http://maxpark.com/user/2771687843/content/1620495
Alexandp Fremont перепечатал из www.odnako.org 22 октября 2012, 19:20
"22 октября 2012 Борис Александровский
"Поступь украинской «демократии» - нацисты на пороге парламента""
===: [...]нынешние политики не побрезговали вступить в коалицию с нацистами, как это уже сделал лидер объединенной оппозиции "Батькивщина" :===
Сергей Чепиженко 23 октября 2012, 07:41
Перепечатка из "Однако" - одиозного леонтьевского интернет-ресурса, материалы которого призывают к ликвидации украинской государственности. Так что же вы хотите? Действие порождает противодействие. Как же не появиться "Свободе"?
"Сфера интересов" автора заметки (одессита, то есть гражданина Украины) - возрождение России! И он еще про какой-то "украинский нацизм" вякает!
Я за "Свободу" голосовать не собираюсь, но я прекрасно понимаю, что именно такие борисы александровские эту организацию и породили.
Джерело витоку що підмосковного націка Тягнибока, що московської шкури Тимошенко - одне і те ж саме московське гебе. Що давно було цілком ясно, років уже так з п'ять (стосовно Тимошенко) і вісім стосовно Тягнибока. Тому їхнє так би мовити злучення, з метою подальшої інтенсифікації дестабілізації України, спільно перш за все з так званими "комуністами" Симоненко, це абсолютно природний і легко передбачуваний процес.
___
Источник что подмосковного нацика Тягнибока, что московской шкуры Тимошенко - одно и то же московское гебе. Что давно было полностью ясно, лет уже так пять (относительно Тимошенко) и восемь относительно Тягнибока. Поэтому их так сказать соединение, с целью дальнейшей интенсификации дестабилизации Украины, совместно прежде всего с так называемыми "коммунистами" Симоненко, это абсолютно естественный и легко предсказуемый процесс.
Олександр Франчук
2012-10-13
Нема української версіЇ сайту, шкода
Нема української версіЇ сайту http://mybank.ua/, шкода. Але що ж, слава Богу, в інеті є подібні за тематикою інфоресурси на українській землі, але які поважають український народ, в якому живуть.
2012-10-10
на: "Голодоиор в документах и фактах"
на: "Голодоиор в документах и фактах"
http://gidepark.ru/user/2771687843/content/1594046
Владимир Наумов 6 октября 2012, 10:52
Те, кто заинтересован "замусорить" головы людей, якобы, избирательным уничтожением украинцев, наверняка проигнорируют эту подборку. Против фактов не попрешь. Обидно только за тех русских, которые по простоте душевной вовсю поддерживают происки русофобов.
Факти, шановний Владимир Наумов, це що в селі Капустинці на Київщині, наприклад, до двох раніше встановлених пам'ятників, загиблим в громадянській війні (16 чоловік), і в другій світовій (145 чоловік), в 2006 додали третій пам'ятник, убитим Голодомором 1932-34 (1120 чоловіків, жінок, а в основному дітей). 25 листопада 2006 р. ті пам'ятники показували на УТ-1, більше я згадок про них в українських ЗМІ не чув. Цифри не потребують коментарів, чи не так - на відміну від факту замовчування українськими ЗМІ даного суперпоказового факту, який дає предметне уявлення про те, хто ж саме є єдиним смертельним ворогом українського народу. Пам'ятники поіменні, на кожному з них наведені імена усіх загиблих. А Капустинці нині _живе_ село. Тоді як відомо, що тисячі українських сіл, особливо на півдні і сході України, взагалі щезли з лиця Землі під червоним прапором з серпом і молотом Голодоморів.
Видно правда , що скільки московському холую не показуй справжніх правдивих фактів, але тільки но він десь побачить кавальчик інфолайна з московської інфоканалізації, як одразу ж починає "плутати" московську банду убивць з російським народом.
___
Факты, уважаемый Владимир Наумов, это что в селе Капустинцы на Киевщине, например, к двум ранее установленным памятникам, погибшим в гражданской войне (16 человек), и во второй мировой (145 человек), в 2006 добавили третий памятник, убитым Голодомором 1932-34 (1120 мужчин, женщин, а в основном детей). 25 ноября 2006 те памятники показывали на УТ-1, больше я упоминаний о них в украинских СМИ не слышал. Цифры не требуют комментариев, не так ли - в отличие от факта умолчания украинскими СМИ о данном суперпоказательном факте, который дает предметное представление о том, кто же именно является единственным смертельным врагом украинского народа. Памятники поименные, на каждом из них приведены имена всех погибших. А Капустинци ныне _живое_ село. Тогда как известно, что тысячи украинских сел, особенно на юге и востоке Украины, вообще исчезли с лица Земли под красным флагом с серпом и молотом Голодоморов.
Видно правда, что сколько московскому холую не показывай настоящих правдивых фактов, но как только он где-то увидит кавальчик инфодерьма из московской инфоканализации, как сразу же начинает "путать" московскую банду убийц с русским народом.
http://gidepark.ru/user/2771687843/content/1594046
Владимир Наумов 6 октября 2012, 10:52
Те, кто заинтересован "замусорить" головы людей, якобы, избирательным уничтожением украинцев, наверняка проигнорируют эту подборку. Против фактов не попрешь. Обидно только за тех русских, которые по простоте душевной вовсю поддерживают происки русофобов.
