их хоть немного удовлетворительное уяснение увы принципиально невозможно без детализации понимания некоторых тесно связанных между собой фундаментальных понятий, в частности понятия сущности человека, основ периодизации развития человеческой цивилизации и сущности прогресса.
Конечно что для восприятия даже казалось бы вполне готовых для употребления, необходимых для понимания истинных причин кризиса, таких понятий, как понятия сущности человека, сущности человеческого прогресса и основ периодизации развития человеческой цивилизации (см. [2]) - чтобы иметь почву для понимания процессов, которые охватывают все человечество - необходимо приложить некоторые интеллектуальные усилия.
Но вернемся к рассмотрению сложившихся без наличия адекватного понимания сути человека, сущности человеческого прогресса и основ периодизации развития человеческой цивилизации утверждений, сформированных в процессе попыток разместить суть современного кризиса в каркас устаревших понятий. Например: "у системы потребительских мотиваций есть предел. За этой чертой - на некотором уровне - возникает нехватка природных возможностей человека, предел психической состоятельности далее повышать уровень потребления, предел запаса духовности, для воспроизводства и развития которого начинает не хватать времени, поскольку он весь занят трудом и потреблением. "[1]
Система мотиваций периода форсированного развития хозяйственных отношений человеческой цивилизации - господствующая система мотиваций - основывалась на неоспоримо приоритетном положении хозяйственных взаимоотношений среди остальных видов человеческих взаимоотношений. Нравится это кому-нибудь или нет, но это факт, что хозяйственные взаимоотношения занимали неоспоримо господствующее положение в общественном сознании человеческой цивилизации, реально действующем в период форсированного развития хозяйственных отношений, который сейчас окончательно завершается.
И почти так же легко видимым фактом - не буду повторять еще раз приведенных в упомянутом материале [2] соображений по этому поводу - есть то, что именно как раз всестороннее развитие хозяйственных взаимоотношений шаг за шагом неотвратимо создает - уже создало - необходимые для возвращения иерархии человеческих ценностей условия через семь (цифра условная) поколений вновь в свое нормальное естественное состояние. Я имею в виду полноценное возвращение в основу основ реально действующей системы общественной оценки человеческих ценностей на свое законное место, некоторое время занятое хозяйственными взаимоотношениями, родовых отношений, а в смысл человеческой жизни - духовных человеческих взаимоотношений.
Что касается новизны теперь уже другого уровня нормального естественного состояния человеческих взаимоотношений - новизны, которая создает предпосылки дальнейшего значительно более быстрого чем раньше их совершенствования путем существенной количественной и качественной интенсификации, то именно как раз его вопрос является одним из главных предметов статьи [2].
И к каким же выводам и рецептам преодоления кризиса приводят попытки впихнуть понимание новых процессов в каркас устаревших понятий? Вот, пожалуйста: "первое, что нужно сделать, это ввести жесткую и строгую цензуру содержания рекламы. Кризис содержания мотиваций требует нового содержания мотиваций. Мотивации старого мира: комфорт, гламур и развлечения должны быть заменены новыми: честный труд, нравственность, интеллектуальность. по крайней мере такие мотивации должны доминировать в рекламе и в содержании мотивационных культурных продуктов в средствах массовой информации. Тот, кто первым сможет ввести требования к системе мотиваций как политику государства, будет иметь преимущество и выйдет из кризиса раньше. "[1]
Позитивность рассуждений автора [1] о содержании новых, то есть хорошо забытых старых мотиваций и об их необходимости, конечно не умаляется наивностью его представлений о возможности внесения существенных массовых изменений в жизненную мотивацию граждан путем строгой государственной цензуры содержания рекламы. И это здесь, в Украине, относительно которой в целом мире еще не забыты события нескольколетней давности, когда повсеместные массовые проявления в конце 2004 высочайшей человеческой духовности ни у кого в целом мире не оставили места для сомнений в действенности и актуальности в украинском народе наивысших человеческих идеалов .
