Шкала поширення дурості в Україні
з російським перекладом
(російський переклад - нижче)
Коли людина бреше Вам прямо в очі, прикидаючись при цьому, ніби вона дуже хоче Вам не зла, а добра, бреше з метою знищити вас - то для кожного, хто не являється дурнем, така людина однозначно є особливо небезпечним, через його особливу підлість, смертельним ворогом.
І коли б ясно видима кожному, кому не лінь дивитись на світ розплющеними очима - остаточна, наскрізна й без меж брехливість та підлість Юлі Тимошенко з усіх питань, стосовних до українського народу, була чимось свіжим, новеньким в історії "взаємин" українського народу з бандою московських убивць протягом останніх десятиріч, чи сторіч, то тоді можна було б якось намагатись зрозуміти масовість проявів слабкості серед українців перед лицем зловорожої, ненависної, наповненої цілеспрямованою брехнею діяльності московських сексотів [сексот - СЕКретний СОТруднік] в Україні.
Однак так само ненависна, аналогічно підла московська брехливість насправді вже була, і була не так вже й давно - не так вже й давно навіть в побутовому розумінні цього слова. Це ж не хтось щойно придумав таку московську брехню: "землю - селянам, заводи - робочим, народам - волю", разом з такими самими іншими, нема їм числа, не менш благими, аніж ми бачимо сьогодні від московських сексотів типу Юлі, брехнями усіх гатунків для українського народу. Саме так брехати інструктували агентів, маси яких засилались в Україну в період московських зусиль підпорядкувати Україну під час так званої громадянської війни. Фактів масової та підлої московської, на ділі смертельно ненависної до українців брехні - безліч, як і її наслідків для українського народу.
Усі ці факти ніде не діваються, не зникають, потроху знаходячи шлях на поверхню суспільної свідомості з-під багатошарових мас омани, якими неперервно продовжує заливати українську землю панівна в українському (і не тільки українському) інфопросторі московська інфоканалізаційна система.
Вся ця - навіть не аналогічна, а та ж сама - ненависна московська сексотня на українській землі насправді здійснювала, таким досить стандартним, здавна звичним московським чином, не що інше, як організацію гігантських неодноразових московських убивств українського народу. Продовжилась же та московська атака, атака єдиної справді ефективної московської зброї проти українського народу - атака фальші, підлості та брехні на український народ, вона продовжилась ретельно спланованим та ешелонованим трикратним голодоморним убивством, щоразу мільйонів одних тільки українських дітей.
Щоразу ці убивства чинились в абсолютно мирний час, під повним контролем московських спецслужб - чинились в тоталітарній країні, коли московські спецслужби знали про кожного не тільки що він робить, але й і у більшості випадків, що говорить. Це нагадування про найвищий рівень московського контролю над українським народом в період московських голодоморних убивств, наведене для того, щоби трішки показати тупу фальш поширеного мільярдними тиражами московськоінфоканалізаційного "аргументу" стосовно голодоморів - що нібито "нікто нє знал, нє панімал что дєлаєца".
Тимчасово ж призупинилось це заплановане, остаточне убивство українського народу, тільки в 1947 - від очевидності прямої загрози швидкого перетворення всього українського народу в бандерівців, тобто в добре організованих і готових покласти своє життя за рідну землю бійців.
Усе це прекрасно усім відомо. Добре відомо також те, що єдиним справжнім смертельним ворогом українського народу є московська банда убивць. Не думаю, що неперервні потоки московської брехні з московської інфоканалізації реально перешкоджають знати правду тим людям, хто справді хоче знати правду, хоч ця брехня а чи не ще більш інтенсивно, ніж раніше, продовжує і продовжує заливати українську землю. Адже правда існує, існує в доступному вигляді, зокрема про такі масштаби шахрайських оборудок та злочинів Юлі, що поруч з нею Слюсарчук з Табачником - дрібні шахрайчики десь за рогом біля обмінного пункту.
Прекрасно відомо також і те, що усі організаційні московські структури, які планували, виконували і координували безліч убивств українського народу та його діячів, залишились і надалі функціонувати в точно такому ж цілому та неушкодженому вигляді, як і раніше. Залишились вони з усим досвідом і кадровим потенціалом, набутим в процесі учинення ними безліч абсолютно безкарних гігантських, великих та індивідуальних убивств на українській землі. І нема жодного, навіть найменшого натяку або ознаки того, що би можна було трактувати, що їхні справжні цілі, ясно видні з реальних результатів їхньої діяльності, по своїй суті хоч трішки зараз змінились. І нема жодного, навіть найменшого натяку або ознаки того, що змінились московські сподівання на те, що процес убивства українського народу їм зрештою вдасться успішно довести до остаточного кінця.
Адже банда московських убивць не декларувала намір убивства щоразу мільйонів дітей українського народу, плануючи регулярне періодичне винищення, з періодом 11 років, щоб не встигало піднятись нове покоління. Цілком навпаки: мир, дружба, братерство і щастя всіх народів - ось слова, які всюди можна було побачити і почути від московських убивць та їхніх холуїв в процесі планування, підготовки та учинення ними найбільших і найпідліших убивств в історії людської цивілізації. А їхнє прикриття, тим часом, з не меншою, аніж раніше інтенсивністю, продовжується сьогодні, і зрозуміло чому. Адже коли б московські гігантські убивства стали повноцінним фактом світової суспільної свідомості, то це явно суттєво перешкодило б організації московською бандою убивць наступних, нових гігантських злочинів.
Так що коли хтось справді вірить в котрісь із слів московської сексотки, яка від початку свого політичного прислужування московській банді убивць реально на ділі добивалась тільки одної речі - усебічної дестабілізації в Україні, то це біда такого "віруючого". Без дестабілізації ж України, це вже давно зрозуміло, принципово неможливе нове московське підпорядкування українського народу, так необхідне московській банді убивць для того, щоб знов убивати українців. Необхідна для цього також попередня ліквідація, чи підпорядкування єдиного інституту, який реально стоїть на перешкоді московським планам - інституту Президента України. Ось чому особлива ненависть до Президента України є настільки незмінно обов'язковим атрибутом усіх дій Юлі від самого початку її діяльності, незалежно від його особи. Це досить таки легко бачити з усіх, без жодного винятку, її реальних дій протягом усіх років її участі в українському політичному житті.
Не думаю, що коли є здатність думати, то хтось ще може плутати реальні дії Юлі з її брехливими словами, які були, є, і не доводиться, на жаль, сумніватися, будуть й надалі якими завгодно, сьогодні діаметрально протилежними до вчорашніх, ну і що - сказаними за завжди єдиною ознакою: а що там хоче чути слухач, то нехай собі і почує. Те і буде сказано, що хочуть чути люди - без навіть і найменшої прив'язки як до фактів дійсності, так і до того, що справді думає дана сексотка чи що вона справді збирається робити.
Візьмемо наприклад евроінтеграційні процеси, кульмінація яких буде незабаром в Києві. 2 листопада ми побачили її заклик до народів, парламентів та лідерів Європейського Союзу: "Я не хочу, щоб європейське майбутнє країни залежало від мого комфорту" з усіма само собою стандартними атрибутами, типу: "в Україні встановлено авторитарний режим" і такими давно звичними речами, як наприклад намаганнями присвоїти собі Помаранчеву революцію, стосовно якої, "безкровної і мирної Помаранчевої революції" вона вже звісно "забула", що це саме якраз вона, така популярна серед всіх московських холопів, холуїв, сексотів, прихвоснів, і заодно серед неспроможних думати дурнів з залитими вмістом московської інфоканалізації очима - жадала розв'язати криваву версію Помаранчевих подій, і що зупинив її не хто інший, як ненависний (в тому самому середовищі) Ющенко.
А те, що тільки що, в серпні, Юля закликала Европу відкинути Україну в тому випадку, якщо її цінну персону не обмине покарання за її злочини, то це для зазомбованих до повної тупості прихильників "багіні" само собою вже цілком і повністю давно забуто. Це така особливіть брехні - неминуче швидке, повне і остаточне "устарєваніє" і її "забиваніє" авторами. Забули вже зомбіки також і їхню повну згоду та підтримку - як закликів даної "багіні брехні" викинути Україну з европейського процесу, так і тепер цілком протилежних, хоч і ще більш фальшивих, її слів.
Адже саме якраз команда Януковича так небезпечно близько наблизила европейський процес до його успішного завершення. І як не спробувати при цьому покласти на себе його успіх, в разі коли він станеться, незважаючи на її, разом з іншими московськими сексотами усебічні практичні зусилля для його припинення. Ну не думає ж хтось, що інший московський сексот, який перекриває інший участок московського фронту брехні в Україні, Тягнибок, пропустить нагоду вчергове прислужитися своїм московським хазяям, разом з іншими московськими сексотами на українській землі, і не спробує дати підніжку Україні на її европейському шляху.
І як не спробувати також покласти вину за европейську невдачу України на чинну владу, якщо її, Юлі, спрямовані на це, реальні зусилля, разом з зусиллями решту московської сексотської мережі в Україні, увінчаються успіхом?
Все це, тут згадане, в повному обсязі ми маємо нагоду бачити з 2 листопада в тюремному посланні: "Юлія Тимошенко: Я не хочу, щоб європейське майбутнє країни залежало від мого комфорту".
Зауважимо при цьому, що в брехозомбуванні тих людей, які не мають охоти до елементарної самостійної думки, додатково до засобів, з давніх давен широко використаних московськими сексотами на українській землі, у нашому випадку має місце також добре поставлена експлуатація такої специфічної конкретної індивідуальної особливості Юлі, як її сексуальне збудження від продукування нею брехні. Не думаю, що хтось не помітив, як щоразу, коли вона натхненно починає нести брехливу пургу, у неї ну дуже жвавіше починають поблискувати оченята, схвильовано тремтіти голосочок - міміка, жести, щічки спалахують. Повна картина натхненної (вдохновєнной) брехні очевидна (наліцо).
Через професійно обставлене використання еротичних засобів впливу на свідомість аудиторії, на кшталт сексі тілесних форм, ефективність яких добре відома в рекламному ділі, успіх брехні такої брехухи був би майже гарантований, значною мірою навіть і серед мислячих людей, якби не щойно пережиті українським народом аналогічні московські брехні та прямі їхні гігантські смертельні наслідки. При тому, що ми тут згадали іще далеко не всі такі засоби навколо пріми Юлі московської сексотської мережі в Україні. Візьмем скажімо офіційний партійний символ БЮТ: видно в штаб-квартірє пару років тому було прийнято рішення "єщо усіліть" і так видно що дуже успішний, еротичний тиск на виборця. Тому в якості офіційного, на кожному кроці всюди увіткнутого партійного знаку появився фалічний символ, здавна скромно іменований в простонародді "сердечком", іменований таким обхідним макаром мабуть для того, щоби дітиська не дуже чіплялись з невдобними запитаннями. Адже непомітно (комусь непомітно) підігріте таким чином сексуальне збудження, біомаса аудиторії сприйме, як ознаку згоди з брехухою на тлі даного фалічного символу, сприйме за наявність у них її гарячої підтримки.
Значний досвід ефективного використання нею різних сексі засобів в публічній діяльності йде скоріш за все з тих часів, коли Юля керувала дніпропетровським порновідеобізнесом (1989-1991), "заробляючи" таким чином свій перший капітал.
Може тут щось з вище згаданого щось нове, незнане? Аж ніяк. А поза увагою тим часом залишилось значно більше, аніж тут показано. Усе наведене тут, це досить давно і досить добре відомі факти, більшість з яких, коли не усі, якщо не відсутні в московській інфоканалізації, то животіють там в перекрученому до повного невпізнання вигляді. Але на щастя, сьогодні у людей, окрім московської інфоканалізації, існують інші, у тому числі правдиві джерела інформації.
А це хіба не значить, що коли ми хочемо довідатись про рівень поширення дурості серед українців в тих чи інших місцях на українській землі, то слід дивитись на процент голосів (чи популярності) Юлі, і перетвореного в її практично механічний засіб БЮТ?