Факти, шановний Владимир Наумов, це що в селі Капустинці на Київщині, наприклад, до двох раніше встановлених пам'ятників, загиблим в громадянській війні (16 чоловік), і в другій світовій (145 чоловік), в 2006 додали третій пам'ятник, убитим Голодомором 1932-34 (1120 чоловіків, жінок, а в основному дітей). 25 листопада 2006 р. ті пам'ятники показували на УТ-1, більше я згадок про них в українських ЗМІ не чув. Цифри не потребують коментарів, чи не так - на відміну від факту замовчування українськими ЗМІ даного суперпоказового факту, який дає предметне уявлення про те, хто ж саме є єдиним смертельним ворогом українського народу. Пам'ятники поіменні, на кожному з них наведені імена усіх загиблих. А Капустинці нині _живе_ село. Тоді як відомо, що тисячі українських сіл, особливо на півдні і сході України, взагалі щезли з лиця Землі під червоним прапором з серпом і молотом Голодоморів.
Видно правда , що скільки московському холую не показуй справжніх правдивих фактів, але тільки но він десь побачить кавальчик інфолайна з московської інфоканалізації, як одразу ж починає "плутати" московську банду убивць з російським народом.
___
Факты, уважаемый Владимир Наумов, это что в селе Капустинцы на Киевщине, например, к двум ранее установленным памятникам, погибшим в гражданской войне (16 человек), и во второй мировой (145 человек), в 2006 добавили третий памятник, убитым Голодомором 1932-34 (1120 мужчин, женщин, а в основном детей). 25 ноября 2006 те памятники показывали на УТ-1, больше я упоминаний о них в украинских СМИ не слышал. Цифры не требуют комментариев, не так ли - в отличие от факта умолчания украинскими СМИ о данном суперпоказательном факте, который дает предметное представление о том, кто же именно является единственным смертельным врагом украинского народа. Памятники поименные, на каждом из них приведены имена всех погибших. А Капустинци ныне _живое_ село. Тогда как известно, что тысячи украинских сел, особенно на юге и востоке Украины, вообще исчезли с лица Земли под красным флагом с серпом и молотом Голодоморов.
Видно правда, что сколько московскому холую не показывай настоящих правдивых фактов, но как только он где-то увидит кавальчик инфодерьма из московской инфоканализации, как сразу же начинает "путать" московскую банду убийц с русским народом.
2012-09-30
Що робити, коли фільму українською нема?
...і дивитись його треба, чи хочеться вже - але не настирливо нам пропонованою з усіх боків російською?
Я в такому випадку, може хто знає кращий спосіб? знаходжу той фільм, в бажаній якості відеоряду, на thepiratebay.se чи іншому подібному трекері, майже байдуже якою мовою, плюс субтитри (.srt), найпростіше англійською. Якщо звісно якісні українські титри відсутні, що як правило і буває в подібних випадках.
Після чого з допомогою http://translate.google.com.ua/#en/uk/ титри перекладаю - копіюючи їх в бокс для перекладу по 300 абзаців - коли давати значно більше, то закінчення буде не перекладене. Переклад збираю докупи в якомусь редакторі типу нотпаду. Далі замінюю в українському варіанті " ->" на " -->" (перекладач чомусь викидає один мінус при перекладі) й зберігаю його, в текстовому форматі з кодуванням UTF-8, з оригінальним іменем файлу .srt, співпадаючим з назвою файлу фільму, замінивши в ньому eng на ukr. На цю операцію йдуть буквально якісь хвилини. Фільм з оригінальним звуком і українськими титрами для перегляду готовий.
Якість гуглівського перекладу, особливо коли йдеться про фільми без складного тексту, цілком терпима для розуміння змісту діалогів. Хоч звичайно що, коли без суттєвого коректування, вона на жаль недостатня як для оприлюднення тут на http://toloka.hurtom.com/ в розділі "Субтитровані українською". Це згідно кількарічного досвіду використання цього методу.
Можливо що якість автоматичного перекладу, слід зауважити, з деяких мов, як наприклад з російської чи польської, на українську дещо вища, ніж з англійської. Це має смисл, коли польські чи російські титри легко доступні, адже англійські титри доступні практично завжди.
Я в такому випадку, може хто знає кращий спосіб? знаходжу той фільм, в бажаній якості відеоряду, на thepiratebay.se чи іншому подібному трекері, майже байдуже якою мовою, плюс субтитри (.srt), найпростіше англійською. Якщо звісно якісні українські титри відсутні, що як правило і буває в подібних випадках.