Что ж относительно рекламы, то она фактически ориентирована на сравнительно узкий слой общества, ведь реклама в основном идет за реально платежеспособной общественной мотивацией, а не наоборот - только такая реклама, основанная на апелляции к реальной мотивации, это скажет каждый, кто причастен к проектированию успешной рекламы, имеет шанс на успех.
Первыми выйдут из кризиса цивилизованные общества - не такие общества, которые первые смогут ввести требования к системе мотиваций как политику государства, а такие общества, которые _уже_ знают, что такое правда и имеющие законы. И в каких поэтому краеугольным камнем общественной жизни является вопрос о том, верить или не верить тем или иным политикам. Это же действует и относительно оценки тех или иных государств - сколько не кричат повсюду о астрономическом долге США с надцатью нулями, а американский доллар и дальше пользуется доверием, особенно после таких красноречивых свидетельств подлинности и истинности дальнейших огромных позитивных общественных изменений в американском народе, как избрание ним Президентом темнокожего политика.
Дикарские же общества, что правды не знают и закона в которых нет никакого - в которых кто из политиков сильнее врет, у того больше рейтинг, просто прекрасный пример чему - Юлия Тимошенко, неизменно будут находиться в самом хвосте. И тем дальше в хвосте, чем более влиятельными будут всем очевидно насквозь лживые политики типа Тимошенко, в которых в цивилизованных обществах только один путь - в быстрое, полное, прочное и окончательное забвение, поскольку нормальная цивилизованный человек никогда не отдаст - даже и мысли отдать не будет иметь - свой голос за политика, относительно которого точно известно, что он сознательно и обдуманно врет народу, к власти над которым рвется.
Что относительно уже ну совсем беспомощных панических криков, последствия отсутствия точки опоры, необходимой для нормального понимания и нормального же восприятия современного кризиса, как то: "Этот кризис требует введения мирового политического управления, потому координации экономической политики различных стран недостаточно. Если этого не сделать, кризис будет повторяться снова и снова, потому будучи не преодолен в какой-либо политически отсталой стране, где, например, есть политический конфликт, и политики не хотят говорить правду своему народу, она будет перебрасываться из страны в страну, пока наконец не овладеет снова всем миром. "[1], то это не новость, что отсутствие понимания причин явлений, которые нас затрагивают, влечет за собой страх и панику.
Страх и паника, в результате которых очень хочется сильной руки и доброго дядю - это нормальное, издавна привычное прямое следствие отсутствия понимания очевидно быстрых, хорошо видно что чрезвычайно мощных непрогнозируемых процессов, которые охватили весь мир.
А между тем рецепт выхода из кризиса не простой, а очень простой: ты действительно веришь, что человек, за которого ты собираешься отдать голос, говорит правду? Если нет, значит ты голосуешь за ложь. Скажи это честно и откровенно и вслух: "я хочу чтобы была ложь и воровство, поэтому голосую за лжеца (лгунью)". Не надеется же кто всерьез, что в результате избрания грязного, очевидного и всем видного лжеца (лгуньи) на высшую в государстве должность повсюду начнет быть справедливость, правда, честность и закон? И когда твой голос сольется с другими подобными голосами в мощный хор, значит жить будем в дикой стране, которой до цивилизации - как до неба на четвереньках, то есть постоянно в кризисе. Хочешь чтобы кризис был преодолен? Не отдавай свой голос лжецам - это единственный способ нам всем оказаться в стране, которая принадлежит цивилизованному миру. Не верь, что все политики являются подлыми людьми, грязными лжецами. Эта так нам врут на нормальных людей действительно лживые политики вместе со своими приспешниками, чтобы таким образом вроде как сравняться с нормальными, т.е. нелживимы политиками.
Что касается того, что "Глобальный кризис требует глобальной регуляции." [1], то вот это и есть глобальная регуляция, более глобальной быть не может:
"GAL 5:14 Ибо весь закон в одном слове заключается: люби ближнего твоего, как самого себя",
- ведь он означает не только не убивать, не прелюбодействовать, не красть, не свидетельствовать ложно на ближнего, не жаждать дома ближнего твоего и ничего, что у ближнего твоего, но и много чего такого подлинно человеческого другого еще - чего всего заранее и предусмотреть никак нельзя, в множестве жизненных обстоятельств, таких оригинальных, до которых невозможно додуматься, пока они сами не придут.