Олександр Франчук
Інші публікації на дану тему:
1. Українська політологія або "Атдадім Львов Палякам", http://h.ua/story/53651/
2. Убивства українських політичних і культурних діячів, http://h.ua/story/53946/
3. ...з надією на те, що зомбі БЮТ ще можуть думати, http://h.ua/story/92941/
4. Психоз випихача і підпихачів Медведчука, http://h.ua/story/99638/
5. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся, http://h.ua/story/131891/
6. "Це зовсім не те, про що ви всі подумали!", http://h.ua/story/134734/
7. По мужу - Тимошенко, уроджена Капітальман-Грігян, http://h.ua/story/153152/
8. Інструкція Українській стабілізЄЦ, http://h.ua/story/114362/
9. Юлія Капітальман як епіцентр українського політичного безумства, http://h.ua/story/255060/
10. Найефективніший московський сексот - Юлія Тимошенко, http://h.ua/story/278657/
11. Барак Обама і українські екс-прем'єри за гратами, http://h.ua/story/342123/
_______
Шкала распространения глупости в Украине
Когда человек лжет Вам прямо в глаза, притворяясь при этом, что она очень хочет Вам не зла, а добра, врет с целью уничтожить вас - то для каждого, кто не является дураком, такой человек однозначно является особенно опасным, через его особую подлость, смертельным врагом.
И если бы ясно видимая каждому, кому не лень смотреть на мир открытыми глазами - окончательная, насквозь и без границ лживость и подлость Юли Тимошенко по всем вопросам, относящихся к украинскому народу, была чем-то свежим, новеньким в истории "взаимоотношений" украинского народа с бандой московских убийц за последние десятилетия, или столетия, то тогда можно было бы как-то пытаться понять массовость проявлений слабости среди украинцев перед лицом ненавистной, наполненной целенаправленной ложью деятельности московских сексотов [сексот - СЕКретний СОТруднік] в Украине.
Однако так же ненавистная, аналогично подлая московская лживость в действительности уже была и была не так уж и давно - не так давно даже в бытовом смысле этого слова. Это же не кто-то только что придумал такую московскую ложь: "землю - крестьянам, заводы - рабочим, народам - свободу" вместе с таким же другим, нет ему числа, не менее благим, чем мы видим сегодня от московских сексотов типа Юли, враньем всех сортов для украинского народа. Именно так лгать инструктировали агентов, массы которых засылались в Украину в период московских усилий подчинить Украину во время так называемой гражданской войны. Фактов массовой и подлой московской, на деле смертельно ненавистной до украинцев лжи - множество, как и ее последствий для украинского народа.
Все эти факты нигде не деваются, не исчезают, понемногу обретая путь на поверхность общественного сознания из-под многослойных масс лжи, которыми непрерывно продолжает заливать украинскую землю господствующая в украинском (и не только украинском) инфопространстве московская инфоканализационная система.
Вся эта - даже не аналогичная, а та же самая - ненавистная московская сексотня на украинской земле, в действительности совершала таким довольно стандартным, издавна привычным московским образом, не что иное, как организацию гигантских неоднократных московских убийств украинского народа. Продолжилась же та московская атака, атака единственного действительно эффективного московского оружия против украинского народа - атака фальши, подлости и лжи на украинский народ, она продолжилась тщательно спланированным и эшелонированным трехкратным голодоморным убийством, всякий раз миллионов одних только украинских детей.
Каждый раз эти убийства совершались в абсолютно мирное время, под полным контролем московских спецслужб - совершались в тоталитарной стране, когда московские спецслужбы знали о каждом не только что он делает, но и в большинстве случаев что говорит. Это напоминание о самом высоком уровне московского контроля над украинским народом в период московских голодоморных убийств приведено для того, чтобы немножко показать тупую фальшь распространенного миллиардными тиражами московскоинфоканализационного "аргумента" относительно голодоморов - что якобы "никто не знал, не панимал что делаеца".
Временно же приостановилось это запланировано окончательное убийство украинского народа только в 1947 - от очевидности прямой угрозы быстрого превращения всего украинского народа в бандеровцев, то есть в хорошо организованных и готовых положить свою жизнь за родную землю бойцов.
Все это прекрасно всем известно. Хорошо известно также, что единственным настоящим смертельным врагом украинского народа является московская банда убийц. Не думаю что непрерывные потоки московской лжи с московской инфоканализации реально препятствуют знать правду тем людям, кто действительно хочет знать правду, хотя московская ложь возможно даже более интенсивно, чем раньше, продолжает и продолжает заливать украинскую землю. Ведь правда существует, существует в доступном виде, в частности о таких масштабах мошеннических сделок и преступлений Юли, что рядом с ней Слюсарчук с Табачником - мелкие мошенники где-то за углом возле обменного пункта.
Прекрасно известно также и то, что все организационные московские структуры, которые планировали, выполняли и координировали множество убийств украинского народа и его деятелей, остались и дальше функционировать в точно таком же целом и невредимом виде, как и раньше. Остались они со всем опытом и кадровым потенциалом, приобретенным в процессе совершения ими множества совершенно безнаказанных гигантских, крупных и индивидуальных убийств на украинской земле. И нет ни одного даже малейшего намека или признака того, что бы можно было трактовать, что их подлинные цели, ясно видные из реальных результатов их деятельности, по своей сути хоть немножко сейчас изменились. И нет ни одного даже малейшего намека или признака того, что изменились московские надежды на то, что процесс убийства украинского народа им наконец удастся успешно довести до окончательного конца.
Ведь банда московских убийц не декларировала намерения убийства, всякий раз миллионов детей украинского народа, планируя регулярное периодическое уничтожение, с периодом 11 лет, чтобы не успевало подняться новое поколение. Вполне наоборот: мир, дружба, братство и счастье всех народов - вот слова, которые повсюду можно было увидеть и услышать от московских убийц и их холуев в процессе планирования, подготовки и совершения ими крупнейших и подлейших убийств в истории человеческой цивилизации. А их прикрытие между тем с не меньшей, чем ранее интенсивностью продолжается сегодня и понятно почему. Ведь если бы московские гигантские убийства стали полноценным фактом мирового общественного сознания, то это явно существенно помешало бы организации московской бандой убийц следующих, новых гигантских преступлений.
Так что если кто-то действительно верит в какие-то из слов московского сексотки, которая с начала своего политического прислуживания московской банде убийц реально на деле добивалась только одной вещи - всесторонней дестабилизации в Украине, то это беда такого "верующего". Без дестабилизации же Украины, это уже давно понятно, принципиально невозможно новое московское подчинение украинского народа, так необходимое московской банде убийц для того, чтобы вновь убивать украинцев. Необходима для этого также предварительная ликвидация или подчинение единственного института, который реально препятствует московским планам - института Президента Украины. Вот почему особая ненависть к Президенту Украины является столь неизменно обязательным атрибутом всех действий Юли от самого начала ее деятельности, независимо от его лица. Это довольно таки легко видеть из всех без единого исключения ее реальных действий, на протяжении всех лет ее участия в украинской политической жизни.
Не думаю что когда есть способность думать, то кто-то еще может путать реальные действия Юли с ее лживыми словами, которые были, есть и не приходится к сожалению сомневаться, будут и дальше какими угодно, сегодня диаметрально противоположными к вчерашним, ну и что - сказанными за всегда единственным признаком: а что там хочет слышать слушатель, пусть себе и услышит. То и будет сказано, что хотят слышать люди - без даже и малейшей привязки как к фактам действительности, так и к тому, что действительно думает данная сексотка или что она действительно собирается делать.
Возьмем например евроинтеграционные процессы, кульминация которых будет вскоре в Киеве. 2 ноября мы увидели ее призыв к народам, парламентам и лидерам Европейского Союза: "Я не хочу, чтобы европейское будущее страны зависело от моего комфорта" со всеми само собой стандартными атрибутами типа: "в Украине установлен авторитарный режим" и такими давно привычными вещами, как например попытками присвоить себе Оранжевую революцию, в отношении которой "бескровной и мирной Оранжевой революции" она уже конечно "забыла" что это именно раз она, такая популярная среди всех московских холопов, холуев, сексотов, прихвостней и заодно среди несостоятельных думать дураков с залитыми содержимым московского инфоканализации глазами - жаждала развязать кровавую версию Оранжевых событий, и что остановил ее не кто иной как ненавистный (в той же среде) Ющенко.
А то, что только что в августе Юля призвала Европу отбросить Украину в том случае, если ее ценную персону не минует наказание за ее преступления, то это для зазомбированых до полной тупости сторонников "багини" само собой уже целиком и полностью давно забыто. Это такая особенность лжи - неизбежно быстрое полное и окончательное "устаревание" и ее "забывание" авторами. Забыли уже зомбики также и их полное согласие и поддержку - как призывов данной "багини лжи" выбросить Украину из европейского процесса, так и теперь совершенно противоположных, хотя и еще более фальшивых ее слов.
Ведь именно раз команда Януковича так опасно близко приблизила европейский процесс до его успешного завершения. И как не попробовать при этом возложить на себя его успех, в случае если он произойдет, несмотря на ее вместе с другими московскими сексотами всесторонние практические усилия для его прекращения. Ну не думает же кто, что другой московский сексот, который перекрывает другой участок московского фронта лжи в Украине, Тягнибок, пропустит возможность в очередной раз услужить своим московским хозяевам вместе с другими московскими сексотами на украинской земле и не попытается дать подножку Украине в ее европейском пути .
И как не попробовать также возложить вину за европейскую неудачу Украины на действующую власть, если ее, Юли, направленные на это реальные усилия, вместе с усилиями остальной московской сексотской сети в Украине, увенчаются успехом?
Все это здесь упомянутое, в полном объеме мы имеем возможность видеть со 2 ноября в тюремном послании: "Юлия Тимошенко: Я не хочу чтобы европейское будущее страны зависело от моего комфорта".
Заметим при этом, что в брехозомбировании тех людей, которые не имеют охоты к элементарному самостоятельному мышлению, дополнительно к средствам, с давних времен широко используемых московскими сексотами на украинской земле, в нашем случае имеет место также хорошо поставленная эксплуатация такой специфической конкретной индивидуальной особенности Юли, как ее сексуальное возбуждение от продуцирования ею лжи. Не думаю что кто-то не заметил, как всякий раз, когда она вдохновенно начинает нести лживую пургу, у нее ну очень живо начинают поблескивать глазки, взволнованно дрожать голосок - мимика, жесты, щечки загораются. Полная картина одухотворенной (вдохновенной) лжи очевидна (налицо).
Через профессионально обставленное использования эротических средств воздействия на сознание аудитории, вроде секси телесных форм, эффективность которых хорошо известна в рекламном деле, успех лжи такой лгуньи был бы почти гарантирован, во многом даже и среди мыслящих людей, если бы не только что пережитые украинским народом аналогичные московские лжи и прямые их гигантские смертельные последствия. При том, что мы здесь упомянули еще далеко не все такие средства вокруг примы Юли московской сексотской сети в Украине. Возьмем скажем официальный партийный символ БЮТ: видно в штаб-квартире пару лет назад было принято решение "ещо усилить" и так видно что очень успешное эротическое давление на избирателя. Поэтому в качестве официального, на каждом шагу повсюду торчащего партийного знака, появился фаллический символ, издавна скромно именуемый в простонародье "сердечком", именуемый таким обходным макаром видимо для того, чтобы детишки не очень цеплялись с несподручными вопросами. Ведь незаметно (кому-то незаметно) подогретое таким образом сексуальное возбуждение, биомасса аудитории воспримет как признак согласия с лгуньей на фоне данного фаллического символа, воспримет за наличие у них ее горячей поддержки.
Значительный опыт эффективного использования ею различных секси средств в публичной деятельности идет скорее всего с тех времен, когда Юля руководила днепропетровским порновидеобизнесом (1989-1991), "зарабатывая" таким образом свой первый капитал.
Может здесь что-то из выше упомянутого нечто новое, неизведанное? Отнюдь. А без внимания тем временем осталось гораздо больше, чем здесь показано. Все приведенное здесь, это достаточно давно и достаточно хорошо известные факты, большинство из которых, если не все, если не отсутствуют в московской инфоканализации, то прозябают там в искаженном до полной неузнаваемости виде. Но к счастью сегодня у людей, кроме московской инфоканализации, существуют другие, в том числе правдивые источники информации.