Після чого з допомогою http://translate.google.com.ua/#en/uk/ титри перекладаю - копіюючи їх в бокс для перекладу по 300 абзаців - коли давати значно більше, то закінчення буде не перекладене. Переклад збираю докупи в якомусь редакторі типу нотпаду. Далі замінюю в українському варіанті " ->" на " -->" (перекладач чомусь викидає один мінус при перекладі) й зберігаю його, в текстовому форматі з кодуванням UTF-8, з оригінальним іменем файлу .srt, співпадаючим з назвою файлу фільму, замінивши в ньому eng на ukr. На цю операцію йдуть буквально якісь хвилини. Фільм з оригінальним звуком і українськими титрами для перегляду готовий.
Якість гуглівського перекладу, особливо коли йдеться про фільми без складного тексту, цілком терпима для розуміння змісту діалогів. Хоч звичайно що, коли без суттєвого коректування, вона на жаль недостатня як для оприлюднення тут на http://toloka.hurtom.com/ в розділі "Субтитровані українською". Це згідно кількарічного досвіду використання цього методу.
Можливо що якість автоматичного перекладу, слід зауважити, з деяких мов, як наприклад з російської чи польської, на українську дещо вища, ніж з англійської. Це має смисл, коли польські чи російські титри легко доступні, адже англійські титри доступні практично завжди.
2012-09-22
Було: Я не европеец, я – русский!
Сумнівно, що автор статті справді вважає, що "Измена – должна называться изменой, ложь – ложью, пошлость – пошлостью, убийца – убийцей". А як же щодо назвати "московська банда убивць" сукупність московських органів, організацій, інституцій і установ, які планували і організовували гігантські московські голодоморні убивства українського народу - а сьогодні займаються їх прикриттям? Адже ця банда убивць досі контролює російську державу, чи не так.
___
Сомнительно, что автор статьи действительно считает, что "Измена – должна называться изменой, ложь – ложью, пошлость – пошлостью, убийца – убийцей". А как же насчет назвать "московская банда убийц" совокупность московских органов, организаций, учреждений и учреждений, которые планировали и организовывали гигантские московские голодоморные убийства украинского народа - а сегодня занимаются их прикрытием? Ведь эта банда убийц до сих пор контролирует российское государство, не так ли.
Було: Я не европеец, я – русский!
http://gidepark.ru/user/1228749772/content/1505718
v d перепечатал из warfiles.ru 19 сентября 2012, 21:38
Я не европеец, я – русский!
Сергей Лунёв
___
Сомнительно, что автор статьи действительно считает, что "Измена – должна называться изменой, ложь – ложью, пошлость – пошлостью, убийца – убийцей". А как же насчет назвать "московская банда убийц" совокупность московских органов, организаций, учреждений и учреждений, которые планировали и организовывали гигантские московские голодоморные убийства украинского народа - а сегодня занимаются их прикрытием? Ведь эта банда убийц до сих пор контролирует российское государство, не так ли.
Було: Я не европеец, я – русский!
http://gidepark.ru/user/1228749772/content/1505718
v d перепечатал из warfiles.ru 19 сентября 2012, 21:38
Я не европеец, я – русский!
Сергей Лунёв
2012-09-20
Шкода, що RIM не підтримує української...
Шкода, що RIM не підтримує української...
...а в результаті фактично виходить, що RIM в Україні, це одна з тих організацій, які усі свої активи використовують для подальшої русифікації і так далі вже нікуди русифікованої України.
Шкода, бо з системою QNX знайомий вже багато років - і думаю це така очевидність, для кожного, хто хоч трішки в курсі, що як для смартфонів, так і для планшетів (а в майбутньому для реплів) кращої платформи в природі просто не існує.
Шкода - і тому замість терміново купувати планшет та смартфон BlackBerry та рекомендувати усім друзям й знайомим робити те ж саме, доведеться (й рекомендувати усім друзям та знайомим робити те ж саме) чекати того часу, коли зрештою RIM таки додасть українську до списку мов тих народів, які компанія поважає і підтримує.
(http://blackberrys.com.ua/forum/index.php?/topic/2660-%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B0-%D1%89%D0%BE-rim-%D0%BD%D0%B5-%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%94-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97/)
Олександр Франчук
...а в результаті фактично виходить, що RIM в Україні, це одна з тих організацій, які усі свої активи використовують для подальшої русифікації і так далі вже нікуди русифікованої України.
Шкода, бо з системою QNX знайомий вже багато років - і думаю це така очевидність, для кожного, хто хоч трішки в курсі, що як для смартфонів, так і для планшетів (а в майбутньому для реплів) кращої платформи в природі просто не існує.
Шкода - і тому замість терміново купувати планшет та смартфон BlackBerry та рекомендувати усім друзям й знайомим робити те ж саме, доведеться (й рекомендувати усім друзям та знайомим робити те ж саме) чекати того часу, коли зрештою RIM таки додасть українську до списку мов тих народів, які компанія поважає і підтримує.