И именно эта глобальная регуляция одновременно является и наилокальнейшей из всех, необходимых для того, чтобы: "Преодолейте кризис внутри себя и помогите это сделать другим. Мы - общество, и мы все преодолеем!" - Это действительно нам всем нужно.
(редакция 2, впервые опубликовано 7 декабря 2008)
Олександр Франчук
Литература:
1. Сергій Дацюк, "Світ змінюється" http://www.pravda.com.ua/articles/4b1aa23bade99/
2. Олександр Франчук, "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/, (на русском языке: "Информационные технологии и человеческие сообщества" http://gidepark.ru/community/1894/article/420729)
Питання причин та наслідків сучасної світової кризи цікаве для всіх - про її перебіг, прогнози подальшого розвитку і її вплив на політичні та економічні рішення щодня можна почути в новинах та аналітичних програмах.
Важко не згодитися з такою постановкою проблеми: "ми стикнулися з такою кризою, якої ніколи не було, щодо якої у нас нема не просто засобів впливу, але і адекватних моделей розуміння. Отже, перш за все, нинішня криза страшна тим, що вона досі не супроводжується рефлексивним мисленням, що вона досі на стала предметом інтелектуальних зусиль осягнення. Це — складна криза, і вона вимагає складного розуміння." [1]
Однак складнощі розуміння кризи на жаль торкаються також і тих, хто намагаються не тільки зауважити перебіг її симптомів, але й і зрозуміти справжні причини тих процесів, розвиток яких тягне за собою ті симптоми - для відсутності можливості усвідомлення причин кризи достатньо одної тільки відсутності розуміння суті прогресу людської цивілізації: "Нинішня криза це — криза цивілізаційна, це — криза глобальної системи споживацьких мотивацій. Ця криза — породження так званої західної цивілізації, що заснована на споживацькій системі мотивацій, яка стала глобалізованою. Це криза дисбалансу мотивацій в різних країнах, що призводить до економічних диспропорцій. І саме західна цивілізація несе відповідальність за нинішню кризу, і саме вона буде найбільше потерпати від неї." [1]
Цивілізаційна криза - а що ми маємо діло саме якраз з цивілізаційною кризою, а не якоюсь іншою, в цьому на щастя ясність є для всіх - це сучасна криза цивілізаційного росту, тобто необхідний перехідний етап процесів прогресу людства. Через це звичайно що дана криза не може відбуватися деінде окрім точки росту людської цивілізації. І звичайно що оскільки локомотивом цивілізаційних процесів людства є західна цивілізація, то саме якраз вона, західна цивілізація і відповідальна за цю кризу - і саме тому якраз вона, західна цивілізація першою опиниться в постцивілізаційнокризовому світі, а не "буде найбільше потерпати від неї". Не доводиться сумніватися, що вслід за локомотивом цивілізаційних змін туди в новий світ закотяться і решту вагонів всього потягу людської цивілізації - але це звісно відбудеться з ними, як завжди буває в подібних випадках, дещо пізніше.
Що ж стосовно розуміння суті дійсно фундаментальних глибинних цивілізаційних змін, які через посередництво нинішньої кризи грядуть швидко і невідворотно - у тому числі стосовно розуміння, при чому тут зміни в системах споживацьких мотивацій, то їх хоч трохи задовільне уяснення на жаль принципово неможливе без деталізації розуміння деяких тісно пов’язаних між собою фундаментальних понять, зокрема поняття суті людини, основ періодизації розвитку людської цивілізації та суті прогресу.