А это разве не значит, что когда мы хотим узнать об уровне распространения глупости среди украинцев в тех или иных местах на украинской земле, то следует смотреть на процент голосов (или популярности) Юли и преобразованного в ее практически механическое средство БЮТ?
Олександр Франчук
Другие публикации на данную тему:
1. Украинская политология или Атдадим Львов Палякам, http://gidepark.ru/user/3103313272/article/116200
2. Убийства украинских политических и культурных деятелей, http://gidepark.ru/user/3103313272/article/115217
3. ...з надією на те, що зомбі БЮТ ще можуть думати, http://h.ua/story/92941/
4. Психоз випихача і підпихачів Медведчука, http://h.ua/story/99638/
5. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся, http://h.ua/story/131891/
6. "Це зовсім не те, про що ви всі подумали!", http://h.ua/story/134734/
7. По мужу - Тимошенко, уроджена Капітальман-Грігян, http://h.ua/story/153152/
8. Інструкція Українській стабілізЄЦ, http://h.ua/story/114362/
9. Юлія Капітальман як епіцентр українського політичного безумства, http://h.ua/story/255060/
10. Найефективніший московський сексот - Юлія Тимошенко, http://h.ua/story/278657/
11. Барак Обама и украинские экс-премьеры за решеткой, http://gidepark.ru/community/90/article/444204
2011-12-05
2011-10-17
Чорновіл: вирок Тимошенко був би справедливим, якби раніше сів Ющенко
Чорновіл: вирок Тимошенко був би справедливим, якби раніше сів Ющенко
Сьогодні, 09:48 http://www.chas.cv.ua/index.php?newsid=1669
Народний депутат Тарас Чорновіл вважає екс-президента Віктора Ющенка кримінальним злочинцем і мерзотником.
А що тут дивного, що московські холуї усіх розрядів і калібрів далі ненавидять Ющенка? Ось незабутні слова цього наскрізь брехливого мерзотника, паскудного московського холуя, який вже давно служить ознакою московського фаворита, сказані в прямому ефірі на п'ятому каналі (тоді московським фаворитом був Янукович):
"Коли автобус, в якому ми всі їхали, в тому числі і прем'єр міністр, під'їхав до інституту, на дорозі вигукувала група людей, які були невипадковими, оскільки тримали офіційну символіку "Нашої України", і кинули каменями в прем'єр-міністра. Там полетіло кілька яєць і кілька каменів. Я бачив, як один камень попав йому в голову." http://5.ua/newsline/119/0/1332/
Що ж до Ющенко, то він як був раніше, так і продовжує бути зараз лакмусовим папірцем, який негайно показує міру московської холуйськості досліджуваного препарату, наприклад Тарасика - чи, це також на жаль досить таки поширений випадок, міру наявності залежності даного безхребетного від москоської холуйні.
Олександр Франчук
Сьогодні, 09:48 http://www.chas.cv.ua/index.php?newsid=1669
Народний депутат Тарас Чорновіл вважає екс-президента Віктора Ющенка кримінальним злочинцем і мерзотником.
А що тут дивного, що московські холуї усіх розрядів і калібрів далі ненавидять Ющенка? Ось незабутні слова цього наскрізь брехливого мерзотника, паскудного московського холуя, який вже давно служить ознакою московського фаворита, сказані в прямому ефірі на п'ятому каналі (тоді московським фаворитом був Янукович):
"Коли автобус, в якому ми всі їхали, в тому числі і прем'єр міністр, під'їхав до інституту, на дорозі вигукувала група людей, які були невипадковими, оскільки тримали офіційну символіку "Нашої України", і кинули каменями в прем'єр-міністра. Там полетіло кілька яєць і кілька каменів. Я бачив, як один камень попав йому в голову." http://5.ua/newsline/119/0/1332/
Що ж до Ющенко, то він як був раніше, так і продовжує бути зараз лакмусовим папірцем, який негайно показує міру московської холуйськості досліджуваного препарату, наприклад Тарасика - чи, це також на жаль досить таки поширений випадок, міру наявності залежності даного безхребетного від москоської холуйні.
Олександр Франчук
Барак Обама і українські екс-прем'єри за гратами
Барак Обама і українські екс-прем'єри за гратами
Якщо Обама разом з Путіним рішуче проти того, щоб український прем'єр (в минулому), "опозиціонер" в теперішньому, не знаходився за гратами, то що йому заважає негайно випустити на волю опозиціонера експрем'єра Лазаренка? Який досить таки очевидно що належить, і то ну зовсім не меншою мірою, ніж Тимошенко, до множини "інших політичних лідерів та колишніх державних посадовців України". Випустити Лазаренка перед тим хоча б, як починати закликати випустити з-за грат анічим не кращу за свого екс-патрона опозиціонера і експрем'єра Лазаренка експрем'єрку опозиціонерку Тимошенко.
Чи може Вона (Тимошенко) все таки для Обами з Путіним чимось краща, ніж Він - Лазаренко? Якщо таки краща, то тоді в заяві Обами слід було б навести якісь ознаки кращості Тимошенка у порівнянні з давно сидячим за американськими гратами аналогічного колишнього прем'єра України Лазаренка, який чому це не повинен теж, як і Тимошенко, "мати необмежену можливість повною мірою брати участь у політичному житті, в тому числі у парламентських виборах наступного року"?
Словом, дивлячись на лицемірні заклики Обами: «Сполучені Штати глибоко розчаровані засудженням і вироком щодо колишнього прем'єр-міністра» і випустити на волю Тимошенко, це починає бути схожим на те, що або Барака Обама вирішив продемонструвати, що подвійні стандарти для США, це така сама норма політики, як і для Москви, або я чогось не розумію.
Олександр Франчук
http://gazeta.ua/articles/politics/404217/comm/1
Було: 11.10.2011 22:55
Cпецтема: Тимошенко — за ґратами
Обама вимагає звільнити Тимошенко, щоб вона брала участь у парламентських виборах
Адміністрація президента США Барака Обами закликає звільнити Юлію Тимошенко та інших політичних лідерів та колишніх державних посадовців України.
[...] "З цих причин Сполучені Штати закликають звільнити пані Тимошенко та інших політичних лідерів і колишніх урядовців, і вважають, що вони повинні мати необмежену можливість повною мірою брати участь у політичному житті, в тому числі у парламентських виборах наступного року", - підсумували в адміністрації Барака Обами.
Якщо Обама разом з Путіним рішуче проти того, щоб український прем'єр (в минулому), "опозиціонер" в теперішньому, не знаходився за гратами, то що йому заважає негайно випустити на волю опозиціонера експрем'єра Лазаренка? Який досить таки очевидно що належить, і то ну зовсім не меншою мірою, ніж Тимошенко, до множини "інших політичних лідерів та колишніх державних посадовців України". Випустити Лазаренка перед тим хоча б, як починати закликати випустити з-за грат анічим не кращу за свого екс-патрона опозиціонера і експрем'єра Лазаренка експрем'єрку опозиціонерку Тимошенко.
Чи може Вона (Тимошенко) все таки для Обами з Путіним чимось краща, ніж Він - Лазаренко? Якщо таки краща, то тоді в заяві Обами слід було б навести якісь ознаки кращості Тимошенка у порівнянні з давно сидячим за американськими гратами аналогічного колишнього прем'єра України Лазаренка, який чому це не повинен теж, як і Тимошенко, "мати необмежену можливість повною мірою брати участь у політичному житті, в тому числі у парламентських виборах наступного року"?
Словом, дивлячись на лицемірні заклики Обами: «Сполучені Штати глибоко розчаровані засудженням і вироком щодо колишнього прем'єр-міністра» і випустити на волю Тимошенко, це починає бути схожим на те, що або Барака Обама вирішив продемонструвати, що подвійні стандарти для США, це така сама норма політики, як і для Москви, або я чогось не розумію.
Олександр Франчук
http://gazeta.ua/articles/politics/404217/comm/1
Було: 11.10.2011 22:55
Cпецтема: Тимошенко — за ґратами
Обама вимагає звільнити Тимошенко, щоб вона брала участь у парламентських виборах
Адміністрація президента США Барака Обами закликає звільнити Юлію Тимошенко та інших політичних лідерів та колишніх державних посадовців України.
[...] "З цих причин Сполучені Штати закликають звільнити пані Тимошенко та інших політичних лідерів і колишніх урядовців, і вважають, що вони повинні мати необмежену можливість повною мірою брати участь у політичному житті, в тому числі у парламентських виборах наступного року", - підсумували в адміністрації Барака Обами.
2011-10-11
Етнічне коріння московської банди убивць (з рос. перекладом)
(рос. переклад нижче)
Розшукуючи джерело, звідки єсть-пішло-взялося на Землі це диявольськи довершено готове до як завгодно злочинної діяльності предковічно давнє злочинне оргутворення, довелось розглянути різні витоки, звідки воно, могло б виповзти. Однак по ходу розгляду більшість з імовірних таких витоків довелося відхилити.
Як от наприклад взяти РПЦ Московського патріархату, одну з найдавніших, коли не найдавнішу, стійку організаційну структуру в складі московської банди убивць. Чи не наповнена антихристською злобою, ненавистю і брехнею РПЦ являється тим первинним засновником, фундатором, праотцем, з якого виродилось це сатанинське оргутворення?
Однак при всій привабливості такої версії вона ламається під вагою безліч більш древніх добре відомих фактів, які свідчать про наявність чогось значно більш давнього в московських краях - наскрізь підлого, наповненого безмежною ненавистю, злобою і брехнею, значно більш давнього, аніж пізніше утворений його засіб - РПЦ Московського патріархату.
Цілком очевидне багатосотрічне існування даного безприкладного в світовій історії злочинного утворення має значно глибші, дальші і міцніші корені, аніж це могло б здатися на перший погляд. І цілком природно спробувати шукати таке коріння в найдавніших родових спільнотах - в етнічно-племінних коренях. Підставу так думати дає унікальність й різка та категорична відмінність, протилежність "духовності" московської банди убивць по відношенню до нормальної людської духовності усіх сьогодні відомих народів - у тому числі тих, які повністю підконтрольні московській банді убивць і з яких ядро московської банди добирає собі кадри, за цією ж ознакою здатності на ділі повністю відкидати усі ознаки людської моралі. Знаходячи шляхи та засоби для стабільного усебічного руйнування моральних засад усіх підлеглих московській банді народів, перш за все найефективнішим способом руйнування традиційної народної моралі кожного нормального народу, а саме шляхом нагинання синів і дочок усіх підконтрольних народів до відкидання своєї належності до своїх рідних народів, тобто до плювання в бік могил своїх власних предків.
І оскільки з безліч джерел, найдавніших і зовсім нещодавних - і з особистого досвіду усіх, кому доводилось мати справу з учасниками та холуями московської банди убивць, цілком очевидно й незаперечно встановлено, що основою основ світосприйняття цієї банди є цілковите, повне та остаточне відкидання нею усіх людських моральних законів, які грунтуються в любові, правді і добрі, то досить таки очевидно, що шукати слід саме якраз за цією ознакою.
І коли розглянути найбільш відомі етноси, які більш чи менш фактично, чи навіть уявно, раніше чи пізніше, тим чи іншим чином були причетні до того їх значного числа, вихідці з яких в суттєвій кількості приймали участь в діяльності московської банди убивць, то усі ці зараз відомі етноси відпадають один за одним.
Деякі із них відпадають з просто хронологічних міркувань, як скажімо єврейський народ, масами виродків з якого банда московських убивць покористувалась тільки зовсім нещодавно, коли порівнювати в масштабі часу багатосотрічної діяльності банди.
Може то широко і давно дискутовані угро-фіни? Але наявність цілком цивілізованих і моральних як угорського, так і фінського народів заперечує таку версію. Може то монголо-татари? Але ні - вияви радіації московської підлості, ненависності і злоби відомі до наближення монголів і татар до московських земель.