(http://blackberrys.com.ua/forum/index.php?/topic/2660-%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B0-%D1%89%D0%BE-rim-%D0%BD%D0%B5-%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%94-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97/)
Олександр Франчук
2012-09-11
Швейцарська багатомовність (з рос. перекладом)
Швейцарська багатомовність (з рос. перекладом)
Реальна багатомовність Швейцарії, де різномовні території об’єднались і створили єдину багатомовну державу, насправді набагато більш відмінна від того нібито ідеалу, про який можна почути від більшості з тих, хто облудно наводить її як нібито зразок для України. Адже у нас жодної природної, первісної двомовності ніколи не існувало, і не думаю, що це для когось секрет, що насправді в Україні тривалий час була, і продовжує бути й надалі, тотальна нагнутість (це зауважимо зовсім не те, що добровільне знання) українців до чужої російської мови.
Для прикладу наведу один характерний вияв мовних швейцарських нюансів, про який мені розповів колега - родич українця, котрий вже багато років проживає поблизу франкомовної Женеви.
Так от, нещодавно йому довелося пережити непорозуміння з поліцією щодо водійських прав, поблизу німецькомовного Цюріха. В комп'ютерній базі, куди цюріхський поліцай зазирнув, навпроти нього була якась позначка червоним кольором, яка насправді означала щось типу що запис в його правах про право водити автобуси недійсний. У нього, зауважимо, був стандартний легковий автомобіль, так що до поточної ситуації той запис не мав ніякого відношення.
Однак запис був червоного кольору і, як виявилося, незрозумілою цюріхському поліцаю (!) французькою мовою. Почався розбір червоного запису, були покликані інші цюріхські поліцаї, але що характерно, і ті французької аналогічно не розуміли. Так що через швейцарські мовні нюанси йому довелося згаяти якраз стільки часу і нервів - доки настало розуміння з перепрошенням за непорозуміння - що той показовий швейцарський мовний випадок добре закарбувався йому в пам'яті.
Думаю, що коли навіть і поліція в дійсності аж так знає решту державних мов, в ніби як багатомовній Швейцарії, то зрозуміло, що у випадку простих пересічних громадян Швейцарії дуже малоімовірно, що має місце інший підхід до вивчення інших, хоч і ніби як й державних, швейцарських мов.
Просто коли різномовні території об’єднались і створили єдину багатомовну швейцарську державу, то це було зроблено гідними людьми із взаємовигідних міркувань, а зовсім не з міркувань когось принизити - як це має місце щодо українців, української мови і всього українського, при тотальному продовженні подальшої русифікації московськими холуями українців на власній рідній прабатьківській українській землі.
Олександр Франчук
Було: http://www.day.kiev.ua/232114
Ніякої природної двомовності в Україні ніколи не було
Знаєте, коли Чехія стала державою? Коли вся Прага почала розмовляти чеською!
Наталія МАЗЕПА, доктор філологічних наук
Напевно, майже в усіх склалося враження, що за останній час цю тему вже вичерпано. Хоча це зовсім не так. Звертаючись до історії, обстоюючи особливий статус російської мови, різні автори зосереджувались, як правило, на історії країн із особливим устроєм: Швейцарія, Канада, де різномовні території об’єднались і створили єдину двомовну або багатомовну державу. Визначальним фактором тут є первісна рівноправність усіх земель.
Наш, український, випадок — зовсім інший. Жодної природної, первісної двомовності в Україні ніколи не існувало. Російська мова завжди належала до сусідньої держави, що підкорила українські землі з усіма відомими наслідками. Але годі вже банальностей — перейдемо до суті.
На території Європи існувало дві імперії: Російська та Австрійська (пізніше Австро-Угорська). Порівняльний аналіз їх, напевно, існує в дослідженнях європейських істориків. Не маю сумніву, що він є достатньо повчальний. Але мені наразі йдеться тільки про мовний аспект проблеми.
Австрійська імперія виникла в XVI столітті, її історичним приводом був наступ турків і взагалі мусульманства на Європу. Розпалася вона вже як Австро-Угорщина під час Першої світової війни; тоді слов’янські землі вже мали федеративні права, доволі широкі. Однак на вулицях Будапешта і Праги звучала німецька мова. Як і в інших містах. Подібно до того, як половина Варшави розмовляла російською. Уявляєте собі?
Один приклад. У Празі жили патріоти і просвітителі, їх називали будителями. Було їх дуже мало. Існував тоді такий невеселий жарт, що тільки вони й володіють чеською мовою. І що якби під час їхніх зборів на них упала стеля, чеська мова щезла б на землі остаточно. І знаєте, коли Чехія стала державою? — Коли вся Прага почала розмовляти чеською. Так само й Будапешт колись говорив майже поспіль німецькою. Нині на вулицях цих міст якщо почуєте німецьку мову, це означає , що приїхали туристи з дружньої Австрії або з Німеччини. І Угорщина є самостійною успішною країною. І стала вона такою тільки тоді, коли угорська мова витіснила повністю німецьку. Так сталося і в інших землях колишньої Австрійської імперії.
Цей досвід треба вивчати і добре засвоїти. Ми так і залишимось недо-державою, недо-країною, — доки на вулицях Києва, Харкова, Донецька, Сімферополя і так далі (список дуже довгий!) пануватиме російська мова.