Звичайно що для сприйняття навіть і здавалося б цілком готових для вжитку, необхідних для розуміння справжніх причин кризи, таких понять, як поняття суті людини, суті людського прогресу та основ періодизації розвитку людської цивілізації (див. [2]) - щоб мати грунт для розуміння процесів, які охоплюють все людство - необхідно прикласти деякі інтелектуальні зусилля.
Але повернімося до розгляду сформованих без наявності адекватного розуміння суті людини, суті людського прогресу та основ періодизації розвитку людської цивілізації тверджень, сформованих в процесі намагань розмістити суть сучасної кризи в каркас застарілих понять. Наприклад: "у системи споживацьких мотивацій є межа. За цією межею — на деякому рівні — виникає брак природних можливостей людини, межа психічної спроможності далі підвищувати рівень споживання, межа запасу духовності, для відтворення та розвитку якої починає не вистачати часу, бо він весь зайнятий працею та споживанням." [1]
Система мотивацій періоду форсованого розвитку господарських взаємин людської цивілізації - панівна система мотивацій - ґрунтувалась на незаперечно пріоритетному положенні господарських взаємин серед решту видів людських взаємин. Подобається це комусь чи ні, але це факт, що господарські взаємини займали незаперечно панівне положення в суспільній свідомості людської цивілізації, реально діючій в період форсованого розвитку господарських взаємин, який зараз остаточно завершується.
І майже так само легко видимим фактом - не повторятиму ще раз наведених в згаданому матеріалі [2] міркувань з цього приводу - є те, що саме якраз усебічний розвиток господарських взаємин крок за кроком невідворотно створює - вже створив - необхідні для повернення ієрархії людських цінностей умови через сім (цифра умовна) поколінь знов у свій нормальний природний стан. Я маю на увазі повноцінне повернення в основу основ реально діючої системи суспільної оцінки людських цінностей на своє законне місце, деякий час зайняте господарськими взаєминами, родових взаємин, а в сенс людського життя - духовних людських взаємин.
Що стосується новизни тепер уже іншого рівня нормального природного стану людських взаємин - новизни, яка створює передумови подальшого значно більш швидкого аніж раніше їх вдосконалення шляхом суттєвої кількісної та якісної інтенсифікації, то саме якраз її питання є одним з головних предметів статті [2].
І до яких же висновків й рецептів подолання кризи призводить намагання впхнути розуміння нових процесів в каркас застарілих понять? Ось, будь ласка: "найперше, що потрібно зробити, це ввести жорстку і сувору цензуру змісту реклами. Криза змісту мотивацій потребує нового змісту мотивацій. Мотивації старого світу: комфорт, гламур та розваги мають бути замінені новими: чесна праця, моральність, інтелектуальність. Принаймні такі мотивації повинні домінувати в рекламі та в змісті мотиваційних культурних продуктів в засобах масової інформації. Той, хто першим зможе ввести вимоги до системи мотивацій як політику держави, матиме перевагу і вийде з кризи раніше." [1]
Позитивність міркувань автора [1] про зміст нових, тобто добре забутих старих мотивацій та про їх необхідність, звичайно що не применшується наївністю його уявлень про можливість внесення суттєвих масових змін в життєву мотивацію громадян шляхом суворої державної цензури змісту реклами. І це тут, в Україні, стосовно якої в цілому світі іще не забуті події кількарічної давності, коли повсюдні масові вияви в кінці 2004 найвищої людської духовності ні в кого у цілому світі не залишили місця для сумнівів щодо дієвості та актуальності в українському народі найвищих людських ідеалів.
Що ж стосовно реклами, то вона фактично орієнтована на порівняно вузький прошарок суспільства, адже реклама в основному йде за реально платоспроможною суспільною мотивацією, а не навпаки - тільки така реклама, яка ґрунтується на апеляції до реальної мотивації, це скаже кожен, хто причетний до проектування успішної реклами, має шанс на успіх.