Українці також відпадають - з причини наявності такої дикої утробної зоологічної смертельної предковічної ненависті московської банди до українців, України і до всього українського, якої взагалі світ ніколи раніше не бачив і яка можлива мабуть тільки в місива із злоби, ненависті та брехні до людськості, правди, любові і добра. Цю московську ненависть (ненависть московської банди убивць разом з її рабами, холопами, холуями і посіпаками на українській землі і поза її межами) і зараз легко можна побачити - в усій красі, так би мовити, у тому числі особливо легко в численних присутніх в інтернеті московських клоаках українофобія.
Так що коли мені вперше - при першому ж прочитанні "Скіфії" Геродота - запав у память рядочок 106: "Андрофаги мають найдикіші звичаї з усіх; вони не знають правди й закону в них немає ніякого" [1] - ну надто вже співпадаючий вигляд мають ці слова 2500-річної давності з реаліями сьогодення і минулого у виконанні банди московських убивць - то це сталося мабуть зовсім не випадково.
І вже далеко пізніше, зовсім нещодавно, знайшлося підтвердження того, що зовсім не мені першому прийшла гадка, що описане Геродотом (хоч коротко, але як же разюче точно) коріння московської банди убивць, андрофаги, мають пряме фундаментальне відношення до реалій сучасної Московії. Ось до якого висновку в процесі дослідження української мови перед 1880 прийшов Михайло Красуський, російський лінгвіст польського походження:
===: за межами земель скитів-кочевників та рільників (хліборобів) мешкали на схід від Дніпра (у сьогоднішніх Орловській та Тульській губерніях) племена іншої породи, котрих він називає андрофагами, тобто людожерами. Деякі з них запозичили у скитів одяг, а інші разом з тим і мову; тож, ці чужинці жили у цій місцевості довший час ще до Геродота, якщо встигли перейняти навіть мову. З цього можна зробити правдоподібний висновок, що один з російських діалектів, "акаючий", утворився вже перед Геродотом
:=== [2]
А тим часом велика і тривала кількасотрічна московська активність щодо етнічного московського маскараду досі триває, і то з не меншою, коли не з більшою активністю, ніж колись - перш за все у вигляді подальшого продовження намагань прикритися різношерстою сукупністю підлеглих московській банді убивць народів. Як перетягуванням на них давньої самоназви української землі Русь, так і далеко не тільки цієї назви, з нагинанням синів і дочок різних народів відмовлятись від своїх предків й плювати на їхні могили. Згадаймо наприклад рядочок "да, скіфи ми, да азіати ми, с раскосимі і жаднимі ачамі" Блока, а він же, цей рядочок, не нізвідки взявся. Ну щоб за цим верхнім переднім брехопокровом поглибше від людського ока прикопати справжній етнічний корінь московської банди убивць, тобто андрофагів. Та й і усім ще ну зовсім свіжо пам'ятний "савєцкій народ", він теж прекрасно вписується в саме якраз цю давню стабільну стандартну, активну до оскаженіння етнічну московську маскдіяльність.
Олександр Франчук
Література:
1. Геродот, СКІФІЯ (четверта книга «Мельпомена» «Історії в дев'яти книгах»), https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alOWEzMDg4YTYtYTE1MS00MGRjLWIzYWQtODM5YTFmNmE0NjM2&hl=en_US
2. Михайло Красуський, ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, 1880, Одеса, https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alNDA5MmJiNGYtNmQyYS00OGI5LWJjMGYtNGQ4MDQ1NmU1MzIy&hl=en_US
___
Этнические корни московской банды убийц
Разыскивая источник, откуда есть-пошло-взялось на Земле это дьявольски совершенно готовое к сколь угодно преступной деятельности извечно давнее преступное оргобразование, пришлось рассмотреть различные истоки, откуда оно могло бы выползти. Однако по ходу разбирательства большинство из вероятных таких истоков пришлось отклонить.
Как вот например взять РПЦ Московского патриархата, одну из древнейших, если не древнейшую, устойчивую организационную структуру в составе московской банды убийц. Не ета ли наполненная антихристской злобой, ненавистью и ложью РПЦ является тем первичным учредителем, основателем, праотцом, из которого выродилось это сатанинское оргобразование?
Однако при всей привлекательности такой версии она ломается под тяжестью множества более древних хорошо известных фактов, свидетельствующих о наличии чего-то значительно более древнего в московских краях - насквозь подлого, наполненного безграничной ненавистью, злобой и ложью, значительно более древнего, чем позже образованное его средство - РПЦ Московского патриархата.
Вполне очевидно многосотлетнее существования данного беспримерного в мировой истории преступного образования имеет значительно более глубокие, более далекие и крепкие корни, чем это могло бы показаться на первый взгляд. И вполне естественно попытаться искать такие корни в древних родовых общинах - в этно-племенных корнях. Основание так думать дает уникальность и резкое и категорическое различие, противоположность "духовности" московской банды убийц по отношению к нормальной человеческой духовности всех сегодня известных народов - в том числе тех, которые полностью подконтрольны московской банде убийц и из которых ядро московской банды подбирает себе кадры, по этому же признаку способности на деле полностью отвергать все признаки человеческой морали. Находя пути и средства для стабильного всестороннего разрушения моральных основ всех подчиненных московской банде народов, прежде всего наиболее эффективным способом разрушения народной морали каждого нормального народа, а именно путем нагибания сыновей и дочерей всех подконтрольных народов к отвержению своей принадлежности к своим родным народам, т.е. к плеванию в сторону могил своих собственных предков.
И поскольку с множества источников, древних и совсем недавних - и из личного опыта всех, кому приходилось иметь дело с участниками и холуями московской банды убийц, совершенно очевидно и неоспоримо установлено, что основой основ мировосприятия этой банды является полное, полное и окончательное отвержение ею всех человеческих моральных законов, основанных на любви, правде и добре, то довольно очевидно, что искать следует именно как раз по этому признаку.
И если рассмотреть наиболее известные этносы, которые более или менее фактически, или даже мысленно, раньше или позже, так или иначе были причастны к тому их значительного числу, выходцы из которых в существенном количестве принимали участие в деятельности московской банды убийц, то все эти сейчас известные этносы отпадают один за другим.
Некоторые из них отпадают с просто хронологических соображений, как скажем еврейский народ, массами выродков из которого банда московских убийц попользовалась только совсем недавно, если сравнивать в масштабе времени многосотлетней деятельности банды.
Может это широко и давно дискутируемых угро-финны? Но наличие вполне цивилизованных и нравственных как венгерского, так и финского народов отрицает такую версию. Может это монголо-татары? Но нет - проявления радиации московской подлости, ненависности и злобы известны до приближения монголов и татар к московским землям.
Украинци также отпадают - по причине наличия такой дикой утробной зоологической смертельной исконной ненависти московской банды к украинцам, Украине и ко всему украинскому, которой вообще мир никогда раньше не видел и которая возможна пожалуй только от месива из злобы, ненависти и лжи к человечности, правде, любви и добру. Эту московскую ненависть (ненависть московской банды убийц вместе с ее рабами, холопами, холуями и прихвостнями на украинской земле и за ее пределами) и сейчас легко можно увидеть - во всей красе, так сказать, в том числе особенно легко в многочисленных присутствующих в интернете московских клоаках украинофобия.
Так что когда мне впервые - при первом же прочтении "Скифии" Геродота - запала в память строка 106: "Андрофаги имеют самые дикие нравы из всех, они не знают правды и закона у них нет никакого" [1] - ну уж очень совпадающими выглядят эти слова 2500-летней давности с реалиями настоящего и прошлого в исполнении банды московских убийц - то это случилось видимо совсем не случайно.
И уже много позже, совсем недавно, нашлось подтверждение того, что совсем не мне первому пришла мысль, что описанные Геродотом (хоть кратко, но как же поразительно точно) корни московской банды убийц, андрофаги, имеют прямое фундаментальное отношение к реалиям современной Московии. Вот к какому выводу в ходе исследования украинского языка перед 1880 пришел Михаил Красуский, русский лингвист польского происхождения:
===: за пределами Скифов-кочевников и хлебопашцев жили на востоке от Днепра (в настоящих Орловской и Тульской губерниях) племена другой породы, которых он называет андрофагами, или людоедами. Некоторые из них позаимствовали от Скифов одежду, а другие вместе с одеждою и язык; следовательно , означенные инородцы жили на этих местах очень долгое время еще перед Геродотом , когда успели принять даже язык от нас? Из этого можно сделать правдоподобный вывод, что одно из великорусских наречий, акающее, уже образовалось перед Геродотом
: === [2]
А тем временем большая и длительная многовекового московская активность относительно этнического московского маскарада до сих пор продолжается, и то с не меньшей, если не с большей активностью, чем некогда - прежде всего в виде дальнейшего продолжения попыток прикрыться разношерстной совокупностью подчиненных московской банде убийц народов. Как перетаскиванием на них древнего самоназвания украинской земли Русь, так и далеко не только этого названия, с нагибанием сыновей и дочерей разных народов отказываться от своих предков и плевать на их могилы. Вспомним например строчку "да, скифы мы, да азиаты мы, с раскосыми и жадними очами" Блока, а она же, эта строчка, не ниоткуда взялась. Ну чтобы за этим верхним передним брехопокровом поглубже от человеческого глаза прикопать настоящий этнический корень московской банды убийц, т.е. андрофагов. Да и всем еще ну совсем свежо памятный "советский народ", он тоже прекрасно вписывается в именно как раз эту давнюю стабильную стандартную, бешено активную этническую московскую маскдеятельность.
Олександр Франчук
Литература:
1. Геродот, СКИФИЯ (четвертая книга «Мельпомена» «Истории в девяти книгах»), https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alOWEzMDg4YTYtYTE1MS00MGRjLWIzYWQtODM5YTFmNmE0NjM2&hl=en_US
2. Михаил Красуский, Древность малороссийского языка, http://gidepark.ru/community/90/article/99128
Розшукуючи джерело, звідки єсть-пішло-взялося на Землі це диявольськи довершено готове до як завгодно злочинної діяльності предковічно давнє злочинне оргутворення, довелось розглянути різні витоки, звідки воно, могло б виповзти. Однак по ходу розгляду більшість з імовірних таких витоків довелося відхилити.
Як от наприклад взяти РПЦ Московського патріархату, одну з найдавніших, коли не найдавнішу, стійку організаційну структуру в складі московської банди убивць. Чи не наповнена антихристською злобою, ненавистю і брехнею РПЦ являється тим первинним засновником, фундатором, праотцем, з якого виродилось це сатанинське оргутворення?
Однак при всій привабливості такої версії вона ламається під вагою безліч більш древніх добре відомих фактів, які свідчать про наявність чогось значно більш давнього в московських краях - наскрізь підлого, наповненого безмежною ненавистю, злобою і брехнею, значно більш давнього, аніж пізніше утворений його засіб - РПЦ Московського патріархату.
Цілком очевидне багатосотрічне існування даного безприкладного в світовій історії злочинного утворення має значно глибші, дальші і міцніші корені, аніж це могло б здатися на перший погляд. І цілком природно спробувати шукати таке коріння в найдавніших родових спільнотах - в етнічно-племінних коренях. Підставу так думати дає унікальність й різка та категорична відмінність, протилежність "духовності" московської банди убивць по відношенню до нормальної людської духовності усіх сьогодні відомих народів - у тому числі тих, які повністю підконтрольні московській банді убивць і з яких ядро московської банди добирає собі кадри, за цією ж ознакою здатності на ділі повністю відкидати усі ознаки людської моралі. Знаходячи шляхи та засоби для стабільного усебічного руйнування моральних засад усіх підлеглих московській банді народів, перш за все найефективнішим способом руйнування традиційної народної моралі кожного нормального народу, а саме шляхом нагинання синів і дочок усіх підконтрольних народів до відкидання своєї належності до своїх рідних народів, тобто до плювання в бік могил своїх власних предків.
І оскільки з безліч джерел, найдавніших і зовсім нещодавних - і з особистого досвіду усіх, кому доводилось мати справу з учасниками та холуями московської банди убивць, цілком очевидно й незаперечно встановлено, що основою основ світосприйняття цієї банди є цілковите, повне та остаточне відкидання нею усіх людських моральних законів, які грунтуються в любові, правді і добрі, то досить таки очевидно, що шукати слід саме якраз за цією ознакою.