Я народилася в російськомовній родині, я — фахівець із російської літератури. Російську літературу й взагалі культуру знаю та люблю. Це не заважає мені не менше любити українську мову, літературу, культуру. І зараз уже знати їх непогано. Для цього треба було докласти певних зусиль. До чого це я? — а до того, що у власній родині, серед друзів, кожен має право розмовляти російською або будь-якою іншою мовою. Ніхто не зазіхає на це право. Але, коли ви виходите на вулицю вашого міста, маєте перейти на українську. Спочатку це будуть елементарні фрази, ви будете думати про те, як це сказати, — в магазині, транспорті, в будь-якій установі. З кожним днем ви розмовлятимете дедалі легше.
І раптом зрозумієте, що й думати на якусь певну тему ви вже почали українською... А далі на вас чекають уже справжні відкриття... Бо кожна мова — це новий окремий чарівний світ. Зробити це — обов’язок кожного. І зараз уже пізно відкладати це на майбутнє. Часу на роздуми в країни та її громадян насправді вже немає. Якщо ми не хочемо залишатися недолугою недо-державою, недо-країною. Хоч як це гірко, але поки що загроза залишитися такою існує... Обов’язково треба вивчати по-справжньому історичний досвід Європи. У школі та в кожному університеті. Бо саме він доводить, що держава — це суверенна територія і мова, а вже потім — Прапор і Гімн.
___
Швейцарское многоязычие
Реальная многоязычность Швейцарии, где разноязычные территории объединились и создали единое многоязычное государство, на самом деле гораздо более отлична от того якобы идеала, о котором можно услышать от большинства из тех, кто лицемерно приводит ее как будто образец для Украины. Ведь у нас никакого естественного, первоначального двуязычия никогда не существовало, и не думаю, что это для кого-то секрет, что в действительности в Украине долгое время была и продолжает быть и дальше, тотальная нагнутость (это заметим совсем не то, что добровольное знание) украинцев к чужому русскому языку.
Для примера приведу одно характерное проявление языковых швейцарских нюансов, о котором мне рассказал коллега - родственник украинца, что уже много лет проживает вблизи франкоязычной Женевы.
Так вот, недавно ему пришлось пережить недоразумение с полицией относительно водительских прав, вблизи немецкоязычного Цюриха. В компьютерной базе, куда цюрихский полицейский заглянул, против него была какая-то пометка красным цветом, которая на самом деле означала что-то типа что запись в его правах о праве водить автобусы недействительна. У него, заметим, был стандартный легковой автомобиль, так что к текущей ситуации та запись не имела никакого отношения.
Однако запись была красного цвета и, как оказалось, на непонятном цюрихскому полицаю (!) французском языке. Начался разбор красной записи, были призваны другие цюрихские полицейские, но что характерно, и те французского аналогично не понимали. Так что через швейцарские языковые нюансы ему пришлось потратить ровно столько времени и нервов - пока наступило понимание с извинением за недоразумение - что тот показательный швейцарский языковый случай хорошо запечатлелся ему в памяти.
Думаю, что если даже и полиция в действительности настолько знает остальные государственные языки, в вроде как многоязычной Швейцарии, то понятно, что в случае простых рядовых граждан Швейцарии очень маловероятно, что имеет место другой подход к изучению других, хотя вроде как и государственных , швейцарских языков.
Просто когда разноязычные территории объединились и создали единое многоязычное швейцарскую государство, то это было сделано достойными людьми из взаимовыгодных соображений, а вовсе не из соображений кого-то унизить - как это имеет место относительно украинцев, украинского языка и всего украинского, при тотальном продолжении дальнейшей русификации московскими холуями украинцев на своей родной прародительской украинской земле.
Олександр Франчук
Було: http://gidepark.ru/user/2072855491/content/1491176
Никакого природного двуязычия в Украине никогда не существовало
Аркадий Коршунов перепечатал из www.day.kiev.ua
(http://www.day.kiev.ua/232182)
Знаете, когда Чехия стала государством? Когда вся Прага начала разговаривать на чешском!
Наталья МАЗЕПА, доктор филологических наук
Наверное, почти у всех создалось впечатление, что за последнее время эта тема уже исчерпана. Хотя это вовсе не так. Обращаясь к истории, отстаивая особый статус русского языка, разные авторы сосредоточивались, как правило, на истории стран с особенным укладом: Швейцария, Канада, где разноязычные территории объединились и создали единое двуязычное или многоязычное государство. Определяющим фактором здесь является изначальное равноправие всех земель.
Наш, украинский, случай — совсем другой. Никакой естественной, изначальной двуязычности в Украине никогда не существовало. Русский язык всегда принадлежал соседнему государству, которое покорило украинские земли со всеми известными последствиями. Но хватит уже банальностей — перейдем к сути.
На территории Европы существовали две империи: Российская и Австрийская (позже Австро-Венгерская). Сравнительный анализ их, наверное, существуют в исследованиях европейских историков. Нет сомнений, что он довольно поучительный. Но сейчас речь идет только о языковом аспекте проблемы.
Австрийская империя возникла в XVI ст., ее историческим поводом было наступление турок и вообще мусульманства на Европу. Распалась она уже как Австро-Венгрия во время Первой мировой войны; тогда славянские земли уже имели федеральные права, довольно широкие. Однако на улицах Будапешта и Праги звучал немецкий язык. Как и в других городах. Подобно тому, как половина Варшавы говорила на русском. Представляете себе?