Першими вийдуть з кризи цивілізовані суспільства - не такі суспільства, які перші зможуть ввести вимоги до системи мотивацій як політику держави, а такі суспільства, які _вже_ знають, що таке правда і які мають закони. І в яких через це наріжним каменем суспільного життя є питання про те, вірити чи не вірити тим чи іншим політикам. Це ж саме діє і стосовно ставлення до тих чи інших держав - скільки не кричать всюди про астрономічний борг США з надцятьма нулями, а американський долар і надалі користується довірою, особливо після таких красномовних свідчень дійсності та справжності подальших величезних позитивних суспільних змін в американському народі, як обрання ним Президентом темношкірого політика.
Дикунські ж суспільства, які правди не знають і закону в яких нема ніякого - в яких хто з політиків сильніше бреше, у того вищий рейтинг, просто чудовий приклад чому - Юлія Тимошенко, незмінно знаходитимуться в самому хвості. І тим далі в хвості, чим більш впливовими будуть усім очевидно що наскрізь брехливі політики типу Тимошенко, у яких в цивілізованих суспільствах тільки один шлях - в швидке, повне, міцне й остаточне забуття, оскільки нормальна цивілізована людина ніколи не віддасть - навіть й гадки віддати не матиме - свого голосу за політика, стосовно якого точно відомо, що він свідомо й обдумано бреше народу, до влади над яким рветься.
Що стосовно вже ну зовсім безпорадних панічних вигуків, наслідку відсутності точки опори, необхідної для нормального розуміння і нормального ж сприйняття сучасної кризи, як от: "Ця криза вимагає введення світового політичного управління, бо координації економічної політики різних країн недостатньо. Якщо цього не зробити, криза повторюватиметься знову і знову, бо будучи не подолана у якій-небудь політично відсталій країні, де, наприклад, є політичний конфлікт, і політики не хочуть казати правду своєму народу, вона перекидатиметься з країни на країну, поки зрештою не опанує знову весь світ."[1], то це не новина, що відсутність розуміння причин явищ, які нас зачіпають, тягне за собою страх і паніку.
Страх і паніка, внаслідок яких дуже хочеться сильної руки та доброго дядю - це нормальний, здавна звичний прямий наслідок відсутності розуміння очевидно швидких, добре видно що надзвичайно потужних непрогнозованих процесів, які охопили цілий світ.
А тим часом рецепт виходу з кризи не простий, а дуже простий: ти справді віриш, що людина, за яку ти збираєшся віддати голос, говорить правду? Якщо ні, значить ти голосуєш за брехню. Скажи це чесно і відверто й вголос: "я хочу щоб була брехня і злодійство, тому голосую за брехуна (брехуху)". Не сподівається ж хтось всерйоз, що в результаті обрання брудного, очевидного й усім видного брехуна (брехухи) на найвищу в державі посаду всюди почне бути справедливість, правда, чесність і закон? І коли твій голос зіллється з іншими подібними голосами в потужний хор, значить житимемо в дикій країні, якій до цивілізації - як до неба рачки, тобто постійно в кризі. Хочеш щоб криза була подолана? Не віддавай свій голос брехунам - це єдиний спосіб нам всім опинитися в країні, яка належить до цивілізованого світу. Не вір, що усі політики є підлими людьми, брудними брехунами. Ця так нам брешуть на нормальних людей справді брехливі політики разом із своїми посіпаками, щоб таким чином ніби як зрівнятися з нормальними, тобто небрехливими політиками.
Що ж до того, що "Глобальна криза потребує глобальної регуляції." [1], то ось це і є глобальна регуляція, глобальнішої бути не може:
"GAL 5:14 Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!",
- адже він означає не тільки не вбивати, не чинити перелюбу, не красти, не свідкувати неправдиво на свого ближнього, не жадати дому ближнього свого ані всього, що ближнього твого, але й і багато чого такого справді людського іншого іще - чого усього наперед й передбачити ніяк не можна, в безліч життєвих обставинах, таких оригінальних, до яких неможливо додуматись доти, доки вони самі не прийдуть.
І саме ця глобальна регуляція одночасно є і найлокальнішою з усіх, необхідних для того, щоб: "Подолайте кризу всередині себе і допоможіть це зробити іншим. Ми — суспільство, і ми все здолаємо!" - це дійсно нам усім потрібно.