І коли розглянути найбільш відомі етноси, які більш чи менш фактично, чи навіть уявно, раніше чи пізніше, тим чи іншим чином були причетні до того їх значного числа, вихідці з яких в суттєвій кількості приймали участь в діяльності московської банди убивць, то усі ці зараз відомі етноси відпадають один за одним.
Деякі із них відпадають з просто хронологічних міркувань, як скажімо єврейський народ, масами виродків з якого банда московських убивць покористувалась тільки зовсім нещодавно, коли порівнювати в масштабі часу багатосотрічної діяльності банди.
Може то широко і давно дискутовані угро-фіни? Але наявність цілком цивілізованих і моральних як угорського, так і фінського народів заперечує таку версію. Може то монголо-татари? Але ні - вияви радіації московської підлості, ненависності і злоби відомі до наближення монголів і татар до московських земель.
Українці також відпадають - з причини наявності такої дикої утробної зоологічної смертельної предковічної ненависті московської банди до українців, України і до всього українського, якої взагалі світ ніколи раніше не бачив і яка можлива мабуть тільки в місива із злоби, ненависті та брехні до людськості, правди, любові і добра. Цю московську ненависть (ненависть московської банди убивць разом з її рабами, холопами, холуями і посіпаками на українській землі і поза її межами) і зараз легко можна побачити - в усій красі, так би мовити, у тому числі особливо легко в численних присутніх в інтернеті московських клоаках українофобія.
Так що коли мені вперше - при першому ж прочитанні "Скіфії" Геродота - запав у память рядочок 106: "Андрофаги мають найдикіші звичаї з усіх; вони не знають правди й закону в них немає ніякого" [1] - ну надто вже співпадаючий вигляд мають ці слова 2500-річної давності з реаліями сьогодення і минулого у виконанні банди московських убивць - то це сталося мабуть зовсім не випадково.
І вже далеко пізніше, зовсім нещодавно, знайшлося підтвердження того, що зовсім не мені першому прийшла гадка, що описане Геродотом (хоч коротко, але як же разюче точно) коріння московської банди убивць, андрофаги, мають пряме фундаментальне відношення до реалій сучасної Московії. Ось до якого висновку в процесі дослідження української мови перед 1880 прийшов Михайло Красуський, російський лінгвіст польського походження:
===: за межами земель скитів-кочевників та рільників (хліборобів) мешкали на схід від Дніпра (у сьогоднішніх Орловській та Тульській губерніях) племена іншої породи, котрих він називає андрофагами, тобто людожерами. Деякі з них запозичили у скитів одяг, а інші разом з тим і мову; тож, ці чужинці жили у цій місцевості довший час ще до Геродота, якщо встигли перейняти навіть мову. З цього можна зробити правдоподібний висновок, що один з російських діалектів, "акаючий", утворився вже перед Геродотом
:=== [2]
А тим часом велика і тривала кількасотрічна московська активність щодо етнічного московського маскараду досі триває, і то з не меншою, коли не з більшою активністю, ніж колись - перш за все у вигляді подальшого продовження намагань прикритися різношерстою сукупністю підлеглих московській банді убивць народів. Як перетягуванням на них давньої самоназви української землі Русь, так і далеко не тільки цієї назви, з нагинанням синів і дочок різних народів відмовлятись від своїх предків й плювати на їхні могили. Згадаймо наприклад рядочок "да, скіфи ми, да азіати ми, с раскосимі і жаднимі ачамі" Блока, а він же, цей рядочок, не нізвідки взявся. Ну щоб за цим верхнім переднім брехопокровом поглибше від людського ока прикопати справжній етнічний корінь московської банди убивць, тобто андрофагів. Та й і усім ще ну зовсім свіжо пам'ятний "савєцкій народ", він теж прекрасно вписується в саме якраз цю давню стабільну стандартну, активну до оскаженіння етнічну московську маскдіяльність.
Олександр Франчук
Література:
1. Геродот, СКІФІЯ (четверта книга «Мельпомена» «Історії в дев'яти книгах»), https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alOWEzMDg4YTYtYTE1MS00MGRjLWIzYWQtODM5YTFmNmE0NjM2&hl=en_US
2. Михайло Красуський, ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, 1880, Одеса, https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alNDA5MmJiNGYtNmQyYS00OGI5LWJjMGYtNGQ4MDQ1NmU1MzIy&hl=en_US
___
Этнические корни московской банды убийц
Разыскивая источник, откуда есть-пошло-взялось на Земле это дьявольски совершенно готовое к сколь угодно преступной деятельности извечно давнее преступное оргобразование, пришлось рассмотреть различные истоки, откуда оно могло бы выползти. Однако по ходу разбирательства большинство из вероятных таких истоков пришлось отклонить.
Как вот например взять РПЦ Московского патриархата, одну из древнейших, если не древнейшую, устойчивую организационную структуру в составе московской банды убийц. Не ета ли наполненная антихристской злобой, ненавистью и ложью РПЦ является тем первичным учредителем, основателем, праотцом, из которого выродилось это сатанинское оргобразование?
Однако при всей привлекательности такой версии она ломается под тяжестью множества более древних хорошо известных фактов, свидетельствующих о наличии чего-то значительно более древнего в московских краях - насквозь подлого, наполненного безграничной ненавистью, злобой и ложью, значительно более древнего, чем позже образованное его средство - РПЦ Московского патриархата.
Вполне очевидно многосотлетнее существования данного беспримерного в мировой истории преступного образования имеет значительно более глубокие, более далекие и крепкие корни, чем это могло бы показаться на первый взгляд. И вполне естественно попытаться искать такие корни в древних родовых общинах - в этно-племенных корнях. Основание так думать дает уникальность и резкое и категорическое различие, противоположность "духовности" московской банды убийц по отношению к нормальной человеческой духовности всех сегодня известных народов - в том числе тех, которые полностью подконтрольны московской банде убийц и из которых ядро московской банды подбирает себе кадры, по этому же признаку способности на деле полностью отвергать все признаки человеческой морали. Находя пути и средства для стабильного всестороннего разрушения моральных основ всех подчиненных московской банде народов, прежде всего наиболее эффективным способом разрушения народной морали каждого нормального народа, а именно путем нагибания сыновей и дочерей всех подконтрольных народов к отвержению своей принадлежности к своим родным народам, т.е. к плеванию в сторону могил своих собственных предков.
И поскольку с множества источников, древних и совсем недавних - и из личного опыта всех, кому приходилось иметь дело с участниками и холуями московской банды убийц, совершенно очевидно и неоспоримо установлено, что основой основ мировосприятия этой банды является полное, полное и окончательное отвержение ею всех человеческих моральных законов, основанных на любви, правде и добре, то довольно очевидно, что искать следует именно как раз по этому признаку.
И если рассмотреть наиболее известные этносы, которые более или менее фактически, или даже мысленно, раньше или позже, так или иначе были причастны к тому их значительного числу, выходцы из которых в существенном количестве принимали участие в деятельности московской банды убийц, то все эти сейчас известные этносы отпадают один за другим.
Некоторые из них отпадают с просто хронологических соображений, как скажем еврейский народ, массами выродков из которого банда московских убийц попользовалась только совсем недавно, если сравнивать в масштабе времени многосотлетней деятельности банды.
Может это широко и давно дискутируемых угро-финны? Но наличие вполне цивилизованных и нравственных как венгерского, так и финского народов отрицает такую версию. Может это монголо-татары? Но нет - проявления радиации московской подлости, ненависности и злобы известны до приближения монголов и татар к московским землям.
Украинци также отпадают - по причине наличия такой дикой утробной зоологической смертельной исконной ненависти московской банды к украинцам, Украине и ко всему украинскому, которой вообще мир никогда раньше не видел и которая возможна пожалуй только от месива из злобы, ненависти и лжи к человечности, правде, любви и добру. Эту московскую ненависть (ненависть московской банды убийц вместе с ее рабами, холопами, холуями и прихвостнями на украинской земле и за ее пределами) и сейчас легко можно увидеть - во всей красе, так сказать, в том числе особенно легко в многочисленных присутствующих в интернете московских клоаках украинофобия.
Так что когда мне впервые - при первом же прочтении "Скифии" Геродота - запала в память строка 106: "Андрофаги имеют самые дикие нравы из всех, они не знают правды и закона у них нет никакого" [1] - ну уж очень совпадающими выглядят эти слова 2500-летней давности с реалиями настоящего и прошлого в исполнении банды московских убийц - то это случилось видимо совсем не случайно.
И уже много позже, совсем недавно, нашлось подтверждение того, что совсем не мне первому пришла мысль, что описанные Геродотом (хоть кратко, но как же поразительно точно) корни московской банды убийц, андрофаги, имеют прямое фундаментальное отношение к реалиям современной Московии. Вот к какому выводу в ходе исследования украинского языка перед 1880 пришел Михаил Красуский, русский лингвист польского происхождения:
===: за пределами Скифов-кочевников и хлебопашцев жили на востоке от Днепра (в настоящих Орловской и Тульской губерниях) племена другой породы, которых он называет андрофагами, или людоедами. Некоторые из них позаимствовали от Скифов одежду, а другие вместе с одеждою и язык; следовательно , означенные инородцы жили на этих местах очень долгое время еще перед Геродотом , когда успели принять даже язык от нас? Из этого можно сделать правдоподобный вывод, что одно из великорусских наречий, акающее, уже образовалось перед Геродотом
: === [2]
А тем временем большая и длительная многовекового московская активность относительно этнического московского маскарада до сих пор продолжается, и то с не меньшей, если не с большей активностью, чем некогда - прежде всего в виде дальнейшего продолжения попыток прикрыться разношерстной совокупностью подчиненных московской банде убийц народов. Как перетаскиванием на них древнего самоназвания украинской земли Русь, так и далеко не только этого названия, с нагибанием сыновей и дочерей разных народов отказываться от своих предков и плевать на их могилы. Вспомним например строчку "да, скифы мы, да азиаты мы, с раскосыми и жадними очами" Блока, а она же, эта строчка, не ниоткуда взялась. Ну чтобы за этим верхним передним брехопокровом поглубже от человеческого глаза прикопать настоящий этнический корень московской банды убийц, т.е. андрофагов. Да и всем еще ну совсем свежо памятный "советский народ", он тоже прекрасно вписывается в именно как раз эту давнюю стабильную стандартную, бешено активную этническую московскую маскдеятельность.
Олександр Франчук
Литература:
1. Геродот, СКИФИЯ (четвертая книга «Мельпомена» «Истории в девяти книгах»), https://docs.google.com/viewer?a=v&pid=explorer&chrome=true&srcid=0B-gWbuz5e6alOWEzMDg4YTYtYTE1MS00MGRjLWIzYWQtODM5YTFmNmE0NjM2&hl=en_US
2. Михаил Красуский, Древность малороссийского языка, http://gidepark.ru/community/90/article/99128
2011-10-04
Галичина отделится?
http://gidepark.ru/community/90/article/433288?digest
Гайдпаркер: valery shumilkin вчера в 0:26
Источник: buzina Автор: Олесь Бузина
Галичина отделится?
Московські "мрії" знов роздерти Україну на шматки, а то цілою московська банда боїться подавитися - дуже регулярно озвучують дві категорії людей. Перша, це московські холуї усіх калібрів, від цілком відвертих московських посіпак до сексотів під прикриттям - і друга, на жаль далеко не порожня множина придуркуватих йолопів, активних кретинів.
___
Московские "мечты" снова разодрать Украину на куски, а то целой московская банда боится подавиться - очень регулярно озвучивают две категории людей. Первая, это московские холуи всех калибров, от вполне откровенных московских прихвостней до сексотов под прикрытием - и вторая, к сожалению далеко не пустое множество придурковатых болванов, активных кретинов.
Олександр Франчук
Гайдпаркер: valery shumilkin вчера в 0:26
Источник: buzina Автор: Олесь Бузина
Галичина отделится?