Один пример. В Праге жилы патриоты и просветители, их называли будителями. Было их очень мало. Существовала тогда такая невеселая шутка, что только они и владеют чешским языком. И если бы во время их собраний на них упал потолок, чешский язык исчез бы на земле окончательно. И знаете, когда Чехия стала государством? Когда вся Прага стала говорить по-чешски. Так же и Будапешт когда-то говорил почти сплошь по-немецки. Сегодня на улицах этих городов, если услышите немецкий язык, это значит, что приехали туристы из дружественной Австрии или Германии. И Венгрия является самостоятельной успешной страной. И стала она такой только тогда, когда венгерский язык вытеснил полностью немецкий. Так случилось и в других землях прежней Австрийской империи.
Этот опыт нужно изучать и хорошо усвоить. Мы так и останемся недо-державой, недо-страной — пока на улицах Киева, Харькова, Донецка, Симферополя и так далее (список очень длинный!) будет господствовать русский язык.
Я родилась в русскоязычной семье, я специалист по русской литературе. Русскую литературу и вообще культуру знаю и люблю. Это не мешает мне не меньше любить украинский язык, литературу, культуру. И сегодня уже знать их неплохо. Для этого нужно было приложить определенные усилия. К чему это я? А к тому, что в собственной семье, среди друзей каждый имеет право разговаривать на русском, или на любом другом языке. Никто не посягает на это право. Но, когда вы выходите на улицу вашего города, должны перейти на украинский. Сначала это будут элементарные фразы, вы будете думать о том, как это сказать — в магазине, в транспорте, в любом учреждении. С каждым днем вам будет разговаривать все легче.
И вдруг поймете, что и думать на какую-то определенную тему вы уже начали на украинском... А дальше вас ожидают уже настоящие открытия... Потому что каждый язык — это новый отдельный волшебный мир. Сделать это — обязанность каждого. И сегодня уже поздно откладывать это на будущее. Времени на размышления у страны и ее граждан в действительности уже нет. Если мы не хотим оставаться беспомощной недо-державой, недо-страной. Хоть как это горько, но пока еще угроза остаться такой существует. Обязательно надо изучать по-настоящему исторический опыт Европы. В школе и в каждом университете. Потому что именно он доказывает, что государство — это суверенная территория и язык, а уже потом флаг и гимн.
Реальна багатомовність Швейцарії, де різномовні території об’єднались і створили єдину багатомовну державу, насправді набагато більш відмінна від того нібито ідеалу, про який можна почути від більшості з тих, хто облудно наводить її як нібито зразок для України. Адже у нас жодної природної, первісної двомовності ніколи не існувало, і не думаю, що це для когось секрет, що насправді в Україні тривалий час була, і продовжує бути й надалі, тотальна нагнутість (це зауважимо зовсім не те, що добровільне знання) українців до чужої російської мови.
Для прикладу наведу один характерний вияв мовних швейцарських нюансів, про який мені розповів колега - родич українця, котрий вже багато років проживає поблизу франкомовної Женеви.
Так от, нещодавно йому довелося пережити непорозуміння з поліцією щодо водійських прав, поблизу німецькомовного Цюріха. В комп'ютерній базі, куди цюріхський поліцай зазирнув, навпроти нього була якась позначка червоним кольором, яка насправді означала щось типу що запис в його правах про право водити автобуси недійсний. У нього, зауважимо, був стандартний легковий автомобіль, так що до поточної ситуації той запис не мав ніякого відношення.
Однак запис був червоного кольору і, як виявилося, незрозумілою цюріхському поліцаю (!) французькою мовою. Почався розбір червоного запису, були покликані інші цюріхські поліцаї, але що характерно, і ті французької аналогічно не розуміли. Так що через швейцарські мовні нюанси йому довелося згаяти якраз стільки часу і нервів - доки настало розуміння з перепрошенням за непорозуміння - що той показовий швейцарський мовний випадок добре закарбувався йому в пам'яті.
Думаю, що коли навіть і поліція в дійсності аж так знає решту державних мов, в ніби як багатомовній Швейцарії, то зрозуміло, що у випадку простих пересічних громадян Швейцарії дуже малоімовірно, що має місце інший підхід до вивчення інших, хоч і ніби як й державних, швейцарських мов.
Просто коли різномовні території об’єднались і створили єдину багатомовну швейцарську державу, то це було зроблено гідними людьми із взаємовигідних міркувань, а зовсім не з міркувань когось принизити - як це має місце щодо українців, української мови і всього українського, при тотальному продовженні подальшої русифікації московськими холуями українців на власній рідній прабатьківській українській землі.
Олександр Франчук
Було: http://www.day.kiev.ua/232114
Ніякої природної двомовності в Україні ніколи не було
Знаєте, коли Чехія стала державою? Коли вся Прага почала розмовляти чеською!