(редакція 2, вперше опубліковано 7 грудня 2008)
Олександр Франчук
Література:
1. Сергій Дацюк, "Світ змінюється" http://www.pravda.com.ua/articles/4b1aa23bade99/
2. Олександр Франчук, "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/, (рос.мовою: http://gidepark.ru/community/1894/article/420729)
_______
Адекватное понимание сути мирового кризиса - возможно
Вопрос о причинах и последствиях современного мирового кризиса интересен для всех - о его течении, прогнозах дальнейшего развития и его влиянии на политические и экономические решения ежедневно можно услышать в новостях и аналитических программах.
Трудно не согласиться с такой постановкой проблемы: "мы столкнулись с таким кризисом, которого никогда не было, в отношении которого у нас нет не просто средств влияния, но и адекватных моделей понимания. Итак, прежде всего, нынешний кризис страшен тем, что он до сих пор не сопровождается рефлексивным мышлением, что он еще на стала предметом интеллектуальных усилий постижения. Это - сложный кризис, и он требует сложного понимания. "[1]
Однако трудности понимания кризиса к сожалению касаются также и тех, кто пытаются не только отметить протекание его симптомов, но и и понять истинные причины тех процессов, развитие которых влечет за собой те симптомы - для отсутствия возможности осознания причин кризиса достаточно одного только отсутствия понимания сути прогресса человеческой цивилизации: "Нынешний кризис это - кризис цивилизационный, это - кризис глобальной системы потребительских мотиваций. этот кризис - порождение так называемой западной цивилизации, основанной на потребительской системе мотиваций, которая стала глобализированной, это кризис дисбаланса мотиваций в различных странах, что приводит к экономическим диспропорциям, и именно западная цивилизация несет ответственность за нынешний кризис, и именно она будет больше всего страдать от нее. "[1]
Цивилизационный кризис - а что мы имеем дело именно как раз с цивилизационным кризисом, а не каким-то другим, в этом к счастью ясность есть для всех - это современный кризис цивилизационного роста, то есть необходимый переходный этап процессов прогресса человечества. Поэтому конечно что данный кризис не может происходить в других местах кроме точки роста человеческой цивилизации. И конечно что поскольку локомотивом цивилизационных процессов человечества является западная цивилизация, то именно как раз она, западная цивилизация и ответственна за этот кризис - и именно поэтому как раз она, западная цивилизация первой окажется в постцивилизационнокризовом мире, а не "будет больше всего страдать от него". Не приходится сомневаться, что вслед за локомотивом цивилизационных изменений туда в новый мир закотятся и остальные вагоны всего состава человеческой цивилизации - но это конечно произойдет с ними, как всегда бывает в подобных случаях, несколько позже.
Что ж относительно понимания сути действительно фундаментальных глубинных цивилизационных изменений, которые через посредство нынешнего кризиса грядут быстро и неотвратимо - в том числе относительно понимания, при чем здесь изменения в системах потребительских мотиваций, то их хоть немного удовлетворительное уяснение увы принципиально невозможно без детализации понимания некоторых тесно связанных между собой фундаментальных понятий, в частности понятия сущности человека, основ периодизации развития человеческой цивилизации и сущности прогресса.
Конечно что для восприятия даже казалось бы вполне готовых для употребления, необходимых для понимания истинных причин кризиса, таких понятий, как понятия сущности человека, сущности человеческого прогресса и основ периодизации развития человеческой цивилизации (см. [2]) - чтобы иметь почву для понимания процессов, которые охватывают все человечество - необходимо приложить некоторые интеллектуальные усилия.