Московські "мрії" знов роздерти Україну на шматки, а то цілою московська банда боїться подавитися - дуже регулярно озвучують дві категорії людей. Перша, це московські холуї усіх калібрів, від цілком відвертих московських посіпак до сексотів під прикриттям - і друга, на жаль далеко не порожня множина придуркуватих йолопів, активних кретинів.
___
Московские "мечты" снова разодрать Украину на куски, а то целой московская банда боится подавиться - очень регулярно озвучивают две категории людей. Первая, это московские холуи всех калибров, от вполне откровенных московских прихвостней до сексотов под прикрытием - и вторая, к сожалению далеко не пустое множество придурковатых болванов, активных кретинов.
Олександр Франчук
2011-09-28
Ознака цивілізованості (з рос. перекладом)
(рос. переклад нижче)
У всьму світі (цивілізованому) не прийнято не любити свій народ. Любов до свого народу - це перша ознака цивілізованості. Це нормально і кожному зрозуміло. І всюди однозначно - і перш за все - у всіх народів це означає безумовну підтримку мови рідного народу.
А яке відношення панує серед нормальних людей до осіб, які не люблять рідної землі, рідного народу, тобто народу, який їх породив? Правильно, як до звичайних покидьків. Поскільки немає нічого більш корисного, ніж як називати речі своїми іменами, то спробуємо визначити, що ж це таке. Хоч приємність і невелика.
Визначення покидька: Покидьок - це суб'єкт, що ставить рідне, те, що його породило, нижче чужого, нав'язаного з допомогою насильства та підлого обману. Таким чином покидьок покидає своє рідне і змушений всіма силами постійно показувати свою відданість чужому шляхом обпльовування всього рідного (сіндром обрусєвшєго інородца). Ця демонстрація прєданності мусить тривати до кінця життя, після завершення якого покидьок, як правило, звинувачується своїми хазяями в усіх гріхах і на нього вішаються всі собаки.
Для виправдання свого негідного животіння покидьок в його процесі постійно бреше сам собі та своїм близьким, в результаті чого кожен покидьок швидко втрачає здатність відрізняти правду від брехні, через що покидьки є добре керованими (з допомогою, наприклад, невеличкого страхання).
Процес перетворення нормальної людини з почуттям власної людської гідності в покидька добре відпрацьований багаторічною практикою. В ньому активну роль відіграють інші покидьки. Скажімо, коли кандидат в покидьки пробує скористатись рідною мовою на своїй рідній землі свого рідного народу, то хтось з хазяїв, або повноцінних покидьків прикрикує на нього - і успішний кандидат в покидьки слухняно виконує хазяйську волю, припиняючи робити це бєзабразіє. Той факт, що кандидат в покидьки не помічає приниження власної гідності при цьому, означає ріст покидьковості кандидата в покидьки, і наближення моменту визнання його іншими покидьками за члена своєї зграї.
Першою ознакою нелюбові до рідного народу є нелюбов до мови рідного народу. Вона повинна демонструватися. Сутність повинна являтись. В Інтернеті така демонстрація полягає перш за все в свідомому перекрученні українських букв. Справжній покидьок добре знає, як поставити нормальне кодування і скільки хвилин на це треба витратити, але спеціально не робить цього, і це служить ніби міжпокидьковим опізнавальним знаком [вже пройдений етап - стаття вперше опублікована в жовтні 1999].
Зайво казати, що розмови про людську гідність з покидьком не мають жодного сенсу. Ця річ для ньго - це застарілий сільський атрибут, не одобрюваний хазяями та іншими покидьками.
Олександр Франчук
_______
Признак цивилизованности
Во всем мире (цивилизованном) не принято не любить свой народ. Любовь к своему народу - это первый признак цивилизованности. Это нормально и понятно. И везде однозначно - и прежде всего - у всех народов это означает безусловную поддержку языка родного народа.
А какое отношение царит среди нормальных людей к лицам, которые не любят родной земли, родного народа, то есть народа, который их породил? Правильно, как к обычным отбросам. Поскольку нет ничего более полезного, чем как называть вещи своими именами, то попробуем определить, что же это такое. Хотя удовольствие и небольшое.
Определение отброса: Отброс - это субъект, ставящий родное, то, что его породило, ниже чужого, навязанного с помощью насилия и подлого обмана. Таким образом отброс покидает свое родное и вынужден всеми силами постоянно показывать свою преданность чужому путем оплевывания всего родного (синдром обрусевшего инородцы). Эта демонстрация преданности должна продолжаться до конца жизни, после завершения которого отброс, как правило, обвиняется своими хозяевами во всех грехах и на него вешаются все собаки.
Для оправдания своего недостойного прозябания отброс в его процессе постоянно врет сам себе и своим близким, в результате чего каждый отброс быстро теряет способность отличать правду от лжи, через что отбросы являются хорошо управляемыми (с помощью, например, небольшого устрашения).
Процесс превращения нормального человека с чувством собственного достоинства в отброса хорошо отработан многолетней практикой. В нем активную роль играют другие отбросы. Скажем, когда кандидат в отбросы пробует воспользоваться родным языком на своей родной земле своего родного народа, то кто-то из хозяев, или полноценных отбросов крикнет на него - и успешный кандидат в отбросы послушно выполняет хозяйскую волю, прекращая делать это "безабразие". Тот факт, что кандидат в отбросы не замечает унижения собственного достоинства при этом, означает рост отбросости кандидата в отбросы и приближение момента признания его другими отбросами за члена своей стаи.
Первым признаком нелюбви к родному народу есть нелюбовь к языку родного народа. Она должна демонстрироваться. Сущность должна являться. В Интернете такая демонстрация заключается прежде всего в сознательном искажении украинских букв. Настоящий отброс хорошо знает как поставить нормальное кодирование и сколько минут на это надо потратить, но специально не делает этого и это служит как бы межотбросным опознавательным знаком [уже пройденный этап - статья впервые опубликована в октябре 1999].
Излишне говорить что разговоры о человеческом достоинстве с отбросом не имеют никакого смысла. Эта вещь для него - это устаревший сельский атрибут, не одобряемый хозяевами и другими отбросами.
Олександр Франчук
У всьму світі (цивілізованому) не прийнято не любити свій народ. Любов до свого народу - це перша ознака цивілізованості. Це нормально і кожному зрозуміло. І всюди однозначно - і перш за все - у всіх народів це означає безумовну підтримку мови рідного народу.
А яке відношення панує серед нормальних людей до осіб, які не люблять рідної землі, рідного народу, тобто народу, який їх породив? Правильно, як до звичайних покидьків. Поскільки немає нічого більш корисного, ніж як називати речі своїми іменами, то спробуємо визначити, що ж це таке. Хоч приємність і невелика.
Визначення покидька: Покидьок - це суб'єкт, що ставить рідне, те, що його породило, нижче чужого, нав'язаного з допомогою насильства та підлого обману. Таким чином покидьок покидає своє рідне і змушений всіма силами постійно показувати свою відданість чужому шляхом обпльовування всього рідного (сіндром обрусєвшєго інородца). Ця демонстрація прєданності мусить тривати до кінця життя, після завершення якого покидьок, як правило, звинувачується своїми хазяями в усіх гріхах і на нього вішаються всі собаки.
Для виправдання свого негідного животіння покидьок в його процесі постійно бреше сам собі та своїм близьким, в результаті чого кожен покидьок швидко втрачає здатність відрізняти правду від брехні, через що покидьки є добре керованими (з допомогою, наприклад, невеличкого страхання).
Процес перетворення нормальної людини з почуттям власної людської гідності в покидька добре відпрацьований багаторічною практикою. В ньому активну роль відіграють інші покидьки. Скажімо, коли кандидат в покидьки пробує скористатись рідною мовою на своїй рідній землі свого рідного народу, то хтось з хазяїв, або повноцінних покидьків прикрикує на нього - і успішний кандидат в покидьки слухняно виконує хазяйську волю, припиняючи робити це бєзабразіє. Той факт, що кандидат в покидьки не помічає приниження власної гідності при цьому, означає ріст покидьковості кандидата в покидьки, і наближення моменту визнання його іншими покидьками за члена своєї зграї.
Першою ознакою нелюбові до рідного народу є нелюбов до мови рідного народу. Вона повинна демонструватися. Сутність повинна являтись. В Інтернеті така демонстрація полягає перш за все в свідомому перекрученні українських букв. Справжній покидьок добре знає, як поставити нормальне кодування і скільки хвилин на це треба витратити, але спеціально не робить цього, і це служить ніби міжпокидьковим опізнавальним знаком [вже пройдений етап - стаття вперше опублікована в жовтні 1999].
Зайво казати, що розмови про людську гідність з покидьком не мають жодного сенсу. Ця річ для ньго - це застарілий сільський атрибут, не одобрюваний хазяями та іншими покидьками.
Олександр Франчук
_______
Признак цивилизованности
Во всем мире (цивилизованном) не принято не любить свой народ. Любовь к своему народу - это первый признак цивилизованности. Это нормально и понятно. И везде однозначно - и прежде всего - у всех народов это означает безусловную поддержку языка родного народа.
А какое отношение царит среди нормальных людей к лицам, которые не любят родной земли, родного народа, то есть народа, который их породил? Правильно, как к обычным отбросам. Поскольку нет ничего более полезного, чем как называть вещи своими именами, то попробуем определить, что же это такое. Хотя удовольствие и небольшое.
Определение отброса: Отброс - это субъект, ставящий родное, то, что его породило, ниже чужого, навязанного с помощью насилия и подлого обмана. Таким образом отброс покидает свое родное и вынужден всеми силами постоянно показывать свою преданность чужому путем оплевывания всего родного (синдром обрусевшего инородцы). Эта демонстрация преданности должна продолжаться до конца жизни, после завершения которого отброс, как правило, обвиняется своими хозяевами во всех грехах и на него вешаются все собаки.
Для оправдания своего недостойного прозябания отброс в его процессе постоянно врет сам себе и своим близким, в результате чего каждый отброс быстро теряет способность отличать правду от лжи, через что отбросы являются хорошо управляемыми (с помощью, например, небольшого устрашения).
Процесс превращения нормального человека с чувством собственного достоинства в отброса хорошо отработан многолетней практикой. В нем активную роль играют другие отбросы. Скажем, когда кандидат в отбросы пробует воспользоваться родным языком на своей родной земле своего родного народа, то кто-то из хозяев, или полноценных отбросов крикнет на него - и успешный кандидат в отбросы послушно выполняет хозяйскую волю, прекращая делать это "безабразие". Тот факт, что кандидат в отбросы не замечает унижения собственного достоинства при этом, означает рост отбросости кандидата в отбросы и приближение момента признания его другими отбросами за члена своей стаи.
Первым признаком нелюбви к родному народу есть нелюбовь к языку родного народа. Она должна демонстрироваться. Сущность должна являться. В Интернете такая демонстрация заключается прежде всего в сознательном искажении украинских букв. Настоящий отброс хорошо знает как поставить нормальное кодирование и сколько минут на это надо потратить, но специально не делает этого и это служит как бы межотбросным опознавательным знаком [уже пройденный этап - статья впервые опубликована в октябре 1999].
Излишне говорить что разговоры о человеческом достоинстве с отбросом не имеют никакого смысла. Эта вещь для него - это устаревший сельский атрибут, не одобряемый хозяевами и другими отбросами.
Олександр Франчук
2011-09-27
Інформаційні технології: репли - наступний крок (з рос. перекладом)
(рос. переклад нижче)
Розглянемо можливості, місце і до чого йде розвиток планшетних комп'ютерів, ідеал яких називатимемо "репл" ("repl").
Термін репл (repl) має доречний вигляд для позначення сучасного достатньо розвинутого планшетного комп'ютера не тільки тому, що коли ми до нього звертаємось, в тій чи іншій формі, то як правило очікуємо відповіді, репліки, але й і тому, що термін REPL, в досить таки схожому його розумінні, вже давно існує в суто комп'ютерному світі - для позначення зручного інтерактивного програмного середовища, яке використовується при вивченні більшості сучасних найбільш поширених мов програмування (див. http://en.wikipedia.org/wiki/Read-eval-print_loop).