Наталія МАЗЕПА, доктор філологічних наук
Напевно, майже в усіх склалося враження, що за останній час цю тему вже вичерпано. Хоча це зовсім не так. Звертаючись до історії, обстоюючи особливий статус російської мови, різні автори зосереджувались, як правило, на історії країн із особливим устроєм: Швейцарія, Канада, де різномовні території об’єднались і створили єдину двомовну або багатомовну державу. Визначальним фактором тут є первісна рівноправність усіх земель.
Наш, український, випадок — зовсім інший. Жодної природної, первісної двомовності в Україні ніколи не існувало. Російська мова завжди належала до сусідньої держави, що підкорила українські землі з усіма відомими наслідками. Але годі вже банальностей — перейдемо до суті.
На території Європи існувало дві імперії: Російська та Австрійська (пізніше Австро-Угорська). Порівняльний аналіз їх, напевно, існує в дослідженнях європейських істориків. Не маю сумніву, що він є достатньо повчальний. Але мені наразі йдеться тільки про мовний аспект проблеми.
Австрійська імперія виникла в XVI столітті, її історичним приводом був наступ турків і взагалі мусульманства на Європу. Розпалася вона вже як Австро-Угорщина під час Першої світової війни; тоді слов’янські землі вже мали федеративні права, доволі широкі. Однак на вулицях Будапешта і Праги звучала німецька мова. Як і в інших містах. Подібно до того, як половина Варшави розмовляла російською. Уявляєте собі?
Один приклад. У Празі жили патріоти і просвітителі, їх називали будителями. Було їх дуже мало. Існував тоді такий невеселий жарт, що тільки вони й володіють чеською мовою. І що якби під час їхніх зборів на них упала стеля, чеська мова щезла б на землі остаточно. І знаєте, коли Чехія стала державою? — Коли вся Прага почала розмовляти чеською. Так само й Будапешт колись говорив майже поспіль німецькою. Нині на вулицях цих міст якщо почуєте німецьку мову, це означає , що приїхали туристи з дружньої Австрії або з Німеччини. І Угорщина є самостійною успішною країною. І стала вона такою тільки тоді, коли угорська мова витіснила повністю німецьку. Так сталося і в інших землях колишньої Австрійської імперії.
Цей досвід треба вивчати і добре засвоїти. Ми так і залишимось недо-державою, недо-країною, — доки на вулицях Києва, Харкова, Донецька, Сімферополя і так далі (список дуже довгий!) пануватиме російська мова.
Я народилася в російськомовній родині, я — фахівець із російської літератури. Російську літературу й взагалі культуру знаю та люблю. Це не заважає мені не менше любити українську мову, літературу, культуру. І зараз уже знати їх непогано. Для цього треба було докласти певних зусиль. До чого це я? — а до того, що у власній родині, серед друзів, кожен має право розмовляти російською або будь-якою іншою мовою. Ніхто не зазіхає на це право. Але, коли ви виходите на вулицю вашого міста, маєте перейти на українську. Спочатку це будуть елементарні фрази, ви будете думати про те, як це сказати, — в магазині, транспорті, в будь-якій установі. З кожним днем ви розмовлятимете дедалі легше.
І раптом зрозумієте, що й думати на якусь певну тему ви вже почали українською... А далі на вас чекають уже справжні відкриття... Бо кожна мова — це новий окремий чарівний світ. Зробити це — обов’язок кожного. І зараз уже пізно відкладати це на майбутнє. Часу на роздуми в країни та її громадян насправді вже немає. Якщо ми не хочемо залишатися недолугою недо-державою, недо-країною. Хоч як це гірко, але поки що загроза залишитися такою існує... Обов’язково треба вивчати по-справжньому історичний досвід Європи. У школі та в кожному університеті. Бо саме він доводить, що держава — це суверенна територія і мова, а вже потім — Прапор і Гімн.
___
Швейцарское многоязычие
Реальная многоязычность Швейцарии, где разноязычные территории объединились и создали единое многоязычное государство, на самом деле гораздо более отлична от того якобы идеала, о котором можно услышать от большинства из тех, кто лицемерно приводит ее как будто образец для Украины. Ведь у нас никакого естественного, первоначального двуязычия никогда не существовало, и не думаю, что это для кого-то секрет, что в действительности в Украине долгое время была и продолжает быть и дальше, тотальная нагнутость (это заметим совсем не то, что добровольное знание) украинцев к чужому русскому языку.
Для примера приведу одно характерное проявление языковых швейцарских нюансов, о котором мне рассказал коллега - родственник украинца, что уже много лет проживает вблизи франкоязычной Женевы.
Так вот, недавно ему пришлось пережить недоразумение с полицией относительно водительских прав, вблизи немецкоязычного Цюриха. В компьютерной базе, куда цюрихский полицейский заглянул, против него была какая-то пометка красным цветом, которая на самом деле означала что-то типа что запись в его правах о праве водить автобусы недействительна. У него, заметим, был стандартный легковой автомобиль, так что к текущей ситуации та запись не имела никакого отношения.