Но вернемся к рассмотрению сложившихся без наличия адекватного понимания сути человека, сущности человеческого прогресса и основ периодизации развития человеческой цивилизации утверждений, сформированных в процессе попыток разместить суть современного кризиса в каркас устаревших понятий. Например: "у системы потребительских мотиваций есть предел. За этой чертой - на некотором уровне - возникает нехватка природных возможностей человека, предел психической состоятельности далее повышать уровень потребления, предел запаса духовности, для воспроизводства и развития которого начинает не хватать времени, поскольку он весь занят трудом и потреблением. "[1]
Система мотиваций периода форсированного развития хозяйственных отношений человеческой цивилизации - господствующая система мотиваций - основывалась на неоспоримо приоритетном положении хозяйственных взаимоотношений среди остальных видов человеческих взаимоотношений. Нравится это кому-нибудь или нет, но это факт, что хозяйственные взаимоотношения занимали неоспоримо господствующее положение в общественном сознании человеческой цивилизации, реально действующем в период форсированного развития хозяйственных отношений, который сейчас окончательно завершается.
И почти так же легко видимым фактом - не буду повторять еще раз приведенных в упомянутом материале [2] соображений по этому поводу - есть то, что именно как раз всестороннее развитие хозяйственных взаимоотношений шаг за шагом неотвратимо создает - уже создало - необходимые для возвращения иерархии человеческих ценностей условия через семь (цифра условная) поколений вновь в свое нормальное естественное состояние. Я имею в виду полноценное возвращение в основу основ реально действующей системы общественной оценки человеческих ценностей на свое законное место, некоторое время занятое хозяйственными взаимоотношениями, родовых отношений, а в смысл человеческой жизни - духовных человеческих взаимоотношений.
Что касается новизны теперь уже другого уровня нормального естественного состояния человеческих взаимоотношений - новизны, которая создает предпосылки дальнейшего значительно более быстрого чем раньше их совершенствования путем существенной количественной и качественной интенсификации, то именно как раз его вопрос является одним из главных предметов статьи [2].
И к каким же выводам и рецептам преодоления кризиса приводят попытки впихнуть понимание новых процессов в каркас устаревших понятий? Вот, пожалуйста: "первое, что нужно сделать, это ввести жесткую и строгую цензуру содержания рекламы. Кризис содержания мотиваций требует нового содержания мотиваций. Мотивации старого мира: комфорт, гламур и развлечения должны быть заменены новыми: честный труд, нравственность, интеллектуальность. по крайней мере такие мотивации должны доминировать в рекламе и в содержании мотивационных культурных продуктов в средствах массовой информации. Тот, кто первым сможет ввести требования к системе мотиваций как политику государства, будет иметь преимущество и выйдет из кризиса раньше. "[1]
Позитивность рассуждений автора [1] о содержании новых, то есть хорошо забытых старых мотиваций и об их необходимости, конечно не умаляется наивностью его представлений о возможности внесения существенных массовых изменений в жизненную мотивацию граждан путем строгой государственной цензуры содержания рекламы. И это здесь, в Украине, относительно которой в целом мире еще не забыты события нескольколетней давности, когда повсеместные массовые проявления в конце 2004 высочайшей человеческой духовности ни у кого в целом мире не оставили места для сомнений в действенности и актуальности в украинском народе наивысших человеческих идеалов .
Что ж относительно рекламы, то она фактически ориентирована на сравнительно узкий слой общества, ведь реклама в основном идет за реально платежеспособной общественной мотивацией, а не наоборот - только такая реклама, основанная на апелляции к реальной мотивации, это скажет каждый, кто причастен к проектированию успешной рекламы, имеет шанс на успех.
Первыми выйдут из кризиса цивилизованные общества - не такие общества, которые первые смогут ввести требования к системе мотиваций как политику государства, а такие общества, которые _уже_ знают, что такое правда и имеющие законы. И в каких поэтому краеугольным камнем общественной жизни является вопрос о том, верить или не верить тем или иным политикам. Это же действует и относительно оценки тех или иных государств - сколько не кричат повсюду о астрономическом долге США с надцатью нулями, а американский доллар и дальше пользуется доверием, особенно после таких красноречивых свидетельств подлинности и истинности дальнейших огромных позитивных общественных изменений в американском народе, как избрание ним Президентом темнокожего политика.