Щоб успішно прогнозувати наслідок розвитку просто безклавіатурного комп'ютера з сенсорним екраном до пристрою справді нового покоління, гідного самостійної назви, не обійтись - як це часто буває у випадку спроби прогнозу, без розгляду причин цього розвитку, тобто суспільної потреби. Яка скажімо раптом виявляється у вигляді наприклад стихійного ажіотажного попиту типу "куплю, а там вже розберусь нащо" на один з перших кроків до повноцінного репла, еплівський планшетник iPad.
І оскільки розуміння суспільної потреби, обумовленої прогресом людського суспільства, суть якого обговорюється в статті "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/102293/, уже практично досягнуте, то щоб зрозуміти, якими (чим) будуть репли найближчим часом для людей, достатньо просто скористатися тими знаннями, які уже є.
Розглядаючи інформаційні технології як принципово новий четвертий загальний засіб людського спілкування, який серед іншого включає в себе усі попередні комунікативні засоби і який покликаний бути рушієм подальшого розвитку (вдосконалення) людських взаємин шляхом їх ущільнення, інтенсифікації та якісного інформаційного наповнення в людських спільнотах протягом четвертого етапу розвитку правил людського спілкування, зауважимо той факт, що наразі з основних різновидів міжлюдської комунікації найменш в комп'ютерному світі задіяним є іще зовсім недавно а чи не єдиний протягом тисяч років вид рознесеного в просторі людського спілкування - рукописного спілкування.
Чому так сталося, зрозуміти не важко - головним чином через відсутність достатніх засобів. А тим часом сенсорний екран і стилус - це (хоч може і не дуже давно) вже зовсім реальні речі. І не доводиться сумніватися реальні найближчим часом для суцільно масового застосування.
І як би було здорово, плюс до друкованих букв, звуку і відео, мати змогу (наприклад в скайпі) черкнути пару теплих слів, які б одразу стали доступними для співрозмовника. Чи там разом зобразити якусь схемку чи ще щось таке інше.
А коли хтось думає, що рукописне людське спілкування віджило, чи відживає своє, як це нещодавно вирішили діячі освіти в Чехії, відмінивши вивчення каліграфії в школі, нехай спробує пояснити нестримну потребу вставляти в друковані репліки, якими ми наразі обмінюємось, буквально тьму розмаїтих смайликів та позначень емоцій. Потреба в яких, зауважимо, ніколи й гадки не мала виникати при повноцінному рукописному обміні - адже рукописні знаки виражають, передають людські емоції просто за своєю природою. Тай і черкнути якусь графіку в рукописному тексті, чи замість нього, що іще може бути простіше.
Таким чином, здавалося б уже міцно забута та витіснена клавіатурою каліграфія не просто знов повертається назад до нас - вона повертається на більш високому рівні. Адже навряд чи комусь буде байдуже, що саме від нього піде до інших - потворні нерозбірливі кракозябли, які соромно комусь й показати, чи чудові літери [гідні увічнення в нових шрифтах :) ] які прикрашатимуть, посилюватимуть та неповторно індивідуально забарвлюватимуть красу прекрасних слів, які ми, не доводиться сумніватись, звертатимемо один до одного.
Отже повноцінна інтеграція рукописного тексту в інформаційні технології, з рівноправною можливістю обміну як просто рукописними повідомленнями, так і з розпізнаванням рукописного тексту всюди, де зараз використовується клавіатурний ввід, ось це і є те найперше, що відрізняє повноцінний репл від традиційного, хоч і планшетного комп'ютера з віртуальною клавіатурою.
Який звичайно що вже й так можна використовувати мало що не на ходу, адже його не треба щоразу десь пристроювати, щоб мати змогу покористуватися клавіатурою та мишкою. А для того ж, щоб писати в ньому, достатньо як в блокноті, робити це одною рукою, притримуючи його іншою.
Цікаво зауважити, що більшість необхідних для реплів технічних рішень, у тому числі розпізнавання рукописного вводу, на сьогодні уже значною мірою вирішені й доведені до достатнього для тестового використання рівня розвитку, а найбільш поширені ОС вже включають в себе можливість розпізнавання рукописного тексту. Так що цілком можливо, що виконання програми навчання розпізнаванню індивідуального почерку (чи перенесення на даний репл раніше десь укладених правил його розпізнавання) скоро стане рутинно звичною дією перед початком його експлуатації.
Що стосовно сумнівів в недостатній швидкості рукописання у порівнянні з блискавичним друкуванням, яке нам деколи доводиться бачити у виконанні майстрів десятипальцевого друку, то навіть і в цьому питанні при всій повазі до них писана стенографія все ж таки наскільки мені відомо вважається більш швидкою.
Хоч звичайно справа насправді навіть не так в швидкості, зручності й традиційності обміну людьми рукописними повідомленнями між собою в реальному масштабі часу, у тому числі підписами між собою, хоч важливість подібних речей важко заперечити - як перш за все у тому якісному додатковому змістовному наповненні, присутньому в рукописних текстах, яке вихолощується, втрачається при передачі писаного тексту друкованим. Тоді як свідчень наявності природної потреби у тому втраченому наповненні повнісінько. І це далеко не тільки нездоланне бажання учасників мережевих діалогів ну хоч якось компенсовувати сухість бездушності текстових друкованих повідомлень різного роду смайликами та позначеннями емоцій, природність передачі яких в рукописних знаках просто органічно притаманна їм самим.
Редакція 2. Вперше опубліковано 29 червня 2010
Олександр Франчук
Література:
1. "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/
2. "Адекватне розуміння суті світової кризи - можливе" http://h.ua/story/340255/
_______
Информационные технологии: репл - следующий шаг
Рассмотрим возможности, место и к чему идет развитие планшетных компьютеров, идеал которых назовем "репл" ("repl").
Термин репл (repl) уместен для обозначения современного достаточно развитого планшетного компьютера не только потому, что когда мы к нему обращаемся, в той или иной форме, то как правило ожидаем ответа, реплики, но и потому, что термин REPL , в довольно схожем его понимании, уже давно существует в чисто компьютерном мире - для обозначения удобной интерактивной программной среды, которая используется при изучении большинства современных наиболее распространенных языков программирования (см. http://en.wikipedia.org/wiki/Read-eval-print_loop).
Чтобы успешно прогнозировать результат развития просто бесклавиатурного компьютера с сенсорным экраном, до устройства действительно нового поколения, достойного самостоятельного названия, не обойтись - как это часто бывает в случае попытки прогноза, без рассмотрения причин этого развития, то есть общественной потребности. Которая например вдруг является в виде стихийного ажиотажного спроса типа "куплю, а там уже разберусь зачем" на один из первых шагов к полноценному реплу, планшетник iPad.
И поскольку понимание общественной необходимости, обусловленной прогрессом человеческого общества, суть которого обсуждается в статье "Информационные технологии и человеческие сообщества" http://gidepark.ru/community/1894/article/420729, уже практически достигнуто, то чтобы понять, каким (чем) будет репл в ближайшее время для людей, достаточно просто воспользоваться теми знаниями, которые уже есть.
Рассматривая информационные технологии как принципиально новое четвертое общее средство человеческого общения, которое среди прочего включает в себя все предыдущие коммуникативные средства и которое призвано быть движителем дальнейшего развития (совершенствования) человеческих взаимоотношений путем их уплотнения, интенсификации и качественного информационного наполнения в человеческих сообществах на протяжении четвертого этапа развития правил человеческого общения, заметим тот факт, что сейчас из основных разновидностей межчеловеческого коммуникации наименее в компьютерном мире задействованным есть еще совсем недавно чуть ли не единственный на протяжении тысяч лет вид разнесенного в пространстве человеческого общения - рукописного общения.
Почему так произошло, понять не трудно - главным образом из-за отсутствия достаточных средств. А между тем сенсорный экран и стилус - это (хотя может и не так давно) уже совсем реальные вещи. И не приходится сомневаться реальные в ближайшее время для сплошь массового применения.
И как бы было здорово, плюс к печатным буквам, звуку и видео, иметь возможность (например в скайпе) черкнуть пару теплых слов, которые бы сразу стали доступными для собеседника. Или там вместе изобразить некую схемку или еще что-нибудь такое подобное.
А если кто думает, что рукописное человеческое общение отжило, или изживает себя, как это недавно решили деятели образования в Чехии, отменив изучения каллиграфии в школе, пусть попробует объяснить неудержимую потребность вставлять в печатные реплики, которыми мы сейчас обмениваемся, буквально тьму разнообразных смайликов и обозначений эмоций. Потребность в которых, заметим, никогда и не думала возникать при полноценном рукописном обмене - ведь рукописные знаки выражают, передают человеческие эмоции просто по своей природе. Да и черкнуть какую-то графику в рукописном тексте, или вместо него, что еще может быть проще.
Таким образом, казалось бы уже прочно забытая и вытесненная клавиатурой каллиграфия не просто вновь возвращается обратно к нам - она возвращается на более высоком уровне. Ведь вряд ли кому будет безразлично, что именно от него пойдет к другим - безобразные неразборчивые кракозяблы, которые стыдно кому-то и показать, или замечательные буквы [достойные увековечения в новых шрифтах :) ] которые будут украшать, усиливать и неповторимо индивидуально окрашивать красоту прекрасных слов, которые мы, не приходится сомневаться, будем обращать друг к другу.
Итак полноценная интеграция рукописного текста в информационные технологии, с равноправной возможностью обмена как просто рукописными сообщениями, так с распознаванием рукописного текста везде, где используется клавиатурный ввод, вот это и есть то самое первое, что отличает полноценный репл от традиционного, хоть и планшетного компьютера с виртуальной клавиатурой.
Который конечно что уже и так можно использовать чуть не на ходу, ведь его не надо каждый раз где-то пристраивать, чтобы иметь возможность попользоваться клавиатурой и мышкой. А для того, чтобы писать в нем, достаточно как в блокноте, делать это одной рукой, придерживая его другой.
Интересно заметить, что большинство необходимых для репла технических решений, в том числе распознавание рукописного ввода, на сегодня уже в значительной мере решены и доведены до достаточного для тестового использования уровня развития, а наиболее распространенные ОС уже включают в себя возможность распознавания рукописного текста. Так что вполне возможно, что выполнение программы обучения распознаванию индивидуального почерка (или переноса на данный репл ранее где-то зафиксированных правил его распознавания) скоро станет рутинно привычным действием перед началом его эксплуатации.
Что относительно сомнений в недостаточной скорости рукописания по сравнению с молниеносным печатанием, которое нам порой приходится видеть в исполнении мастеров десятипальцевого ввода, то даже в этом вопросе при всем уважении к ним рукописная стенография все же насколько мне известно считается более быстрой.
Хотя конечно дело в действительности даже не столько в скорости, удобстве и традиционности обмена людьми рукописными сообщениями между собой в реальном времени, включая подписи, между собой, хотя важность подобных вещей трудно отрицать - как прежде всего в том качественном дополнительном содержательном наполнении, присутствующем в рукописных текстах - которое выхолащивается, теряется при передаче писаного текста печатным. Тогда как свидетельств наличия естественной потребности в том утраченном наполнении полно. И это далеко не только непреодолимое желание участников сетевых диалогов ну хоть как-то компенсировать сухость бездушия текстовых печатных сообщений различного рода смайликами и обозначениями эмоций, естественность передачи которых в рукописных знаках просто органически присущая им самим.
Редакция 2. Впервые опубликовано 29 июня 2010
Олександр Франчук
Литература:
1. "Информационные технологии и человеческие сообщества" http://gidepark.ru/community/1894/article/420729 (оригинал http://h.ua/story/339791/)
2. "Адекватное понимание сущности мирового кризиса - возможно" http://h.ua/story/155596/ (оригинал http://h.ua/story/340255/)
Розглянемо можливості, місце і до чого йде розвиток планшетних комп'ютерів, ідеал яких називатимемо "репл" ("repl").
Термін репл (repl) має доречний вигляд для позначення сучасного достатньо розвинутого планшетного комп'ютера не тільки тому, що коли ми до нього звертаємось, в тій чи іншій формі, то як правило очікуємо відповіді, репліки, але й і тому, що термін REPL, в досить таки схожому його розумінні, вже давно існує в суто комп'ютерному світі - для позначення зручного інтерактивного програмного середовища, яке використовується при вивченні більшості сучасних найбільш поширених мов програмування (див. http://en.wikipedia.org/wiki/Read-eval-print_loop).