Однако запись была красного цвета и, как оказалось, на непонятном цюрихскому полицаю (!) французском языке. Начался разбор красной записи, были призваны другие цюрихские полицейские, но что характерно, и те французского аналогично не понимали. Так что через швейцарские языковые нюансы ему пришлось потратить ровно столько времени и нервов - пока наступило понимание с извинением за недоразумение - что тот показательный швейцарский языковый случай хорошо запечатлелся ему в памяти.
Думаю, что если даже и полиция в действительности настолько знает остальные государственные языки, в вроде как многоязычной Швейцарии, то понятно, что в случае простых рядовых граждан Швейцарии очень маловероятно, что имеет место другой подход к изучению других, хотя вроде как и государственных , швейцарских языков.
Просто когда разноязычные территории объединились и создали единое многоязычное швейцарскую государство, то это было сделано достойными людьми из взаимовыгодных соображений, а вовсе не из соображений кого-то унизить - как это имеет место относительно украинцев, украинского языка и всего украинского, при тотальном продолжении дальнейшей русификации московскими холуями украинцев на своей родной прародительской украинской земле.
Олександр Франчук
Було: http://gidepark.ru/user/2072855491/content/1491176
Никакого природного двуязычия в Украине никогда не существовало
Аркадий Коршунов перепечатал из www.day.kiev.ua
(http://www.day.kiev.ua/232182)
Знаете, когда Чехия стала государством? Когда вся Прага начала разговаривать на чешском!
Наталья МАЗЕПА, доктор филологических наук
Наверное, почти у всех создалось впечатление, что за последнее время эта тема уже исчерпана. Хотя это вовсе не так. Обращаясь к истории, отстаивая особый статус русского языка, разные авторы сосредоточивались, как правило, на истории стран с особенным укладом: Швейцария, Канада, где разноязычные территории объединились и создали единое двуязычное или многоязычное государство. Определяющим фактором здесь является изначальное равноправие всех земель.
Наш, украинский, случай — совсем другой. Никакой естественной, изначальной двуязычности в Украине никогда не существовало. Русский язык всегда принадлежал соседнему государству, которое покорило украинские земли со всеми известными последствиями. Но хватит уже банальностей — перейдем к сути.
На территории Европы существовали две империи: Российская и Австрийская (позже Австро-Венгерская). Сравнительный анализ их, наверное, существуют в исследованиях европейских историков. Нет сомнений, что он довольно поучительный. Но сейчас речь идет только о языковом аспекте проблемы.
Австрийская империя возникла в XVI ст., ее историческим поводом было наступление турок и вообще мусульманства на Европу. Распалась она уже как Австро-Венгрия во время Первой мировой войны; тогда славянские земли уже имели федеральные права, довольно широкие. Однако на улицах Будапешта и Праги звучал немецкий язык. Как и в других городах. Подобно тому, как половина Варшавы говорила на русском. Представляете себе?
Один пример. В Праге жилы патриоты и просветители, их называли будителями. Было их очень мало. Существовала тогда такая невеселая шутка, что только они и владеют чешским языком. И если бы во время их собраний на них упал потолок, чешский язык исчез бы на земле окончательно. И знаете, когда Чехия стала государством? Когда вся Прага стала говорить по-чешски. Так же и Будапешт когда-то говорил почти сплошь по-немецки. Сегодня на улицах этих городов, если услышите немецкий язык, это значит, что приехали туристы из дружественной Австрии или Германии. И Венгрия является самостоятельной успешной страной. И стала она такой только тогда, когда венгерский язык вытеснил полностью немецкий. Так случилось и в других землях прежней Австрийской империи.
Этот опыт нужно изучать и хорошо усвоить. Мы так и останемся недо-державой, недо-страной — пока на улицах Киева, Харькова, Донецка, Симферополя и так далее (список очень длинный!) будет господствовать русский язык.
Я родилась в русскоязычной семье, я специалист по русской литературе. Русскую литературу и вообще культуру знаю и люблю. Это не мешает мне не меньше любить украинский язык, литературу, культуру. И сегодня уже знать их неплохо. Для этого нужно было приложить определенные усилия. К чему это я? А к тому, что в собственной семье, среди друзей каждый имеет право разговаривать на русском, или на любом другом языке. Никто не посягает на это право. Но, когда вы выходите на улицу вашего города, должны перейти на украинский. Сначала это будут элементарные фразы, вы будете думать о том, как это сказать — в магазине, в транспорте, в любом учреждении. С каждым днем вам будет разговаривать все легче.
И вдруг поймете, что и думать на какую-то определенную тему вы уже начали на украинском... А дальше вас ожидают уже настоящие открытия... Потому что каждый язык — это новый отдельный волшебный мир. Сделать это — обязанность каждого. И сегодня уже поздно откладывать это на будущее. Времени на размышления у страны и ее граждан в действительности уже нет. Если мы не хотим оставаться беспомощной недо-державой, недо-страной. Хоть как это горько, но пока еще угроза остаться такой существует. Обязательно надо изучать по-настоящему исторический опыт Европы. В школе и в каждом университете. Потому что именно он доказывает, что государство — это суверенная территория и язык, а уже потом флаг и гимн.
Підписатися на:
Дописи (Atom)