Дикарские же общества, что правды не знают и закона в которых нет никакого - в которых кто из политиков сильнее врет, у того больше рейтинг, просто прекрасный пример чему - Юлия Тимошенко, неизменно будут находиться в самом хвосте. И тем дальше в хвосте, чем более влиятельными будут всем очевидно насквозь лживые политики типа Тимошенко, в которых в цивилизованных обществах только один путь - в быстрое, полное, прочное и окончательное забвение, поскольку нормальная цивилизованный человек никогда не отдаст - даже и мысли отдать не будет иметь - свой голос за политика, относительно которого точно известно, что он сознательно и обдуманно врет народу, к власти над которым рвется.
Что относительно уже ну совсем беспомощных панических криков, последствия отсутствия точки опоры, необходимой для нормального понимания и нормального же восприятия современного кризиса, как то: "Этот кризис требует введения мирового политического управления, потому координации экономической политики различных стран недостаточно. Если этого не сделать, кризис будет повторяться снова и снова, потому будучи не преодолен в какой-либо политически отсталой стране, где, например, есть политический конфликт, и политики не хотят говорить правду своему народу, она будет перебрасываться из страны в страну, пока наконец не овладеет снова всем миром. "[1], то это не новость, что отсутствие понимания причин явлений, которые нас затрагивают, влечет за собой страх и панику.
Страх и паника, в результате которых очень хочется сильной руки и доброго дядю - это нормальное, издавна привычное прямое следствие отсутствия понимания очевидно быстрых, хорошо видно что чрезвычайно мощных непрогнозируемых процессов, которые охватили весь мир.
А между тем рецепт выхода из кризиса не простой, а очень простой: ты действительно веришь, что человек, за которого ты собираешься отдать голос, говорит правду? Если нет, значит ты голосуешь за ложь. Скажи это честно и откровенно и вслух: "я хочу чтобы была ложь и воровство, поэтому голосую за лжеца (лгунью)". Не надеется же кто всерьез, что в результате избрания грязного, очевидного и всем видного лжеца (лгуньи) на высшую в государстве должность повсюду начнет быть справедливость, правда, честность и закон? И когда твой голос сольется с другими подобными голосами в мощный хор, значит жить будем в дикой стране, которой до цивилизации - как до неба на четвереньках, то есть постоянно в кризисе. Хочешь чтобы кризис был преодолен? Не отдавай свой голос лжецам - это единственный способ нам всем оказаться в стране, которая принадлежит цивилизованному миру. Не верь, что все политики являются подлыми людьми, грязными лжецами. Эта так нам врут на нормальных людей действительно лживые политики вместе со своими приспешниками, чтобы таким образом вроде как сравняться с нормальными, т.е. нелживимы политиками.
Что касается того, что "Глобальный кризис требует глобальной регуляции." [1], то вот это и есть глобальная регуляция, более глобальной быть не может:
"GAL 5:14 Ибо весь закон в одном слове заключается: люби ближнего твоего, как самого себя",
- ведь он означает не только не убивать, не прелюбодействовать, не красть, не свидетельствовать ложно на ближнего, не жаждать дома ближнего твоего и ничего, что у ближнего твоего, но и много чего такого подлинно человеческого другого еще - чего всего заранее и предусмотреть никак нельзя, в множестве жизненных обстоятельств, таких оригинальных, до которых невозможно додуматься, пока они сами не придут.
И именно эта глобальная регуляция одновременно является и наилокальнейшей из всех, необходимых для того, чтобы: "Преодолейте кризис внутри себя и помогите это сделать другим. Мы - общество, и мы все преодолеем!" - Это действительно нам всем нужно.
(редакция 2, впервые опубликовано 7 декабря 2008)
Олександр Франчук
Литература:
1. Сергій Дацюк, "Світ змінюється" http://www.pravda.com.ua/articles/4b1aa23bade99/
2. Олександр Франчук, "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/, (на русском языке: "Информационные технологии и человеческие сообщества" http://gidepark.ru/community/1894/article/420729)
Підписатися на:
Дописи (Atom)