Щоб успішно прогнозувати наслідок розвитку просто безклавіатурного комп'ютера з сенсорним екраном до пристрою справді нового покоління, гідного самостійної назви, не обійтись - як це часто буває у випадку спроби прогнозу, без розгляду причин цього розвитку, тобто суспільної потреби. Яка скажімо раптом виявляється у вигляді наприклад стихійного ажіотажного попиту типу "куплю, а там вже розберусь нащо" на один з перших кроків до повноцінного репла, еплівський планшетник iPad.
І оскільки розуміння суспільної потреби, обумовленої прогресом людського суспільства, суть якого обговорюється в статті "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/102293/, уже практично досягнуте, то щоб зрозуміти, якими (чим) будуть репли найближчим часом для людей, достатньо просто скористатися тими знаннями, які уже є.
Розглядаючи інформаційні технології як принципово новий четвертий загальний засіб людського спілкування, який серед іншого включає в себе усі попередні комунікативні засоби і який покликаний бути рушієм подальшого розвитку (вдосконалення) людських взаємин шляхом їх ущільнення, інтенсифікації та якісного інформаційного наповнення в людських спільнотах протягом четвертого етапу розвитку правил людського спілкування, зауважимо той факт, що наразі з основних різновидів міжлюдської комунікації найменш в комп'ютерному світі задіяним є іще зовсім недавно а чи не єдиний протягом тисяч років вид рознесеного в просторі людського спілкування - рукописного спілкування.
Чому так сталося, зрозуміти не важко - головним чином через відсутність достатніх засобів. А тим часом сенсорний екран і стилус - це (хоч може і не дуже давно) вже зовсім реальні речі. І не доводиться сумніватися реальні найближчим часом для суцільно масового застосування.
І як би було здорово, плюс до друкованих букв, звуку і відео, мати змогу (наприклад в скайпі) черкнути пару теплих слів, які б одразу стали доступними для співрозмовника. Чи там разом зобразити якусь схемку чи ще щось таке інше.
А коли хтось думає, що рукописне людське спілкування віджило, чи відживає своє, як це нещодавно вирішили діячі освіти в Чехії, відмінивши вивчення каліграфії в школі, нехай спробує пояснити нестримну потребу вставляти в друковані репліки, якими ми наразі обмінюємось, буквально тьму розмаїтих смайликів та позначень емоцій. Потреба в яких, зауважимо, ніколи й гадки не мала виникати при повноцінному рукописному обміні - адже рукописні знаки виражають, передають людські емоції просто за своєю природою. Тай і черкнути якусь графіку в рукописному тексті, чи замість нього, що іще може бути простіше.
Таким чином, здавалося б уже міцно забута та витіснена клавіатурою каліграфія не просто знов повертається назад до нас - вона повертається на більш високому рівні. Адже навряд чи комусь буде байдуже, що саме від нього піде до інших - потворні нерозбірливі кракозябли, які соромно комусь й показати, чи чудові літери [гідні увічнення в нових шрифтах :) ] які прикрашатимуть, посилюватимуть та неповторно індивідуально забарвлюватимуть красу прекрасних слів, які ми, не доводиться сумніватись, звертатимемо один до одного.
Отже повноцінна інтеграція рукописного тексту в інформаційні технології, з рівноправною можливістю обміну як просто рукописними повідомленнями, так і з розпізнаванням рукописного тексту всюди, де зараз використовується клавіатурний ввід, ось це і є те найперше, що відрізняє повноцінний репл від традиційного, хоч і планшетного комп'ютера з віртуальною клавіатурою.
Який звичайно що вже й так можна використовувати мало що не на ходу, адже його не треба щоразу десь пристроювати, щоб мати змогу покористуватися клавіатурою та мишкою. А для того ж, щоб писати в ньому, достатньо як в блокноті, робити це одною рукою, притримуючи його іншою.
Цікаво зауважити, що більшість необхідних для реплів технічних рішень, у тому числі розпізнавання рукописного вводу, на сьогодні уже значною мірою вирішені й доведені до достатнього для тестового використання рівня розвитку, а найбільш поширені ОС вже включають в себе можливість розпізнавання рукописного тексту. Так що цілком можливо, що виконання програми навчання розпізнаванню індивідуального почерку (чи перенесення на даний репл раніше десь укладених правил його розпізнавання) скоро стане рутинно звичною дією перед початком його експлуатації.
Що стосовно сумнівів в недостатній швидкості рукописання у порівнянні з блискавичним друкуванням, яке нам деколи доводиться бачити у виконанні майстрів десятипальцевого друку, то навіть і в цьому питанні при всій повазі до них писана стенографія все ж таки наскільки мені відомо вважається більш швидкою.
Хоч звичайно справа насправді навіть не так в швидкості, зручності й традиційності обміну людьми рукописними повідомленнями між собою в реальному масштабі часу, у тому числі підписами між собою, хоч важливість подібних речей важко заперечити - як перш за все у тому якісному додатковому змістовному наповненні, присутньому в рукописних текстах, яке вихолощується, втрачається при передачі писаного тексту друкованим. Тоді як свідчень наявності природної потреби у тому втраченому наповненні повнісінько. І це далеко не тільки нездоланне бажання учасників мережевих діалогів ну хоч якось компенсовувати сухість бездушності текстових друкованих повідомлень різного роду смайликами та позначеннями емоцій, природність передачі яких в рукописних знаках просто органічно притаманна їм самим.
Редакція 2. Вперше опубліковано 29 червня 2010
Олександр Франчук
Література:
1. "Інформаційні технології і людські спільноти" http://h.ua/story/339791/
2. "Адекватне розуміння суті світової кризи - можливе" http://h.ua/story/340255/
_______
Информационные технологии: репл - следующий шаг
Рассмотрим возможности, место и к чему идет развитие планшетных компьютеров, идеал которых назовем "репл" ("repl").
Термин репл (repl) уместен для обозначения современного достаточно развитого планшетного компьютера не только потому, что когда мы к нему обращаемся, в той или иной форме, то как правило ожидаем ответа, реплики, но и потому, что термин REPL , в довольно схожем его понимании, уже давно существует в чисто компьютерном мире - для обозначения удобной интерактивной программной среды, которая используется при изучении большинства современных наиболее распространенных языков программирования (см. http://en.wikipedia.org/wiki/Read-eval-print_loop).
Чтобы успешно прогнозировать результат развития просто бесклавиатурного компьютера с сенсорным экраном, до устройства действительно нового поколения, достойного самостоятельного названия, не обойтись - как это часто бывает в случае попытки прогноза, без рассмотрения причин этого развития, то есть общественной потребности. Которая например вдруг является в виде стихийного ажиотажного спроса типа "куплю, а там уже разберусь зачем" на один из первых шагов к полноценному реплу, планшетник iPad.
И поскольку понимание общественной необходимости, обусловленной прогрессом человеческого общества, суть которого обсуждается в статье "Информационные технологии и человеческие сообщества" http://gidepark.ru/community/1894/article/420729, уже практически достигнуто, то чтобы понять, каким (чем) будет репл в ближайшее время для людей, достаточно просто воспользоваться теми знаниями, которые уже есть.
Рассматривая информационные технологии как принципиально новое четвертое общее средство человеческого общения, которое среди прочего включает в себя все предыдущие коммуникативные средства и которое призвано быть движителем дальнейшего развития (совершенствования) человеческих взаимоотношений путем их уплотнения, интенсификации и качественного информационного наполнения в человеческих сообществах на протяжении четвертого этапа развития правил человеческого общения, заметим тот факт, что сейчас из основных разновидностей межчеловеческого коммуникации наименее в компьютерном мире задействованным есть еще совсем недавно чуть ли не единственный на протяжении тысяч лет вид разнесенного в пространстве человеческого общения - рукописного общения.
Почему так произошло, понять не трудно - главным образом из-за отсутствия достаточных средств. А между тем сенсорный экран и стилус - это (хотя может и не так давно) уже совсем реальные вещи. И не приходится сомневаться реальные в ближайшее время для сплошь массового применения.
И как бы было здорово, плюс к печатным буквам, звуку и видео, иметь возможность (например в скайпе) черкнуть пару теплых слов, которые бы сразу стали доступными для собеседника. Или там вместе изобразить некую схемку или еще что-нибудь такое подобное.
А если кто думает, что рукописное человеческое общение отжило, или изживает себя, как это недавно решили деятели образования в Чехии, отменив изучения каллиграфии в школе, пусть попробует объяснить неудержимую потребность вставлять в печатные реплики, которыми мы сейчас обмениваемся, буквально тьму разнообразных смайликов и обозначений эмоций. Потребность в которых, заметим, никогда и не думала возникать при полноценном рукописном обмене - ведь рукописные знаки выражают, передают человеческие эмоции просто по своей природе. Да и черкнуть какую-то графику в рукописном тексте, или вместо него, что еще может быть проще.
Таким образом, казалось бы уже прочно забытая и вытесненная клавиатурой каллиграфия не просто вновь возвращается обратно к нам - она возвращается на более высоком уровне. Ведь вряд ли кому будет безразлично, что именно от него пойдет к другим - безобразные неразборчивые кракозяблы, которые стыдно кому-то и показать, или замечательные буквы [достойные увековечения в новых шрифтах :) ] которые будут украшать, усиливать и неповторимо индивидуально окрашивать красоту прекрасных слов, которые мы, не приходится сомневаться, будем обращать друг к другу.
Итак полноценная интеграция рукописного текста в информационные технологии, с равноправной возможностью обмена как просто рукописными сообщениями, так с распознаванием рукописного текста везде, где используется клавиатурный ввод, вот это и есть то самое первое, что отличает полноценный репл от традиционного, хоть и планшетного компьютера с виртуальной клавиатурой.
Который конечно что уже и так можно использовать чуть не на ходу, ведь его не надо каждый раз где-то пристраивать, чтобы иметь возможность попользоваться клавиатурой и мышкой. А для того, чтобы писать в нем, достаточно как в блокноте, делать это одной рукой, придерживая его другой.
Интересно заметить, что большинство необходимых для репла технических решений, в том числе распознавание рукописного ввода, на сегодня уже в значительной мере решены и доведены до достаточного для тестового использования уровня развития, а наиболее распространенные ОС уже включают в себя возможность распознавания рукописного текста. Так что вполне возможно, что выполнение программы обучения распознаванию индивидуального почерка (или переноса на данный репл ранее где-то зафиксированных правил его распознавания) скоро станет рутинно привычным действием перед началом его эксплуатации.
Что относительно сомнений в недостаточной скорости рукописания по сравнению с молниеносным печатанием, которое нам порой приходится видеть в исполнении мастеров десятипальцевого ввода, то даже в этом вопросе при всем уважении к ним рукописная стенография все же насколько мне известно считается более быстрой.
Хотя конечно дело в действительности даже не столько в скорости, удобстве и традиционности обмена людьми рукописными сообщениями между собой в реальном времени, включая подписи, между собой, хотя важность подобных вещей трудно отрицать - как прежде всего в том качественном дополнительном содержательном наполнении, присутствующем в рукописных текстах - которое выхолащивается, теряется при передаче писаного текста печатным. Тогда как свидетельств наличия естественной потребности в том утраченном наполнении полно. И это далеко не только непреодолимое желание участников сетевых диалогов ну хоть как-то компенсировать сухость бездушия текстовых печатных сообщений различного рода смайликами и обозначениями эмоций, естественность передачи которых в рукописных знаках просто органически присущая им самим.
Редакция 2. Впервые опубликовано 29 июня 2010
Олександр Франчук
Литература:
1. "Информационные технологии и человеческие сообщества" http://gidepark.ru/community/1894/article/420729 (оригинал http://h.ua/story/339791/)
2. "Адекватное понимание сущности мирового кризиса - возможно" http://h.ua/story/155596/ (оригинал http://h.ua/story/340255/)
Підписатися на:
Дописи (Atom)